СРСР та нові незалежні держави

Срср (1945-1985 рр.)

1. Продовження сталінізму.

А) Повоєнна розруха в країні. Відбудова господарства.

Відродження народногосподарського комплексу СРСР почалось одразу після визволення з-під нацистської окупації.

У руїнах лежали 1710 міст та понад 70 тис. сіл, було зруйновано більш як 31 тис. промислових підприємств.

В Україні, наприклад, залишилися цілими лише 19% довоєнної кількості промислових об'єктів, тоді як в Італії вціліло 80%, а в Західній Німеччині — 90% виробничих потужностей.

Війна заподіяла величезної шкоди сільському господарству: на чверть скоротилися посівні площі, погіршився обробіток ланів, зменшилися врожайність, рівень механізації, скоротилася чисельність працездатного населення.

У цілому матеріальні збитки СРСР, заподіяні війною, становили 2569 млрд крб. (у довоєнних цінах).

Фактично відбудову економіки СРСР було завершено на початку 50-х рр. За короткий час було відбудовано і побудовано 6200 промислових підприємств.

Нові гіганти індустрії виросли на Уралі, в Західному Сибіру, Казахстані, житлове будівництво становило 100 млн м² на рік. Одначе виробництво в сільському господарстві залишалося на рівні середини 20-х рр.

Залишався непристойно низьким життєвий рівень населення: заробітна платня робітника і службовця в середньому становила 70 крб., колгоспника — 17 крб. на місяць, тоді як ціни зросли втричі проти 1940 р.

Негативні наслідки для населення СРСР мало й здійснення грошової реформи 1947 р., за якою проводився обмін старих грошей на нові за курсом: 10 старих крб. до 1 нового крб.;

на ощадних книжках: до 3 тис. — один до одного, більше 10 тис. — два до одного. Обмін проводився за місцем роботи, тому в умовах репресій та підозрілості населення побоювалося обмінювати всі наявні гроші; як наслідок, маса грошей лишилася без обміну на руках.

Лише невелика частина суспільства — партійно-державна номенклатура, що обслуговувалася цілою системою спецмагазинів і спецрозподільників, мала високий достаток.

Виникає питання: чому СРСР відмовився від допомоги за планом Маршалла?

Одні дослідники вважають, що Сталіна не задовольнила одна з умов надання допомоги урядом США, а саме: "країни, які прагнуть отримати допомогу, повинні надати всебічну і правдиву інформацію про стан своєї економіки".

Різними були й моделі відбудови в СРСР та в західноєвропейських державах. Якщо на Заході передовсім відбувалася стабілізація валюти, затим відновлювалась інфраструктура (доріг, засобів комунікації), розвивалися сільське господарство і легка промисловість і лише потім вводилися нові технології у важку промисловість, то в радянській економіці основний наголос робився на відновленні важкої індустрії, економії коштів за рахунок сільського господарства і соціальної сфери.

Процес відбудови здійснювався централізовано, на основі єдиного загальносоюзного плану.

Отож, відбудова зруйнованого господарства в СРСР та країнах Західної Європи здійснювалась по-різному.

Б) Суспільно-політичне життя. Люди хотіли жити краще, без страху. Сталіна, як і раніше, шанували, славили, схилялися, підносили, але водночас вірили, що не буде більше насильства.

Навколо нього сформувалася група найближчих поплічників, до якої належали Молотов, Берія, Каганович, Жданов, Ворошилов.

Особливе місце у цій системі посідали репресивні органи, що їх контролювали Сталін та Берія (останній очолював служби внутрішніх справ та безпеки країни).

13 січня 1953 р. в центральній пресі повідомлялося про викриття "терористичної групи" лікарів, які обслуговували кремлівське керівництво.

Більшість обвинувачуваних були єврейської національності, що викликало сплеск розгнузданого антисемітизму в країні.

Було заарештовано дружин "ворогів народу", їхніх дітей звільняли з роботи, виключали з партії та комсомолу.

У ті ж роки провадилася кампанія "боротьби проти безрідного космополітизму". Космополітом оголошували будь-яку людину, яка цікавилася західними музикою, літературою, живописом.

Досягнення світової культури були відгороджені від радянських людей нездоланною стіною. Цілеспрямовано знищувались і фізично, і морально відомі діячі культури.

Ця кампанія була пов'язана з ім'ям одного з підручних Сталіна — секретарем ЦК ВКП(б) А.Ждановим. Тому її ще називають "ждановщиною".

Репресії спрямовані проти О. Фадєєва та першого варіанта його роману "Молода гвардія", проти кінорежисера С.Ейзенштейна та його фільму "Іван Грозний". "Безідейними та ідеологічно шкідливими" було визнано твори М.Зощенка і вірші А.Ахматової. Їх обвинувачували в "непристойності й аполітичності, песимізмі й занепадництві".

"Народний" академік, один із керівників аграрної науки в СРСР Т.Лисенко, користуючись підтримкою Сталіна, 1948 р. розпочав кампанію викриття "вейсманістів-морганістів" і критики генетиків, яку ще називають "лисенківщиною". Було заборонено такі перспективні напрями в науці, як квантова фізика, теорія ймовірності, статистичний аналіз у соціології та ін.

Ще одним злочином Сталіна було те, що, оголосивши цілі народи зрадниками, протягом другої половини 40-х рр. було здійснено масштабні депортації цих народів з їхніх історичних етнічних територій до районів Сибіру, Казахстану, Середньої Азії.

Так, було звинувачено у зраді та депортовано

• німців Поволжя (400 тис. душ),

• кримських татар (200 тис),

• чеченців (400 тис),

• інгушів (100 тис),

• калмиків (140 тис),

• карачаївців (80 тис),

• балкарців (40 тис. душ).

Протягом десяти років представники цих національностей від малолітніх до людей похилого віку були поза законом (позбавлені будь-яких прав).

Репресії 1945—1953 рр. були чітко продуманими акціями і мали на меті зміцнення тоталітарного режиму.

В) Боротьба за владу після смерті Сталіна.