Тема 7. Нові форми транскордонного співробітництва

(4 год.)

План

1. Історичні, економічні, соціальні та інші передумови виникнення (транскордонних) кластерів.

2. Класифікація (транскордонних) кластерів.

3. Етапи виникнення та еволюції (транскордонних) кластерів.

4. Шляхи виявлення кластерних ініціатив, механізми та інструменти розвитку (транскордонних) кластерів.

5. Кращі вітчизняні та зарубіжні практики з питань розвитку (транскордонних) кластерів.

6. Нові організаційні форми транскордонного співробітництва – ЄУТС, ОЄС

7. Транскордонне партнерство.

Реферати

1. Транснаціональне співробітництво як форма сприяння гармонійної територіальної інтеграції з кандидатами ЄС.

2. Формування та підтримка розвитку транскордонних кластерів в Україні на прикладі європейських держав

Література

1. Будкін В.С. Прикордонне співробітництво в системі адаптації економіки України до європейського господарського простору/Проблеми співробітництва прикордонних територій України і Польщі. Бюл. № 3. –Варшава-Київ - 1993.

2. Вербівська Л.В. Формування інвестиційної стратегії соціально-економічного розвитку прикордонного регіону / дис. на здоб. наук. зв. к.е.н. Чернівецький нац. ун-тет, 2004. – С. 87.

3. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І. Лібанова Е.М. Україна: проблемисталого розвитку./ Наукова доповідь. – Київ: РВПС України НАН України, 1997.

4. Демченко В. Транскордонне співробітництво Австрії та країн Центрально-Східної Європи в 90-і роки //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура та фінансово-інвестиційна діяльність. / Зб.наук.праць. Вип.6. ІРД НАНУ. – Львів, 2002. – С. 114-127.

5. Долішній М., Демченко В., Мікула Н. Концептуальні підходи до створення польсько-українського єврорегіону «Сян» на основі узагальнення досвіду єврорегіонів на західному кордоні Польщі // Регіональна економіка. – 2003. – №1. – С. 69-82.

6. Кіш Є. Українсько-угорське транскордонне співробітництво: можливості та пріоритети у ХХІ столітті.-Ужгород: «Ліра» 2003. - 124 с.

7. Міжнародні економічні відносини: сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студентів економічних вузів та факультетів / Філіпенко А.С., С.Я. Моринець, В.А.Вергун та ін. – К: Либідь, 1992. - 225 с.

8. Мікула Н. А. Стратегія формування та підтримки розвитку транскордонних кластерів // Соціально- економічні дослідження в перехідний період. (Збірник наукових праць) /НАН України. Інститут регіональних досліджень. Львів, 2008. – Випуск 5(67). - C. 129.

9. Мікула Н. Концептуальні підходи розвитку транскордонного співробітництва Львівщини. //Проблеми співробітництва прикордонних територій України і Польщі -ІІ. Бюл. № 9, - Варшава-Київ, 1995. - С.181-183.

10. Мікула Н. Організаційно-фінансовий механізм міжрегіональної та транскордонної співпраці // Вісник Тернопільської акад. народного господарства. - 2000. - № 7. - С.131-134.

11. Мікула Н.А. Про основні проблеми та заходи щодо активізації розбудови транспортних коридорів в Україні // Економіст. – 2002. - № 6. - С. 78-81.

12. Мікула Н. Організаційні та фінансові чинники формування єврорегіонів.//Соціально-економічні дослідження в перехідний період / Регіональна політика: досвід ЄС та його адаптація до умов України. Вип.5. ч. ІІ. – Львів: ІРД НАНУ, 2003. - С.92-103.

13. Мікула Н. Основні методичні підходи до оцінки діяльності єврорегіонів.//Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект.//Зб. Наукових праць. Донецьк: ДонНУ, 2003. –788 с. - С.584-587.

14. Мікула Н.А. Проблеми трансплантації інституту транскордонного співробітництва в Україні//Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ. – Сб. научн. тр. Донецк-Мариуполь: ДонНУ, 2004. - С.166-169.

15. Мікула Н. Щодо активізації участі України у європейських структурах з питань транскордонного співробітництва // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект. // Зб. наук. праць. Ч. ІІ. - Донецьк: ДонНУ, 2004.

16. Новікова А.М. Пащенко Ю.С. Вдосконалення транспортного сполучення через державний кордон України, К. 2001, 210 с.

17. Писаренко С.М. Організаційно-економічний механізм реалізації регіональної політики Європейського Союзу. –Львів: ІРД НАН України. – 2002. – 84с.

18. Прокладаючи шлях до нових інструментів розвитку сусідських відносин // IP / 03 / 922. – Брюссель, 1 липня 2003 р. /www.europa.eu.int.

19. Регіональна політика в країнах Європи: Уроки для України / Київ. центр Ін-ту Схід-Захід; За ред. С.Максименка. – К.: Логос, 2000. -171 с., С.138-167.

20. Сіденко В. Україна і Світова організація торгівлі: механізми та соціально-економічні наслідки вступу. Матеріали засідання круглого столу. – К.: Альтпрес. -2003. - 47с. – С.11.

21. Скибінський С., Мокій А. Транскордонне співробітництво: необхідність, переваги та можливі проблеми // Проблеми транскордонного співробітництва. - Львів: ІРД НАНУ, 1995.

22. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова протспівробітництво між прикордонними областями України та адміністративно-територіальними одиницями Республіки Молдова (11 березня 1997 р.).

23. Федан Р. Економіка прикордонного регіону Польщі і транскордонне співробітництво у сучасних умовах // Регіональна економіка. – 2000. - №1(15). – С.121-127.

Методичні рекомендації

У першому питанні слід проаналізувати історичні, економічні, соціальні та інші передумови виникнення кластерів. Варто також зазначити, що транскордонні кластери охоплюють суміжні прикордонні території сусідніх держав, до складу яких входять інституції та фірми, розміщені по обидва боки кордону. Тому транскордонні кластери можна визначити як групи незалежних компаній та асоційованих інституцій, які: географічно зосереджені у транскордонному регіоні; співпрацюють та конкурують; спеціалізуються у різних галузях, пов’язані спільними технологіями та навичками і взаємодоповнюють одна одну, що в кінцевому підсумку дає можливість отримання синергетичних та мережевих ефектів, дифузії знань та навиків [].

У другому питанні «Класифікація кластерів» слід дослідити наступні моделі транскордонних кластерів: моно полярний/асиметричний транскордонний кластер; біполярний транскордонний кластер. Варто зазначити особливості утворення таких кластерів, а також їх діяльність на транскордонних територіях. Особливо також відмітити створення інфраструктури транскордонної мережі. Тут необхідно описати: загальні процедури, що регламентують регулярні зв’язки в транскордонній мережі, правила з приводу фінансування спільних заходів тощо; загальні стандарти щодо діяльності мережі; загальні цілі щодо майбутнього розвитку транскордонного кластеру [].

У третьому питанні слід описати етапи виникнення та еволюцію кластерів. Особливу увагу слід звернути на 6 етапів виникнення кластерів, а саме історичний; економічний; формування нових організацій, що надають послуги декільком фірмам у зростаючому кластеру; розвиток зовнішніх економічних факторів та виникнення нових місцевих організацій збільшують важливість, престиж та привабливість кластеру; створення неринкових некомерційних активів у вигляді взаємовідносин, що сприяють безкоштовному обміну інформацією та знаннями; кластер може бути успішним протягом десятиріч або стати частиною нового кластеру. Варто також дослідити чотири стадії розвитку кластерів: ембріональну, розвиток, зрілість, розпад [].

У четвертому питанні необхідно дослідити шляхи виявлення кластерних ініціатив, а також механізми розвитку кластерів. Для ідентифікації кластерів можна використовувати різні підходи, але основне – це системне бачення функціонування прикордонного та транскордонного регіонів. У процесі виявлення кластерів слід взяти до уваги наступні фактори: наявність та активність у регіоні інституцій регіонального розвитку та інших недержавних організацій; динаміку розвитку малих підприємств і їх спеціалізацію; зовнішньоторговельну діяльність, зокрема, прикордонну торгівлю, наявність спеціалізованих наукових та освітніх установ, а також проаналізувати інші опосередковані чинники, що вказують на потенційні можливості формування кластеру чи їх ідентифікацію на різних етапах життєвого циклу [].

П’яте питання присвячене дослідженню кращих вітчизняних та зарубіжних практик з питань розвитку кластерів. Розкриття питання слід розпочати з аналізу найбільш відомого транскордонного біофармацевтичного кластеру «Біодолина», що був утворений у 1996 р. у долині річки Верхній Рейн. Слід також згадати про такі кластери, як кластер біотехнологій, регіон Орезунд (Данія-Швеція), який об’єднує мережу численних фармацевтичних і біотехнологічних фірм, університетські лікарні та університети; німецько-голландський транскордонний кластер (м. Твенте), який здійснює свою діяльність у виробництві пластмас, металообробки та біомедичному секторі; німецько-голландський кластер, створений на базі транснаціональних корпорацій Oc і Nedcar (м.Венло) тощо. Важливу увагу необхідно приділити розвитку кластерів в Україні, охарактеризувати їх діяльність та перспективи розвитку [].

Шосте питання присвячене аналізу нових організаційних форм транскордонного співробітництва, а саме Європейському угрупуванню територіального співробітництва (ЄУТС) та Об’єднання єврорегіонального співробітництва (ОЄС). Тут слід проаналізувати мету та цілі створення таких об’єднань, а також їх діяльність. Варто також зазначити, що учасниками угрупування можуть бути не тільки члени Європейського Союзу, а й держави-члени Ради Європи, які не є членами Європейського Союзу, що є сторонами Третього протоколу. Перевагами ЄУТС чи ОЄС можуть скористатись й українські єврорегіони, оскільки в Європі вже є декілька прикладів переходу єврорегіонів до нової форми співробітництва – ЄУТС [].

У сьомому питанні слід дослідити транскордонне партнерство, як форму взаємодії між суб’єктами та учасниками транскордонного співробітництва. Необхідно зазначити ,що ключовою особливістю партнерств є прагнення сторін досягти чогось, що вони не можуть зробити поодинці, шляхом об’єднання навичок та певних ресурсів на основі законності, добровільності, рівноправності, взаємоповазі і взаємних уступках сторін в процесі переговорів. І тому, необхідними умовами для такої співпраці є однакове бачення цілей співпраці, наявність спільних для партнерів проблем та пошук оптимальних шляхів здійснення спільних дій для їх вирішення чи попередження. Особливу увагу слід приділити аналізу переваг та бар’єрів у створенні транскордонного партнерства, зокрема інституційних, соціал-економічних, а також культурних [].

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ