Професійна підготовка соціальних працівників / соціальних педаго-

ГІВ—цепроцесірезультатоволодінняцінностямисоціальноїтасоціально-педагогічноїдіяльності,професійнонеобхіднимизнаннями,вміннямийнавичками,формування професійно важливих особистісних якостей, які є основою готовності до професій- ноїсоціальноїтасоціально-педагогічноїдіяльності.РізнимаспектамП.п.соціальних працівників / соціальних педагогів присвячені праці зарубіжних вчених:Г.Вільфін- га(Австрія),М.Баркера,М.Доуела,С.Шадлоу(ВеликаБританія),Ф.Зайбеля,Д.Герінга,К.-Х. Вільгельдорфа (Німеччина), Ю. Змагальського, О. Камінського, А. Пілкова, Є. Ціран-ської (Польща), В. Бочарової, І. Зимньої, Є. Холостової , (Російська Федерація), Ч.Ка- зетті,А.Мінахана,Дж.Раймонд,А.Кадушіна(США)таінших.ПроблемиП.п.фахівців соціальноїсферипривертаютьзначнуувагувітчизнянихдослідників:особливостіфор-

муванняфахівцівусистемівищоїосвітирозглянутівроботахО.Дубасенюк,І.Звєрєвої, Л.Міщик,А.Капської,І.Козубовської,О.Карпенко,В.Поліщук;специфікапідготовки довиконанняпевнихпрофесійнихфункційвисвітленаупрацяхГ.Локарєвої,С.Пащен- ко,А.Первушиної;дороботизрізнимикатегоріямиклієнтів—Ю.Мацкевич,Л.Пун- дик,С.Харченко;зарубіжнийдосвідпрофесійноїпідготовкисоціальнихпрацівників/ соціальнихпедагогів—уроботахЛ.Вінникової,Н.Гайдук,С.Когут,А.Кулікової,Г.Ле- щук,Н.Микитенко,О.Пічкар,О.Пришляк,Н.Собчак,В.Тименкатаінших.Необхідність уП.п.соціальнихпрацівників/соціальнихпедагогівз’явиласяізрозвиткомгромад- ськоїйдержавноїсистемсоціальноїдопомогитапідтримкиукінціХІХст.Волонтери, якізапочаткувалисоціальнуроботу,накопичилипевнийдосвідпрактичноїдіяльності в благодійних організаціях, знали про конкретні соціальні потреби й розуміли, як їх практичноможназадовольнитивмежахнаявнихзасобів.Проте,вирішуючискладні, інколисуперечливіпроблеми,вонивідчувалипотребувоволодіннісистематичниминауковими знаннями як необхідну теоретичну основу для здійснення практичної діяль-ності.Спеціальнопідготовленихпрацівників,здатнихкеруватидіяльністюагентствіза-йматись безпосереднім наданням соціальної допомоги різним категоріям населення,потребувалитакожрізногородусоціальнізаклади,якіпочаливиникатиурізнихкраї- нах.ІніціаторомП.п.соціальнихпрацівників/соціальнихпедагогівякукраїнахЗахідної Європи,такіуСШАбулацерква.Першішколисоціальноїроботи/соціальноїпедагогіки з’явилисьнаприкінціХІХст.уНідерландах(1896р.),уСША(1898р.),уНімеччині(1899р.), вАнглії(1903р.).У1928р.булоствореноМіжнароднуасоціаціюшкілсоціальноїро- боти, яка в сучасних умовах відіграє провідну роль в удосконаленніП. п.соціальних працівників/соціальнихпедагогівуміжнародномумасштабітаобмініперспективним досвідом її організації. В УкраїніП. п.соціальних педагогів / соціальних працівників здійснюєтьсявсистемінеперервноїпрофесійноїосвіти,якавключаєвсебетакіструк- турнікомпоненти:допрофесійнупідготовку(щопередбачаєактуалізаціюсамопізнан- няіпрофесійногосамовизначення,допрофесійнупідготовкуіпрофесійнийвідбір),різ- норівневупрофесійнупідготовкууВНЗ(щоздійснюєтьсязаосвітньо-кваліфікаційнимирівнями молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст і магістр), післядипломне навчання, (яке передбачає підвищення кваліфікації, перекваліфікацію, оволодіння новими спеці-алізаціями,професійнийрозвитокісамоосвіту).Системотвірнимиелементаминепе- рервноїпрофесійноїосвітисоціальнихпедагогів/соціальнихпрацівниківє:вимогий потребисуспільстватаклієнтів,цінності,мета,змістітехнологіїсоціальноїісоціально- педагогічноїдіяльності,необхідністьформуванняуфахівцівготовностідовиконання професійних обов’язків, професійної компетентності й професійно зумовлених осо- бистіснихякостей.МетаП.п.соціальнихпрацівників/соціальнихпедагогіввумовах неперервноїосвітиполягаєуформуванніпрофесійнокомпетентного,конкурентноз- датногоймобільногофахівцяшляхомствореннясприятливихумовдляусвідомлено- го професійного самовизначення, професійно-особистісного формування в системі різнорівневоїП.п.іпрофесійногозростаннянавсіхетапахтрудовоїдіяльності.Мета різнихетапівП.п.соціальнихпрацівників/соціальнихпедагогіввумовахнеперервної освітиєрізною.Так,головнепризначеннядопрофесійноїпідготовкиполягаєустворен- ніоптимальнихумовдляусвідомленогопрофесійногосамовизначення,воволодінні первиннимдосвідомсоціально-педагогічноїдіяльності.Метапрофесійноїпідготовки майбутніх соціальних працівників і соціальних педагогів у ВНЗ полягає у створенніоптимального освітньо-виховного простору для професійно-особистісногоформуван-

ня майбутнього фахівця, забезпечення пролонгованої діагностики з метою визначеннявідповідностірівняпрофесійноїпідготовкиосвітньо-кваліфікаційнимстандартам,ви- значенняспеціалізаційімайбутньогомісцяроботи.Післядипломнаосвітаспрямова- нанастворенняоптимальнихумовдляпрофесійно-особистісногорозвиткуфахівців,а саме: самоосвіти, підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня, удосконалення фахо- вої майстерності, перекваліфікації, оволодіння додатковими спеціалізаціямитощо.

П.п.соціальнихпрацівників/соціальнихпедагогівпередбачаєзмістовий,ді-яльнісний, функціональний, технологічний, організаційно-управлінський, нормативно-правовий, професійно-особистісний і моніторингово-корекційнийкомпоненти.Змістовийкомпонент відображає змістП. п. соціальнихпрацівників/соціальнихпедагогівізумовлюєтьсяцінностямийсуттюсоціальноїтасоціально-педагогічноїдіяльності,загальноюметоюП.п.підготовкивумовахне-перервної освіти, конкретними цілями й завданнями структурних компонентів, а такожрівнемрозвиткутеоріїіпрактикисоціально-педагогічноїдіяльності,вимогамиспожи- вачів соціально-педагогічних послуг.Діяльніснийкомпонент забезпечує підготовку майбутніх соціальних працівників / педагогів до виконання соціальної / соціально-педагогічноїдіяльностінапрофесійномурівнівпрофесійноспрямованомусере-довищі,щоможливезаумовиоптимальногопоєднаннятеоретичногойпрактичного компонентівпрофесійноїпідготовки;залученнястудентівдовирішенняпроблем,за- вданьсоціальної/соціально-педагогічноїдіяльності;суб’єктноїпозиціївсіхучасників навчально-виховного процесу. Суть діяльнісного компоненту неперервноїП. п.со- ціальнихпрацівників/соціальнихпедагогівможнасформулюватитакимчином:ви- сокопрофесійнийфахівецьможебутипідготовленийівдосконалюватисвоюфахову майстерністьтількивдіяльності.ФункціональнийкомпонентнеперервноїП.п.соці- альнихпрацівників/соціальнихпедагогівзумовленийнеобхідністюпідготовкимай- бутніхфахівцівдокомпетентноговиконаннязавдань,функційіролей.ТехнологічнийкомпонентП.п.соціальнихпрацівників/соціальнихпедагогіввумовахнеперервної освіти полягає у виборі оптимальних технологій допрофесійної, професійної і після- дипломноїосвітичерезвибірзмісту,форм,методівпідготовки,моделейнавчання,що сприяєактуалізаціїмотиваційнихкомпонентівпроцесупрофесійногосамовизначен- ня, професійного формування, професійного росту й удосконалення.Технологічнийкомпонент є визначальним у виборі спеціалізації й оволодінні технологіями соціально-педагогічної діяльності.Організаційно-управлінськийкомпонент полягає у визна- ченнідержавногостандартуП.п.соціальнихпрацівників/соціальнихпедагогіврізно- гоосвітньо-кваліфікаційногорівня;розробцінормативнихдокументів,яківизначають основустандартів(ОКХ,ОПП,навчальніплани,програми,підручники,посібники),таін- шихдокументів,якізабезпечуютьрегламентуванняістандартизаціюпроцесуП.п.(по- ложенняпроатестацію,акредитаціюіліцензуваннянавчальнихзакладів;пропідви-щення кваліфікації і перепідготовку педагогічних кадрів; про державну атестацію та ін.).Нормативно-правовийкомпонент базується на нормативно-законодавчій основі й передбачаєстворенняйзабезпеченняправовогополядлядіяльностінавчальнимза- кладамрізнихрівнівакредитаціїіформвласностітаїхпідрозділам,якіздійснюютьпід- готовку соціальних працівників / соціальних педагогів.Професійно-особистіснийкомпонентзумовленийтим,щосуб’єктамсоціальноїйсоціально-педагогічноїдіяль-ності мають бути властиві професійно-особистісні якості, адекватні загальноприйнятимусвітовомуспівтовариствіпрофесійнимцінностям.Професійно-особистіснийкомпо-

нент диктує необхідність приділяти особливу увагу в процесі фахової підготовкипи- таннямформуванняпрофесійнозумовленихособистіснихякостей.Моніторингово-корекційнийкомпонентвиявляєтьсяумоніторингудосягнутихрезультатів,зіставленні їхзметоюфункціонуванняяксистемивцілому,такіокремихструктурнихкомпонентів івнесення,уразіпотреби,відповіднихкорективуїхдіяльність;аналізіякостіосвіти, основнимипоказникамиякоїєвідповідністьрівняП.п.соціальнихпрацівників/со-ціальних педагогів вимогам державного стандарту, споживачів соціально-педагогічнихпослугіспоживачівосвітніхпослуг.Узгодженавзаємодіясистемотвірнихіструктурних компонентівєнеобхідноюумовоюуспішногофункціонуваннясистемиП.п.соціальних працівників/соціальнихпедагогіввумовахнеперервноїосвіти,щозабезпечуєнепе- рервнупрофесійнупідготовку,досягненнявизначенихцілейірезультатівпрофесійно- особистісногоформуванняфахівців.ОсновнимипринципамиП.п.соціальнихпраців-ників / соціальних педагогів є: загальнопедагогічні, що притаманні системі професійноїосвітивцілому,іпринципи,зумовленіособливостямифункціонуванняйрозвиткусфе- ри соціальної та соціально-педагогічної діяльності і процесу професійноїпідготовки соціальних працівників / соціальних педагогів: професійної відповідності, визнання цінностей соціальної й соціально-педагогічної діяльності, оптимального поєднання теоретичногоіпрактичногокомпонентів,прогностичногохарактеруП.п.,зв’язкупро- цесуП.п.зпрактикоюсоціальноїйсоціально-педагогічноїдіяльності;пролонгованого моніторингупрофесійноїпридатностітаінше.

Літ.:ЗимняяИ.А.Подготовкасоциальногоработникакакмногоуровневыйпроцесс//Социаль- наяработа.—Вып.6,1992.—С.85–91.;ПоліщукВ.А.Теоріяіметодикапрофесійноїпідготовки соціальнихпедагогіввумовахнеперервноїосвіти:монографія/заред.НичкалоН.Г.—Терно-піль,ТНПУ,2006.—424с.;Обучениесоциальнойработе:состояниеиперспективы:материалы МеждународныхКонгрессовШколСоциальнойработы/подред.В.Г.Бочаровой.—М.,1997.— 283с.—С.13–16.;Co-ordinatedresearchinthesocialfield.StudyGroup1ontheinitialandfurther trainingofsocialworkerstakingintоaccounttheirchangingrole.Finalreport(DRAFT)—Strasbourg, 1995.—71p.

Поліщук В. А.

СОЦІАЛЬНАПОЛІТИКА(лат.socialis—суспільний,пов’язанийзжиттямтастосунками людейусуспільстві;гр.politikē—мистецтвоуправлятидержавою)—складовазагаль- ної політики, втілена в соціальні програми та різноманітні заходи, спрямовані наза- доволенняпотребтаінтересівлюдейісуспільства;системауправлінських,організа- ційних,регулятивних,саморегулятивнихзаходів,дій,принципівізасад,спрямованих назабезпеченняоптимальногосоціальногорівнятаякостіжиття,соціальногозахисту малозабезпечених верств населення, їх соціальної безпеки в суспільстві; діяльність державитаїїінститутів,органівмісцевогосамоврядування,вітчизнянихізарубіжних підприємств,установусіхформвласності,їхоб’єднаньіасоціацій,громадськихіпри- ватнихфондів,громадськихірелігійнихорганізацій,громадянщодорозвиткуйуправ- ліннясоціальноюсферою,збалансуваннярозвиткусуспільства,забезпеченнястабіль- ностідержавногоправління,соціальногозахистунаселення,створеннясприятливих умовдляіснуванняіндивідівісоціальнихспільнот.

ПоняттяС.п.немаєусталеногоакадемічноговизначення.Різнідослідники(О.Івано- ва,І.Звєрєва,Л.Коваль,О.Безпалько,А.Капська,Н.Заверико,М.Фірсов,Є.Холостова, В.Курбатов,І.Зайнишев,Н.Басовтаін.)усвоїхвизначенняхвиходятьзрізнихпоглядів

назмісттацілітого,щоназиваютьС.п.Усучаснійнауцііснуєдекількапідходівдопро- блемивстановленнядефініціїС.п.

Першийпідхідполягаєвототожненнісоціальноготасуспільного,томузацимпідхо-домС.п.—цесуспільнідіїщодовирішеннязагальносуспільнихпроблем.Їїмета—до-сягненняцілейвсьогосуспільства.Зрозуміло,щопритакомупідходіособистіпробле-милюдини(утратароботи,хвороба,похилийвіктощо)залишаютьсянадругомуплані.Другій підхід виходить з необхідності вирішення, перш за все, питаньзахисту со-ціальновразливихіпотенційнонебезпечнихверствнаселеннячерезсистемудержав-нихдопомогтадоброчинноїдіяльності.Такийпідхідобмежуєактивністьдержавних

і громадських інститутів лише частиною суспільства.

Третій—маєнаметіпом’якшеннянегативнихнаслідківіндивідуальноїтасоціальної нерівностічерезсистемуперерозподільнихзаходів.Восновучастопокладаєтьсяпо-даткова політика спрямована на вирівнювання диференціаціїприбутків.

Четвертий — покладення в основу діяльності принципів соціальної справедли- вості та соціального партнерства як основних цінностей сучасного громадянськогосуспільства.

П’ятий — виходить з необхідності регулювання, перш за все, соціально-трудових відносин,тобтовідносинпрацітакапіталу,найманихпрацівниківіроботодавців,авсі іншісоціальнізаходибудуютьсянаційоснові.

С.п.ґрунтуєтьсяназаконодавчовстановленихосновнихсоціальнихгарантіяхіправах громадян України, зафіксованих Конституцією держави. Основним органом, щорегулюєздійсненнясоціальноїполітикивУкраїниєМіністерствосоціальноїполітики України,реорганізованев2010р.зМіністерствапрацітасоціальноїполітикиУкраїни.

Відповіднодонормативно-правовоїбазизабезпеченняС.п.,щопостійнорозвива- єтьсяйудосконалюється,нинівУкраїністворюютьсяновіприватні,суспільнійдержавні організації,щообслуговуютьсоціальнусферутаспоживчийринок.Головнимїхпризна- ченнямєврахуванняпотребгромадян,які(потреби)залежатьвідзагальноприйнятихусуспільствіморально-психологічнихнорміцінностей,іпослідовнезабезпеченняцихпотреб шляхомреформування системсоціального захисту, освіти, охорони здоров’я,забезпеченняжитлом,охоронидовкілля,захиступравлюдинитавширокомурозумін-ні—захистуінтересівспоживачів.Цісистемипоступовопристосовуютьсядоринковихумов,змінюючисвоїфункціїтаструктуру,що,усвоючергу,сприяєдосягненнюосновнихмакропоказників споживання, підпорядкованих завданнямсуспільногорозвитку.

З метою забезпечення переходу до соціально-орієнтованої ринкової економіки за останні роки були створені принципово нові організаційні структури, досягнутогрошово-фінансовоїстабілізаціїйпевнихуспіхівуборотьбізінфляцієюназасадахмонетарноїконцепції.Водночасцейпроцессупроводжувавсяспадомвиробничоїді- яльності, зростанням безробіття, несвоєчасною виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій,зменшеннямобсягівВВПулегальномусекторіекономіки,продовженнямїї

«тонізації» і доларизації, спадом платоспроможного попиту населення.

В Україні здійснювалися заходи для поліпшення матеріального становища населеннязарахунокпідвищеннямотиваціїдопраціякосновногоджереладоходів;проведення активноїполітикизайнятості;створеннясприятливихумовдлядемографічноговідтво- реннянаселення,реформуванняпенсійногозабезпеченняйсоціальногострахування,соціальної допомоги, адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення, со-ціальногозахистугромадян,якіпотерпіливнаслідокЧорнобильськоїкатастрофи.

Узагальномувиглядісоціальнуполітикуможнавизначитиякоднузіскладовихза- гальнодержавної політики, утілену в соціальні програми й соціальну практику із за- доволення соціальних потреб, як сукупність різноманітних заходів, форм діяльності суб’єктівсоціально-політичногожиття,заходів,щовідображаютьінтересилюдинита суспільстваієжиттєвонеобхідними,дляїхньоїнормальноїсоціальноїдіяльності.

Виходячизцього,можнавиділитиосновнінапрямиС.п.вУкраїні:а)підвищення добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової ак- тивності;б)наданнявідповідноїдопомогипобезробіттю,збереженняробочихмісць, фахова перепідготовка осіб, що втратили роботу; в) проведення ґрунтовної пенсій- ної реформи, що буде забезпечувати справедливу систему пенсійних виплат з ура- хуваннямтрудовоговкладуособи;г)наданняадресноїдопомогитим,хтоїїнайбільшпотребує,угрошовійінатуральнійформах;ґ)сприяннявсебічномудержавномузахисту інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному використанню тапримноженню;д)запобіганнякомерціалізації,забезпеченнястабільногофінансу- вання та державної підтримки розвитку духовної сфери, освіти, науки і культури; е) широкапідтримкасім’ї,материнстватадитинства;є)проведенняактивноїекологіч- ноїполітики.

СпособомреалізаціїС.п.державиєсистемасоціальногозахистутасоціальнихга- рантій.Соціальнийзахист—цесистемадержавнихзаходівщодозабезпеченнядо- стойногоматеріальногойсоціальногостановищагромадян.Соціальнігарантії—цесистема обов’язків держави перед своїми громадянами стосовно задоволення їхніх со- ціальнихпотреб.

Соціальний захист економічно активного населення здійснюється за такими на- прямками: по-перше, це заходи держави, які пов’язані з кваліфікаційною підготов- коюдотрудовоїдіяльності,по-друге,заходи,щозабезпечуютьможливістьреалізації здібностей кожного в процесі трудової та виробничої діяльності й сам процес такої діяльності,по-третє,заходи,спрямованінастворенняновихробочихмісцьіпідтрим- купрацівників,яківтратилироботу.Основнимиелементамисистемисоціальнихга- рантійєвизнанняобов’язковостізагальнодоступноїтабезоплатноїосвіти,сприяння реалізаціїздібностейупроцесітрудовоїдіяльності,недопущенняпримусовоїпрацій гарантуваннямінімізаціївтратузв’язкуіззакінченнямтрудовоїдіяльності.

ІснуютьрізніпідходидореалізаціїС.п.Соціальнийпідхідвиходитьізтого,щосуспільствомаєгарантуватикожномугромадянинудоходи,ненижчізамежумало- забезпеченості.Ринковийпідхід—зтого,щосуспільствоберенасебезобов’язання тільки створити умови кожному члену суспільства для виявлення ним економічної активностітаодержаннядоходу.Векономічнорозвинутихкраїнахнайчастішекомбі- нуютьсяобидваціпідходи,щозабезпечуєрезультативністьС.п.тадостойнийрівеньжиттянаселення.

Становлення нової економічної системи на засадах ринкових відносин безпосе- редньопов’язанезреформуванняміснуючоїС.п.Насучасномуетапіринковихпере- твореньвУкраїнівжездійсненолібералізаціюекономікитазовнішньоекономічноїді-яльності, розпочато приватизацію, практично ліквідовано адміністративно-команднуйрозподільнусистемууправління,більшдемократичнимисталитрудовівідносини, майжесформованонедержавнийсекторекономіки,фінансовітабанківськіструктури, валютнийіфондовийринки,ринокціннихпаперів.Протерозривекономічнихзв’язків умежахколишньогоСРСР,нестачаенергоносіїв,повільнаконверсіязначноїкількості

підприємствоборонногокомплексупризвелидоспадувиробництва,вимушеноїне- повноїзайнятостітабезробіття,руйнуваннясоціальноїінфраструктури.Якнаслідок,знизилися реальні доходи значної частининаселення.

Нажаль,компенсаційнізаходизіндексаціїзаробітноїплатитасоціальнихвиплатіс- тотновідсталивідзростанняспоживчихцін.Численніпільги,соціальнівиплатинерідконадавалися за відомчою ознакою, без урахування реального матеріального становищарізнихверствнаселення,їхніхможливостейзабезпечитисвійдобробут.Цепородило соціальнеутриманствовсуспільствітазменшиломожливостінаданнядопомогитим, хтоїїсправдіпотребує.

Відтакпогіршивсясоціальнийзахистнайуразливішихверствнаселення:дітей,пен- сіонерів,інвалідів,самотніхлюдей,багатодітнихсімейібезробітних.Знизивсярівень соціально-трудовихправісоціальнихгарантійбагатьохгромадян.

ВодночаспроблемапобудовиновоїС.п.полягаєнетількивпосиленнісоціально-го захисту окремих категорій населення (пенсіонерів, студентів, інвалідів, багатодітнихсімейтощо).Заринковихумовкожнапрацездатналюдинамуситьсамазабезпечитидобробут своєї сім’ї. Проте для побудови системи матеріального самозабезпечення не- обхідні належні макроекономічні передумови. Створення таких передумов — важливаскладовадержавногорегулюванняС.п.

Світовий досвід свідчить, що створення макроекономічних передумов, які сприяють матеріальному самозабезпеченню працездатних осіб є дуже ефективним засобом соці-альногозахистувкраїнахЗахідноїЄвропи,особливовскандинавськихкраїнах.Убіль- шостідержавзрозвинутоюринковоюекономікоюдіютьгарантіїщодорівнядоходів, загальнодержавнісистемирегулюваннязайнятості,підготовкитаперепідготовкика- дрів,стимулюєтьсяпрофесійнаітериторіальнамобільністьнаселеннятаін.

Отже,провіднаметаС.п.усоціальноорієнтованійринковійекономіці—знятивсі обмеження на шляху вільної економічної діяльності, дати можливість кожному працівникові,кожномутрудовомуколективуодержуватидоходивідповіднодосвого реальноговнескувзбільшеннясуспільногобагатства;забезпеченнястабільного,без заворушень і потрясінь, функціонування суспільства, досягнення суспільної злагоди тасоціальноїцілісності,належногорівняжиттєдіяльностілюдей;наданняможливості кожномугромадянинувільнорозвиватися,реалізовуватисвоїздібності,одержуватиналежний дохід, поліпшуватидобробут.

Літ.:ГулинаМ.А.Словарь-справочникпосоциальнойработе.—СПб.:Питер,2008.—400с.;Іва-новаО.Л.Соціальнаполітика:теоретичніаспекти:Курслекцій.—К.:КМАкадемія,2003.—107с.;Словник-довідникдлясоціальнихпедагогівісоціальнихробітників/Зазаг.ред.А.Й.Капської, І.М.Пінчук,С.В.Толстоухової.—К.:УДЦССМ.—2000.—260с.;Социальнаяработа:Учеб-метод. пособиедлястудентов,магистрантовиспециалистовпосоциальнойработеисоциальнойпе- дагогике/Подред.Н.В.Заверико.—Запорожье:Просвіта,2004.—180с.;Трудисоциальное развитие:Словарь.—М.:ИНФРА-М,2001.—226с.;Управліннятрудовимпотенціалом:Навч.по- сіб./В.С.Васильченко,А.М.Гриненко,О.А.Грішнова,Л.П.Керб.—К.:КНЕУ,2005.—403с.;Чи- стовС.М.,НикифоровА.Є.,КуценкоТ.Ф.Державнерегулюванняекономіки:Навч.посіб.—К.:КНЕУ,2000.—316с.

Юрків Я. І.

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ— це організаційно-правова діяльність держави щодоматеріального забезпечення, соціального обслуговування, надання медичної допомо-

гизарахунокспеціальностворенихфінансовихджерелосіб,якізазналисоціального ризику,унаслідокчоговтратилиздоров’ята(або)засобидоіснуванняінеможутьма- теріальнозабезпечитисебетасвоїхутриманців.

Право соціального забезпечення—цесистема правових норм,якірегулю-ютьсуспільнівідносинизматеріальногозабезпечення,наданнясоціальнихпослугзарахунок спеціальностворенихфінансових джерел особам,якізазнали соціаль-ногоризику.Цеправо—однезприродженихправлюдини,якевизнанесвітовимспівтовариствомйодержалозакріпленнявміжнародно-правовихактахнавсесвіт-ньомутаєвропейському рівнях. ЗгіднозКонвенцієюМОП № 102«Промінімальнінормисоціальногозабезпечення»,доцієїсфериналежитьмедичнадопомога,до- помогивразі хвороби,безробіття, старості,трудовогокаліцтваабопрофесійного захворювання,інвалідності,втратигодувальника,повагітностітапологах,сімейнідопомоги.

Аналізст.46КонституціїУкраїнисвідчить,щогромадянимаютьправонасоціаль- незабезпечення,яке(насампередіпереважно)складаєтьсязпенсійногоправа,правана соціальну допомогу, права на соціальнийдогляд.

Розрізняють загальні та спеціальніпринципиправа соціального забезпечення.

Дозагальнихпринципів належать:

1. Законодавче визначенняумовіпорядку здійснення соціальногоза-безпечення.КонституціяУкраїнипередбачає,щолишезаконодавствомвизна-чаютьсяосновисоціальногозахисту;формийвиди пенсійногозабезпечення;основисоціальногострахуваннявУкраїні,йоговиди,способиакумуляціїтароз- поділу коштівнасоціальні потреби; затверджуються соціальні стандарти,різнівидисоціальногозабезпеченняймеханізмиреалізаціїправанапевнийвидза-безпечення.

2. Поширенняправасоціальногозабезпеченнянавсіхгромадян.Українавста-новлюєрівнуйоднаковудлявсіхможливістьотриманнязабезпеченнявразіповної,часткової, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а та-кожустаростітавіншихвипадках.

3. Доступність.Цей принцип соціального забезпечення означає, що законом встановленітаківимогидлявиникненняправанатойчиіншийвидсоціальногозабез- печення,якінестворюютьтруднощіввїхотриманні.Тобтомаєбутимінімальнакіль- кістьдокументів,якіпідтверджуютьтойчиіншийюридичнийфакт,щомаєзначення дляотриманнятогочиіншоговидусоціальногозабезпечення.

4. Універсальність,множинністьтадиференціаціявидівсоціальногозабез-печення.Множинність видів соціального забезпечення зумовлена універсальністю соціальногозабезпечення.Фізичнаособаможерозраховуватинасоціальнезабезпе- ченнявусіхвипадкахнастаннянепрацездатностітавтратизаробіткузаобставин,які держава вважає соціально значущими.Такимиобставинами норми прававизнають старість(настанняпенсійноговіку),хворобу,трудовекаліцтвотощо.Соціальніризики виступаютьюридичнимифактамипривиникненні,змінітаприпиненнівідносинусо-ціальномузабезпеченні.

5. Здійснення соціального забезпечення на рівні не нижче встановленихвдержавісоціальнихстандартів.Орієнтирамидляреалізаціїправасоціальногоза-безпечення є прожитковий мінімум громадян України та розмір державних соціальнихстандартів.

6. Стабільність і гарантованість соціального забезпечення.Соціальне за-безпеченнямаєбутистабільним,гнучкимщодоекономічнихчисоціально-політичнихнегараздів.

Доспеціальнихпринципівналежатьпринципиокремихпідгалузейтаінститутівпра- васоціальногозабезпечення:соціальногострахування,соціальнихдопомог,пенсійно-гоправа.Наприклад,длясоціальногострахуванняхарактерніпринциписолідарностійсубсидіювання; обов’язковостідержавного соціальногострахування для найманих пра- цівників; надання права участі в соціальному страхуванні для осіб, якізайнятіпідприєм- ницькою,творчоюдіяльністютощо;державнагарантованістьреалізаціїзастрахованимигромадянамисвоїхправ,економічнетацільовевикористаннякоштівстраховихфондів.Правусоціальнихдопомогпритаманніпринципадресностітапринципсоціальногоза- хистунайменшзахищенихверствнаселення.Спеціальнимипринципамипенсійногоправаєгарантованістьпенсійногозабезпеченнявразівтратипрацездатностіузв’язкуіз інвалідністю, старістю,втратоюгодувальника,диференційованістьпенсійногозабез-печеннявзалежностівідумовпраці,трудового(страхового)стажу.

Усясистема соціального забезпечення створюється й функціонує в державі для захисту населення від соціальних ризиків.Соціальний ризик— це закріплена зако- нодавствомтавизнанасуспільствомяксуспільнозначущаобставинаоб’єктивногоха- рактеру,знастаннямякоїгромадяни(члениїхсімей)можутьвтратититимчасовоабо назавждизасобидоіснуваннячипотребуютьдодатковогоматеріальногозабезпечен- нятанеможутьсамостійноїїуникнути.

Класифікація соціальних ризиків може проводитись за різним критеріями. Зокрема,зазмістомвиокремлюютьтакіосновнісоціальніризики:непрацездатність,безробіт-тя, малозабезпеченість, втратагодувальника.

Розрізняють триорганізаційно-правові формисоціального забезпечення:загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування з державногобюджету; недержавне соціальне забезпечення.

Літ.:ЗаконУкраїни«Продержавнісоціальністандартитадержавнісоціальнігарантії»[Електро- ннийресурс]ЗаконодавствоУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2017-14—07.04.2012—Загол.зекрану;ЗаконУкраїни«Прозагальнообов’язковедержавне пенсійне страхування» [Електронний ресурс] ЗаконодавствоУкраїни.— Режимдоступу

:www/URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15—17.06.2012—Загол.зекрану;ЗаконУкраїни«Прозагальнообов’язковедержавне страхування на випадок безробіття» [Електроннийресурс]ЗаконодавствоУкраїни.—Режимдоступу:www/URLhttp://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/1533-14—13.06.2012—Загол.зекрану;ПетрочкоЖ.В.Основисоціально-правовогоза-хисту особистості:навч.посіб.— К.: Київськийуніверситетімені БорисаГрінченка,2009.— 320с.

Петрочко Ж. В.

СОЦІАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ —комплекс заходів організаційно-правового характеру, спрямованийназакупівлюзабюджетнікоштисоціальнихпослугдляосіб,щоперебу- ваютьускладнихжиттєвихобставинах,якийздійснюєтьсянаконкурснійоснові.С.з.такожвизначаютьякекономіко-правовуформуреалізаціїпріоритетнихцільовихсо- ціальнихпрограм,спрямованихнавирішеннясоціальнозначущихпроблемрегіональ- ноготамісцевогорівнів,шляхомконтрактуваннянеурядовихорганізаційнаконкурс- нійоснові.УзарубіжнійлітературінапозначенняС.з.частішевикористовуютьтермін

«контрактування послуг».

ПитанняС. з.розкриті в працях О. Безпалько, С. Горбунової-Рубан, Р. Крамченко, А. Крупника, Л. Усаченко та ін.

ЦіліС.з.:задоволеннясоціальнихпотребтаінтересівсоціальноїгрупишляхомвирішення соціальної проблеми або комплексу соціальних проблем; підвищення ефективностівикористаннябюджетнихіпозабюджетнихкоштів,спрямованихнави- рішення соціальних проблем, і залучення додаткових ресурсів у соціальну сферу. С.з.такожсприяєдосягненнюнаступнихпозитивнихсоціально-політичнихрезультатів: підвищенняадресності,доступностітамасовостінаданнясоціальнихпослуг;розши- рення опори на суспільні ресурси, підтримки громадянських ініціатив; підвищення громадськоїактивностінаселення;зростаннярівнясоціальноїзахищеностівсіхкате- горій населення, які відчувають на собі реальну підтримку суспільства; розширеннягромадського контролю за діяльністю влади; адекватному перерозподілові соціальної відповідальності між державою та суспільством; зменшенню можливостей для корупціїтапротекціонізмудержавнихслужбовцівзавдякизвуженнюїхніхповноваженьупро- цесі вибору як найефективніших виконавців , так і варіантів розв’язання соціальнихпроблем.

СкладовіС.з.:а)фінансова(дляіснуваннясистемизамовленняпослугнеобхідніна-лежні фінансові передумови, зокрема щодо використання бюджетних коштів); б) орга-нізаційна(включаєвсебесистемууправліннявикористаннямбюджетнихкоштів,ата- кожмоніторингдіяльностівиконавця;в)соціально-технологічна(наявністьмоделейекономічного планування діяльності організацій, що надають соціальні послуги, такожсюдивходятьістандартипослуг).

Процеспідготування,формуваннятарозміщенняС.з.,йогореалізаціїйоцінюваннярезультатівможнаподілитинатакіосновністадії:а)аналізпотребгромадивсоці-альнихпослугах(оцінкафахівцямистанусоціальноїсфери;оцінканаселеннямступеня задоволеностісвоїхсоціальнихпотреб;експертнаоцінкаданих,отриманихнапопере- дніхдвохетапах,зуточненнямскладуйпараметрівпріоритетнихсоціальнихпроблем, причинїхвиникненнятаможливихшляхіввирішення);стратегічнепланування,спря- мованенастабільнезадоволенняпотреб;б)організаціятендерів:органимісцевогосамоврядування, які відповідно до своїх повноважень відповідальні за розв’язання тихчиіншихсоціальнихпроблемінаділенідляцьоговідповіднимиресурсами,формують конкретнізавданнядляконкурсузпошукузамовниківзадляподоланнякожноїзпро- блем,оприлюднюютьінформаціюпроконкурс,формуютьконкурснукомісію;в)про-веденняконкурсусередорганізаційнарозробленнянайкращихваріантівсоціальних програміпроектів,спрямованихнаподоланняоголошенихпроблем,визначенняви- конавців і співвиконавцівС. з.;г)укладання контрактів: замовник і виконавець за- значеногозамовленняукладаютьписьмовийдоговір;замовниквиділяєвиконавцеві попереднєфінансування,надаєйомувкористуваннямайно,об’єктинерухомості,не- обхіднізадляреалізаціїцільовоїсоціальноїпрограми(проекту);виконавецьсам,або залучаючиспонсорів,забезпечуєобумовленийобсягдодатковихресурсівдлявико- наннязамовлення;ґ)виконанняконтракту:виконавецьзавідповідногоконтролю замовниказдійснюєвсіналежніпроцедурищодовтіленняпроектівізаходів,перед- бачених умовами соціального контракту; цей етап завершується оформленнямакта здачі-приймання виконанихробіт,на основі якого замовник здійснює остаточні ви- плати; д)післяконтрактний етап: замовник і виконавець соціальногозамовленняпротягом визначеного контрактом терміну здійснюють моніторинг стану цільовоїсоці-

альноїгрупи,назадоволенняінтересівякоїбулоспрямовановиконаннявідповідногозамовлення; дані моніторингу можуть стати підставою для формування нового завдан-нядорозв’язаннясоціальноїпроблемитапочаткуновогожиттєвогоциклуС.з.

ІснуєдваспособирозподілуфункційС.з.таукладанняконтрактівнанаданняпо- слуг:а)державніорганизамовляютьпослугибезпосередньо,уцьомуразіможливе централізованеуправлінняпроцесомС.з.;б)державніорганизамовляютьсоціальні послугичерезпосередництвостворенихнимитавповноваженихструктуршляхомпо-етапного переказування відповіднихкоштів.

Принципи С.з.: а) пріоритетність соціальних проблем, які вирішуються іззастосу- ваннямсоціальногозамовлення;б)комплексністьупідходахдовирішеннясоціальних проблем;в)наявністьвизначенихпотребцільовоїсоціальноїгрупивпевнихсоціаль-них послугах;г)поєднання бюджетного, позабюджетного та інших видів фінансування;ґ)конкурсністьувиборісоціальнихпроектів;д)гласність,прозорістьівідкритістьусіх процедур;е)використаннярізнихвидівресурсів;є)поєднанняініціатививиконавцівз їхвідповідальністюзавиконанняумовсоціальногоконтракту;ж)дотриманнястандар- тівсоціальнихпослугунаданнісоціальнихпослуг;з)адресністьсоціальнихпослуг;и)професійність; і) забезпечення якості надання соціальнихпослуг.

УпрактикусоціальноїроботитасоціальноїполітикизакордономС.з.увійшлоу1970-хрр.Так,ЄСнапочатку1970-хрр.видавдирективистосовнокоординаціїпро-цедурзамовленняробіт71/305/EECтащодокоординаціїпроцедурзамовленнятоварів77/62/EEC.Цінормативніактирегулювалипитаннязамовленнятоварівіро-біт,атакожкоординаціюцихпроцедур.У1990-хрр.ухвалюютьсяновідирективи:92

/50/EECстосовнокоординаціїпроцедурзамовленняпослуг,93/36/ЕЕСстосовнокоординації процедур замовлення товарів, 93 / 37 / ЕЕС стосовно координації про- цедурзамовленняробіт.Цінормативнідокументипокращувалисистемузамовлення товарів,робіт,атакожуводиливобігновепоняття—замовленняпослуг.У2000-хрр.назамінутрьохдирективбулоухваленоєдинийдокумент—Директиву2004/18/ECстосовнокоординаціїпроцедурзамовленняробіт,товарівіпослуг.Метоюнового документа стало покращення гнучкості, модернізація та спрощення системи замов- лення.Обов’язковоюумовоюсталооголошенняпрозамовленнявОфіційномужур- налі, що дає змогу всім підприємствам ЄС мати рівні можливості для участі в тенде- рах.Замовниківзобов’язалиоднаковоставитисядовсіхвиробників/постачальників товарівіпослуг.Буливстановленіоб’єктивнікритерії,визначенівпроцедурахзамов-лення.СучаснеС.з.вЄСбазуєтьсянапринципахвідкритостіпроцедур,рівностівсіхнадавачів, їхнедискримінації.

ОднимізкращихвважаєтьсядосвідС.з.Великобританії.Інтенсивнийрозвитокдер- жавногозамовленняуВеликобританіїпочавсяу1997р.,колиурядвдавсядозаходівза- дляпідвищенняінвестиційусоціальнийсектор.У2000р.почавдіятинезалежнийцен- тральнийорган,щозаймаєтьсядержавнимзамовленням—TheOfficeofGovernment Commerce(OGC).БританськанаціональнастратегіявпровадженняС.з.полягалавтому,щомісцевіорганивладизастосуваликращісвітовіпрактикизамовлення,сутьякихбулавотриманні економічних,соціальнихвигоддля своїхгромадзавдяки процесу замовлен-ня,використаннясистемизмішаногозамовленнядлянадавачів,стимулюванняринківівикористаннякупівельної спроможності уряду для впровадження інновацій. Убритан-ськійсферіС.з.використовуєтьсяпроцедурадебрифінгу,якапередбачаєнаданняпози-тивного,конструктивногозворотногозв’язкувиконавцямщодореалізаціїбудь-якоїста-

діїС.з.ВУкраїніпоняттяС.з.почаливживатив1990-хрр.Першиммістом,якеухвалилоположенняпроС.з.тапровелоконкурссоціальнихпроектів,булаОдеса.

Чинне законодавство України містить ряд можливостей для впровадженняС. з.на державному рівні, можливостей для використання як бюджетних, так і позабюджет-нихкоштів.ОсобливістюнинішньогоС.з.намісцевомурівнівУкраїніє:втіленняС.з.яксистемипідтримкипроектівгромадськихорганізацій,анемеханізмузамовлення послугдлявирішеннясоціальнихпроблемгромади;фінансуваннянаосновімуніци- пальнихгрантів,анепрямоїоплатипослуг.

Літ.:Горбунова-РубанС.А.Социальныйзаказ:методическоепособие(поопытуработыг.Харь- ковавсфересоциальнойзащитынаселения1997–2007гг.).—Харьков,2007.—82с.;Гладчен-коТ.Соціальнезамовлення—механізмрозв’язаннямісцевихпроблем//Аспектисамовряду- вання.—2006.—№4.—С.20–25;СемигінаТ.В.Роботавгромаді:практикайполітика.—К.:КМАкадемія, 2004.— 180 с.; Соціальне планування у місцевих громадах: теорія і практика: Методич-нірекомендації/Зазаг.ред.О.В.Безпалько.—К.:Калита,2008.—134с.;MichaelL.TowardsBetter ManagementofPublicSectorAssets.—London:HMTreasury,2004.—44р.

Семигіна Т. В.

СОЦІАЛЬНЕСТРАХУВАННЯ—одназпровіднихформсоціальноїпідтримкийсоці-альногозахистунаселення.ОсновнаметаС.с.полягаєвтому,щобзабезпечитиком- пенсаціюдоходутрудящихуразівтратипрацездатностіабороботи,атакожвідповідні реабілітаційнізаходи.ПравокожноїлюдининасоціальнийзахистзадопомогоюС.с.уситуаціїсоціальногоризику,атакожпривтратізасобівдоіснуваннязпричин,щоне залежать від людини, визначено в Декларації прав людини, прийнятій ГенеральноюАсамблеєюООНу1948р.

ПроблемиС. с.широко представлені в науковій літературі. У роботах М. Александрової, В. Базилевича, О. Заруби та ін. висвітлюється сутність стра- хування, аналізуються його суб’єкти та об’єкти, визначається правове поле ді- яльності всіх учасників страхового ринку. Фінансові аспектиС. с.розробляли О. Василик, В. Опарін таін.

НаправленістьсучасноїдержавноїсоціальноїполітикинаС.с.населеннязумовленакардинальними соціально-економічними й політичними трансформаціями в країні. Пе-рехіддоринковоїекономікизмінюєсоціальнесередовищейзатверджуєвсоціальній свідомостіпоняття«соціальнийризик»—імовірністьматеріальноїнезабезпеченості трудящихунаслідоквтратиможливостіприйматиучастьвекономічномупроцесі.При- чинийчинникисоціальногоризику,якправило,носятьоб’єктивнийхарактер(втрата заробіткуувипадкутимчасовоїнепрацездатності,професійнихзахворювань,втрата працездатностічерезнещаснийвипадок,ризикбезробіття)інезалежатьвідможли-востей значної кількостілюдей.

Об’єктивною основоюС. с.є рівень економічного розвитку держави,а суб’єктивною — рівень соціальної свідомості в цілому і, перш за все, основних со- ціальнихсуб’єктів.Досуб’єктивнихчинників,щовпливаютьнарозвитоксистемиС.с., слідвіднеститакожнавчанняосновамС.с.майбутніхсоціальнихпрацівниківусистеміпрофесійної підготовки.

СистемаС. с.в Україні має відновлювально-компенсаційний та охоронно-попереджувальнийхарактер.Цеозначає,щовоновиходитьзамежісоціальногозабез-печення й розв’язує також завдання, пов’язані зі збереженням і відновленнямздоров’я,

профілактикоюпрофесійноїзахворюваностітавиробничоготравматизму,запобіган- нямбезробіттю.ЧерезсистемуС.с.здійснюютьсянаступнівиплати:узв’язкуіззагаль- нимзахворюванням;узв’язкузтрудовимкаліцтвоміпрофесійнимзахворюванням; повагітностійпологах;подоглядузахвороюдитиною;пенсії;допомогинапоховання; компенсаціявартостіпутівокналікуванняйвідпочиноктаін.

В економічному аспектіС. с.становить систему економічних відносин із приводу створення централізованих і децентралізованих резервів грошових і матеріальних коштів,необхіднихдляпокриттянепередбаченихпотребсуспільстватайогочленів. МатеріальнийаспектС.с.передбачаєствореннягрошовихфондів,яківикористовуютьдля компенсації шкоди, зумовленої нещаснимивипадками.

За формою розрізняють обов’язкове та добровільне страхування.

Обов’язковестрахуванняякугалузідержавногоС.с.,таківіндивідуальномустрахуваннізумовленеризиками,пов’язанимизжиттям,втратоюпрацездатностіабоізвиникненнямтакихзбитків,якінеможутьбутивідшкодованіокремоюособою.За таких умов держава значною мірою покриття збитків бере на себе. Обов’язкове страхуваннявстановлюєтьсязаконом,згіднозякимстраховикзобов’язуєтьсястраху- вативідповідніоб’єкти,астрахувальники—вноситиналежністраховіплатежі.

Добровільнестрахуванняздійснюєтьсянаосновідоговоруміжстрахувальни-комістраховиком.Ним,якправило,охоплюютьсятіюридичнітафізичніособи,котрі непідпадаютьпідобов’язковестрахуванняібажаютьзастрахуватись.Загальніумови тапорядокпроведеннядобровільногострахуваннявизначаютьсяправилами,яківста-новлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування ви-значаютьсяпідчасукладаннядоговорустрахування.

Організаціячинноїсистемиобов’язковогоС.с.вУкраїнірегламентується«Основа-ми законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»від14січня1998р.,яківідповіднодоКонституціїУкраїнивизначаютьпринципитапра- вові,фінансовійорганізаційнізасадизагальнообов’язковогодержавногоС.с.грома- дянвУкраїні.

Правоназабезпеченнязазагальнообов’язковимдержавнимстрахуванняммають: громадяниУкраїни;іноземнігромадяни,особибезгромадянстватачлениїхніхсімей, якіпроживаютьвУкраїні,якщоіншенепередбаченозаконодавствомУкраїни,атакожміжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано ВерховноюРа-доюУкраїни.

Залежно від страхового випадку розрізняють декілька видів загальнообов’язковогодержавногоС.с.:пенсійнестрахування;страхуванняузв’язкузтимчасовоювтратоюпрацездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; медичне стра-хування;страхуваннявіднещасноговипадкунавиробництвітапрофесійногозахворю- вання,якіспричиниливтратупрацездатності;страхуваннянавипадокбезробіття;іншівиди страхування, передбачені законамиУкраїни.

Загальнообов’язковедержавнеС.с.громадянУкраїниґрунтуєтьсянатакихприн- ципах:законодавчевизначенняумовіпорядкуйогоздійснення;обов’язковістьстра- хуванняосіб,щопрацюютьнаумовахтрудовогодоговору(контракту)таіншихпідста- вах,передбаченихзаконодавствомпропрацю,таосіб,якізабезпечуютьсебероботою самостійно(членитворчихспілок,творчіпрацівники,якінеєчленамитворчихспілок), громадян—суб’єктівпідприємницькоїдіяльності;наданняправаотриманнявиплат іззагальнообов’язковогодержавногоС.с.особам,зайнятимпідприємницькою,твор-

чоюдіяльністютощо;обов’язковістьфінансуваннястраховимифондами(установами)витрат,пов’язанихізнаданнямматеріальногозабезпеченняйсоціальнихпослуг,воб- сягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов’язкового державногоС.с.;солідарністьісубсидування;державнегарантуванняреалізаціїзастрахованими громадянами своїх прав; забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мі- німум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних ви- плат і допомоги, які є основним джерелом існування; цільове використання коштів загальнообов’язкового державного страхування; паритетність представників усіх суб’єктівзагальнообов’язковогодержавногоС.с.вуправліннізагальнообов’язковим державнимС.с.

С.с.покликаневиконуватипевніфункції,асаме:формуваннягрошовихфондів,з якихпокриваютьсязатрати,пов’язанізутриманнямнепрацездатнихтаосіб,що,зогля- дунаобставини,неберутьучастівтрудовомупроцесі;забезпеченняпевноюміроючи- сельностітаструктуритрудовихресурсів;скороченнярозривуврівняхматеріальногозабезпечення працюючих і непрацюючих громадян; сприяння вирівнюванню життєво-горівнярізнихсоціальнихгрупнаселення,незалученихдотрудовогопроцесу.

Літ.: Александрова М. М. Страхування: Навчально-методичний посібник.— К.: ЦУЛ, 2002.— 208 с.; Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа.— К.: Знання, 2005.—351с.;ВасиликО.Д.ДержавніфінансиУкраїни:Навчальнийпосібник.—К.:Вищашкола,1997.—383 с.; Заруба О. Д. Страхова справа.— К.: Знання, 1998.— 321 с.; Основизаконодавства Українипрообов’язковедержавнестрахування:ЗаконУкраїнивід14січня1998року

// Відомості Верховної Ради України.— 1998.— № 23.— Ст. 121; Страхування: Підручник

/ Кер. авт. кол. і наук. ред. С. С. Осадець.— К.: КЕНУ, 2002.— 599 с.

Гужва Т. М.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ СОЦІАЛЬНА— основний принцип рівноправного та недискримі- наційногоставлення,якийпередбачаєоднаковеставленнядовсіхчленівсуспільства, окрім випадків, коли є підстави для застосування диференційованого підходу. Сут- ністьС.с.полягаєувстановленніспіврозмірностіміжнамірами,можливостямийре-зультатамидій людей, зіставленні дій і результатів одних з діями та результатами інших,щоможливенаосновііснуючоївцьомусуспільствіієрархіїцінностей.

ОсновоюС.с.євизнаннягідностілюдськоїособистості,рівнихправусіхлюдей. ЗмістісутністьС.с.розкриваєтьсяначуттєвомуйраціональномурівнях—черезпо-чуття,поняття,принципи,цінності,суспільніідеали.

ЯвищеС.с.маєдавнєісторичнепідґрунтя,розумінняякоговчасізмінювалось,тому щовонозалежитьвідконкретнихекономічних,соціальнихумов.Змісттаспрямуван- нядіяльностістановитьвідповідністьміжположеннямокремихпрошарківнаселення таїхсоціальнимстановищем,їхправамийобов’язками.Мірасправедливостікожного історичногоперіоду(починаючизантичності)визначаєтьсярівнемрозвиткукультури, соціальнимладом,політичнимустроєм.АджеС.с.забезпечуємиртаоб’єднуєлюдейнавколодержави.

ПитанняС.с.вивчалищедавньогрецькітадавньоримськіфілософи,йогоідеїзакла- денівусіхрелігійнихвченнях.Першими,чиїміркуваннящодоС.с.дійшлидонашихднів, були давні філософи: Платон таАристотель.

ЗаПлатономсправедливістьце—найвищачеснота,щоутримуємужність,помір- кованість і мудрість у повній рівновазі і гармонії («кожному своє»),справедливість

державногоустроюпороджуєунього«однодушність»ідружбуспівгромадян,жінокі чоловіків.ЯкнеобхіднийкритерійС.с.Платонпредставляєрівність,алевційрівності маєбутиміра,якавстановлюєтьсятазабезпечуєтьсядержавою.Уроботі«Держава» він розвив ідею ідеальної держави, побудованої на засадах справедливості. Пору- шення ж цієї справедливості негативно відбивається на психологічному та мораль-ному станілюдей.

СправедливістьяксоціальнакатегоріябулавиділенаАристотелемтарозглядалась утісномузв’язкуізвчинкамитадіяльністюлюдей.Аристотельвиділявдвавидиспра-ведливості:

1. Справедливість,яказрівнює(зрівняльнасправедливість)—стосуєтьсявідносин рівнихлюдейіїхдій,потребуєрівностіпрацітаоплати,цінностіречітаїїціни,шкоду таїївідшкодування;зацьоготипупротиставляютьсяпротилежніявища:діянню—від- плата,злочину—кара,правам—обов’язки,заслугам—почесті,раю—пекло;стосун- кизрівнюваноїсправедливостіпотребуютьучасті,якмінімум,двохосіб.

2. Справедливість,якарозподіляє(розподільчасправедливість)—потребуєпро- порційності у ставленні до людей згідно з певними критеріями; сповідуєпринцип

«усімпорівну»;відносинирозподільноїсправедливостіпотребуютьучастітрьохабо більшелюдей,кожензякихдієдлядосягненняоднієїметивмежахорганізованогосуспільства.

ЗплиномчасууявленняпроС.с.розвивались.УчасиВідродженнявЄвропіпрово- дилисьдослідженнялюдини,їїособистості,щовідстоюєправонащастя,свободу.Уцей періодвиниклопоняття«гуманізму»—любовідолюдей.Яксвітосприйняття,гуманізм доводивсамоцінністьлюдськоїособистості,їїправонасвободу,щастя,розвитокзді-бностей, самоусвідомлення та самоповаги незалежно від національних, расових, релі-гійнихстатусівітимсамимсприявутвердженнюідейС.с.

УявленняпроС.с.формувалосьстоліттями,застосуванняпринципівС.с.напракти-ці означає обов’язки держави та суспільства забезпечити кожному індивіду максималь-норівніможливостідляуспіхутадобробуту.ПідтримкаС.с.підвищуєстійкість,життє-здатність соціальної системи, тому держави мають проводити відповіднуполітику.

С.с.розглядаютьурізнихаспектах:а)політичному(категоріяморально-правовоїта політичної свідомості, що визначає природне право людини); б) соціальному (сприй-няттяпринципівіформорганізаціїсуспільства,щовідповідаєінтересамлюдейісоці- альнихгруп,тобтоузагальненаоцінкасоціальнихвідносинзбокуморалі);в)психоло-гічному (самоусвідомлення індивіда як гідного жити в добробуті);г)економічної оцінки (справедливий поділ доходів та оплатапраці).

СучаснийфілософК.ПопердоатрибутівС.с.відносить:а)рівнийрозподілтягарягромадянства,тобтотихобмеженьсвободи,якієнеобхіднимидомирногосуспіль- ногожиття;б)рівністьгромадянпередзаконом,колизаконинепідтримуютьінеза- суджують окремих громадян, груп чи класів; в)рівне користування перевагами,які державаможезапропонуватигромадянам.ЗаА.ГриненкореалізаціяпринципуС.с.усуспільствіозначає,щоприцьомуздійснюєтьсясправедливийрозподіл:діяльності, доходів,праці,соціальнихблаг(прав,можливостей,влади),винагородівизнань,рівня таякостіжиття,інформаціїйкультурнихцінностей.

Виділяються такі основні підходи доС. с.:

1. Егалітарний(фр. еgalite — рівність) вважає справедливимзрівняльний розпо-ділдоходів,тобтоколивсічленисуспільстваотримуютьрівніблага.

2. Утилітарний(англ. utility — користь) — максимізується загальна корисність усіхчленівсуспільства(даєтьсябільшеблагтому,хтопотребуєїхнайбільше,томуоці-нитьнайкраще.

3. Роулзіанський— максимізується корисність найменш забезпечених членів су- спільства, шляхом підвищення продуктивності праці високооплачувальних робітни- ків,унаслідокчогостворюютьсяумовидлябільшогоперерозподілукоштівнакористьнужденних (отримав назву від імені американського філософа Д.Роулза).

4. Ринковий—справедливістьвстановлюєтьсяринком:ринковаконкуренціявина- городжуєтого,хтобільшздібнийіпрацьовитий,томусправедливимєтакийдохід,якийвідповідає вкладеній праці ікапіталу.

С.с.маєконкретно-історичнийхарактеріможебутизорієнтовананазагальнолюд- ські,класові,групові,кастовітаіншіцінності.Цінностівизначаютьіхарактер,ізмістС.с, алейсамавонаєцінністю,щообслуговуєінтересипевнихгруплюдейінавітьвиконує ідеологічні функції.С. с.правомірно тлумачити як один із основних суспільних ідеа- лів,щофункціонуєвмасовійсвідомостіякеталон,зякимлюдизвіряютьсвоївчинки, думки,бажанняйнавітьжиття.Цейідеалявляєсобоюстихійносформовануабонауко- вообґрунтованувимогу,надію,мрію,уявленняпроправильнийсоціальнийпорядок усуспільстві,увзаєминахміжлюдьми,увідносинахміжлюдиноюідержавою,націямиінародностями.

С.с.можливалишеуспіввідношеннійпорівняннізісоціальноюнесправедливістю. ДлярозуміннясутностіС.с.,механізмуїїздійсненняіфункціонуванняважливезначен- нямаєдослідженнявідносинобміну,розподілуматеріальнихблагідуховнихцінно- стей.Тутвизначальнимєеквівалентністьабожнееквівалентністьвнеску(досягнення)івинагороди, адекватність або ж неадекватність оцінок, що характеризують справедли-вістьчинесправедливість.

Соціальнуроботучасторозглядаютьякдіяльність,спрямованунадосягненняС.с.Вважається,щоС.с.єметацінністюсоціальноїроботи,ідеаломіснуваннясуспільства, уякомувсіщасливі,усірівні,усівпевненівзавтрашньомудні,уякомупануємир,зла- годатавзаєморозуміння.Удіяльностісоціальнихпрацівників,щоспрямовананаС.с.,можнавиділититакінапрями:а)запобіганнясоціальномувиключенню—реаль-номуабоуявному,цілковитомуабочастковомувідстороненнюіндивіда,групивідсу- спільногожиття,унеможливленнядоступудосуспільнихблаг;б)протидіядискримі-нації—упередженому,негативномуставленнюдолюдини,навмисномуобмеженню або позбавленню її прав на основі расової або національної належності,політичних аборелігійнихпереконань,статітощо.

С.с.єзагальновизнаноюсучасникамицінністюдемократичногосуспільства.Вона закріпленавміжнароднихдокументахідеклараціяхООН.УЗагальнійДеклараціїправ людини,ухваленійООНу1948р.,зазначено,щокожналюдинамаєправонажиття,сво- бодутощо.ООНтаіншіміжнародніструктуриактивноборютьсяпротидискримінації, якскладовоїсоціальноїнесправедливості,зсексизмом,расизмомтощо.З2009р.,зарі-шенням ООН, 20 лютого відзначається Всесвітній день соціальноїсправедливості.

Літ.:Вступдосоціальноїроботи:Навч.посібник/Заред.СемигіноїТ.В.,МиговичаІ.І.—К.:Ака- демвидав,2004.—304с.;ГриненкоА.М.Соціальнасправедливістьякключовийпринципуреа- лізаціїсоціальноїполітикидержави//НауковіпраціЧорноморськогодерж.ун-туім.ПетраМо- гили.Серія«Педагогіка».—2009.—Вип.99.—Т.112.—С.104–107;ДавидовичВ.Е.Социальнаясправедливость: идеал и принцип деятельности.— М.: Политиздат, 1989.—255 с.; Поппер К.Від-

крите суспільство та його вороги.Т.1. В полоні платонових чарів.— К.: Основи, 1994.— 444 с.; Ролз Д.Теоріясправедливості.— К.: Основи, 2001.— 822 с.

Семигіна Т. В.

СТРАТИФІКАЦІЯСОЦІАЛЬНА(лат.stratum—верства,пласт;facere—робити)—про- цесірезультатсоціальногорозшаруванняелементівсоціальноїструктури,визнанняіснуваннявсуспільствінерівності,вертикальногорозшарування,вищихінижчихпрошарків—страт.С.с.можерозумітисядвояко,тобтояк:а)процес(підтримування інституційнимизразками,нормами,атакожлегітимнимиінелегітимнимимоделями реальної поведінки відтворення нерівного доступу індивідів та їх спільнот до дефі-цитнихблагіресурсів);2)результат(ієрархічне,вертикальнерозташуваннячле-нівсуспільствавідповіднодоміриволодінняйрозпорядженняпевнимиблагами,так звана«соціальнадрабина»або«соціальнапіраміда»).Множинаіндивідів,дляякихтакаміраєспільноючиблизькоюзазначенням,утворюєсоціальнустратуабосо- ціальнийпрошарок(соціальнуверству).С.с.якіснотакількіснорізнитьсявусіхсу- спільствахізавсіхчасів.

ПитанняС.с.,соціальноїнерівностітасоціальноїструктурисуспільствавивчалисо- ціологи,економісти,філософитаіншінауковці,витлумачуючиврізнийспосібпричини танаслідкиС.с.,виокремлюючирізнісоціальністрати(групи).

Термін«стратифікація»запозиченийзгеології,девінозначаєвертикальнерозша- руванняґрунтовихпластів.Усоціологіїцейтермінбуввикористанийамериканським науковцемП.Сорокінимнаозначеннядиференціаціїпевноїсукупностілюдей(насе- лення)накласивієрархічномуранзі.

ТеоріяС.с.доводить,щоосновоюутвореннястратє:а)природнанерівність(зу-мовленарізнимифізіологічнимитапсихологічнимивластивостями,щоїхрізнілюди маютьвідприроди,знародження:етнічнаналежність,статевовіковіособливості,ро- диннізв’язки,фізичнітапсихологічніособливостітощо;цейтипєпервинноюформою нерівності, що проявляється й у деяких тварин, а в людей вона може статиосновою появинерівноправнихвідносин);б)соціальнанерівність(пов’язаназвідмінностями, якізумовленісоціальнимичинниками:поділомпрацінарозумовуйфізичну,укладомжиття, соціальною роллютощо).

Існуєбагатошкіліпарадигм,якіпо-різномутлумачатьвизначальнічинникиікрите-ріїієрархіїС.с.

Марксистська соціологіяпершопричиною нерівності вважає відносини власно- сті,первиннийрозподілматеріальнихблаг,тобтоекономічнийчинник.Марксизмви- ходитьізтого,щопозиціявекономіці,володіннявласністючитількиробочоюсилою зумовлює й позицію в розподілі влади і престижу. Саме поява приватної власності, надумкумарксистів,призвеладоC.c.суспільства,появиантагоністичнихкласів:влас- ників(рабовласники,феодали,буржуазія)ікласів,якіневолодіютьвласністю(раби, пролетарі),абомаютьобмеженеправонавласність(селяни).Інтелігенціязамарксист-ською концепцією — проміжнийпрошарок.

У конфліктологічній теоріїР.Дарендорфа вирішальним чинникомС. с.визнача- єтьсярозподілвладивсуспільстві,якимзабезпечуєтьсядоступністьматеріальнихблаг ісимволічнихресурсівувиглядішани,честійслави.

УфункціональнійтеоріїС.с.інерівністьінтерпретуютьякнаслідокнерівностіпо- зицій(функцій,робочихмісць)зоглядунаїхрольуфункціонуваннійрозвиткусуспіль-

ства.Функціонуванняйрозвитоксуспільстваможливілишезаумовиподілупраці,коли кожнасоціальнагрупа,клас,спільнотавиконуютьпритаманніїмфункції.Длянормаль- ноїжиттєдіяльностісуспільстваєнеобхіднимвиконаннявсіхфункцій,алеякісьізнихє більш,аякісь—меншважливими.Напідставіієрархіїфункційскладаєтьсявідповідна ієрархіягруп,класів,спільнот,щоїхвиконують.Наверхівціієрархіїперебуваютьті,що управляють,босамеуправлінськафункціяпокликанаоб’єднати,скоординувати,ство- ритиумовидлявиконаннявсіхіншихфункцій.

Представник функціоналізмуТ.Парсонсстверджував,щоміра лояльностідодомінуючихцінностейсуспільства,міравтіленняїхуреальнійповедінціви- значаєйміруучастіврозподілібагатства(міравинагороди),йміруучастівпри- йняттірішень.Т.Парсонс—умежахтеоріїсоціальноїдії—наявнувсуспільствівелику різноманітність соціально-диференційних ознак об’єднавутакікритеріїС. с.:а)якісні характеристикилюдей(відповідальність,компетентністьтаін.);б)виконуваніролі(численнірізновидипрофесійно-трудовоїдіяльності);в)володін-нявласністю,матеріальнимийдуховнимицінностями,привілеями,культурниминадбаннямитощо.

М.Вебер,крімекономічних стратифікаційнихкритеріїв(відносини власнос-ті,рівеньдоходів),користуєтьсятакимикритеріями,яксоціальнийпрестижіналежністьдопевнихполітичнихпартій.Соціальнийпрестиж—ценадбанняіндивідом(віднародженнячизавдяки особистим якостям)такогосоціальногостатусу,якийдаєйомузмогувиконуватитучиіншусоціальнурольіпосістипев-немісцевсоціальнійієрархії(наприкладмативідповідні знанняйуміння,щоббутивикладачем).Місцесоціальногостатусувієрархічнійструктурісуспільствавизначаєтьсярегулятивноюнормативно-ціннісноюсистемою.Наверхніхповер-хахієрархіїперебуваютьті,чийстатусвідповідаєчиннимусуспільствінормамізаконам,атакожсформованимусвідомостілюдейуявленнямпрозначущістьїхнього титулу,фаху.

КритеріїстратифікаціївиразновизначивП.Сорокін,якийвиокремлювавтриосно- вніформиС.с.:економічну,професійну,політичну.Пізнішесоціологизбільшиликіль- кістькритеріїв(зокремадодалирівеньосвіти).

ЗоглядуназагаданіпідходивсучаснійнауціС.с.типологізуютьна:а)економічну стратифікацію(зарівнембагатствайдоходів);б)політичну(зарівнемдоступудопо- літичноївлади,зарангомпосади);в)освітню(зарівнемосвіти);г)професійну(запре- стижністюпрофесії).Прицьомуможлива:а)одномірнастратифікація—вичлененнястрат,щоздійснюєтьсянаосновіякогосьодногокритерію;б)багатомірнастратифіка- ція,щоздійснюєтьсянаосновібагатьохкритеріїв:доходу,багатства,влади,престиж- ностіпрофесії,освіти,типужитлатощо.

У соціальній ієрархії суспільства часто виділяють три рівні:

1. Вищийклас—частинасоціальноїструктурисуспільстваукраїнахізрозвинутою ринковоюекономікою,якуутворюютьпідприємці,бізнесменитаіншіелітнігрупи,що маютьвисокийрівеньстатківівагомийвпливнасуспільнежиття.

2. Середнійклас—основначастинасоціальноїструктурисуспільстваукраїнахізрозвинутоюринковоюекономікою;цейкласутворюютьдрібнітасереднівласники, фермери,менеджери,державніслужбовці,вчені,лікарі,адвокати,високооплачува- начастинаінженерно-технічнихпрацівниківтависокооплачуванихробітників,люди такзванихвільнихпрофесій;вонимаютьсуттєвурізницювприбуткахівідіграютьріз-

нурольусуспільномужитті,водинкласїхоб’єднуєпроміжнестановищеміжвищимта нижчимкласами.

3. Нижчийклас—частинасоціальноїструктурисуспільстваукраїнахізрозвину-тоюринковоюекономікою,якуутворюютьлюди,якімаютьдостатокнамежімалоза-безпеченості.

На Заході найчастіше користуються семирівневою вертикальноюС. с.:

1. Вищий клас професіоналів,адміністраторів.

2. Технічніспеціалістисередньогорівня.

3. Комерсанти.

4. Дрібнабуржуазія.

5. Технікиіробітники,щовиконуютьуправлінськіфункції.

6. Кваліфікованіробітники.

7. Некваліфікованіробітники.Прицьомусоціальназначущістькожногозрівнівви-значатиметься поширеними в суспільстві цінностями, нормами, установками, тобто ре- гулятивною ціннісно-нормативноюсистемою.

НадумкуросійськогосоціологаО.Ефендієва,люди,щоналежатьдовищогорівня заоднимкритерієм,здебільшогостоятимутьнацьомужрівніізаіншимикритеріями. Багаті,якправило,займаютьнайпрестижнішіпосади,маютьвисокийрівеньосвітиіве- ликийобсягвладнихповноважень,високідоходи.Їхназивають«елітоюсуспільства». Це керівники держави, політичні діячі, бізнесмени, відомі діячі мистецтв. Водночаспредставники бідних прошарків населення, зазвичай, мають обмежені політичні та іншіресурси,низькийсоціальнийстатустощо.

ЗавизначеннямнімецькоговченогоЛ.Ергарда,середнійклас—цетаверствана- селення,щооб’єднуєабопрагнеоб’єднатилюдей,яківласноютрудовоюдіяльністю забезпечуютьсвоєіснування.Найвищуцінністьдлясередньогокласумаютьпочуття особистоївідповідальностізасвоюдолю,незалежнеіснування,рішучістьібажанняса-моствердження у вільному суспільстві, у вільному світі.Тобтоналежність до середньогокласу—ценетількивихідзамежіпротистояннябагатстваібідності,айособливийтип особи,якомупритаманнавідповіднатрудоваетикайсистемацінностейінорм.Нині особливоактуальноюстаєгіпотеза,обґрунтованаГ.Зіммелем,щостабільністьсуспіль- ствазалежитьвідпитомоївагийролісередньогокласу,йоговпливунаситуаціювдер-жаві, політику, економічні зміни, свідомість громадян, громадськудумку.

Деякісоціологитакожвиділяють«андерклас»(англ.underclass),щоперебуваєзаме-жеюприйнятноговсуспільствііснування,або«декласованіелементи»,атакожмаргі- нальнігрупи,якіненалежатьдожодноїстрати,перебуваютьміжстратами.

ДослідженняС.с.,завизначеннямросійськогосоціологаР.Ривкіної,повинніперед- бачати:а)вивченнявсіхбезвиняткусоціальнихпрошарків(страт)суспільства;б)ви- мірюваннязадопомогоюоднієїмірки,однихкритеріїв;в)обраннястількохкритеріїв, щобвониописуваликожнийпрошарокглибокойдостатньовичерпно.

Ієрархічнаструктурасуспільстваєдужединамічною.Їїосновніпрошаркиможуть кількіснозбільшуватисячизменшуватисязалежновідструктурноїперебудовиеконо- міки,появиновихівідмираннястарихпрофесій,зміниполітики.Рухіндивідачигрупи людейієрархічнимисходами,відстратидострати,діставназвусоціальноїмобільно-сті.ЦейтермінбувзапровадженийП.Сорокінимнапозначенняявищапересування індивідавсоціальномупросторі.Соціальнамобільністьможебутирізнихтипів:гори- зонтальнайвертикальна,міжрізнимипоколіннямийумежаходногопокоління.Гори-

зонтальнамобільністьозначаєпересуваннялюдейнатомусамомусоціальномурівні, беззміниабозізміноюстатусунаінший,еквівалентнийпопередньому.

Упродовжсоціогенезулюдствовдавалосядорізнихспособіврозподілутаперероз- поділусуспільнихблаг,впливунасоціальнийдобробутнаселення,створенняумовдлявисхідної соціальної мобільності, яка сприяє просуванню «соціальною драбиною» уго-руйубезпечуєвіднизхідноїсоціальноїмобільностітамаргіналізації.Ізутвердженням індустріальногосуспільствасформувавсядержавницькихпідхіддоперерозподілусу- спільногодобробуту,якийпередбачаєучастьуповноваженихорганіввладивстабілі- заціїсоціальнихвідносинівпроцесахпевногосоціальноговирівнювання.Вагомуроль уцихпроцесахвідведеносоціальнійроботі,покликанійпротидіятимаргіналізації,со-ціальному виключенню та низхідній соціальніймобільності.

Літ.:ДворецькаГ.В.Соціологія:Навч.посібник.—Вид.2-ге,перероб.ідоп.—К.:КНЕУ,2002.— 472 с.; Курило І. О. Соціально-економічна структура населення: еволюція, сучасність, транс- формації.—К.:ДУ«Інститутекономікитапрогнозування»НАНУкраїни,2006.—472с.;Маке- евС.А.Социальнаямобильностьиидентичностьвструктурнойперспективе//Методологія, теоріятапрактикасоціологічногоаналізусучасногосуспільства:Зб.наук.праць.—Харків:вид. центрХНУім.В.Н.Каразіна.—1999.—C.9–14;Соціологія:Підручник/Заред.В.Г.Городянен- ка.—Вид.2-ге,перероб.ідоп.—К.:Академія,2005.—560с.

Семигіна Т. В.