Галицько-Волинська держава
Галицько-Волинське князівство – Південно-Західне руське князівство, утворене шляхом об’єднання Галицького та Волинського князівств у 1199 р. Романом Мстиславичем. З другої половини ХІІІ ст. князівство стає королівством. Галицько-Волинська держава вважається першою власне українською державою.
У 6 – 9 ст. на землях сучасних Галичини і Волині існували потужні родоплемінні союзи: дуліби, бужани, уличі, білі хорвати, волиняни.
У 960-х роках землі Галичини і Волині були приєднані до Київської держави Святославом І Завойовником;
972 р. – Червенські землі були захоплені сусідньою Польщею.
981р. - Володимир І Святий повернув собі Галичину і Волинь, включно з Перемишлем і Червеном; 992 підкорив білих хорватів, остаточно приєднав Підкарпаття.
1018 р. - польський король Болеслав Хоробрий скористався міжусобицями руських князів, захопив Червенські міста (перебували під чужоземною окупацією 12 років;
1030 – 1031 рр. – Ярослав Мудрий повернув собі Червенські землі
У наступні роки з Польщею був укладений мир, який залишав за Руссю Червен і Перемишль. Столицею усіх західно-руських земель було місто Володимир, де знаходився княжий престол і єпископія. Київські монархи довгий час утримували ці стратегічно важливі території, уберігаючи їх від дроблення на удільні князівства.
Галицьке князівство
Територія Галичини від початку її входження до Київської Русі відзначалася більшою незалежністю від Києва. Засновниками галицької династії князів були Ростиславичі – нащадки онука Ярослава Мудрого. Князюючи, вони змушені були зважати на надзвичайно впливове галицьке боярство. У Галичині боярство формувалося здебільшого з місцевої родоплемінної верхівки, здобуваючи свої маєтки не від князя, а привласненням громадських земель, і тому було незалежним від князів.
Галицькі землі вибороли собі незалежність наприкінці 11 ст. У 1141- 1152 рр. Галицькі землі були об'єднані Володимирком в єдине удільне Галицьке князівство зі столицею в Галичі.
За правління сина Володимирка, Ярослава Осмомисла (1153 – 1187), Галицьке князівство розквітло і поставило під свій контроль землі сучасної Молдови і Придунав'я.
З-поміж основних здобутків Ярослава Осмомисла вчені називають:
розширення кордонів Галицького князівства аж до гирла Дністра;
розважливу далекоглядну зовнішню політику:
добросусідські відносини з Угорщиною, Польщею та Візантією, з одного боку,
й найвпливовішими руськими князями – з іншого,
що забезпечило мир Галицькій землі та сприяло розвиткові господарства.
1087 – 1089 – боротьба за галицький престол.
1189 - 1199 рр. – правління Володимира Ярославича
Галицьке князівство характеризується сильною владою місцевих бояр, які подекуди чинили опір князівській владі здійснюючи свою політику.
Бояри – землевласники на Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою
Волинське князівство
Волинські землі стають незалежними від Києва в 60-ті рр. 12 ст. Її виділення в окреме князівство розпочав київський князь Ізяслав Мстиславич, внук Володимира Мономаха, який почувався непевно на київському престолі
Наприкінці 12 ст. Волинське князівство було переділено між нащадками Ізяслава Мстиславича – засновника династії волинських князів, на кілька уділів. Найпочеснішими вважалися Володимирська та Луцька землі. Край усобицям поклав син Мстислава Ізяславича Роман. Як старший з братів він посів володимирський стіл і крок за кроком почав здійснювати об’єднавчу політику.
