Тема 6
АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ
6.1. Роль, завдання аналізу та джерела інформації
Результати діяльності бюджетних установ — обсяг та якість наданих населенню послуг і робіт залежать від наявності, стану та використання необоротних активів, які є сукупністю матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об’єктів, що належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.
Первісне формування складу необоротних активів бюджетних установ здійснює держава за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Надалі для забезпечення господарської діяльності та якісного надання послуг їх склад постійно поповнюється та оновлюється через придбання за системою тендерних торгів, капітальне будівництво, отримання гуманітарної допомоги та без- оплатне надходження. Всі ці процеси характеризуються як надходження необоротних активів.
Необоротні активи поділяють на дві групи:
матеріальні необоротні активи (ті, що мають фізичну та/або матеріальну форму);
нематеріальні необоротні активи (ті, що не мають фізичної та/або матеріальної форми).
Група матеріальних необоротних активів поділяється на дві підгрупи:
основні засоби / фонди;
інші необоротні матеріальні активи.
Основні засоби — це необоротні активи, які мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 500 грн за одиницю (комплект).
Рис. 6.1. Класифікація необоротних активів бюджетних установ
Аналіз використання необоротних активів охоплює суто основ- ні засоби вартістю понад 500 грн.
Основні фонди підприємств поділяються на три групи: промис- лово-виробничі, непромислові виробничі (сільського, рибного гос- подарства, транспорту тощо) і невиробничі основні фонди.
Основні фонди бюджетних установ, на відміну від виробничих основних фондів сфери матеріального виробництва належать до невиробничих основних фондів. Спільними рисами всіх основних фондів є їх використання протягом тривалого терміну (понад один рік) і те, що протягом усього періоду функціонування вони зберігають свою натуральну форму, постійно зношуються та морально старіють під впливом розвитку науки і техніки.
Водночас між ними існують й суттєві відмінності. Виробничі основні фонди беруть участь у створенні матеріальних благ і залежно від рівня зносу послідовно переносять свою вартість на створену продукцію, цим самим зберігаючи її для використання у формі амортизаційного фонду, за рахунок якого здійснюється відтворення. Невиробничі основні фонди не беруть участі у створенні матеріальних благ, а функціонують як предмети тривалого використання. Тому вони поступово втрачають свою вартість і їх відновлення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Отже, основні фонди бюджетних установ є предметами невиробничого використання (суспільного чи особистого). Їх використання — процес створення послуг (робіт) для задоволення потреб населення. У процесі реалізації своєї соціально-економічної функції вони виступають одночасно у двох формах: предметами споживання для тих, хто користується послугами бюджетних установ, і засобами праці для тих, хто їх створює.
Важливість аналізу необоротних активів пояснюється, з одного боку, необхідністю дотримання режиму жорсткої економії бюджетних ресурсів, а з другого — специфікою діяльності бюджетних установ, яка полягає у високій соціальній значущості кін- цевих результатів їхньої роботи.
Аналіз необоротних активів дає змогу визначити шляхи підвищення ефективності використання об’єктів основних засобів, намітити заходи поліпшення їх використання.
Основними завданнями аналізу основних засобів є:
1. Оцінювання об’єктів основних засобів за різними напрямами (за складом, структурою, технічним станом, рухом, ефективністю використання, рівнем освоєння) на початок і кінець звітного періоду та упродовж будь-якого часу (за ряд років).
2. Визначення забезпеченості установ і їхніх структурних підрозділів основними фондами — відповідності наявності, складу і технічного стану реальній потребі в них.
3. Оцінювання якості та обґрунтованості використання об’єк- тів основних засобів.
4. Визначення резервів впливу використання основних засобів на кінцеві результати роботи установи.
Джерелами аналізу основних фондів слугують: звіт про рух необоротних активів бюджетних установ (форма № 5); звіт про наявність і рух основних засобів (форма № 11-н) — по науково-дослідних організаціях; баланс виконання кошторису витрат (форма № 1); баланс основної діяльності науково-дослідної і конструкторської організації (форма № 1-н); дані обліку основних засобів (інвентарні списки та ін.); відомість інвентаризації основ- них фондів (засобів); акти про списання основних фондів з балансу, матеріали обстежень, перевірок і ревізій; табелі типового обладнання установ.
Наявність і рух основних фондів у джерелах аналізу наводяться в натуральному і грошовому виразі. Такі дані дають змогу проводити узагальнений аналіз основних фондів і в розрізі окремих їх видів. Проте необхідно звертати увагу на те, що в звітах бюджетних установ інформація про рух окремих груп основних засобів, про середньорічну вартість груп основних фондів відсутня, а в звітах науково-дослідних закладів інформація про склад основних засобів за групами подається лише на кінець року. Все це спричиняє необхідність використання даних і звітності попередніх років.