Тема 3

АНАЛІЗ РЕСУРСОЗБЕРІГАННЯ. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ КОШТОРИСУ ВИДАТКІВ

3.1. Зміст, завдання та джерела інформації

Бюджетні установи у своїй діяльності споживають різноманітні елементи процесу надання послуг. Видатки бюджетних установ регулюються кошторисом і формуються за рахунок асигнувань із державного бюджету. Облік видатків і складання звітності здійснюються згідно з кошторисом. Видатки узагальнені в двох основних статтях: поточні видатки і капітальні видатки. В кошторисі бюджетної установи визначено обсяг і цільове використання видатків згідно з виробничою діяльністю протягом календарного періоду (року, кварталу). Кошторис видатків регулює розміщення власних засобів і ефективність їх використання за видами ресурсів і за місцем витрачання.

Виконання кошторису бюджетної установи починається з відкриття бюджетних кредитів або перерахування бюджетних коштів установі та витрачання їх на потреби установи за прийнятими в кошторисі нормами витрат. Тому показниками виконання кошторису є суми, затверджені в кошторисі, суми відкритих кредитів або перерахованих коштів, касові та фактичні видатки. При цьому видатки групуються згідно з системою бюджетного обліку (бюджетної класифікації) за однорідними ознаками за розділами, параграфами та статтями. Виконання кошторису передбачає дотримання норм витрат ресурсів бюджетною установою.

Змістом аналізу виконання кошторису витрат є: оцінювання ефективності використання виділених установі матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; виявлення відхилень фактичних видатків від кошторисних і кількісне оцінювання — оцінювання впливу факторів, що викликали це відхилення; якісне оцінювання тенденцій розвитку установи.

Основними завданнями виконання кошторису видатків бюджетних і установ є:

1. оцінювання дотримання кошторису в цілому і за економічними елементами видатків;

2. характеристика складу і структури видатків, їх зміни;

3. визначення факторів, що викликали відхилення фактичних видатків від кошторисних;

4. виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів бюджетних установ;

5. відпрацювання заходів для використання виявлених резервів.

Завдання аналізу конкретизуються у процесі вивчення видатків бюджетних установ за окремими видами і напрямами.

Джерелами інформації для аналізу виконання кошторису слугує сам кошторис, баланс виконання кошторису бюджетних організацій (форма № 1); звіт про виконання кошторису бюджетних установ (форма № 2); картки обліку видатків і дані первинного обліку матеріальних ресурсів і заробітної плати; акти ревізій, перевірок, інвентаризації; дані про облік касових і фактичних видат- ків, звіти про виконання плану по штатах і контингентах (форма № 3), дані про витрати аналогічних установ.

3.2. Аналіз складу та структури видатків установи

Видатки бюджетних установ, які здійснюються в процесі надання нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахункових підприємств та організацій. Під видатками розуміють державні платежі, що не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Видатки — один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів.

Видатки, здійснювані за рахунок загального фонду бюджету, називаються видатками загального фонду, а здійснювані за рахунок спеціального фонду — видатками спеціального фонду. Обидва види видатків суворо плануються в кошторисі. Видатки на утримання бюджетних установ є одним з основних напрямів видатків бюджету.

Зауважимо, що видатки бюджету на утримання бюджетних установ не завжди збігаються з видатками самих установ, оскільки розмір грошових коштів, перерахованих постачальникам матеріалів, характеризує суму видатків бюджету, але для установи — це зміна складу активів (грошові кошти на рахунках — матеріали на складі) без реальних видатків коштів. Виходячи з двоїстості характеру видатків бюджетних установ їх поділяють на касові та фактичні.

Касовими видатками вважаються всі виплати, здійснені з поточних або реєстраційних рахунків готівкою та шляхом безготівкових перерахувань. Повернення грошових коштів на рахунки відновлює, тобто зменшує, касові видатки. Фактичні видатки — це дійсні, кінцеві видатки установи, оформлені відповідними документами, разом із видатками за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями.

Ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом. Вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, а тому в разі виконання планового обсягу робіт мають відповідати сумам асигнувань за кошторисом (рис. 3.1).

Рис 3.1. Класифікація видатків бюджетних установ

Фактичні видатки, як правило, не збігаються з касовими ні в часі, ні в сумі. Якщо частина грошових коштів на рахунках у бан- ку чи в казначействі обертається на поповнення запасів матеріалів, перебуває в розрахунках (дебіторська заборгованість), залишається невитраченою у вигляді підзвітних сум і готівки в касі або використовується на погашення раніше виниклої кредиторської заборгованості, то фактичні видатки менші за касові. Якщо установа має у своєму розпорядженні запаси матеріалів, то фактичні видатки на здійснення планового обсягу робіт можуть перевищувати касові, бо витрата матеріалів не спричиняє зменшення грошових коштів на рахунках.

Якщо кошти, отримані з банку чи казначейства, витрачено за прямим призначенням відповідно до кошторису (наприклад, видатки за електроенергію, газ, воду, телефон, поточний ремонт та інші послуги), то фактичні видатки збігаються з касовими. Такі видатки називаються прямими.

Взаємозв’язок касових і фактичних видатків унаочнює рис. 3.2.

Рис. 3.2. Взаємозв’язок касових і фактичних видатків

Касові та фактичні видатки є окремими етапами руху бюджетних коштів і об’єктами економічного аналізу. У бюджетних установах касові та фактичні видатки планують і обліковують за єдиною номенклатурою видатків. Бюджетну класифікацію видатків покладено в основу планування видатків, їх синтетичного та аналітичного обліку. Ця класифікація істотно впливає на всю організацію економічного аналізу бюджетних установ.

Бюджетна класифікація видатків застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів; проведення необхідного аналізу за організаційними, функціональними та економічними категоріями видатків; забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників. Видатки бюджету згідно з бюджетною класифікацією(рис. 3.3), розробленою й затвердженою Міністерством фінансів України, класифікуються за такими ознаками:

1) функції, з виконанням яких пов’язані видатки, — функціональна класифікація видатків;

2) ознака головного розпорядника бюджетних коштів — відомча класифікація видатків;

3) економічна характеристика операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки, — економічна класифікація видатків;

4) програмно-цільовий спосіб формування бюджету.

Рис. 3.3. Економічна класифікація видатків бюджету

Закінчення рис. 3.3.

Функціональна класифікація видатків має два рівні деталізації:

• розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

• підрозділи та групи, в яких конкретизується спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Важливою особливістю бюджетної класифікації є розмежування видатків. За економічними ознаками видатки зведено в єдині економічні категорії, що відбивають поділ коштів на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення.

Після вичерпної і детальної характеристики складу та структури видатків аналізують виконання кошторису бюджетної установи.

Видатки бюджетних установ регулюються їхніми кошторисами. В кошторисі бюджетної установи відображаються обсяг і цільова спрямованість видатків, пов’язаних з діяльністю установи протягом певного календарного періоду (кварталу, року). В процесі аналізу враховуються особливості змісту кошторисів у бюджетній установі, зумовлені відмінностями в сутності видатків і в порядку їх формування.

Видатки бюджетної установи формуються за рахунок асигнувань, що виділяються з державного бюджету, в обсязі та напрямі відповідно до затвердженого в установленому порядку кошторису. Так, виконання кошторису Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів полягає в перерахуванні бюджетних коштів установі, у використанні відділенням Фонду перерахованих коштів, а також у витрачанні їх на потреби установи за прийнятими в кошторисі нормами видатків. Тому показниками виконання кошторису виступають: суми, затверджені в кошторисі, касові та фактичні видатки. При цьому видатки групуються згідно з бюджетною класифікацією за кодами економічної класифікації видатків.

Бюджетні установи ведуть облік і складають звіти в розрізі показників кошторису. Їх детальне вивчення з метою оцінювання ефективності використання асигнувань, виявлення відхилень фактичної суми видатків від кошторису, а також факторів, що вплинули на ці відхилення, становлять зміст аналізу виконання кошторису.

Зміст аналізу виконання кошторису бюджетної установи визначає його основні завдання. Ними є:

• оцінювання дотримання кошторисних призначень у цілому за окремими статтями та програмними класифікаціями видатків;

• характеристика складу і структури видатків, а також їх зміни;

• визначення факторів, що вплинули на відхилення фактичних видатків від передбачених у кошторисі.

Завдання аналізу конкретизуються у процесі вивчення видатків за окремими їх видами і спрямуваннями.

Джерелом аналізу виконання кошторису відділення Фонду соціального захисту інвалідів слугує інформація, що безпосередньо характеризує рівень видатків, а також дає можливість виявити фактори їх змін. До них належать: баланс (форма № 1); Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (форма № 2 д); Звіт про виконання плану по штатах і контингентах органів державного управління, судів і прокуратури, науково-дослідних установ (форма № 3-1); Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ (форма № 4-2 д); Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (форма № 4-3 д); Звіт про заборгованість бюджетних установ (форма № 7 д); Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ (форма № 8 д,).

Аналізуючи виконання кошторису відділення Фонду соціального захисту інвалідів, передусім необхідно вивчити склад і структуру видатків. З цією метою видатки групуються за кодами економічної класифікації видатків. Крім того, їх поділяють на поточні та капітальні, залежні та незалежні від зміни показників мережі, штатів і контингенту. Потім визначається питома вага кожної групи видатків в їх загальній сумі і виконується їх порівняння з показниками кошторису і попереднього року. Необхідні для аналізу дані на прикладі відділення Фонду наведено в табл. 3.1.

Перш ніж приступити до аналізу даної таблиці, більш детально розшифруємо коди економічної класифікації видатків. Так, стаття 1110 включає в себе заробітну плату та виплати за тимчасовою непрацездатністю. Стаття 1130 охоплює видатки на: придбання предметів постачання і матеріалів, обладнання та інвентарю; оплату транспортних послуг та утримання транспортних засобів; оренду та експлуатаційні послуги; поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель, технічне обслуговування обладнання; послуги зв’язку; оплату інших послуг та інші видатки. Стаття 1160 включає видатки на оплату теплопостачання, водопостачання і водовідведення, електроенергії, інших комунальних послуг. До статті 1170 включено декілька кодів програмної класифікації видатків: компенсація на бензин, транспортне обслуговування інвалідів; санаторно-курортне лікування інвалідів і компенсація за невикористану путівку; пільгова установка телефонів інвалідам; одноразова матеріальна допомога інвалідам.

Таблиця 3.1

ВИКОНАННЯ КОШТОРИСУ ВИДАТКІВ за 2004 рік

Стаття видатків	КЕКВ	За кошторисом		Фактично		Відхилення
		Сума, грн	Питома вага, %	Сума, грн	Питома вага, %	За сумою, грн	За питомою вагою, %
Оплата праці праців- ників бюджетних установ	1110	94 377	10,34	93 753	19,33	– 624	8,99
Нарахування на заробітну плату	1120	34 922	3,83	30 054	6,20	– 4868	2,37
Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки	1130	22 612	2,47	10 249	2,11	– 12 363	– 0,36
Видатки на відрядження	1140	1600	0,18	727	0,15	– 873	– 0,03
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв	1160	18 072	1,98	10 372	2,14	– 7700	0,16
Дослідження та роз- робки, державні про- грами	1170	741 200	81,20	339 881	70,07	– 401 319	– 11,13
Разом	—	912 783	100,0	485 036	100,0	– 427 747	

Для Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів характерною є значна питома вага видатків на державні програми: бензин, транспортне обслуговування, санаторно-курортне лікування, компенсацію путівок, пільгову установку телефонів, одноразову матеріальну допомогу (ці видатки становлять 70,07 % загальної суми видатків), а також дуже малий відсоток видатків на відрядження (0,15 %).

У процесі аналізу виконання кошторису необхідно виявити відхилення фактичних видатків від передбачених кошторисом у цілому і за окремими статтями. З даних табл. 3.1 видно, що відділення Фонду через недофінансування допустило недовитрати кошторисних призначень на загальну суму 427 747 грн. Грошові кошти за кошторисом освоєні лише на 53,14 % (485 036 : 912 783  100), що є дуже низьким показником. Особливо низький рівень освоєння коштів на придбання предметів постачання та матеріалів, на оплату послуг та інші видатки (освоєно на 45,33 %), на видатки на відрядження (45,44 %), на державні програми (45,86 %). Це означає, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів не повною мірою виконує свої функції з обслуговування інвалідів. Постійно виникають борги за несвоєчасну сплату компенсацій, заборгованість з деяких виплат триває вже кілька років. Має місце й заборгованість перед державою за несвоєчасну оплату оренди, електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення.