1.2. Економічна сутність санації підприємств
Одним з засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є санація. Термін «санація» походить від латинського «sanare» і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутства промислових, торговельних, банківських монополій.
Санація може відбуватися способом об`єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; за допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості у довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.
Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». Згідно з цим законом :
санація – це система заходів, що здійснюються у процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення у повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;
досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства – боржника, інвестором з метою запобігання банкрутству боржника. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно – господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово – економічних, правових питань і проводяться згідно з чинним законодавством до початку порушення справи про банкрутство.
Власне тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України. Згідно з версією НБУ режим фінансової санації – це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень[].
На підставі вивчення законодавчих документів, досліджень провідних фахівців з питань антикризового управління підприємствами можна привести узагальнююче визначення санації підприємств:
Санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства - боржника у довгостроковому періоді.
Подане визначення є універсальним, втілює комплексний підхід до поняття, що розглядається, всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств. Запропоноване визначення санації наочно представлене на рис.1.2.
Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; поворотній або безповоротній основі.
Метою санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру. Можна інакше сказати, що головною метою санації є мобілізація фінансових ресурсів для:
Відновлення (покращення) платоспроможності та ліквідності.
Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації:
Санація із збереженням існуючого юридичного статусу підприємства - боржника.
Санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу підприємства, що санується (реорганізація).
Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.
Оскільки санація підприємства пов’язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру.
Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств–міст. У такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому керуючому санацією слід вести зважену політику звільнення у зв’язку із реалізацією плану санації.
Санаційні заходи соціального характеру можуть передбачати такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.
Рішення про проведення санації приймається, в основному, з ініціативи:
суб’єкта господарювання, який перебуває у кризі, - коли існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів у господарський суд із позовом щодо оголошення банкрутом даного підприємства. Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до господарського суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово – майновий стан підприємства, а також запропонувати умови укладання мирової угоди та проведення санації.
фінансово – кредитної установи. Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність», установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема: передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; використати для погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.
заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. За невиконання зобов’язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи з оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження його права розпоряджатись випущеною продукцією та іншим власним майном. Якщо в наслідок санаційних заходів не відновилась платоспроможність підприємства, то заставодержатель має право звернутися до господарського суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.
державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про санацію державних підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств указаний орган уповноважується здійснювати управління майном такого підприємства та розробляти пропозиції щодо його фінансової санації.
Національного банку України – якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційні банки перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки та банківську діяльність».