Тема 4. Міжнародна система національних рахунків

План практичного зняття

1. Основні рахунки СНР.

2. Методи переоцінки ВВП у порівняльні ціни.

3. Види оцінки і баланси основних засобів.

4. Показники стану, руху і використання основних засобів.

Рекомендовані джерела

Основні: 1, 2, 3

Додаткові: 6,7,18,19,23,24,26

Інтернет-ресурси: 1, 2, 6-8

Методичні рекомендації до вивчення теми

На початку ХХ століття економісти і статистики багатьох країн світу усвідомили необхідність підвищення наукової обґрунтованості проведення макроекономічних показників, насамперед таких, як валовий внутрішній продукт, валовий національний доход, валовий національний наявний доход тощо. Цей облік отримав назву національного рахівництва, а система, за якою він здійснювався на практиці – система національних рахунків (СНР). Національне рахівництво виникло майже одночасно в декількох європейських країнах, а його методологічні засади базувались на ідеях відомого економіста Дж. М. Кейнса.

Для дослідження економіки країни на основі показників СНР використовують моделі, які враховують вплив на рівновагу економіки рівня ВВП і змін у функціонуванні окремих секторів національної економіки, співвідношення між сукупними видатками на споживання і інвестиціями, урядовими видатками, зарубіжними операціями. При цьому враховують зв‘язки, що визначають параметри процесу кругообігу доходів і видатків в окремих економічних секторах.

Слід зазначити, що першу уніфіковану версію СНР, що узагальнила міжнародний досвід, було розроблено міжнародною групою експертів та ухвалено статистичною комісією ООН у 1953 році. У 1968 та 1993 рр. її було розширено та доповнено та перекладено офіційними мовами ООН.

Зараз в Україні планується перехід на СНР-2008 та Європейську систему національних та регіональних рахунків (ESA-2010).

Варіант СНР 1993 року містить такі підсистеми:

1. поточні рахунки, включаючи рахунки виробництва, утворення та використання доходів;

2. рахунки накопичення (нагромадження), включаючи рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок, рахунки інших змін в активах;

3. рахунки активів і пасивів, в т.ч. початковий (начальний) баланс активів і пасивів зміни в балансі активів і пасивів, остаточний баланс активів і пасивів;

4. рахунки операцій з товарами і послугами;

5. рахунки зовнішньоекономічних операцій (рахунки інших країн світу).

Національні рахунки є інтегрованою системою рахунків. Ця точка зору є традиційною в національній системі обліку і залишається основною.

Одним з основних показників СНР є валовий внутрішній продукт. Валовий внутрішній продукт – це вартість усіх продуктів і послуг, створених на економічній території даної країни за той чи інший період, як правило за рік, за мінусом вартості їхнього проміжного споживання.

ВВП може бути розрахований на кожній стадії відтворення наступними методами:

1. Виробничим методом ВВП розраховувався як сума валової доданої вартості видів економічної діяльності (ВДВ) з врахуванням чистих податків на продукти (чП).

ВВП=∑ВДВ+чП

Валова додана вартість розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням.

Чисті податки розраховують як різниця між податками та субсидіями на продукти.

2. Розподільчим методом ВВП розраховується як сума первинних доходів: суми оплати праці найманих працівників (ОПП), чистих податків на виробництво і імпорт (чПВІ), валового прибутку і валових змішаних доходів (ВП/ЗД).

ВВП=ОПП+ВП/ЗД+чПВІ,

де чПВІ = податки на виробництво та імпорт – субсидії на виробництво та імпорт.

Розрахований на стадії розподілу ВВП, дозволяє проаналізувати склад і структури прибутків, витрати чинників виробництва (основного капіталу, робочої сили), розподіл валової доданої вартості між її виробниками.

3. Методом кінцевого використання ВВП розраховується як сума кінцевих споживчих витрат (КСВ) і валового заощадження (ВЗ) з врахуванням сальдо експорту і імпорту (Е-І):

ВВП = КСВ+ВЗ+Е-І

В свою чергу валове заощадження включає: валове нагромадження основного капіталу, зміну запасів матеріальних оборотних коштів, придбання за виключенням вибуття цінностей.

Розрахований на стадії використання ВВП, відображає структуру використання, роль у задоволенні потреб споживачів і в збільшенні національного багатства країни.

ВВП обчислюється щорічно у цінах поточного року. Для порівняння динаміки обсягів вироблених товарів і послуг необхідно нівелювати ціновий фактор, тобто переоцінити обсяги поточного періоду за постійними цінами.

Залежно від того, за якими цінами визначено обсяги кінце­вого виробництва, вирізняють номінальний і реальний ВВП. Номінальний ВВП характеризує обсяг виробництва у фактич­них цінах поточного року, а реальний — у постійних цінах, яки­ми є середні ціни року, взятого за базу порівняння.

Індикатором розвитку чи спаду економіки та коливань еко­номічної кон'юнктури в міжнародній статистиці визнано індекс реального ВВП, який розраховується за відомою формулою фі­зичного обсягу:

У чисельнику індексу - реальний ВВП поточного періоду (за цінами базисного), у знаменнику - номінальний ВВП базисного періоду. Основною проблемою при визначенні цього індексу є переоцінка у постійні ціни (ціни базисного періоду) фізичних обсягів поточного періоду. З-поміж різних підходів визначення реального ВВП найпростішим є ділення номінального ВВП на індекс загального рівня цін - дефлятор І_р

Дефлятор ВВП І_р розраховується як середньозважена з ін­дексів споживчих цін та цін виробників промислової продукції, кожен з яких показує зміну вартості певного набору товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну вартості репрезентативного «споживчого кошика» - набору товарів та послуг, що їх споживають домашні господарства. Послідовність агрегування індексів цін схематично можна подати так: