4.4.6. Аналіз результатів діяльності бюджетних установ

Для оцінювання фінансового стану бюджетної установи проводиться структурно-динамічний, параметричний і факторний аналіз.

Джерелами інформації виконання слугують меморіальні ордери, реєстровані в спеціальній книзі «Журнал-Головна», а також такі основні форми фінансової звітності: форма № 2 д «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи» та форма № 4-1 д «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами».

Аналіз дає змогу на підставі фактичних даних сформувати цілісну картину тенденцій у розвитку фінансово-господарської оди- ниці, виявити закономірності, відслідкувати вплив певних явищ та подій.

Виявлення змін структури та динаміки асигнувань за окремими статтями видатків здійснюється за допомогою структурно-динамічного аналізу за даними установи, який відображає абсолютні та відносні відхилення рівнів фінансування, демонструє тенденції до зростання чи спаду сум асигнованих коштів.

Важливим етапом аналізу виконання кошторису видатків є вивчення співвідношення між касовими та фактичними видатками. Касові видатки можуть перевищувати фактичні, бути рівними їм (що є досить рідким явищем), або меншими за них.

Відповідну інформацію для такого аналізу можна одержати за показниками річної звітності за формою № 2 «Звіт про виконання кошторису». Ця форма звітності містить безпосередню інформацію про грошовий потік — касові видатки бюджетної організації.

Економісти вважають, що касові видатки характеризують рух грошових коштів, виділених установі, а фактичні видатки — пов- ноту їх використання.

Касові та фактичні видатки мають бути рівними. Але у процесі аналізу необхідно виходити з того, що відкриття бюджетних кредитів або перерахування грошових ресурсів із бюджету організації здійснюється згідно із затвердженим кошторисом. Кошторис передбачає потребу в грошових ресурсах для господарських операцій: придбання товарно-матеріальних цінностей, розрахунки за їх поставки та інші операції, пов’язані з діяльністю організації в поточному бюджетному році. Тому можна припустити, що у визначених (ідеальних) умовах касові та фактичні видатки рівні. На практиці рівність касових і фактичних видатків можлива лише в тому випадку, коли рух засобів на рахунках у банку та списання видатків відбуваються одночасно, наприклад, при оплаті наданих послуг за пред’явленим рахунком. У більшості випадків касові та фактичні видатки не збігаються. Це пов’язано з тим, що не всі грошові ресурси, отримані в банку, можуть бути списані з віднесенням на фактичні видатки безпосередньо в момент їх отримання.

Структура фактичних видатків залежить від асигнувань і кредиторської заборгованості, що виникають на кінець року.

Параметричний аналіз кошторису дає можливість бюджетним установам обґрунтовано планувати статті кошторису. Для цього:

• визначають співвідношення показників діяльності, які впливають як на структуру, так і на виконання кошторису;

• досліджують значення таких співвідношень, характерні для періодів ефективного виконання кошторису (зокрема, формування кредиторського сальдо за рахунками «Результат виконання бюджетів» і «Результат виконання кошторису»);

• розраховують статті кошторису із застосуванням цих співвідношень, плануючи певний рівень показників (коефіцієнтів).

Показниками, на підставі яких доцільно проводити параметричний аналіз виконання кошторису, можуть бути:

• касові та фактичні видатки звітного періоду за фондами та в цілому по установі;

• доходи загального та спеціального фондів;

• сума власного капіталу установи;

• сума валюти балансу;

• обсяги виконаних робіт (якщо це передбачено основною статутною діяльністю);

• середньоспискова чисельність працівників за відповідний період та ін.

Параметричний аналіз передбачає обчислення таких коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт співвідношення касових видатків і фактичних (за фінансуванням певними фондами):

,

де — коефіцієнт співвідношення за загальним фондом; — коефіцієнт співвідношення за спеціальним фондом; КВ — касові видатки; ФВ — фактичні видатки за певний період.

Значення коефіцієнта більше за 1 свідчить про наявність дебіторської заборгованості, менше за 1 — кредиторської.

2. Коефіцієнт (обсяг) фактичних видатків загального фонду на одного працюючого:

,

де — фактичні видатки загального фонду, грн; — середньоспискова чисельність працівників на кінець звітного періоду, осіб.

Характеризує фактичні видатки, які здійснила установа щодо одного працівника. Цей показник є дуже важливим практично для всіх бюджетних установ.

3. Відношення планових надходження коштів за звітний період (за певними фондами):

;

,

де — планові надходження за загальним фондом (спеціаль- ним фондом); — фактичні надходження за загальним фондом (спеціальним фондом).

Показник є безпосередньою характеристикою виконання кошторису.

4. Відношення видатків до доходів (за певними фондами):

;

.

Коефіцієнт є показником ефективності господарської діяльності установи. В більшості випадків він рівний або максимально наближений до 1.

5. Коефіцієнт відношення видатків спецкоштів (ВС) до суми власного капіталу:

;

.

Коефіцієнт розраховується за показниками форми № 1 «Баланс». Характеризує ступінь фінансування видатків власними коштами установи.

Досить важливими для прогнозування оцінки виконання кошторису, виявлення впливу на відхилення окремих показників є факторний та перспективний аналіз.