Завдання для самостійної роботи

Підготувати доповіді за темами:

• Джерела даних щодо доходів і витрат населення. Види і склад доходів.

• Міжнародні показники статистики доходів.

• Статистичний аналіз споживчих бюджетів.

• Статистичні показники споживання.

• Стати­стичне вивчення динаміки споживання.

Питання для самоконтролю

1.Які ви знаєте програми спеціальних робіт міжнародної статистики населення

3 Які існують джерела даних про населення?

4.Яким чином побудована система показників життєвого рівня населення, запропонована ООН?

5.Які методологічні засади розроблені для обстежень домашніх господарств?

Тема 9. Міжнародна статистика праці

План практичного зняття

1. Показники чисельності і складу робочої сили.

2. Статистичний аналіз використання робочого часу.

3. Поняття зайнятості і безробіття за рекомендаціями МОП та в Україні.

4. Показники попиту і пропозиції робочої сили.

5. Коефіцієнти використання працездатного населення і трудових ресурсів.

6. Баланс трудових ресурсів.

7. Показники руху та міграції робочої сили.

Рекомендовані джерела

Основні: 1, 2, 4

Додаткові: 3,6,7,9,10,23,25,27

Інтернет-ресурси: 1-5, 8

Методичні рекомендації до вивчення теми

Пропозиція робочої сили представлена економічно активним населенням, до складу якого включаються особи, які пропонують або надають послуги своєї праці роботодавцям, тобто за методологією МОП відносяться до зайнятих або безробітних. Пропозиція робочої сили характеризується показниками кількісного та якісного складу працездатного населення (за статтю, віком, освітою, професіями тощо), яке не має роботи та пропонує свою робочу силу до найму, або шляхом здійснення конкретних дій у напрямку започаткування підприємницької діяльності, тобто створення власного бізнесу з метою самостійного забезпечення себе роботою.

Сукупна пропозиція включає всі категорії економічно активного населення, тобто всіх, хто працює або бажає працювати. Поточна пропозиція на ринку праці визначається обсягом безробітних, які активно шукають роботу і готові до неї приступити; працівників, які намагаються змінити місце роботи; осіб, які бажають працювати у вільний від роботи або навчання час.

Попит на робочу силу (потреба у робочій силі) формується існуючими робочими місцями та вакансіями і характеризує обсяг та структуру суспільної потреби у робочій силі, представленій на ринку праці та забезпеченій відповідними засобами виробництва, оплатою праці, благами та послугами. Попит на робочу силу відображає потребу роботодавців у працівниках для забезпечення робочих місць та вакансій.

Трудові ресурси – потенційний ресурс робочої сили, яким суспільство володіє станом на визначений момент часу.

Чисельність трудових ресурсів = чисельність працездатного населення в працездатному віці + працюючи особи за межами працездатного віку (підлітки та особи пенсійного віку).

Зайнятість – одне із найважливіших соціально-економічних явищ ринку праці. Її статистичне відображення неодноразово обговорювалось на міжнародних конференціях статистиків праці, що скликаються МОП кожні п‘ять років.

Зайнятість відображає кількість працюючих осіб. Роботою вважається будь-яка діяльність в межах виробництва, що визначена СНР, і яка охоплює все ринкове виробництво, а також деякі види неринкового виробництва. Оскільки поняття зайнятості досить широке, облік кількості зайнятих доповнюється даними про робочий час, оплату та умови їхньої праці

Найбільшим за охопленням одиниць спостереження джерелом даних про зайнятість в нашій країні є Всеукраїнський перепис населення. Водночас вибіркові обстеження населення з питань економічної активності (ЕАН) дозволяють у відповідності до міжнародних стандартів оцінити динаміку цього явища у «між переписний» період та надають інформацію про склад різних соціально-економічних категорій зайнятого населення.

Відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці у рамках концепції економічно активного населення застосовуються два вимірювачі: а) «населення, активне у даний період» - стосовно короткого періоду часу, наприклад, тижня чи дня, синонімом цього терміна є поняття «робоча сила», і б) «звичайно економічно активне населення» стосовно тривалого періоду часу, наприклад, року.

Населення, активне у даний момент (або робоча сила) показує поточну ситуацію на ринку праці відносно економічної активності населення. Це миттєва фотографія зайнятості та безробіття впродовж конкретного обстежуваного періоду (тиждень, місяць).

Концепція «Економічної активності, або робочої сили» передбачає віднесення осіб до однієї з трьох взаємовиключних категорій, в залежності від характеру їхньої діяльності впродовж короткого обстежуваного періоду (тиждень або день), на основі правил пріоритетності: зайняті, безробітні та особи, які є поза робочої сили, тобто економічно неактивні.

,

- економічно активне населення (робоча сила);

- економічно неактивне населення (поза робочої сили);

,

де - зайняті економічною діяльністю;

Б – безробітні (у визначення МОН).

Правила пріоритетності забезпечують безпосередній взаємозв’язок між зайнятістю, робочим часом і доходом від трудової діяльності.

Концепція «звичайної активності» базується на критерії «основного виду активності» впродовж тривалого періоду часу. Особа вважається звичайно активною, якщо вона була економічно активною (зайнятою чи безробітною) впродовж тривалого періоду обстежуваного року. Сукупність таких осіб утворює звичайно економічно активне населення. У випадках, коли зайнятість має нерегулярний характер (неповний робочий тиждень), основна активність визначається з урахуванням кількості днів зайнятості чи безробіття. В рамках концепції звичайної активності допускається, що особи віднесені до безробітних впродовж року можуть мати яку-небудь роботу.

На основі матеріалів вибіркових обстежень населення з питань економічної активності (ЕАН) розраховуються показники, що характеризують населення, активне у даний момент (або робочу силу). На основі даних зазначених обстежень все населення країни у віці 15-70 років розподіляється на три взаємовиключні та вичерпні категорії: зайняті, безробітні, економічно неактивні (поза робочою силою).

Критерій однієї години: для того, щоб особа була віднесена до числа зайнятих, досить роботи протягом однієї години в звітному періоді в сфері економічної діяльності. Застосування критерію пов’язане з існуванням різних видів нерегулярної зайнятості.

Зміна кількості працівників підприємства у зв’язку із звільненням або прийомом на роботу називається рухом робочої сили.

Для вивчення руху робочої сили використовуються абсолютні показники руху кадрів:

• кількість працівників, прийнятих на роботу за визначений період часу (оборот по прийому). У кількості прийнятих працівників ураховуються особи, які зараховані на підприємство наказом (розпорядженням) власника підприємства (установи, організації) про прийняття на роботу у звітному періоді;

• кількість звільнених за визначений період часу (оборот по звільненню). У кількість працівників, які вибули з підприємства, включаються усі особи, які у звітному періоді залишили роботу на цьому підприємстві, незалежно від причин звільнення (розірвання трудового договору за ініціативою працівника або адміністрації, за згодою сторін, призов або вступ на військову служу, переведення працівника в іншу організацію, засудження до відбуття покарання тощо) або переведення яких оформлено наказом, а також ті, які вибули у зв’язку зі смертю;

• валовий оборот робочої сили (сума кількості прийнятих працівників та вибулих у відповідному періоді).

До числа працівників облікового складу, які прийняті та вибули, не включаються:

• зовнішні сумісники;

• працівники, зайняті згідно з цивільно-правовими договорами;

• працівники, переведені з інших підприємств згідно з договорами між суб’єктами господарювання.

Рух працівників за звітній період може бути наведений у вигляді балансу: облікова кількість штатних працівників на початок періоду + кількість прийнятих протягом звітного періоду - кількість тих, які вибули за цей період = обліковій кількості штатних працівників на кінець звітного періоду.

Для характеристики інтенсивності руху робочої сили і проведення статистичного аналізу використовуються наступні відносні показники (коефіцієнти), які розраховуються у відсотках до середньооблікової кількості штатних працівників):

Коефіцієнт обороту робочої сили по прийому: ,

де Т_пр – кількість прийнятих на роботу;

Т – середньооблікова кількість штатних працівників підприємства.

Коефіцієнт плинності робочої сили:

де Т_зв – кількість звільнених із причин, що відносяться до плинності кадрів (за власним бажанням, за прогули й інші порушення трудової дисципліни).

Коефіцієнт обороту робочої сили по звільненню: де Т_зв – кількість звільнених із усіх причин за період.

Коефіцієнт заміщення робочої сили:

Коефіцієнт валового обороту робочої сили:

Коефіцієнт постійності кадрів:

К_пк.= кількість працівників, які перебували в обліковому складі весь звітний рік / середньооблікова кількість працівників за рік

Збір інформації щодо руху кадрів на підприємствах здійснюється за формою державного статистичного спостереження № 1-ПВ термінова-квартальна «Звіт з праці».

У зв’язку з тривалим процесом становлення ринкових відносин багато підприємств не мають стабільних трудових колективів, люди шукають більш високих заробітків, кращих умов праці і тому в країні залишається високий рівень мобільності кадрів.

Типова задача.

За даними Держстату за 2013 р.

Економічно активне населення України становило 21980,6 тис. осіб

(у % до населення відповідної вікової групи – 65%);

у т. ч. зайняте населення – 20404,1 тис. осіб.

Обчислити рівні: а) економічної активності; б) економічної неактивності; в) зайнятості; г) безробіття.

а) Рівень економічної активності (Р_Еа) Р_Еа=Еа/Н·ּ100%,

де: Е_а – кількість економічно активного населення у віці 15–70 років; Н – кількість населення у віці 15–70 років.

Р_Еа=65% (за умовою задачі).

Висновок: Рівень економічної активності населення України у 2013 р. становив 65%.

б) Рівень економічної неактивності (Р_Ена) Р_Ена=Ена/Нּ100%=

=100%– Р_Еа=100-65=35%,

де: Е_на – кількість економічно неактивного населення у віці 15–70 років.

Висновок: Рівень економічної неактивності населення України у 2013 р. становив 35%.

в) Рівень зайнятості (Рз) Р_{з(всього насел)}=З/Нּ100% або Р_з(Еа)=З/Еаּ100%, де: З – кількість зайнятого населення у віці 15–70 років.

Н=21980,6ּ100:65=33816,3 тис. осіб

Р_{з(всього насел)}=З/Нּ100%=20404,1:33816,3ּ100=60,3%

Р_з(Еа)=З/Еаּ100%=20404,1: 21980,6ּ100=92,8%

Висновок: Рівень зайнятості населення України у віці 15-70 років становив у 2013 р. – 60,3%; рівень зайнятості економічно активного населення – 92,8%.

г) Рівень безробіття Р_{б(всього насел)} =Б/Еаּ100% або Р_б(Еа) =Б/Еаּ100%,

де: Б – кількість безробітного населення у віці 15-70 років.

Б=Еа-З=21980,6–20404,1=1576,5 тис. осіб

Р_{б(всього насел)} =Б/Еаּ100%=1576,5: 33816,3ּ100=4,7%

Р_з(Еа)=З/Еаּ100%=1576,5: 21980,6ּ100=7,2%

Висновок: Рівень безробіття населення України у віці 15-70 років становив у 2013 р. – 4,7%; рівень безробіття економічно активного населення – 7,2%.

Приклад 2.

За наведеними даними про використання робочого часу за квартал, визначити:

1) фонди робочого часу (календарний, табельний, максимально можливий);

2) ефективність використання фондів робочого часу;

3) середньооблікову чисельність робітників;

4) середню тривалість робочого періоду;

5) середню фактичну тривалість робочого дня (повну і нормовану)

Явки на роботу, людино-днів	58165
Цілодобові простої, людино-днів	100
Неявки на роботу, людино-днів:
- чергові відпустки	3200
- відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами	400
- хвороби	1730
- інші неявки, дозволені законом	200
- з дозволу адміністрації	60
- прогули	40
- святкові та вихідні дні	12780
Відпрацьовано, людино-годин - всього	423870
У тому числі у понаднормовий час	23200

Розв’язання.

1) Календарний фонд – сума людино-днів явок і неявок на роботу: КФ=∑Я+∑НЯ= 58165+(3200+400+1730+200+60+40+12780)=

=76575 людино-днів

Табельний фонд: ТФ=КФ–святкові та вихідні людино-дні

=76575-12780=63795 люд.-днів

Максимально можливий фонд:

ММФ=ТФ–чергові відпустки=63795-3200=60595 людино-днів

2) Фактичний фонд відповідає кількості від­працьованих людино-днів:

ФФ=∑Я-простої= 58165-100= 58065 людино-днів

Висновок: Фактично календарний фонд використовувався на 75,8%, резерви – 24,2%; табельний фонд використовувався на 92%; максимально можливий – на 95,8%.

3) особа

Висновок: В середньому щоденно протягом звітного кварталу у списках підприємства налічувалась 851 особа.

4) середня тривалість робочого періоду = відпрацьовані людино-дні /

середньоспискова чисельність працюючих

середня тривалість робочого періоду=58065:851=68 днів

Висновок: В середньому кожен робітник у звітному кварталі відпрацював 68 днів.

5) середня тривалість робочого дня = відпрацьовані

людино-години / відпрацьовані людино-дні

середня тривалість робочого дня (повна)= 423870:58065=7,3 год.

середня тривалість роб. дня (нормована)=(423870-23200):58065=6,9год.

Висновок: В середньому у звітному кварталі кожний робітник за день відпрацював 7,3 год., при цьому в межах зміни – 6,9 год.