1.Процесуальні категорії (загалом не відрізняються від тлумачення їх у загальній педагогіці): виховання навчання, освіта, розвиток, формування особистості; навчально-виховний процес; навчальний і виховний процес.

2. Методологічні категорії: педагогічна теорія, педагогічна концепція, педагогічна ідея, педагогічна закономірність, педагогічний принцип.

3. Предметом психології вищої школи є особистість викладача та студента в їх розвивальній педагогічній взаємодії. Вона досліджує роль «особистісного чинника» при впровадженні інноваційних технологій навчання і виховання у ВНЗ, психологічні умови і механізми становлення особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр).

4. Провідна діяльність студентського віку: навчальна професійна діяльність.

5. Форми організації навчання: У вищому навчальному закладі значно збільшується обсяг самостійної навчальної роботи (конспектування першоджерел, складання тез, написання рефератів тощо), з’являються нові форми організації навчання (лекції, семінарські, практичні та

лабораторні заняття, колоквіуми тощо).

6. 1.Вступна лекція. Дає цілісне уявлення про навчальний предмет, орієнтує студента у системі роботи з курсу. Лектор знайомить студентів з призначенням, завданням курсу, його роллю і місцем у системі підготовки спеціаліста. У процесі викладання здійснюється стислий огляд курсу, виокремлюються етапи розвитку педагогічної науки, досягнення у цій сфері наукової думки, повідомляються імена видатних учених, визначаються перспективні напрями дослідження. На цій лекції виділяються методичні та організаційні особливості роботи у межах курсу, а також аналізується навчально - методична література.

2.Лекція - інформація орієнтована на виклад і пояснення студентам наукової інформації у певній системі, яка потребує осмислення і засвоєння. Це найбільш традиційний тип лекцій у практиці вищої школи.

4.Настановча лекція проводиться перед семінарами, конференціями, проходженням різних видів практики тощо. Основне її призначення визначається необхідністю окреслити коло питань, проблем, які необхідно опрацювати, висвітлити на наступних заняттях.

Бінарна лекція - різновид викладу матеріалу у формі діалогу двох викладачів (як представників різних наукових шкіл) або вченого і практика, викладача і студента, шляхом презентації уявного діалогу між представником сучасної педагогіки та педагогом - класиком (драматизація).

5. Інструктивна лекція. Доцільна для слухачів-початківців, які не обізнані в питаннях організації пізнавальної діяльності під час аудиторних занять і самопідготовки, не мають навиків конспектування, роботи в бібліотеці тощо.

8. Оглядова лекція відзначається систематизацією наукових знань. У процесі викладу матеріалу розкриваються внутрішні і міжпредметні зв'язки. Стрижнем теоретичних положень є науково-поняттєва і концептуальна основа всього курсу. Даний тип лекції використовується також для підготовки студентів до певних форм контролю (зокрема, державних іспитів). У такому випадку оглядова лекція має на меті акцентувати увагу студентів на певний період часу, загострити увагу на найбільш складних питаннях, що викликають труднощі під час іспитів, дати відповіді на ті проблемні запитання, які виникли у студентів.

7. Прогностично-методична (адміністративна) функція – фіксування кінцевої чи поточної оцінки, прийняття адміністративних рішень з урахуванням отриманих результатів та вдосконалення навчального процесу. прогностично-методичну, яка стосується як викладача (який отримує досить точну інформацію щодо ефективності своєї діяльності), так і студентів, оскільки вибір оптимальної методики викладання, вдосконалення методів навчання, може суттєво вплинути на кінцевий результат - якість професійної підготовки випускника ВНЗ.

8. Пото́чний контро́ль здійснюється під час проведення аудиторних занять і має за мету перевірку засвоєння студентами кредитних модулів навчальної дисципліни.

10. Наукові ступені: Україна після розпаду СРСР успадкувала радянську систему наукових ступенів кандидата та доктора наук

11.Вчені звання:Вченими званнями в Україні є: Доцент Старший науковий співробітник Професор

12. Новоутворення студентського віку: в процесі навчально-професійної діяльності виникають такі новоутворення студентського віку як професійна ідентичність, професійна рефлексія, професійне мислення, готовність до професійної діяльності.

13. Серед суперечностей студентського віку особливо важливу роль має криза ідентичності, пов’язана з системою «Я»

14. Початкові стадії професійного розвитку особистості (за Клімовим):

1)     оптант (фаза оптанта, оптації) – етап вибору професії;

2)     адепт (фаза адепта) – на цьому етапі людина уже стала на шлях прихильності до професії, вона освоює її (навчання в спеціалізованому навчальному закладі: вузі, училищі і т.д.);

3)     адаптант (фаза адаптації, “звикання” молодого фахівця до роботи);

4)     інтернал (фаза інтернала) – на цьому етапі особистість є вже досвідченим працівником, який може самостійно й успішно справлятися з основними професійними функціями;

5)     майстер (фаза майстерності) – працівник відрізняється якимись спеціальними якостями, уміннями, чи універсалізмом, широким орієнтуванням у професійній області, чи тим і іншим. Він знайшов свій індивідуальний, неповторний стиль діяльності, його результати стабільно гарні, він має підстави вважати себе незамінним працівником.

6)     авторитет (фаза авторитету) – на цьому етапі фахівець – майстер своєї справи, широко відомий у своєму колі чи за його межами (у галузі, на міжгалузевому рівні, у країні). Професійно-виробничі завдання він вирішує успішно за рахунок великого досвіду, умілості, уміння організувати свою роботу, оточити себе помічниками.

7)     наставник (фаза наставництва). Фахівець є авторитетним майстром, він передає досвід молодим, стежить за їх ростом; його життя наповнене осмисленою професійною перспективою.

15.Складові «Я-концепції» майбутнього фахівця: 1) когнітивна складова (або образ Я ); 2) емоційно-оцінна складова (самооцінка, самоставлення, самоповага); 3) поведінкова складова (саморегуляція та самоконтроль в поведінковій діяльності). 

17. Педагогічна професійна криза. Як і вікові кризи, кризи професійного розвитку особистості у своєї динаміці мають три фази: передкритичну, власне критичну та післякритичну. Як стверджував Л.С. Виготський, у першій фазі кризи відбувається загострення протиріч між суб'єктивною та об'єктивною складовими соціальної ситуації розвитку; у критичній фазі ці протиріччя починають проявлятися у поведінці та діяльності; у після критичній - протиріччя порушується шляхом утворення нової соціальної ситуації розвитку [4]. Відтак, передкритична фаза розвитку професійної кризи педагога виявляється у появі почуття невдоволеності існуючим професійним статусом, змістом професійної діяльності, взаємовідносинами у колективі. Ця невдоволеність не завжди усвідомлюється, але проявляється у психологічному дискомфорті на роботі, підвищеною дратівливістю та ін. Критична фаза виявляється в усвідомленості особистості невдоволеністю реальною професійною ДІЯЛЬНІСТЮ. Протиріччя загострюються. Виникає конфліктна ситуація центром якої для особистості є протиріччя між потребою у зміні певних компонентів своєї професійної діяльності, професійного буття в цілому та можливістю ці зміни здійснити

18.«Синдром професійного вигорання» є стресовою реакцією, яка виникає внаслідок довготривалих професійних стресів середньої інтенсивності.

23.Так,  згідно  Суперу  Д.,  професійний  шлях  людини  складається  з  5 характерних  етапів,  основним  змістом  яких  є  формування  і  розвиток професійної Я-концепції особистості. Перший  етап  –  етап  росту  (від  народження  до  14  років),  коли  тільки  починає  розвиватися  Я  –  концепція.  Другий  етап  - етап  дослідження  (від  15  до  24  років),  на  якому  молоді  люди  визначаються  у  своїх  потребах,  інтересах,  здібностях  і  можливостях.  Третій  етап зміцнення  кар’єри  (від  25  до  44  років).  У  цей  період людина  починає  свою  реальну  професійну  діяльність,  у  перші  роки  якої адаптується  до  неї,  змінюючи  місце  роботи  чи  спеціальність  (якщо  це  необхідно).  Четвертий етап  етап збереження досягнутого (від 45 до; 64 років), коли основною  задачею  особистості  є  збереження  за  собою  того  положення  на виробництві чи службі, якого фахівець досяг на попередньому етапі.  П’ятий  етап    етап  професійною  спаду  (після  65  років).

25. Ганс Сельє виділяє наступні фази реагування на професійне становлення: тривоги, резистентності (протидії) і виснаження. На стадії тривоги - відбувається процес адаптації організму до стресора. На другій стадії - фаза опору - ознаки реакції тривоги практично зникають, працездатність організму різко зростає, він працює з найбільшою ефективністю. Але тривалість періоду опору залежить від вродженої пристосовності організму і від сили стресора. Після тривалої дії стресора, до якого організм пристосувався, поступово виснажуються запаси адаптаційної енергії, настає третя фаза - фаза виснаження. Знову з'являються ознаки тривоги, але тепер вони необоротні.