1. Методичні засади управління фінансовими інвестиціями підприємства.
Оскільки реальне інвестування є капіталомісткою діяльністю, що погребує, як правило, формування значних обсягів інвестиційних фінансових ресурсів, то період накопичення таких ресурсів із власних джерел можна використати для здійснення фінансових вкладень. Фінансові вкладення - це витрати підприємства на придбання цінних паперів, пайову участь у роботі підприємства, вексельні позики іншим підприємствами.
Таким чином, фінансові інвестиції підприємства реального сектора економіки розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, що пов'язані з диверсифікацією операційної діяльності підприємства.
У процесі управління фінансовими інвестиціями вирішуються такі завдання:
- забезпечення надійності вкладень;
- підвищення дохідності інвестицій;
- збільшення ринкової вартості вкладень;
- забезпечення ліквідності фінансових інвестиції.
Здійснення фінансових інвестицій характеризується особливостями:
-
Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки.
-
Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування. За допомогою фінансових інвестицій підприємство має можливість здійснювати зовнішнє інвестування як всередині своєї країни, так і за її межами.
-
В ієрархії інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня. Вони здійснюються такими підприємствами після того, коли задоволені їх потреби в реальному інвестуванні капіталу. У зв'язку з цією особливістю потреби і можливість задоволення фінансових інвестицій з'являються у підприємства лише на стадії "ранньої зрілості".
-
Стратегічні фінансові інвестиції підприємства можуть бути засобом реалізації стратегії економічного розвитку при мінімальних витратах грошових ресурсів і часу.
-
Портфельні фінансові інвестиції підприємства неінституціонального інвестора є можливістю отримання додаткового інвестиційного доходу від використання тимчасово вільних грошових коштів.
-
Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою "дохідність-ризик" та "дохідність-ліквідність". Порівняно з реальним інвестуванням ця шкала значно ширша.
-
Процес обґрунтування управлінських рішень, пов'язаний зі здійсненням фінансових інвестицій є більш простим і менш трудомістким.
-
Високі коливання кон'юнктури фінансового ринку, порівняно з товарним, обумовлюють необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.
Близьким до істини можна вважати твердження: «Скільки інвестиційних менеджерів - стільки методик активного управління фінансовими інвестиціями».
Найбільш розповсюдженими методами в активному управлінні фінансовими інвестиціями можна вважати такі два:
-
Відбір неправильно оцінених фінансових інструментів.
-
Спроба точного визначення ринкових тенденцій - зростання або зниження цін.
Методи виявлення ринкових тенденцій і прийняття рішень у часі базуються або на технічному аналізі, або на економічних моделях прогнозування цінової динаміки.
При достатньо високій періодичності здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління.
Політика управління фінансовими інвестиціями - це частина загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення капіталу і своєчасне його реінвестування.
Рис. 8.1. Етапи формування політики управління фінансовими інвестиціями