Творча робота
на тему: «Технологічне приготування із смаженого,
тушкованого,
запеченого м'яса»»
Виконала: учениця
Курс: II
Група: № 126
Професії: кухар
Павленко Яна
Майстер виробничого навчання: Присяжнюк Микола Володимирович
М. Біла Церква 2017 р.
Зміст
Вступ 3
1. Історія розвитку грузинської кухні 6
2. Значення м’ясних страв у харчуванні, їх класифікація 8
3. Технологія приготування гарячих страв з м'яса 12
4. Технологія приготування тушкованих м’ясних страв 17
5. Вимоги до якості страв із тушкованого м’яса 24
6. Смажене м'ясо 25
7. Попередня підготовка м'яса до запікання 27
8. Печене і запечене м'ясо 32
9. Вимоги до якості і правила приготування запечених страв 36
Список літератури 38
Висновок 40
Зміст
Вступ
1. Історія розвитку грузинської кухні
2. Значення м’ясних страв у харчуванні, їх класифікація
3. Технологія приготування гарячих страв з м'яса
4. Технологія приготування тушкованих м’ясних страв
5. Вимоги до якості страв із тушкованого м’яса
6. Смажене м'ясо
7. Попередня підготовка м'яса до запікання
8. Печене і запечене м'ясо
9. Вимоги до якості і правила приготування запечених страв
Список літератури
Висновок
Вступ
У процесі розвитку людського суспільства протягом багатьох століть складалися гастрономічні звички, уподобання і антипатії у різних народів світу. Створювалися національні кухні, які є невід'ємною частиною національної культури. Сьогодні у кожного народу є своя національна кухня, якої характерні свої, відмінні від інших, національні страви.
В основі кожної національної кулінарії лежать два найголовніші чинники: набір вихідних продуктів і способи їх обробки. Ці два фактори тісно пов'язані один з одним. Набір вихідних продуктів визначається тим, що дають природа і матеріальне виробництво - землеробство, тваринництво, різноманітні промисли. Це, з свою чергу означає, що на специфічні особливості національної кухонь впливають географічне положення країни, клімат, економічні умови. Так, в національних кухнях країн межують з океанами і морями, значне місце займають страва з риби і морепродуктів. У національних кухнях країн розташованих в лісових районах, - страви з продуктів тваринництва і лісових промислів. Народи південних країн більше використовують для приготування національних страв овочі, фрукти і т.д.
Географічне та кліматичне положення окремих країн зумовило також різне використання і смакових речовин в їжі. Наприклад, народи південно-східної Азії, Африки, Південної Америки та ін, використовують для приготування страв більше спецій, приправ, гострих соусів. Народи Північних країн віддають перевагу їжі менш гостру.
Однак не тільки набір вихідної сировини визначає характер національної кухні. Використовуючи один і той самий продукт, різні народи в процесі приготування страви зраджують йому свій неповторний смак. Як приклад можна привести такий популярний продукт як рис. Він є основою харчування багатьох народів що населяють Азіатський материк. Але страви з нього, приготовані, приміром, узбеки, Індійцями або Китайцями, сприймаються як абсолютно різні.
Виходить це тому, що кожна національна кухня, використовуючи одне і теж сировину, застосовує різну технологію та прийоми теплової обробки, своєрідні, притаманні лише їй поєднання продуктів.
З усього сказаного можна зробити висновок: національна кулінарія створюється національною спільністю людей, спільністю властивих їм особливостей і смакових сприйнятті. Це зовсім не означає, що національна кухня є щось замкнуте, застигле раз і назавжди. Кулінарія є однією з найменш ізольованих частин національної культури. Взаємні проникнення та взаємний вплив національних кухонь один на одного завжди мали і мають місце. Ми можемо знайти багато спільного, наприклад, між вірменською та болгарської національними кухнями, яка в свою чергу запозичили багато що в Турецької кулінарії. Не мало схожих національних страв у народів Закавказзя, Північної Азії, що дозволяє нам говорити, приміром, про загально кавказької, середньоазіатської кухні.
Але це взаємний вплив національних кухонь один на одного не виключає самобутність кожної з них, так як кожен народ надає будь-яким стравам, у тому числі створеним інший національністю, свій особливий смак.
Вже зараз, з повним правом можна сказати, що на наших очах народжується сучасна російська кухня, яку в рівній мірі прикрашають і російські пироги, і український борщ, і узбецький плов і грузинські шашлики і вірменська толма і азербайджанський суп - пити.
М'ясні гарячі страви — важливе джерело повноцінних білків, жирів, мінеральних і екстрактивних речовин, вітамінів А та групи В. Амінокислотний склад білків м'язових волокон близький до оптимального, коефіцієнт засвоєння їх дуже високий (97%). Жири підвищують калорійність страв, а також є джерелом енергії. Екстрактивні речовини надають стравам своєрідного приємного смаку й аромату, сприяють виділенню травних соків, збуджують апетит і поліпшують засвоюваність їжі.
В українській кухні м'ясо поєднують з овочами, які використовують як гарнір або тушкують разом з ними, завдяки чому мінеральний склад м'ясних страв збагачується лужними сполуками, досягається оптимальне співвідношення кальцію і фосфору, підвищується вітамінна активність.
Гарніри з круп і макаронних виробів збагачують м'ясні страви вуглеводами, вітамінами і мінеральними речовинами.
Більшість м'ясних страв подають з різноманітними соусами (з хріну, гірчиці, грибів, цибулі, часнику, м'яти, щавлю, чорносливу), які поліпшують їх смак і зовнішній вигляд.
Залежно від способу теплової обробки м'ясні гарячі страви поділяють на варені, смажені, тушковані і запечені.
Температура при подаванні готових м'ясних страв повинна бути не нижчою 65°С.
Подають гарячі м'ясні страви у підігрітих столових мілких тарілках. На них спочатку кладуть гарнір, поряд — м'ясо, яке поливають розтопленим жиром чи соусом або соус подають окремо в соуснику. Гарнір соусом не поливають.