6.2. Аналіз складу, руху та стану основних фондів

Аналіз динаміки складу, структури, руху і стану основних фондів дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту (зменшення) всього майна установи. Приріст (зменшення) активу вказує на розширення (звуження) діяльності установи.

Аналіз необоротних активів може виконуватися за напрямами, розроблення яких у комплексі уможливлює оцінювання структури, динаміки та ефективності використання активів.

До необоротних активів бюджетних установ належать: будинки, споруди, робочі та силові машини, обладнання, передавальні пристрої, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, бібліотечні фонди, білизна, постільні речі, одяг і взяття, природні ресурси, земля, капітальні витрати на поліпшення земель, матеріали довготермінового використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, інші мате- ріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.

Усі необоротні активи бюджетних установ можна згрупувати за відповідними галузями, які формуються під впливом видів діяльності (рис. 6.2). Зокрема, можна розглядати необоротні активи галузей освіти, науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Залежно від використання в діяльності активи поділяють на: такі, що діють; такі, що перебувають у запасі; такі, що не діють. До діючих необоротних активів належать об’єкти, які використовуються в господарській та адміністративній діяльності. Необоротні активи, що перебувають у запасі, призначені для заміни тих, що діють, на час ремонту, модернізації чи вибуття. Необоротні активи, що не діють, — це зайві об’єкти, не використовувані в установі, а також інші необоротні активи, які з певних причин не діють.

Рис. 6.2. Класифікація необоротних активів

Необоротні активи, залучені до господарського процесу бюджетних установ, проходять такі етапи (рис. 6.3):

• надходження;

• наявність і використання;

• вибуття.

Дослідження основних фондів кожна галузь, підприємство, установа розпочинає з аналізу їх натурально-речового змісту. Здійснюючи аналіз, зважають на те, що основні фонди є неоднорідними, кожний з конкретних об’єктів виконує свою функцію і має цільове використання. Це зумовлює необхідність класифікування основних фондів. Для класифікації використовуються дані звітності про групування фондів за їх призначенням, які дають можливість характеризувати склад і структуру основних фондів на певну дату і на певний період (початок і кінець року) та їх зміни.

Рис. 6.3. Схема участі необоротних активів у господарському процесі бюджетних установ

У річній формі № 5 «Звіт про рух необоротних активів» наводиться таке групування за видами:

010	Будівлі;
011	Споруди;
012	Передавальні пристрої;
013	Машини та обладнання;
014	Білизна, постіль, одяг, взуття;
015	Транспортні засоби;
016	Інструменти, виробничий і господарський інвентар;
017	Робочі та продуктивні тварини;

018	Бібліотечний фонд;
019	Інші основні засоби.

Назва класифікаційних груп основних засобів за видами в цій формі збігається з назвами субрахунків активного рахунка 01 «Основні засоби», на яких вони рахуються. Це означає, що згідно з планом рахунків виконання кошторису витрат закладів, фінансованих із бюджету, виділяють 10 груп основних засобів, за якими проводиться аналіз. Необхідні дані для аналізу основних фондів наведено в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

РУХ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ЛІКАРНІ

Група основних фондів	На початок року		На кінець року		Відхилення
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %
Будівлі	26 420	82,11	26 420	81,25	—	– 0,86
Споруди	68	0,21	68	0,21	—	—
Передавальні пристрої	—	—	—	—	—	—
Машини та обладнання	4380	13,61	4670	14,36	290	+ 0,75
Білизна, постіль, одяг, взуття	835	2,60	893	2,75	68	+ 0,15
Транспортні засоби	130	0,40	162	0,50	32	+ 10
Інструмент, вироб- ничий і господар- ський інвентар	310	0,96	267	0,82	–43	– 0,14
Багаторічні насадження та капітальні витрати на поліпшення земель	—	—	—	—	—	—
Інші основні засоби, з них бібліотечні фонди	35	0,11	36	0,11	1	—
Разом основних фондів	32 178	100	32 515	100	337	
Знос основних фондів	13 510		14 630		1120	
Коефіцієнт зносу	0,42		0,45			+ 3

Аналіз даних табл. 6.1 показує, що основне місце в складі основних фондів лікарні займають будівлі. Їхня питома вага на кінець року становила 81,25 %. Це відповідає специфіці діяльності закладу такого типу, де важливе значення має створення сприятливих умов для лікування хворих. Успішному виконанню цієї функції сприяє також обладнання. Його питома вага становить 14,36 %. Позитивним фактором в організації матеріально-техніч- ної бази лікарні є збільшення основних фондів на 337 тис. грн, або на 1,05 % (337 : 32178  100).

У процесі аналізу основних фондів вивчається їхній склад, структура, стан, рівень забезпеченості бюджетних установ основ- ними фондами та їх використання. При цьому особлива увага приділяється виявленню факторів і конкретних причин їх зміни.

За рівнем і характером впливу на виконання головних функцій бюджетних установ основні невиробничі фонди поділяються на дві частини: активну та пасивну. У вищих навчальних закладах до активної частини основних фондів відносять навчально-наочні посібники, технічні засоби навчання тощо, в наукових закладах — робочі та силові машини й обладнання, вимірні та регулювальні прилади та пристрої, лабораторне обладнання та обчислювальну техніку; в закладах охорони здоров’я — діагностичне та лікувальне обладнання. Випереджальні темпи зростання активної частини основних фондів забезпечує підвищення інтенсивності роботи закладів. До пасивної частини основних фондів відносять: будівлі, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби, інвентар. Вони лише створюють сприятливі умови для роботи закладів. Оцінювання складу і структури основних фондів, а також їх зміни здійснюється з урахуванням зростання кожної групи. При цьому необхідно виходити з того, що за загальним правилом висока питома вага активної частини основних фондів і подальше її підвищення оцінюються позитивно.

Результати діяльності бюджетних установ залежать від рівня прогресивності активної частини основних фондів. Виконання науково-дослідних робіт у НДІ на рівні світових стандартів, підготовка спеціалістів у навчальних закладах відповідно до вимог науково-технічного прогресу, надання своєчасної та якісної медичної допомоги в закладах охорони здоров’я можливі лише з використанням обладнання, приладів, інструментів та іншої техніки, що відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки. Проте заміна застарілої техніки відбувається дуже повільно. Тому виникає потреба у виявленні зміни рівня прогресивності актив- ної частини основних фондів. Цей рівень характеризується питомою вагою вартості прогресивних або морально застарілих видів технічних засобів у їхній загальній вартості й обчислюється окремо на початок і на кінець року за формулами

;

,

де — вартість прогресивного обладнання, тис. грн;  — вар- тість застарілого обладнання, тис. грн; — вартість активної частини основних фондів, тис. грн.

Як уже зазначалося, мінімальним терміном експлуатації необоротних активів є один рік. Термін очікуваної експлуатації таких об’єктів визначається у відповідному порядку з огляду на показники практики та характеристики об’єктів. Однак установле- ний (запланований) термін експлуатації є порівняно умовним, оскільки він безпосередньо залежить від багатьох факторів, а саме: фактичної міцності об’єкта, інтенсивності його використання, якості сервісного обслуговування, ставлення до нього персоналу, рівня технічного розвитку тощо.

У процесі експлуатації необоротних активів відбувається їх спрацювання (знос), що являє собою поступове зниження первісної вартості об’єктів обліку. Знос є процесом споживання вартості необоротних активів. Тому дані про знос використовуються для загальної характеристики стану необоротних активів у цілому чи окремих груп.

Знос поділяють на фізичний та моральний. Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними фондами первісних техніко-експлуатаційних якостей:

— унаслідок їх використання у виробництві;

— під впливом сил природи (корозія металу та вивітрювання) і надзвичайних обставин. Такий знос визначають на підставі паспортних даних про обсяг виконаних робіт або обстеженням технічного стану. Фізичний знос відновлюється ремонтами.

Моральний знос — це знецінення основних фондів під впливом досягнень науково-технічного прогресу до їх повного фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу:

— знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва;

— знос унаслідок випуску досконаліших і продуктивніших машин. У першому випадку знос визначають за даними переоцін- ки основних фондів як різницю між первісною та відновною вартістю об’єкта; у другому — визначають відновну вартість з урахуванням продуктивності об’єкта, тривалості міжремонтних періодів, споживання енергії та інших показників.

Аналіз основних фондів забезпечує оцінку фактичної вартості та питомої ваги кожного виду порівнянням її з даними за минулий рік і планом, а також динаміки змін вартості та питомої ваги машин і обладнання, що є активною частиною основних фондів.

Технічний стан основних фондів характеризується системою загальних і часткових показників: коефіцієнтами зносу, придатності, відновлення та вибуття.

Коефіцієнт зносу (К_з) розраховується на початок та на кінець року діленням суми нарахованого зносу на первісну вартість основних засобів:

,

де З — сума нарахованого зносу основних засобів, тис. грн; Ф — початкова вартість основних засобів, тис. грн.

На початок 2004 р. (див. табл. 6.1):

К_з = 13 510 : 32 178 = 0,42;

на кінець 2004 р.:

К_з = 14 630 : 32 515 = 0,45.

Цей показник відображає стан зносу об’єктів основних засобів і дає можливість зробити попередні висновки щодо необхідності їх відновлення.

Коефіцієнт придатності (К_п) — це відношення залишкової вартості основних засобів до первісної, або різниця між одиницею та коефіцієнтом зносу:

К_п = Ф_з : Ф_б = 1 – К_з ,

де Ф_з — залишкова вартість основних засобів, тис. грн; Ф_б — балансова вартість основних засобів, тис. грн.

На початок 2004 р. (див. табл. 6.1):

К_п = (32 178 – 13 510) : 32 178 = 0,58;

на кінець 2004 р.:

К_п = (32 515 – 14 630) : 32 515 = 0,55,

Одержаний коефіцієнт показує, яка частина (відсоток) вартості основних засобів придатна до експлуатації.

Коефіцієнти зносу та придатності розраховуються на початок і на кінець звітного періоду (року). Чим менший коефіцієнт зносу (більший коефіцієнт придатності), тим кращий технічний стан основних засобів установи.

За даними табл. 6.1, рівень зносу основних засобів на початок року становив 42 %, а на кінець року — 45 %. Це вказує на погір- шання стану основних засобів. Рівень придатності основних засобів за звітний період знизився на 3 %, тобто споживча вартість основних засобів зменшилася.

Проте зауважимо, що наведені коефіцієнти (відсотки зносу) лише відносно характеризують ступінь зносу основних засобів. Економічний знос основних засобів, який нараховується за нормами зносу та на основі якого виконано розрахунки, не відповідає їх реальному фізичному та моральному зносу, який потрібно оцінювати експертним шляхом.

Рівень фізичного зносу залежить від багатьох факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх. До зовнішніх факторів належать: які- сть будівельно-монтажних робіт; кліматичні умови; якість і міцність комплектуючих виробів, з яких створено об’єкти основних засобів, тощо. Внутрішніми факторами є: рівень експлуатації основних засобів; рівень їх завантаження; інтенсивність використання; технічне обслуговування тощо.

Характерною особливістю аналізованих основних засобів установ є те, що їхня активна частина значною мірою знаходиться під впливом морального зносу і пов’язана з розвитком науки і техніки.

Взаємозв’язок видів зносу основних фондів і форм їх заміщен- ня унаочнює рис. 6.4.

У бухгалтерському обліку зазначені процеси відображаються за допомогою нарахування зносу на об’єкт. Знос нараховується на всі необоротні активи, що перебувають на балансі установи. Виняток становлять такі групи об’єктів:

• земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель;

• будинки та споруди, які є унікальними пам’ятками архітектури та мистецтва;

• обладнання, експонати, зразки, діючі та недіючі моделі, макети та інші наочні посібники, що містяться в кабінетах і лабораторіях і використовуються з навчальною та науковою метою;

• продуктивна та племінна худоба, службові собаки, декоративні та піддослідні тварини;

• багаторічні насадження, що не досягли експлуатаційного віку;

• сценічно-постановні засоби;

• документація з типового проектування;

• фільмофонди;

• експонати тваринного світу (у зоопарках та інших аналогіч- них установах);

• бібліотечні фонди;

• музейні та художні цінності;

• малоцінні необоротні матеріальні активи;

• білизна, постільні речі, одяг і взуття;

• природні ресурси;

• тимчасові нетитульні споруди;

• матеріали довготривалого використання для наукових потреб;

— необоротні матеріальні активи спеціального призначення.

Рис. 6.4. Схема аналізу форм заміщення зносу основних фондів

Знос не визначається також за необоротними активами установ, які розташовано за кордоном.

Нарахування зносу здійснюється щороку в останній день груд- ня. Розмір зносу виражається у відсотках до первісної (відновної) вартості необоротних активів і називається нормою зносу.

Розмір зносу в сумарному виразі визначається множенням пер- вісної (відновної) вартості необоротних активів на кінець року на встановлену норму зносу.

Зауважимо, що нарахування зносу в розмірі 100 % не є підставою для списання відповідного об’єкта необоротних активів, але за таких умов нарахування зносу на об’єкт припиняється.

Процес зношення необоротних активів відбувається нерівномірно. Це означає, що окремі частини об’єкта втрачають свої пер- винні якості та властивості неодночасно. Для підтримання необоротних активів у робочому стані до моменту їх списання, а також для запобігання передчасному вибуттю необоротних активів через нероботоздатність періодично здійснюється обслуговування об’єктів, а за потреби проводяться ремонтні роботи чи роботи з модернізації об’єкта необоротних активів. Ремонти зале- жно від складності та характеру їх обслуговування поділяються на поточні, капітальні, господарські та підрядні.

У разі поточного ремонту здійснюється заміна окремих частин, деталей, ліквідація ушкоджень і т. ін. Капітальний ремонт передбачає заміну конструкцій споруд і будівель, а також заміну чи відновлення (оновлення) зношених вузлів. Капітальний ремонт може проводитися у підрядний спосіб, тобто із залученням спеціалізованих підрядних організацій, та у господарський — силами самої установи. У разі господарського способу ведення ремонтних робіт спочатку здійснюються огляд об’єкта, складання дефектної відомості на об’єкт і складання кошторису ремонтних робіт. Підставою для початку робіт ремонтної бригади установи є наряд на відрядну роботу, в якому визначаються комплекс завдань, умови оплати та склад виконавців ремонтних робіт.

Важливою проблемою аналізу є оцінювання технічного стану основних засобів. Від своєчасного їх відновлення залежить загаль- на ефективність діяльності установи. Головними показниками технічного стану основних засобів є показники зносу та придатності активної частини основних засобів.

Форми і темпи відновлення основних фондів зумовлюються до- цільністю реконструкції, заміни, модернізації груп і видів обладнання.

Аналіз технічного стану основних фондів здійснюється за схемою, наведеною на рис. 6.5.

Технічний стан основних фондів змінюється під впливом введення в дію нових об’єктів і потужностей, вибуття зношених і морально застарілих основних фондів.

Введення в дію нових потужностей веде до відновлення основ- них фондів і характеризується коефіцієнтом відновлення.

Коефіцієнт відновлення (введення) основних фондів визначається діленням вартості введених за звітний рік нових основних фондів на загальну вартість на кінець періоду. Він показує частку введених необоротних активів за визначений період у загальній вартості необоротних активів на кінець звітного періоду за рахунок придбання або безповоротного одержання від інших установ.

Рис. 6.5. Схема аналізу технічного стану та тенденцій розвитку основних фондів

Важливо також виділити якісну сторону процесу відновлення основних фондів. Для цього використовується коефіцієнт прогресивності відновлення, який розраховується діленням вартості введених прогресивних основних фондів на загальну їх вартість на кінець року.

Цей показник розраховується як в цілому, так і за окремими групами основних фондів.

Коефіцієнт відновлення (оновлення, К_о) визначається за формулою

К_о = Ф_н : Ф_к,

де Ф_н — вартість введених основних фондів, тис. грн; Ф_к — вартість основних фондів на кінець року, тис. грн.

Коефіцієнт автоматизації обладнання визначається як відношення вартості автоматичного обладнання до вартості всіх машин та обладнання.

Коефіцієнт вибуття основних фондів визначається діленням вартості основних фондів, які вибули, на всю їх вартість на початок періоду.

Вибуття необоротних активів може бути результатом їх втрати, розкрадання (з подальшим списанням на рахунок установи або на винних осіб), безоплатної передачі іншим установам, зносу, а також реалізації зайвого та непотрібного обладнання, інструментів, інвентарю тощо. Цей коефіцієнт характеризує рівень інтенсивності вибуття необоротних активів з балансу установи. В процесі аналізу необхідно вивчити структуру вибуття за названими напрямами та конкретні його причини.

Коефіцієнт вибуття визначається за формулою

К_в = Ф_в : Ф_п,

де К_в — коефіцієнт вибуття, %; Ф_в — вартість необоротних активів, які вибули, тис. грн; Ф_п — вартість необоротних активів на початок звітного періоду, тис. грн.

Коефіцієнт введення, як правило, більший за коефіцієнт вибуття. Ці показники виявляють різносторонній процес технічного розвитку установи, де одночасно відбуваються поповнення основних фондів новими їх видами та вибуття основних фондів, фізично зношених і морально застарілих.

Аналіз фактичних величин коефіцієнтів зносу, вибуття, придатності та відновлення виконують через порівняння їх з плановими величинами і в динаміці за ряд років.

Аналіз відновлення основних фондів забезпечує оцінювання введення в дію нових об’єктів і потужностей; запобігає впровадженню застарілої за конструктивними рішеннями техніки; дає можливість системно оцінити технічний рівень машин та обладнання, своєчасно зняти з виробництва застаріле обладнання, ввес- ти більш суворі санкції за випуск застарілих моделей.

Повсюдне погіршання показників зносу, відновлення, вибуття, автоматизації вказує на серйозні проблеми щодо оновлення устаткування на підприємствах країни, на відсутність коштів для фінансування цих потреб. Застосування застарілих основних засобів супроводжується використанням старих технологій, що спричиняє неконкурентоспроможність продукції більшості господарств, а через 5—6 років призведе до розвалу матеріально-технічної бази всього народного господарства України.

Першочерговим завданням є здійснення технічної реконструк- ції основних фондів. Лише в такому разі інтенсифікація народногосподарського комплексу обпиратиметься на міцний фундамент. Йдеться про якнайшвидше оновлення та якісне вдосконалення матеріально-технічної бази країни, підвищення її рівня до світових стандартів.

У процесі здійснення бюджетними установами діяльності відбувається неперервний рух (надходження та вибуття) необоротних активів. Це важливий фактор зміни стану основних фондів. Причинами вибуття необоротних активів є: повний фізичний знос, ава- рії, стихійні лиха, порушення умов експлуатації, моральне старіння об’єктів, реконструкція і технічне переоснащення тощо.

Рівень інтенсивності руху основних фондів наведено в табл. 6.2.

Таблиця 6.2

РУХ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ЛІКАРНІ

№  рядка	Показник руху основних фондів	Сума тис. грн
1	Основні фонди на початок року	32 178
2	Надійшли основні фонди у звітному році	3297
3	Вибули основні фонди у звітному році	2960
4	Основні фонди на кінець року	32 515
5	Коефіцієнт відновлення основних фондів (рядок 2 : рядок 4)	0,1014
6	Коефіцієнт вибуття основних фондів (рядок 3 : рядок 1)	0,092

Аналіз даних таблиці показує, що відновлення основних фондів лікарні становило 3297 тис. грн, або 10,14 %, вибуття — 2960 тис. грн, або 9,2 %. Ці показники виявляють технічний розвиток лікувального закладу, де одночасно відбувається поповнення основних фондів новими їх видами та вилучення зайвих, фізично зношених або морально застарілих. Важливим завданням аналізу є викриття причин вибуття основних фондів і доцільність придбання нових.

Аналізуючи рух основних фондів, необхідно зосередити увагу на співвідношенні показників відновлення та вибуття. Перевищення першого над другим означає, що в процесі задоволення потреб населення в нематеріальних благах переважають екстенсивні тенденції. Для розширення сфери використання інтенсивних прийомів господарювання в бюджетних установах необхідне прискорення вибуття основних фондів.

Повну характеристику оновлення окремих видів основних фондів (обладнання, апаратів і приладів) можна отримати за даними аналізу їхнього вікового складу. Для цього вони групуються за терміном використання. Такий аналіз важливий для науково-дослідних організацій, вищих навчальних закладів, які мають велику кількість однотипного обладнання.

Технічний стан обладнання залежить від строку служби облад- нання, його капітального ремонту та модернізації.

Віковий склад обладнання дає змогу судити про його придатність, необхідність заміни, потенційні можливості підвищення фондовіддачі. Його аналіз забезпечується групуванням усіх видів обладнання за тривалістю використання, строками служби (до 5 років, 5—10 років, 10—15 років і т. д.) і зіставленням цих величин із нормативними. Крім того, окремо розраховують питому вагу застарілого обладнання (понад 10 років), яке не може забезпечити необхідний рівень фондовіддачі.

Порівняння питомої ваги обладнання за строками служби в динаміці за ряд років із середньогалузевими показниками та показниками передових підприємств дає можливість відпрацювати заходи щодо оновлення, модернізації та заміни морально застарілого обладнання. Такий аналіз має на меті оцінювання робото- спроможності основних засобів і виявлення тих об’єктів, які потрібно замінити першочергово. Для цього основні засоби установи групуються за видами і термінами їх експлуатації.

Аналіз вікової структури активної частини основних засобів бюджетної установи унаочнює табл. 6.3.

Таблиця 6.3

ВІКОВА СТРУКТУРА АКТИВНОЇ ЧАСТИНИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НДІ

Вікова група за терміном експлуатації	Комп’ютерна техніка та її комплектуючі	Обчислю­вальна техніка	Інші машини та обладнання	Разом	Питома вага, %
До 5 років	340	—	105	445	48,90
Від 5 до 10 років	87	—	146	233	25,61
Від 10 до 15 років	—	50	108	158	17,36
Понад 15 років	—	12	62	74	8,13
Усього	427	62	421	910	—
Питома вага, %	46,9	6,8	46,3	100	—

Як бачимо, машини та обладнання, що експлуатуються в НДІ до 10 років, становлять 74,51 % активної частини основних фондів, (48,90 + 25,61), у тому числі комп’ютерна техніка — 100 % (340 + 87) : 427  100, інші машини та обладнання — 59,6 % (105 + 146) : 421  100.

Понад 15 років експлуатуються 8,13 % активної частини основ- них фондів, у тому числі обчислювальної техніки — 19,35 % (12 : 62  100), інших машин та обладнання — 14,72 % (62 : 421  100). Виходячи з цих даних можна стверджувати, що в установі значне оновлення машин та обладнання відбувається в основному за рахунок придбання комп’ютерної техніки та її комплектуючих.

Зазначені коефіцієнти та здійснені на їх основі розрахунки щодо руху необоротних активів необхідно пов’язати між собою. З цією метою розраховується коефіцієнт компенсації вибуття (Ккв):

Ккв = Ав : Ан ,

де Ав — вартість необоротних активів, які вибули протягом року, тис. грн; Ан — вартість необоротних активів, які надійшли, тис. грн.

Цей показник характеризує інтенсивність процесу заміщення необоротних активів, які вибули, новими об’єктами.

У процесі аналізу потрібно оцінити темпи зростання та прирос- ту основних засобів установи як в цілому, так і за окремими групами і видами.

Темп зростання (Т_зр) — це відношення вартості необоротних активів на кінець звітного періоду до їх вартості на початок цього періоду:

Т_зр = Ак : Ап  100 (%) ,

де Ак — вартість необоротних активів на кінець звітного періоду, тис. грн; Ап — вартість необоротних активів на початок звітного періоду, тис. грн.

Темп приросту (Тп) — це відношення різниці між вартістю надходження та вибуття необоротних активів за звітний період до їх вартості на початок періоду:

Тп = (Ак – Ап) : Ап  100 = (Ак : Ап – Ап : Ап)  100 = = Тзр – 100 (%).

Своєчасний і якісний ремонт, науково обґрунтований догляд та обслуговування забезпечують необхідний технічний стан основних фондів та оновлення втрачених внаслідок зносу їхніх якостей. Цьому сприяє аналіз виконання планів усіх видів ремонтів і модернізації обладнання за обсягом, вартістю, своєчасністю, якістю; виявлення причин відхилень від планових показників.