Соціальнаполітика

• 208 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

АЛЬТЕРНАТИВНИЙДОГЛЯД ДІТЕЙ— усі види догляду, влаштування, що забезпечу- ютьсядітям(до18років),якізбудь-якихпричинтазабудь-якихобставиннезнаходять- сяпідцілодобовоюопікоюпринаймніодногозбатьків.

Упершепоняттяофіційновикладенов«Керівнихпринципахщодоальтернативногодогляду дітей», затверджених Резолюцією шістдесят четвертоїсесіїГенеральноїАсамблеїООН24лютого2010р.наосновідоповідіТретьогокомітету(А/64/434).УКерівнихприн- ципахвідзначено,щоальтернативномудоглядупідлягаютьтакождіти,позбавленібать- ківськогопіклування,якізнаходятьсязамежамикраїнисвогопостійногопроживаннячипотерпілівнаслідокнадзвичайнихситуацій,—«дітибез супроводу» і«відособленідіти».

А.д.д.передбачає,щокожнадержавамаєвжитизаходівдлятого,щобсім’ямаладоступдовідповіднихформпідтримкиприздійсненнінимипіклуванняпросвоїхдітей.Увипадках, коли власна сім’я дитини неспроможна, навітьзаумов належної підтримки,забезпечувати адекватнийдоглядзадитиною,залишаєдитинуабовідмовляєтьсявіднеї,державанесевід- повідальністьзазахист правдитини та забезпечення відповідногоальтернативногодоглядуспільнозкомпетентнимимісцевими органамиіналежним чином уповноваженими органі- заціямигромадянськогосуспільстваабочерезних.Вобов’язкидержавивходитьздійснення черезїїкомпетентніоргани наглядузабезпекою,благополуччямірозвиткомдитини, пере- даноївумовиальтернативного догляду,атакожрегулярна перевірка відповідностідогляду,щонадається,належнимвимогам.Прицьомуфінансованеспроможністьчиматеріальнабідність,абоумови,щобезпосередньоабовиключновиникливнаслідокбідності,ніколинеповинні вважатисяєдиноюпідставоюдлявилучення дитини з-підбатьківськоїопіки,пе-редачідитинивумовиальтернативногодоглядучизавадоюдляїїреінтеграції,однаквониповиннірозглядатисяяксигналпронеобхідність надання сім’ї потрібноїдопомоги.

Альтернативнийдоглядможебутиздійсненоуформі:а)неформальногодогляду: будь-якаформаприватногодогляду,щонадаєтьсявсімейномусередовищі,депроди- тину піклуються на постійній чи безстроковій основі родичі або друзі (неформальне піклуванняродичів),заініціативоюдитини,їїбатьківчиіншоїособи,колитакаформадогляду здійснюється не за рішенням адміністративного, судового чи іншого належнимчиномуповноваженогооргану;б)формальногодогляду:усівидидогляду,щонада- ютьсявсімейномусередовищізарішеннямкомпетентногоадміністративногочису- довогооргану,атакожусівидидогляду,щонадаютьсявстаціонарнихзакладах,утому числіприватних,урезультатіадміністративнихчисудовихзаходівчибезних.

Зточкизорусередовища,уякомунадаєтьсяальтернативнийдогляд,вінподіляється на наступні форми:опіка, піклування з боку родичів(сімейний догляд у розширеній сім’їдитиничиблизькихдрузівякформального,такінеформальногохарактеру);ви-хованнявприйомнійсім’ї,дитячомубудинкусімейноготипу(зметоюнаданняальтернативного догляду компетентний орган влаштовує дитину для спільного прожи-ваннявсім’ю,яканеєрідноюдлядитини,дебатькипроходятьвідбір,підготовку,азаїх

діяльністюздійснюєтьсявідповіднийконтроль);іншіформивлаштуваннядітейнабазісім’їчивсімейномусередовищі;доглядузакладахстаціонарноготипу(перебуваннявгруповому,безпечномусередовищінесімейноготипу—різніформи терміновоговлаштуванняйневідкладноїдопомоги,транзитні,реабілітаційніцентри, притулкитавсііншізакладистаціонарноготипузнаданнямкоротко-чидовгостроко-вого догляду, включаючи проживання невеликими групами в окремихбудиночках).

Усірішення,щостосуютьсяальтернативного догляду,необхідно прийматизповнимура-хуваннямтого,щодитину,якправило,слідрозміщуватиякнайближчедомісцяїїзвичайногопроживання,щобполегшитиконтакт дитинизісвоєю сім’єюісприяти можливійподальшій реінтеграції,атакожмінімізуватирозривзїїосвітнім,культурнимісоціальнимсередовищем.

Влаштуваннядитинивбудь-якуформуальтернативногодоглядумаєвідповідатиїї найкращимінтересам,рішеннянеобхідноприйматизурахуваннямважливостізабез- печеннядітейстабільноюдомівкою тазадоволення їхпотребупідтримці безпечних,стійкихзв’язківзопікунами(особами,якіпіклуютьсяпродитину),деголовноюметою,якправило,єпостійність.Дітиповиннібутинадійнозахищенівіджорстокогоповоджен-ня,нехтуванняйусіхформексплуатаціїякзбокутих,хтозабезпечуєдогляд,такзбоку ровесниківітретіхосіб,убудь-якомусередовищі,форміальтернативногодогляду.Прицьомупоміщеннядітейдозакладівповиннообмежуватисятимивипадками,колицеєособливонеобхіднимівиправданимдляконкретноїдитини,ітаким,щовідповідаєїїнай- кращимінтересам.Закладистаціонарного догляду дітейповинні бути невеликими івихо-дитизпріоритетівправіпотребусередовищі,максимальнонаближеномудосімейноговумовахмалоїгрупи.Уцілому,їхнімзавданняммаєстатинаданнятимчасовогодоглядуйактивнесприянняреінтеграціїдитиниусвоюсім’ю,або,якщоценеможливо,забез-печенняпостійного стабільного доглядув сімейній формі влаштування (опіка, прийомнасім’я,дитячийбудиноксімейноготипу,сімейно-орієнтованийбудинокдлядітей).УКе- рівнихпринципахзазначено,щовизнаючитойфакт,щостаціонарнийдоглядтадогляд дітейнаосновісім’їдоповнюютьоднеодноговзабезпеченніпотребдітейумісцях,депродовжуютьіснувативеликіінтернатнізаклади(інституції)длядітей,нарівнідержави необхіднорозроблятиальтернатививконтекстізагальноїстратегіїдеінституалізаціїзчітко визначенимицілямитазавданнями, що уможливить їх поступовуліквідацію.

Рішеннястосовновлаштуваннядітейпозарідноюсім’єюнеобхіднорегулярнопере- глядати,азусилляйполітикудержавинеобхідноспрямуватинаповерненнядитини дорідноїсім’ї,забезпечитипідтримкусім’ямувиконанніїхбатьківськихобов’язків,за- охочуватидотриманняправадитининаспілкуваннязобомабатьками.

На державному рівні необхідно планувати і реалізовувати заходи щодо попере- дженнязалишеннядітейбезпіклуваннябатьків,відмовивіддитини,розлученнядити- низїїсім’єю.Соціальніпрограмимаютьсприятирозвиткубатьківськихнавичок,заохо- чуватипозитивнівзаємостосункиміжбатькамиідітьми,розширюватиможливостідляпрацевлаштування, отримання соціальної допомоги (за необхідності); розвивати допо-міжнідоступнісоціальніпослугивгромадах,якімаютьзабезпечуватиактивнуучасть сімейуякостіпартнерів,об’єднуючиїхресурсизможливостямигромади.

Літ.:Керівніпринципищодоальтернативногодоглядудітей,затвердженіРезолюцієюшістдесят четвертоїсесіїГенеральноїАсамблеїООН24лютого2010року(наосновідоповідіТретьогокоміте-ту(А/64/434)[Електроннийресурс]/UNiCEF.—Режимдоступа:www/URL:http://www.unicef.org

/ ukraine / ukr / 100426-UNGuidelines-Ukrainian_nonofficial.pdf — 24.02.2010.— Загол. з екрану.

Звєрєва І. Д., Постолюк Г. І.

ГРОМАДСЬКАОХОРОНАЗДОРОВ’Я—«наукаімистецтво»зміцненняздоров’я,про- філактикизахворюваннятапродовженняжиттяшляхоморганізованихзусильусьогосуспільства.

Уведення даного терміну в науковий обіг було зумовлене тим, що державна системаохорониздоров’явжоднійкраїнісвітуневзмозівирішитивсіпроблемигромадсько- гоздоров’я,атакожнеобхідністюусвідомленняміжнародноюспільнотоюважливості участікожногоіндивідуумавпокращеннігромадськогоздоров’я.Цейтермінбувпри- йнятийспеціалістамизпитаньсприянняздоров’ятакождлятого,щобпідкреслитису-ттєву різницю між охороною здоров’я та громадською охороноюздоров’я.

Слідзазначити,щоіснуютьрізнівизначенняпоняттяГ.о.з.(синонім—охоронагро- мадськогоздоров’я).Цівизначеннясформульовані,виходячиізфункційГ.о.з.ідіяль- ностіпрацівниківГ.о.з.,вониносятьнормативнийабоописовийхарактерівключаютьсоціально-економічні фактори, що впливають на здоров’янаселення.

Найбільш прагматичним є визначення ВООЗ, яке слугує основою для детального описуключовихфункційГ.о.з.івідрізняєтьсядостатньоюгнучкістю,щодозволяєоб- говорюватибільшширокуінтерпретаціютого,учомуполягаєпокращенняздоров’яна- селеннявданомуконтекстіівконкретнийперіодчасу.

ЗмістГ.о.з.самеворганізованихзусилляхсуспільства,включенніздоров’явзагаль- нуконцепціюрозвиткукраїни,закріпленніпитаньсприянняздоров’ювсоціальнійпо-літиці, дотриманні соціальної справедливості в контексті стійкогорозвитку.

Г.о.з.базуєтьсянакомплексномурозуміннітого,якспосіб,умовижиттятаіншіфакторивизначаютьстанздоров’я,інавизнаннінеобхідностімобілізовуватиресурси,здійснювати обґрунтовані інвестиції, реалізувати політику сприянняздоров’ю.

Сприянняздоров’ю,завизначенням,щоміститьсяуБангкокськійхартії(2005р.),— це «процес надання можливостей людям посилювати контроль за своїм власним здоров’ямтайогочинникамиітимсамимпокращуватийого».Однак,ценетількидії, спрямованінапосиленнявмінь,навичокіпотенційнихможливостейлюдей,алейдії, спрямованіназмінусоціальних,екологічнихіекономічнихумовзметоюполегшення їхньоговпливуназдоров’янаселення,співтовариства,здоров’яокремихлюдей;роз- витокгромадськихінститутівдлязабезпеченнякожнійлюдинітакихумовжиття,щоб кожнийгромадянинмігкористуватисьсвоїмправомнаякіснежиття.

Послідовність організації та реалізації процесусприяння здоров’юяк основиГ.о.з.передбачає:попереднєоцінюваннягромадськогоздоров’язавизначенимипоказ- никами;аналізфакторів,котрідетермінуютьздоров’яіякіпотрібновдосконалити;роз- робкунаосновіінтегративногопідходуконкретнихдій(відповіднодоп’ятьохнапрямів пріоритетної діяльності зі сприяння здоров’ю); здійснення конкретних дій на основі принципівсприянняздоров’ю;оцінюванняїх(дій)результативностітаефективності;кінцеве оцінювання стану громадськогоздоров’я.

На сьогодні визначаютьп’ятьнапрямів пріоритетної діяльності зі сприянняздоров’ю:організаціяроботизнавчанняздоров’ю(освітазарадиздоров’я);формуванняполі- тики,сприятливоїдляздоров’я(політиказарадиздоров’я);створеннясприятливого середовища для здоров’я (структурні зміни чизміни середовища заради здоров’я);підвищення спроможності, посилення дій суспільства, громади щодо сприянняздоров’ю (розвиток громади заради здоров’я); розвиток особистих навичок людей діятинакористьвласноготагромадськогоздоров’я(розвитокособистостізарадиздоров’я).

Особливемісцевгромадськійохороніздоров’язаймаєпереорієнтаціяслужбохо- рониздоров’явідзорієнтованостінанездоров’ядозорієнтованостіназдоров’я.

Американська асоціація громадської охорони здоров’я визначила основніприн-ципи теорії і практики громадської охорони здоров’я:колективнавідповідаль-ність за здоров’я і керівна роль держави в питаннях захисту та пропагандиздоров’я громадян;охопленнявсіхгрупнаселення;профілактиказдоров’я;турботапроосно- внісоціально-економічніфактори,яківпливаютьназдоров’я;мультидисциплінарнийі міжсекторальніпідходи.

ОсновнепризначенняГ.о.з.—управліннягромадськимздоров’ям.Практичновсі національніпрограмирозвиненихкраїнбазуютьсянаконцепціїГ.о.з.

Останнімчасомунауковійлітературіщодосприянняздоров’ювсечастішезустрі-чається термін —нова громадська охорона здоров’я.Нова громадськаохороназдоров’я,завизначеннямВООЗ,—цезастосуваннябіологічних,соціальнихіповедін- ковихнаукувивченніфеноменаздоров’явлюдськійпопуляції,включаєдваосновні об’єктианалізу:перший—епідеміологічнідослідженняумовістануздоров’явпопу- ляціях,ідругий—вивченняорганізованоїсоціальноївідповідінаціумови,і,особливо, тогошляху,поякомуцявідповідьструктуруєтьсячерезсистемуохорониздоров’я.

Отже,Г.о.з.—наукаіпрактикапопередженняхвороб,продовженняжиттяізміц- ненняздоров’язадопомогоюорганізованихдій,щоздійснюютьсясуспільством;со- ціальнаіполітичнаконцепція,щовключаєрізнівидиіндивідуальної,груповоїтадер- жавноїдіяльностіщодосприянняпокращеннюздоров’я;ціліснавідкритафілософська система,якаґрунтуєтьсянаспецифічностійтісномувзаємозв’язкугромадськоготаін- дивідуальногоздоров’я;комплекснанауковадисципліна.Предметгромадськоїохо- рони здоров’я як галузі наукових знань перебуває на перетині багатьох природнихігуманітарних наук: медицини, екології, біології, соціології, економіки, психології, права,педагогіки,соціальноїпедагогіки,політикийуправління,оскількифахівцірізнихгалу- зей сучасної науки об’єднують свої зусилля для розробки інструментів збереження,зміцнення та розвитку громадськогоздоров’я.

Літ.: Влияние граждан и их организаций на систему здравоохранения: Международныйопыт.—К.:ООО«Дизайниполиграфия»,2006.—100с.;Глоссарийтерминовповопросамукрепления здоров’я/Всемирнаяорганизацияздоровья.—Женева,1998.—48с.;ЛисицынЮ.П.,Полуни- наН.В.Общественноездоровьеиздравоохранение.—М.:Медицина,2002.—416с.;Сучасні підходиусферіохоронигромадськогоздоров’ятайогопопуляризації/Упоряд.:Н.В.Зимівець, В.В.Крушельницький,Т.І.Мірошниченко;Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Наук.світ,2003.—95с.; MarksD.,MurrayM.,EvansB.,WillingC.HealthPsychology:TheoryResearchandPractice.—L.,2000.

Зимівець Н. В.

ДЕІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ —це процес заміни системи інституційного догляду дітейнасистему,яказабезпечуєвихованнядітейусім’їабовумовах,максимальнонаближе- нихдосімейних.Віннеобмежуєтьсятількививеденнямдітейіззакладів(повернення дорідноїсім’ї,влаштуваннявсімейніформивиховання),апередбачаєрозвитокугро- мадахпревентивнихіпідтримуючихдітейісім’їпослуг,орієнтованихназадоволення потребдітейізабезпеченняїхправ.

Незважаючи на позитивні тенденції щодо розвитку сімейних форм виховання ді- тей,вУкраїніпродовжуєіснуватирозгалуженасистемаінтернатнихзакладів,дояких влаштовуютьсяякдіти-сиротийдіти,позбавлені,батьківськогопіклування,такідітиз

малозабезпеченихсімей,атакождітизінвалідністюіті,якімаютьособливіосвітніпо- треби.Близько67тисячдітейзростаєвпонад600закладахрізноготипу.Влаштуваннядітей у заклади порушує їхні права, гарантовані міжнародними конвенціями, щодо якихУкраїнаєдержавою-учасником(КонвенціяООНпроправадитини,КонвенціяООНпро праваінвалідів),таведедовстановленнядискримінованихмоделейвосвітітадоступу доякісноїосвітитапослуг.

Шкідливийвпливінтернатнихзакладівнарозвитокдітейпідтверджуєтьсянизкою дослідженьзпочаткуХХст.Останнідослідженнядоводять,щодітивікомвіднароджен- нядотрьохроківєособливовразливоюкатегорієюінайбільшепотерпаютьвідпере- буванняувеликихінституціях,щопризводитьдозначноговідставаннявїхньомуроз- витку.Навітьтіінституції,уякихстворенісприятливіумови,можутьматинегативний вплив на розвиток дітей. Наприклад, потрясіння, викликане розлученням зрідними батьками,братамийсестрами,можепризвестидодовготривалихпсихологічнихіпо- ведінковихпроблем.Організаціяжиттявінституціїнепередбачаєніконфіденційних стосунків з постійною дорослою особою, ні індивідуальної уваги, ні особистогопро- сторудлядитини.Бракпозитивноївзаємодіїздорослим,якавідбуваєтьсязпостійними опікунами,можетакожобмежуватирозвитокособистоївпевненостітаключовихсоці-альних навичок, включаючи навички відповідальногобатьківства.

ПроцесД.спрямованийнаствореннясередовища,дедержавніінститути,громад- ськіорганізації,суспільствотасім’їповажаютьправадітей,упроваджуютьдіїтазахо- ди, спрямовані на розвиток, соціальне включення й залучення всіх дітей.Усецемає призвестидопопередженнявлаштуваннядітейпозамежамиїхніхсімей,та,особливо, успеціалізованізаклади,атакожстворенняновихможливостейдляпідтримкидітей ісімей.Процесреформуваннявключаєтакожзаміщеннясистеми«класичних»стаціо- нарнихзакладівмережеюпослугнаосновігромади.Такіпослугизабезпечуютьпідхід, індивідуальнозорієнтованийнапотребикожноїдитиниіїїсім’їтазабезпечуютьнадан- нядоглядукращоїякості.

ПолітикаД.спрямованана:скороченнякількостідітей,якіперебуваютьузакладах інтернатноготипушляхомїхповерненнядобіологічнихродин,усиновлення,влашту- ваннявприйомнісім’їтаіншіформисімейногодогляду;значнезниженняпоказників прийомудітейузакладишляхомвстановленнямораторіюнанаправленняновихви- хованцівізапровадженняжорсткихправилпоміщеннядітейдоінтернатів;заборону навлаштуваннядітейзмалозабезпеченихсімейзаознакоюбідності;розширенняме- режіпослугзпідтримки,реабілітаціїдітейісімей,наданняальтернативногодогляду;попередження ризиків інституціалізації у відношенні дітей, які потребують особливого захисту держави шляхом упровадження інклюзивної освіти, заходів щодо покращенняматеріальногостановищасім’ї,атакожвтручань,щосприятимутьбезкоштовномудо- ступудопослугохорониздоров’я,освітитаінших.

ПроцесД.маєбутиплановимікомплексним.Надержавномурівнівінвимагаєсформованоїполітичноїволі,передачіусіхінтернатнихзакладівдоуправлінняодного відомства,гнучкогопідходувперерозподіліфінансовихресурсів,плануваннядодат- ковихвитратнаперехіднийперіод.Необхідноюумовоютакожєрозробкадетального плануД.натри-п’ятьроківнарегіональномурівні,якийвключаєпроведенняаналізу діяльностівсіхінституційінаявнихурегіоніпослуг,щонадаютьсядітямісім’ям,якіпо- требуютьдопомогийпідтримки,атакожвизначаєпотребуустворенніновихпослуг для попередження інституціалізації, посилення соціального включення дітей.Базу-

ючисьнапроведеномуаналізі,цейпланвизначає:дитячізаклади,увідношенніяких вводитьсямораторійнавлаштуванняновихвихованців;заклади,якібудутьтрансфор- мованівкомплексипослугсоціальноїпідтримкидітейісімейугромадах;заклади,якібудутьзакриті.

Нарівнікожноїінституціїмаєбутирозробленийпланїїтрансформації/закриття, якийпередбачаєплануванняіндивідуальнихзаходівщодовлаштуваннякожноїдити- ни,підготовкиїїдопереміщення,перекваліфікаціюперсоналунароботувсистеміна- данняпослугсоціальноїпідтримкидітейісімейугромадах.

УпровадженняД.нарівніінституційвимагаєдотриманняпевнихумов:обов’язкове проведенняоцінкипотребкожноїдитини,якамаєвключатиоцінкуздатностісім’їпі- клуватисяпродитинутаможливостідлядитинивиховуватисявїїбіологічнійсім’ї;сто- совнокожноїдитини,якавиховуєтьсявінституції,маєбутискладенийіндивідуальний планопіки,розробленийуспівпраціздитиноютаїїбіологічнимибатьками,якщоце можливо,особами,якінаданиймоментйумайбутньомуопікуватимутьсянею;під- тримкаконтактуйемоційногозв’язкуміжбіологічноюсім’єютадитиною,якщомож-ливо, має бути основним елементом незалежно від форми влаштування дитини й мож-ливогошансуреінтеграціївмайбутньому;усідітиіззакладів,щопідлягаютьзакриттю, маютьбутивлаштованівсім’їабосередовище,деумовинайбільшнаближенідосімей- них, і жодна дитина не має бути залишена поза увагою; інституції не повинні закри- ватисяшляхомпереведеннядітейзодногозакладувінший;необхіднозабезпечити пріоритетністьвлаштуваннядітейізінституційусімейнесередовище—основніпер- виннізусиллямаютьбутиспрямованінареінтеграціюдитинивїїбіологічнусім’ю,якщо цеможливотанезагрожуєблагополуччюдитини.Якщоценеможливо,товивчається можливістьвлаштуваннядитининапостійнепроживаннявідповіднодонайкращихін- тересівдитини,денапершомумісцівлаштуваннявсім’юродичів,ілишепісляцього— влаштуваннявсім’ювсиновителівабоприйомнихбатьків;дітивлаштовуютьсядоза- кладівстаціонарноготипу,розрахованихнаневеликукількістьдітей(до10)заумови, якщовлаштуваннявсім’ючисімейнуформувихованнябулонеможливим.Прицьому службизахистудітейнеприпиняютьпошуксімейнихформвихованнядляцихдітей; пошукпостійноговлаштуваннядлядитиниєключовимелементомплануопікидити- ни,щобзвестидомінімумукількістьїїпереведеньзоднієїформивлаштуваннявіншу; дітимаютьбутивключенівпроцесприйняттярішеннящодоформивлаштування,яку обиратимуть;братитасестримаютьвиховуватисятазростатиразомзавиняткомви-падків, коли це неможливо; пріоритетним має бути закриття закладів, які забезпечуютьмедико-соціальнийдогляддітейранньоговіку(віднародженнядо3років)—будинків дитини,якізнаходятьсяусферіуправлінняМіністерстваохорониздоров’я,оскільки перебуваннядітейутакомутипіінституційтавтакомувіцієнайбільшшкідливимдляїх- ньогорозвитку;будівліінституційнеповинніповторновикористовуватисядлянадан- нядовготривалогостаціонарноготипупослугдітямзтогомоменту,якусіхдітейбуде виведенозінституції,аїїсамубудезакрито;активнезалученняперсоналуінституцій допроцесу,розробкийвпровадженняпрограмнавчання,перекваліфікаціїтаскеру- ванняперсоналунароботуусферіновихсоціальнихпослугзметоюоптимальногови- користаннянаявнихможливостейілюдськихресурсів.

Основні принципиД.:

1. ДіїзарадизабезпеченнянайкращихінтересівдітейвідповіднодоКонвенціїООН про права дітей є провідним принципом, згідно з яким інтереси дитини маютьбути

вищевідзабезпеченняінтересівусіхінших,включаючибатьків,потенційнихусинови- телів,прийомнихбатьківабоперсоналуінституцій.

2. Сім’яєнайкращимсередовищемдлярозвиткудитини—усіспеціалісти,якіпра- цюютьусферіД.повинніматиоднаковерозуміннянегативноговпливуінституційної опікинадітейіважливостівихованнядитинивсімейномусередовищі.

3. Соціальневключеннядітейєнадзвичайноважливимімаєдосягатисяшляхомна- данняможливостівсімдітямбратиучастьувсіхаспектахжиттягромади,включаючи місцевідитсадкиташколи,використаннямісцевихпослугохорониздоров’я,транспор- туйіншихгромадськихпослуг.

ЕфективністьірезультативністьД.залежитьвідтого,наскількисистемно,послідов- нойкомплекснобудутьвпроваджуватисьвсіїїелементи.Зокрема,цестосуєтьсяпро- веденняпереглядутавнесеннязміндозаконодавчихінормативнихдокументів,упро- вадженнягнучкогофінансовогомеханізмудляперенаправленняфінансовихресурсів стаціонарноїсистеминарозвитоксімейно-орієнтованихпослугнарівнігромади,роз- робкийупровадженнястандартівякостіпослуг,підготовкийпідвищенняпрофесійно- горівняфахівців,якінадаютьпослугиздоглядузадітьми,таіншихспеціалістів,громад- ськихорганізацій,щопрацюютьусистемізабезпеченняправдітей.

Літ.:Аналізсильнихіслабкихсторін,сприятливихможливостейінебезпек,яківиникаютьвпро- цесіреформуваннясистемидержавноїопікинаддітьми-сиротамиідітьми,якізалишилисябез батьківськогопіклування/О.Вінніков,О.Козловатаін.;Київськийміжнар.ін-тсоціології,Дитя- чийФондОб’єднанихНацій(ЮНІСЕФ)вУкраїні.—К.,2007.—152с.;Деінституціалізаціятатранс- формаціяпослугдлядітей:посіб.знайкращихпрактик/пер.укр.мов.запідтримкиЄСіПред- ставництвадит.фондуООН(ЮНІСЕФ)вУкраїні.—К.:Калита,2009.—193с.;КартерР.Опіканад дітьми:сім’яідержава.Впливінституційноїформивихованнянарозвитокдітей.—К.:Логос, 2005.—88с.;РеформасистемыпопеченияодетяхвЮго-ВосточнойЕвропе.Подведениеитогов иактивизациядействий:ДокладоКонсультациях.—Женева:ЮНИСЕФ,2008.-54с.;Athomeorin ahome?FormalcareandadoptionofchildreninEasternEuropeandCentralAsia—UNiCEF,2010.

Постолюк Г. І.

ДОБРОЧИННІСТЬ (БЛАГОДІЙНІСТЬ)— соціальне явище і процес, сутність якого по- лягаєвбезкорисливійдопомозіокремихосібісоціальнихгрупіншимособамісоціаль- нимгрупам,вираженійурізнихформахівидах.Д.виступаєрегуляторомсоціальнихвідносин між людьми на засадах соціальної справедливості і відповідальності. В УкраїніД.регулюється Законом України «Про благодійництво та благодійні організації» (1997),якийвизначаєблагодійництвоякдобровільнубезкорисливупожертвуфізичнихіюридичнихосібвподаннінабувачамматеріальної,фінансової,організаційноїтаін- шоїблагодійноїдопомоги,аблагодійнудіяльність—якдобровільнубезкорисливу діяльністьблагодійнихорганізацій,щонепередбачаєодержанняприбутківвідцієїді- яльності.Д.яккатегоріяпов’язаназпоняттями«добро»і«благо»івизначаєїхдіяльнісніхарактеристики.

НауковідослідженняД.розпочалисявгалузіісторіїтасоціологіїуХІХст.робота-миВ.Бензіна,В.Березіна,П.Георгієвського,С.Гогеля,В.Дерюжинського,Д.Каширіна, Є.Максимова,З.Масловської,Д’Оссонвіля(Франція),Н.Юницькоготаін.Найбільшак- тивнонауковірозробкивгалузітеоріїіпрактикидоброчинноїдіяльностіпроводяться вгалузіісторії(В.Афанасьєв,Д.Бовуа(Франція),В.Борисенко,І.Гребцова,В.Гребцов, Ю.Гузенко,О.Донік,В.Ковалинський,Т.Курінна,А.Ліндермейєр(США),А.Нарадько,

І.Суровцева),соціології(Т.Азарова,Р.Апресян,Ю.Аксенова,М.Дмитрієнко,О.Ясь),со- ціальноїпедагогікитаісторіїпедагогіки(Л.Березівська,Л.Вовк,О.Дегальцева,І.Звєрє-ва, В. Корнієнко, Н.Побірченко).

Насьогодніможнавиокремитикількабазовихгалузевихнауково-теоретичнихпід- ходів до аналізу цього соціального явища:загальнофілософський(Д.як реалізація принципудопомогиближньому),теологічний(Д.якреалізаціязаповідейБожих,хри- стиянськачеснота),соціальний(Д.якосновасоціальноїсправедливостійсоціального захисту),економічний(Д.як форма перерозподілу матеріальнихблаг,інвестиційна діяльність),етнокультурний(Д.якможливістьзбереженнякультурногопотенціалу етносу),соціально-педагогічний(Д.якпровідниксоціалізаціїособистості).Особливе значеннядляаналізуД.маєкультурологічнийпідхід,оскількидаєможливістьокрес-лювати цеявище:

• якпрограмудіяльностійповедінки;головнимсмисломлюдськоїдіяльностіяк діяльностікультурної(ут.ч.ідоброчинноїдіяльності)єйогоокресленняякспо-нукального чинникадії;

• якнаступність.Культураєдосвідомлюдськоїдіяльності,якийпередаєтьсявід поколіннядопокоління;немаєсумніву,щоприцьомукультуранепростопере- даєтьсяназасадахнаступності:вонарозвивається,збагачується;

• якнакопичення,якакумуляціясоціальнозначущогодосвіду:соціальносхвалю- ванийізначущийдосвід(досвідД.),щоєпрограмоюповедінки,нелишепереда- єтьсяназасадахнаступності,алейнакопичується.

Відповідно до названих галузевих підходівД.може розглядатися в кількох про- відних парадигмах, як-от:етичній(вияв добра, добродіяння),теологічній(христи- янська чеснота; благо для доброчинця; добродіяння),культурологічній(вияв пев- ного рівня розвитку культури особи, групи, соціуму),історичній(історичне явище; історичнийпроцес),психологічній(потребаособистості,мотивованаїїіндивідуально-психологічними характеристиками (мотивація отримання задоволення, мотивація успі-ху,мотивація задоволення потреби в самореалізації тощо),історико-педагогічній(історико-педагогічнеявище).

У структуріД.виділяєтьсяаксіологічний компонентяк інтендована цінність(реалізації мети доброчинної діяльності, спрямованість на об’єкт), та цінність самої інтенції (моральна цінність наміру здійснювати доброчинну діяльність);діяльнісний(якмилосердя,тобтодіяльнепрагненнядопомогтитому,хтоцієїдопомогипотребує);функціональний(виконанняфункціїсоціальногозахистутасоціальногобуфера);со-ціалізаційний(доброчинність як провідник соціалізації особистості).Д.є цілісним соціокультурним утворенням з багатовимірною структурою; вектори її історичного розвиткувизначаютьсяконкретнимисоціокультурнимитарегіональнимиумовамиіс-нуваннясоціуму.

Д.розглядаєтьсязаформоювияву:індивідуальна,груповатамасова;заформоюорганізації: державна, приватна, громадська; за специфічнимиетнокультурнимивимірами: етнічна, конфесійна; за типомзалучених засобівсоціального захисту: фі- нансова,діяльнісна,організаційна;зачасомзалученнядоброчинногопотенціалу:од- номоментна,тривала,постійна;затериторіальнимихарактеристиками:місцева,регіональна, загальнодержавна, а також внутрішня та зовнішня(закордонна).

ІсторичносклалисятакіосновніформиД.:доброчинніфундуші,спеціальнідобро- чиннізаходитаакції,одноразовідоброчинніпожертви(утомучислістипендіальні),

пансіони(конвікти),діяльнісна(утомучисліволонтерська)Д.,Д.усоціально-побутовійсфері та соціальномузабезпеченні.

СучаснаД.розглядаєтьсяяксоціально-педагогічнаінновація—тобтотеоретично обґрунтоване,цілеспрямоване,професійно-орієнтованенововведення,щоздійсню-єтьсяврізнихсферахсуспільногожиттяіпризводитьдосоціальноочікуванихзмінустатусно-рольовихідіяльнісниххарактеристикахсуб’єктівсуспільногопроцесу.Усу- часнійД.розрізняютьтакіголовнівиди:Д.загальноїпідтримки—надаєтьсяособам, закладам,організаціямтаустановамдляпідтримкиїхосновноїдіяльностізметоюза- безпечення стійкості і стабільності розвитку; проектна чи грантоваД.—реалізується з метою підтримки певного освітнього проекту (наприклад, навчання за кордоном успеціалізованихнавчальнихзакладахобдарованихдітей);капітальнаД.—викори- стовується для забезпечення підстав існування закладу, установи чи організації (не- рухомість, обладнання тощо); корпоративнаД.—допомога, що реалізується з боку підприємницькихструктур;натуральнаД.—надаєтьсяувиглядіматеріальнихціннос- тей,анегрошовихкоштів;перспективнаД.—надаєтьсящорічно(щоквартальноіт.п.) залежновідвидатківособичиорганізаціїіприбутківдоброчинника;посередницькаД.—надаєтьсявідіменідоброчинцязприсвоєннямйогоіменісоціальномупроекту; стимулюючаД.—надаєтьсязметоюстимулюваннянедержавнихорганізаційдляроз- виткуїхдіяльностівмайбутньому;цільоваД.—реалізуєтьсявмежахокремогосоці-альногопроекту.

ОстаннімчасомвУкраїнісформувалисяосновнітипидоброчиннихорганізацій,які вміжнароднійпрактиціутворюютьосновусектораорганізованоїД.,асаме:приватні, корпоративнітаопераційніблагодійніфонди,фондигромад.Більшістьізнихпройшли перший організаційний етап, під час якого відбувся перехід від хаотичного впрова- дженнярізноманітнихініціативдоконкретизаціїсферїхньоїдіяльності.Середпріори- тетнихсфердіяльностідоброчиннихорганізаційвиокремлюютьсясоціальнийзахист населення(69%),охороназдоров’я(49%),освітаіправалюдини(відповіднопо48%), розвитокгромадитапідтримкагромадськихініціатив(47%і46%відповідно).

ГоловнимифункціямиД.єтакі:економічна:забезпеченнядостойногоіснуваннятих категорійнаселення,якізоб’єктивнихпричиніжиттєвихситуаційнездатнісамостійно собі цей рівеньзабезпечити;соціально-педагогічна:забезпеченнясоціалізаціїосо-бистостівперіодїїперебуваннявсоціальнонесприятливихумовах;соціальна:зняття соціальноїнапругишляхомпідтримкинайменшсоціальнозахищенихкатегорійнасе-лення;ринкова:компенсаціянедоліківсоціальноїполітикидержавиіфункціонуванняринковихмеханізмів,щопродукуютьсоціальнунезахищеність;громадська:розвиток громадянськогосуспільства і створеннясоціальногокапіталу;політична:реалізаціямеханізмузворотногозв’язку населення і влади,формулюваннясоціальнихпріоритетіввідіменітихкатегорійнаселення,яківсоціальномупланінездатнівідстоятисвоїправа;маркетингова:задоволенняпотребімотиваціїфілантропів,наданняїмможливостіза-явитипро себе і своїдоброчинніпрагнення;аксіологічна:культивування альтруїстич-нихнастроївусуспільстві,розвитокД.якцінностігромадянськогосуспільства.

Д.тіснопов’язаназпроцесамисоціалізаціїособистості.Так,стихійнасоціалізація особистості під впливом об’єктивних умов життя в суспільстві передбачає наявністьмеханізмів доброчинної підтримки у відповідному навчальному чи виховному закладі, який відвідує дитина (доброчинні стипендії, стихійні разові пожертви, діяльнісна добро-чинність тощо);відносно спрямованасоціалізація під впливом застосованихдержа-

воюпевнихекономічних,законодавчих,організаційнихзасобівзумовленарозвитком нормативно-правовоїпідтримкидоброчинності,щосприяєнакопиченнюсистемних ознакудоброчиннійпідтримціпідростаючоїособистості;соціальноконтрольованасоціалізація виступає як планомірне створення правових, організаційних, матеріальнихідуховнихумовдлярозвиткуособистостійпередбачаєствореннягромадськихдобро-чинних організацій — доброчинних фундацій, товариств допомоги незаможним учням,доброчиннихтовариствдопомогиокремимкатегоріямдітей,спеціальнихдоброчин- нихкомітетів;свідомасамозміналюдини,щомаєпросоціальнийвектор,умежахякої можливадоброчиннапідтримкасамостійноїпрофесійноїдіяльностітаособистісногорозвитку.

Літ.: Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» // Урядовий кур’єр.— № 192–193.—1997.—16жовтня.—С.1–3.;СейкоН.А.ДоброчинністьусферіосвітивУкраїні(ХІХ—по- чатокХХстоліття):Київськийучбовийокруг:монографія.—Житомир:Вид-воЖДУ,2006.—455 с.; Lindenmyer A. Voluntary Associations and the Russian Autocracy: The Case of Private Charity. Pittsburgh Center for Russian and East European Studies. 1990; Dobrzański J. Z dziejówofiarności naceleoświatynaWołyniu,PodoluiUkrainiewl.1795–1832//NaukaPolska.—Т.XiV,1931.—S. 125–137.;Д’Оссонвиль.Благотворительностьитрудоваяпомощь/Д’Оссонвиль//Трудоваяпо- мощь.—1898.—№4.—С.358–376;—№5.—С.493–460;—№6.—С.534–550;—№8.—С.159–

176; — № 9.—С. 228–261.

Сейко Н. А.

МЕЦЕНАТСТВО—безкорисливадіяльністьокремихосібзпідтримкикультурно-освітньоїймистецькоїсфери:закладів,установ,окремихакторів,художників,поетів,письменників, музикантівтощо.

ТермінпоходитьвідіменіримськогодержавногодіячаГаяЦильніяМецената(Gaius CilniusMaecenas;між74і64рр.—8р.дон.е.),якийставвідомийякпокровительпоетів імитців(Вергілія,Гораціятаін.).М.—багатийпокровительнаукабоіншоїцариниді- яльності,якийвкладаєвїїпідтримкувеликікошти.ЗаконУкраїни«Проблагодійництвота благодійні організації» (1997) визначаєМ.як специфічну форму благодійної діяльно-сті,томупочастиМ.іблагодійністьрозглядаютьсяяксиноніми.Історичнотаксклалося зоглядунате,щомеценатипочастинадавализначніпожертвинарозвитоккультури, освіти,мистецтва.Зіншогобоку,цікатегоріїмаютьрізнийфункціональнийконтекст: якщодоброчинецьспрямовуєзусиллянате,щобвіддаватичастинусвоїхприбутківбез сподіваннянаїхповернення,томеценат,якправило,бачитьрезультатвкладенихко- штів—ухудожніхполотнах,книгах,скульптурітощо.

Головноюсоціально-економічною й соціокультурною передумовою становлен- ня та розвиткуМ.в Україні стала суспільна потреба у створенні необхідного матері- альногопідґрунтядлярозвиткувітчизняноїкультурийрозповсюдженняїїдосягнень середрізнихпрошарківнаселення.М.яксоціальнеявищереалізувалойпродовжує реалізувати конкретні соціальні функції і має суттєве соціальне значення, оскільки даєможливістьреалізуватикультурніпроекти,підвищуватирівеньмасовоїкультури, детермінувати естетичні й моральні запити різних соціальних груп. Найважливіши- мисоціальнимифункціямиМ.єкомунікативна(М.якпосередникміжелітноюімас- культурою), освітньо-виховна (М.як чинник освітнього процесу та фактор розвиткуособистості), крос-генераційна (залучення спільноти до збереження пам’яток минуло-годлянаступнихпоколінь).

М.яксоціокультурнеявищерозпочалосвійісторичнийрозвитокзізбиранняйколекціонування предметів старовини, мистецьких артефактів, стародруків тощо.УрозвиткуМ.вУкраїнівиділяютьтриетапи:а)дворянськийперіод(XViii—першатретинаXiXст.),головнимисуб’єктамиякогосталазаможнашляхтаідворяни;б)під- приємницькийперіод—здругоїтретиниХІХст.допочаткуХХст.,—десуб’єктамиМ.виступиликупційбуржуазія;в)новітнійперіод—зкінцяХХст.ідонині,деголовни-мисуб’єктамиМ.сталисучасніпідприємці,представникишоу-бізнесу,відомімитці, спортивні діячітощо.

ПровіднаметаМ.полягаєвпідтримційстимулюваннітворчихініціативугалузіми- стецтва,освіти,культури.ГоловнимиформамиМ.,щосклалисяісторично,сталиформи художньогоМ.:вигіднізамовленнядляхудожників,оплатазакордоннихпоїздокіна- вчання за кордоном, придбання творів мистецтва з виставок, колекціонування.При цьомуукраїнськімеценатидещовідрізнялисявідпредставниківросійськогоМ.друго-гоетапу,які отримали назву «Московських Медічі», унаслідок більш тривалих традиційМ.вУкраїні,особливонаПравобережжі,таіснуванняшляхетськоїмоделіМ.,запро- вадженоїуXViiiст.

Серед українських меценатів XViiiст.вирізняється Петро Могила, завдяки якому було здійснене відновлення храму св.Софії в Києві зусиллями запрошеного коштом мецената італійського архітектора О. Манчіні, а також художників братівЗінов’євих. П.МогиластавмеценатомКиєво-братськоїшколи,підтримуваврозвитокосвітиуВі-нниці, Кременці, Яссах, де завдяки йому було створено братські колегіуми.

Відомий своєю меценатською діяльністю також український князь Олександр Безбо- родько,завдякиякомувНіжинібулозаснованоліцей,азгодом—історико-філологічнийінститут.О.Безбородькобуввідомийякколекціонер,якомуналежалаунікальнакар- тиннагалерея,щосталазгодомосновоюдлявідомоїКушелевськоїгалереїросійськоїАкадеміїмистецтв.

ВУкраїніМ.займалисяВ.Симиренко,Б.Ханенко,Є.Чикаленко,С.Кульженко,ро- диниТарновських,Терещенків,Харитоненківтаін.Так,В.Симиренковпродовжмайже сорокароків(другаполовинаХІХст.)передававдесятучастинусвогоприбуткунароз-виток української освіти і культури в Наддніпрянській Україні, матеріально підтримувавтакихдіячівукраїнськоїкультури,якМ.Драгоманов,П.Чубинський,Б.Грінченко,М.Ко- цюбинський.БогданіВарвараХаненки,починаючиз70-хрр.ХІХст.,сталиактивнимиучасниками європейських аукціонів, зав’язали відносини з антикварами Парижа, Рима,Флоренції,Відня,Берліна,Мадрида,Мюнхена,Варшави,Неаполя.У1882р.подружжя відкриловласнимкоштоммузейзахідноготасхідногомистецтваум.Києві.Ханенки фінансувалитакожархеологічнірозкопкинаКиївщинітавидалиальбомавтотипійекс- понатівзантичноговідділусвогомузею(речей,знайденихпідчасфінансованихними розкопівуПричорномор’ї).БогданХаненкобувдійснимчленомІмператорськогоАр- хеологічноготовариства,ІмператорськогоОдеськоготоваристваісторіїтастарожит- ностей,ІсторичноготоваристваНестораЛітописця,Церковногоархеологічноготова- риства при Київській духовній академії, членом-кореспондентом Антропологічного товариствавПарижі.

Є.ЧикаленковідомийвУкраїнітазаїїмежамиякмеценат,якийутримувавпершу наНаддніпрянщиніукраїнськугазету,долучавсядофінансування«Київськоїстарови- ни»,матеріальнопідтримувавАкадемічнийДімуЛьвові,дейогокоштомбезоплатно жилистудентизВеликоїУкраїни.ВінфінансоводопомагавНауковомутовариствуім.

Т.Г.ШевченкауЛьвові,виділявкоштидлядрукуваннякнигМихайлаКоцюбинського,Івана Франка, Андрія Тесленка, Володимира Винниченка, Степана Васильченка таін.

ОднимизнайбільшихмеценатівХІХст.вУкраїнібуличлениродиниТерещенків—ві- домізбирачійколекціонери,знавцімистецтва.МиколатаФедірТерещенкиразомзді-тьми фінансово підтримували створення та розвиток музеївТ. Г.Шевченка, українськогообразотворчогомистецтва,західноготасхідногомистецтва;членицієїродинифінан- сувалитакождіяльністьпритулків,богаділень,театрів,шкіліхрамів.Накоштиродини булопобудованеміськеучилищеіменіМ.Терещенка(тепер—Інституттеатрального мистецтваім.Карпенка-Карого),фінансовупідтримкуотримувавПолітехнічнийінсти-тут,Міський музей старожитностей і мистецтв (Національний художній музей України),Троїцький народний дім(Театроперети), Володимирський і Миколаївськийсобори, Покровськиймонастир,ПокровськацеркванаСолом’янцітаін.ОсобливовирізнявсяМ.таколекціонуваннямтворіввітчизнянихживописцівФ.Терещенко;спеціальнодля своєїкартинноїгалереївінзбудувавдвоповерховийособняк.НаосновізібранняФедо- раАртемійовичаіколекціїбратаМиколи(Ніколи)таплемінникаІванаМиколайовича (Ніколовича),якийпротягомчвертістоліттяутримуваввідомурисувальнушколуМико- лиМурашка,булоствореноКиївськийдержавниймузейросійськогомистецтва(ниніНаціональний).

СучаснеМ.ґрунтуєтьсянаініціативі,творчості,громадянськійсвідомостіієпоказ- никомкультурногорозвиткуйкомпонентомморальноговдосконаленнясуспільства, однимзважливихшляхіврозвиткусоціальногопартнерствайзниженнясоціальноїна-пруженості.

Сучасні меценати, які віддають частину своїх прибутків, заощаджень або майна наблагодійнудіяльність,користуютьсяподатковимитаіншимипільгамивідповідно дозаконодавстваУкраїни.Учасникиблагодійноїдіяльності,утомучислімеценати,ма-ють право здійснювати міжнародну благодійну діяльність відповідно до законодавства України та міжнародних угод, ратифікованих BP України. Міжнародна благодійна діяль-ністьздійснюєтьсяшляхомучастівміжнароднихблагодійнихпроектах,уроботіміж-народних благодійних організаційтощо.

Літ.:АстафьеваО.Н.Развитиеотечественныхтрадицийблаготворительностиимеценат-ства//Социокультурноепространство:структураипроцессы.—М.:РАГС,1996.—С.123–148; Боханов А. И. Коллекционеры и меценаты в России.—М.: Наука, 1989.— 185 с.; Білоцерків-ськаГ.ВасильФедоровичСимиренко—меценатукраїнськоїкультури//Бібліотечнийві-сник.—2007.—№3.—С.35–38.;СейкоН.А.ДоброчинністьусферіосвітивУкраїні(ХІХ—по- чатокХХстоліття):Київськийучбовийокруг:монографія.—Житомир:Вид-воЖДУ,2006.—455 с.; Lindenmyer A. Voluntary Associations and the Russian Autocracy: The Case of Private Charity. PittsburghCenterforRussianandEastEuropeanStudies.1990.

Сейко Н. А.

МОДЕЛЬСОЦІАЛЬНОЇПОЛІТИКИ—умовнахарактеристика,загальнасхемаописунай- важливішихелементів,щодаєзмогупорівнюватисоціальнуполітикуврізнихкраїнах. Восновімоделіможутьбутиїїцінності,цілі,завдання,інструментитаформиреалізації,взаємозв’язок ізекономічними, демографічними, політичними таіншимичинниками.

Існують різні класифікаціїМ.с.п.

Англійський дослідник Р. Тітмус (1974 р.), взявши за основу класифікації принцип розподілу державної допомоги, виділив триМ. с. п.:

1. Залишковамодель, за якої захист від соціальних ризиків є особистоюсправою кожного,адержававтручаєтьсятількивкрайніхвипадках,прицьомусоціальнівипла- тиневеликізарозміроміпоширюютьсянанезначнучасткунаселення.

2. Інституціонально-розподільчамодель, для якої характерна колективна від- повідальністьзадобробутособиівисокийступіньперерозподілудоходів,регульова-нийдержавою.

3. Модель,щоґрунтуєтьсянаіндустріальнихдосягненнях,заякоїзахистприв’язанийдозайнятості,державнесоціальнезабезпеченнявідіграєдругоряд-нуроль.

Датськийсоціолог,якийбагатороківживеіпрацюєвІспанії,Г.Еспінг-Андерсен(1990р.)наосновімасштабногодослідженнясоціальноїполітикиекономічнорозви- нутихкраїнзапропонувавтриМ.с.п.,поклавшивосновукласифікаціїфактордекомо- дифікації,тобтоміру,доякоїдержавазвільняєособувідринковоїзалежностішляхом гарантуваннявисокогорівнясоціальногозабезпеченняйпослуг:

1. Корпоративна(консервативна)модельхарактернадлякраїнізсоціальноорієнтованою ринковою економікою, де визнається необхідність державного за- безпечення певного рівня добробуту і коригування соціальних наслідків ринкової економіки, а відповідальність за добробут населення розподілена між державою, особою і корпорацією. Ґрунтується на принципі субсидіарності, коли держава втру-чаєтьсявпитаннязабезпеченнядобробутутоді,колиможливостііндивідаісім’ї вичерпано.Соціальнівиплатифінансуютьсяприблизнопорівнузбюджетнихвід- рахуваньістраховихвнесківпрацівниківіроботодавців,прицьомуперерозподілкоштівздійснюєтьсяабочерездержавнімеханізми,абопіддержавнимконтролем. Величина страхових виплат пропорційно залежить від доходу одержувача, а отже, і від розмірів відрахувань на страхові внески. Визначальною рисою моделі є активна участьуздійсненнісоціальногозахиступідприємствіпрофспілок,щопредставляють інтереси найманих робітників. Корпорації створюють власну соціальну інфраструк- турутасоціально-страховіфондиізаохочуютьпрацівників,пропонуючиїмтаківиди соціальних гарантій, як пенсійне забезпечення, часткову оплату медичних, освітніх таіншихпослуг.

2. Ліберальна (залишкова) модель(соціальна підтримка громадян здійснюється зарахуноксистемприватногострахуванняпринезначномувтручаннідержави,якави- конуєпереважнорегулюючуфункціютагарантуємінімальнідоходигромадянам;ма- теріальнадопомогаісубсидії,якправило,єневеликимизарозміром,виплачуються тількинезначнійчастцінаселенняіфінансуютьсязкоштів,щонадходятьудержавний бюджетувиглядіподатків.Прицьомузастосовуєтьсяпринципадресності,якийполя- гаєвтому,щосоціальнадопомоганадаєтьсялишенапідставіперевіркинужденності,тобто матеріального становищародини.

3. Соціал-демократична(солідарна)модельпередбачає ключову роль держави всистемісоціальногозахисту,значнідержавнівитратинасоціальніпотреби.Держава вирівнюєдоходинаселенняйзабезпечуєзагальнузайнятість.Основоюфінансування соціальної сфери служить розвинутий державний сектор економіки, що забезпечу- єтьсязарахуноквисокогорівняоподаткування.Соціальніпослугинадаютьсявсьому населеннюівідрізняютьсявисокоюякістю,наринкусоціальнихпослугнемаєконку- ренції.Іншоюхарактерноюрисоюмоделієрегулюваннятрудовихвідносинназагаль- нонаціональномурівні,аненарівніокремихпідприємствабогалузей.

УкраїнськінауковціО.Новікова(1998р.)іМ.Головатий(2002р.),беручизаоснову рольдержавиузабезпеченнісоціальногозахисту,вирізняютьдвіМ.с.п.:

1. Ліберальнамодель соціальної політики спрямована на забезпечення рівності можливостей,рівнихшансівдлясамореалізації.Рольдержавивнаданнісоціального захиступолягаєуствореннівідповіднихумов,обсягсоціальногозахистускорочуєть- ся,адержаваберенасебетількитіфункції,якінездатнавиконатисамотужкиособачисім’я.

2. Соціал-демократичнамодель соціальної політики спрямована на досягнення соціальноїсправедливості,подоланнянерівності,щовиникаєпідчасрозподілуеко- номічних і соціальних ресурсів. Завдання держави — гарантувати та забезпечувати визначенийрівеньдоходівісоціальнихпослугнезалежновідтрудовоговнеску.Соці- альнийзахистгарантуєтьсяякправо,апотребинаселенняєпідставоюдлявизначеннямежі соціальнихвитрат.

Деяківченітакожвиділяютьмодельсоціальногонігілізму(ґрунтуєтьсянаідеоло- гіїзанепадусоціальногодобробуту,характеризуєтьсятим,щодержавафактичноусу- ваєтьсявідсоціальногозахисту,забезпечуючисоціальнийзахистлишепредставникам елітнихгруп,соціальніпослугинадаютьлишенедержавніорганізації.Сформувалась удеякихлатиноамериканських,африканських,азійськихтаіншихкраїнах)іконфуці-анськумодель(воснові—ідеологіяконфуціанства,якапідтримуєідеюсильноїосо- бистостітаважливостіролісім’ївсоціальномузабезпеченні.Наголосзробленонаін- дивідуальнихінвестиціяхізбереженняхякзапобіжникахбідностітадоглядувродині затими,хтопотребуєпостійноїсторонньоїдопомоги,державнесоціальнеобслугову-вання нерозвинене. Сформувалась у деяких країнах Південно-СхідноїАзії).

УкраїнськийфахівецьВ.Собченко(2005р.),ґрунтуючисьнатипівідносин«держа- ва—ринок»,виокремлюєтриМ.с.п.:

1. Адміністративнамодель ґрунтується на активному державному втручанні вринок.Державаспонукаєорганізаціїприватногойсуспільногосекторавиконувати соціальніфункції:примушуєїхробитиобов’язковівідрахуваннядосоціальнихфондів, виплачуватизаробітнуплатнюненижчевстановленогорівнятощо.Дообмеженьтакої моделівідносять:суттєвийподатковийтягарнавиробникадлязабезпеченнязначного обсягусоціальнихтрансфертів,державнерегулюванняназбитокінтересамвиробни- ків,штучназаборонабезробіттяшляхомпідтримкинеефективнихробочихмісць,від- веденнязначноїчасткифінансовихресурсівдержавизактивноїекономікиувитрат- нийсекторсоціальноїсфери.

2. Добродійнамодельпередбачає,щодержавазарахунокспеціальноакумульова- нихресурсівстворюєпевні«підпори»доринкуувиглядідержавноїсистемисоціальноїпідтримки і таким чином допомагає нівелювати окремі, найгостріші негативні наслідкифункціонуванняринку.Коштинадобродійнудопомогу,щоздійснюютьсядержавою, формуютьсяпереважнозприватнихпожертвуваньдодержавнихдобродійнихфондів інаутриманнядержавнихсоціальнихустанов,атакожчастковоізкоштівдержавноїскарбниці.

3. Стимулюючапередбачає опосередковану, а не пряму участь державиврозв’язаннісоціальнихпроблем,колидержавазадаєсуспільствузовнішнівідносно ринку та інших суспільних об’єктів правові, кредитно-фінансові, податкові правила. Цевиражаєтьсяуствореннітакихсистемоподаткуваннятасуспільноїпідтримки,які роблятьвигіднимдлявсіхсуб’єктівгосподарюванняінвестиціїяквокремісоціальні

проектитапрограми,таківсоціальнусферувцілому.Упровадженняцієїмоделісоці- альноїполітикиможливезаумовирозвинутогогромадянськогосуспільстваіринковоїекономіки.

Літ.:Взаимосвязьсоциальнойработыисоциальнойполитики/Подред.П.Рамон;пер.сангл.— М.: Аспект Пресс, 1997.— 256 с.; Іванова О. Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти: Курс лекцій.—К:вид.дім«Києво-Могилянськаакадемія»,2003.—107с.;НовіковаО.Концепціясо- ціальноїполітикиУкраїни:проблемиішляхирозв’язання//Соціальнаполітикаісоціальнаро- бота.—1998.—№°1–2.—С.5–14.;СемигінаТ.В.Словникізсоціальноїполітики.—К.:вид.дім

«Києво-Могилянськаакадемія»,2005.—253с.;СемигінаТ.В.Соціальнаполітика:історіяісучас- нийрозвиток.—К.:Агентство«Україна»,2008.—196с.;СобченкоВ.В.Трансформаціясистеми державногоуправліннясоціальнимзахистомнаселення:дис…канд.наукздерж.упр.—Харків, 2005.—210с.

Семигіна Т. В.

ОЗДОРОВЛЕННЯДІТЕЙ—комплексспеціальнихзаходівсоціального,виховного,ме- дичного,гігієнічного,спортивногохарактеру,спрямованихнаполіпшенняізміцнення фізичногойпсихологічногостануздоров`ядітей,щоздійснюєтьсявдитячомузакладіоздоровлення та відпочинку протягом оздоровчої зміни.

Станоздоровлення і відпочинку дітей — важливий показник ставлення держави до проблем підростаючого покоління. Зокрема, у Конвенції ООН про права дитини вст.31зазначено:«Держави-сторонивизнаютьправодитининавідпочинокідозвілля, правобратиучастьвіграхірозважальнихзаходах,щовідповідаютьїївіку,укультур- номужитті,займатисямистецтвом».ВідповіднодоЗаконуУкраїни«ПроЗагальнодер- жавнупрограму“НаціональнийпландійщодореалізаціїКонвенціїООНпроправади- тини”наперіоддо2016року»метоюнашоїдержавиєреалізаціяправакожноїдитинина оздоровлення та відпочинок через запровадження комплексу соціальних, виховних, медичних, гігієнічних, спортивних заходів щодо поліпшення і зміцнення стану здоров’я дітей, організації їхнього змістовного відпочинку. Істотне оновлення і модернізація під-ходівдопитанняоздоровленнядітейнасучасномуетапіпередбаченіЗакономУкра- їни«Проорганізаціюоздоровленнятавідпочинкудітей»(від04.09.2008р.№375-Vi). ПоложенняЗаконуконкретизуютьсявТиповомуположенніпродитячийзакладоздо- ровленнятавідпочинку,затвердженомупостановоюКабінетуМіністрівУкраїни(від 28.04.2009р.№422).Зазначенідокументинормативноокреслюютьосновніпоняття щодооздоровленняівідпочинкудітей,йзокремавизначаютьвідпочинокяккомплекс спеціальнихзаходівсоціального,виховного,медичного,гігієнічного,спортивногоха- рактеру,щозабезпечуютьпротягомвідпочинковоїзміниорганізаціюдозвіллядітей, відновлення фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвиткові духовностійсоціальноїактивностідітейтаздійснюютьсявдитячомузакладіоздоров-лення тавідпочинку;

Оздоровлення і відпочинок дітей, організовані з огляду на їхні потреби й запити,сприяють поліпшенню стану здоров’я, запобігають бездоглядності, забезпечують ство-ренняумовдляналагодженнявиховногопроцесу,розвиткутворчихздібностейдітей. Канікулярніумови,змінавидівдіяльності,втіленнятрадиційнихйінноваційнихформ роботи посідають чільне місце в системі соціально-виховних впливів, спрямованих навирішеннязавданьорганізаціїзмістовногодозвіллядітейімолоді,створенняспри-ятливого соціального середовища для їхньогорозвитку.

Проблемаоздоровленняівідпочинкудітейпротягомроку,сезонночипідчаскані- кулнабуваєособливогозначенняуспеціальностворенихдляцьогозакладах.

Дитячийзакладоздоровленнятавідпочинку—цепостійноаботимчасоводі-ючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоров- лення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічнубазу,кадровезабезпеченняітехнологіїдлянаданняпослугзоздоровлення тавідпочинкудітейвідповіднододержавнихсоціальнихстандартівнаданняпослугзоздоровлення йвідпочинку.

Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку поділяються на два основних типи: закладиоздоровленняйзакладивідпочинку.Додитячихзакладівоздоровленняна- лежатьдитячийзакладсанаторноготипу,дитячийцентр,позаміськийдитячийзаклад оздоровленнятавідпочинку.Додитячихзакладіввідпочинку—табірзденнимперебу-ванням, дитячий заклад праці й відпочинку, наметове містечко. Метою діяльності дитя-чихзакладівоздоровленнятавідпочинкуєреалізаціяправакожноїдитининаповно-цінний відпочинок, оздоровлення, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальнихпотреб.

Змістово-технологічнізасадидіяльностідитячихзакладівоздоровленнятавідпо- чинкустановитьоздоровчо-виховнийпроцесяксистемаорганізаційнихідидактичних заходівпідчаспроведеннязміни,спрямованихнареалізаціювідповідногосоціально- педагогічногозмістуйдосягненняочікуваногорезультату.

Змінау дитячому закладі оздоровлення та відпочинку — це період інтенсивного соціально-педагогічноговпливунавихованцязасобамитимчасовогодитячогоколек- тиву та специфічного виховного середовища закладу. Відповідно до ЗаконуУкраїни

«Про відпочинок та оздоровлення дітей» зміна може бути відпочинкова і оздоровча.

Відпочинкова зміна— період перебування дитини в дитячому закладі оздоров- леннятавідпочинкунеменше14днів.Оздоровчазміна—періодперебуваннядити- нивдитячомузакладіоздоровленнятавідпочинкунеменше21дня,протягомякого дитинаотримуєпослугизоздоровленняйвідпочинку.

Послугизоздоровлення—комплексспеціальнихзаходівсоціального,виховного, медичного, гігієнічного і спортивного характеру, які надає дитячий заклад оздоров- лення та відпочинку задля відновлення й поліпшення фізичного та психічного стану здоров’я дитини.Відпочинкові послуги— заходи до організації дозвілля дітей з до- триманням періоду активного й пасивного відпочинку, раціонального харчуваннята забезпечення відповідними до вимог умовамипроживання.

Заспрямуваннямдіяльностідітейзміниможутьбутипрофільнимиаботематич-ними.Профільназміна(туристська,спортивна,додатковоїосвіти:юнихбіологів,ма- тематиків,екологів,шахістівтощо)—періодперебуваннядитинивдитячомузакладі оздоровленняйвідпочинку,протягомякогодитина,крімпослугзоздоровленнятавід- починку, отримує комплекс послуг з розвитку здібностей та інтересів.Тематичназміна—оздоровчаабовідпочинковазміна,протягомякоїдитина,крімпослугзоздо- ровленняйвідпочинку,отримуєкомплексдодатковихпослугзрозвиткуїїздібностей таінтересівзанапрямамипозашкільноїосвіти,фізичноїкультуритаспорту,соціальноїреабілітації, соціального захисту тощо за спеціальноюпрограмою.

Наразі гостро постає питання переосмислення традиційних підходів до оздоровлен-няівідпочинкудітейвумовахспеціальнихзакладів,модернізаціїїхструктурийзмісту роботи,аджезакладоздоровленнятавідпочинкудітей—цеунікальнасистемаїхнього

духовногоіфізичногосаморозвитку,середовищедляпроявуколективноїактивності,налагодження зв’язку з соціальними інституціями: сім’єю, школою, громадськими орга- нізаціямитощо.

Аналіздіяльностівітчизнянихдитячихзакладівоздоровленняйвідпочинкувказуєнапоявупевнихтенденцій,щопотребують соціально-педагогічногозабезпеченняїх діяльності,як-то:посиленнясоціально-педагогічноїспрямованостідитячихзакладів оздоровленнятавідпочинку;створенняврегіонахкраїницільовихпрограмлітньогооздоровленнядітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,дітейізкризо- вихсімей,дітейздевіантноюповедінкою,дітей-інвалідівтощо;відродженняпрактикитематичнихзмін(спортивні, екологічні, волонтерські тощо); розвитокінноваційних формлітньоговідпочинкудітейімолоді:пересувнітабори,етнотабори,сюжетно-рольовіігри,програмидодаткової освіти тощо.Особливої вагинабувають питанняпідвищення якостійдоступностіпослугзоздоровленняйвідпочинку,змістовогоїхнаповнення,розвиткуформорганізаціїоздоровленнятавідпочинкудітей,упровадження інноваційних проек-тів.Сучаснізакладиоздоровленняйвідпочинкумаютьзавважуватинизкупитань:фор- муванняправовоїікомунікативноїкультуридітей,цінніснихорієнтирів,толерантності,почуття власної гідності,збагачення позитивного соціальногодосвіду.

Літ.:ДикН.Ф.Организациялетнегоотдыхаизанятостидетей.—Ростовн/Д:Феникс,2006.— 352с.;НаказнийМ.О.Проектуваннядіяльностідитячогооздоровчогозакладу:теоріяітехноло- гія:монографія/заред.С.О.Сисоєвої.—Дніпропетровськ,2010.—476с.;Тематичназмінавди- тячомузакладіоздоровленнятавідпочинку:метод.посіб./О.В.Биковська,Р.Х.Вайнола,Ж.В. Петрочко,І.В.Стародубцева;зазаг.ред.І.Д.Беха,Ж.В.Петрочко.—К.,2011.—136с.

Петрочко Ж. В.

ОПІКА/ПІКЛУВАННЯ—формаохорониособистихімайновихправтаінтересівне-дієздатнихгромадян,атакожформавлаштуваннядітей-сирітідітейбезбатьківськогопіклуваннязметоюзабезпеченняумовдляїхутримання,виховання,розвитку,захисту їхніхправ.Поняттяопіка/піклуванняякформисімейноговихованнятотожнізазміс-том,алевідрізняютьсявікомдитини:опікувстановлюютьнаддітьмидо14років,апіклу- вання—від14до18років.Основніпричини,заякихвиникаєнеобхідністьвирішувати питанняпроопікуна(піклувальника),—цесмертьбатьків,позбавленняїхбатьківськихправ через зловживаннянаркотичнимиречовинами,алкоголем, жорстоке поводженняздітьми,нехтуваннявиконаннямсвоїхбатьківськихобов’язків,існуваннязагрозижит-тютаздоров’юдитини,недієздатність, тяжка хвороба, тривала відсутність. Позбавленнябатьківськихправвідбуваєтьсятількивсудовомупорядку.Батьки,позбавленібатьків-ськихправ,втрачаютьусіправа,алеценезвільняєїхвідобов’язківщодоутриманняді-тей,включаючисплатуаліментів.Приотриманнівідомостейпродітей,якізалишилися безбатьківськогопіклування,органиопікитапіклуваннямають терміновопровестиобстеженняйзабезпечититимчасовевлаштуваннядитинидовирішенняпитаннявпро-довжмісяцязмоментувстановленняфактунеобхідностіопікичипіклування.

Опікун(піклувальник) — фізична чи юридична особа, на яку покладають турботупро недієздатну людину чи дитину-сироту / дитину, позбавлену батьківського піклуван-ня. Як правило, опікунів та піклувальників призначають з числа осіб, які є родичами (бабусі,дідусі,тітки,старшісестри,братитощо)абодобрезнаютьдитинучинедієздат- нуособу.Встановленняопіки(піклування)передбачаєпевнупроцедуру,якувизнача- ють відповідні законодавчі акти. При вирішенні питання про призначенняопікуном

чипіклувальникомпотрібнаособистазгодаособи,якабажаєтаздатнавиконуватиці функції.Крімтого,вирішуючипитаннявраховуютьморальніякостіпотенційногоопі- куна / піклувальника, його мотивацію, а також здатність забезпечити безпечний на- гляд,створитиумовидлявихованнятарозвиткудитини.Законодавствомвизначено певнийперелікпричин,щонедозволяютьвиконуватифункціїопікуна/піклувальника(зокрема, неповноліття, недієздатність, окремі тяжкі хронічні захворювання, судимість,позбавленнябатьківськихправ,особи,чиївласніінтересисуперечатьінтересампідо- пічноготощо).Опіказавершуєтьсявтихвипадках,коливстановленіфакти,щоопікуни чипіклувальникинехтуютьсвоїмиобов’язкамичизловживаютьсвоїмиправами.Слід зазначити,щосереддітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,найчи- сельнішагрупа—приблизно2/3відзагальноїкількості—знаходятьсясамепідопікою тапіклуванням.Особливістькраїнпострадянськогопростору—цевеликакількістьді- тей,якімаютьстатусдитини-сиротитадитини,позбавленоїбатьківськогопіклування,маючи біологічних батьків, які позбавлені батьківських прав. Відновлення батьківськихправ як правило проблематичне. Тільки останнім часом в українському суспільстві відбуваєтьсяусвідомленняхибностісоціальноїполітики,якавласнезаохочуєбезвід- повідальнеставленнядовиконаннябатьківськихобов’язків.УструктуріМіністерства усправахсім’ї,молодітаспортупрацюєДепартаментзусиновленнятазахиступравди- тини,одназфункційякого—удосконаленнянаціональногозаконодавстващодоопіки тапіклування,здійсненняконтролюзадотриманнямправдитиниопікунамитапіклу- вальниками.Планується,щонайближчимчасомсоціальніслужбидлясім’ї,дітейімо- лодібудутьздійснюватиспеціальнупідготовкудляопікунівіпіклувальників,атакож візьмутьнасебевразіпотребиздійсненнясоціальногосупроводуцієїкатегоріїсімей. Опікаприпиняється:післядосягненнядитиною15років;увипадкуповерненнядитини до15роківнавихованнябатькам;увипадкувидужуваннябатьків,відновленняїхньої дієздатності.Питанняприпиненняопікивирішуєсудабоорганиопікитапіклування.

Піклування припиняється після досягнення підопічним 18 років; після вступувшлюб;післявідмінисудовимрішеннямобмеженьдієздатностіосіб,якізловживали алкоголем,наркотичнимитатоксичнимиречовинамийнемоглисамостійнозахищати своїправа;якщостанздоров’япідопічнихполіпшивсяйвонивизнанізновдієздатними таможутьсамостійнозахищатисвоїправа,атакожуразісмертіпідопічноїособи.

Літ.:КонституціяУкраїни//ВедомостиВерховнойРадыУкраины—1996.—№30;Кодексобра- кеисемьеУкраины//ВедомостиВерховногоСоветаУССР.—1969.—№26.—Ст.204;1971.—

№20.—Ст.41;1980.—№8.—Ст.754;1987.—№8.—Ст.149;1991.—№9.—Ст.89;ВедомостиВер-

ховногоСоветаУкраины—1992.—№36.—Ст.528;1996.—№7.—Ст.26;ЗаконодавствоУкраїни прошлюб,сім’ютамолодь//БюлетеньзаконодавстваiюридичноїпрактикиУкраїни.—1997.—

№ 5; Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; Закон України «Про охорону дитинства»;ОсновыгосударстваиправаУкраины/Подред.проф.ПахомоваИ.Н.—Харьков:Одиссей,2000; Соціальнапедагогіка:теоріяітехнології:Підручник/Заред.І.Д.Звєрєвої.—Центрнавчальної літератури,2006.—316с.

Лактіонова Г. М.

ОСВІТАСОЦІАЛЬНА—багатовимірнепоняття,якерозглядається як: а)компонентза- гальноїіпрофесійноїосвітизпідготовкифахівцівдлясоціальноїсфери;б)процесіре-зультатсоціалізаціїособистості;в)соціокультурнийфеномен, якийзабезпечуєзасвоєння

івідтворенняіндивідами цінностей,традицій,соціальногодосвіду,норм й установок, не-обхіднихдля соціальної стабільностіта нормального функціонуваннясуспільства. Пред-ставникипершогопідходу(С.Григор’єв,В.Жуков,І.Козубовська,Л.Мардахаєв,І.Миго- вич,П.Павленок,В.Сластьонін,Є.Холостова)обстоюютьтаківаріантитрактуванняС.о.:

«С.о.єоднимізнапрямівпрофесійноїосвітидляпідготовкисоціальнихпрацівників»(І.Козубовська,І.Мигович);«С.о.засвоєюсуттюізмістомспрямованананавчанняівихо-ванняособистості,орієнтованоїнапрофесійнудіяльністьусоціальнійсфері»(В.Жуков);

«С. о.—це процес ірезультатнавчання (підготовки)людинидля наступної самореалізації всуспільстві,усоціальномусередовищіїїжиттєдіяльності»(Л.Мардахаєв).Представникидругоїгрупи(Н.Бабкін,В.Бочарова,Б.Гершунський,Є.Мединськийтаін.)вважають,щоС.о.єскладовоюзагальногопроцесусоціалізації.Вонивідстоюютьпозицію,що«С.о.можерозглядатисьякнаправленістьбудь-якоїосвіти,яккомпонентпроцесуосвіти,що включаєсоціальнеформуванняісоціальненаучіння;якчастинаосвітипросуспільство; якпроцесірезультатсоціалізаціїособистості»(Н.Бабкін).Представникитретьоїгрупидослідників (Б.Беспарточний,Л.Гуслякова,К. Шендеровськийтаін.)відстоюютьдоціль-ністьтрактуванняС.о.якз’єднувальноїланкивсистемі«людина—суспільство—куль-тура», щозабезпечуєформування активної життєвої позиціїта духовно-моральноїкуль-туриособистості.С.о.вонирозуміютьяк«спільне(колективне,групове)буттялюдинизіншим/іншими,щопередбачаєвякостісвогоатрибутудіяльностіздатністьіпотребудовзаємногоспілкування,діалогу,співучасті приподоланні труднощів,обмежень,запо-біганнясоціальноїпроблематикитасоціальноїнестабільності,побудовинаційосновімодернізованихнормсоціальногожиття» (К. Шендеровський). С.Грирорьєві Л.Гусляко-вазазначають,щовширокомузначенніС.о.слідтрактувати«якформування,відтворен-няпевногоменталітету,системсоціокультурнихпринципів,цінніснихорієнтацій,щоста- новлятьфундаментсоціальноїкультури,…атакожмасовогосоціальногопросвітництва,соціального вихованняшироких верств населення, формування в них вмінняжитив умо-вахвзаємодіївсоціумі».Б.БеспарточнийрозглядаєС.о.як«фактор,якийпорядіззагаль-ноюосвітою забезпечує відтвореннясоціальноїкультурисуспільства,підтримку йогоцілісностіістабільності».ОсновнавідмінністьС.о.відгуманітарноїосвітиполягаєвтому,щореалізуючисьвумовахвідкритогосоціальногодіалогу,воназабезпечуєформуванняінтегративнихякостейособистостітасоціальноїкомпетентностіякобов’язковоїумовийрезультатуінтеграційногопроцесувсоціокультурномуаспекті.Об’єктомС.о.вширо-комутрактуванні є цілісна системаосвітнього впливуна соціальнийрозвитокособистостійсуспільства;увузькому—спеціальноорганізованіпрофесійнідії,спрямованінафор- мування(абовідновлення)адаптаціїдосоціальногофункціонування.Об’єктомвпливувсоціальнійосвітієсамалюдиназїїінтелектуальним,моральним,духовнимікультур-нимпотенціаломтарівнемрозвитку.Суб’єктомС.о.виступаєіндивід,якийсприймаєй пізнає,соціальнийагент,активнийучасникпроцесусоціальноїосвіти,клієнтуконтексті йогожиттєвоїситуації.МетоюС.о.євиявлення,підтримка,розвитоклюдинивлюдині,сприяння розвитку механізмів самореалізації,саморозвитку, самозахисту, толерантності,необхіднихдлястановленняособистостітагідногожиттявсуспільстві,длядіалогічно- готабезпечногоспілкуваннязлюдьми,взаємодіїзприродою,культурою,цивілізацією. ОсновнимизавданнямиС.о.є:становлення«балансу»потреблюдинийсуспільства, що досягається актуалізацієюпріоритетнихцінностей увигляді дотримання інтересівлюдини(А.Козлов,Т.Шанін);формуваннясоціальногомислення,культурисоціальнихпочуттів ікультурисоціальноїорганізації(Н. Шмельова, О. Доніна).ЗавданнямиС.о.

уконтекстіпідготовкифахівцівсоціальноїсфериєформуваннявміньінавичокрозробкитаапробаціїтехнологійсоціальноїінтеграціїособистостівсуспільство,соціальноїекс- пертизипроектівусоціальнійсфері,соціальногоменеджментузакладівтаорганізацій(В. Ярська);розвитокїхтворчої ініціативи,самостійності,конкурентноспроможності,мобільності(І.Зимня)йадекватнихуявленьпропроцеси,щовідбуваютьсявсучасномусвіті,специфікуінтересіві поведінки різних соціальнихгруп(Т.Руднєва).СкладовимикомпонентамиС.о.єсоціальневиховання,соціальненавчання,соціальнийдіалог,со-ціалізація, соціальна комунікація, соціальнийконтроль,соціальна інклюзія. Усоціокуль-турномупросторіособистостійсуспільствасоціальнаосвітареалізуєчисленніфункції:інтегративну,соціалізуючу,адаптивну,комунікативну,інформаційну,соціальногоуправ-ліннята контролю,соціальної інклюзії,соціокультурну,духовно-моральну, гуманістичну.СтруктураС.о.особистості включаєтакі компоненти:гносеологічний— сукупністьзнань про реальну ситуацію, яка відображаєсоціально-психологічнийстан індивідів,проїхповедінку,щодозволяєвиявитиступіньготовностідосоціокультурноїінтеграції;когні-тивний,щовключаєзнанняпросутністьС.о.якособливийсоціокультурнийфеномен, співвідношенняоб’єктивногойсуб’єктивноговС.о.,співвідношенняС.о.таїїскладо- вих;аксіологічний,якийпередбачаєвивченняціннісно-нормативногозмістудихотомії

«особистість — суспільство», атакождослідження цінностей, норм, установок, ідеалів,стандартівповедінки особистості всоціумі таінших членів суспільстващодоособис-тості;праксіологічний,якийрозглядаєфункціїсоціальноїосвіти,факторитаумови,щосприяютьїїрозвиткунамакро-,мезо-імікрорівнях,поведінковіустановки,щодетермі- нуютьформування соціально освіченоїособистості;особистісний,що єсистемотвір-нимстосовносоціальноїосвітизагаломізабезпечуєсамопізнанняіндивіда,розвитокрефлексивноїздатностісаморегуляції,моральноготажиттєвогосамовизначення,фор-муєособистіснупозицію.ДостратегійС.о.відносятьуніверсалізацію,свободувибору,інноваційні змінисередовища тарегіональної інфраструктури, участь у становленнігро- мадянськогосуспільства (В.Ярська).

Літ.:БабкинН.И.Опринципахвысшегосоциальногообразования//Социальнаяработа:тео-рия,технология,образование.—1997—№1.—С.16.;БеспарточныйБ.Д.Квопросуогенезисе социальногообразования//Социальнаяполитикаисоциология.—2007.—№2.—С.4.;Григо-рьев С. И.,ГусляковаЛ.Г.Концептуальные основысоциальногообразования всовременномроссийском обществе.—Барнаул,2002.— 57 с.;ЖуковВ. И.Российскоеобразование:истоки,традиции,проблемы.—М.:ИздательствоМГСУ«Союз»,2001.—848с.;ЗимняяИ.А.Социальнаяработакакпрофессиональнаядеятельность//Социальнаяработаипроблемыподготовкика-дров.— М., 1992.— С. 8–16.; Мардахаев Л. В.Содержательно-дидактическаямодельвысшегосо-циальногообразованияпедагогическойориентации//Социальнаяработа:теория,технология,образование.—1997.—№1.—С.34;Понятійно-термінологічнийсловникзсоціальноїроботи/ Заред.КозубовськоїІ.В.,МиговичІ.І.—Ужгород,2000.—250с.;РудневаТ.И.Этнокультурнаясо- ставляющаясоциальногообразования//Социально-педагогическаядеятельность:проблемы иперспективы.—Самара,2004.—С.105–109.;ШендеровськийК.С.Соціальнаосвітатасоціальнікомунікації:текстилекцій.—К.,2011.—206с.;ШмелеваН.Б.,ДонинаО.И.Педагогическиеосновысоциальнойработы:учебноепособие.—Москва;Ульяновск:УлГУ,2001.—170с.;ЯрскаяВ. Н.Мис- сиясоциальногообразования//УченыезапискиРГСУ.—М.,2007.—№4.—С.28–36.

Звєрєва І. Д., Поліщук В. А.

ПАРТНЕРСТВО (СОЦІАЛЬНЕ)— об’єднання зусиль різних суб’єктів (соціальних парт- нерів)зарадиспільновизначенихцілей,щопередбачаєнизкуспільнихдій,спільний

пошук шляхів розв`язання наявних проблем або нових можливостей і їхреалізацію. РозрізняютьП.у:а)широкомусенсі(міжсекторальнеП.)яквідносинищодорозпо- ділу та використання ресурсів у соціальній сфері, що існують між трьома секторами (партнерами):державними,комерційнимігромадським;б)вузькомусенсі(трудовеП.абосоціальнийдіалог)яксистемуколективнихвідносинміжнайманимипрацівни-ками, роботодавцями, виконавчою владою, які виступають сторонамиП.у ході реаліза-ціїїхсоціально-економічнихправтаінтересів.

ПитанняП.вивчали О. Безпалько, В. Давиденко, В. Дементов, А. Еверс, В. Жуков, Н.Нижник,Г.Семігін,В.Цвих,Т.Янсонтаін.П.теоретичнообґрунтованевконцепціях державизагальногодобробуту,народногокапіталізму,революціївприбутках,люд- ськогокапіталу,постіндустріальноготаінформаційногосуспільства,стадійекономіч- ногозростаннятощо.

ВузагальненомурозумінніпредметомП.можебутибудь-якепитаннясоціально- економічного змісту в суспільному житті, щодо якого соціальні партнери вважають запотрібнедосягтизгоди.ЗагальнимважливимпринципомП.єпідтримкайрозвиток ринковоїконкуренції,запобіганнямонополізму,недопущеннябудь-якихспробвста- новленняжорсткогоконтролюзбокудержави,організаційчиприватнихосібнадрин-ком, його регулюванням.П.розглядають як один із соціальних механізмів пом’якшеннясоціальних наслідків ринкових реформ, вирішення соціальних проблем на засадахконсенсусу, збереження громадської злагоди всуспільстві.

П.як усталена й виважена форма регулювання суспільних відносин, співробітни- цтварізнихсуб’єктівдіяльностіпередбачаєтакожіпевнутехнологіювирішенняпро- блемцієївзаємодії,якаполягає,зокрема,утакихвимогах,як:а)ідентичність—аналізсутностіпозицій соціального партнера щодо можливостей досягнення цілей діяль- ності;б)солідарністьякпротидіянамаганнямособистогочикорпоративногоуспіху, в)недопущенняпротиставленняоднієїсторониіншій,спільнідії,виходячизінтересів спільності, вимог ситуації та цілей співробітництва; г) терпимість як атрибутивна ви- мога активної й довготривалої спільної діяльності;ґ) кооперація як акцентуація, зо- середженняувагинапроцесіроботи,їїперебігутарезультатахвідповіднодопоняття солідарності; д) емоційність як противага технічно-раціональному способу дій, яка полягає в тому, щоб зміцнювати процес міжкорпоративного спілкування (співчуття, такт,акцентуація,підтримкатощо);е)сприяннядосягненнюконкретнихдомовлено- стейвокремихсферах.

РозглядП.якміжсекторальноївзаємодії,згіднозвизначеннямнімецькогодо- слідникасоціальноїдіяльностіА.Еверса,передбачаєвиділеннятрьохсекторів:а)держава (відповідає за організацію, реалізацію та перерозподіл товарів відповід- но до встановлених постійних загальних критеріїв; ключові принципи цього секто- ра: рівноправність і безпека); б) ринок (через анонімне виробництво, не засноване наглибокихзв’язках,вінзадовольняєматеріальніпотреби,вираженівгрошах,метадіяльності—прибуток);в)третійсекторнаціленийна(само)забезпеченнялюдей наосновіїхіндивідуальнихпотреб,відповіднодоглибокихзагальнихінтересівіцінностей, цілі — спільність інтересів, соціальна солідарність. Деякі автори виділя-ютьокрімтрьохсекторів(влади,бізнесутагромадськості)щечетвертий—засобівмасової інформації, які формують певну суспільну думку членів громади про окре- мудіяльністьцихсекторівіїхвзаємодіюнарівнігромади.ЯкзазначаєО.Безпалько, представники кожного із цих трьох секторів мають різні можливості та ресурсидля

вирішеннясоціальнихпроблем,унихчасторізніуявленняпросамуприродуцихпроблем.Проте,незважаючинавсірозбіжності,співробітництвосекторівєнеобхід- ним,оскількинідержава,нібізнесігромадськістьпоодинцінездатнірозв’язатиза-значеніпроблеми.

Наявністьтаособливостіміжсекторальної співпраці відіграють значнурольужиттічленівгромади,оскількицеєінструментомрозвиткугромади,відображає динамікуучастіініціативнихгрупнаселення,якіопікуютьсятапредставляютьінтер- есийпотребипредставниківсвоєїгромади.Взаємодіяміжпредставникамитрьох(чотирьох)секторівчерезвикористанняресурсівусіхсекторівсприяєрозв’язаннюсоціальнихпроблем,щодозволяєрозвиватитеоріютапрактикусоціальноїроботи,упроваджуючиновійудосконалюючиіснуючіадреснітехнологіїдопомогирізнимкатегоріямклієнтів.НаявністьдосвідуП.увиглядіміжсекторальноїспівпрацізмен-шуєрівеньнапругивгромадітамінімізуєпротистоянняінтересівгромадянівладищодосоціальнихпитань(наприкладдоглядувгромаді).Вартозазначити,щовпро- цесі взаємодії між різними секторамивгромадівідбуваєтьсявзаємодоповненняслабкихсторінодногосектору сильними сторонами іншого, повноважень одно-го —ресурсамиіншоготощо.

До механізмів цього типуП.можна віднести соціальне замовлення, лобіювання, сти-мулюваннясоціальноїактивностіпрямимфінансуваннямтощо.МеханізмиП.якміж- секторальної взаємодії визначені, зазвичай, національним законодавством ірівнемрозвитку громадянськогосуспільства.

П.якформарегулюваннясоціально-трудових відносин міжсоціальними суб’єктамивідбуваєтьсяшляхомрозробленняйреалізаціїспільнихсоціально-трудовихдоговорів,програмчиугоднавизначенітерміни.Наріжнимкаменеміде- ологіїП.єположенняпронеобхідністьзабезпеченнякожноїлюдинипевноюсукуп-ністюсоціальнихправ,основнимизякихє:правонапрацю,оплатупраці,участьурозробці процедур розподілуприбутківі їхотримання, рівеньіякість життя;участьуволодіннівласністюпідприємствадоконтрольногопакетаакційвключно; участьвуправлінніпідприємством (членствоврадах управляючих, різноманітних комісіях,виборчихрадахтощо).

ВідносиниП.мають колективний характер, у їх основі лежить колективний інтерес сторін. Колективний характерП.виявляється в трьох аспектах: а) наяв-ності колективного інтересу усіх суб’єктів у сфері застосування найманої праці;б) наявності колективних відносин у цій сфері; в) колективній структурі сторін соціального партнерства. До сфериП.входять: досягнення консенсусу з пи-тань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від безробіття; застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, вимог з охорони здоров’я пра- цівників у процесі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої і стимулюю- чої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчасне отримання заробіт- ної плати; забезпечення нормального режиму праці й відпочинку; забезпеченняправа працівників на участь в управлінні працею на підприємстві, у розподіліприбутку для забезпечення соціальної діяльності підприємства, у визначенні соціальних стандартів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні поряд- ку проведення колективних переговорів, вирішенні колективних трудових спо- рів тощо.

УкраїнахзрозвиненоюринковоюекономікоюідеологіяП.глибокопроникла в соціально-трудові відносини, хоча його моделі в різних країнах відрізняютьсяорганізаційно-правовим механізмом. Відомі дві моделіП.:

1. ДвостороннєП.(біпартизм)поширенеутихкраїнах,дерольдержавивре-гулюванні трудових відносин невелика (США, Канада, Великобританія), практикуєтьсядвосторонняспівпрацяміжоб’єднаннямироботодавцівіорганізаціямипрацюючих. Державаможевиступативтакіймоделівроліарбітраабопосередникапривиникнен-ні соціальнихконфліктів.

2. ТристороннєП.(трипартизм),приякомудержававідіграєактивнурольсо-ціальногопартнера,поширенеуФранції,ФРН,Швеції,Австрії.

Процес законодавчого закріплення колективно-договірної системиП.у трудо- вій сфері розпочався на початку XXст.Окремі норми колективно-договірної систе- мибуловнесенододатськогоЦивільногокодексув1907p.,швейцарськогоКодексу зобов’язань у 1911 р. У подальшому, із процесом виділення норм трудового права вокремугалузьправа,набулопоширенняприйняттяспеціальнихзаконодавчихактівз колективно-договірногорегулюваннятрудовихвідносин,уНорвегіїтакийактухвале- но1915p.,Німеччині—у1918,Фінляндії—1924р.У1948p.МіжнароднаОрганізація ПраціприйнялаКонвенцію№87просвободуасоціаціїізахистправанаорганізацію, у1949р.—Конвенцію№98прозастосуванняпринципівправанаорганізаціюіведен- ня колективних переговорів, Рекомендації № 91 про колективні договори (1951р.),

№94—проконсультаціїтаспівробітництвоміжпідприємцямиітрудящиминарівні підприємства(1952р.),№113—проконсультаціїтаспівробітництвоміждержавною владоютаорганізаціямипідприємцівітрудящих(1960р.),Конвенцію№154проспри- янняколективнимпереговорам(1981р.).Українаврізнірокиратифікувалазазначені міжнародно-правовіакти,такимчином,вонивходятьдосистеминаціональногозако- нодавстваієобов’язковимидовиконання.

ВУкраїніздійсненопевніорганізаційно-правовізаходидлярозвиткуП.усферітрудовихвідносин.УказамиПрезидентаУкраїниствореноспеціальніоргани,якіздій- снюютьповноваженняусферісоціальногопартнерства:Національнарадасоціально- гопартнерства(1993р.),Національнаслужбапосередництваіпримирення(1998р.). Ухваленонизкузаконів,щорегулюютьпитанняП.,зокрема«Проколективнідогово- риіугоди»(1993р.),«Пропрофесійніспілки,їхправатагарантіїдіяльності»(1995р.),

«Прооплатупраці»(1995р.),«Пропорядоквирішенняколективнихтрудовихспорів (конфліктів)(1998р.),«Проорганізаціїроботодавців»(2001р.).У2006р.на27-ійміж- парламентськійасамблеїкраїн-учасницьСНДухваленомодельнезаконодавствопро соціальнепартнерство.З1993p.вУкраїніукладаютьсяТарифнаугода,Генеральніугоди міжКабінетомМіністрівУкраїниіпрофспілковимиоб’єднаннямиУкраїни,аз1997p.— щейУкраїнськимсоюзомпромисловцівіпідприємців(з1999p.—Конфедерацієюро-ботодавцівУкраїни).

Літ.:БезпалькоО.В.Соціальнароботавгромаді:Навчальнийпосібник.—К:Центрнавчальноїлі- тератури,2005.—176с.;Владаігромада:співпрацявладиігромадськостіувирішеннімісцевих проблем/Інститутгромадянськогосуспільства.—К,2004.—85с.;ДементовВ.О.Рольгромад- ськихорганізаційусоціальномузабезпеченні:українськийтазарубіжнийдосвід[Електронний ресурс]НаціональнабібліотекаУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:http://www.nbuv.gov.ua

/portal/Soc_Gum/Apdu/2008_2/doc/4/04.pdf—01.02.2008—Загол.зекрану;ЗаконУкраїни

«Про організації роботодавців» [Електронний ресурс] Законодавство України.— Режим доступу

:www/URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2436-14—05.08.2012—Загол.зекрану;Організація партнерства у місцевих громадах: методичні рекомендації для практиків соціальноїсфери/ЗвєрєваІ.Д,БасюкТ.П.,БезпалькоО.В.—К.:Наук.світ,2006.—43с.;СемигинГ.Ю.Со- циальноепартнерствовсовременноммире.—М.:Мысль,1996.—199с.;СемигінаТ.В.Робота вгромаді:практикайполітика.—К.:КМАкадемія,2004.—180с.

Семигіна Т. В.

ПОСЛУГИСОЦІАЛЬНІ—а)діїабодіяльністькогосьнакористьіншоїособи;б)діїдер- жавнихабонеурядовихорганізацій,фахівців,спрямованіназадоволенняпотребіза- безпеченняправ,вирішенняпроблем,попередженняабоподоланняскладнихжиттє- вихобставинокремихосібчисоціальнихгруп.

Уст.5 Закону України «Про соціальні послуги» (2003 р.) виокремлено соціально-побутові,психологічні,соціально-педагогічні,соціально-медичні,соціально-економічні,юридичні,інформаційні,просвітницькі,рекламно-пропагандистськіпослугитапослу-ги зпрацевлаштування.

Соціально-побутові послуги— забезпечення продуктами харчування, м’яким ітвердим інвентарем, транспортом, засобами малої механізації, здійснення патронажу, придбання медикаментів, допомога в самообслуговуванні тощо.

Різновидамипедагогічнихпослугєосвітнітарозвиваючі.Освітніпослугиможутьнадаватисяуформііндивідуальнихігруповихзанять,навчальнихкурсів,семінарів,ві- деолекторіїв,соціально-психологічнихтренінгів,просвітницькихбесід,майстер-класівтощо. Розвиваючимипослугами можна вважати заняття в гурткаххудожньо-естетичного,спортивного,технічногоспрямування,участьукультурологічнихзаходах,ігротекахтощо. Педагогічніпослугинадаютьузагальноосвітніхзакладах,центрахсоціальнихслужбдлясім’ї,дітейімолоді,позашкільнихзакладахізакладахсоціальногоспрямування,підлітко-вих клубах за місцем проживання, неурядовихорганізаціяхтощо.

Психологічніпослугиспрямованінаформуваннявособистостівпевненостітамо- тиваціїщодоподоланняскладнихжиттєвихситуацій,розвитокнавичоксамовдоско- налення,змінуусвідомостілюдиниуявленняпробезвихідьїїстановища,відновлення психологічнихсилорганізму.Різновидомцихпослугєдіагностичнітакорекційні.Пси- хологічніпослугиможутьнадаватиуформіконсультацій,психологічноїдіагностики, психокорекційнихзанять,психологічнихтренінгів,зустрічейгрупсамодопомоги,кон-сультування по «телефону довіри»тощо.

Прикладмедико-оздоровчихпослуг — консультації спеціалістів; заняття з різних видівспортутафізичноїкультури(аеробіки,шейпінгутощо);організаціятапроведення туристичнихмаршрутів;оздоровчіпрограмидлядітей;оздоровленнядітейусанаторі- ях,пансіонатах,таборахвідпочинку;оздоровчіпроцедури(масаж,фізіотерапія,реф- лексотерапія,фітотерапія,лікувальнагімнастика)тощо.Переважнооздоровчіпослуги надають у загальноосвітніх закладах, спортивних клубах, центрах, клубах за місцем проживання.Медичні—уреабілітаційнихцентрах,медичнихустановах,центрахре-продуктивного здоров’я, дружніх клініках для молодітощо.

Різновидиюридичнихпослуг—наданняконсультаційзпитаньчинногозаконодав-ства; допомога клієнтам в оформленні необхідних юридичних документів; адвокатськіпослугинеповнолітнім;захистінтересівдітейімолодіщодоїхніхмайновихправ;про- веденняюридичнихпроцедурпідчасвлаштуваннядитинивприйомнусім’ю,дитячийбудинок сімейного типутощо.

Інформаційно-довідковіпослугинадаютьуформііндивідуальнихчигруповихконсультацій;консультуванняпотелефону;шляхомзабезпеченняклієнтіврекламно-інформаційною продукцією (буклети, пам’ятки, брошури, журнали тощо), розміщення інформації в Інтернетітощо.

Наданнясоціальнихпослугґрунтуєтьсянапринципах:адресностітаіндивідуально- гопідходу;доступностітавідкритості;добровільностівиборуотриманнячивідмовивід наданнясоціальнихпослуг;гуманності;максимальноїефективностівикористаннябю-джетних і позабюджетних коштів суб’єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб’єктами, які надають по-слуги;дотриманнянимистандартівякості,відповідальностізадотриманняетичнихіправовихнорм.

Суб’єкти,щонадаютьсоціальніпослуги,маютьздійснюватисвоюдіяльністьнапро- фесійнійоснові.Професійнадіяльністьпередбачає,щопослугинадаютьсяспеціаліста-ми, які мають необхідний рівень професійної компетентності (знання, уміння, навички), підтверджений відповідними документами про освіту та кваліфікаціюфахівців.

Соціальніпослугиможутьнадаватисяякзаплату,такібезоплатно.Безоплатнісо- ціальніпослугидержавнимитакомунальнимисуб’єктамивобсягах,визначенихдер-жавними стандартами соціального обслуговування, надають: громадянам, які не здатнідосамообслуговуванняузв’язкузпохилимвіком,хворобою,інвалідністютанемають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; громадянам, які знаходяться вскладнійжиттєвійситуаціїузв’язкузбезробіттямізареєстрованівдержавнійслужбі зайнятостіяктакі,щошукаютьроботу;жертвамстихії,катастроф,біженцямунаслідок збройних і міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цихосіб нижчевстановленогопрожитковогомінімуму;дітямімолоді,якізнаходятьсявсклад- нійжиттєвійситуаціїузв’язкузінвалідністю,хворобою,сирітством,безпритульністю,малозабезпеченістю, конфліктами та жорстоким ставленням усім’ї.

Літ.: Безпалько О. В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в тери- торіальнійгромаді:теоретико-методичніоснови.Монографія.—К.:Наук.світ,2006.—363с.; Гурьянова М. П. Сельская школа и социальная педагогіка: Пособие для педагогов.— Минск: Амалфея,2000.—448с.;ЗаконУкраїни«Просоціальніпослуги»[Електроннийресурс]Законо- давствоУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/966- 15—15.08.2012—Загол.зекрану;ЗвєрєваІ.Д.Соціально-педагогічнароботаздітьмитамо- лоддювУкраїні:теоріяіпрактика:Монографія.—К.:ПравдаЯрославичів,1998.—393с.

Безпалько О. В.