Подвійний запис. Синтетичний рахунок.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки - це балансові рахунки, що уза­гальнюють облік господарської діяльності підприємства. Син­тетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагаль­неному вигляді і в грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господар­ських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних рахунків належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та ін.

Усі господарські операції відображаються на синтетич­них і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку з вико­ристанням методу подвійного запису, тобто кожна операція водночас записується на двох взаємопов'язаних бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі - по дебету одного рахунка і водночас по кредиту другого. Ці записи дають змогу досягти рівності активу і пасиву бухгалтерського балансу.

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль, тому що кожна операція в однаковій сумі відображається по дебету одного і по кредиту другого бухгалтерського рахунків, чим і досягається рівність підсумків записів по дебету рахунків підсумкам записів по кредиту рахунків.

Подвійний запис, що відображає відповідний взаємозв'я­зок між бухгалтерськими рахунками, прийнято називати кореспонденцією рахунків. На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські операції записуються у послідовності їх здійснення, тобто в хронологічному порядку. Така реєстра­ція господарських операцій дістала назву хронологічного запису.

Для більшої деталізації до синтетичного обліку нерідко вводяться субрахунки. Субрахунок - це синтетичний рахунок другого порядку. Характерна особливість субра­хунків полягає в тому, що на них як правило немає необхідності робити записи. Дані на субрахунках одержують групуванням аналітичних рахунків при складанні оборотних відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) синтетич­ний рахунок "Розрахунки з покупцями та замовниками" розподіляється на субрахунки "Розрахунки з вітчизняними партнерами", "Розрахунки з іноземними партнерами".

Для контролю за правильністю й відповідністю записів по синтетичних і аналітичних рахунках щомісяця складаються оборотні відомості, в яких відображаються початкові й кінцеві залишки та операції по дебету і кредиту даного синтетичного рахунка, виконані за даний звітний період (місяць, квартал, рік).

Облік кредиторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість - це найбільш "ва­гома" частина зобов'язань підприємства, до яких тепер включаються довгострокові і поточні зобо­в'язання, забезпечення і непередбачені зобов'я­зання, які раніше не враховувалися.

Відповідно до пункту З П(С)БО 1 зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої у май­бутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі еко­номічні вигоди.

Наприклад, кредиторська заборгованість за то­вари, роботи, послуги. Це зобов'язання виникає в результаті здійснених операцій, коли були отримані товари або послуги, а грошові кошти за них не оплачені. Або це заборгованість підприємства бан­ку за отриманий кредит, у результаті чого у підпри­ємства виникло зобов'язання його повернення.

Погашення зобов'язання означає, що підприєм­ство віддає ресурси, які втілюють економічні виго­ди, наприклад:

— сплачує грошові кошти;

— замість отриманих активів передає інші ак­тиви або надає послуги;

— замінює дане зобов'язання іншим зобов'я­занням;

— перетворює зобов'язання на капітал.

Зобов'язання відображається в бухгалтерсько­му обліку і фінансовій звітності тільки в тому разі, коли:

— його оцінка може бути достовірно визначе­на;

— існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому в результаті його пога­шення.

Звичайно сума, яка підлягає сплаті для пога­шення кредиторської заборгованості, визначається договором (контрактом) або розраховується на підставі встановлених правил (тарифів, ставок, норм і т. д.).

Деяка частина зобов'язань підприємства регу­лярно (щомісяця) нараховується. Суми грошових коштів, які є оцінкою таких зобов'язань, у бухгалтерському обліку відображаються по дебету ра­хунків активів або витрат і по кредиту рахунків відповідних зобов'язань.

Класифікація кредиторської заборгованості

Кредиторську забор­гованість можна класифікувати як довгострокову і поточну.

Заборгованість яка виникла в ході нормального операційного циклу підприємства (навіть якщо він перевищує 12 місяців), вва­жається поточною. Необхідність застосування по­дібного критерію для класифікації зобов'язань підтверджується структурою Балансу і роз'яснен­нями розробників національних стандартів.

Отже, для того щоб зобов'язання було визнане поточним, воно повинне задовольняти певним кри­теріям. Таке зобов'язання повинне бути погашене:

1) або протягом 12 місяців починаючи з дати балансу;

2) або протягом операційного циклу підприєм­ства (тобто проміжку часу між купівлею запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції, товарів або послуг), навіть якщо він перевищує 12 місяців.

Виходячи із цього визначення зобов'язання, пов'язані з витратами, що виникають у ході нор­мального операційного циклу підприємства (на­приклад, у результаті придбання сировини, нара­хування вартості комунальних послуг, заробітної плати працівників підприємства), завжди класифі-1 куються як поточні, навіть якщо термін їх погашення передбачається після закінчення більше ніж 121 місяців з дати балансу.

Зобов'язання, які не можна назвати поточними, вважаються довгостроковими.

Довгостроковими вважаються зобов'язання, які:

1) хоча і підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, однак первинний термін їх погашення був більшим 12 місяців і до затвердження фінансової звітності існують угоди про переоформлення цих зобов'язань на довгострокові;

2) відкриті за кредитною угодою, яке хоча передбачає у випадку порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом підприємства, погашення зобов'язань на вимогу кредитора, однак:

- до затвердження фінансової звітності креди­тор погодився не вимагати погашення зобо­в'язань;

- протягом 12 місяців не очікується подаль­ших порушень кредитної угоди.

Для обліку поточних зобов'язань передбачені рахунки класу 6 "Поточні зобов'язання", довго­строкових - рахунки класу 5 "Довгострокові зобо­в'язання".