Імунологічне безпліддя

Досить часто причиною зниження фертильності стають порушення в жіночій імунній системі.

У нормі сперматозоїди і ембріон - це єдині «чужорідні» клітини, які не атакує імунна система жінки. Проте в деяких випадках в організмі здорової за іншими показниками жінки можуть утворюватися так звані антиспермальні антитіла, що є реакцією імунної системи на появу сперми. Приймаючи в себе сперму, організм жінки сприймає сперматозоїди як чужорідні клітини і блокує їх, знижуючи швидкість руху і життєздатність.

Вироблення антиспермальних антитіл збільшується у разі запальних захворювань шийки матки.

Причини безпліддя у чоловіків

Основними причинами втрати чоловічої фертильності є:

• різке зниження чисельності сперматозоїдів;

• погіршення їх життєздатності і рухливості;

• наявність патологій, що перешкоджають вільному просуванню сперматозоїдів по сім'явиносних шляхах.

До числа факторів, що сприяють виникненню перерахованих вище порушень в роботі репродуктивної системи, належать:

• вроджені дефекти і аномалії будови органів сечостатевої системи;

• сексуальні розлади (відсутність або послаблення ерекції, передчасне сім'явиверження та інші);

• порушення гормонального статусу;

• травми тазових органів і геніталій;

• оперативні втручання в області паху;

• стреси;

• шкідливі умови праці (іонізуюче випромінювання, тривала робота на підприємствах хімічної промисловості або в умовах гіпертермії);

• ЗПСШ;

• варикоцеле;

• непрохідність сім'явиносних проток;

• поява в організмі аутоімунних антиспермальних антитіл;

• деякі захворювання (цукровий діабет, гіпертонія, епідемічний паротит та інші);

• алкоголізм.

63.Обстеження подружньої пари при неплідному шлюбі. Аналіз на безпліддя у чоловіків

Діагностикою чоловічого безпліддя займаються лікарі-урологи. Для оцінки стану репродуктивної системи пацієнта фахівця можуть знадобитися результати наступних аналізів і обстежень:

• спермограми;

• аналізу на ЗПСШ;

• кольорового доплерівського дослідження;

• тестів на наявність у сироватці крові та еякуляті антиспермальних антитіл;

• УЗД мошонки;

• оцінки гормонального статусу;

• генетичних досліджень;

• посіву еякулята.

Аналіз даних, отриманих при здачі аналізів і проходження всіх необхідних обстежень, дозволяє не тільки уточнити діагноз і визначити можливі причини безпліддя, а й скласти найбільш оптимальну схему його лікування.

Жінки обстеження

• Базальна температура тіла (BTT)

• Гормональні тести

• Цитологічні дослідження вагіни

• Цервікальні зміни

• Біопсія ендометрія

• Ультразвукове дослідження

• Мікробіологічні і серологічні дослідження

• Гістеросальпінгографія (ГСГ)

• Гістероскопія

• Лапароскопія

• Тубоскопія

• Пост-коїтальний тест (ПКТ)

• Тест на проникність для сперміїв ін  вітро

• Імунологічні дослідження: Наявність антитіл до сперміїв Наявність антитіл до яєчників Наявність антитіл до фосфоліпідів Тест на гістосумісність Цитогенетичні дослідження Психологічна оцінка

• Короткий опис діагностичних процедур

64.Принципи і методи лікування жіночої неплідності.

Впровадження системного підходу до діагностики непліддя дозволило розробити диференційний підхід до лікування різних форм непліддя чи поєднаних форм.

1. При виявленні перенесеного чи існуючого запального процесу рекомендується комплексне протизапальне лікування, санаторно-курортне лікування;

2. При ендокринному неплідді найперше слід відновити менструальну функцію.

3. При наявності менструального циклу можна починати з призначення оральних комбінованих контрацептивів строком на 3 — 4 місяці. Розраховують при такому методі на "ребаунд-синдром" — синдром відміни препарату.

4. При ановуляторному циклі приміняються індуктори овуляції: кломіфен, кломід, клостильбегід — від 50 до 150 мг на прийом, з 5 по 10 день менструального циклу, протягом 4 — 6 циклів. Слід контролювати гіперстимуляцію яєчників УЗ методом дослідження.

5. При синдромі галактореї-аменореї призначають парлодел (бромкрептин, норпролак) по 2,5 — 5 мг на добу під контролем базальної Х° або УЗД. При настанні вагітності слід рекомендувати хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ) або прегніл по 5 — 10 тис, одиниць (профазі, прималют) з 15 дня менструального циклу. На сучасному етапі при гіпоталамо-гіпофізарній недостатності стимуляцію овуляції проводять препаратами хумігон, який містить по 75 МО активного ФСГ і ЛГ. Препарат вводять з 1 по 7 день в дозі 75 МО, з 8 по 15 день — дозу подвоюють. При дисфункції ФСГ і нормальному ЛГ (чи навіть збільшеному) приміняють препарат метродін ВЧ, який містить високоочищений ФСГ. Прийом препаратів контролюється УЗД (визначають появу домінантних фолікулів), а з 14 — 15 дня також призначають ХГК, профазі, прегнія. При склерозі чи нолікістозних яєчниках використовується клостіль-бегід, кломіфен, а при необхідності — операції в об'ємі клиновидної резекції чи декапсуляції (фенестрації) яєчників з наступним застосуванням антиестрогенів (кломід, кломіфен). При неплідді, зумовленому наднирниковим генезом, за наявності гірсутизму, лікують призначенням 1/₂ — 1/₄ таблетки дексаметазону щодоби протягом 6 місяців, в сполученні з кломіфеном. За наявності імунологічного генезу непліддя — рекомендують штуч­не запліднення, кондомтерапія 1—2 роки, кріодеструкція епітелію шийки матки.

Крім штучного запліднення, можна використовувати екстракорпоральне запліднення і пересадку в матку зиготи на стадії 3 бластомерів.

Допоміжні методи лікування репродукції.

Метод ШФГП — спільний переніс гамет в маткові труби, де відбувається запліднення.

Метод ЗНФТ — перенесенння зигот в маткові труби.

Мікрометодики: