Контрольні питання
Характеристика нормативів запасів матеріальних цінностей бюджетної установи та їх значення для аналізу.
Причини збільшення залишків матеріалів бюджетних установ.
Причини зниження залишків матеріалів бюджетних установ та їх характеристика.
Головні джерела інформації, застосовувані у процесі аналізу використання матеріальних ресурсів.
Організація придбання матеріальних запасів.
Аналіз рівня матеріального споживання.
Аналіз перспектив стану ринку матеріальних запасів.
Аналіз заходів із забезпечення установи матеріальними запасами.
Аналіз стану нормування витрат матеріальних за- пасів.
Показники аналізу використання матеріальних за- пасів.
Література
Інструкція з обліку запасів бюджетних установ: Наказ Держ. казначейства України від 08.12.2000 № 125 // www.rada.gov.ua
Про затвердження типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ: Наказ Держ. казначейства України від 05.09.2001 № 787/5978 // www.rada.gov.ua
Анализ хозяйственной деятельности бюджетных организаций / Под общ. ред. Д. А. Панкова, Е. А. Головковой. — М.: Новое знание, 2002. — 409 с.
Атамас П. Й. Основи обліку в бюджетних організаціях: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2003. — 284 с.
Бухгалтерський облік в бюджетних установах: Навч. посіб. / За ред. Ф. Ф. Бутинця — Житомир: ПП «Рута», 2004. — 448 с.
Варин П. Н. Финансовый анализ в коммерческих и некоммерческих организациях. — М.: Маркетинг, 2001. — 320 с.
Данилов Е. Н., Абарникова В. Е., Шипиков Л. К. Анализ хозяйственной деятельности в бюджетных и научных учреждениях. — Минск.: Интерпрессервис; Экоперспектива, 2003. — 336 с.
Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник / За заг. ред. Р. Т. Джоги. — К.: КНЕУ, 2003. — 438 с.
Матвеева В. О. Бюджетные организации: бухгалтерский учет, налогообложение. — Харьков: Фактор, 2002. — 566 с.
Самборский В. И., Грищенко А. А. Анализ хозяйственной деятельности в бюджетных и научных учреждениях. — М.: Финансы и статистика, 1989. — 375 с.
Свірко С. В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах. — К.: КНЕУ, 2003. — 380 с.
Ткаченко І. Т. Звітність бюджетних установ: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2005. — 548 с.
Фаріон І. Д., Свірко С. В. Бухгалтерський облік у бюджетних уста- новах та фінансових органах. — Тернопіль: Екон. думка, 1999. — 529 с.
Тема 8
АНАЛІЗ РИНКУ ПОСЛУГ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО КОМПЛЕКСУ ТА НАУКОВИХ УСТАНОВ
8.1. Зміст, завдання і джерела аналізу
Процес невиробничого споживання є головним і найскладнішим видом діяльності бюджетних установ (рис. 8.1). Як і процес виробництва, він потребує різноманітних витрат (видатків) матеріальних і фінансових ресурсів. Надання нематеріальних послуг супроводжується нарахуванням заробітної плати, стипендій, придбанням і споживанням основних засобів, матеріалів, медикаментів, продуктів харчування тощо. У результаті цього виникають і нагромаджуються видатки, порівняння яких із дохода- ми визначає результат фінансово-господарської діяльності бюджетної установи за рік.
Рис. 8.1. Схема процесу невиробничого споживання
Різноманітність функцій, які виконують бюджетні установи, особливості складу надаваних ними послуг зумовлюють необхідність проведення аналізу господарської діяльності установ за галузями, в яких функціонують бюджетні установи. В сфері освіти — це дитячі дошкільні заклади, професійні технічні училища, загальноосвітні школи, середні спеціальні та вищі навчальні заклади; в галузі охорони здоров’я — лікарні та поліклініки; в на- уковій сфері — науково-дослідні інститути, дослідно-конструк- торські виробництва та ін. Господарська діяльність будь-якої з цих установ являє собою основний об’єкт аналізу.
Діяльність господарюючого суб’єкта організовується на певних принципах, які передбачають наявність мережі установ (їх сукупності), об’єднаних різноманітними зв’язками та відносинами з метою задоволення певних потреб суспільства. Така діяльні- сть має територіальну визначеність і внутрішню структуру (склад). У територіальному аспекті мережа установ (далі — мережа) оцінюється наявністю установ галузі в адміністративно-територіаль- ному районі (регіоні), у структурному аспекті — складом установ галузі та підрозділів в окремій установі (наприклад, кількістю відділень у лікарні, факультетів у ВНЗ, класів у школі, груп у дитячих дошкільних закладах). Аналіз стану і розвитку мережі дає можливість визначити рівень задоволення потреб суспільства в послугах бюджетних установ і необхідну величину ресурсів на їх утримання.
Кінцеві результати виробничої діяльності бюджетних установ мають різні характеристики. Для закладів науки — це нові знання про природу, суспільство, виробництво; для закладів охорони здоров’я — здоров’я людей; закладів освіти — якість навчання тощо. Часто кінцеві результати безпосередньо не залежать від зусиль працівників закладів, а значною мірою визначають інтенсив- ність суспільного споживання послуг бюджетних установ і продуктивність наукових організацій. Колективи закладів вносять лише певний вклад у досягнення певних необхідних умов, які виступають у формі корисного ефекту — результату праці.
Обсяг, якість, склад послуг і фактори їх зміни залежать від особливостей діяльності закладів різних типів. Тому виникає необхідність аналізу виробничої діяльності установ: лікарень і поліклінік — у сфері охорони здоров’я, середніх загальноосвітніх шкіл — у системі народної освіти; науково-дослідних інститутів (НДІ) як найбільш поширених серед установ науки; бібліотек тощо. Виробнича діяльність кожної з них виступає важливим об’єктом аналізу.
Завданнями аналізу виробничої діяльності є:
Оцінювання повноти задоволення населення певним видом послуг за їх обсягом, змістом та якістю.
Визначення рівня розвитку мережі закладів, заходів щодо вдосконалення їхньої роботи з надання послуг населенню і суспіль- ству в цілому, повноти виконання покладених на них функцій.
Виявлення та вимірювання впливу різних факторів на зміну рівня обслуговування населення і темпів науково-технічного прогресу.
Визначення резервів поліпшення роботи бюджетних установ.
Відпрацювання заходів з використання виявлених резервів, усунення недоліків, підвищення ефективності використання ресурсів. Підготовка розпорядчих актів, призначення осіб, відповідальних за виконання прийнятих рішень. Установлення контролю за впровадженням пропозицій спеціалістів у діяльність уста- нови.
Джерелами інформації слугують облікові, планові та нормативні дані.
Сучасний стан обліку дозволяє забезпечити потреби економіч- ного аналізу, своєчасне виявлення резервів господарювання.
Варто наголосити, що аналізуються не окремі показники, а їх сукупність, система показників, яка адекватно характеризує господарську діяльність суб’єкта в цілому та окремі її сторони.
У процесі аналізу використовуються такі види інформації:
планові джерела — всі типи кошторисів, які розробляються в установі, а також нормативні матеріали, проектні завдання;
облікова інформація — всі дані, які є в документах бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку (карти обліку витрат і дані первинного обліку витрат матеріальних ресурсів, праці та заробітної плати, дані бюджетних установ з обліку касових і фактичних витрат грошових коштів);
позаоблікова інформація — документи, що регулюють господарську діяльність установи (акти ревізій, перевірок, інструкції, матеріали ЗМІ тощо);
звітна інформація — включає дані звіту про виконання кошторису витрат бюджетних установ (форма № 2), баланс виконання кошторису витрат бюджетних установ (форма № 1), звіти про виконання плану по штатах і контингентах (форма № 3).
Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку інформація має відповідати таким вимогам:
бути зрозумілою (дохідливою) для користувачів за умови, що останні мають необхідний рівень знань з бізнесу, фінансів, економічної діяльності та бухгалтерського обліку, інших економічних дисциплін і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації. Спроби спрощення звітності до поняття її на елементарному рівні з мінімальним обсягом знань є недопустимими. З іншого боку, необхідне повне та всебічне пояснення природи та змісту окремих показників, передусім структурно складних. Проте виключати інформацію зі звітності тільки через те, що вона є занадто складною для розуміння, не дозволяється;
інформація має бути доречною, тобто слугувати основою для прийняття рішень користувачами та надавати можливість своєчасно оцінити минулі, поточні та майбутні події, підтвердити та (або) скоригувати оцінки, зроблені в минулому.