Міністерство освіти і науки україни

Запорізький авіаційний коледж ім. О.Г. Івченка

Спеціальність 5. 05050302

« ЗАТВЕРДЖУЮ»

заступник директора з НВР

______________В.І.Сніжко

«___»___________2016р.

ІНСТРУКЦІЯ

до практичного заняття №8

Планування собівартості і цін на промислову продукцію

4 Години

Інструкцію розробила:

Викладач:__________ (Дмитренко О.О.)

Розглянуто на засіданні ПЦК

економічних дисциплін

Протокол № від «__» _____2016р.

Голова ПЦК______(Рожковська О.В.)

2016

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Тема: Планування собівартості і цін на промислову продукцію

1 Мета роботи:

- Закріпити теоретичні знання по темах.

- Придбати практичні навички з планування витрат, що входять до собівартості продукції; складання кошторису на виробництво і планування цін на продукцію.

- Підготувати студентів до виконання курсової роботи

- Сприяти розвитку самостійності в рішенні задач і формулюванні висновків.

2 Учбово-методичне забезпечення:

• Методичні рекомендації до практичного заняття по темі.

• Картки з індивідуальним завданням

- Калькулятор

3 Порядок проведення практичного заняття:

- Фронтальне опитування студентів з метою актуалізації опорних знань по темам.

- Ознайомлення з методичними вказівками по виконанню практичного завдання.

- Проведення розрахунків зазначених у завданні.

4 Вказівки на теоретичний матеріал:

1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник 2-ге вид., перероб. та доп. – К.:Каравела;Львів: Новий світ-2000, 2001. – с. 196 – 203,  210 -215;

2. Бондар Н.М.Економіка підприємства : Навч.посіб.– К.:Видавництво А.С.К., 2004 .– с.244 – 282

3. Економіка підприємства / За ред..А.В.Шегди.-К.:Знання, 2005. – с.335 -354

4. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. К.: Каравела, 2003. - с.166 - 187

5 Теоретичні положення:

Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності здійснює різноманітні види витрат (матеріальні, нематеріальні, грошові, трудових ресурсів), що пов'язані з простим та розширеним відтворенням основних та оборотних засобів, виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, вкладанням коштів у ринкові фінансові інструменти, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо. Найбільшу частку в усіх витратах підприємства мають операційні витрати, які за функціями поділяють на: на виробництво, адміністративні, (витрати управління), на збут, інші операційні витрати.

Операційні витрати підприємства, відповідно до їх економічного змісту, групуються за економічними елементами :

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні потреби;

- амортизаційні відрахування;

- інші витрати.

За способом віднесення на окремі види продукції витрати поділяються на:

- прямі, які безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на одиницю продукції (витрачена сировина заробітна плата виробничих робітників, амортизація обладнання відповідних цехів та інші) ;

- непрямі, які неможливо прямо віднести до виробництва якогось одного виду продукції(на заробітну плату адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу, амортизацію та витрати на експлуатацію основних фондів загальногосподарського призначення, витрати на страхування майна тощо).

З метою визначення собівартості продукції виробничі витрати поділяють на основні та накладні.

Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції, вони охоплюють три групи витрат:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати.

Виробничі накладні витрати - це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені прямо до певного виду виробу. До таких витрат включають витрати матеріалів, витрати на утримання, ремонт і амортизацію приміщень виробничих цехів, вартість енергії, спожитої під час технологічних процесів, та інші.

Найбільшу частку серед усіх витрат підприємства мають операційні витрати, тобто витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства та операціями, що її забезпечують. Ці витрати формують собівартість продукції - це вираження у грошовій формі поточних витрат підприємства на підготовку виробництва, виготовлення і збут продукції. Вона відображає рівень витрат підприємства на її виробництво і комплексно характеризує ефективність використання ним усіх ресурсів, організаційний та техніч­ний рівень виробничого процесу, рівень продуктивності праці тощо. Показник собівартості продукції ви­користовується для обґрунтування багатьох економічних рі­шень, зокрема :

1. під час встановлення ціни на продукцію (собівартість є нижньою межею і базою для встановлення ціни на продукцію підприємства),

2. під час економічного аналізу господарської діяльності підприємства

( собівартості застосовується для контролю за використанням матеріальних, нематеріальних, грошових і трудових ресурсів);

3. при схваленні рішень щодо вдосконалення виробництва (собівартість використовується як показник доцільності впровадження організаційно-технічного заходу).

Залежно від послідовності формування витрат на виробництво та збут продукції розрізняють цехову, виробничу та повну собівартості продукції.

Цехова собівартість продукції включає всі прямі поточні витрати, пов'язані з виробництвом продукції у межах цеху підприємства (сировина, заробітна плата основних робітників, нарахування на заробітну плату основних робітників, амортизація обладнання цеху).

Виробнича собівартість продукції охоплює витрати на виробництво продукції в межах усього підприємства, тобто як прямі, так і накладні виробничі витрати (витрати на енергію, спожиту в технологічних цілях, витрати на утримання й експлуатацію обладнання, амортизація будівлі виробничого корпусу тощо).

Повна собівартість продукції - це сукупність витрат, що складаються з виробничої собівартості та позавиробничих витрат підприємства (адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат).

При розрахунку і обліку витрат виробництва їх розділяють на декілька груп: матеріальні витрати, заробітна плата, накладні витрати. До складу накладних витрат цеху входять витрати на утримання та експлуатацію обладнання і цехові витрати (загальновиробничі).

Кошторис витрат виробництва - це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період, незалежно від того, включаються вони до собівартості продукції в цьому періоді чи ні.

Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції.

Калькулювання собівартості продукції передбачає встановлення об'єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат.

Ціна — це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти. Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки. Ціноутворення — це процес обгрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Методичні вказівки

5.1 Розрахунок вартості основних фондів дільниці

У склад основних фондів входять: будівлі, обладнання, дорогий інструмент і пристосування, транспортні засоби та ін.

0. Вартість будівлі визначається за формулою:

В_буд.=Ц_буд.(S_вир.+S_доп.),

де Ц_буд. – ціна 1м² помешкання;

S_вир. – виробнича площа, м²;

S_вир.= S_пит. * , м²

де S_пит. – питома площа на одне робоче місце, м² (S_пит.=20...25м²);

S_доп. – площа побутових і допоміжних помешкань, м².

S_доп = ( 25 – 30%) S_вир., м²

Вартість обладнання береться виходячи із кількості обладнання на дільниці і цін на одиницю обладнання і розраховується за формулою:

Вобл. =∑ Вобл.і * Ці, грн.

Балансова вартість обладнання розраховується за формулою:

В , грн

Вартість дорогого інструменту і пристроїв визначається за формулою:

В_ін.пр = 1 -2 % Вбал.обл. грн

Вартість транспортних засобів визначається за формулою:

В

де Ц_воз – ціна візка, яку можна прийняти Ц_воз =1500 грн.

Результати розрахунків звести в таблицю 5.1

Таблиця 5.1 - Склад і структура основних фондів

Склад основних фондів	Вартість ОФ, грн..	Структура, %
Будівля
Робочі машини і обладнання
Дорогий інструмент та пристрої
Транспортні засоби
Всього:		100%

5.2 Кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання

Розрахунок ведеться у такій послідовності:

Стаття 1 Амортизація обладнання

1.1 Амортизація обладнання (робочого і силового), дорогого інструменту і пристроїв та транспортних засобів визначається за формулою:

А_в= В_бал.·Н_а / 100,

де В_бал. – балансова вартість основних фондів;

Н_а – норма амортизації, % (див. додаток А).

Розрахунок ведеться окремо для кожної групи основних фондів.