1.3 Організація санації підприємств
У системі проведення санації підприємства розрізняють три основні функціональні блоки:
Розробка санаційної концепції та плану санації.
Санаційний аудит.
Менеджмент санації.
Як правило, розробкою санаційної концепції та плану санації, з доручення власників чи керівництва підприємства, займаються консалтингові фірми в тісному взаємозв’язку із внутрішніми службами контролінгу (якщо такі є на підприємстві).
Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь фінансуванні санації.
Менеджмент санації – це система антикризового управління, яка має на меті ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутства та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу.
До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:
постановка цілей;
формування та аналіз проблеми (головна проблема – фінансова криза);
пошук альтернатив, прогнозування та оцінка наслідків їхньої реалізації (підбір та оцінка необхідного каталогу санаційних заходів;
прийняття рішення;
реалізація (проведення конкретних санаційних заходів).
контроль;
аналіз відхилень.
Важливою складовою організації дійового менеджменту санації є запровадження ефективної систему контролінгу.
З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб’єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто фактично керувати підприємством на період його оздоровлення. Зрозуміло, що керівництво підприємства, яке призвело його до фінансової кризи, як правило не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва підприємства або передачі повноважень щодо санації третім особам.
Загалом, до осіб, які можуть бути носіями менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент банківського нагляду НБУ, страхнагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчених менеджерів, а також колишнє керівництво підприємства.
Економічно розвинуті країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їхніх складових – фінансів підприємств. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб’єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою [12]
Згідно з класичною моделлю санації, схему якої зображено на рис.1.4, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно – наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.
Під час аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово – господарського стану підприємства, визначаються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно – наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а відтак – про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо підприємство перебуває в глибокій кризі, несумісній із дальшим його існуванням, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб’єкта господарювання. Інакше санація означатиме лише відстрочку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткових збитків, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або у примусовому порядку.
У разі, коли підприємство має справді реальні надії на виправлення становища, приймають рішення про розробку санаційної концепції з метою
Стратегія – це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії.
Суть її полягає у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та у оптимізації політики капіталовкладень.
Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації – система зпрогнозованих, взаємопов’язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення
П ідприємство у кризовому стані
Аналіз причин виникнення
кризової ситуацї
(причинно- наслідковий аналіз)
Санація Санація
Заходи ліквідації: Рішення Негайні
-
на добровільній щодо
ліквідації
першочергові
основі; чи санації заходи
- примусовими НІ ТАК санації
методами.
Визначення цілей санації
Формування
стратегії санації
Розробка санаційних заходів
Програма
санації
Проект санації Проект санації Проект санації
Реалізація, координація й нагляд
Рисунок1.3. - Класична модель санації [13]
.
причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.
Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко – економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.
Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об’єктивні кваліфікаційні рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну та контрольну функції.