В Україні у 2007-2011 роках

Показники	2007	2008	2009	2010	2011
Кількість підприємств, які знаходяться у процедурах банкрутства,од.	14047	14283	14683	14595	14891
Кількість порушених справ про банкрутство,од.	13792	11338	9193	9312	9954
Ланцюговий темп зростання кількості порушених справ про банкрутство,%	-	82,2	81,1	101,3	106,9
Кількість припинених справ про банкрутство, од.	12669	11044	8520	8008	7658
Ланцюговий темп зростання кількості припинених справ про банкрутство,%	-	87,2	77,1	94,0	95,6
Структура підстав припинення справ про банкрутство, од.:
- застосування процедури санації	27	43	13	15	17
- укладання мирової угоди	152	107	61	86	80
- виконання боржником усіх своїх зобов’язань перед кредиторами	252	253	150	253	231
- ліквідація	11348	9900	7413	6735	6425
- інші підстави	890	741	883	919	905

Складові елементи державної системи протидії банкрутству підприємств наведено на рис.1.1.

Відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 N 395 Міністерство юстиції визначено головним органом у системі органів державної виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики з питань банкрутства. Згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», державний орган з питань банкрутства виконує такі функції:

Державний контроль за процесом створення підприємств та формування їх статутних фондів.

Розробка законодавства про банкрутство та санацію.

Розробка та затвердження правових основ взаємодії суб’єктів підприємницької діяльності.

Державний контроль за функціонуванням фінансово – кредитної сфери проведення розрахунків.

Державний контроль за функціонуванням підприємств, проведення окремих господарських операцій.

Рисунок 1.1. - Складові елементи системи протидії банкрутству

На рівні держави.

• сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків;

• організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

• установлює вимоги для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

• формує Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України;

• здійснює ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює форму подання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;

• установлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб’єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства і організовує проведення такого аналізу при порушенні проваджень у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків;

• установлює типові форми плану санації і мирової угоди, перелік майна, яке включається до ліквідаційної маси у справах про банкрутство;

• готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

• готує та затверджує типові документи щодо проведення процедур банкрутства, методичні рекомендації;

• здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Водночас державний орган з питань банкрутства не вправі втручатися в процедуру банкрутства. Його функції спрямовані на створення необхідних умов для діяльності арбітражних керуючих та інших учасників справи про банкрутство, а також ведення контролю за такою процедурою, особливо - процедурою банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо боржника застосовуються такі судові процедури:

1. Розпорядження майном боржника;

2. Мирова угода;

3. Санація (відновлення платоспроможності) боржника;

4. Ліквідація підприємства-банкрута.

Розпорядження майном боржника – система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового стану.

Мирова угода – домовленість між боржником та кредитором або групою кредиторів про відстрочку (розстрочку) платежів або припинення зобов’язання за угодою сторін (прощення боргів).

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення у повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Ліквідація – припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.