Соціально-педагогічна робота в загальноосвітніх навчальних закла-

ДАХ—маєзаметуздійсненняпосередництваміжосвітнімиустановами,сім’єю,трудо-вимиколективами,громадськістю,організаціюїхвзаємодіїзметоюстворенняумовдлявсебічногорозвиткудітейіпідлітків;сприянняучастівихованцівунауковій,технічній, художній творчості, спортивній, суспільно корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань,розкриттюздібностей,талантів,професійномусамовизначеннютасоці- альнійадаптаціїучнівськоїмолоді;залученнядокультурно-освітньої,профілактично- виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різних установ, громадських ор-ганізацій,творчихспілок,окремихгромадян;впливнаподоланняособистісних,міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів, надання потрібної консультативноїпсихолого-педагогічноїдопомогидітяміпідліткам,групамсоціальногоризику,дітям,які потребують піклуваннятощо.

Професійнавзаємодіясоціальногопедагогаузагальноосвітньомузакладівключає йогосамоготатихчленівпедагогічногоколективу,зякимивінспівпрацюєвпроцесі розв’язанняконкретнихзавдань.Колоосіб,зякимивінвзаємодіє,залежитьвідхарак- теруоб’єктадопомогитапевноїпроблеми.Нимиє:представникадміністраціїзсоці-альних питань; співробітники відділень освіти, інспектори; працівники відділу соціаль- ного захисту; працівники позашкільних закладів; спеціалісти; співробітники соціальних служб; робітники відділу культури таспорту.

Відповідно до концепції реформування загальноосвітньої школи Міністерство освітитанаукиУкраїниставитьпередпрактичнимипсихологамитасоціальнимипедагогами(листМіністерстваосвітитанаукиУкраїнивід02.08.2001р.№1/9–272«Проособливостідіяльностіпрактичнихпсихологів(соціальнихпедагогів)загальноосвітніхнавчальнихзакладів») такізавдання:

1. Здійснюватипсихологічнийсупровідрозвиткудітейтаучнівськоїмолоді:визна- чатипсихологічнуготовністьдітейдонавчаннявшколі;здійснюватипервиннеобсте- женняприкомплектуванніпершихкласів;здійснюватипсихологічнийсупровідпро- цесу пристосування першокласників до шкільного життя; проводити профілактику дезадаптаціїучнівпідчаспереходузпочатковоїдосередньоїшколи;проводитиробо- тузобдарованимидітьмитадітьмизтворчимиздібностями;здійснюватипсихологіч- нийсупровідрозвиткупідлітків;надаватидопомогусоціальногопедагога,психолога в професійному самовизначенні старшокласників; проводити роботу з учнямистар-шого шкільноговіку.

2. Брати участь у виховній роботі загальноосвітнього навчального закладу:допо- магати в налагодженні шкільної дисципліни; запобігати конфліктам в учнівськихко- лективах;виявлятидітей«групиризику»іпроводитироботузними;допомагативи- хователямустворенністабільноїситуаціїрозвиткудитини;проводитипрофілактику правопорушеньсереднеповнолітніх;орієнтуватиучнівназдоровийспосібжиття;по-переджати суїцидальну поведінки дітей іпідлітків.

3. Проводитироботузоптимізаціїнавчально-виховногопроцесу:виявлятидітей, які потребують спеціального корекційного навчання; здійснювати психологічне за- безпеченнядиференційованогонавчанняучнів;шукатишляхиоптимізаціїнавчально- виховногопроцесу;надаватипсихологічноїпідтримкивчителям;братиучастьуприй- няттіефективнихуправлінськихрішень;здійснюватигуманізаціютадемократизаціюнавчально-виховногопроцесу.

Переліченівидироботипрактичногопсихологатасоціальногопедагогаможнадопо-внюватипріоритетнимидлякожногозагальноосвітньогонавчальногозакладунапряма- ми,атакожспецифічнимизавданнями,виходячизконкретнихзапитівпедагогічногоко-лективу:наприклад,роботазхворимидітьми,дітьми,потерпілимивнаслідокаваріїЧАЕС,дітьми,якізазналинасильства,схильнимидосуїцидальноїповедінкитощо.

Соціальнийпедагогузагальноосвітньомузакладінадаєучняміїхнімбатькамтакі видисоціальнихпослуг:допомагаєвадаптаціїдітейпривступідошколи,упереході ізодногоступенянавчальногозакладудоіншоготапривипускузнавчальногозакла- ду;попереджаєконфлікти,якіможутьвиникнутивучнівськомуколективі;допомагає увирішенніконфліктнихситуаційнараннійстадіїтазапобігаєрозвитковіскладніших проблем;допомагаєучнямуформуваннінавичоквирішеннятаподоланнякризових станів; навчає соціальним навичкам; виступає посередником між загальноосвітнім закладомісім’єю,допомагаєбатькамівчителямзрозумітиінтереситапотребидітейв отриманні освіти і віднайти способи їх задоволення в навчальному закладі; допомагаєвизначатиіндивідуальнінавчальніпрограмидлядітей,якіцьогопотребують;виступає посередникомміжбатькамитавчительськимколективом,спонукаєбатьківдоактив- ноїучастівжиттінавчальногозакладу,повідомляєадміністраціїіпедколективунеоб- хіднуінформаціюпростановищевсім’яхучнів,якіпотребуютьсоціально-педагогічноїпідтримки; — слідкує за відвідуванням учнями навчального закладу, допомагає їм у по- доланні причин, що призводять до пропусків занять; попереджає та знижує негативнийвпливфакторівризикунадітей.Разомізпедагогічнимколективомнавчальногозакла- дусоціальнийпедагогбереучастьупедрадах,батьківськихзборахтаіншихнарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу; проводитькон- сультаціїзучителямитаіншимипрацівникаминавчальногозакладузрізнихсоціально- педагогічнихпроблемізметоюсприянняпокращеннюумовжиттятанавчанняучнів;організовує співробітництво з учителями та іншими спеціалістами школи (психолог, де- фектолог, лікар) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадаптова-нимучням;надаєдопомогувоцінцітааналізідисциплінарнихпорушеньучнівтощо.

Допосадовихобов’язківсоціальногопедагогавходитьтакожтурботапродітей,які запевнихпричинневідвідуютьшколу;наданнядопомогитапідтримкибатькампри переведеннідитинивіншийнавчальнийзаклад;захистправдітей—представниківна- ціональнихменшин;виявленнядітей,якінезаконнозайнятінароботівнавчальнийчас івирішенняпитанняїхньоїосвіти;сприяннядітямібатькамвотриманнігарантованихїм пільг; організація різноманітних благодійних акційтощо.

Основніфункціїсоціальногопедагогавзагальноосвітніхзакладах:діагностична— вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (кла- сучиреферентноїгрупи),шкільногоколективузагалом,неформальнихмолодіжних об’єднань;спрямованоговпливумікросередовища,особливостейсім’їтасімейного виховання,позитивнихсилумікрорайонітаджерелнегативноговпливунадітейіпід- літків;організаторська—забезпеченнязмістовногодозвіллядітейіпідлітківушколіта соціальному середовищі, залучення сім’ї, представників громадськості до соціально-педагогічногопроцесузагальноосвітньогозакладу;консультативна—наданняпо- рад,рекомендаційучням,батькам,вчителямтаіншимособам,якізвертаютьсядосоці- альногопедагога;захисна—забезпеченнядотриманнянормохоронитазахиступрав дітейіпідлітків,представленняїхніхінтересівурізноманітнихінстанціях(службіуспра- вахнеповнолітніх,міліції,судітощо);прогностична—прогнозуваннянаосновіспосте- реженьідослідженьпосиленнянегативнихабопозитивнихсторінсоціальноїситуації, щовпливаютьнарозвитокособистостічигрупи;прогнозуваннятапрограмуванняпро- цесусоціальногорозвиткумікрорайонутаконкретногомікросоціуму,діяльностітих інститутів,якіберутьучастьусоціальномуформуванніособистості;попереджувально-профілактичнатасоціально-терапевтична— передбачення та приведення до дії ме-ханізмівзапобіганняіподоланнянегативнихвпливівусоціально-правовому,юридич-ному та психологічномуплані; організація соціотерапевтичної допомоги, забезпеченнязахиступравучнявсуспільстві,допомогапідліткамімолодівперіодсоціальногопро- фесійноговизначення.Специфікафункційсоціальногопедагогапотребуєбезперер-вного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальнихзнань.

Враховуючи специфічний характер соціально-педагогічної діяльності, режим робо-тисоціальногопедагогаєваріативнимігнучким.Графікроботисоціальногопедагога затверджуєтьсякерівникомзагальноосвітньогонавчальногозакладу.Вінструктивно- методичних листах, які регламентують діяльність соціального педагога, наводить- ся такий орієнтовний перелік документації: тексти нормативних документів щодо соціально-педагогічної роботи, законів і підзаконних актів щодо захисту прав дітей; посадоваінструкція;перспективніпланироботинапівріччя;графікконсультацій;про- грами по окремих напрямках соціально-педагогічної роботи, які реалізує спеціаліст у школі; документація по роботі з дітьми, які скоїли правопорушення;документація щодопитаньопікитапіклуванняучнівшколи;журналреєстраціїзверненьучнів,бать-ків, педагогів із зазначеними видами наданої їм допомоги; соціальні паспорти кожногокласу;результатисоціальногоінспектуваннянеблагополучнихсімей;звітипроробо- тузпроблемнимисім’ямиучнів;методичніматеріалидлярізнихнапрямівсоціально-педагогічноїроботи.

Літ.:МардахаевЛ.В.Методикаитехнологияработысоциальногопедагога/Л.В.Мардахаев.— М.:Союз,1999.—154с.;Методикаитехнологииработысоциальногопедагога:учеб.пособие длястуд.высш.учеб.заведений[Б.Н.Алмазов,М.А.Беляева,Н.Н.Бессоноваидр.];Подред. М.А.Галагузовой,Л.В.Мардахаева.—М.:Издательскийцентр«Академия»,2002.—192с.;Му- дрикА.В.Социальнаяпедагогика/А.В.Мудрик.—М.:АСАDЕМІА,1999.—183с.;Соціальнапе- дагогіка:[Підручник]/Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2006.—316с.; ШульгаВ.В.Соціальнийпедагогузагальноосвітньомунавчальномузакладі:[Метод.реком.]/ В.В.Шульга.—К.:Ніка-Центр,2004.—124с.

Веретенко Т. Г.

СУБ’ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ— це органи держав-

ноївлади,державнісоціальніінститути,установитаслужби,неурядовіорганізації,фі- зичніособи(соціальніпедагогитапрацівники,іншіфахівці),щореалізуютьсоціальну політику,сприяютьнормалізаціїсоціально-психологічнихвзаємостосунків,розвитку самостійностічленівсуспільства,берутьучастьусоціальномувихованнітавиконуютьті чи інші завдання, забезпечуючи сприятливі умови для соціалізації особистості. Кожен із фахівців, який здійснює соціально-педагогічну роботу зклієнтами та об’єктами, на-лежитьдопевногосоціально-виховногоінститутучисоціальноїслужби,якіспеціалізу- ютьсязнаданнятогочиіншоговидудопомоги,організовуючисвоюдіяльністьнаосно- візаконівізаконодавчихактів,визнанихдержавою.

Суб’єктів соціально-педагогічної роботи, залежно від їхніх функцій, можна розділитина кілька груп:

1. Організації,установи,соціальніінститутисуспільства:

державазісвоїмиструктурамиувиглядізаконодавчої,виконавчоїтасудовоївлади різного рівня; у цій структурі особливу роль відіграють Міністерства освіти та науки, усправахсім’їтамолоді,працітасоціальноїполітики,Державнасоціальнаслужбадля сім’ї, дітей і молоді, а також виконавчі органи управління соціальною та соціально- виховною роботою на регіональному рівні (органи соціального захисту, управління (відділи)освітитанауки,усправахсім’їтамолоді),міст,місцевихадміністрацій,якіпра-цюють під юрисдикцієюдержави;

соціальніслужбитазакладисоціальногоспрямуваннярізноївідомчоїпідпорядко- ваності:центрисоціальнихслужбдлясім’ї,дітейімолодізіспеціалізованимиформу-ваннями, як-от служби соціальної підтримки сім’ї, по роботі зі споживачами ін’єкційних наркотиків, «Телефону Довіри», школи волонтерів тощо; служби у справах неповноліт-ніхорганівмісцевоївиконавчоївлади;центрисоціальноїроботитапрактичноїпсихо- логії, територіальні центри соціального обслуговування різних категорійнаселення; соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх; центри соціально-психологічної реабілітаціїдлядітейімолодізфункціональнимиобмеженнями;соціальніпритулки длядітейіпідлітків;соціальнігуртожитки;центрисоціально-психологічноїдопомогинеповнолітнім, які опинилися в складних життєвих обставинах; соціальні центри матерітадитини;центриекстреноїпсихологічноїдопомогипотелефону,дружніклінікидлямолоді, центри для ВІЛ-інфікованих дітей і молодітощо;

соціально-виховні інститути: дошкільні заклади, загальноосвітні школи, професійно- технічні навчальні заклади, школи-інтернати, спеціалізовані школи-інтернати для дітейізрізнимивидамизахворюваньідітей,яківідчуваютьскладностівнавчанні,заклади державноїсистемиопікидітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,ди-тячі оздоровчі табори, навчально-реабілітаційні центри; вищі навчальні заклади різних рівнів акредитації, позашкільні заклади, клуби за місцем проживаннятощо;

заклади й установи соціально-педагогічної корекції, реабілітації та профілак-тики правопорушень: виправно-виховні колонії для неповнолітніх, спеціалізованіприймальники-розподільники для неповнолітніх, загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, кримінальна міліція у справах неповнолітніх.

2. Неприбуткові та неурядові організації та об’єднання:благодійні фонди, спілкитатовариства,громадськіорганізаціїсоціальногоспрямуваннявсеукраїнського,регі- ональноготамісцевогорівнів,ут.ч.волонтерськіорганізації,ДитячийФондУкраїни,

ТовариствоЧервоногоХрестаУкраїнитаїхнірегіональніпідрозділи,представництваміжнароднихорганізацій(ПРООН,ЮНІСЕФ,ЮНЕЙДС,«Надіяіжитлодлядітей»,«Кожній дитині»тощо).

3. Люди (фізичні особи), що здійснюють практичну соціально-педагогічну роботупрофесійночинагромадськихзасадах—фактичновонипредставникидвохвищезаз- наченихсуб’єктівсоціальноїроботитасоціально-педагогічноїдіяльності;водночасїх можнарозділитинадекількагруп:організатори-керівникитавиконавці,практичнісо- ціальніпедагогитапрацівники,психологи,реабілітологи,волонтери,щоздійснюють безпосереднюдопомогу,підтримку,забезпечуютьсоціальнийзахистклієнтів,пред-ставників об’єктів соціальної роботи та соціально-педагогічноїдіяльності.

4. Викладачі, а також ті, хто сприяє закріпленню знань, навичок, умінь: керівникистудентськоїпрактики,наставники,практичнісоціальніпрацівникитапедагогийінші фахівці,щосприяютьпроходженнюпрактикистудентівурізнихорганізаціях,устано-вах, підприємствах соціальноїсфери.

5. Дослідникисоціально-педагогічноїдіяльностітасоціальноїроботи:науковці аналізуютьстансоціальноїпрактики,соціальноїсфери,використовуючирізніметоди, розробляютьнауковіпрограми,фіксуютьіснуючіфактитатенденції,щозароджуються вційсфері,публікуютьнауковізвіти,книги,статтізпроблематикисоціальноїроботи тасоціальноїпедагогіки;значнарольуцьомупроцесіналежитькафедрампровіднихвищих навчальних закладів України, науково-дослідним лабораторіям, науковим уста-новам,вченимрадампозахистудокторськихікандидатськихдисертаційзсоціально-педагогічноїпроблематики.

Закритеріємбезпосередньогоконкретноговпливунажиттєвусоціальнуситуацію об’єкта/клієнтаможнатакожвиділититрирівніустанов,організацій,фахівців,яківи-конують завдання соціального виховання та соціально-педагогічногозахисту:

1. Першочергові,провідні(соціальніпедагоги,соціальніпрацівники,щоспеціалізу- ютьсянароботіздітьми,молоддю,різнимикатегоріямисімейусоціальнихслужбахі соціально-виховних інститутах різної відомчоїпідпорядкованості).

2. Супутні(установи,організаціїіфахівціохорониздоров’я,культури,спорту,соці- альногозахисту,внутрішніхсправтощо).

3. Ті,щонепрямо,опосередковановпливаютьнареалізаціюіншимиустановами,організаціями та фахівцями цих завдань (установи й організації фінансово-економічної сфери, харчової та легкої промисловості, паливно-енергетичного комплексутощо).

Виходячизіспецифікисферсоціально-педагогічноїдіяльностітасоціальноїроботи, можнаговоритипрочисленнугрупусуб’єктів,якіорганізовують,стимулюють,підтри-мують, реабілітують, корегують, допомагають різним людям, групам,громадам.

Літ.:БезпалькоО.В.Організаціясоціально-педагогічноїроботиздітьмитамолоддюутерито- ріальнійгромаді:теоретико-методичніоснови:Монографія.—К.:Наук.світ,2006.—363с.;Со- ціальнапедагогіка:теоріяітехнології:Підручник/Заред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Наук.світ,2006; Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посібник /За ред. проф. А. Й. Капської.— К.: Центр навчальної літератури, 2004.— 352 с. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої,Г.М.Лактіонової.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2004.—256с.Лукаше- вичМ.П.,МиговичІ.І.Теоріяіметодисоціальноїроботи:Навч.посіб.—2-гевид.,доп.івипр.—К.:МАУП,2003.—С.12–20.ШакуроваМ.В.Методикаитехнологияработысоциальногопедагога: Учеб. пос.— М.: Академия, 2002.— 272с.

Петрович В. С.

ТИПИ СІМЕЙ— сутнісна характеристика сімей, різних за досвідомсімейногожиття,структурою, внутрішньосімейним кліматом, особливостямифункціонування,цінніснимиорієнтаціями.Відповідноназванихкритеріївсім’їподіляютьсянакількатипів:затермі-номперебуванняушлюбітанаявністюдітей—молоді(першіп’ятьроківшлюбногожиття),досвідчені(більшеп’ятироківшлюбногожиття;бездітні(денемаєдітей),однодітні(зоднієюдитиною),багатодітні(четвероібільшедітей),прийомні(зприйомнимидітьми),опікунські(такі,щомаютьпідопікоюдітей,якізалишилисябезбатьківськогопіклування);заструктурою—нуклеарні,повні(деєбатькиідіти),неповні(девідсутнійодинізбать-ківзпричинирозлученнячисмертіабонереєстраціїшлюбу(позашлюбногонароджен-ня),розширені(багатопоколіннасім’я,деокрімбатьківідітейпроживаютьдідусітабабусіабоіншінайближчіродичі—тітки,дядьки),дистанційні(вякиходинабокількачленів сім’їтривалийчаспроживаютьпозасім’єю—частобуваютьувідрядженнях,перебува-ютьумісцяхпозбавленняволі,назаробіткахаботакі,дедітейвиховуютьдідусьібабуся,абатькиприїжджаютьтількинавихіднідні),реструктуйовані(сім’їповторногошлюбу);захарактеромвзаємин—авторитарні,(для яких характерне беззаперечне підкоренняменшихстаршимідружиничоловікові),демократичні(девзаєминибазуютьсянавза- ємнійповазі,довірі;розподілісімейнихролейувідповідностізпотребамиконкретнихситуацій, здібностями, рівності участікожногочлена сім’ї в прийнятті важливих рішень),еголітарні(зрівноюдолеюправівідповідальностівсіхдорослихчленівсім’ї,здостатньонезалежнимположенням дітей);за особливостямивихованнядітей— традиційні(колидітивиховуютьсяупошанідодорослих,упраці,народиннихтрадиціях);дітоцентричні(коливсяжиттєдіяльністьсім’їпідпорядковуєтьсятількиінтересамдитини,навітьякщо цевідбуваєтьсязарахунокобмеженняінтересівіншихчленівсім’ї);зацінніснимиорієн-таціями—духовні (орієнтованіназбагачення духовною культурою,самовдосконаленнячленівсім’їврізнихвидахмистецтватанастворенняумовдлядуховноговдосконален-няітворчоїсамореалізації);меркантильні(орієнтованінацілеспрямованезбагачення,забезпеченняпобутовогокомфортутадосягненнясоціальноговизнанняусвоїхмате-ріальнихдосягненнях);застабільністю—стабільні(такі,щоуспішнодолаютьсімейні кризи,компромісновирішуютьконфліктніситуації,тримаютьсянапочуттяхлюбові,по- ваги,прив’язаностітавзаємовідповідальностічленівсім’ї,їхспівпраці,зацікавленомуспілкуванні), нестабільні (конфліктні, з низьким ступенемадаптаціїшлюбнихпартнерів,з відсутністюнеобхідних матеріально-побутовихумов дляповноцінного функціонування,єдинихвимогдовихованнядітей,несформованістюсімейнихтрадицій,зпрояваминизь-когорівнязагальноїіособистісноїкультури,асоціальноїповедінки—пияцтва,наркоза-лежності,шлюбноїзрадитаін.).

Отже,зметоюкласифікаціїсімейзатипамиможутьбутивикористанірізнікритерії, однак,базовимиможнавважатинаступні:структуру,термін,психологічниймікроклі- маттаціннісніорієнтації.Завдякиїмвиокремлюютьсячисленніваріаціїпроявусімей- ниххарактеристик,атакожтипиіпідтиписімей,якімаютьчіткудиференціаціютількиу найбільш загальному вираженні. Як приклад, розглянемо окреміТ.с.

Нуклеарнасім’я—сім’я,щоскладаєтьсязбатьків(чиодногозбатьків)ідитини(ді- тей)аботількизішлюбноїпари,якащенемаєдітей.Перехідтрадиційноїсім’їдонукле- арноївідбуваєтьсяпідвпливоміндустріалізаціїтаурбанізаціїсуспільства.Однак,цей процеснатеренахпострадянськогопросторущейдосінезавершився.Основноюпри-чиною цього є незабезпеченість кожної із сімей окремим житлом, що обумовлює, часто вимушене, проживання нової сім’ї з батьківською родиною.

Ієрархіядомінуваннявповнійнуклеарній(двопоколінній)сім’їз1дитиноювключає3елементи:батько,матір,дитина—кожнийізнихутакихсім’яхможезайматидомінуючіпозиції,тимсамимобумовлюючиі певнуатмосферу внутрішньосімейногожиття. Ієрархія домінуваннясвідчитьпропевніпереваги,особливийстатус,якізабезпечуютьпривілейо- ванеположення(місце) у сім’ї,пріоритетністьу порівнянні з іншими їїчленами.

Відповіднодотого,хтовиконуєрольголови,сім’їподіляютьна:патріархальнітама-тріархальні.

Упатріархальнійсім’їголовоюєбатько.Такасім’яубільшостінародіввважається нормальною,традиційною.Безбатьканіколиневирішуєтьсяніякихважливихсправ— йогословозавждиєостаннімівирішальним.Йомуналежитьведучарольнаобрядо- вихсімейнихсвятах.

Уматріархальнійсім’їдомінуємати.Цятрадиціясвоїмикоренямисягаєвглибо- кудавнину.Але,якправило,зберегласялишевтихсім’ях,дечоловік,господардому,немаєнеобхіднихякостейлідера,самоусуваєтьсявідвідповідальностізавирішення важливихсімейнихсправівціломузамайбутнєсім’ї.Такупозиціюзаймаютьпереваж- ночоловіки,якініколинічогоневирішували,деградуютьвсоціальномупланіпідвпли- вомалкоголючиіншихобставин.Особливугрупустановлятьчоловіки,якінезнайшли своєпокликанняужитті,незмоглисебереалізувати,ачерезтевідчуваютьдискомфорт, незручністьуспілкуванні,невпевненістьусобітощо.

Упатріархальнихіматріархальнихсім’яхвиховуєтьсяповагадоавторитетустарших, педагогічнийвпливздійснюєтьсязверху-вниз.Головноювимогоюдодітейєїхнєпідко- рення,слухняність.Результатомсоціалізаціїдитинивтакійсім’їєїїздатністьзлегкістю виконуватинакази,дорученнятощо.Дітизтакихсімейчастобезініціативні,чинятьі діють,виходячизуявленьпронеобхідністьі«треба».

ВостаннідесятиліттяХХст.утвердилисящедватипивнутрішньосімейноївзаємодії:дітоцентричний,егалітарний.

Удітоцентричнійсім’ї батьки вважають головними інтереси дітей і забезпечення їх-нього«щастя»—вонинетількинамагаютьсястворитиякнайкращіумовидлявихован- няірозвиткуїхусім’ї,айвпливатизцієюметоюнаіншісередовища,уякихперебувають діти,ушколі,позашкільнихустановах,уколідрузів,наголошуючинаїхнійвиключності, обдарованості(доситьчастобезпідставно),щосприяєформуваннюунихзавищеної самооцінки,якапровокуєконфліктизсоціальнимоточеннямзамежамисім’ї.Нерідко дітизтакихсімейсприймаютьсвітякворожий,вважають,щоїхнесправедливонепо- мічаютьабоображають.Післявступудошколитакідітивходятьугрупуризикущодосоціальної адаптації, зокрема навчальної, оскільки батьки переоцінюють їхні навчальніздібності,ашколаоб’єктивноценепідтверджує.Увзаєминахзбатькамипсихологічно домінуєдитина,їїкапризитапотреби.

Вегалітарнійсім’ї(декультивуютьсярівніправавсіхїїчленів)владніфункціїроз- поділяються,інколиситуативно,однакцейрозподілвідбуваєтьсявумовахпостійного конфлікту,оскількикоженвважаєсебеголовою.Загаломдлятакихсімейхарактерний демократичнийстильвзаємодії,заякоговизнаютьсяавтономністьїїчленівісприйнятті їхтакими,якимивониє.Міжбатькамитадітьмивідбувається«діалогрівних»,завжди враховуютьсявзаємніінтереси,причомузвікомдитинизростаєівагаїїдумки.Результатвихованнявтакійсім’ї—засвоєннядитиноюдемократичнихцінностей,гармонізаціяїї уявленьпроправайобов’язки,свободутавідповідальність.Дитиназростаєактивною ісамостійною,доброзичливою,адаптованоюдооточуючогосвіту,впевненоювсобій

емоційноврівноваженою.Разомізтим,самеудітей,яківиховуютьсяудемократичних сім’ях,частоневиявляєтьсябажанняпідкорятисясоціальнимвимогам:вонинелюб- лять,щобнимикомандували,нехочутьсліпопідкорятиськомусьсильнішому,більш владному,оскількизвиклидоповагидосвоєїособистості.

Підтипомнуклеарноїсім’їєтакожнеповнасім’я.Неповнасім’я—сім’я,дедитина (діти)живезоднимізбатьків.Такасім’яєрезультатомрозірванняшлюбу,смертіодно- гозбатьківабонародженнядитинипозашлюбом.Найчастішездітьмизалишаються мами. Ці сім’ї потребують особливої державної підтримки,соціально-педагогічного супроводу,психолого-педагогічноїдопомоги.Дітивтакихсім’яхстраждаютьчерезде- фіцитспілкуваннязвідсутнімбатькомчиматір’ю,соціальнунезахищеністьінеможли-вість повноцінної статево-рольовоїідентифікації.

Названі типологічні характеристики можуть виявлятися також у молодих сім’ях, при-йомних сім’ях, а також у середовищі дитячого будинку сімейного типу (ДБСТ).

Молодасім’я—цесім’явідпершогошлюбу,деєдітидошкільноговікутавікбатьків неперевищує30років.Такевизначенняґрунтуєтьсянакількохпринциповихпозиціях, якідозволяютьвідноситисім’їдокатегоріїмолодих:1)молодийвікподружньоїпари;

2) недовготривалість сімейного життя; 3) недостатність життєвого, соціального досвіду;

4)відсутністьдосвідувихованнядітей.Молодісім’їєнайменшстабільними(високий процентрозлучень),найбільшрепродуктивними(80%дітейнароджуєтьсяумолодих сім’ях),найбільшконфліктними(проблемивзаємноїадаптації),малозабезпеченими (невлаштованістьпобуту,перебуванняудекретнійвідпустці,проблемипрофесійногосамоствердження).

Прийомнасім’явідноситьсядотипуреструктуйованихсімей.Цесім’я,якадобро- вільновзялаіззакладівдлядітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклуван-ня,від1до4дітейнавихованнятаспільнепроживання.Прицьомудітиневтра-чаютьсвійстатуссирітчипозбавлених батьківськогопіклування. Утриманнядітейздійснюєтьсязарахунок місцевогобюджету.Діти, уражені ВІЛ-інфекцією,можуть бутивлаштованівприйомні сім’їдлявихованнятаспільного проживаннязанаяв- ностівідповіднихвисновківорганівопікитапіклуваннязакладівохорониздоров’я,і їхзагальнакількістьнеповинна перевищуватитрьохосіб.Метоюутворенняпри- йомнихсімейєзабезпеченняналежнихумовдлязростаннявсімейномуоточенні дітей-сиріті дітей,позбавлених батьківськогопіклування,шляхомвлаштування їхусім’їнавихованнятаспільнепроживання.УразіствореннятакогоТ.с.прийомнібатькиберутьприйомнихдітейнавласнужитловуплощузанаявностівідповіднихсанітарно-гігієнічнихіпобутовихумов.Прийомнимибатькамиможутьбутиподруж-жяабоокремаособа,щонеперебуваєушлюбі,яківзялинавихованнятаспільнепроживання дітей-сиріті дітей,позбавлених батьківськогопіклування. Прийомнібатькиєзаконнимипредставникамиприйомнихдітейнапідприємствах,вустано-вах таорганізаціях без спеціальнихна теповноважень,несутьперсональну відпо-відальністьзажиття,здоров’я,фізичнийіпсихічнийїхрозвитокідотриманняприн- ципуконфіденційностіінформаціїщодоураженняприйомнихдітейВІЛ-інфекцією.Прийомнідітивиховуютьсяуприйомнійсім’їдодосягнення18-річноговіку,авразіпродовження навчанняупрофесійно-технічних, вищих навчальнихзакладівІ–iV рівняакредитації—дозавершенняосвіти.Занимизберігаютьсяпільгитадержавнігарантії, передбачені законодавствомдлядітейсиріті дітей,позбавлених батьків-ськогопіклування.Асаме:ранішепризначеніаліменти,пенсії,іншісоціальнівипла-

ти,якіперераховуютьсянаїхособовірахунки,відкритівустановахбанку.Прийомнібатькимаютьправовикористовуватицікоштизапогодженнямзорганамиопікитапіклуваннятількидляспеціальноголікування(наприклад:операціїнасерці,трансплантаціятощо),придбання спеціальних інструментівдлярозвитку талантів дитини,спеціальнихдопоміжнихзасобівдлядитинизвадамифізичногорозвитку.Органи опікитапіклуваннязабезпечують збереженняжитла тамайнаприйомнихдітей замісцемйогознаходженняіздійснюють контрольза йоговикористанням.Прийомнідіти маютьправо підтримувати особисті контактизбатькамитаіншимиродичами,якщоценесуперечитьїхінтересамінезабороненорішеннямсуду—цедопоможезберегтиїмсоціокультурнізв’язкитаідентифікаціюзвласноюродиноюякважливуумовуїхньоїмайбутньоїстабільностіусамостійномужитті.

ДБСТ(дитячийбудиноксімейноготипу),згіднозПоложеннямпроприйомнусім’ю іДБСТ,можутьстворитияксім’ї,такіокреміособи,яківиявиливідповіднебажання і не мають до цього певних обмежень (неповноліття; недієздатність або обмежену дієздатність; позбавлені батьківських прав; звільнені від обов’язків опікунів (піклу- вальників,усиновителів)заненалежневиконанняпокладенихнанихобов’язків;ал- когольно та наркотично залежні, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, пси- хопатичні розлади; схильні до асоціальної поведінки, насильства). Це окрема сім’я, яказаформоюнагадуєдитячийміні-будинокзмішаноготипу,щовзяланавихованнятаспільнепроживаннянеменшяк5дітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування.ЗагальнакількістьдітейуДБСТнеповиннаперевищувати10осіб,врахо- вуючирідних.МетоюстворенняДБСТєзабезпеченняналежнихумовдлявиховання всімейномуоточеннідітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування.Такідітиневтрачаютьсвійстатуссирітчипозбавленихбатьківськогопіклування.Згід-но українського законодавства утримання дітей здійснюється за рахунок місцевого бюджету.Батьки-вихователітакожотримуютьгрошовеутриманнянакожнудитину, заробітнуплату,аїхпрацязараховуєтьсяутрудовийстаж,необхіднийдляотриман- нятрудовоїпенсії.Батьки-вихователінесутьвідповідальністьзафізичнийіпсихічний розвитоквихованців,їхнєжиття,здоров’я.Вониєзаконнимипредставникамивихо- ванцівізахисникамиїхправтаінтересівувсіхорганах,установахтаорганізаціяхбез спеціальнихнатеповноважень.

Дистанційнісім’ї—сім’ї,члениякоїтривалийчаспроживаютьнавідстані.Дотаких відносятьсяті,вяких,наприклад,батькиперебуваютьназаробіткахзакордономабо тривалийчаспроводятьувідрядженнях,абовякихдітивиховуютьсяудідусяібабусі чиіншихродичів.Такадистанційністьслугуєосновноюпричиноюформуваннявідчу- женостіміжбатькамитадітьми,педагогічноїзанедбаностідітейіїхбездоглядності,по-рушень нормального перебігу соціалізації і статево-рольового виховання. Для кожногозТ.с.,девиховуютьсядіти,стосункиміжбатькамитадітьмискладаютьсянаосновіпев- нихзакономірностей,іїхтакожможнаподілитинаосновнівиди:владні,відповідальні,емоційноїблизькості.

Владністосункиусім’їнайчастішехарактеризуютьнаступнібатьківськіпозиції:вла-даавторитету—вїїоснові—безумовнаповагадобатьків;найбільшпоширенимта- кийвидвладитрадиційноєвсільськіймісцевостітавзахіднихрегіонахУкраїни;владанагороди—колидитинізапевнуповедінку,якувіднеїчекали,даютьнагороду(навіть символічну);владапримусу—вїїоснові—жорсткийконтрользаповедінкоюдитини; закожнуневеличкупровинуїїкараютьсловесноабофізично.

РізніТ.с.,особливостіїхвиховногопотенціалу,функціонуванняірозвиткубулипред- метомдослідженняунауковихпрацяхА.Антонова,Т.Алєксєєнко,Л.Гордона,Т.Гурко, В.Зацепіна,І.Звєрєвої,А.Зубенко,Л.Іванової,І.Каткової,А.Конончук,Г.Лактіонової, Є.Насєдкіної,В.Постового,В.Сисенко,І.Трубавіної,В.Урланіса,С.Шумантаін.

Усоціально-педагогічнійроботізсім’яминеобхідновраховуватиїхтипісоціально- педагогічніхарактеристики;відповідноцихособливостейрозроблятитавикористову-вати соціально-педагогічнітехнології.

Літ.: АлєксєєнкоТ.Ф. Молода сім’я: умови виховання дитини. Наук.-метод. посібник.— К.:ЗАТ«ЕКСИМСЕРВІС»,2004.—96с.;Соціальнапедагогіка:словник-довідник[Т.Ф.Алєксєєнко, Ю.М.Жданович,І.Д.Звєрєва,О.Л.Кононкотаін.];зазаг.ред.Т.Ф.Алєксєєнко.—Вінниця,ООО

«Планер», 2009.— 548 с.

Алєксєєнко Т. Ф.

ТОКСИКОМАНІЯ— поведінка, для якої є характерним потяг людини до прийому хі- мічних речовин, що не належать до наркотиків, проте у великих дозах шкідливі дляорганізму. У психіатрії токсикоманією вважають зловживання ненаркотичними медич-ними препаратами та вживання побутових хімічних речовин. У практиці соціально- педагогічноїроботинайчастішетрапляютьсявипадкивдиханнядітьмитапідлітками парівклею,бензину,побутовихаерозолів,речовиндлячисткиодягутощо.Метавди- ханнядітьмипарівтоксичнихречовинзодногобокузмінапсихічногостануташтучний викликгалюцинацій.Фактично,вказаніречовининемаютьсуттєвоговпливунасвідо- містьлюдини,їхніефектичастішезавсепов’язанізсамонавіюванням,протевонинано- сятьзначнушкодуорганізмутавикликаютьсильнупсихологічнуіфізичнузалежність. Негативнінаслідкитоксикоманії:порушеннясерцевоїдіяльності,гепатит,нирковане- достатність,анемія,порушенняцентральноїнервовоїсистеми,щоможутьудитячому віці мати незворотний характер. З одного боку причини токсикоманії лежать унега- тивнійсоціально-психологічнійситуації,уякійперебуваєдитинатавідякоївонахоче втекти в примарний світ «яскравих видінь», з іншого — в поширенні серед дітейне- коректних уявлень щодо впливу парів побутової хімії. Частіше за все токсикоманія виникаєвсоціальнотапедагогічнозанедбанихдітейіпідлітків,удітей,якіопинилися безналежногодоглядудорослихтабезпритульнихдітей.Профілактикатоксикоманії передбачаєусуненнячинників,щопризводятьдитинудосоціальноїтапсихологічної дезадаптації,поширеннясереддітей,щовжеспробувалитоксичніречовини,корек-тноїінформаціїщодоїхреальнихефектівівпливунаорганізм.Діти,щопотрапилив токсичну залежність, потребують психологічної, а у важких випадках — медичної реабілітації.Соціально-педагогічнароботазнимипередбачаєкорекціюїхньогосоці- альногосередовища(умовжиттєдіяльностітавихованнявсім’ї,впливунеформальної групи),наданнядопомогивподоланніособистіснихпроблем,залученнядоемоційно-забарвленої соціально корисноїдіяльності.

Літ.:ЗмановскаяЕ.В.Девиантология:(Психологияотклоняющегосяповедения):Учеб.пособие длястуд.высш.учеб.заведений.—М.:Издательскийцентр«Академия»,2003.—288с.;Лич- коА.И.,БитенскийB.C.Подростковаянаркология.—Л.,1991.;МаксимоваН.Ю.,МілютінаК.Л., ПіскунВ.М.Основидитячоїпатопсихології.—К.,1997;МаксимоваН.Ю.Психологічнапрофілак-тика вживання підлітками алкоголю і наркотиків.— К.,1997.

Лютий В. П.