Завдання для практичних занять

Завдання 1

Знайти реальні статистичні дані щодо зовнішньої торгівлі України за 2012 та 2013 рр. та проаналізувати структурні зрушення у товарообороті між основними формами власності підприємств, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

Завдання 2

Знайти реальні статистичні дані щодо зовнішньої торгівлі України за період 2005 - 2013 рр. і проаналізувати структурні зрушення у товарообороті в розрізі основних товарних груп.

Завдання 3

Знайти реальні статистичні дані щодо зовнішньої торгівлі України за період 2001 - 2013 рр. та розрахувати темпи зростання, приросту (абсолютних базисних, ланцюгових) обсягів зовнішньої торгівлі.

Завдання 4

На основі реальних статистичних даних за 2012 та 2013 рр. розрахувати і проаналізувати індекси цін, фізичного обсягу та умов торгівлі по обраній товарній позиції відповідно до наведених формул.

Завдання 5

За наведеними даними у млрд.. дол. США визначити по країні:

1) сальдо зовнішньої торгівлі; 2) коефіцієнт покриття імпорту; 3) імпортну залежність та експортну квоту. ВВП – 69670, зовнішньоторговельний оборот – 44087, експорт товарів і послуг – 20067.

Завдання 6.

За даними про ВВП, імпорт та експорт України за 2013 рік обчислити відносні показники зовнішньої торгівлі. Зробити висновки.

Завдання для самостійної роботи

Підготувати доповіді за темами:

• Публікації міжнародної статистики торгівлі.

• Принципи статистичної організації збирання та опрацювання даних про зовнішню торгівлю.

• Статистичне оцінювання стану і тенденції розвитку міжнародної торгівлі.

• Методичні принципи порівняння зовнішньоторговельного обороту країн світу.

• Індексний метод при аналізі міжнародної торгівлі.

Питання для самоконтролю

1. Які є основні етапи розвитку міжнародної статистики торгівлі?

2. Які ви знаєте види цін при оцінці міжнародної торгівлі?

3. Які ви знаєте основні способи поставки, що відображені в ІНКОТЕРМЗ?

4. Яким чином відбувається конвертація обмінного курсу при оцінці міжнародної торгівлі товарами?

5. Яка існує специфіка статистичного оцінювання міжнародної торгівлі послугами?

6. Які ви знаєте абсолютні показники міжнародної статистики торгівлі?

7. Які існують підходи і показники щодо вивчення товарообороту між країнами?

8. Які ви знаєте показники міжнародної статистики цін?

9. Які вам відомі міжнародні публікації зі статистики зовнішньої торгівлі?

Тема 7. Міжнародна статистика фінансів

План практичного зняття

1. Основи статистики світового ринку валют і цінних паперів.

2. Методи розрахунку валютних курсів.

3. Джерела статистичної інформації міжнародних фінансових організацій.

Рекомендовані джерела

Основні: 1, 2, 3

Додаткові: 14,17,30,31,32

Інтернет-ресурси: 1, 2, 7, 8

Методичні рекомендації до вивчення теми

Під валютою, чи валютною системою, розуміють державну форму грошової системи, яка характеризується типом валюти (золоті, срібні, паперові чи кредитні гроші) і визначенням грошо­вої одиниці. В основу валютної системи покладено п'ять грошо­вих функцій:

1. міра вартості та масштаб цін;

2. засоби обертання;

3. засоби утворення скарбів;

4. засоби платежу;

5) світові гроші.

Для характеристики міжнародної валютної системи особливе значення має функція світових грошей. У цій якості гроші втра­чають свій національний характер, гроші однієї країни виража­ються у грошах іншої.

Існують різні види фондових цінностей, допущених на біржу:

• цінні папери з фіксованим доходом (боргові зобов’язання);

• акції (свідоцтва про участь у капіталі).

Крім того, існують також їх змішані форми:

• державні позики;

• комунальні позики – джерело залучення коштів у місцевий бюджет;

• комунальні облігації та заставні листи;

• довгострокові кредити під заставу земельних ділянок і незалежного майна;

• промислові облігації – боргові зобов’язання з фіксованим доходом промислових компаній (можуть продаватися за курсом нижчим від номінальної їх вартості).

Цінні папери – у широкому розумінні це будь-який документ, що пов’язаний з виникненням права, яке може бути реалізовано чи передано іншій особі без наявності такого документа. Торгівля цінними паперами здійснюється на фондових біржах. Фондові цінності – це цінні папери, які допущені для операцій на біржі.

Акція – цінний документ, який свідчить про внесення її власником паю в акціонерне товариство. Акція дає право її власнику на одержання відповідної частки прибутку акціонерного товариства. Дохід, який акціонер одержує за акцію, називається дивідендом.

При класифікації акцій використовують різні категорії. Спочатку розрізняють акції на пред’явника й іменні. Акції розподіляються також та звичайні та привілейовані. Привілейовані, у свою чергу, поділяються на кумулятивні (з гарантованим доходом) і з правом на додатковий дохід.

На біржі існують різні умови допуску до обігу. Цінні папери новостворених компаній, як правило, на біржі не розміщують.

Операції з цінними паперами на біржах поділяють на касові та операції на строк. При касових операціях передача паперів продавцем покупцеві та оплата їх здійснюється у день підписання угоди або протягом наступних трьох днів. При операціях на строк поставка паперів продавцем та оплата їх покупцем виконуються через певний період часу після підписання угоди.

Цінні папери мають номінальну і ринкову вартості. Номінальна – вартість, яка зазначена у цінному папері; ринкова – вартість, за якою цей папір продається.

Курс акцій залежить від трьох факторів: річного доходу, який вони приносять; норми позикового процента; норми співвідношення між попитом і пропозицією на них, а курс облігацій і заставних листів – також від номінальної вартості їх та строку погашення.

Для розрахунку курсу акцій та облігацій використовують такі формули:

, де

Д – річний дохід, який приносять акції; Н_п – норма позикового процента;

,

де В_н – номінальна вартість облігації; n – кількість років, що залишилися до погашення облігації; Д_о – сума річного доходу за облігацією.

Сучасні фінансові системи включають й інші види ліквідних активів, які можна розглядати як гроші. Це високоліквідні державні або ринкові цінні папери.

Державні цінні папери — це форма існування державного внутрішнього боргу, або державних зобов'язань, емітентом яких можуть бути центральний уряд в особі своїх органів (звичайно це Мінфін України), місцеві органи влади і державні підприємства з метою акумуляції грошових ресурсів.

Валютний курс (rate of exchange) — ціна грошової одиниці пев­ної національної валюти, виражена у грошових одиницях валюти іншої країни. У деяких країнах, що є учасниками економічних угруповань, застосовується валютний курс національних валют щодо міжнародних валютних одиниць CDR, ЄВРО, $ та інші.

Серед основних факторів, які впливають на курс валют, мож­на виділити: стан платіжного балансу, рівень інфляції, міжгалу­зеву міграцію короткострокових капіталів.

При системі вільно плаваючих курсів, які складаються під дією співвідношення попиту та пропозиції, у практиці західних валют­них ринків існує більш високий валютний курс (курс продавця) і більш низький курс (курс покупця), що публікуються у періоди­чних виданнях.

Різниця між цими курсами (маржа) формує дохід підприємців і банків, які займаються валютними операціями.

Фіксований валютний курс— офіційно встановлене співвідно­шення між національними валютами, яке грунтується на валютних паритетах, визначених в законодавстві країни, яка встановлює фік­сований курс валюти. Застосування фіксованого валютного курсу пов'язане з діяльністю інститутів міжнародних фінансових відно­син, зокрема з Міжнародним валютним фондом, у рамках якого пе­редбачалось узгодження країнами — членами валютних паритетів.

Зміни валютних курсів у часі визначаються за допомогою ін­дексів, в основному індивідуальних. Однак ці індекси не дають повного уявлення про стан даної валюти, оскільки курс залежить не лише від кон'юнктури ринку по цій валюті, а й від попиту й пропозиції на дану валюту, щодо якої визначається курс. Тому для узагальнення динаміки курсів валют і співвідношення її з ря­дом валют-вимірників визначають індекс ефективного валютного курсу.

Вихідна статистична інформація, яка існує в міжнародних фі­нансових організаціях, досить широка. Регулярно публікуються статистичні щорічники, довідники, квартальні та щомісячні бю­летені, щотижневі видання. Крім того, є багато неперіодичних видань і матеріалів одноразових обстежень.

Щорічні довідники містять інформацію про діяльність, капітал, потенційні можливості країн-учасниць, їхній фінансовий стан та ін. Наприклад, щорічний статистичний довідник «International Finan­cial Statistics» включає інформацію щодо кількох міжнародних організацій і окремо щодо 68 країн. Цей довідник готує і публі­кує Міжнародний валютний фонд.