2.4. Аналіз витрат на ат «Лекхім-Харків»

Стратегічне планування витрат є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

Спочатку проведемо оцінку та аналіз витрат на виробництво на АТ «Лекхім-Харків».

Кількість товарів, які підприємство може запропонувати на ринку, залежить від рівня витрат на його виробництво та ціни, за якою товар буде реалізовуватись на ринку.

З цього витікає, що знання витрат на виробництво товару є однією з найважливіших умов ефективної діяльності підприємства.

На АТ «Лекхім-Харків» розрізняють такі елементи витрат:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

Проведемо за даними форми № 2 “Звіт про фінансові результати” аналіз витрат по елементах.

За даними розрахунками в таблиці 2.5. ми бачимо, що всі елементи витрат мають тенденцію збільшення, що пояснюється збільшенням собівартості та виручки. Найбільший темп росту в 2015 році відносно 2011 року має амортизація, а саме 331%.

Таблиця 2.5

Витрати по елементах за 2011 – 2015 роки

Найменуваня показника	2011	2012	2013	2014	2015	Темп росту 2015 р. до 2011 р., %
1. Матеріальні витрати	44464	44993	45198	51771	107126	240,93

Продовження таблиці 2.5.

Найменуваня показника	2011	2012	2013	2014	2015	Темп росту 2015 р. до 2011 р., %
2. Витрати на оплату праці	9528	12163	15528	17608	25016	262,55
3. Відрахування на соціальні заходи	3480	4667	5739	6458	6979	200,55
4. Амортизація	2519	2700	4201	6179	8339	331,04
5. Інші операційні витрати	7474	10201	7839	24715	20320	271,88
Разом	67465	74724	78505	106731	167780	248,69

Розглянемо детальніше структуру витрат на АТ «Лекхім-Харків» за 2011 - 2015 рік в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Структура витрат за 2011 - 2015 роки

Найменуваня показника	2011		2012		2013		2014		2015
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
1. Матеріальні витрати	44464	66	44993	60	45198	58	51771	49	107126	64
2. Витрати на оплату праці	9528	14	12163	16	15528	20	17608	16	25016	15
3. Відрахування на соціальні заходи	3480	5	4667	6	5739	7	6458	6	6979	4
4. Амортизація	2519	4	2700	4	4201	5	6179	6	8339	5
5. Інші операційні витрати	7474	11	10201	14	7839	10	24715	23	20320	12
Разом	67465	100	74724	100	78505	100	106731	100	167780	100

За даними таблиці 2.6 можемо зробити висновок що найбільшу питому вагу у складі витрат підприємства займають матеріальні витрати, в 2011 році 66%, 2012 - 60%, в 2013 - 58%, 2014 – 49%, 2015 – 64 % відповідно.

Для більшої наочності дані таблиці 2.6 представлено у вигляді діаграм (рис. 2.7)

Рис. 2.5 Структура витрат за 2011 рік

Рис. 2.6 Структура витрат за 2012 рік

Рис. 2.7 Структура витрат за 2013 рік

Рис. 2.8 Структура витрат за 2014 рік

Рис. 2.9 Структура витрат за 2015 рік

Капітальні вкладення на АТ «Лекхім-Харків» являють собою інвестиції, спрямовані на будівництво і придбання нових основних фондів, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих основних фондів.

Вони виступають як матеріалізована форма технічного прогресу, важливий чинник інтенсифікації, збільшення обсягів та підвищення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів споживчої кооперації.

Вплив капітальних вкладень на ефективність господарювання виявляється в підвищенні продуктивності праці, збільшенні прибутку АТ «Лекхім-Харків».

До складу капітальних вкладень на АТ «Лекхім-Харків» включаються:

• затрати на будівельно-монтажні роботи;

• придбання устаткування, машин, механізмів, інструментів, інвентарю;

• інші капітальні роботи і затрати на проектно - розвідувальну діяльність;

• на утримання апарату управління і технічного нагляду

• на відведення земельних ділянок тощо.

Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні» джерелами формування майна АТ «Лекхім-Харків» і, отже, джерелами капітальних вкладень можуть бути:

• власні фінансові ресурси (власний капітал), в тому числі прибуток, одержаний від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів діяльності;

• амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів;

• бюджетні асигнування;

• кредити комерційних банків та інших юридичних осіб;

• безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

• інші джерела, не заборонені законодавчими актами.

На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників.

Без ретельного врахування таких у практиці сучасного господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємства.

Собівартість продукції є важливим показником, що характеризує роботу промислових підприємств. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів, що хазяюють.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має винятково важливе значення. Він дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і установити резерви зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості продукції охоплює наступні питання:

а) виконання плану собівартості товарної продукції в цілому і за узагальнюючими показниками;

б) причини відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також по окремих видах і групах продукції;

в) резерви зниження собівартості продукції і розробка конкретних заходів щодо їхнього використання.

На першому етапі аналізу загальної суми витрат на виробництво необхідно надати загальну оцінку рівня собівартості, визначити відхилення звітних показників від прогнозних, оцінити їх динаміку. Цей аналіз дає нам можливість своєчасно реагувати на відхилення від нормальних параметрів виробничого процесу, розробити відповідні заходи з недопущення зайвих витрат і втрат, розробити заходи щодо їх оптимізації. Порівнюючи звітні дані з плановими визначимо відхилення від плану, які наведені в таблицях 2.11, 2.12 та 2.13.

Таблиця 2.11

Відхилення фактичної собівартості від планової у 2013 році

Показники	План.	Факт.	Відхилення
			± факт до план	% факт до план
Собівартість виготовленої продукції, тис. грн.	54371,9	54424,3	+52,4	+0,096
Товарна продукція, тис. грн.	63689,21	66927,07	+3237,86	+5,08
Витрати на 1 грн. товарної продукції	0,812	0,813	+0,001	+0,12

Таблиця 2.12

Відхилення фактичної собівартості від планової у 2014році

Показники	План.	Факт.	Відхилення
			± факт до план	% факт до план
Собівартість виготовленої продукції, тис. грн.	84115,7	86405,6	+2289,9	+2,72
Товарна продукція, тис. грн.	91846,05	97264,97	+5418,92	+5,9
Витрати на 1 грн. товарної продукції	0,865	0,888	+0,023	+2,65

Таблиця 2.13

Відхилення фактичної собівартості від планової у 2015році

Показники	План.	Факт.	Відхилення
			± факт до план	% факт до план
Собівартість виготовленої продукції, тис. грн.	102959,6	103137,4	+177,7	+,017
Товарна продукція, тис. грн.	117460,4	121454,1	+3993,7	+3,4
Витрати на 1 грн. товарної продукції	0,848	0,849	+0,001	+0,12

Проаналізувавши дані таблиць 2.11, 2.12, 2.13, бачимо, що фактична собівартість значно відрізняється від планової. На її відхилення вплинули зміни оптових цін на сировину і матеріали, зміни тарифів на вантажні перевезення. Чималу роль зіграло підвищення мита та зміна політики підприємства у сфері нарахування основної та додаткової заробітної плати.

Узагальнюючий показник собівартості продукції – витрати на 1 грн. товарної продукції. Перевагами використання даного показника є наступні: універсальність – даний показник визначається за всіма галузями та на всіх рівнях управління; охоплюється як порівняна, так і не порівняна продукція.

Витрати на гривню товарної продукції обчислюється в копійках, як частка розподілу повної собівартості всієї товарної продукції на її обсяг, виражений в оптових цінах підприємства. Витрати на 1 грн. продукції визначаються за формулою:

Р_в = С / ВП, грн. (2.14)

де С – собівартість продукції. грн.

ВП – вартість продукції. грн.

Аналіз витрат на гривню товарної продукції починається з порівняння фактично сформованого рівня з рівнем витрат, передбаченим плановим завданням. У результаті порівняння встановлюється розмір загального відхилення від плану, на який впливають наступні фактори:

1. структура асортименту товарної продукції, тобто співвідношення питомої ваги окремих видів продукції загалом в її обсязі;

2. рівень повної собівартості окремих видів продукції;

3. рівень оптових цін на споживану сировину і матеріали, а також тарифи на електроенергію і вантажні перевезення;

4. рівень оптових цін підприємства на продукцію, що випускається.

Особливих пояснень вимагає перший фактор, вплив якого виявляється в випадку різного рівня витрат по окремих видах продукції. Такі розходження можуть бути викликані недосконалістю ціноутворення, недостатньою спеціалізацією підприємства; прагненням стимулювати виробництво одних видів продукції, у ціну яких закладається підвищена рентабельність.

Аналітичні показники для аналізу витрат 1 грн. товарної продукції приведені в таблиці 2.15

Таблиця 2.15

Планові та фактичні витрати на 1 грн. товарної продукції

Періоди	План., коп.	Факт., коп.	Відхилення
			± факт до план	% факт до план
2013 рік	81,2	81,3	+0,1	+0,12
2014 рік	86,5	88,8	+2,3	+2,65
2015 рік	84,8	84,9	+0,1	+0,12

Виходячи з даних таблиці 2.15, фактичні витрати на гривню товарної продукції перевищують планові. На цей фактор вплинули зрушення в асортименті випущеної продукції, зміна собівартості окремих видів продукції, зміна цін на сировину та матеріали.

Низька завантаженість обладнання у 2004 році (48 %) у порівнянні з плановою (70 %), значне зростання цін на сировину та паливо підвищення середньої заробітної плати – все це стало причиною значного відхилення фактичних витрат над плановими у2004 році.

Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного їх обсягу з плановим і в обчисленні впливу окремих факторів на виявлені відхилення. Кількість факторів і методика їх дослідження залежать від особливостей технологічного процесу, а також видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, що використовуються.

Аналіз матеріальних витрат приведений у таблицях 2.16, 2.17 та 2.18.

Таблиця 2.16

Аналіз матеріальних витрат за 2013 рік

Показники	План, грн.	Факт, грн.	Відхилення від плану (+; -)	Відхилення від плану (%)
1	2	3	4	5
Основні матеріали	15299188	15325307,96	+26119,96	+0,17
Комплектуючі вироби	11359623,60	11335427,98	-24195,62	-0,21
Відходи	174365,88	569344,85	+94978,97	+54,47
Допоміжні матеріали	1148562,39	993007,48	-155554,91	-15,66
Паливо	148784,65	130721,99	-18062,66	-13,82
Енергія	1953690,72	1960715,85	+7025,13	+0,36
Разом:	29386751,72	29475836,41	+89084,69	+0,3

Таблиця 2.17

Аналіз матеріальних витрат за 2014 рік

Показники	План, грн.	Факт, грн.	Відхилення від плану (+; -)	Відхилення від плану (%)
1	2	3	4	5
Основні матеріали	25681631,30	25719745,97	+38114,67	+0,15
Комплектуючі вироби	19404430,55	20248568,77	+844138,22	+4,35
Відходи	359591,44	474747,63	+115156,19	+32,02
Допоміжні матеріали	1191045,08	1189165,30	-1879,78	-0,16
Паливо	183761,44	315060,10	+131298,66	+71,45
Енергія	1926937,0	1528536,0	-398401	-26,06
Разом:	48028213,93	48526328,51	+498114,58	+4,04

Таблиця 2.18

Аналіз матеріальних витрат за 2015 рік

Показники	План, грн.	Факт, грн.	Відхилення від плану (+; -)	Відхилення від плану (%)
1	2	3	4	5
Основні матеріали	29772587,83	30097388,54	+324800,71	+1,09
Комплектуючі вироби	24751256	25248971,6	+497715,6	+2,01
Відходи	212923,95	843053,42	+630129,47	+295,9
Допоміжні матеріали	1188159	1144034,82	-44124,18	-3,72
Паливо	216667,73	141946,13	-74721,6	-52,64
Енергія	1907936,04	1436860	-471076,04	-32,79
Разом:	57623682,65	57226147,7	-397534,95	-0,7

Аналізуючи дані таблиць 2.16, 2.17 та 2.18, бачимо що у кожному періоді відбувались перевитрати по основних матеріалах та комплектуючих виробах. Така ситуація пояснюється передусім щорічним зростанням цін на сировину та матеріали. У 2014 році значне зростання ціни на паливо вплинуло на фактичні матеріальні витрати, які були більшими за планові на 4,04%. Проте загальні показники матеріальних витрат у 2013р. та 2015р. завдяки внутрішній економії на підприємстві не перевищували планових більш як на 0,3%.

Отже, провівши оцінку собівартості продукції приходимо до висновку, виробництво на ньому, як і на більшості підприємств, а основний шлях зниження собівартості тут – це раціональна, ощадлива витрата матеріалів.

Зниження собівартості продукції – найважливіше джерело збільшення доходу підприємства і головна передумова успішного рішення задач економічного розвитку.

Проаналізувавши формування витрат і фінансових результатів, доходимо висновку, що діяльність підприємства є відносно стабільною та прибутковою. Проте даний прибуток занадто малий для оновлення основних виробничих фондів. Це призводить до зниження продуктивності праці та зростання собівартості виробленої продукції, а отже знову – до зниження прибутку.

Витрати підприємства знаходяться в тісному взаємозв’язку з показниками ефективності виробництва. Вони відбивають велику частину вартості продукції і залежать від зміни умов виробництва і реалізації продукції.

Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніку, технології, організації виробництва, у структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво.

На даний час при аналізі витрат діяльності підприємства використовується розрахунок по економічних факторах. Економічні фактори найбільш повно охоплюють всі елементи процесу виробництва – засоби, предмети праці і сама праця. Вони відбивають основні напрямки роботи колективів підприємств по зниженню собівартості:

• підвищення продуктивності праці;

• упровадження передової техніки і технології;

• краще використання устаткування;

• здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці;

• скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат;

• скорочення браку;

• ліквідація невикористаних непродуктивних витрат і втрат.

Вирішальною умовою зниження витрат на підприємстві служить безупинний технічний прогрес впровадження нової техніки. Комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології, впровадження прогресивних матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації i кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, які виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв’язків між підприємствами.

Зниження собівартості продукції забезпечується, насамперед, за рахунок підвищення продуктивності праці. 3 ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується i питома вага заробітної плати в структурі собівартості.

Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує насамперед ріст продуктивності праці робітників, що забезпечує у визначених умовах економію по заробітній платі. Збільшення виробітку продукції на одного робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються , як правило, норми виробітки i відповідно розцінки за виконання роботи. Збільшення виробітку може відбутися i за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку i розцінки В цих умовах, як правило, не змінюються. Коли змінюються норми виробітку i розцінки, підприємство одержує економію на заробітній платі робітників. Розуміється це тим, що в зв'язку зі зниженням розцінок частка заробітної плати в собівартості одиниці продукції зменшується. Однак це не приводить до зниження середньої заробітної плати робітників, тому що проводимі організаційно-технічні заходи дають можливість робітникам з тими ж витратами праці виробити більше продукції. У такий спосіб проведення організаційно-технічних заходів з відповідним переглядом норм виробітку дозволяє знижувати собівартість продукції за рахунок зменшення частки заробітної плати в одиниці продукції одночасно з ростом середньої заробітної плати робітників.

Коли встановлені норми виробітку i розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну плату робітників у собівартості одиниці продукції не зменшується. Але з ростом продуктивності праці збільшується обсяг виробництва, що приводить до економії по других статтях витрат, зокрема скорочуються витрати по обслуговуванню виробництва і керуванню. Відбувається це тому, що в цехових витратах значна частина витрат (а загальнозаводських майже цілком) – умовно-постійні витрати (амортизація устаткування, зміст будинків, зміст цехового i загальнозаводського апарата й інші витрати), що не залежать від ступеня виконання плану виробництва. Це значить, що їхня загальна сума не змінюється чи майже не змінюється в залежності від виконання плану виробництва. Звідси випливає, що чим більше випуск продукції, тим менше частка цехових i загальнозаводських витрат у її собівартості.

3 ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але i внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більше обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваного підприємством прибутку.

Скорочення витрат на обслуговування виробництва i керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але i від їхньої абсолютної суми. Чим менше сума цехових i загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу. Резерви скорочення цехових загальнозаводських витрат полягають насамперед у спрощенні i здешевленні апарата керування, в економії на управлінських витратах. До складу цехових i загальнозаводських витрат у значній мірі включається також заробітна плата допоміжних i підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних i підсобних робіт приводить до скорочення чисельності робітників, зайнятих на цих роботах, а отже i до економії цехових i загальнозаводських витрат. Найважливіше значення при цьому мають автоматизація i механізація виробничих процесів, скорочення питомої ваги витрат ручної праці у виробництві. Скороченню цехових і загальнозаводських витрат сприяє також ощадлива витрата допоміжних матеріалів, використовуваних при експлуатації устаткування і на інші господарські нестатки.

Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.

Найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скорочення витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню, у ліквідації утрат від браку й інших непродуктивних витрат.

Матеріальні витрати в більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива й енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.

Підприємство має можливість впливати на величину витрат матеріальних ресурсів, починаючи з їхньої заготівлі. Сировина і матеріали входять у собівартість за ціною їхнього придбання з урахуванням витрат на перевезення, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Важливо забезпечити надходження матеріалів від таких постачальників, що знаходяться на невеликій відстані від підприємства, а також перевозити вантажі найбільш дешевим видом транспорту. При висновку договорів на постачання матеріальних ресурсів необхідно замовляти такі матеріали, що по своїх розмірах і якості точно відповідають планової специфікації на матеріали, прагнути використовувати більш дешеві матеріали, не знижуючи в той же час якість продукції.

Основною умовою зниження затрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і удосконалювання технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

Масштаби виявлення і використання резервів зниження витрат підприємства найбільше залежать від того. як поставлені робота з вивчення і впровадження досвіду, що мається на інших підприємствах.

На наш погляд, підприємство має реальні можливості скорочення витрат на виготовлення продукції. Це можливо за рахунок використання таких шляхів, як:

1) удосконалювання конструкції виробів та зниження іх матеріаломісткості;

2) застосування нормативного методу обліку витрат та калькулювання.