Міждисциплінарна/міжвідомча група фахівців соціальної сфери— ко-

мандаспеціалістівізрізнихгалузейосвіти,охорониздоров’я,соціальногозахистута соціальногообслуговуваннянаселення,яківідповіднодоузгодженогоіскоординова- ногоплануроботивиконуютьпевнізавдання,спрямованінанаданнясоціальнихпо- слугклієнту,подоланняйогоскладнихжиттєвихобставин.

Міждисциплінарна/міжвідомчагрупафахівцівхарактеризуєтьсячіткимпорядком взаємодії і спрямованістю на досягнення домовленості. На регулярних зустрічах ко- манди,інодійзаучастюклієнта,членівйогосім’ї,обговорюютьсяособливостівипадку, процедура його ведення; погоджуються з клієнтом і фіксуються в договорі всіетапи веденнявипадку.Основніметодологічнізасадифункціонуваннятакоїкоманди—про-фесіоналізм, інтеграція, колективнавідповідальність.

Координуєроботуміждисциплінарної/міжвідомчоїкомандименеджервипадку, якимможебутиісоціальнийпедагог.Йогоосновнізавдання—цеорганізаціязустрі- чей, введення фахівців-експертів у курс справи, захист прав та інтересів клієнта (не- допущеннядостроковогозакриттявипадку),фасилітація,аналізздійсненоїроботи,за- безпеченняоптимальногорежимупраці,веденняоблікуроботизклієнтоміконтроль завиконаннямплану,направленняособи,котраотримуєпослуги,уразіпотребидоін-ших організаційтощо.

Ведення випадку міждисциплінарною / міжвідомчою командою має такі етапи: роз-глядвипадку;обміндумками;розподілобов’язків;оцінкаситуаціїтаплануваннявтру- чання; надання послуг; аналіз роботи; завершення випадку.Принципамиреалізації технологіїведеннявипадкуміждисциплінарною/міжвідомчоюгрупоюфахівцівсоці- альноїсфериє:

Професіоналізм і висока кваліфікаціячленів міждисциплінарної чи міжвідомчої ко-манди.Важливаумовапрофесіоналізмукоманди—формуванняєдинихпереконаньіпоглядів щодо завдань ведення випадку. Постійне підвищення професійної компетент-ності—вимогадовсіхчленівкоманди,незалежновідїхньогодосвіду.

Пріоритетінтересівклієнтатадобровільністькористуванняпослугами.Даний принципзавбачаєвизнаннясім’їпріоритетнимінайкращимсередовищемдлярозвит- кудитини;вінприпускаєформуванняабозмінупріоритетівклієнта,якщо,зпоглядуфахівця, вони не відповідають його реальнимпотребам.

Активнаучастьклієнтауведеннівипадку,розвитокйоговласногопотенціалу.Ве- деннявипадкупередбачаєнаявністьуклієнтанетількиправ,алейобов’язків.Активна участьклієнта—йоговнесокуформулюванняцілей,завданьізаходівплану,причо- мувідповідальністьзавиконаннябагатьохзапланованихзаходівпокладаєтьсясаменаклієнта.

Ефективнийобмінінформацієюзавипадком.Длязабезпеченнязлагодженоїроботичленівкомандивсіфахівцімаютьвчасноотримуватиповну,точну,детальнуінформа- ціюпроклієнтатаперіодичноаналізуватидинамікурозвиткувипадку.

Конфіденційність інформаціїпро клієнта. Принцип конфіденційності поширюєтьсяна всіх членів команди незалежно від фаху.

Послідовність і поетапність надання допомоги.Незалежно від тривалості ве- дення випадку, усі кроки у процесі надання допомоги мають бути логічними та по-слідовними.

Індивідуальна відповідальність фахівцяза ведення випадку. Міждисциплінарний підхід до ведення випадку передбачає розподіл обов’язків між фахівцями у наданні різ-них видів допомоги та відповідальність за ухвалення рішення.

Повноцінне використання спільних ресурсів і мінімізація витрат.Фахівці мають ви-значити, як оптимально залучити та розподілити усі наявні у громаді ресурси.

Постійна оцінка якостій ефективності міждисциплінарної допомоги. Оцінка якостійефективностінарівнівипадкуздійснюєтьсянаробочихзустрічахзаналізувипадку.

Оптимізаціянавантаження на членів команди. Кількість співробітниківкоманди веденнявипадкувідповідаєобсягутаскладностіпоставленихцілейізавдань,атакожзалежить від особливостейклієнта.

Складіможливостіміждисциплінарної/міжвідомчоїгрупифахівцівсоціальноїсфе- риобумовлюютьобраннястратегіївтручанняуситуаціюклієнта:терміновоговтручан- ня,паралельнихдій,спільнихдій,стратегіяобстеження,розподілуйаналізутаін.

Літ.:Посібникзметодикиміждисциплінарноговеденнявипадкуприроботізбезпритульни- ми,бездоглядниминеповнолітнімидітьми/Організація«Правоназдоров’я»;[авт.кол.:Бєля- коваА.В.,БоголюбоваО.М.,ВоробйовськийО.А.таін.].—К.:ТОВ«Стар-98»,2010.—68с.;Пе- трочкоЖ.В.Теоріяіпрактикасоціально-педагогічногозабезпеченняправдітей,якіопинилися ускладнихжиттєвихобставинах:дис.д-рапед.наук:13.00.05—соціальнапедагогіка/Жанна ВасилівнаПетрочко.—К.:ІнститутпроблемвихованняНАПНУкраїни,2011.—582с.

Петрочко Ж. В.

МОЛОДЬ—диференційованасоціальнагрупа,яканабуваєриссоціальноїспільнотита маєспецифічнісоціально-психологічні,соціальні,культурнійіншіособливості,утому числііспособужиття,перебуваєупроцесісоціалізації,маєсвійсоціальнийвіківідпо- віднодопотребчасумаєбутитворцемабозачинателемновоїсоціальноїтакультурноїреальності.

УпершенаміжнародномурівнітермінмолодьбулопрезентованоГенеральноюАсамб-леєюОрганізаціїОб’єднанихНаційу1985р.,згідноякоговизначаєтьсявіковамежамо-лодоїлюдини15–24 роки. ПізнішеВсесвітньою Організацією ОхорониЗдоров’японяттям

«молоділюди»булоохарактеризовановіковийперіодвід10до24років.Урізнихкраїнахісередрізнихнауковихтечійпрослідковуєтьсядискусійністьвіковихмеж:нижнюмежу молодостірізніавторивстановлюютьміж14і16,аверхню—між25і35роками.

Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» визна-чаємолодьякгрупунаселеннявікомвід14до35років(до1998р.—з15до28років).

Поширенийінтересдовивченнямолодіжнихпроблемобумовиврозвитокновоїна- уки—ювенології(абоюнології),предметомвивченняякоїємолодепокоління.

Науковці,якізаймаютьсяпроблемоюмолодіжнихсубкультурісоціологієюмолоді, поняття«молодість»та«молодь»розглядаютьутрьохаспектах:яквизначенийбіоло- гічнийвік;якпевнийстан,обумовленийсоціально-культурнимикритеріями;якпевну групучипоколіннязпритаманнимиїйцінностями.

Деяківченіпропонуютьрозподілвіковогоетапумолодостінаокреміперіоди,ви- ходячизрівнясоціальногодозріваннямолодихлюдей,атакожїхвідношеннядорізних інститутівсуспільства:підлітковий—11(12)–14років,юнацький—15–17(18)років, молодіжний—18–25років.Вокремихнауковихпрацяхможназустрітирозподілжиття молодоїлюдининатриосновніперіоди:перший—це,такзваний,періодпошуку,коли молодалюдинавизначає,кимбути,якоюбути,якупрофесію,спеціальністьобрати,де реалізуватисвоїздібності;другий—людинаінтегруєтьсявсуспільство;починається трудовадіяльністьюнаківідівчатубудь-якійсфері(навиробництві,унауці,культурі тощо);третій—розпочинаєтьсяінтенсивнатворчапрацямолодоїлюдини,завершу- єтьсяїїсоціалізаціятастановлення(колиздебільшогообранофах,здобутоосвіту,на- бутопрофесійнихнавичок,створеносім’ю,євласнежитло).

Наразі існує декілька напрямків теоретичного осмислення молоді, її місця і ролі всуспільстві:якносіяпсихофізіологічнихрисмолодості,якокремоїкультурноїгрупи

зісвоїмикультурнимиякостямитафункціями,якоб’єктатасуб’єктапроцесуспадко- ємностітазмінипоколінь,денапершийпланвиходитьїїсоціальнафункція.Цяспіль- нота,зодногобоку,характеризуєтьсяпритаманнимиїйпсихофізіологічнимиособли- востями,діяльністю,щопереважнопов’язаназпідготовкоютавключеннямусуспільне життя,зіншого—цяспільнотамаєвласнусубкультуру,внутрішнюдиференціацію,якавідповідає соціальному поділусуспільства.

Проблеми,щовиникаютьупроцесісоціалізаціїмолоді,поділяютьсявітчизняними науковцяминадвігрупи:соціальнімолодіжніпроблеми—визначенняролітамісця молодівсучасномусуспільстві;формуванняцінніснихорієнтаціймолодихлюдейіїх моральнихпріоритетів;становищенаринкупраці;забезпеченнямолодіпевногоосвіт- ньогорівня;політичніорієнтаціїтаелекторальнаповедінкамолоді;особистісніпро-блемимолоді—пошуксенсужиття;професійнесамовизначення;кохання;створеннявласної сім’ї; взаємостосунки з дорослими та однолітками; здоров’я молодихлюдей.

Проте сучасними європейськими дослідниками запропоновано інший підхід до кла-сифікаціїмолодіжнихпроблем:молодіжніпроблеми—безробіття,зростаючаеконо-мічна залежність, поляризація, нестабільність ринку праці, вживання алкоголю, нарко-тиків,психічнітапсихосоматичнісимптоми;такзвана«проблемнамолодь»—молоді люди,якідовготерміновозалишаютьсябезробітними,молодіалкоголікитанаркоза- лежні,безпритульні,«дітивулиць»,молоділюди,якінамагаютьсяпокінчитизсобою,біженці та молоді люди з тяжкими психічними розладами;проблеми молоді— створенімас-медіаморальнапаніка,якапов’язаназмолодіжнимипроблемами,зазначеними вище,атакожвідеопаніка,панікавіртуальногосвіту,насильстванавулицяхіхарактер- надляостанньогочасупанікасиловихманіфестацій,яківлаштовуємолодь.

Аналізлітературизпроблеммолодідозволяєвиокремитикільканапрямківвивчен- няролітамісцямолодівсоціальномурозвиткусуспільства:аналіз«соціальногопор- трету»різнихгрупмолодогопокоління;вивченнязапитів,інтересів,потреб,ціннісних орієнтацій, соціальних очікувань молоді у всіх сферах життєдіяльності; формування активноїжиттєвоїпозиції,способужиттяіповедінки;вивченняособливостейадаптації молодіжноїкатегоріїврізнихсоціальнихсферах;вивченнясоціальноїактивностімо- лоді,їївключеннявсоціальнеуправлінняісамоуправліннянарізнихрівнях;вивченняморальної, соціально-політичної, соціально-психологічної культуримолоді.

Літ.:ГордієнкоЛ.О.СоціалізаціямолодіВеликоїБританіїудіяльностімолодіжнихорганізацій:Дис.канд.пед.наук:13.00.05/Національнийпедагогічнийун-тім.М.П.Драгоманова.—К.,2005.; Педагогический энциклопедический словарь /Гл.ред. Б. М. Бим-Бад.— М.: Большая российскаяэнциклопедия,2002;ПлотніковП.В.Соціально-педагогічніосновисоціалізаціїмолодіпромис- ловогорегіону:Дис.д-рапед.наук:13.00.05/Харківськийнаціональнийпедагогічнийун-тім.Г.С.Сковороди.—Х.,2005;Словарьпосоциальнойпедагогике:Учеб.пособиедлястуд.высш.учеб.заведений/Авт.-сост.Л. В.Мардахаев.—М.:Издательскийцентр«Академия»,2002.

Гулевська-Черниш А. В.

НАРКОМАНІЯ(англ. narcomanie, що запозичене з поєднання слів narke — сон, заці- пеніння,mani—потяг,пристрасть,божевілля)—хворобливийпсихічнийстан,зумов- ленийхронічноюінтоксикацієювнаслідокзловживаннянаркотичнимизасобами,що віднесенідотакихконвенціямиООНчиКомітетомзконтролюзанаркотикамиприМі- ністерствіохорониздоров’яУкраїни,іякийхарактеризуєтьсяпсихічноюабофізичною залежністювідних(ЗаконУкраїни«Прозаходипротидіїнезаконномуобігунаркотич-

нихзасобів,психотропнихречовиніпрекурсорівтазловживаннюними»).Відповідно,хворийнанаркоманію(наркоман)—особа,якійувстановленомупорядкумедичнимзакладом встановлено діагноз «наркоманія». При встановленні діагнозу розрізняють:вживаннянаркотичнихзасобівабопсихотропнихречовинбезпризначеннялікаря— незаконневживаннянаркотичнихзасобівабопсихотропнихречовинтазловживаннянаркотичнимизасобамиабопсихотропнимиречовинами—умиснесистематичнене- законневживаннянаркотичнихзасобівабопсихотропнихречовин.Узалежностівід ступеняпроблемилюдинуберутьнапрофілактичнийчинаркологічнийоблік.

Наркоманіяозначаєпроблемнийстанорганізму,викликанийвживаннямречовин, щоідентифікуютьсяякнаркотики.ЗавизначеннямВООЗ:«Наркотики«narcotic»—це такаречовинаабосумішречовин,щодокорінновідрізняютьсявідусіхречовин,необ- хіднихдлянормальноїжиттєдіяльностілюдини.Прийомнаркотиківспричиняєзмінуфункціонування організму в цілому, серйозно ускладнює діяльність внутрішніх органів, центральної та вегетативної нервовоїсистеми».

Термінологічна нестійкість визначення понять «наркоманія» і «наркотик» існує у всіхкраїнах.Наприклад,ванглійськіймовіпоняття«наркотик»переважновикористову- єтьсяумедичнійлітературізфармакологіїтауюридичнихпрацях.Усоціологічній,ме- дичній,науково-популярнійлітературіСШАвживаєтьсяпоняття,щоохоплюєвласне лікитавсінаркотичніречовини—«drug»(ліки,засіб),апоняття«narcotic»стосується передусімопіатів,інколиіншихснодійнихпрепаратів.Упедагогічній,психологічнійлі- тературітаувсіхгалузяхзнаньдлявсіхвипадківцієїпроблемизастосовуютьтерміни

«addiction».РозмаїттяформнаркоманіїзгіднокласифікаціїВООЗвизначаєтьсядвома поняттями«habituation»—звиканнята«addiction»—хибнапристрасть.Першаформа розглядаласяякпоганазвичка,колиознакихворобинепроявлялись,тобтовживання, адруга—власне«наркоманія»—зловживання.Разомізтим,«addiction»розглядають іякзагальнуназвудевіацій,якіпов’язаніізефектомзалежності.Адиктивнуповедінку, якасупроводжуєсхильністьдовживаннянаркотичнихречовин,визначаютьпоняттям

«хімічніадикції»—схильністьдовживаннянаркогеннихзасобів,нехімічноїадикції— інтернет-залежність,ігроманія(гемблінг)тощо.Уфранцузькіймовіузначенніпоняття

«наркоманія» вживають термін «токсикоманія» — «toxicomanie».

Поряд із термінами «addiction» використовують поняття «narcotism», «morphinism» тощо. Поняття «наркотизм», «морфінізм» вказує на соціальність явища, його причинно-наслідковийхарактерівідповідніметодипревенції.Зокремавизначаєтьсяанти-соціальний характер поведінки наркоманів, який зумовлено трьома чинниками. Перший — зміни психіки особи, якій притаманне вживання наркотиків, призводять доспотворенняпсихічноїсфери,огрубінняпочуттів,появиаморальнихпотреб,само- губстватощо.Н.Максимовавизначаєєдністьпсихологічнихмеханізмів,якізнаходять- ся в основі наркоманії, алкоголізму та інших видів залежностей, суттєвих порушень психікитаповедінки.Другийчинникрозглядаєнаркоманію,якявищепов’язанезобі- гомнаркотичнихречовин,їїзлочиннимхарактеромусферімайнових,насильницьких та інших злочинів.Третійчинник пов’язаний із субкультурою, а саме явищем прозе- літизму—залученнядовживанняіншихізрізнимикорисливимитабезкорисливими мотивами.Зарізнимиоцінкамифактивтягуванняоднимнаркоманоміншихлюдейна- лічуєвідодиницьдодесятків.Зточкизорумедико-біологічнихпоясненьявищенар- команіїнауковцівживаютьудвохзначеннях.Першезначеннявідділяєнаркоманіювідалкоголю, тютюну та токсичних речовин як самостійну проблему. Друге, більшшироке,

розглядаєнаркоманію,як«наркоманії»,знаголосомнаостаннійсклад.Відповіднодо такогопогляду,«наркоманія»—цесукупністьзалежностей,якінабулиознак(симпто- мівісиндромів)чисамоїхвороби(І.П’ятницька).Утакомувипадкунаркоманіїмаютьрізне понятійне визначення: «алкоманія», «тютюноманія», «барбітуроманія», «опіома- нія», «гашишоманія», «токсикоманія» тощо. Для людей, які стали залежними від нарко-тиків,урізніймірівикористовуютьозначення«addict»—«наркоман»,«токсикоман»,

«алкоголік» без розмежування.

Згідно з класифікацією ВООЗ, наркотичними визнаються хімічні речовини, які маютьбезперечнонегативнийвпливнабіохімічніпроцесиворганізмітавикликаютьпове- дінковірозлади.Донихвідносятьрізнігрупинаркотиківіпсихотропнихречовин.По- ділна«наркотики»чи«токсичніречовини»,авідповідноівикористанняназвихвороб істатусухворихєдостатньоумовним,оскількисписокнаркотичнихречовинпостійнозмінюється: одні речовини визнаються наркотичними, інші вилучаються зі списку такихабопереходятьурізнісписки.Наркоманіювідрізняютьвідтоксикоманіїлишеодним критерієм—юридичним:натуральніабосинтетичніречовиничимедикаментивклю- чаютьдоперелікунаркотиківтількизарішеннямПостійногокомітетузконтролюнар- котиків.Змоментуофіційноговизнанняхімічноїречовининаркотиком,їїнемедичне виготовлення,збереження,збут,пересилання,споживанняпереслідуютьзазаконом. Потенційносписокречовин,здатнихвикликатизмінисвідомості,дужевеликийіроз- ширюєтьсяпомірісинтезуречовинуновінарковмісніпрепарати.

Середвчених,якідосліджуютьцюпроблему,існуютьрізніпоглядищодокласифіка- ції,використовуютьсярізніозначеннянаосновікритеріюподібностівпливу:«нарко-генні речовини» (Д. Колесов, 1988); «наркогенні засоби» (О. Пилипенко, 1991); «психо- деліки» (І. Пятницька, 1994); «адиктивні речовини» (О. Сердюк, 2002). Сьогодні набули поширення так звані «смарт-наркотики», «дизайн-наркотики», «наркотики-аналоги», які внаслідок трансформації кристалічної решітки складноідентифікувати.

Офіційнийоб’ємпонятійногоапаратутазмістувизначеньформуєтьсявідповідни- миЗаконами,Указами,Постановами.Перелікнаркотиків,психотропнихречовиніпре- курсоріввизначавсяДержавнимкомітетомУкраїнизпитаньконтролюзанаркотиками таДержавноюслужбоюУкраїнизлікарськихпрепаратівіконтролюзанаркотиками. 13квітня2011р.вступиввсилуУказПрезидентаУкраїни№457/2011простворення ДержавноїслужбиУкраїнизконтролюзанаркотиками,якасталаїхправонаступницею.В Україні прийнято класифікацію залежностей згідно Міжнародної класифікації хвороб10-гоперегляду,згідноякоїнаркоманіїкласифікуютьсяякрозладипсихікитаповедін-ки внаслідок вживання психоактивних речовин: алкоголю, опіатів, каннабіноїдів, седа- тивних або снодійних середників, кокаїну, стимуляторів, галюциногенів,тютюну,легкихрозчинниківтощо.Спільнимидлявсіхнаркотичнихречовинкритеріямиєвживання зі шкідливими наслідками, зокрема появи синдрому залежності та інтоксикації, яка буваєнеускладненою;змедичнимиускладненнями;гострою;зтравмоюабоіншимитілесними ушкодженнями; делірієм; розладами сприйняття; судомами; патологічнимсп’янінням;комою.Наркоманіямаєбіопсихосоціальнікорені.Соціальний,психічний іклінічнийстаннаркоманазавждискладнийідраматичнийзіслабопрогнозованими тенденціямидоремісії—утриманнявіднаркотикуумедико-соціально-психологічнітерміни утримання від вживаннянаркотиків.

Наркоманіяохоплюєдіапазономусівіковітасоціальнігрупи.Унаркологіївизнача-ють підліткову, молодіжну наркоманію, наркоманію серед чоловіків, наркоманіюсеред

жінок,щоєвагомимпоказникомзростаннянаркотизаціїсуспільства.Середосіб,щовживають наркотики, збільшилася кількість людей старшого віку, жінок і дітей. Вживан-нянаркотиківєпровокуючимчинникомдоінфікуванняВІЛ/СНІДом;інфекціями,щопередаються статевим шляхом; гепатитами, туберкульозом та іншими соціально небез-печнимихворобами.НайбільшечисловипадківінфікуванняВІЛспостерігаєтьсясамесеред споживачів ін’єкційних наркотиків(СІН).

Порядоквиявленнятапостановкинаоблікосіб,якінезаконновживаютьнаркотичнізасобиабопсихотропніречовини,регламентуєтьсяНаказомповідповіднихміністер-ствахнапідставіЗаконуУкраїни«Прозаходипротидіїнезаконномуобігунаркотичнихзасобів,психотропнихречовиніпрекурсорівтазловживаннюними»1995р.івідповід-нимиредакціями2006р.і2007р.Уньомувизначеноумовитатермінипроходженнянеобхідного курсу наркологічної допомоги та диспансерногонаркологічногонагляду.Суттєвими ознаками наркоманії є: наявність непереборної потребидовживаннянаркотиків,щосупроводжуєтьсяособливостямиспособужиттятасмерті.Численнідо-слідження підтверджують особливо руйнівний вплив наркоманії наморальніцінності,психіку,організмісоціальнувзаємодію,провокуючийхарактердоправопорушеньіса-

могубств.

Хронічна інтоксикація психоактивними речовинами проявляєтьсясиндромами змі-неної реактивності, психічної та фізичної залежності, а також своєрідним симптомо- комплексом наслідків і ускладнень від їх вживання.

Наркоманіяякхворобавизначенарядомзагальнихсимптомівісиндромів,які єзагальнимидлявсіхїїформіхарактерніокремимиспецифічнимипроявамивза-лежності від виду наркотиків. Визначають такі основні синдроми, які поступово пе- реходять один в інший: великий наркоманічний синдром і синдром зміненої реак- тивності.Великийнаркоманічнийсиндром—основнадіагностичнаознакахвороби. Вінвідрізняєздоровулюдинувідхворої.Структурноцейсиндромскладаєтьсязсин- дрому зміненої реактивності та синдрому психічної і фізичної залежності.Синдромзміненоїреактивностівизначаєставленняорганізмудодіїпевногонаркотику.Син- дромвключаєкомплексзахиснихреакційорганізмунавведеннянаркотику;звикан- ня до певної дози та виду наркотику, тобто толерантності.Толерантність— ефект звиканнядонаркотику,щопотребуєдляотриманнясп’янінняпостійногозбільшеннядози.Синдромвказуєнанайбільшранніпатологічнізміниворганізмі,щовиника-ютьувідповідьнатривалевживаннянаркогеннихречовин.Структурноцейсиндром складаєтьсязтакихсимптомів:

Дія захисних бар’єрів організму.Відповідно виду наркотику такі бар’єри визна- чають як специфічні та неспецифічні. Наприклад, специфічні реакції організму при вживаннітютюну—запаморочення,привживанніалкоголю—нудота,привживанні опію—свербінняшкіриверхньоїтретинитіла,барбітуратів—слинотеча,різьвочах, запаморочення тощо. Неспецифічні захисні бар’єри виявляються вегетативними тапсихосоматичнимисимптомами.Узагальномувипадку,незалежновідвидунарко-тику,вонидемонструютьреакціюорганізмуназмінийогогомеостазу(гармоніїтарів- новаги).Зникненнязахиснихбар’єрівувідповідьнаінтоксикаціютапояватолерант- ності свідчить про динаміку наркотизаційної адаптації організму до наростання доз наркотичнихречовин.Цідинамічніособливостісупроводжуютьзмінитолерантності. Толерантністьнакожнійзістадіймаєсвоюспецифіку.ДляІстадіїхарактернезростання толерантності.ДляІІстадіїстаєхарактернимтакзване«платотолерантності»—період

максимальноїстерпностідознаркотичноїречовини.Стадіявключаєнаступніознаки:розвиток стану сп’яніння лише від великих доз; вживання максимальних доз наркотику одномоментно (разова толерантність); толерантність протягом доби (добова толерант-ність). У всіх випадках толерантність є стабільною і істотно не змінюється впродовж певноговідрізкучасу.Визначають,щодляснодійнихпрепаратівплатотолерантності перевищуєвихіднуфізіологічнустерпнітьу5–10разів,дляалкоголю—у8–12разів, адляопіатів—у100разів.Дляiiiстадіїхарактернимєрізкепадіннямтолерантності:людина п’яніє від малої дози, наступає швидкадеградація.

Синдроми залежності визначають за показниками психічних і фізіологічних розладів.

Синдром психічної залежностівключає в себенав’язливий(обсесивний) потяг доприйманнявживаноїречовини,атакожпотребудосягтиочікуваногостануприін- токсикації.Психічнийкомфортустаніінтоксикаціїхарактеризуєтьсядвомаознаками: налаштуваннянапозбавленнявіддискомфортузамістьотриманнязадоволення,апри перервівживанняз’являєтьсяпсихічнийдискомфорт—первиннийабстинентнийсин- дром. Вживаний наркотик дає можливість відновлювати порушені психічні функції,саме тому психічна залежність супроводжується нестримним потягом повторити станиінтоксикаціїабоуникнутипсихічнихстражданьтаіншихрозладів,щовиникаютьпри неможливостіутриманнявідних.Нестримнийпотягмаєуніверсальневизначення,яке скеровує стиль життя і характеризується втратою контролю над дозою наркотику—

«здвигом мотиву на ціль» (за Б. Братусем).

Наступниметапомдраматизаціїжиттянаркохворогоєсиндромфізичноїзалежності.Вінзазначаєстанфізіологічноїадаптаціїорганізмудовживаноїречовинитавиявляєть- сяувтратісамоконтролю,черезнепереборний(компульсивний)потягдоінтоксикації, ауразіїївідсутностінаростаннямсиндромувідміни—вторинноюабстиненцією.

Заміжнароднимиоцінками,Українавходитьдоскладукраїн,депроцесинаркоти- заціїмаютьтенденціюдопостійногозбільшенняякзаабсолютнимипоказниками,такі відносними (опосередкованими збитками в репродуктивній, економічній, соціальнійтаіншихсферах).ЗокремаВООЗвизначаєнаркогеннуситуаціювУкраїністаном«епі- демія»,тобтобільше1%населеннявизначаютьсяякнаркозалежні.Воцінціпроцесів наркотизації використовують поняття стану, структура, динаміка цього негативного соціальногоявища.Станхарактеризуєчисельнукількістьнаркозалежнихіпроблеми зцимпов’язані;рівеньчасткувідзагальноїкількостіна10.000чи100.000населення (цедаєможливістьпорівнюватипитомувагунаркозалежнихпорегіонах);структура визначаєрозмаїттянаркогеннихречовиніїхзатребуваність,зокрема,вдослідженнях цейсписокскладає20–30найменувань,відповіднопріоритетівнашбільшпредстав- леноалкоголь,тютюн,каннабіс(конопля)ітакдалі.Якщобративцілому,тосоціоло- гічнідослідження,даннімедичноїтакримінологічноїстатистикисвідчатьпронарос- таннянегативнихтенденцій.Зокрема,заданимиМВС,у2010р.вУкраїніналічувалося 152800наркозалежних(ізних6тисяч—учнішкілістуденти),передусімцеособи,які скоїлизлочинивстанінаркотичногосп’яніння(засереднімипоказниками60%відусіх скоєних злочинів) або ті, що були затримані в ході профілактичних заходів; з іншого боку,заданимиІнтерполу,вУкраїнізареєстровано65тисячдилерів—розповсюджу- вачівнаркотиків.Втім,середнястатистичнавеличинаосіб,якістраждаютьнанаркома- ніютавключенівнаркообіг,єорієнтовною,томудля«латентних»(прихованих)явищ, доякихвідносятьнаркоманію,ВООЗпропонуєперераховувативизначеніданінакое- фіцієнтлатентності,тобтомножитиу6–8разів.Проблемувизначенняреальноїкарти-

ни наркоманії пов’язано з постійним збільшенням моделей вживання наркотиків, змінспособів наркотизації різних соціальних груп.

Подолання залежності пов’язане з лікуванням і реабілітацією наркоманів. У сфе- рі наркології існують різноманітні фармакологічні стратегії припинення вживання наркотиків і визначених реабілітаційних програм. Найбільш прогресивні поєднують медичні та психологічні моделі. У соціальній роботі значно ширший діапазон підхо- дів, оскільки поєднує лікувальні, реабілітаційні, профілактичні заходи державних, недержавних,зокрема,релігійнихорганізацій,групвзаємопідтримки.Соціальнаро- ботавсферінаркологічнихпроблембезумовномаєсвоївідмінностівідзагальноїсо- ціальноїроботи,наприклад,застосуванням«стратегіїзменшенняшкоди».Соціальна та соціально-педагогічна робота з наркологічних проблем тісно пов’язана з перебі- гомскладностінаркоманіїтапроблемами,якіїїсупроводжують.Такароботамістить диференціаціюїїрівнівнарізнихетапах,відповіднорізнихпсиховікових,соціальних і статусних груп клієнтів. Усутностіїї ефективності соціально-терапевтичний ефект,оскількивонаспрямовананазміниякособистостінаркозалежного,такійогосто-сунків з оточенням, розвиток позитивних потреб і соціальної компетентності соці- альної реабілітації та налагодження взаємодії. При цьому особлива роль належить превентивнимпідходам,якімаютьбутипослідовнимитацілісними,зорієнтованими насім’ю,соціумуцілому.

Літ: Колесов Д. В.Эволюция психики и природа наркотизма: Монография Изд. 3-е, испр. Из- дательство: МОДЭК 2006.— 400 с.; Личко А. Е., Битенский В. С. Подростковая наркология.— СПб.:«Медицина»,1991.—304с.;Молодёжьинаркотики(социологиянаркотизма)/Подред. В.А.Соболева,И.П.Рущенко.—Харьков:Торсинг,2000.—432с.;Профилактиканаркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международногопроекта

/Сост.И. П. Рущенко.— Харьков:Финарт,2002.— 240 с.; Профілактика наркотизації / За ред.О. І. Пилипенко.— К.: Академпрес, 1994.— 127 с.; Профілактика поширення наркозалежності се- редмолоді:Навчально-методичнийпосібник/Підред.В.В.Бурлаки.—Київ:Герб,2008.—224с.;ПятницкаяІ.Н.Общаяичастнаянаркология:Руководстводляврачей.—М.:ОАО«Издательство

«Медицина»,2008.—640с.;СердюкО.О.Першапробанаркотичнихречовинякзакономірність адиктивноїповедінки//Правоібезпека.—2004.—№3.—С.232–235.;СердюкО.О.Пробле- малегітимаціїнаркотизму:досвідсоціологічноговивчення//Методологія,теоріятапрактика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць.— Харків:Харківський національнийуніверситетім.В.Н.Каразіна.—2004.—С.325–328;СидоровП.Н.Наркологичес- каяпревентология:Руководство.—Изд.2-е,перераб.Идоп.—М.:МЕДпрев-інформ,2006.— 720 с. Пилипенко О. І. Соціально-педагогічні та медико-психологічні заходи протидії вжи- ванню наркогенних засобів неповнолітніми та молоддю. Науково-методичний посібник /Упорядник О. І. Пилипенко.— К.: А.Л.Д., 2000.— 100с.

Пилипенко О. І.

ОБ’ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ— окремі особи (дити-

на,підліток,молодалюдина,дорослалюдина)чисоціальнігрупи(сім’я,дитячатамо-лодіжна група чи колектив, неформальне об’єднання), які потребують допомоги та під-тримкивпроцесіїхньогосоціальногостановленняірозвитку,інтеграціївсуспільствота яким адресовано цілеспрямовані чи стихійні соціально-педагогічнівпливи.

Об’єктомсоціально-педагогічноїроботизагаломможутьбутивсілюди,алеупершу чергу—дітитамолодь.Цепояснюєтьсятим,щожиттєдіяльністьусіхгрупнаселення залежитьвідтихумов,щозначноюміроювизначенірівнемрозвиткусуспільства,ста-

номсоціальноїсфери,змістомсоціальноїполітики,можливостямиїїреалізації.Требатакожзауважити,щокожналюдинавбудь-якийчас,убудь-якийперіодсвогожиття потребуєбільшповногозадоволеннясвоїхпотребіінтересівабозіштовхуєтьсязпев- нимисоціальнимидефіцитамиумовжиттячивзаємодії,труднощамитапроблемами, якінезавждиможеподолатисамостійнотапотребуєтоючиіншоюміроюпідтримки,допомоги, захисту. Масштаби об’єктів соціально-педагогічної діяльності не варто неви-правданорозширювати,оскількипотребавнійдляпевнихпрошарківнаселення,груп таіндивідівєпотенційною,адляінших—актуальною.Потенційнупотребувдопомозі чипідтримцінаврядчислідрозумітиякознакуоб’єктасоціально-педагогічноїроботи, оскількискрутноїжиттєвоїситуації,яка,власнекажучи,спричиняєвиникненнястосун- ківміжоб’єктомісуб’єктомсоціально-педагогічноїроботи,уцьомуразіневиникає.

Разом із поняттям «об’єкт» у теорії та практиці соціально-педагогічної діяльності вживаютьтермін«клієнт».Цедоситьблизькізазмістом,аленетотожніпоняття.Клі-єнт— особа, яка звернулася з проханням про допомогу до відповідної соціальної службичиспеціаліста.Клієнтамитакожзазвичайназиваютьокремихосіб,групилю- дей,їхніхродичів,сім’ї,громади,якієадресатамисоціальноїроботи.Вонинеможутьсамостійно подолати свої проблеми, вийти з життєвої кризи, функціонувати самостійноітомупотребуютьсторонньоїдопомоги.Основнавідмінністьміжнимиполягаєвтому,що соціально-педагогічна робота з клієнтом не може здійснюватися без йогозгоди, навідмінувідоб’єкта,якийнезавждиініціюєспеціальнуроботуфахівцячисоціальної службизним.Об’єктисоціально-педагогічноїдіяльності—цепотенційніклієнтифахів- цівсоціальноїсфери.

Об’єкти соціально-педагогічної діяльності класифікують з урахуванням «універ- сальних»і«специфічних»ознак.До«універсальних»ознакналежатьтакі,щоприта- маннівсімклієнтам:стать,вік,соціальнийстатустощо.Застаттюклієнтівподіляютьначоловіківіжінок,завіком—надітей,молодь,осібзрілоговіку,людейпохилоговіку.Заступенемдобровільностієклієнти,якіприходятьзавласноюініціативою,ає такі, яких приводять рідні чи направляють працівники соціальнихслужб.Більш уза- гальненукласифікаціюздійсненозакритерієммасштабностіоб’єкта.Уцьомурозу- мінніоб’єктисоціально-педагогічноїроботи—цеіндивіди,сім’ї,групитаспільноти, які потребують створення відповідних соціокультурних умов для соціалізації чи пе- ребуваютьускладнійжиттєвійситуації.

Як«специфічні»ознакиоб’єкта/клієнтаможнарозглядатитиповіпроблеми,якіста- ютьпричиноюпсихологічноготасоціальногодискомфортуособистості.

Проблемизіздоров’ям,щоускладнюютьабонедозволяютьсамостійновирішува- тижиттєвіситуації.Цетакігрупинаселення:людизобмеженимифункціональними можливостями(якдорослі,такідіти);люди,щомаютьсоматичнічипсихічнізахворю- ванняабоінвалідність;сім’ї,якімаютьдітей-інвалідів;дорослітадіти,щовідчувають психологічністреси;ВІЛ-інфікованілюдитаїхніродини;особи,якізазналирадіацій- ного впливутощо.

Девіантнаповедінкавїїрізнихформахівидах.Доцієїкатегоріїналежать:діти,щома-ютьпроблеми,пов’язанізнавчаннямушколі,іїхніродини;педагогічнозанедбанідіти татакі,щоповодятьсебезухвало,агресивно;дітитапідлітки,схильнідоправопору- шень;діти,щовідчуваютьжорстокеставленняінасильство,якіопинилисявумовах,що загрожуютьздоров’ютарозвитку;неповнолітнізасудженітаособи,щоповернулисязмісць позбавлення волі, спеціальних виправно-виховних установ; люди, які залежнівід

психоактивнихречовин;родини,уякихєособи,щозловживаютьалкоголемінаркоти- ками;особи,схильнідосуїцидальнихспробтощо.

Важке, неблагополучне становище різних категорій сімей.Представниками цієїгрупи населення можна вважати: прийомні сім’ї, батьків-вихователів та дітей у ди- тячих будинках сімейного типу; сім’ї, що мають на піклуванні дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків; родини з низьким рівнем доходів і які перебу- вають у важкому матеріальному становищі; багатодітні родини; неповні родини; родини, у яких батьки не досягли повноліття; родини, у яких дитину виховує лише один із батьків; молоді родини; родини, що розлучаються; подружні пари, що ма- ють серйозні сімейні конфлікти; родини з несприятливим психологічним мікро- кліматом, конфліктними стосунками та агресією, педагогічною неспроможністюбатьків.

Особливестановищедітей(діти,якізрізнихпричинопинилисяускладних,критич-нихситуаціяхчивідчуваютьвідсутністьбатьківськоїтурботи).Тут доцільно виділи-титакігрупи:випускникидитячихбудинківішкіл-інтернатів(додосягненнянимима- теріальноїнезалежностітасоціальноїзрілості),якіпроживаютьсамостійно;осиротілі дітичидіти,щозалишилисябезпіклуваннябатьків;безпритульнідітитапідлітки;діти, якідезінтегрованітадезадаптованідонормсоціальногожиттявколективіі,якнаслі-док, відчувають самітність і дефіцит спілкуваннятощо.

Насильство.Доцієїкатегоріїналежать:дітитамолодь,якісталижертвамифізично- го,психологічноготасексуальногонасильства;особи,якихзмусилизайматисяпрости-туцією; жертви торгівлілюдьми.

Працевлаштування.Доцієїгрупиналежатьбезробітні,молоділюди—випускники навчальнихзакладіврізнихрівнівакредитації,якіневзмозізнайтироботузафахом;молоді люди, які повернулися з місць позбавленняволі.

Цігрупинеєвичерпнимиісталими,їхнійскладможезмінюватисьякпідвпливом соціально-економічнихумов,такіпідвпливомзмістусоціальноїполітикивдержаві, посиленнясоціально-профілактичноїчисоціально-правовоїроботизрізнимигрупа- минаселення.Окрімтого,якіснітакількіснізмінивназванихгрупахзалежатьвідтого, наскількипродуктивнопрацюютьсоціальніпедагогитапрацівники,щобзалучитияк- найбільшукількістьклієнтівдогрупсамодопомоги,включитиїхуреальнудіяльністьз метоюполіпшеннявласногожиттяібільшсамостійноговирішеннявласнихпроблемабо проблем своєїсім’ї.

Об’єктом соціально-педагогічної діяльності можуть бути не лише клієнти, якіста- новлятьоб’єктсоціально-педагогічноїроботи,айлюди,якієїїсуб’єктами,атакожінші люди,якіможутьвпливатинасоціальнупроблему,зарадиякої,наприклад,створені тачиіншасоціальнаслужбачисоціально-виховнийінститут,дієтойчиіншийпроект абопрограма(наприклад,керівникитаполітики,щоприймаютьрішення).Цеозначає, щовмежаходногосоціальногопроекту/програмиможутьіснуватикількарівнознач- нихабонерівнозначнихоб’єктів:однаабокількацільовихгрупклієнтів,якіотримують допомогу; цільові групи соціальних педагогів або працівників, волонтерів, фахівців, якихпотрібнонавчитиметодицінаданнядопомоги;цільовігрупилюдей,якихпотріб- нопереконатисприятинаданнюдопомогидоступнимиїмзасобами(відповіднимирі- шеннями,якщоцекерівникитаполітики,формуваннямгромадськоїдумки,якщоце представникиЗМІ,фінансовоючигуманітарноюдопомогою,якщоцеспонсоричибла-годійникитощо).

Упрактицісоціально-педагогічноїроботитипологіяклієнтів—цебазисдлявизна- ченнятипусоціальноїагенціїчигромадськоїорганізації,змістутанапрямівїхньоїді-яльності, залучення фахівців певного профілю, переліку різновидів соціальної допомо-гитасоціальнихпослуг.

Літ.:БезпалькоО.В.Соціальнапедагогікавсхемахітаблицях:Навч.посіб.—К.:Логос,2003.—134с.;ЛукашевичМ.П.,МиговичІ.І.Теоріяіметодисоціальноїроботи:Навч.посіб.—2-гевид.—К.:МАУП,2003.—С.12–20.;СластенинВ.А.Социальныйпедагогисоциальныйработник: Личностьипрофессия//Теорияипрактикасоциальнойработы:Отечественныйизарубежныйопыт.—М.,Тула,1993.—Т.2.—С.265.;СоціальнароботавУкраїні:Навч.посіб./І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько,С.Я.Харченкотаін.Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої,Г.М.Лактіонової.—К.:Центрна- вчальноїлітератури,2004.—256с.;ШакуроваМ.В.Методикаитехнологияработысоциальногопедагога:Учеб.пособиедлястуд.высш.пед.учеб,заведений.—М.:Издательскийцентр«Акаде- мия», 2002.— 272с.

Петрович В. С.

ОЦІНЮВАННЯвсоціальнійроботі/соціальнійпедагогіці—цефундаментальнатех- нологія,орієнтовананавизначенняпотребдітейімолоді(клієнтівцентрівсоціальних службдлясім’ї,дітейімолоді,закладівсоціальногоспрямування),системниймоніто- ринг процесу надання послуг / проведення заходів і досягнутих результатів, аналіз фінансовихвитратірівняекономічногоефектусоціально-педагогічноїдіяльності;це процес,щопостійнознаходитьсяврусітаєчутливимдозмінпотребклієнта,інновацій соціальноїпедагогікитасоціальноїроботи,формуваннядержавноїсоціальноїполіти- киусферізахиступравдітей.Оцінювання—важливийкомпонентстандартівнадання соціальнихпослуг,якірозвиваютьсявУкраїні,томуйогоздійсненнямаєбутисистема-тичним і базуватися на індивідуальному та комплексномупідходах.

Оцінюваннябазуєтьсянапринципахіцінностяхсоціальноїроботи,основнізяких: доступність;добровільність;гуманність;конфіденційність;профілактичнаспрямова- ність;безоплатність;партнерство;системність;гарантованийзахистправлюдини/ди-тини, сім’ї; пріоритетність інтересів клієнтів, врахування їхньоїдумки.

Компонентиоцінювання—церізнівидиоцінки,якіодночасновиконуютьрольйого інструмента(тобтояксукупністьметодів,задопомогоюякихвизначаютьнагальніпо- треби індивіда, групи, громади, суспільства), а також є частиною циклуоцінювання. Оцінка—обов’язковаскладовасоціально-педагогічногосупроводу/супроводження,ведення випадкутощо.

Розрізняютьтипиоцінки:оцінкупотреб,оцінкупроцесу,оцінкурезультатів(впливу), економічнуоцінку.Оцінкупотребпроводятьдлятого,щобмативичерпнукартинужит-тєвихобставиндитинитасім’їіскеруватипроцесвідборунеобхідноготипувтручання. Виділяютьдварівніоцінкипотреб:первиннийрівень—початковаоцінка;вториннийрівень—комплексна.Оцінкупотребдитинитасім’їрозглядаютьякдіїзізбору,оброб- ки,систематизації,аналізу,узагальненнятапорівнянняданихзапевнимистандартами,моделями (див.Оцінка потреб дитини).Оцінка процесу— досліджуєтьсявідповідністьзаходів,щопроводятьсяз клієнтом,індивідуальномуплану дій, відстежується послідов-ністьїхвиконання.Фактичнооцінкапроцесу—цемоніторинг(систематичнийперегляд) роботисоціальнихпедагогів.Основніпитанняоцінкипроцесу,наприклад:чибуловтру-чанняприйнятнимдля клієнта,групи тощо.Оцінка результатів роботи(впливу)визна-чаєнаслідкивтручання,впливзаходів,щопроводились,наякістьжиттяклієнта,його

безпосередні здобутки,з’ясовуєчивідбулись позитивнізміни в поведінці клієнта,чи вдалосяподолатискладніжиттєвіобставинитощо.Такіздобуткиможнакласифікувати якповедінкові(змінарівняпоінформованості,позицій,знань,уміньіповедінки)іті,що непов’язанізповедінкою(рівеньорганізаційних,екологічнихіполітичнихзмін).Еконо-мічна оцінкадає аналіз ефективностівитрат,щобпереконатисяу виправданні виділення фінансових,матеріальних таінших ресурсів на допомогуклієнту.

Процесоцінюваннямаєциклічнийхарактер,оскількирізнітипиоціноквзаємообу- мовлюютьоднаодну.Ігноруваннячивідсутністьбудь-якоготипуоцінкипорушуєпро-цесоцінювання

Підчасздійсненняусіхвидівоцінки(потреб,процесу,результатів/впливу,еконо- мічної)використовуютьгрупиметодів,дляякиххарактерніякоб’єктивнітакількісні, такісуб’єктивнітаякісніметоди.Якправило,усіметодимаютькорелюватиміжсобою. Заоб’єктивнимитакількіснимиметодами,наприклад,можнаоцінитирозмірсімей- ногоприбутку,врахувавшизарплату,соціальнудопомогутавитратинапроживання. Засуб’єктивнимитаякіснимивизначають,наприклад,станзадоволеностіклієнтапіслянадання допомоги. Якість отриманих результатів може різнитися в залежності від мето- дів, що використовувалися при здійсненніоцінювання.

Процедуризборуінформації/данихможутьвключати:опитування(інтерв’ю,анке- тування),фокус-групи,бесіду/структурованітацілеспрямованідискусії,спостережен-ня, тестуваннятощо.

Існуютьпевністандартипроведенняякісногооцінюванняйоцінки,асаме:кожний клієнт,якийзвертаєтьсядосоціальноїслужби,маєправонанегайнупочатковуоцін- ку; на перебіг оцінки та їїрезультатине повинна впливати дискримінація щодо віку, неспроможностіособи,їїстаті,культуричираси;людина,якапроходитьоцінку,має правонавласнийпоглядстосовноситуації,складнихжиттєвихобставин,уякихвона опинилась, що потрібно враховувати в роботі з нею; клієнти мають право на доступ до інформації про себе, бути вільними від примушення, а також припинити участь упроцесіоцінювання;усіорганізації,служби(якурядові,такінеурядові),щонадаютьсоціальні послуги, повинні мати єдині переконання щодо мети, завдань, методів оцінкитавикористовуватистандартніформидляїїздійснення;усісоціальніпрацівники,які проводятьоцінку,маютьпройтивідповіднупідготовкутарегулярнопідвищуватипро-фесійну кваліфікацію; оцінювання та саму оцінку проводить міждисциплінарна коман-да,доскладуякоївходятьфахівцізацікавленихорганізацій,установ,закладів.

Літ.:Інноваціїусоціальнихслужбах/Заред.СемигіноїТ.В.—К.:Пульсари,2002.—94с.;Кеп-веллЄ.,БаттерфосФ.,ФраціскоВ.Відбірефективнихметодівоцінки.Практикасприянняздоров’ю.—2000.—№1(4).—С.307–313;Науковийсупровід,моніторингтаоцінкаефектив- ностісоціальнихпроектів/О.О.Яременко,О.Р.Артюх,О.М.Балакіреватаінш.—К.:Державний центрсоціальнихслужбдлямолоді;Державнийінститутпроблемсім’їтамолоді,2002.—123с.

Звєрєва І. Д.

ПАТРОНАЖСОЦІАЛЬНИЙ(лат.patronus—покровитель,оборонець)—особливаформазахиступравособистості,майнанедієздатнихтаіншихгромадянувипадках,пе-редбачених законом. Патронаж передбачає проведення в домашніх умовах профілак- тичних, оздоровчих, санітарно-просвітницьких заходів, надання соціальнихпослуг.

Соціальний патронаж проводятьзалежно від ситуації, щообумовленапевними склад- нимиобставинами,увигляді:соціально-медичногопатронажусімей,якімаютьдітей,ата-

кождітейзособливимипотребами,зметоюсвоєчасногонаданнянеобхідноїсоціально- медичноїдопомоги;соціально-психологічногопатронажуклієнтівзакладівсоціальногообслуговуваннязметоюзабезпеченнясвоєчасноговиявлення, попередженняситуацій,пов’язаних іздискомфортомособистості чиміжособистіснимиконфліктами,іншимискладними життєвими ситуаціямишляхомнаданнянеобхідної психологічної допомоги; соціально-педагогічного патронажусімей, що здійснюється з урахуванням їх віднесеннядопевнихгруп(багатодітні,малозабезпеченітощо)наосновіспостереженьізметоюви- явленняфізичноготапсихологічногостанучленівсім’ї,характерубатьківсько-дитячихстосунків,забезпеченнянормального сімейного виховання; соціально-економічний патронажздійснюється в основномустосовномалозабезпечених сімейта одинокихгромадянпохилоговікушляхомспостереженнясоціально-економічногостануклієнтіві надання своєчаснихсоціально-економічнихпослуг; соціально-правовийпатронажздій-снюєтьсястосовнодітей,жінок,осібпохилоговіку,інвалідів,якіпроживаютьусім’ях,зметоюпопередження чи ускладненьситуації.

Літ.:СоціальнароботавУкраїні:Навч.посіб./І.Д.Звєрєва,О.В.Безпалько,С.Я.Харченкотаін.: Зазаг.ред. І. Д. Звєрєвої,Г.М. Лактоінової.— К.: Центр навчальної літератури, 2004.— 256с.; Основныевидысоциальногообслуживаниянаселения/Социальныйпатронаж:http://www.msrt/ru/main/people/service_b/service_b6.

Лактіонова Г. М.

ПІДТРИМКА СОЦІАЛЬНА—системазаходівсуб’єктівсоціально-педагогічної роботи,спрямовананавирішенняпроблемосіб,якіперебуваютьускладнихжиттєвихобставинахшляхом наданняїмдопомогичинеобхідних видів соціальнихпослуг;системазаходів,спря- мовананастворення умов,щодозволяють забезпечитисоціальну захищеністьлюдей.

Найбільш поширені види соціальної підтримки: соціально-педагогічна, матеріальна, психологічна, правова (юридична) тощо.

Соціально-педагогічна підтримка— надання допомоги особистості у процесі соціа- лізації з метою розкриття та розвитку її можливостей. Соціально-педагогічна підтримкаорієнтовананастворенняумовдляподоланняіндивідомтруднощіввінтелектуально-му,моральному, емоційно-вольовому, психологічному розвитку, визначення інтересівіпотреб,шляхівподоланняпроблем,щодопомагаєдосягатибажанихрезультатівуріз- нихсферахжиттєдіяльності.Здійснюєтьсязадопомогоютакихпедагогічнихметодівякпереконання, навіювання, вправляння, позитивне та негативне підкріплення, стимулю- вання, змаганнятощо.

Матеріальна підтримканадається шляхом виплат пенсій, компенсацій, допомоги на лікування та оздоровлення; забезпечення продуктами харчування, одягом, медика- ментами, засобами для пересування тощо.

Психологічнапідтримка—сукупністьспособівімір,якіспрямованінанаданнядо-помоги в психологічній стабілізації особистості, позбавленні від комплексів; формуван-нямеханізмівпсихологічногозахисту;підтриманняпозитивнихемоцій;розвитокпси-хологічної стійкості особистості; подолання наслідків психотравмуючих ситуацій тощо.Такапідтримканадаєтьсяпідчасконсультацій,психотерапевтичнихбесід,психологіч-них тренінгів, зустрічей групсамодопомоги.

Літ.:ГейцИ. В. Гарантии, социальная защита и поддержка населения в Российской Федерации.—М.,2005.—640с.;ЗвєрєваІ.Д.Соціально-педагогічнароботаздітьмитамолоддювУкраїні:те- оріяіпрактика:Монографія.—К.:ПравдаЯрославичів,1998.—393с.;Словарьпосоциальной

педагогике: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений /Авт.-сост.Л. В. Мардахаев.— М.:

«Академия»,2002.—368с.,Социальнаяпедагогика:учеб.пособие/Подред.проф.А.В.Ивано-ва.—М.:«ДашковиК»,2010.—424с.

Безпалько О. В.

ПЛАНУВАННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ / СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ— процес роз-

робкипланів,щовключаєпевнізаходи,показники,пов’язанізрішеннямперспектив- нихіпоточнихзавдань.П.с.р.—одназосновнихфункційуправлінняпорядізпрогно-зуванням, організацією, координацією, стимулюванням, маркетингом, інформаційними відношеннями, обліком і контролем. Здійснюється системою органів, підрозділів, ланок (керівників, спеціалістів), які працюють у сфері соціальногообслуговування.

У зв’язку зі швидким становленням і розвитком системи соціального захисту на-селеннявУкраїнінапочатку90-хрр.з’явивсяновийдлявітчизняноїпрактикитер- мін—«плануваннясоціальноїроботи»,якийреалізуєтьсяпершзавсеувигляді організаційнихпланів.Цепов’язанозтим,щосоціальнеобслуговування—цеор-ганізаційна форма соціальної роботи, мережі органів соціальної роботи, які маютьнаметіздійсненняполітикидержавитагромадськихструктурщодозабезпечен-ня населення потенційними життєвими благами, сприяння нормалізації людських соціально-психологічних відносин, розвитку самостійності. Основою системи со- ціального обслуговування є соціальні служби. Незалежно від ролей, які виконують працівники у різних службах та організаціях, їхні дії підпорядковані певній стратегії втручання.Останнімаютьнаметідопомогтиіндивідамзмінитисвоєжиття,поліпшити середовище,уякомувонифункціонують.Стратегіївтручанняподіляютьнатакі:пря- мевтручання(догляд,веденнявипадку,соціально-психологічнеконсультування);на- вчання(наставництво,змінаповедінки);комбінованевтручання(фасилітація,вулична робота,активізація,мобілізація,представництвотазахистінтересів,консультування, допомога іншим фахівцям); втручання, спрямоване на зміну системи (планування, адміністрування, збирання даних та управління ними; оцінювання, дослідження). Плануванняєневід’ємноюскладовоювсіхстратегій.Відповідальнізайогоздійснен- ня соціальні працівники більшість свого робочого часу витрачають на дослідження, моніторинг,оцінюванняпрограмдіяльності.Уневеликихсоціальнихслужбахдопла- нуванняможутьбутизалученівсіспівпрацівники.

Щорічнийпланскладаєтьсявідповіднодозавдань,щовирішуютьсоціальніслужби зурахуваннямумовроботитамаєтакірозділи:а)основнізаходищодореалізаціїсоці-альних програм; б) науково-методичне забезпечення; в) інформаційно-аналітичне за-безпечення;г)видавничадіяльність;ґ)кадровезабезпечення,утомучисліпідвищення кваліфікації.Упланіроботивказуютьформу,термін,місцепроведеннязаходу,відпо- відальнуособа,партнерівіформутарозмірфінансування.

План роботи на місяць / тижденьрозробляють відповідно до завдань, які вирі- шуєпевнасоціальнаслужба,щорічногоплану,атакожізурахуваннямособливостей поточного періоду. Поряд із переліком основних питань контролю директора план можевключатиособливізавдання,асаме:а)принциповідлядосягненнярезультату соціальної роботи (або забезпечення контролю у виконанні рішень вищих організа- цій);б)взаємодіїзгромадськими,благодійнимиорганізаціямитаструктурнимипід- розділами влади; в) публічні як засіб впливу на територіальну громаду та взаємодії зі ЗМІ; г) важливі для розвитку соціальноїслужбияк організації; ґ) навчання кадрів,

спеціалістів,волонтерів;6)завданняаналізу,оцінкитапідведенняпідсумківвиконан- ня.Планможематитакірозділи:а)організаційнаробота;б)роботаспеціалізованих формувань; в) профілактична робота; г) організація діяльності з питань здійсненнявторинноїпрофілактикивцільовихгрупахнаселення.Упланіроботивідповідноїслужбинамісяць/тижденьвказуютьназвузаходу,форму,термін,місцепроведення заходутавідповідальнуособу.

Індивідуальнийпланспеціалістасоціальноїслужбискладаєтьсязурахуваннямосновних завдань,яківирішуєслужба,їїщорічного, щомісячноготащотижнево-гопланівроботитавключаєтакізаходи:а)організаціяроботи(підготовкадоку-ментівзавимогами контролю,обліку,звітностітапитаньаналізу);б)виконання практичноїсоціальноїроботи(графік,місце);в)роботазізверненнямигромадян,клієнтамисоціальноїслужбитазапланамисоціальногосупроводу;г)здійснення супервізіїтанаданняконсультацій(день,час,місце);ґ)заходивзаємодіїзнеуря- довими організаціямитаструктурнимипідрозділами органів влади(дата, фор-маучасті, назвазаходу);д)участьуметодичнійроботі, питання самопідготовкитапідвищеннякваліфікаціїспеціалістів,волонтерів(дата,формаучастіаборівень відповідальності,назвазаходу);е)інформаційнарекламнадіяльність(дата,фор-мадіяльності,спрямування).Упланіобов’язковороблятьвідміткупровиконання запланованих заходів.Удеяких соціальнихслужбахіндивідуальний(особистий)планможевключати узагальнення основних індивідуальнихрезультатів роботиштатногоспеціаліста,якізапланованозабезпечити:а)підготовкапроектіврі-шеньдиректораслужби;б)соціальнароботазпідлітками(кількість);в)соціальнароботазазверненнями (кількість);г)здійсненнязаходівсоціального супроводу (кількість справ);ґ)проведення груповихзаходів(кількість)івиконаннязавданьзасоціальнимипутівками;д)здійсненняінспектуванняклієнтів;е)участьузахо- дахдіяльностімережісоціальнихслужбіпартнерськихорганізацій;є)узагальнен-нядосвідуроботиабопідготовкаметодичних,творчихзвітів;ж)підготовказвітів,статейітренінговихпакетів(кількість).

Вибірстратегіївтручаннязалежитьвідзагальногопідходу,якогодотримуєтьсясо- ціальнаслужба,ііндивідуальноїситуаціїклієнта.Лишеретельневиявленняпроблем, потребтаочікуваньклієнтів,обставин,щоспричинилиїх,єпередумовоюконцентра- ціїнанайактуальнішихзавданняхівиборунайпродуктивнішоїдляконкретноїситуаціїстратегії.

Поприте,щостратегіїмаютьрізнепризначення,умежахкожноїзнихсоціальним працівникамдоводиться:збирати,зберігатитапоширюватиінформацію;вестипере- говори;укладатиконтрактийугоди,оцінюватипроблеми;налагоджуватидовірливі стосунки;відпрацьовуватитавпроваджуватипланидій;оцінюватирезультатиробо- ти.Послідовністьцихетапівзалежновідобставинможезмінюватися,однакзацікав- ленийурезультативнійдіяльностісоціальнийпрацівникнеможенепрогнозуватиїх. Виникнення нових стратегій соціальної роботи зумовлене змінами соціальних від- носин, які в кожному суспільстві відображають конкретно історичну специфіку йогорозвитку.

СьогоднісистемасоціальногообслуговуваннявУкраїніперебуваєнастадіїзміни,оновлення, реорганізації, що зумовлено трансформаційними процесами в суспільстві.Відбувається становлення багатопрофільної функціонально-організаційної структу- ринаданнясоціальнихпослуг.АлеголовноюпроблемоюП.с.р.булатазалишається

реалістичність, яку розуміють як обґрунтованість заходів і їх ресурсне забезпечення(«стартове» надалі).

Літ.:Вступдосоціальноїроботи:Навч.посіб.длястуд.вищ.навч.закл./заред.Т.В.Семігіної,І.І.Миговича.—К.:Академвидав,2005.—304с.(Альма-матер);Документаціявсоціальнійроботі

/Упоряд.:К.Шендеровський,І.Ткач.—К.:Главник,2006.—112с.(Бібліотекасоціальногопраців- ника);ПесоцькаО.П,КутняковаІ.С.Веденнядокументаціїсоціальногопедагогатасоціальногопрацівника:навчально-методичнийпосібник/О.П.Песоцька,І.С.Кутнякова;Держ.закл.«Луган.Нац.ун-тіменіТарасаШевченка».—Луганськ:Вид-воДЗ«ЛНУіменіТарасаШевченка»,2010.— 67с;Словарь-справочникпосоциальнойработе/Подред.д-раист.наук,проф.Е.И.Холосто- вой.—М.:Юристъ,1997.—424с.

Песоцька О. П.

ПРЕДСТАВНИЦТВОІНТЕРЕСІВ(іншіназви—адвокасі,адвокація,адвокатування,за-хист інтересів клієнта) — процес захисту прав, реалізації інтересів індивідів, груп людейуповноваженимиособамизметоюотриманнянимидоступудопослугустанов, наяківонимаютьправо,аленеможутьотримати;взаємодіявідіменіклієнтазюридич-ними та фізичнимиособами.

П.і.якметодсоціальноїроботипочалорозвиватисяу60-тірр.ХХст.Однимізперших,хтозапропонувавсоціальнимпрацівникамвиступатиуролізахисникаправ клієнтів, був американський організатор соціальної роботи за місцем проживання Ч.Гроссер.ВивченнямособливостейП.і.займалисьзарубіжні(Д.Брендон,Л.Лестер, М.Лосен,Л.Стірлінг,Р.Шнайдеріін.)іукраїнські(О.Волгіна,О.Стецьков,В.Турський іін.)фахівці.

П. і.виконує такі завдання: дотримання процесуальної законності; дотримання істо-ричноїзаконності;корекціярішеньорганівсудовоїтавиконавчоївлади.Соціальніпра- цівники,якіпредставляютьінтересиклієнта,перебираютьнасебевідповідальністьза:збір і систематизацію інформації щодо гарантованих державою послуг,пільг,допомоги,якінадаютьдержавніструктури;організаціюсистематичногогруповогоінформування проновіможливостіотриманнядержавноїдопомоги;особисте,телефоннечичерезкомп’ютерне спілкування, індивідуальне консультування клієнтів щодо гарантій держа-виузадоволенніїхпотреб,оскарженнядійпосадовихосіб,відповідальнихзанадання допомоги;використанняресурсівгромади;діяльністьнапроханняклієнтів,батьківчиопікунів щодо отримання ними послуг, матеріальної допомоги, відновлення докумен- тівтощо.

П.і.важливеувипадках,коликлієнтнехочебратиучастіуюридичнихсправахчи іншихдіяхабопростонездатендоцьоговсилуправовоїнеобізнаності,стануздоров’я таін.Соціальнийпрацівникотримуєтакіправанелишетому,щоклієнтйогоуповно- важує,айтому,щовінмаєтакіповноваженнязазаконом(службиусправахнеповно- літніх,органиопікитапіклування).

ВиділяютьнизкустратегійП.і.:а)переговоритапереконаннятихосібтаінстанцій, відякихзалежитьрозв’язанняпроблемклієнтачисоціальновразливоїгрупи;б)судовіпозови,якізастосовуютьутихвипадках,колипорушеноправа,визначенізаконодав-ством; в)створення груп і коаліцій, які завдяки колективному представництву збільшу-ютьшансинауспіхрозв’язанняпевноїпроблеми;г)проведеннядослідження,якізба- гачуютьінформацієютааргументамидляздійсненняуспішнихпредставницькихдій;ґ)проведенняпублічнихакцій(демонстрацій,маршівпротесту,збиранняпідписівпід

петиціямитощо);д)зверненнядоЗМІ,проведенняінформаційнихкампаній;е)модельніпрограми(створення моделі дій організації в ситуації виникнення потреби в розв’язанні проблем клієнта, що перебувають у віданні іншоїорганізації).

П.і.моженабуватирізнихформ.Численнірізновидицієїдіяльностіможнаумов- но поділити на дві великі групи: а) індивідуальне (безпосереднє) представництво, спрямованеназабезпеченняправконкретногоклієнта(індивіда,сім’ї);б)колектив- не (опосередковане) представництво, яке передбачає захист прав певної соціально вразливоїгрупи.

СередрізновидівіндивідуальногоП.і.найчастішевиділяють:а)юридичнеП.і.(методитадії,задопомогоюякихадвокатийіншіособи,якімаютьюридичнуосвіту,допома- гаютьлюдямреалізовуватисвоїправавідповіднодочинногозаконодавства);б)про-фесійнеП.і.(діяльністьнайманогопрацівниканезалежноїорганізаціївідіменіклієнта зметоюотриманняпослуг,необхіднихцьомуклієнтові);в)громадськеП.і.(діяльність спеціальнопідготовленоговолонтеращодозахисту,забезпеченняправлюдей,якіз певнихпричиннеможутьповноцінносебепредставляти;волонтеринамагаютьсяна- лагодитистосункизлюдьми,зрозумітитапредставитиїхніпотребиіпроблеминана-лежному рівні; таке представництво можуть здійснювати і штатні соціальні працівники,упосадовихобов’язкахякихпредставленняінтересівклієнтівнезазначеноякоднез повноважень);г)самопредставництво(процес,уякомуособаабогрупалюдейдіють увласнихінтересах,задовольняючивласніпотребийінтереси;відбуваєтьсявситуаці- ях,колиособаформальнопредставляєсебесама,хочавонайможевикористовувати допомогуіншихдлянабуттявідповіднихвміньінавичок).

ПроцесіндивідуальногоП.і.охоплюєтакіетапи:а)представленняпроблеми(з’ясуванняпідчасінтерв’юбаченняклієнтомвласноїпроблеми);б)збірінформації(отриманнядодатковоїінформаціївідклієнта,йогооточення,атакожінструкційвідклі-єнта); в)дослідження прав клієнта(вивчення законодавства та нормативно-правових документів, положень соціальних служб, умов надання послуг, допомоги абощо та ста-новищаклієнта:матеріальноїситуаціїродини,стануздоров’ятощо,якідаютьправонаотриманняпевнихсоціальнихгарантій);г)інтерпретаціяінформаціїтапогодженнязклієнтомпланудій(обговореннязклієнтомзібраноїінформації,роз’ясненняйому законодавства,визначеннястратегіїтатактикидій,прийняттярішеннящодотого,чи вартопереходитидонаступнихетапів,спільнеплануванняподальшихкроків);ґ)нама-ганнядосягтидомовленості(проведенняпереговорівпідчасзустрічічителефонноїрозмови з іншою стороною); д)використання формальних механізмів(написання офі-ційнихзвернень,поданняпозовівдосуду,розглядсправиусуді,забезпеченняклієнто- відоступудопослугпрофесійногоюристатощо).

ДоколективногоП.і.належать:а)структурнеП.і.(діяльністьпевнихоб’єднань, груп, спільнот, спрямована на відстоювання на політичному рівні найактуальніших питаньсвогожиття.Важливимнапрямомєлобіюваннязмінунормативно-правовомурегулюванні на державному та місцевому рівнях, спрямованих на впровадження новихсоціальнихпослуг,якіможутьнадаватиіснуючііщойностворенісоціальніустанови. ЗдійсненнятакогоП.і.тіснопереплітаєтьсязістатутнимицілямитазавданнямиорга- нізації, передбачає зміни в структурі надання послуг. Представник інтересів клієнта уплануванніструктурногопредставництвамаєспівпрацюватизкерівництвомсоціаль- ноїустанови)б)представництворівних(діяльністьорганізаційсамодопомоги,уякихлюди працюють разом, представляючи особистіпроблеми).

КолективнеП.і.можевідбуватисянатакихрівнях:а)локальний(місцевий);б)ре- гіональний;в)національний,г)глобальний.Чимдалізамежілокальногорівняпоши- рюєтьсяпредставництвоінтересівконкретноїсоціальноїгрупи,тимвищанеобхідність убагаторівневихсистемахкомунікації,прийняттярішеньіреагування,тимбільшечасупотрібно для планування та здійсненнязаходів.

КолективнеП.і.можебутиспрямованоназмінив:а)політиці(впливзахисниківін- тересівнаполітикууряду,владнихструктур,організацій,якщовонивважаютьїїнад- тожорсткоючитакою,щопотребуємодифікацій.Інодізахисникиможутьвиходитиіз того,щозпевнихпитаньбракуєполітичнихрішень);б)програмі(вдосконаленнятих програм,щопоганоадмініструються,неберутьдоувагипотребклієнтів,марнуютьре- сурси,невідповідаютьзадекларованимцілямабодоякихфактичнонемаютьдоступу клієнти); в) проекті (експериментальне впровадження короткострокового проекту з розв’язанняпевнихсоціальнихпроблем,відпрацюванняновоїмоделіроботи);г)пер- соналі(зміникерівникасоціальноїслужби,якийнемаєналежнихнавичокуправлін- ня,організованості,вмінняуникатиконфліктівірозв’язуватиїхтощо,атакожфахівців середньоготанизовогорівнів);ґ)практиці(змінапроцедурусоціальнійслужбі,умов, критеріїчистандартівнаданняпослугтощо).

КолективнеП. і.передбачає плануваннятапроведення відповіднихкампаній.Підготовкадопредставницькоїкампаніїпередбачає:окресленняпроблемикампа-нії(потребуєретельногозборуінформації,проведеннядослідження);визначення партнерівіприхильників;можливо, створеннякоаліції; визначеннятих, хто можеопиратисяідеї,хтобудеопонентомітого,учомуполягаютьїхніаргументи;роз-робкумети,завдань,основноїідеїкампанії(гасло);обраннястратегіїдій;підготов-купланузаходів(змістзаходів,терміниїхпроведення,необхіднілюдські,інтелек-туальні,адміністративні, матеріальні, фінансовіресурситаспособиїхзалучення).Проведення кампаніїзП. і.потребує мобілізаціїтакоординації зусиль,залученнярізних людейдоучастівзаходах кампанії,регулярнийперегляддосягнутотаприпотребі—корекціїпланів.

ОднимізвидівП.і.єпосередництво—співробітництвопредставникаклієнтазін- шоюстороною/опонентом.Найчастішевонозводитьсядопереговорівзадлязадово-лення інтересівклієнта.

Літ.:БрижоватаО.,ВолгiнаО.Рольсоціальнихпрацівниківупредставництвіінтересіввразливих верствнаселеннятазокремаосіб,якімаютьалкогольнутанаркотичнузалежність//Соціально-психологічна реабілітація людей із залежністю від наркотичних речовин: Наук.-метод. збірка.—К.:ГраффітіГруп,2003.—С.69–75;Представництвоінтересівсоціальновразливихдітейтасімей: Навч.посібник/ЗаредСемигіноїТ.В.—К.:Четвертахвиля,2004.—216с.;Теоріїтаметодисо- ціальноїроботи/Заред.СемигіноїТ.В.,МиговичаІ.І.—К.Академвидав,2005.—328с.;Стец- ков О. В., Турський В. М. Представництво прав та інтересів клієнтів соціальних установ.— К., 2001.—56с.;Энциклопедиясоциальнойработы:в3-т:Пер.сангл.—М.:Центробщечеловечес- кихценностей,1993.—Т.1.—С.302–307.

Семигіна Т. В.

ПРОФІЛАКТИКАСОЦІАЛЬНА(грец.prophylakticos—запобіжний)—діяльність,спря- мовананазапобіганнявиникненню,поширеннючизагостреннюнегативнихсоціаль- нихявищіїхнебезпечнимнаслідкам.Соціальнапрофілактика—цеодинізнапрямів реалізаціїсоціальноїполітики,якийздійснюютьшляхомприйняттявідповідногозако-

нодавства, економічними заходами, діяльністю установ освіти, охорони здоров’я, соці-альної роботи культури, правоохоронних органів, засобів масової інформації тощо.

Предметсоціальноїпрофілактикивсоціально-педагогічнійдіяльності—незайня- тістьмолоді,бездоглядністьдітейіжорстокеповодженнязними,протиправна,агре- сивна, адиктивна та ризикована поведінка, насильство в молодіжному середовищі, захворювання,спричиненісоціальнимиумовами,способомжиттятаповедінкоюлю- дей,їхнаслідки,суїцидальнаповедінка,молодіжнийекстремізмізверненнямолоді додеструктивнихрелігійнихтечійтаантисоціальнихсубкультуртощо.Метасоціальної профілактики—нетількипопередженняпроблемінегативнихявищ,айстворення умовдляповноцінногофункціонуваннясуспільстватажиттєдіяльностіокремихосіб. Основні напрями профілактики: виявлення, усунення чи нейтралізація чинників,що породжуютьнегативнісоціальніявищатасоціальніпроблеми,сприяютьїхзагострен- нютазаважаютьрозвиткулюдини,атакожформуваннявлюдейякостей,необхіднихдля подолання проблем і задоволення потреб нешкідливимчином.

Цільовігруписоціальноїпрофілактики—цеокреміособи,соціальнігрупи,верстви населення,якістраждаютьабоможутьпостраждативідпроблемчинегативнихявищ, ті,щосвоїмидіями,поведінкою,способомжиттяспричиняютьпроблеми,атакожосо- би,соціальнігрупийорганізації,віддійякихзалежитьподоланняпричиннегативних явищтаїхнаслідків.Загальнапрофілактикаохоплюєшироківерствисуспільствазага- лом.Їїмета—подоланнязагальних,універсальнихпричиннегативнихявищ.Спеціаль- напрофілактикаспрямовананатігрупи,якізнаходятьсявособливихумовах,щозбіль- шуютьризиквиникненнятазагостренняпроблемичиформуваннявнихнебезпечної поведінки(групиризику).Залежновідтого,наякійстадіїрозвиткупроблемипроводять профілактичнуроботу,виділяють:первиннупрофілактику—діяльність,спрямовану напопередженнявиникненнятапоширенняпевногонегативногоявищатапроблем, пов’язанихізним;вториннупрофілактику—діяльність,спрямованунапопередження загостреннянегативнихявищтаїхнаслідків,назапобіганняпоглибленнюсоціальної дезадаптаціїосіб,якимвластиваасоціальначинебезпечнаповедінка;третиннупро- філактику—роботу,спрямованунапопередженнярецидивівасоціальноїабонебез- печноїповедінкисередосіб,якимтакаповедінкабулавластивараніше.

Історичносклалосядекількастратегійімоделейпрофілактичноїроботи.Згіднозістратегієюусунення шкоди,проблема, соціальне явище чи певнаповедінкавизнаютьсяоднозначно негативними та неприпустимими; профілактика спрямована наїхнедопу-щення. За стратегієюзменшення шкодинегативне явище, проблема чипевна поведінкавизнаютьсянебажаними,алеможливими(принаймнічастково,запевнихобставин);профілактика спрямовується на недопущення (обмеження) їхніхнегативнихнаслідків.Моделіпрофілактикинаосновіпевнихуявленьщодоприродипроблеми(негатив-ногоявища)визначаютьмету,змістіметодиїїпрофілактики.Згіднозмоделямистри-мування,залякуваннятаствердження моральнихпринципів основнапричинанегатив-нихявищ,асоціальноїтанебезпечноїповедінки—схильністьлюдинидопоганоготаїїнезахищеністьщодонегативнихвпливів.Профілактикаспрямованананедопущенняасоціальної чи небезпечної поведінки за допомогою заборони певнихдій,форму-ваннявлюдинистрахупередїхніминаслідкамичиуявленняпроїхгріховність,амо-ральністьабонеприпустимістьдляпорядноїлюдини.Недолікомпрофілактикизадо-помогою вказаних моделей є те, що вона не усуває особистіснихпричинзверненнялюдинидоасоціальноїчинебезпечноїповедінкитанедопомагаєїйзахиститисьвідне-

гативноговпливусоціальнихчинниківпроблем.Моделіпоширенняфактичнихзнань, навчанняпозитивнійповедінці(афективногонавчання),формуванняздоровогоспо- собужиттядопомагаютьусунутиособистіснічинникисоціальнихпроблемінебезпеч- ноїповедінки,підготуватилюдинудозустрічізпроблемоютадозадоволенняпотреб нешкідливимчином.Останнімоделіможутьбутиефективнозастосованівсоціально-педагогічнійдіяльності.

Соціальнупрофілактикуможназдійснюватинарівнівсьогосуспільства,окремого регіону,макросередовища(макрорівень),окремоїсоціальноїгрупи,установи,органі-зації, мікросередовища (мікрорівень), окремого індивіда (індивідуальний рівень). Про-філактичнуроботунамакрорівніреалізовуютьувиглядікомплекснихпрофілактичнихпрограм, кампаній у засобах масової інформації, масових заходів, координованої діяль-ностімережіустановтаорганізацій.Намікрорівніпрофілактиказдійснюєтьсяувигляді спеціальних програм, заходів і окремих дій у межах установ, організацій і замісцем проживання.Індивідуальнийрівеньпрофілактики—робота,щопроводитьсяспеціа- лістамитаволонтерамизокремимиособами.Упроцесіпрямоїсоціально-педагогічної профілактикизалежновідїїрівняможутьзастосовуватисьметодисоціальноїрекла- ми,поширенняпрофілактичноїінформаціїчерезЗМІ,поширеннядрукованихматері- алів,проведеннялекцій,бесід,відеолекторіїв,індивідуальноготагруповогоконсуль- тування,дискусій,диспутів,конкурсів,змагань,спортивних,розвиваючихірольових ігор, соціально-психологічних, навчальних і комплексних профілактичних тренінгів, залученнядітейімолодідонауковоїтатворчоїдіяльності,волонтерськоїроботи,«на- вчаннянарівних».Успішністьсоціально-педагогічноїпрофілактикизалежитьвідтого, наскількивонабудедоповненазаходаминепрямоїсоціальноїпрофілактики:створен- нясоціально-економічнихможливостейдлязадоволенняпотребіведенняздорового способужиття,забезпеченнядоступностікультурно-освітніхісоціальнихпослугтощо.

Літ.: Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическаяпомощь/Подобщ.ред.И.Д.Зверевой.—К.:Наук.світ,2001.—63с.;Моделю-вання та впровадження програм щодо здорового способу життя: Метод. матеріали длятренера

/Підзаг.ред.І.Зверєвої,Г.Лактіонової.—К.:Наук.світ,2002.—58с.;МаксимоваН.Ю.,Толстоу-ховаС.В.Соціально-психологічнийаспектпрофілактикиадиктивноїповедінкипідлітківтамо- лоді.—К.,2000.—200с.;Социальнаяработа/Подобщ.ред.проф.В.И.Курбатова.—Ростовн/Д: Феникс,1999.—С.288–296.;Сучасніпідходиусферіохорониздоров’ятайогопопуляризації: Метод.матеріалидлятренера/Упоряд.:Н.В.Зимівець,В.В.Крушельницький,Т.І.Мірошничен- ко:Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Наук.світ,2003.—95с.;Формуванняздоровогоспособужит- тя:Навч.посіб.:Дляслухачівкурсівпідвищеннякваліфікаціїдерж.службовців/О.О.Яременко таін.—К.:УІСД,2000.—232с.

Лютий В. П.

РЕАБІЛІТАЦІЯ(франц.réhabilitation,лат.re—зновуіhabilis—зручний,пристосований;пізньолат. rehabilitatio — відновлення, rehabilito — відновлюю) — комплекс медичних, психологічних, педагогічних, професійних, юридичних заходів, спрямованих на віднов-леннячикомпенсаціюпорушенихабовтраченихіндивідомсуспільнихзв’язківівідно- синвнаслідокзмінстануздоров’я,соціальногостатусу,втратиблизькихлюдей,нави-чок навчальної діяльності, соціальної дезадаптації та ін., які супроводжуються стійкимирозладамифункційорганізму(інвалідністю),захворюваннямнаалкоголізм,наркоза-лежністю, втратою соціального статусу, роботи, житла, близьких людей і тяжкимипере-

живаннями такихвтрат,скоєнням злочинів тощо. Передбачає якнайшвидше і найбільшповневідновленняповноцінногофункціонуваннярізнихкатегорійнаселення.Одинізосновних напрямів соціально-педагогічноїдіяльності.

Р.потребують численні категорії людей: інваліди; особи, звільнені з місць позбавлен-няволі;військові,щоотрималипораненняіпсихічнітравмиуходібойовихдій;нарко- таалкогольноїзалежності,якіпройшликурслікування;жертвисексуальногонасилля іторгівлілюдьми;тяжкохворі(післятравм,інсультів,інфарктів,хіміотерапії,складних операцій),бездогляднітабезпритульні;діти-сиротитадіти,позбавленібатьківського піклування; свідки тяжких злочинів; неповнолітні з затримкою психічного розвитку; людипохилоговіку,щознаходятьсяузакладахсоціальногозахистунаселення;особизобмеженимифізичнимиможливостями;біженці;іншіособи,якіопинилисяусоціально-небезпечнихіскладнихжиттєвихобставинах.Р.—складнийпроцес,врезультатіякого утого,накоговінспрямовується,формуєтьсяактивневідношеннядопорушенняйого здоров’я(статусу,прав,умовсамореалізаціїтощо)івідновлюєтьсяпозитивнесприй- няттясебе,життя,сім’їісуспільства.

Диференціюють кілька видівР., а саме: медичну, психологічну, соціальну, педагогіч- ну, професійну.

ВосновумедичноїР.покладаютьсязаходилікувально-діагностичноготавідновлю- вального характеру (зокрема, після травм, інфарктів, інсультів, хірургічного лікуван- няаболікуваннявідалкогольноїінаркозалежності).Цесистемалікувальнихзаходів, спрямованихнавідновленняпорушенихчивтраченихфункційорганізмуособи,нави-явлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпеченняумовдляповерненняособидонормальноїжиттєдіяльності,напрофілактикуусклад-нень і рецидивів захворювання; спеціалізований етап відновлювальноголікування.

ПсихологічнаР.—цесистемазаходів,спрямованихнавідновлення,корекціюпси- хологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвиткуйутвердженняособистості.Орієнтовананавідновленняпсихічнихстанів,які булипорушенівнаслідоктравмувальноїдіїрізнихфакторів.Сферавпливупсихолога обмеженавпливомнавнутрішнійпростіржиттяокремоїлюдини.Прицьомуцентром цьоговнутрішньогопросторуєсамосвідомість.Основнимзасобом—активізаціявлас-ноїактивностіклієнта.Психологдопомагаєлюдиніусвідомитисоціальніцінностіітакимчиномподолативластивейомупочуттяменшовартості,реалізувати«індивідуально- особистіснийпланжиття».НайбільшадекватноцілямпсихологічноїР.служитьпсихо- терапія,якаможездійснюватисьяквіндивідуальній,такігруповійформах.

СоціальнаР.спрямовується на відновлення соціального досвіду і встановлення соціальних зв’язків, норм поведінки, спілкування, емоційної стабільності,активного соціального життя, поновлення соціального статусу, інтеграцію у відкритий соціум, розширенняіпоглибленнясоціальнихконтактів,входженнявкультуру,відновлення професійнихякостейінавичок,соціальногодосвідуісоціальнихфункцій,психічного, фізичногоідуховного(морального)здоров’ядезадаптованихосіб;цепроцесвіднов- ленняздатностілюдинидожиттєдіяльностіусоціальномусередовищі,атакожсамого соціальногосередовищаіумовжиттєдіяльностілюдини,якібулиобмеженічипоруше- нізпевнихпричин.

ПедагогічнаР.передбачає, насамперед, комплекс педагогічних заходів, спрямова- них на відновлення (компенсацію) порушених функцій організму особистості (зокрема,восібзособливимипотребами,відновленнянавичоксамообслуговуванняінавчання

утих,хтозастаномздоров’ятривалийчасненавчався,втративужесформованінавич- ки письма, лічби чи читання, змушений врезультатіперенесеної травми по-іншому пристосовуватисядопроцесунавчання,дорізнихвидівдіяльності)чисім’ї,яказнахо- дитьсяускладнійжиттєвійситуації.ВосновуздійсненняР.педагогічноїпокладаються знанняіндивідуально-психологічнихособливостейіпідтримкапозитивноговособис- тісномурозвиткутарозвиткугрупи(сім’ї).

Соціально-педагогічнаР.здійснюється,якправило,успеціалізованихзакладах,якіназиваються соціально-реабілітаційними центрами. Завданнями таких закладів є: про- філактика бездоглядності, безпритульності дітей і підлітків; медико-психологічна допо-могадітям,якізвинибатьківабоузв’язкузекстремальнимиситуаціями(утомучислі фізичного, психічного, сексуального насилля, небезпечних умов проживання та ін.) опинилисяускладнихжиттєвихобставинах;формуванняморальнихцінностейіприн- ципів,позитивногодосвідусоціальноїповедінки,навичокконструктивногоспілкуван- няівзаємодіїзоточуючимилюдьми;виконанняопікунськихфункційповідношенню дотих,хтозалишивсябезопікибатьківчизасобівдоіснування;психологічнатапеда- гогічнапідтримка,сприятливадляподоланнякризовихстанівособистості;сприяння поверненню у сім’ю; допомога у життєвому самовизначенні, турбота проподальшепрофесійне та побутовевлаштування.

У реабілітаційних закладах соціально-педагогічнаР.включає три основні етапи: діагностичний,створенняіреалізаціїреабілітаційноїпрограми,післяреабілітаційно- гозахисту.

ПрофесійнаР.орієнтовананаповерненнядотрудовоїдіяльності.Професійнареабі-літація передбачає відновлення понижених або втрачених професійних функцій, відбірпрофесіїіадаптаціюдонеїособизінвалідністю,утомучислідитини,відновленняїїтру- довоїдіяльностізастароюабоновоюпрофесією.Включаєзаходищодозабезпечення зайнятостіосібзінвалідністю,експертизипотенційнихпрофесійнихздібностей,про- фесійноїорієнтації,професійноїпідготовки,підготовкиробочогомісця,професійно- виробничої адаптації, раціонального працевлаштування, динамічного контролю раціональності працевлаштування і успішністю професійно-виробничої адаптації. ПрофесійнаР.осібзобмеженимиможливостями(професійнийвідбір,професійнаорі- єнтація,професійнаосвіта,професійніпідготовка,перепідготовка,перекваліфікація,раціональне працевлаштування) спрямована на забезпечення їх конкурентоспромож-ності на ринку праці та працевлаштування, як в звичайних виробничих умовах, так і вспеціальностворенихумовахпраці.

Професійна орієнтація осіб з інвалідністю у працездатному віці здійснюється від- повідно до індивідуальної програмиР.для підвищення їх конкурентоспроможності наринкупраці,визначенняможливостейпрофесійноїпідготовки,перепідготовкита подальшогопрацевлаштуванняі,уразіпотреби,супроводжуєтьсямедичнимспосте- реженнямзаними.Професійнуорієнтаціюінвалідіввпрацездатномувіці,якімають бажанняпрацюватиізареєстрованівдержавнійслужбізайнятості,можездійснюватидержавна службазайнятості.

Послуги з професійної орієнтації дітям з інвалідністю надаютьспеціальнізагальноос-вітні школи (школи-інтернати), загальноосвітні санаторні школи(школи-інтернати)приучасті,уразіпотреби,центрівсоціальнихслужбдлямолодітареабілітаційнихустанов.Р.здійснюється на різних рівнях:індивідуальному, груповому, суспільному.Наінди-відуальному рівні здійснюється консультування, соціальний патронаж ііндивідуальна

допомогатапідтримкаякуцентрахсоціальноїреабілітації,такізамісцемпроживання. Нагруповомурівніефективнимиформамироботиє:тренінги,майстер-класи,обмін досвідом,участьурізнихсоціальнихпроектах,іншігруповіформироботитанавчання, утомучислілекції,диспути,дискусії,присвяченіконкретнимпроблемаміпотенційним можливостямлюдинищодосоціалізаціїіреабілітації.Насуспільному—масовіакції (благочинні,екологічні,трудовітощо),масовірекреаційнізаходи(свята,конкурси,мі- тинги)—якметодзняттясоціальноїнапруги,встановленнязв’язківізгромадськістючерез ЗМІ (телебачення, пресу, листівки, оголошення, запрошення, анкетування, вулич- не чи телефоннеінтерв’ювання).

Р.може здійснюватись як у спеціалізованих закладах (психолого-реабілітаційних центрах,кризовихцентрах,лікувальнихіспеціалізованихнавчальнихзакладах),такі, припотребі,замісцемпроживанняклієнта.ДоздійсненнятогочиіншоговидуР.за- лучаютьсякваліфікованіфахівці(відповіднонаявноїуклієнтапроблеми).Такожїїдо- речноздійснюватиіззалученнямдотакоїроботиволонтерів.

УтермінаР.існуютьііншізначення,зокрема,юридичне—яквідновленнявправах,відновлення втраченого доброго імені, відміна необґрунтованого звинувачення неви-нноїособичигрупиосіб«завідсутностіскладузлочину».Р.відрізняєтьсявідамністії, помилуванняповнимвідновленнямправірепутаціїзоглядунесправедливогозвину-вачення.

Загалом процесР.передбачає комплекс заходів, спрямованих на оновлення особис-тісноготасоціальногостатусу,індивідуальноїісуспільноїцінності,порушенихфункційорганізму та працездатності; визначається соціальною підтримкою і соціальним захис-томлюдей,якіїхпотребують;полягаєуфізичнійтерапії,психотерапії,тренуваннях,змі- ніспособужиття.

Літ.:Соціальнапедагогіка:теоріяітехнології.Підручник[АлєксєєнкоТ.Ф.,БасюкТ.О.,Безпаль- коО.В.,ЗвєрєваІ.Д.таін..];зазаг.редІ.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2006.— 316с.;Соціальнапедагогіка:словник-довідник[Т.Ф.Алєксєєнко,Ю.М.Жданович,І.Д.Звєрєва, О.Л.Кононкотаін.];зазаг.ред.Т.Ф.Алєксєєнко.—Вінниця,ООО«Планер»,2009.—548с.;РанерК. Основы реабилитации.— М., 1980.— 218 с.; Реабилитация социально дезадаптированных де-тейиподростков:Краткийсловарьдлясотрудниковспециализированныхучрежденийсоци- альнойреабилитациинесовершеннолетних./Сост.Г.М.Иващенко,В.Н.Бушуева,приучастии В.И.Ширинского.—М.,1998.—87с.

Алєксєєнко Т. Ф.

РЕІНТЕГРАЦІЯ(лат.re—префікс,щоозначаєвідновлення,іntegratio—інтеграція,на- буття цілісності) — процес повернення людини в суспільство в ролі активного тане- залежного члена соціального життя, що передбачає компенсацію втрат соціальних зв’язків,досягненнянеювідповідногорівняемоційногостанутощо.Організаціятаза- безпечення оптимальних умов реінтеграції створюють можливості для подальшогоповноцінного функціонування індивіда усоціумі.

Цепроцесповерненнявсуспільствоуроліактивноготанезалежногочлена,учасни- казагальногосоціальногожиттялюдини,якахворачипоганопристосованадооточу-ючихумов.Реінтеграціюможнарозглядатиякоб’єднаннявцілечастин,атакожпроцес, що веде до такого стану. Це перетворення відносно самостійних, слабко пов’язаних між собою елементів у функціональну систему, формування та відпрацювання вмінь і нави-чоксоціальноїкомпетентності(здатністьдоспівпраці,вміннярозв’язуватипроблеми

врізнихжиттєвихситуаціях;комунікативнінавичкитанавичкивзаєморозуміння;вмін- няусвідомлюватирізнісоціальніролітабратиучастьужиттігромадитощо).

Принципиреінтеграційного процесу, що стосуються дітей:гуманізм(ставлення додитиниякнайвищоїцінності,безумовнеприйняттядитини,любовіповагадонеї);індивідуальнийпідхіддодитини(виявленняпроблемособистісногоростутадопомога уїхрозв’язанні,врахуванняіндивідуальнихособливостейірозробкаіндивідуальнихпрограм розвитку);пріоритетність інтересів дитини;комплексний підхід(різнобічнаоцінкапотребдитинитасередовища,уякевонаінтегрується);взаємодія,команднийпідхіддовирішенняпроблемдитинитасім’ї(налагодженняспівпрацітапартнерства міжрізнимидержавнимиінеурядовимиорганізаціямивінтересахдитини,створенняміжвідомчих та міждисциплінарних команд фахівців для прийняття обґрунтованого рі- шення стосовно дитини, сім’ї чи ефективного здійснення соціального супроводження);стимулювання дитини та сім’ї до самодопомоги(активізація внутрішніх ресурсів сім’їтадитинидозміниспособужиттянакраще,перебудовистосунків,саморозвитку;фор- муваннябажанняуспішноадаптуватисядоновихумовібутимобільним;прагненняро- битивласнийвибірівстановлюватиособистісніжиттєвіцілі).

Літ.:Словарьпосоциальнойпедагогике/Авт.-сост.Л. В.Мардахаев.—М.:Академия, 2002.—368с.

Петрочко Ж. В.

РЕСУРСИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ— джерела та перед-

умовиотриманнянеобхіднихлюдямматеріальнихідуховнихблаг,якіможнавикорис- татизаіснуючихтехнологійісоціально-економічнихвідносин.Уширокомурозумінні ресурсирозглядаютьякзапасичого-небудь,якіможнавикористовувативразіпотре- би;джерелойарсеналзасобівіможливостей,доякихможнавдаватисяпринеобхід- ностізметоювиконанняпевнихзавданьчивдосконаленнядіяльності.Процеспошукута залучення ресурсів називаютьфандрейзингом.

Усоціальній/соціально-педагогічнійроботівиокремлюютьвнутрішнітазовнішні ресурси. До внутрішніх належить соціально-психологічна характеристика людини, зякою безпосередньо працює фахівець (соціальнийпедагог,соціальний працівник, пси-хологтощо):особливостіпсихічнихпізнавальнихпроцесівособистості(сприймання, уваги,пам’яті,мислення,мови,уяви);проявиемоційно-вольовихпроцесівіпсихічнихстанів; особистісні характеристики (особливості характеру, темпераменту, потреби, ін-тереси,цінності,мотиви);показникиосвітньогорівнялюдини;професійнітасоціальні умінняінавички,якимивонаволодіє.

Оскільки соціально-педагогічна робота пов’язана з використанням психологіч- них,соціологічних,педагогічних,управлінськихметодівіприйомів,зовнішніресурси розглядаютьяксукупністьможливостейдлярозв’язанняіндивідуальнихісоціальних проблем,якіможутьбутизалученіякспеціалістом,такіклієнтом.Дозовнішніхресурсівналежать матеріальні, людські, інституційні, інформаційні,технологічні.

Серед матеріальних ресурсів виокремлюють фінансові та нефінансові, офіційні та неофіційні. До фінансових ресурсів належать усі види грошових надходжень для організації та здійснення соціально-педагогічної роботи. Серед них — бюджетні ви- тратиназабезпеченнядіяльностірізнихсоціальнихслужб,пенсіїтаіншівидивиплати, передбаченідіючимзаконодавствомдлярізнихкатегорійнаселення,грантичиспон- сорськінадходженнянарахунокдержавних,громадськихорганізаційіфізичнихосіб.

Водночас вони — різновид і офіційних матеріальних ресурсів. Приклад неофіційних фінансовихресурсів—грошовадопомогадрузів,колегпороботі,спонсорів,якубез- посередньопередаютьлюдині,щопотребуєпідтримки,абоїїблизьким.Нефінансовіматеріальні ресурсами — це приміщення, обладнання, книги, речі, лікитощо.

Основні людські ресурси соціально-педагогічної роботи: соціальні педагоги, со- ціальні працівники, психологи, реабілітологи, інші фахівці соціальних інститутів, во-лонтери.

Інформаційніресурси—цеокремідокументитамасивидокументів,результатиін- телектуальної,творчоїйінформаційноїдіяльності,базитабанкиданих,усівидиархівів, бібліотечні,музейніфондитаінші,щомістятьвідомостітазнання,зафіксованінавід- повіднихносіяхінформаціїСередінформаційнихресурсіввиокремлюють:спеціальну літературу; буклети, листівки, брошури, прес-релізи, рекламну продукцію (плакати, стенди);інформаціювзасобахмасовоїінформаціїпроблагодійнізаходинеурядових структурісоціальніпрограмиорганіввладитамісцевогосамоврядування;інформацій-ну мережу Інтернет (сторінки донорів, інформаційно-пошукові сервери, спеціалізованісторінкизфандрейзингутощо);уснуінформаціюспеціалістівіволонтерів.

Кожна держава має систему соціальних інститутів, які безпосередньо чи опосе- редкованозаймаютьсявирішеннямсоціальнихпроблем.Найпоширенішіінституцій- ні ресурси: загальноосвітні заклади; позашкільні заклади; заклади системиохорони здоров’я,культури,різноманітнісоціальніслужби(центрисоціальнихслужбдлясім’ї, дітей і молоді, територіальні центри обслуговування пенсіонерів та самотніх непра- цездатнихгромадян,центрисоціально-трудовоїтапрофесійноїреабілітаціїінвалідів;реабілітаційні центри для дітей і молоді з функціональними обмеженнями; центри зай-нятості, центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх; соціальні гуртожитки, клубизамісцемпроживаннятощо).Окрімперерахованихінституційнихресурсів,ді- яльністьякихкоординуєтьсянадержавномутамісцевомурівнях,виокремлюютьще церквутанеурядовіорганізації.

Технологічніресурси соціально-педагогічної роботи — сукупність форм, методів іприйомів,якізастосовуютьсоціальніслужби,закладисоціальногообслуговування, громадськіорганізаціїтаспеціалістийволонтеризметоюзадоволенняпотребабови-рішення проблем окремих осіб чи соціальних груп. У практичній соціально-педагогічнійроботінайчастішезастосовуютьприкладнітехнологіїсоціально-правовогозахисту,со-ціального обслуговування, соціальної профілактики, соціальної реабілітації, соціально- го опікунства, патронажу, супроводу, рекламно-інформаційнітехнології.

Літ.:БезпалькоО.В.Соціальнапедагогікавсхемахітаблицях.—К.:Центрнавчальноїлітерату- ри,2003.—138с;Социальнаяработа/ПодредВ.И.Курбатова.—Ростовн/Д:«Феникс»,1999.— 576с.;Энциклопедиясоциальнойработы.В3т.Т.3:Пер.сангл.—М.:Центробщечеловеческихценностей, 1994.— 466с.

Безпалько О. В.