Дослідження 2

Метою цього дослідження було вивчення зв'язку між почуттям гумору і особливостями особистості обдарованих підлітків. Дослідження грунтувалося на теоретичній моделі Зіва, яка використовувалася для вивчення гумористів-професіоналів і гумористів-любителів. Модель описує особу в трьох вимірах: соціальному, емоційному і когнітивному. Соціальний вимір включає шкалу екстраверсії-інтроверсії, а також шкалу потреби в схваленні оточення.

Емоційний вимір оцінюється за шкалою нейротизм-емоційна стабільність. І, нарешті, когнітивний вимір описувався за шкалою креативності.

Оскільки більшість досліджень показали відмінність між статтю в умінні жартувати і сприймати жарти, передбачалося провести роздільний аналіз хлопців і дівчат.

Були проведені три тести: тест почуття гумору Зіва, особистісний тест Айзенка і тест креативності Торента (Додаток В).

Тест почуття гумору включає 2 питання, на які випробовуваних просять відповісти за семизначною шкалою (від 1 балу - практично ніколи, до 7 балів - дуже часто). Наведемо два приклади питань з тесту:

- Я ціную гумор більше, ніж інші;

- Коли я з друзями (у класі, під час групових ігор і так далі), я зазвичай виявляюся серед тих, хто їх веселить.

В ході дослідження виявлена одна істотна статева відмінність: у дівчаток потреба в схваленні оточення вище ніж у хлопчиків. Відносно інших особистих параметрів встановлено, що у підлітків з хорошим почуттям гумору істотно вище показники екстраверсії і оригінальності і нижче показники потреби в схваленні оточення, чим у їх однолітків з менш розвиненим почуттям гумору (Додаток Г).

Значення цього параметра вказує на те, що для підлітків з хорошим почуттям гумору характерні незалежніші погляди і відсутність потреби в схваленні. Інші можливі пояснення цих результатів можна виявити при аналізі матеріалів проведених співбесід. Деякі підлітки згадували про те, що вони намагалися прибігати до гумору, але виявили, що їх жарти або не сприймалися однокласниками, або не отримували з їх боку належного схвалення. Тому вони дійшли висновку, що жарти можна використати тільки при спілкуванні з близькими друзями.

Обдаровані підлітки можуть багато що придбати, використовуючи жарти і гумор при спілкуванні. Їх слід заохочувати брати участь в навчальних програмах, спрямованих на розвиток почуття гумору.

Висновки

Почуття гумору  - здатність людини розуміти гумор, це і емоційне переживання, і один із способів пізнання підлітками складного світу дорослих. Воно надає людині впевненості в собі й оптимізм. Оскільки підлітковий вік - це вік, коли стосунки з однолітками починають проявлятися особливо яскраво, роль гумору зростає. Оскільки гумор визначається важливим чинником розвитку в підлітковому віці, вивчення гумору і жартів підлітків може виявитися корисним для розуміння їх психології.

Під час дослідження, опрацьовуючи наукову літературу, нами досліджено функції гумору, вплив гумору на здоров’я, зв’язок сміху і характеру людини. Також проводячи власні дослідження, було виявлено зв’язок стилів гумору відносно соціального статусу, статі та обдарованості учнів. Окрема увага в роботі приділялась так званому «чорному» гумору підлітків.

Нами була підтверджено гіпотези про те, що прояв почуття гумору у підлітків залежить від деяких особистих характеристик, обумовлених гендерними особливостями і особливостями взаємодії і спілкування з іншими людьми. А також те що вікові особливості самооцінка почуття гумору визначаються як інтелектуальними змінами, так і відповідальністю та залежністю особистості.

Отже, завершуючи системно-структурний аналіз розвитку почуття

гумору в підлітків та узагальнюючи його результати:

- по-перше, визначаємо почуття гумору як переживання-діяльність, яке актуалізується ситуацією неможливості задоволення актуальних потреб і передбачає таку когнітивно-перцептивну роботу механізму дотепності, що призводить до афективної розрядки із суб’єктивним відчуттям смішного й експресивно-поведінковим відреагуванням за допомогою сміху;

- по-друге, підтверджуємо припущення - розвиток почуття гумору в підлітків зумовлюється соціокультурними та індивідуальними чинниками.