6.3. Аналіз забезпеченості основними фондами

Для виконання покладених функцій бюджетні установи наділяються певною кількістю основних фондів. При цьому, як правило, чим більше в розпорядженні установи основних фондів, тим більше в неї можливостей для надання послуг підвищеної якості. Тому важливим завданням аналізу є визначення забезпеченості установи основними фондами та відповідності основ- них фондів потребі в них.

Специфіка діяльності бюджетних установ зумовлює необхідність багатопланового оцінювання забезпеченості необоротними активами та використання системи відповідних показників. Об’єкти необоротних активів установ відіграють різну роль як у процесі створення нематеріальних потреб (послуг), так і в процесі їх споживання.

Основні фонди обслуговують і процес виробництва, і процес споживання послуг. Отже, необхідно вирізняти забезпеченість основними фондами працівників закладів, закладів у цілому, їхніх структурних підрозділів, а також споживачів послуг. Для характеристики забезпеченості основними фондами використовуються такі критерії:

• фондоозброєність праці одного працівника;

• фондозабезпеченість закладу та його підрозділів;

• фондозабезпеченість користувачів послугами закладу.

Фондоозброєність праці визначається діленням вартості всіх основних фондів на середньорічну чисельність працівників. Окре- мо розраховуються загальна фондоозброєність (Ф_оз), фондоозброєність активною частиною основних фондів (Ф_ак) і технічна озброєність праці (Ф_т):

де — відповідно вартість усіх основних фондів, активної їх частини, обладнання (приладів, апаратів);  — відповідно загальна середньорічна чисельність працівників і чисельність працівників ведучої групи.

Серед цих показників дуже важливими є показники фондо- озброєності основної групи працівників активною частиною основ- них фондів та обладнанням (наприклад, навчально-лабораторне обладнання на одного викладача ВНЗ, науково-дослідне обладнання на одного наукового працівника НДІ).

У процесі аналізу їх порівнюють за ряд років: виявляють тенденції зміни показників, співвідношення темпів їх зростання з темпами зростання чисельності працівників та обсягу послуг (робіт). Позитивним уважають переважання темпів зростання показників фондоозброєності та особливо технічної озброєності над темпами зростання чисельності працівників.

Фондозабезпеченість установи та її підрозділів визначається у відсотках. Для цього загальну вартість або окремий вид основних фондів установи або підрозділу ділять на норматив або середньорайонний показник, показник зразкової установи.

Ці показники можуть мати як вартісну, так і натуральну одиниці виміру (табл. 6.4).

Таблиця 6.4

АНАЛІЗ ФОНДООЗБРОЄНОСТІ ТА ФОНДОЗАБЕЗПЕЧНОСТІ ПРАЦІ КИЇВСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. ШУПИКА

№ рядка	Показник	Минулий рік	Звітний рік	Зміна
				абсолютна	у %
1	Середньорічна вартість усіх основних фондів, тис. грн у тому числі: а) активної частини основ- них фондів, з них б) обладнання	32 038 5690 4380	32 346 6027 4670	+ 308 + 337 + 290	+ 0,96 + 5,92 +6,62
2	Середньорічна чисельність працівників, осіб: усього у тому числі: а) професорсько-викла- дацького складу	1300 542	1296 544	– 4 + 2	– 0,31 + 0,37
3	Забезпеченість установи основними фондами, грн: а) загальна фондоозброєність (рядок 1 : рядок 2) б) технічна озброєність праці основних фондів активною частиною (рядок 1а : рядок 2а) в) технічна озброєність праці (рядок 1б : рядок 2а)	24 644 10 498 8081	24 958 11 079 8584	+ 314 + 581 + 503	+ 1,27 + 6,22 + 5,53

Із даних табл. 6.4 видно, що в установі мають місце позитивні тенденції в розвитку технічної бази. Показники загальної фондоозброєності зросли на 1,27 %, технічної озброєності праці — на 6,22 %. Це створює сприятливі умови для підвищення кваліфікації спеціалістів.

Для бюджетних установ важливе значення має комплектність забезпечення основними фондами з урахування особливостей праці та потреб установи в певних видах обладнання. В процесі аналізу використовують показники фондооснащеності, які характеризують рівень технічного забезпечення установи або її підрозділів і дають змогу порівнювати технічні умови, оцінити обґрунтованість розміщення основних фондів у певних підрозділах установи.

Зростання фондооснащеності установи, як і приріст фондо- озброєності праці, за умови раціонального використання об’єктів основних фондів забезпечує підвищення якості результатів діяль- ності установи. Часто забезпечення бюджетних установ основними фондами здійснюється стихійно, без урахування встановлених норм і потреб. Тому аналіз дає можливість об’єктивно характеризувати використання основних засобів і грошових коштів на їх придбання.

Для поліпшення діяльності закладів освіти, науки, охорони здоров’я необхідно підвищити їх оснащеність основними фондами. Управління оснащеністю здійснюється згідно з установленим табелем (переліком) різних видів основних фондів (обладнання) з урахуванням характеру роботи устаткування (лікування, діагностика тощо). Порівняння фактичної наявності видів основних фон- дів з установленими за табелем дає змогу робити висновки щодо характеру та повноти укомплектованості навчальних кабінетів і класних кімнат у школі, лабораторій і кафедр у ВНЗ і НДУ, лікувальних кабінетів у поліклініках і лікарнях певними видами основних фондів.

Основними засобами установ користується контингент обслуговування. Тому однією із специфічних характеристик установ невиробничої сфери є забезпеченість їх основними фондами з розрахунку на одиницю контингенту (наприклад, на одного студента).

Фондозабезпеченість користувачів визначають діленням вартості основних фондів на чисельність людей, які одержують послуги відповідної установи.

Фондозабезпеченість користувачів послуг установи потрібно розглядати окремо за кожним видом основних засобів. Так, щодо будівель і споруд забезпеченість оцінюється через порівняння їхньої наявної площі на одиницю контингенту з установленою будівельними нормами і правилами. Дані про фактично існуючі площі установи, тимчасові будівлі та іншу інформацію можна одержати з технічних паспортів об’єктів, а також з інвентарних карток аналітичного обліку. Після вивчення таких даних робиться висновок щодо забезпеченості установи будівлями.

Забезпеченість установ будівлями і спорудами визначається зіставленням їхньої наявної площі на певну розрахункову одиницю контингенту з нормами проектування нових і реконструйованих будівель і споруд.

У лікарні норми встановлюються на одне ліжко, в поліклініці — на одне лікарське відвідування за зміну, в закладах освіти — на одне учнівське місце залежно від типу закладу та кількості місць в аудиторії. Зокрема для ВНЗ норми площі аудиторії на одне місце становлять від 2,2 м² (за наявності в аудиторії 25 місць) до 0,9 м² (в аудиторіях на 500 місць) (табл. 6.5.).

Таблиця 6.5

НОРМИ ПЛОЩ АУДИТОРІЙ

Кількість місць в аудиторії	Площа, м2 на одне місце
500	0,9
400	1,0
300—200	1,1
150	1,2
100	1,3
75—50	1,5
25	2,2
Аудиторії зі зворотним зв’язком на 50—100 місць (із двомісними столами)	1,8
Аудиторії на 12—25 місць з навчальними та контролюючими машинами	3
Театральна аудиторія на 200—300 місць	1,8

Показниками забезпеченості основними фондами слугують узагальнюючі критерії забезпеченості всього населення, зокрема: кількість лікарняних ліжок — у сфері охорони здоров’я, екземплярів книжок — у бібліотеках, учнівських місць — у школах на певну чисельність (1000 осіб) населення (контингенту обслуговування).

Аналіз показників фондоозброєності праці, фондооснащеності закладів і фондозабезпеченості контингенту споживачів послуг не обмежується кількісною характеристикою. Враховуються і результати аналізу стану основних фондів. Особлива увага приділяється рівню зношеності основних фондів і їхньому технічному стану. Крім того, в процесі аналізу виявляють наявність зайвих, непотрібних, не придатних до використання основних фондів, а також тих, що використовуються не за призначенням.