Змістінапрями Зміст і напрями соціальної / соціально-педагогічної роботи • 119 • соціальної / соціально-педагогічної роботи

• 120 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

БАТЬКІВСТВО— соціально-психологічний феномен, що є сукупністю знань,уявлень іпереконаньстосовносебеубатьківськійролі,якіреалізуютьсяувсіхпроявахповедін-кової складової батьківства; процес забезпечення батьками (рідними чи прийомними)необхіднихумовдляповноцінногорозвиткутанавчаннядітей.

Розвинена форма батьківства характеризується відносною стабільністю іреалізу- ється в узгодженості між батьками поглядами на батьківство. Цю формубатьківстваскладають такі компоненти: ціннісні орієнтації подружньої пари (сімейні цінності); бать-ківськіустановкитасподівання;батьківськіпочуття;батьківськапозиція;батьківська відповідальність;стильсімейноговиховання.Кожнийкомпонентбатьківствавключаєвсебетрискладові:когнітивну,поведінковутаемоційну.

Ціннісніорієнтаціїоб’єднуютьлюдейусім’юістворюютьперспективудляїїрозвит-ку.Вонивизначаютьметународженняташляхивихованнядитинивсім’ї.Батькивпли- ваютьнаформуванняієрархіїцінностейудітейнетількиякемоційноблизькілюди, алеіякпредставникисвітудорослих,ізякимидітиідентифікуютьсебе.Цінностісім’їє важливимфакторомдлясімейноїсистеми—якнарівнівзаємодіїподружньоїпари,так інарівнівзаємодіїбатьківіздітьми.Щодоцінніснихорієнтацій,токогнітивнаскладова характеризуєтьсятим,якаінформаціязнаходитьсянарівніпереконань.Першзавсеце переконаннящодопріоритетубудь-якихметитазавданьжиття,типівповедінки,жит- тєвихпринципів.Емоційнаскладовацінніснихорієнтаційвизначаєставленнялюдинидо цінностей. Наприклад, батьки радіють, коли дитини добре вчиться, бо освіта входитьдопріоритетівсімейнихцінностей.Поведінковаскладоваможебутиякраціональною, такіірраціональною,головневній—спрямованістьнареалізаціюціннісноїорієнта- ції,досягненнязначущоїмети,захистутієїчиіншоїсуб’єктивноїцінності.Особливістю сімейнихцінностейєвзаємодіявсіхпереліченихкомпонентів,почуттів,знань,пере- конаньіповедінковихпроявів.

Батьківськіустановки—поглядбатькачиматерінасвоюроль,якийвключає,утомучислі,ірепродуктивнуустановку,заснованийнакогнітивномутаповедінковомукомпонентах.Батьківськісподіванняпередбачають право очікувати від інших визнанняїхньоїсоціальноїролібатьків,відповідноїповедінкиоточуючих,узгодженоїзроллю, атакожповодитисьвідповіднодоочікуваньоточуючих.Вонитакожмістятьтрискла- дові:когнітивнаскладовавиявляєтьсявуявленняхпрорепродуктивнінормисуспіль- ства,пророзподілбатьківськихролейтаідеальнийобраздитини.Емоційнийаспект виявляєтьсявемоційномуфонівреалізаціїбатьківськихустановоктаочікувань.По-ведінкова складова визначає реальну репродуктивну поведінку, взаємини подружжя,батьківське ставлення та батьківські позиції. У структурі батьківського ставлення ви- окремлюютьінтегральнеприйняттяабонехтуваннядитиною;міжособистіснудистан- цію;формитанапрямиконтролюдитини;соціальнобажануповедінку.Докогнітивної складовоїбатьківськогоставленнязараховуютьуявленняпрорізніспособитаформи

взаємодіїздитиною,знанняпрометувихованнятарозвиткудитини.Емоційнаскла- довабатьківськогоставленняміститьоцінкитасудженнящодорізнихтипівбатьків- ськогоставлення,атакожемоційнезабарвленняповедінковогопроявубатьківського ставлення.Поведінковаскладова—формитаспособипідтримкиконтактуздитиною,контролю, вихованнявзаємин.

Батьківськіпочуттяемоційнозабарвлюютьбатьківськеставлення.Вонисклада- ютьсязгрупипочуттів,щовідрізняютьсявідіншихемоційнихзв’язків.Їхняспецифіка полягаєвтому,щотурботабатьківпродітейнеобхіднадляпідтриманняжиттядитини. Апотребаубатьківськійлюбовієжиттєвонеобхідноюдлямаленькоїдитини.Любов кожногозбатьків—джерелотагарантіяемоційногоблагополуччялюдини,підтримки їїпсихічноготафізичногоздоров’я.Батьківськалюбовнеєвродженимпочуттямлюди- ни.Вонаформуєтьсяупродовжїїжиття.Любитидитину—означаєвмітибудуватизнеюконтакт,бачитизмінивїїрозвитку,довірятидитині,вчитисьприйматиїїтакою,якою вонає.Батьківськіпочуттяможутьбутисуперечливі,амбівалентні.Залежновідситуації убатьківможутьвиникатиякпозитивні,такінегативніпочуття,середяких—роздра- тованість,гнів,почуттяпровини,страхутощо.

Батьківськапозиція—психологічнаівиховнаспрямованістьматерітабатька,за-снована на свідомій чи неусвідомлюваній оцінці дитини, що знаходить своє вираженнявпевнихспособахінормахвзаємодіїзнею.Складовимибатьківськоїпозиціїє:адек-ватність(найбільшблизькадооб’єктивноїоцінкапсихологічнихіхарактерологічних особливостейдитини,побудовавиховноговпливунаосновітакоїоцінки);гнучкість(здатністьзмінюватиметодитаформиспілкуванняівпливунадитинувідповідноїївіко-вим особливостям, конкретним ситуаціям);прогностичність(здатність батьків до про-гнозуванняподальшогорозвиткужиттядитинитапобудовивзаємодіїзнею).

Батьківська відповідальність, як складова феномену батьківства, належить до рядускладнихпонятьупсихологіїособистостіісоціальнійпсихології.Вонамаєдуальнупри- роду і включає як відповідальність перед соціумом, так і відповідальність перед со- вістюзажиттятавихованнядітей.Когнітивнаскладовабатьківськоївідповідальності проявляється в уявленнях про відповідальну та безвідповідальну поведінкубатьків, пророзподілвідповідальностіміжматір’ютабатьком.Емоційнаскладова—уставлен- нідоперерозподілуобов’язківусім’ї,емоційномузабарвленніцьогопроцесутаупро- цесіоцінюваннясебеякбатька,матерізточкизорувідповідальності.

Стиль сімейного виховання— це своєрідне поєднання перелічених вище струк- турних компонентів — ціннісних орієнтацій подружньої пари, батьківських устано- вокісподівань,батьківськогоставлення,батьківськихпочуттів,батьківськихпозицій, батьківської відповідальності. Стиль батьківської поведінки впливає наформування особистостідитини,розвитоксоціальнихнавичок.Йогокогнітивнаскладовавключає загальніуявленняпроможливіспособиспілкуванняздитиноютастилівиховання.Емо- ційнаскладовастилюсімейноговихованнявизначаєпочуття,яківиникаютьубатьків щодорозподілувідповідальності,однедоодного,використанняспособівспілкуван- няздитиною.Поведінковаскладовабезпосередньопов’язаназуміннями,навичками стосовновихованнятанавчаннядитини,доглядузанею,матеріальногозабезпечення, вміннябудуватигармонійнівзаємостосункивподружжі,формуватистильсімейноговиховання.

Усвідомлене батьківство— взаємодія батьків (чи осіб, які їх замінюють) між собою, іншими членами сім’ї, дітьми, результатом якої є створення найбільш сприятливих умов

дляповноцінногорозвиткудитининавсіхетапахїїжиття.Підусвідомленимбатьків- ством також розуміють свідоме ставлення батьків до процесів виховання, розвитку тадоглядузадитиноюнавсіхетапахїїжиттєдіяльностізметоюформуванняздорової та зрілої особистості. Усвідомлене батьківство — це також сукупність батьківських якостей,почуттів,знаньінавичокщодовиховання,розвиткудітейнарізнихетапахїх-ньоїжиттєдіяльності.

Літ.:Батьківствоврадість:методичнийпосібникдляпроведеннятренінгівзбатьками/Г.М.Лак-тіонова,І.Д.Звєрєва.—К.:Health-int.,2009.—376с.;БезпалькоО.В.Соціальнапедагогікавсхемахітаблицях:навч.посібник—К.:Логос,2003.—132с.;КравецьВ.П.Психофізіологічні тапсихолого-педагогічніаспектиформуванняусвідомленогобатьківства.—К.:Видавн.Центр

«Академія», 2001.— 244 с.; ОвчароваР.В. Психологическое сопровождение родительства.— М.:Изд-воин-тапсихотерапии,2003.—319с.;Усвідомленебатьківствоякумоваповноцінногороз- виткудитини:метод.матеріалидлятренера/О.В.Безпалько,Т.Л.Лях,В.В.Молочний,Т.П.Цю- ман;Підзаг.ред.Г.М.Лактіонової.—К.:Наук.світ,2003.—107с.

Братусь І. В.

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ— захворювання, що виникає внаслідок зараження вірусом імуноде- фіцитулюдини(ВІЛ).У1986р.КомітетомзтаксономіїйноменклатуривірусівВсесвіт- ньоїорганізаціїохорониздоров’яВІЛвизначеноназвоюзбудникасиндромунабутого імунодефіциту(СНІД).ВІЛналежитьдосімействаретровірусів,маєспецифічнуфор-му,добрепристосованудоіснуванняворганізмілюдини.СвоїмвпливомВІЛруйнує імуннусистемулюдини,внаслідокчогоїїорганізмстаєбеззахиснимнавітьпередпо- рівняноневиннимимікроорганізмами,атакожзлоякіснимипухлинами.Потрапивши в організм людини, вірус проникає в Т-лімфоцити, присутні в усіх рідинах організмуінфікованихлюдей,тавражаєпевнуїхчастину—Т-хелпери(англ.help—допома-гати, захищати). У результаті зміни ланцюга ДНК Т-хелпери починають продукувати сам вірус. Скорочення кількості Т-хелперів призводить до розвитку СНІДу. ЛюдинаможеінфікуватисяВІЛтількиувипадкупотраплянняцихрідинізінфікованогоор-ганізму в здоровий. Існує три шляхи інфікування: через кров, шляхом спільного ви- користанняголокішприцівпідчасін’єкційнаркотиків,медичнихпроцедур,пірсингутататуюванняабопідчаспереливаннякрові;шляхомсексуальнихстосунківзВІЛ-інфікованим партнером без застосування запобіжних заходів; під час вагітності, по- логівабогрудноговигодовуваннявірусможепередатисявідматері,інфікованоїВІЛ, додитини.Найбільшнебезпечнийдляоточуючих—періодвідмоментупотрапляннявірусувкровдопоявиантитілдоВІЛвкровійіншихбіологічнихрідинахорганізму:людинаможезаражатиінших,незнаючисвогостатусу.Цейперіодмаєназву«період вікна». Численними дослідженнями доведено, що через «побутові» контакти з ВІЛ- позитивною людиною заразитися не можна. Знаючи шляхи передачі вірусу, досить лишеуникатиконтактівзрідинами,щоможутьміститиВІЛ.

Розвитоквірусуворганізмілюдинипроходитьдекількастадій:через1–3місяціпіс- лязараженняможутьвиникнутигостріпрояви(підвищеннятемператури,збільшен- нялімфовузлів,висипаннянатілі,головнийбіль,розладсистемитравлення);період безсимптомногоабоприхованоговірусоносійства(від2,5до5років);стадіягенера- лізованої лімфаденопатії або вторинних захворювань (тривале збільшення кількох груплімфатичнихвузлів);СНІД-асоційованийкомплекс(підвищенатемпературатіла, діарея,нічнапітливість,доситьшвидкезниженнямаситіла,підвпливомвториннихін-

фекційспостерігаєтьсяураженнятравної,дихальної,нервовоїсистеморганізму;три- ваєдекількароків);власнеСНІД(ознакипопередньоїфази,щомаютьбільшвиражений характер).ВУкраїніпротягом2006рокущоднявиявлялосябільше40новихвипадківВІЛ-інфекції. Незважаючи на настільки загрозливий характер статистичних даних щодопоширенняінфекції,епідеміяВІЛнеусвідомленанаселеннямУкраїнияксерйозназа-гроза. Для переважної більшості громадян України ВІЛ-інфекція, як і раніше, залишаєть-сячимосьдалеким,загрозливимвинятководлятакзваних«групризику»(гомосексуа- лістів,наркоманів,повій,ув’язненихтощо).НаданомуетапірозвиткуепідеміївУкраїні можна констатувати тойфакт,що внаслідок поширення захворювання погіршується соціально-економічнийстанкраїни.УКонцепціїстратегійдійУрядузазначено,щови- тратиналікуванняВІЛ-інфікованихіхворихнаСНІДзанайбільшоптимістичнимиоцін- камистановитимутьу2011р.533млн.гр.Пов’язаназпоширеннямСНІДусмертність населенняможепризвестидозниженнясередньоїтривалостіжиттявУкраїнівід2до4 роківдлячоловіківівід2до5роківдляжінок.Соціальніпроблеми,пов’язанізВІЛ,ма- ють8основниххарактеристик:соціально-економічнийспадунаслідокбідності,безро- біття,нерівномірногорозподілуприбутків;дезінтеграціясімейіспільнот,збільшеннякількостісиріт,покинутих і бездомних дітей; збільшення частоти небезпечної поведінкисередмолоді(восновномусексбеззапобіжнихзасобівіобмінголкамиташприцами); занепадсистемиосвіти,щозменшуєїїспроможністьдопомагатимолодірозвиватина- вичкизахистувідінфекції;гендернанерівність,щозменшуєздатністьжінокзахистити себевідВІЛізбільшуєтурботи,якілягаютьнаїхніплечі;нестабільністьнаселення,що виявляєтьсявзаконнихінезаконнихміграціях;зростаннянезаконноїторгівлінаркоти- ками,щоєбезпосереднімрушійнимчинникомепідемії;дискримінаціятапрезирство дохворихнаВІЛ/СНІД.

ПрямінаслідкиінфікуванняВІЛ—хворобатасмерть—відіграютьвирішальнуроль удоліокремихособистостей,однакцимневичерпуютьсянаслідкирозвиткуепідемії. СтраждаєвсяродинаВІЛ-інфікованого,щоможевиявитисявпсихічнійтравмі,втраті доходіввідпрацізараженогочленародини,збільшеннявитратнайогоутриманняталікування. Для нації загалом поширення ВІЛ-інфекції означає втрату частини населення,збільшеннявитратнаорганізаціюпрофілактикиталікуванняхворих,атакожзбільшен-ня рівня тривожності за рахунок дискримінації і стигматизації ВІЛ-інфікованих. Низькийрівеньпоінформованостісуспільства—одинізфакторівформуваннянетолерантного ставленнядолюдей,якіживутьізВІЛ.

Літ.:ЗмушкоЕ.И.,БелозероЕ.С.ВИЧ-инфекция:руководстводляврачей.—Спб.,2000.—311с.; ЛюдииВИЧ/Подред.О.Пурик.—К.,2004.—283с.;Превентивнароботазмолоддюзамето- дом«рівний-рівному»/Заред.І.Д.Звєрєвої.—К.,2002.—С.89–100.;Соціальнаробота.Корот- кийенциклопедичнийсловник.С.92–93.;Соціальнаробота/Соціальнапедагогіка.Понятійно- термінологічний словник / Зазаг.ред. І.Д. Звєрєвої.— К.: Етносфера, 1994.— С. 102.; Україна таВІЛ/СНІД:Часдіяти/ЗвітпролюдськийрозвитоквУкраїні.ПрограмарозвиткуООН.—К., 2003.—11с.

Звєрєва І. Д., Терницька С. В.

ВОЛОНТЕРСТВО(лат.voluntarius — воля, бажання; англ. voluntary — добровільний, доброволець,ітидобровільно)—добровільна,безкорислива,соціальноспрямована, неприбутковадіяльність,щоздійснюєтьсяволонтерамитаволонтерськимиорганіза- ціями шляхом надання волонтерської допомоги. Волонтерська допомога —роботи

тапослуги,щобезоплатновиконуютьсяінадаютьсяволонтерамитаволонтерськимиорганізаціями.

ОкреміаспектиВ.розкритовпрацяхвітчизнянихнауковців.Так,уроботахЗ.Бон- даренко,І.Звєрєвої,Т.Лях,О.Песоцької,С.Харченкаобґрунтованорольволонтерства якскладовоїсоціально-педагогічноїроботизмолоддю.УдослідженняхО.Безпалько,Р.Вайноли,Н.Заверико,А.Капської,В.Петровичарозкритотехнологіїзалученнятапід- готовкимолодідоволонтерськоїдіяльності.Особливостіроботиволонтерівуцентрах соціальнихслужбдлясім’ї,дітейімолодівисвітленоуроботахО.Кузьменка,Н.Рома-нової, С. Толстоухової. Як складову соціально-педагогічної діяльності молодіжних орга-нізаційобґрунтовановолонтерствовпрацяхЮ.Поліщука.ТемуВ.ґрунтовнішерозкри- товдисертаціяхросійськихнауковцівЯ.Лятюшина,В.Митрофаненка,О.Митрохіної, О.Морова,Г.Оленіної.Аналізбагаторічногодосвідуволонтерстваподаноуроботахза-рубіжнихавторів,зокремаГ.Каскеллі,Р.Кроу,Б.Левайн,Р.Лінча,С.Маккарлі,М.Мерріл, К.Навартнам,М.Нуланд.

ЗаконодавствоусферіВ.складаєтьсязКонституціїУкраїни(254к/96-ВР),ЗаконівУкраї-ни«Просоціальніпослуги»(від19.06.2003р.,№966-iV),«Проволонтерськудіяльність»(19квітня2011 р., N3236-Vi)і інших законів, міжнароднихдоговорів, згодана обов’язковість яких наданаВерховною Радою України,і іншихнормативно-правовихактів.

1859р.вважаєтьсярокомвиникненняВ.усвіті,оскількиуцейчасствореноЧерво- нийХрест—організацію,якадієнаволонтерськихзасадахінадаєпершумедичнудо- помогуполонениміпораненим.УХХст.булостворенопершіволонтерськіорганізації тазаснованоКоординаційнийкомітетміжнародноїволонтерськоїслужби(CCiVS)підегідоюЮНЕСКО.

ВУкраїніпершіволонтерськіорганізації(Всеукраїнськийгромадськийцентр«Во- лонтер»,Центрволонтеріату«ДобраВоля»)створюютьсяусередині90-хрр.ХХст.ТакіформиВ.яквзаємодопомогатасамодопомога,філантропіятапослугиіншимлюдям, участьабогромадянськийобов’язок,рекламно-пропагандистськадіяльністьабопро-ведення кампаній, визначені Міжнародною експертною групою з питань волонтерстватасоціальногорозвиткув1999р.,розповсюджуютьсясереддержавнихігромадськихорганізаційУкраїни.

В.єформоюблагодійництва.НайголовнішоюознакоюВ.єте,щоволонтерчастину своговільного(особистого)часу,сил,енергії,знань,досвідудобровільно(безпримусу тавказівок)витрачаєназдійсненнясуспільнокорисноїдіяльності.Безоплатневико- нанняробітабонаданняпослугособами,щомаєодноразовийхарактерабоздійсню- єтьсянаосновісімейних,дружніхчисусідськихвідносин,згідноЗаконуУкраїни«Про волонтерськудіяльність»неєВ.

Відповідно до Загальної декларації прав людини (1948 р.) і Міжнародноїконвен- ціїпроправадитини(1989р.),зважаючинате,щобудь-якалюдинамаєправовільно об’єднуватисяумирніасоціації,волонтерирозглядаютьсвоюдіяльністьякінструмент соціального,культурного,економічноготаекологічногорозвитку.В.—цедобровіль- нийвибір,якийвідображаєособистіпоглядитапозиції;цеактивнаучастьгромадян ужиттісуспільства;сприяєпокращеннюякостіжиття,процвітаннютапоглибленнюсо-лідарності між людьми; проявляється переважно як спільна діяльність у якійсь асоціаціїчиоб’єднанні;сприяєреалізаціїосновнихлюдськихпотребнашляхупобудовибільш справедливоготамирногосуспільства;сприяєбільшзбалансованомуекономічному тасоціальномурозвитку,створеннюновихробочихмісцьіновихпрофесій.

В.ґрунтуєтьсянапринципахзаконності,гуманності,рівності,добровільності,без- оплатності, безкорисливості, неприбутковості. З огляду на це, волонтери визнають правонаоб’єднаннявсіхлюдей:чоловіків,жінок,дітей,незалежновідїхрасовоїтаре- лігійноїприналежності,фізичнихособливостей,соціальноготаматеріальногостану;надають взаємну допомогу, безкорисливі послуги особисто чи організовано; визнаютьрівністьколективнихтаіндивідуальнихпотреб;ставлятьсобізаметуперетворитиВ.узасібособистогопроцвітання,набуттяновихзнаньінавичок,вдосконаленняздібнос- тей,стимулюючидляцьогоініціативутатворчістьлюдей,даючиможливістькожному бутитворцем,анекористувачем;стимулюютьпочуттявідповідальності,заохочуютьколективну та міжнароднусолідарність.

В.—це одна з підвалин громадянського суспільства. Без участі волонтерів важко уявитигромадськіорганізаціїіблагодійністьвзагалі,безнихунеможливлюєтьсяякіс- нийсуспільнийконтрользадіямивладитабізнесу.Волонтери,керуючисьозначеними принципамиВ.,сприяютьтому,щобіндивідуальнаучастьперетворюваласьуколек- тивнідії;активнопідтримуютьсвоїасоціації,євідданимиїхцілямізавданням;праг- нуть,умірусвоїхздібностейінаявностівільногочасу,успішновиконувати,відповідно довзятоїнасебевідповідальності,усірозробленіпрограми;співпрацюютьзісвоїми колегамиворганізаціївдусівзаєморозуміннятавзаємоповаги;нерозголошуютькон-фіденційнуінформацію.

В.є надзвичайно динамічною сферою діяльності, задля здійснення якої волон-тери об’єднуються у групи. Волонтерська група — це невелика за чисельністюспільнота людей, що діє на добровільних засадах, об’єднана певною благодійною діяльністю та утворена при державній чи неурядовій організації. Волонтерські гру- пи класифікують за такими ознаками: вік (діти, підлітки, молодь, люди зрілого віку, люди похилого віку); ступінь професіоналізму (професіонали, непрофесіонали); тривалість волонтерської діяльності (волонтери, які працюють тривалий проміжок часу (понад 6 місяців), сезонні волонтери, волонтери, які працюють короткий про- міжок часу (разові акції, менше 6 місяців); соціальна роль / статус (учні, студенти, безробітні, фахівці (спеціалісти), батьки, сім’ї, пенсіонери, волонтери, які обрали працю як альтернативу вироку); ступінь мобільності (мобільні, з обмеженою мо- більністю, немобільні); приналежність до організації (корпоративні волонтери, во- лонтери громадських організацій, волонтери державних організацій (соціальних установ), волонтери релігійних організацій, волонтери ініціативних груп мешкан- ців територіальних громад); досвід волонтерської роботи (волонтери без досвіду, волонтери з незначним досвідом, волонтери з достатнім досвідом); склад волон- терської групи (змішаний, представлений представниками різних типів волонтерів, однотипний, представлений волонтерами одного типу: групи студентів-волонтерів,пенсіонерів-волонтерів тощо).

ЗгідноЗаконуУкраїни«Проволонтерськудіяльність»,В.здійснюєтьсязатакимина-прямами: наданняволонтерської допомогизметою підтримкималозабезпечених, без-робітних, багатодітних,бездомних, безпритульних, осіб, щопотребуютьсоціальної реа-білітації;здійсненнядоглядузахворими,інвалідами,самотніми,людьмипохилоговікуйіншимиособами,якічерезсвоїфізичні,матеріальнічиіншіособливостіпотребуютьпід-тримкита допомоги;наданнядопомогигромадянам, які постраждали внаслідок стихій-ноголиха,екологічних,техногеннихтаіншихкатастроф,урезультатісоціальнихконфлік-тів, нещасних випадків, атакож жертвамзлочинів, біженцям; наданнядопомогиособам,

якічерезсвоїфізичніабоіншівадиобмеженівреалізаціїсвоїхправізаконнихінтересів;проведеннязаходів,пов’язанихізохороноюнавколишньогоприродногосередовища, збереженнямкультурноїспадщини,історико-культурногосередовища,пам’ятокісторіїта культури,місцьпоховання;сприяння проведеннюзаходів національного та міжнарод-ногозначення,пов’язанихзорганізацієюмасовихспортивних,культурнихтаіншихвидо- вищнихігромадськихзаходів;наданняволонтерськоїдопомогидляліквідаціїнаслідківнадзвичайнихситуаційтехногенногоабоприродногохарактеру;наданняволонтерськоїдопомогиза іншими напрямами, не забороненимизаконодавством.

Волонтери є активними суб’єктами соціальної та соціально-педагогічної роботи. Во-лонтерськігрупидержавних,громадськихорганізаційівищихнавчальнихзакладів,якіпрацюють у соціально-педагогічній галузі, здійснюють свою діяльність у інформаційно-просвітницькому, профілактичному, реабілітаційному, рекреативному, соціально- рекламному,соціально-побутовому,охоронно-захисномутафандрейзинговомуна-прямах.

Забезпеченнядіяльностіуозначенихнапрямахвимагаєдотриманнярядуоргані- заційних і методичних умов. Умови забезпечення діяльності волонтерських груп — це сукупність зовнішніх і внутрішніх чинників, які зумовлюють результативність їх- ньоїроботи.

Організаційні умови передбачають: планування залучення волонтерів; організаціюзалученнятавідборуволонтерів;організаціюдіяльностіволонтерськихгруп;адміні- струваннядіяльностіволонтерськихгруп;визнаннятазаохоченняволонтерів.

Плануваннязалученняволонтерівреалізуєтьсяякщо:сформованебаченняволон- терськоїучастівдіяльностіорганізації;наявнийстратегічнийплануправлінняризика- мипідчасроботизволонтерами;євідповідніматеріальніталюдськіресурсидляро- ботизволонтерами;напрямидіяльностіволонтерівбазуютьсянапотребахорганізації іїхніхклієнтів;визначенопотребиорганізаціївдіяльностіволонтерськихгруп;ворга-нізації сприятливий емоційнийклімат.

Організаціязалученнятавідборуволонтерівзабезпечуєтьсяшляхом:проведення регулярнихінформаційнихкампанійізметоюпопуляризаціїволонтерства;постійного пошукуволонтерівнавідповідніпозиціїдляздійсненнядіяльностіврізнихнапрямах; відборуволонтерівзапопередньовизначенимикритеріями;інтерв’юванняволонте- рів;підписанняугодиміжволонтеромтаорганізацією;запровадженнявипробуваль-ного терміну дляволонтерів-новачків.

Організаціядіяльностіволонтерськихгрупвимагає:здійсненнякерівництвадіяль- ністюволонтерськихгруппідготовленимфахівцем;наявностічітковизначеногозмісту роботиволонтеріввідповіднодопевногонапрямудіяльності;визначенняконкретнихзавдань діяльності, які волонтери мають виконувати; урахування потенціалу волонтер-ськоїгрупивпроцесірозробкисоціальнихпроектівіпрограм;здійсненняорієнтуван- ня волонтерів, під час якого вони знайомляться з правилами, політикоюорганізації, особливостямиїїфункціонування;використанняпотенціалуволонтерів-лідерівгруп длядопомогикоординаторуволонтерів;наявностідрукованихінструкційдляспівро- бітників організації та волонтерів, що регламентують діяльність останніх; залучення волонтерських груп до прийняття рішень щодо розвитку організації та розробки со- ціальнихпроектівіпрограм.

Умоваадмініструваннядіяльностіволонтерськихгрупзабезпечуєтьсяшляхом:ви- значеннямінімальноїкількостічасудляволонтерівякїхньогонеобхідноговнеску;за-

твердження та узгодження з волонтерами графіка їхньої роботи; встановлення системи обліку часу волонтерів; прийняття атрибутики волонтерських груп; компенсації матері- альних витрат волонтерів; забезпечення волонтерів пам’ятками.

Визнання та заохочення волонтерів реалізується через: здійснення формального танеформальноговизнаннядосягненьволонтерів;використаннярізнихформмотиву- ваннятазаохоченнядоволонтерськоїдіяльності.

До методичних умов забезпечення діяльності волонтерських груп належать: ви- значенняпотребволонтерівузнаннях,умінняхінавичкахщодоздійсненнянимиді- яльності; наявність програми підготовки волонтерів; супровід волонтерів під час ді- яльностішляхомсупервізіїтаінтервізії;здійсненнямоніторингутаоцінкидіяльностіволонтерськихгруп.

На результативність волонтерської діяльності впливають особистісні характерис-тикиволонтера,йогознаннятавміння.Вінповиненматитакіякостітавластивостіособистості, які дають змогу ефективно та результативно вирішувати поставлені за- вдання.Середнихнайбільшзначущимиє:психолого-педагогічнакомпетентність,яка визначається не просто як сума знань, необхідних для надання допомоги окремим особам,аякпевнийрівеньволонтерськоїдіяльності,невід’ємнийвідсукупностіосо- бистісниххарактеристик,якийнакладаєіндивідуальнийнеповторнийвідбитокнатаку діяльність;засвоєннятакихцінностей,якгуманізм,справедливість,конфіденційність, респектабельність, безкорисливість і чесність; свідоме використання особистіснихякостей і диференційоване застосування навичок спілкування; відповідальність і само-дисципліна;глибокатавідвертазацікавленістьувирішенніпроблемпідопічнихіпо- зитивнихрезультатахроботи;наявністьтакихрисособистості,яківикликаютьдовіру таприхильністьлюдей,бажанняспівпрацювати,допомагатитаводночаснедозволятиманіпулювати собою, пригнічувати себе якособистість.

У1985р.ГенеральнаАсамблеяООНна40-йсесіїуспеціальнійрезолюції(№A/RES/47/3)запропонувалаурядамсвяткувати5-егрудняяк«Міжнароднийденьволонтеріввім’яекономічногоісоціальногорозвитку»,закликавшиїхздійснюватизаходидляспонукан- нялюдейувсіхсферахдіяльностіпропонуватисвоїпослугиуякостіволонтерів.

Літ.:Загальнадеклараціяволонтерів(витяг),прийнятанаХІКонгресіМіжнародноїАсоціаціїВо- лонтерів//Волонтерськийрух«Пенсіонер»вУкраїни:[зб.]/[упор.:Є.І.Стеженська,Н.В.Вержи- ховська.].—К.:ТИРАЖ,2002.—Вип.2.—С.11–13;ЗаконУкраїни«Проволонтерськудіяльність»від 19.04.2011 р. № 3236-Vi [Електронний ресурс].— Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3236–17; Закон України від 19.06.2003 р. № 966-ІV «Про соціальні послуги» [Електро-ннийресурс].—Режимдоступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/966–15;ЛяхТ.Л.Вимоги доособистісно-моральнихякостейпотенційнихволонтерівзчисластудентів/Т.Л.Лях//Роль педагогічної етики у професійній підготовці сучасного вчителя: зб. матеріалів Всеукр. наук.- практ.конф.,(Київ,15–16трав.2008р.)/[заред.В.О.Огнев’юкатаін.].—К.:КМПУім.Б.Д.Грін-ченка,2008.—С.133–136;ЛяхТ.Л.Волонтерськігрупиякресурссоціально-педагогічноїдіяль- ностідержавнихігромадськихорганізацій/Т.Л.Лях//Соціальнапедагогіка:теоріяітехнології: підруч.[длястуд.вищ.навч.закл.]/[Т.Ф.Алєксєєнко,Т.П.Басюк,О.В.Безпалькотаін.];заред. І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2006.—С.130–139;ЛяхТ.Л.Методикаорганіза- ціїволонтерськихгруп:навч.посіб./Т.Л.Лях.—К.:Київськ.ун-тіменіБорисаГрінченка,2010.— 160с.;ЛяхТ.Л.Підходидокласифікаціїволонтерськихгруп/СоціальнароботавУкраїні:теорія тапрактика.—2010.—№3.—С.49–58.

Лях Т. Л.

ВРАЗЛИВІСІМ’ЇЗДІТЬМИ—сім’ї,вякихєознакискладнихжиттєвихобставин,щонегативновпливаютьабоможутьвплинутинареалізаціюїхвиховноїфункціїстосовно своїхдітей;синонім—сім’їгрупиризику.

Вразливість—українськийтлумачнийсловниксучасноїукраїнськоїмовизаредак- цієюВ.Т.Бусел—визначаєякпевнувластивістьорганізму,речовинилегкоташвидкопіддаватись зовнішнім подразненням; сприйнятливий,чутливий.

Сім’я,яксоціальнийінститутєдоситьзалежноювідстанусамогосуспільстватасис- темивідносинуньому.Томунегативнінаслідкинегараздіввсуспільствіпроектуються насім’ю—основнийінайбільшвразливийінститут.

Поняття «вразливі сім’ї з дітьми» широко використовується у міжнародних доку- ментах,щовизначаютьстандартизабезпеченняправдітейікращіпрактикисоціальної роботизпідтримкисімейздітьми.Якправилодотакихсімейвідносятьсім’їзпробле- мамибідності,малозабезпеченості,інвалідностітощо.Унауковійлітературі,зокрема упрацяхТ.Алєксєєнко,Є.Ейдеміллер,Т.Шульги,Г.Лактіонової,І.Трубавіної,А.Кап- ської,Л.Ковальчук,З.Зайцевої,пропонуютьсярізнітерміни,якіхарактеризуютьсім’ю заознакоювразливості:проблемна,соціальнонезахищена,групиризику,кризова,не- благополучнатощо.Разомізтимусівченіодностайніувисновкахщодонегативного впливувразливостіназдатністьсім’їреалізовувативиховнуфункціющододитини.

Вразливістьрозглядаєтьсяякпевнийстаннезахищеностісім’їздітьми,щозале- житьвідоб’єктивнихісуб’єктивнихчинників,зовнішніхівнутрішніхфакторів;характе- ризуєтьсярівнемсоціалізаціїсім’їтаздатністюдоадаптаціївновихумовах.

Внутрішніфакторивразливостісім’їздітьмизалежатьвід:стануздоров’яіосвітиїї членів(ідорослих,ідітей);матеріальногостанусім’ї;внутрішньосімейнихстосунківівідносинміжподружжям;історіїсім’ї,відношеньзїхбатьківськимисім’ями,зайнятістю,розподіломбатьківських,подружніх,дитячихролейілідерством;сформованимисі- мейнимицінностями;здатністюстворюватитавикористовуватиресурси,взаємодіяти ібудуватистосункиздрузями,сусідами,громадою,трудовимчинавчальнимколекти- вом;вміннямвироблятитаприйматиадекватнірішеннявперіодкриз,мобілізовувати внутрішніресурситощо.

Зовнішніфакторивразливостіхарактеризуютьсярівнемсприятливихчинесприят- ливихумовіможливостейдлясім’їздітьми,створенихуконкретнійгромаді,суспільстві вцілому;системоювиробленихунійцінностей;наявністюдержавноїполітикищодо підтримкисімейздітьми;наявністюсоціальноїінфраструктури,зокремавідповідних соціальнихслужбіякістюїхроботиможливостямипрацевлаштування,законодавчимрегулюванням.

Розглядаючи поняття «вразливі сім’ї з дітьми» через призму мотиваційно-потребовоїтеорії(А.Маслоу),яказазначає,щостановленняієрархічноїсистемипотребособистос- тівибудовуєтьсязапринципомдомінанти,тобтопевніпотребинабуваютьпровідного значенняівизначаютьіншігрупипотреб.Сформованасистемапотребвизначаєжиттє- віцінностіособистостітавідіграєосновнурольупроцесіїїсоціалізаціїпротягомусього подальшогожиття.Батькитаблизькіродичієпершимипредставникамисоціального середовища дитини і забезпечують задоволення практично всіх її потреб,особливов ранньомудитинстві.

У контексті теорії соціальної компетентності (І. Звєрєва, Н. Лавриченко), можна припустити,щовразливиминайчастішестаютьтісім’ї,вяких,насампередубатьків, несформованакультуражиттєвогосамовизначення.Їїсутністьвиявляєтьсяусформо-

ваностінавичоксоціальноїкомпетентності,щоєосновоюдляадаптивноїтапозитивної поведінки,яка,всвоючергу,дозволяєлюдиніадекватновиконуватинормиіправиласуспільного життя, ефективно вирішувати повсякденніпроблеми.

Упроцесісвогорозвиткупрактичнокожнасім’япроходитькризовіперіоди.Кожна кризацебалансміжможливістюрозвиткутаризикомвиникненнящебільшсерйозних проблем,утомучисліітих,якіможутьпризвестисім’юдостанувразливості.

Барометромвразливостісім’їєдіти.Загостреннячипоявановихфакторіввразли- вості,якправило,відображаєтьсяузмініповедінкидитиниякдома,навулиці,таківди- тячомуколективі.Особливогостроцепроявляєтьсяудітейпідлітковоговіку.Цеможе бутиякнадмірназамкнутістьдитини,такіпідвищенийрівеньконфліктності,проявигніву,надмірнаплаксивість,відмовавідучастівзаходах,агресивність,протиправнапо-ведінкатощо.

Уразінаявностівсім’їдекількохпостійнихфакторіввразливостітавідсутностіпід- тримуючих, рівень її вразливості з часом збільшується, сім’я втрачає здатністьсамо- стійновпоратисязісвоїмипроблемами,щонегативновпливаєнастановищедитини.Українське законодавство визначає такі сім’ї, яксім’ї, що опинилися в складних життє-вихобставинах.Соціальніпослугидляцієїкатегоріїсімейіздітьмикваліфікуютьсяяк послугивтручання,яківизначаютьсязарезультатамисоціальногоінспектуваннясім’ї такомплексноїоцінкипотребдитини.Якправило,такісім’їберутьсяпідсоціальнийсу- провідцентрамисоціальнихслужбдлясім’ї,дітейтамолоді,щододітейздійснюютьсязаходи соціально-правовогозахисту.

Дляранньоїпрофілактикисімейногонеблагополуччя,посиленняздатностібатьків виховуватидітейважливосвоєчасновиявитиВСзДтазалучитиїхдопрогрампідтрим- ки.Зцієюметоюфахівцісоціальноїсфери,особливоті,яківповсякденнійсвоїйроботі маютьможливістьконтактуватиздітьмитаїхбатьками(лікарі,вчителі,працівникидо-шкільних навчальних закладів, соціальні працівники тощо) мають вміти виокремлювати певні групиознак складних життєвих обставин, що негативно впливають або можутьвплинутинареалізаціювиховноїфункціїсім’ї,навиконаннябатьківськихобов’язків.

Дотакихознакскладнихжиттєвихобставин,щонегативновпливаютьнареаліза- ціюбатькамивиховноїфункціїітимсамимспричиняютьвразливістьсім’ї,можнавід- нести:шлюбнеповнолітніх;відсутністьдосвідусімейноговихованняуодногоабообох членівподружжя;небажанавагітністьінародженнядитиниматір’ю-одиначкою;факт народженнявсім’їдитинизособливимипотребамиабонабуттядитиноютакогоста- тусуврезультатіхвороби,недоглядучинещасноговипадку;відсутністьелементарнихжитлово-побутових умов для проживання сім’ї; втрата близької людини, годувальника;втратароботи,відсутністьзасобівдляіснування;вимушенатрудоваміграціябатьків;розлученнятощо.

Потенційновразливими(латентними)єсім’їутворенілюдьми,яківжеєжертвами складнихжиттєвихобставин.Дотакихкатегорійсімейможнавіднестисім’їутворені випускникамиінтернатнихзакладів,особамизчисладітей-сиріт,дітей,позбавлених батьківськогопіклування;сім’ї,вякихуодногочиобохчленівподружжяєпсихічніроз-лади, різні види залежності, одному чи обом членам притаманна протиправна поведін- ка, насиллятощо.

Раннє виявлення вразливих сімей із дітьми та сприяння у вирішенні їх ключовихпроблем (працевлаштування, забезпечення соціальних виплат, лікування, захист прав, юридична підтримка), включення їх до системи підтримуючих соціально-педагогічних

послуг(клубимолодихсімей,школибатьківства,групивзаємодопомоги,психологічні консультації,телефонидовіри)маютьдопомогтиїмнавчитисядолатижиттєвікризи, розвинутимережусоціальнихконтактів,покращитиїхзнання,уміннятанавичкивід- повідальногобатьківства.Однимізефективнихметодівпідтримкитакихсімейєпро- веденнягруповихсімейнихнарадізметоюмобілізаціїродинногооточеннятаресурсівна вирішення ключових проблемсім’ї.

Головноюумовою попередження вразливості сімей із дітьми є цілеспрямована державна сімейна політика, що характеризується сформованою системоюсімейних цінностей, правовими, економічними та соціальними механізмами, спрямованими наформуваннязасадвідповідальногобатьківстватапідтримкусімейіздітьми;систе- моюсімейноорієнтованихсоціальнихпослугізаходівсоціальногозахистудлявразли- вихкатегорійсімейіздітьминарівнігромад.

Літ:БоулбиДж.Привязанность:пер.сангл./БоулбиДж.—М.:Гардарики,2003.—477с.;Соціальна педагогіка:малаенциклопедія/[Т.Ф.Алєксєєнко,Т.П.Басюк,О.В.Безпалькотаін.];заред.І.Д.Звє-рєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2008.—336с.;ЛавриченкоН.М.Педагогікасоціалізації:європейськіобриси/ЛавриченкоН.М.—К.:ВіРАІНСАЙТ,2000.—444с.;КочубейА.Азбукасемьиилипрактикаработыссемьями:учеб.-метод.пособ./А.Кочубей,Н.Умарова.—Псков:ПЛИКПКРО,2004.—152с.;КомароваН.Н.Факториризикудітейзалишитисябезбатьківськоїопіки[Електро-ннийресурс]—Режимдоступу:http://www.dipsm.org.ua/goto/news;Інтегрованісоціальніслужби:теорія,практика,інновації:навч.комплекс/[авт.-упоряд.:О.В.Безпалько,І.Д.Звєрєва,З.П.Кияни-цятаін.];зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої,Ж.В.Петрочко.—К.:Фенікс,2007.—528с.;ЗаконУкраїни«Про соціальнуроботузсім’ями,дітьмитамолоддю»від21червня2001р.№2558-iii[Електроннийресурс].—Режимдоступу:http://wwwsearch.ligazakon.ua.

Кияниця З. П.

ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ(грец. harmonikos — узгоджений, домір- ний,пропорційний,злагоджений;внутрішняізовнішняузгодженість)—процесдомір- них,злагодженихякіснихікількіснихпозитивнихзмінлюдини,якбіологічної,психіч- ноїтасоціальноїістоти,протягомжиття;відповідністьтаузгодженістьрозвиткуразом взятихрозумутасвідомості,волітапочуттів,поведінкитадіяльності,фізичнихідухов- нихсилсуспільноїособипротягомїїіснування;пропорційнезбагаченнятавідповідне вдосконаленняцінностей,рисхарактеру,поведінкитадіяльностілюдинивонтогенезі. Гармонійнийрозвитоквідбуваєтьсявідповіднодовікутаіндивідуальнихзадатківосо-бистості.

Зміст того, що гармонізується в розвитку особистості, залежить від певного істо- ричногочасу,цінніснихорієнтаційпевногосоціумутайогоставленнядолюдини.Про- блемуГ.р.о.впершебуловисунутозаАнтичнихчасів,коливумовахдемократизації соціального життя виникає індивідуальне виховання вільної суспільної особи міста- держави.ГромадянинустворювалисяумовидлярозвиткузазакономєдностіІстини (розум),Добра(почуття)іКраси(тілоідух)навнутрішньомурівні,щобіндивідуальне гармоніювалоізсоціальним,сприяючирозвиткуяклюдини,такідержави.Теоретич-нообґрунтовувалитакийрозвитоквільноїлюдинивсоціуміфілософиСократ,Платон, Аристотельтаін.

Заіншихчасівузгодження(урізнихспіввідношеннях)фізичного,розумового,почут- тєвоготадуховноговлюдиніпоширювалосявпрактицівихованнязаможнихіпанівних верствнаселення.Наприклад,сімпровіднихуміньлицаряСередньовіччястановили: їздаверхи,плавання,володіннясписомімечем,полювання,фехтування,гравшахи,

складаннятаспіввіршів.Найяскравішимзразкомпрактикигуманістичноговихованнявельможного панстваВідродженнябула школа «Радісний дім» Вітторіно РамбальдонідаФельтре,якийпоєднавуєдинусистемувиховніможливостіприкладавчителяіна- вчання,організованогошкільногопросторутасамоврядуваннядітей,залученнядоре- лігійноїгромадиінасолодикрасотамиприроди,гармонізуючирозумовийіфізичний, моральнийіестетичнийрозвитоксвоїхвихованців.Хочаіззрозумілихпричиндуховно- релігійневдосконаленняпереважало,протеВітторінозвертавособливуувагунасоці- альнийрозвитокдітей(лишеобраних),асаме,навиконаннягромадськихобов’язків, засвоєнняпрактикикеруваннясобоютаіншими.

Я.КоменськийсформулювавскладовіГ.р.о.напочаткуІндустріальнихчасів:«Все- бічнакультурадухувимагає,щобусілюдимализнанняпромайбутнєжиття,надиха- лися мрією про нього та прямими шляхами були спрямовані до нього; були навчені мудровирішуватисправиземногожиттятак,щобівньомувміруможливостівсебуло надійно;навчалисятакітишляхомодностайності,щобнемоглирозходитисяодиніз однимнашкодусобініуземних,ніувічнихшляхахівмілиприводитидозгодиінших; і,нарешті,булисповненістаранностівпрагненнідотого,щобсловатадіїперебували внайможливішійзгоді».Ускладненнясоціальногожиттяіндустріальногосуспільства привелодообґрунтування(Д.Локк,І.Кант,Й.Гердер,Й.Песталоцці,Ж.Руссо,А.Діс-тервег,Д.Дьюї,Г.Сковорода,К.Ушинський,С.Шацькийтаін.)необхідностігармоніза- ціїсоціальноїскладовоїрозвиткупересічноїособистостідляїїповноїсамореалізації накористьсобітасуспільству,асаме:узгоджуватиформуванняоб’єктивногопозитив- ного ставленнядо себе(як соціального суб’єкта, представника родини, певної статі, громади,нації,громадянина)зформуваннямусобіповагидоіншоїособистості(їїосо- бливостей,сприянняїїлюдськимінаціональнимцілямнапідставахвзаєморозуміння тазгоди),досоціуму(черезпізнанняособливостейкраїни,уякіймешкає),долюдства(«черезоб’єднаннязівсіманаціямиземноїкулідлядосягненняпризначеннялюдства, встановленогоБогом»А.Дістервег)івдосконаленнярисхарактеру,поведінкитадіяль- ності,потрібнихдлятвореннядобравсоціумі(Д.Локк).Такимчином,Г.р.о.невичерпу- єтьсялишедосягненнямвідповідностіміжрозумовим,моральниміфізичнимрозвит- ком,апередбачаєстановленняособистостіяксистемизїївнутрішньоюузгодженістю тазовнішньою—ізсоціальнимсередовищем.Інформаційнесуспільствосучасності, зйогоформуваннямглобальноїкультурисвіту,ускладненнямсоціальногоіснування, збільшеннямсоціальнихвикликівдолюдини,висуваєдодатковівимогидоїїгармоній- ногорозвитку:увзаємостосункахізсобоюнарізнихвіковихетапах(виявилисятенден- ціїстрахупереддорослішаннямудітей,панічногонеприйняттявласноготретьоговіку дорослими),ізприродою(сприйняттясебеякчастиниприроди,розуміннянеобхіднос- тівідновленнянавколишньогоприродногосередовища,охоронитазахиступланети, космосувідсоціумутаактивноївідповідноїповедінки),ізсоціальнимоточенням(усві-домлення себе відповідальним суб’єктом людства, регіону світу, зокрема Європи, краї- ни, нації, родини, власногожиття).

УнашійкраїнінайближчідопотребГ.р.о.інформаційногосуспільстванапрямиви- ховання були визначені в проектах закону «Про виховання дітей та молоді» і Націо- нальноїпрограмивихованнядітейтаучнівськоїмолодівУкраїні2004р.:толерантна поведінкалюдинивсоціальномусередовищі,дієвапошанаталюбовлюдинидосвоєїродини, нації, держави, готовність до створення міцної сім’ї, забезпечення гармонії міжлюдиноюіприродою,здатністьлюдиниадаптуватисядоновихумовжиття,розвиток

самосвідомості,навчанняпроектуваннюіреалізаціїособистісногожиттєвоговибору, гармоніяповедінкилюдинивсоціальнійсферітавїїстосункахізматеріальнимсвітом іприродоютощо.УКонцепціяхнаціонально-патріотичноговихованнямолодітаНа- ціональноговихованнястудентськоїмолоді2009р.спостерігаєтьсяпевнепосиленнязмісту виховання: національно-патріотичного, інтелектуально-духовного, морального,екологічного, естетичного, трудового, фізичного та утвердження здоровогоспособу життя. ТрактуванняГ.р. о.як збалансованого розвитку біологічного, індивідуально- готасоціальногоупроцесіформуванняособистостіакцентуєувагунатому,завдяки чомугармонізуютьсястосункиособистостізісуспільством,розширюютьсяможливості особистостідосамореалізації.ПроблемаГ.р.о.,зточкизорувідносинусистемі«осо- бистість—природа—соціальнеоточення»,актуалізуєзначенняорганічногопоєднан- няноосферногосвітогляду,ефективноївиробничоїдіяльностінаосновіспеціальних знаньіактивноїучастіусуспільномужитті.

Порушеннягармонійностірозвиткупризводитьдодисгармоніїособистості.Уши- рокому розумінні остання виражається у диспропорційності відносин особистості знавколишнім середовищем, іншими людьми та собою. Недостатнє пізнання та володін-нялюдинисамоюсобою(порушеннявнутрішньоїгармонії),своїмирізнорівневимисо-ціумами (порушення зовнішньої гармонії) зумовлюють використання підвладних їй силприродипротисебеподібних,ацезагрожуєіснуваннюілюдства,іприроди.Розрізня- ютьчастковутацілковитудисгармоніюособистості.Частковавиникаєпереважнозсо- ціальнихчинників,наприклад,бурхливаінформатизаціясуспільно-виробничоїсфери внаслідокприскореннянауково-технічногопрогресуспричинилазростанняінтелек- туалізаціїособистостітавиникненнянаційосновідефіцитуїїемоційності.Повнадис- пропорціяособистостіможевиникнутивнаслідокнервовихіпсихічнихзахворювань.

Такимчином,потребавГ.р.о.зумовлюєтьсясоціумомізабезпечуєтьсяним.Вонави- никаєвдемократичномусуспільстві,колиусвідомлюєтьсязалежністьрозвиткукраїнивід якості розвитку людини, за якою визнається право на індивідуальність, суб’єктність.Зміцнення індивідуальності суспільної особивимагаєїї врівноваження соціальністю (профілактикаегоїзму—руйнівникабудь-якогосоціуму),отже,зазмістомпорушується питанняпрогармонізаціюприродного,індивідуальноготасоціального.Змістіпропорціїтого,щогармонізуєтьсяв розвиткуособистості,залежать відсоціокультурноїдинаміки.

Літ.:ДистервегА.Тризаметкиопедагогикеиостремленииучителей//ДистервегА.Избр.пед. сочинения.—М.:Учпедгиз,1956.—С.235–246;Енциклопедіяосвіти/Акад.пед.наукУкраїни; гол.ред.В.Г.Кремень.—К.:ЮрінкомІнтер,2008.—С.124;ЗаконУкраїни«Провихованняді- тейтамолоді»:проект//ОсвітаУкраїни.—2004.—14вересня;КоменскийЯ.А.Всеобщийсоветоб исправлении дел человеческих // Педагогическое наследие.— М.: Педагогика, 1988.— С.107– 108; Концепція національного виховання студентської молоді / Про затвердження Концепції на-ціональноговихованнястудентськоїмолоді№7/2–4,25.06.2009,РішенняМіністерстваосвіти інаукиУкраїни;Концепціянаціонально-патріотичноговихованнямолоді/ПрозатвердженняКонцепціїнаціонально-патріотичноговихованнямолоді№3754/981/538/49,27.10.2009,Наказ,МіністерствоУкраїниусправахсім’ї,молодііспорту;Національнапрограмавихованнядітей таучнівськоїмолодівУкраїні:проект//ОсвітаУкраїни.—2004.—3грудня;Педагогика:боль- шаясоврем.энцикл./[авт.-сост.РапацевичЕ.С.].—Минск:Соврем.слово,2005.—С.92;Словарьпосоциальнойпедагогике/Авт.-сост.Л.В.Мардахаев.—М.:Изд.ЦентрACADEMiA,2002.—С.49; Соціолого-педагогічний словник / За ред. В. В. Радула.— К.: «ЕксОб», 2004.— С.40.

Рижанова А. О.

ДІАГНОСТИКАСОЦІАЛЬНА(грец.diagnostikos—здатнийрозпізнавати,визначати)— загальнийспосіботриманняґрунтовноїінформаціїпрооб’єктдослідженняабосоці-альнийпроцес.

ДіагностикаяксоціальнапрактикаотрималавизнаннятарозповсюдженнянаприкінціXiX—початкуXXст.,атермін«діагностикасоціальна»—наприкінці20-х—початку30-хрр. XXст.СьогодніД.с.визнаєтьсяякважливийнапрямсоціально-педагогічноїдіяльності.

У науково-практичному плані працівник соціальної сфери розв’язує широкеколо завданьісутністьД.с.уотриманнідостовірнихзнаньпрооб’єктабосоціальнийпроцес увсіййогоскладностітабагатоаспектності.

Д.с.угалузісоціальнихвідносиніпроцесівєнадзвичайноважливоюдіяльністюсо- ціального педагога та потребує високої кваліфікації її проведення длявстановлення соціальногодіагнозу.Сутністьсоціальногодіагнозууточномувизначенніпричинно-наслідкових зв’язків, породжених умовами життя клієнтів соціального обслуговування.Соціальнийдіагнозпотребуєзборуінформаціїпроклієнтів,умовиїхжиттєдіяльності, атакожїїаналіззметоюрозробкипрограмисоціальноїдопомоги.Соціальнийдіагноз здійснюється на рівні суспільства з метою виявлення загальних тенденцій розвитку урізнихгалузяхекономічного,соціального,політичного,духовногожиття;нарівнісо- ціальноїгрупиаботериторіальноїгромади;наособистісномурівні.

Метадіагностикистанусоціальногооб’єкта—нетількиотриматидостовірнуінфор- маціюпрооб’єктабосоціальнийпроцесісередовище,апрогнозуватиможливізмінита впливнаіншісоціальніоб’єкти,атакожнапрацюваннярекомендаційщодоприйняттяорганізаційних рішень, соціального проектування дій надання соціальноїдопомоги.

Д.с.єнеобхідноюскладовоюпрактикициклудіагноз—прогноз—програма—вті-леннята важливим технологічнимінструментом.

Д.с.розв’язуєтиповізавдання:виявленняспецифічнихсоціальнихякостей,особли- востейрозвиткутаповедінкиклієнта;визначенняступенярозвиткурізнихйоговлас- тивостей, їх вираз у кількісних і якісних показниках; опис діагностики особливостейклієнта; ранжування специфічних властивостейклієнта.

УД. с.враховуються фактори соціальні (зовнішні) і біологічні (внутрішні).Завдан-нясоціальногопедагога—датиклієнтуціліснухарактеристикузпозиціїмедико-біологічних, соціально-економічних і психолого-педагогічних параметрів, оскільки людинаявляєсобоюєдністьбіологічного,духовноготасоціальногоувсійскладностіїхзв’язку івзаємовідносин.

ПриД. с.працівник соціальної сфери повинен дотримуватися соціально-етичнихвимог — принципів діагностики:принцип конфіденційності(нерозголошення резуль-татівсоціальногодіагнозубезперсональноїзгодинацеклієнта,якийєоб’єктомдослі-дження);принцип наукової обґрунтованості(результати аналізу повинні бути валідни- ми (достовірними) і надійними);принцип не нанесення шкоди(діагностичнірезультатинеповиннінаноситишкодилюдині,якудосліджували);принципоб’єктивності(ви- сновкидослідженняповиннібутинауковообґрунтованінаосновіоб’єктивнихданих інеповиннізалежативідсуб’єктивнихустановтих,хтопроводивдослідженняабови-користовує його результати);принцип ефективності(не слід пропонувати людині такірекомендації,якізарезультатамидіагнозубудутьдлянеїнекорисними,можутьпри-вести до небажаних або непередбачуванихнаслідків).

Д.с.якважливийтехнологічнийінструментміститьусобіпринципи,алгоритмпро- цедур і способів перевірки різних методів дослідження соціальних процесів іявищ.

Восновідіагностикилежитьпроблемааналізуйузагальненняфакторів,щохарактери-зують соціальний розвиток людини, соціальних груп,суспільства.

ТехнологіяД.с.міститьпроцедурніетапи:1—ознайомленнязклієнтомійогопро- блемою;постановказавдань,виокремленняситуаційдлядіагностування,параметрів ситуації;2—вибіросновнихкритеріївіпоказників;3—виміріаналізрезультатів;4— формулюваннятаоформленнявисновків;5—діагностичнийвисновок.

ПрактичнаД.с.використовуєтьсяурізноманітнихгалузяхжиттятадіяльностілю- дей. Спеціаліст соціальної роботи є автором або учасником прикладних соціально- педагогічних,психологічних,соціологічних,економічнихдосліджень,проводитькон- сультуванняурозв’язаннісоціальнихпроблем,корекціютареабілітацію,застосовує формитаметодитерапевтичноговпливуйін.

Серед методів діагностування клієнта слід виділити наступні:

Спостереження—метод,якийвикористовуєтьсяпрививченнізовнішніхпроявів поведінкиклієнта,заякимиможнаскластиуявленняпронього.

БесідауД.с.—методотриманнятакоректуванняінформаціїзасобамивербальної комунікації.Основнавимогадопрацівника,щодіагностує,—вміннявикликатидовіру клієнта,отримативідвертівідповіді.Проведеннябесідипотребуєосновнихтехноло- гічнихумов:вміннязацікавитиклієнтатемоюбесіди;створенняатмосферивзаємної повагитадовіри;вмілевикористанніметодівпереконаннятасугестії.

Анкетування— метод збору статистичного матеріалу шляхом формалізованогоопитування респондентів.

Опитувальник— сукупністьметодичнихприйоміввивчення таоцінки окремих влас-тивостейіпроявівособистості.Кожназметодикявляєсобоюстандартизовануанкету,яка містить набіртверджень,з якими респондентможе погодитисяабо непогодитися.

Методекспертноїоцінки—соціальнапроблемапотребуєоцінкикомпетентних осіб(експертів),якімаютьглибокізнанняпропредметабооб’єктдослідження,ітодіпроводиться опитування експертів шляхом анкетування таінтерв’ювання.

Соціометрія—цеметодопитуваннятаалгоритмматематичногообчисленняпер-винних вимірів. Сутність методу зводиться до обчислення різноманітних персональнихігруповихіндексів.

Моніторинг— організація постійного відстеження інформації, включене спостере-ження,оцінкайаналізсоціальнихситуаційуфокусіїхвиміру,ізпрогнозуваннямцих вимірівнапевнуперспективу.

Методи тестування.Отримали особливого розповсюдження. Їх існує велика кіль-кістьіїхможнаоб’єднатиугрупизаознаками:індивідуальнітагрупові,вербальнітане-вербальні, кількісні та якісні, загальні та спеціальні.Тестиє спеціалізованими методамидіагностичногодослідження,задопомогоюякихможнаотриматикількіснуабоякісну характеристикуявища.Перевагатестівутому,щовониможутьзастосовуватисядоріз- нихкатегорійнаселення,різнихзавіком,запрофесією,зажиттєвимдосвідомтаін.

Біографічнийметод—спосібдослідження,діагностики,корекціїтапроектування життєвого шляху особистості. Цей метод заснований на вивченні особистості в кон-текстіїїособистісноїісторіїтаперспективрозвиткуїїіндивідуальногобуттятавза-ємовідносинізіншимилюдьми,спрямованийнареконструкціюжиттєвихпрограмі сценаріїв розвитку особистості, на переструктурування просторово-часової органі- зації ділового, сімейного, духовного життя в умовах конкретного природного та со-ціальногосередовища.

Д.с.—складнагалузьпрофесійноїдіяльності,особливатехнологіядіяльностісоці-альногопедагогіка.

Літ.:БезпалькоО.В.Соціальнапедагогікавсхемахітаблицях:[навч.посіб]/ОльгаВолодимирів- наБезпалько.—К.:Логос,2009.—134с.;БочароваВ.Г.Педагогикасоциальнойработы/В.Г.Бо- чарова.—М.:SYS-Аргус,1994.—256с.;ЖуковВ.И.Потенциалчеловека:индекссоциального развития//СемьявРоссии.—М.,1996.—№1.—С.37–43;ЗвєрєваІ.Д.Соціальнароботазді- тьмитамолоддювУкраїніІ.Д.Звєрєва—К.:ПравдаЯрославовичів,1998.—432с.;Соціальна педагогіка:[підручник]/ЗаредКапськоїА.Й.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2011.—468с.; КовальЛ.Г.Соціальнапедагогіка:[навч.посібник]/Л.Г.Коваль,І.Д.Звєрева,С.Р.Хлєбік.—К.: Вид-воІЗМН,1997.—390с.;Социальнаяпедагогика:[курслекций]/Подобщейред.М.А.Гала-гузовой.—М.:Гуманит.изд.центрВЛАДОС,2000.—418с.;Соціальнапедагогіка:[підручник]/ Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2006.—316с.

Веретенко Т. Г.

ДІТИ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ— особи, віком до 18 років,

уякихспостерігаютьсярізніпорушенняцентральноїнервовоїсистеми,функціонуван- няокремихабодекількоханалізаторівчиорганів.Донихзараховуютьтаких,якімають: офіційнийстатусдитини-інваліда(дитинизінвалідністю);значніпсихічнітафізичнівід- хиленнявіднорми,хронічнісоматичнізахворювання,алеофіційноневизнаніінвалі-дами.

Інвалідністьудітейвизначаєтьсяякстійкасоціальнадезадаптація,зумовленахро- нічними захворюваннями чи патологічними станами, що різко обмежуєможливість включеннядитинивадекватнідоїївікувиховнітапедагогічніпроцеси,узв’язкузчимвона потребує догляду та допомоги. Це значне обмеження життєдіяльності, що призво-дитьдосоціальноїдезадаптаціївнаслідокпорушеньрозвиткутаростудитини,здібнос- тейдосамообслуговування,пересування,орієнтації,контролюзасвоєюповедінкою,навчання, спілкування, трудової діяльності умайбутньому.

Показникамидляінвалідностіудітейєпатологічністани,якірозвиваютьсяприуроджених, спадкових, набутих захворюваннях і після травм. Питання про встанов- ленняінвалідностірозглядаютьсяпісляпроведеннядіагностичних,лікувальнихіре- абілітаційних заходів. Рішення про визнання дитини (підлітка) інвалідом в Україні приймають республіканська, обласні, міські, спеціальні дитячі лікарні та відділення (ортопедо-хірургічне, відновного лікування, неврологічне, психіатричне, туберку- льозне, отоларингологічне, офтальмологічне, урологічне, неврологічне та ін.). Рі- шення спеціалістів фіксується у карточці стаціонарного хворого, консультативному висновку або витягу з історії хвороби. Консультативний висновок (витяг) видається нарукибатькам(опікуну)дитиничипідлітка-інвалідадлялікарсько-контрольноїко- місії (ЛКК) лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання дитини. Ме- дичнийвисновокоформлюєтьсяЛККдитячихлікувально-профілактичнихзакладів.

НауковціВ.Астапов,В.Бондар,Т.Ілляшенко,В.Лапшин,В.Синьовпереважнови- окремлюютьтакігрупипорушеньудітейзособливостямипсихофізіологічногорозвит-ку:органічні, функціональні, психологічні, соціальні та комплексні.Розрізняють такожвродженіпорушення,спричиненішкідливимвпливомнаплідгенетичнихфакторів,ін- токсикацій,інфекцій,травм,гормональнихрозладів,резусноюнесумісністюгрупкро- віматерітадитини,впливоммедичнихпрепаратів,алкоголю,наркотичнихіотруйнихречовин;набуті порушення,зумовлені, переважно, різноманітними шкідливимивпли-

ваминаорганізмдитинипідчаснародженнятаунаступніперіодирозвитку(механічні ушкодження,складніпологи,крововиливиумозок,пологоваасфіксія,інфекційніза-хворюваннятощо).

Залежно від типу порушення виокремлюють кількагрупдітей.

Діти з порушеннями опорно-рухового апарату.Серед порушень опорно-руховогоапаратувиокремлюютьзахворюваннянервовоїсистеми(дитячийцеребральнийпа- раліч, поліомієліт); вроджені патології опорно-рухового апарату (вроджений вивих стегна, кривошия, клишоногість та інші деформації стопи, аномалії розвитку хребта (сколіоз),недорозвитокідефектикінцівок(аномаліїрозвиткупальцівкисті),артрогри- поз(вродженекаліцтво);набутізахворюваннятаураженняопорно-руховогоапарату(травматичні ушкодження спинного мозку та кінцівок, поліартрит, захворювання скеле-ту(туберкульоз,пухлиникісток,остеомієліт),системнізахворюванняскелету(хондро-дитрофія,рахіт).

Увсіхцихдітейпровіднимпорушеннямєнедорозвиток,порушенняабовтратару- ховихфункцій.Домінуючимсередцихрозладівєдитячийцеребральнийпараліч.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП)виникає внаслідок уражень мозку плоду удопологовийперіодіпідчаспологів.Середфакторів,щопризводятьдоцеребраль- ногопаралічуєкисневанедостатність,пологовічерепно-мозковітравми,інтоксика-ціявперіодвагітності,інфекційнізахворюваннятощо.ВиокремлюютьтакіформиДЦП:спастичнадиплегія(уцьомувипадкувражаютьсяноги),геміпаретичнаформаДЦП(убільшостівипадківуражаєтьсяодинбіктіла),гіперкінетичнаформаДЦП(уне- врологічномустатусіуцихдітейспостерігаютьсягіперкінези,м’язоваригідністьшиї, тулуба,ніг),подвійнагеміплегія(тяжкіруховіураження),атонічно-астенічнаформа(характеризуєтьсязниженнямм’язовоготонусу,порушеннямкоординаціїрухів,рів-новаги).

Діти з порушеннями інтелектуального розвитку.

Розумововідсталідіти—цедіти,уякихврезультатіорганічнихураженьголовного мозкуспостерігаєтьсяпорушеннянормальногорозвиткупсихічних,особливовищихпізнавальнихпроцесів.

Розумовавідсталість—вродженийчинабутийупершірокижиття(до3років)не-дорозвиток психічнихфункцій.

Поняття«розумовавідсталість»включаєвсебетакіформипорушень,як«олігофре-нія» і«деменція».

Олігофренія(грец.olygos—малий,phren—розум)—особливаформапсихічного недорозвитку,якавиникаєвнаслідокрізнихпричин:патологічноїспадковості,хромо- сомнихаберацій,органічногоураженняцентральноїнервовоїсистемиувнутрішньо- утробномуперіодіабонасамихранніхетапахпостнатальногорозвитку.

Деменція(лат.dementia—безумство,слабоумство)—стійкеослабленняпізнаваль- ноїдіяльності,щопризводитьдозниженнякритичності,ослабленняпам’яті.Удитя- чому віці деменція може виникнути врезультатіорганічних захворювань мозку при шизофренії,епілепсії,запальнихзахворюванняхмозку(менінгоенцефалітах),атакож внаслідоктравммозку(струсівіударів).

Длявизначенняступенярозумовоївідсталостівикористовуютьінтелектуальнийко- ефіцієнт(iQ),якийдаєкількіснуоцінкуінтелекту.Найвищакількістьбалів—100.

Відповідно до міжнародної класифікації виокремлюють 3 ступеня розумової відста-лості:дебільність(F70)—цевідноснолегка,неглибокаступіньрозумовоївідсталос-

ті,приякійiQдорівнює50–70;імбецильність(F72)—цесереднійступіньрозумової відсталості,приякомуiQдорівнює20–49;ідіотія(F72)—ценайбільшважка,глибока розумовавідсталість,приякійiQменше20.

Найпоширенішою формою розумової відсталості є синдром Дауна.

СиндромДауна—цепорушенняхромосомногокоду,пов’язанезрозладамиуроз- витку,колиуклітиніз’являєтьсящеоднахромосомаізамість46хромосомїхстає47. Цядодатковахромосомапризводитьдозмінурозвиткутілатамозку.Дитиназсин- дромомДаунарозвиваєтьсяповільніше,ніжїїоднолітки,іпізнішепроходитьзагальніетапирозвитку.

Затримкапсихічногорозвитку— це порушення нормального темпу психічного роз- витку, коли окремі психічні функції (пам’ять, увага, мислення, емоційно-вольова сфера)відстають у своєму розвитку від прийнятих психологічних норм для даного віку.

Залежновідцихфакторіввиокремлюютьрізніформизатримки:конституціональ-ноготасоматогенногопоходження(дитиназовнімініатюрна,тендітна,структураїїемоційно-вольової сфери відповідає більш ранньому віку, загальна слабкість організму знижує продуктивність її пам’яті, уваги, працездатності, гальмує розвиток пізнавальної діяльності);психогенного походження(зумовлена невідповідними умовами виховання,надмірною опікою чи недостатнім піклуванням про дитину, розвиток затримується внаслідокобмеженнякомплексуподразнень,інформації,щонадходитьзоточуючогосередовища);церебрально-органічного походження(найскладніша, зумовленауражен-нямголовногомозкудитинивнаслідокпатологічнихвпливів,характеризуєтьсязниже- ною навчальністю з огляду на низький рівень розумового розвитку та проявляється у труднощах засвоєння навчального матеріалу, відсутністю пізнавального інтересута мотиваціїнавчання).

Затримка психічного розвитку може зумовлюватися багатьма чинниками, а саме: по- рушенням функціонування мозку в період внутрішньоутробного розвитку, пологовимиускладненнями,хронічнимитатривалимизахворюваннямивранньомудитинстві,не-відповідними умовами вихованнятощо.

Діти з емоційно-вольовими порушеннями.Серед порушень цієї групи дітей ви- окремлюютьраннійдитячийаутизм(грец.authos—сам,самотній,ізольованийвід суспільства),емоційнірозладитафобічні(грец.phobos—страх)тривожнірозлади.Ранній дитячий аутизм є специфічним захворюванням. Це особлива аномалія психічно-горозвитку,якійхарактерністійкітасвоєрідніпорушеннякомунікативноїповедінки, емоційногоконтактудитинизнавколишнімсвітом.Основнаособливістьдітейзаутиз- мом—цепрагненняуникатиконтактузіншимилюдьми,неспроможністьзнайтивсобі сенсвласногоіснуваннячерезбракбезпеки,необхідноїдлязустрічізісвітом.Обме- женатовариськістьдитиниможебутинаслідкомрізнихпричин:боязкості,лякливості,депресій.

Раннійдитячийаутизм(РДА)—ценерівномірнийрозвитокпсихікизпорушенням переважносоціальногоміжособистісногосприйняттятафункційспілкування.Причи- ною аутичних проявів є холодність і відчуженість матері зі слабкою емоційною при- хильністюдодитини,недостатнєзаохочення,триваладепривація(відсутністьматері). Увнутрішньоутробномуперіодіпричинамивиникненняаутизмуможутьбутикрасну-ха, кисневе голодуваннятощо.

Дітизпорушеннямимовлення.Длявизначеностіпорушеннямовленнявикорис-товуються такі терміни, як «розлади мови», «дефекти мови», «недоліки мови»,«мовна

патологія», «мовні відхилення». Розрізняють «недорозвиток мовлення» та «порушення мовлення».Недорозвиток мовленняпередбачає якісно більш низький рівень сформо-ваностітієїчиіншоїмовноїфункціїабомовноїсистемивцілому.Порушеннямовленняявляєсобоювідхиленнявіднормиупроцесіфункціонуваннямеханізмівмовноїдіяль-ності. До порушення засобів спілкування належить «фонетико-фонематичний недороз- виток мовлення» і «загальний недорозвиток мовлення».Фонетико-фонематичний не-дорозвитокмовлення(ФФНМ)—порушенняпроцесівформуваннявимовноїсистеми рідноїмовиудітейзрізнимимовнимирозладамивнаслідокдефектівсприйняттяіви-мовифонем.Загальнийнедорозвитокмовлення(ЗНМ)передбачаєнаявністьсимптомів несформованості всіх компонентів мовної системи (фонетико-фонематичної її сторони, лексичної складової, граматичноїбудови).

Усівидипорушеньпідрозділяютьнадвівеликігрупи:порушенняусногомовлення та порушення писемного мовлення. До порушеньусного мовленнязараховуютьна-ступні види порушень:дисфонія(відсутність або розлад фонації внаслідок патологічнихзмінмовленнєвогоапарату);брадилалія(патологічноуповільненийтемпмовлення);тахілалія(патологічно прискорений темп мовлення); заїкання (порушення темпо- ритмічноїорганізаціїмовлення,обумовленесудомнимстаномм’язівмовленнєвого апарату);дислалія(порушеннязвуковимовипідчаснормальногослухутазбереженійіннервації мовленнєвого апарату);ринолалія(порушення тембру голосу та звуковимо- ви, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату);дизартрія(порушеннявимовноїсторонимовлення,обумовлененедостатністюіннерваціїмов-леннєвого апарату);алалія(відсутність або недорозвиток мовлення внаслідок органіч-ногоураженнямовленнєвихзонкориголовногомозкуувнутрішньоутробномучиран- ньомуперіодірозвиткудитини);афазія(повначичастковавтратамови,обумовленалокальними ураженнями головногомозку).

Серед порушеньписемного мовленнявиокремлюють такі види:дислексія(частковеспецифічнепорушенняпроцесучитання);дисграфія(частковеспецифічнепорушенняпроцесуписьма).

Дітизпорушеннямислуху.Поняття«порушенняслуху»частовикористовуєтьсядля описанняширокогодіапазонурозладів,пов’язанихзізниженнямслуху,щовключаєіглухоту,атакожполягає,переважно,увтратіздатностічутидеякічастотиаборозрізня-ти звуки з низькоюамплітудою.

Дітизізниженимслухом(якіслабочують),пізнооглухлімаютьслух,якийздопо- могоюаудіопідсилювальноїапаратуридаєзмогусприйматимовленняоточуючихіса- мостійноопановуватимовлення.Загаломдіти,якімаютьвтратуслухувід15до75дБ, вважаютьсятакими,щослабочують,вищеніж90дБ—глухими.

Глухота та туговухістьвизначаються як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовленнянеможливе.

Відповіднодоураженоїчастинивухаіснуєдватипипорушеньслуху:кондуктивніта нейросенсорні.Кондуктивніпорушенняслуху—проблемизовнішньогочисередньо- го вуха. Нейросенсорні порушення слуху пов’язані з проблемами внутрішньоговуха або,удеякихвипадках,слуховогонерва.

Дітизпорушеннямизору.Доцієїгрупиналежатьнезрячідітитадітизізниженим зором.Незрячимивважаютьсяособи,уякихповністювідсутнізоровівідчуттяабожті, якімаютьзалишковийзірчиздатністьдосвітловідчуття(гостротазорудо0,004).Абсо-

лютноабототальнонезрячі—людизповноювідсутністюзоровихвідчуттів.Дітьмизізниженимзоромвважаютьтих,хтомаєзначнезниженнязору(вмежахвід0,05до0,2 при використанні коригуючих окулярів). Загалом захворювання очей призводить доскладнихпорушеньзоровоїфункції—знижуєтьсягостротазору,звужуєтьсяполезору,порушується просторове сприйняття. Виокремлюють вроджені та набуті пору- шеннязору.Середнайпоширенішихпорушеньорганівзоруспостерігаютьсяаномаліїрефракції (короткозорість (міопія), далекозорість, астигматизм), амбліопія, косоокість, катаракта, глаукома, дальтонізм, дегенерація, дистрофії сітківки та судинної оболонки, атрофія зорового нерва, кон’юнктивітитощо.

Діти з комплексними порушеннями психофізичного розвитку.Складні комплексніпорушення у дітей характеризуються поєднанням двох або кількох виражених пси- хофізичних порушень. Діти з комплексними порушеннями психофізичногорозвитку являютьособливукатегоріюдітей,оскількипоєднаннядефектівспотворюєрозвиток такихдітейзначнобільшоюмірою,ніжрозвитокдітейіншихкатегорій.Існуютьрізні варіантипоєднаннякомплекснихпорушеньудітей,наприклад,однепорушенняспри- чиненегенетичнимчинником,іншеекзогенним;обидвапорушенняспричиненірізни- мигенетичнимичинниками,щодіютьнезалежноодинвідодного;кожнепорушення спричиненерізнимиекзогеннимичинниками;обидвапорушенняєрізнимипроявами тогожсамогоспадковогосиндрому;двапорушеннявиникливрезультатідіїтогожса- могоекзогенногочинникатощо.Доекзогеннихчинників,якіпризводятьдоскладних комплекснихінавітьмножиннихпорушеньрозвитку,належатьрізнівнутрішньоутроб- натапостнатальноперенесенізахворювання,асаме:краснуха,кір,туберкульоз,ток-соплазмоз, цитомегаловірусна інфекція (ЦМВ) тощо. Це, зокрема, незрячі розумово від-сталі,розумововідсталізізниженимзором,глухірозумововідсталі,глухізізниженимзором, глухонімі, сліпоглухонімідіти.

До групи дітей з особливостями психофізичного розвитку зараховують також со- матичнослабихдітей,якіхворінасколіоз,цукровийдіабет,змалимитанеактивними (фазазгасання)формамитуберкульозу,тобтотакі,щоперенеслитяжкітатривалізахво- рюванняабомаютьхронічнінеспецифічнізахворюванняорганівдихання,кровотво- рення,травлення,ендокринноїсистеми,видільноїсистемитощо.Цідітичастомаютьпідвищену стомлюваність і зниженупрацездатність.

Літ.:Детисограниченнымивозможностями:проблемыиинновационныетенденциивобуче- нииивоспитании/Сост.Н.Д.Соколова,Л.В.Калинникова.М.:ООО«Аспект»,2005.—448с.; ПершкоГ.О.Підготовкамайбутніхсоціальнихпедагогівдоінтеграціїдітейзособливостямипси- хофізичногорозвиткуусередовищезагальноосвітньогонавчальногозакладу:дис.канд.пед. наук:13.00.05.—К.,2010.—285с.;СиньовВ.Психологіярозумововідсталоїдитини:Підручник/ В.М.Синьов,М.П.Матвєєва,О.П.Хохліна.—К.:Знання,2008.—359с.

Безпалько О. В.

ДІТИ ОБДАРОВАНІ— діти, які значно випереджають своїх однолітків у розумово- му розвитку; діти, які демонструють загальну (здібності до різних галузей діяльнос- ті) або спеціальну (музичну, художню, технічну, психомоторну, соціальну та ін.) об-дарованість.

Обдарованість—цевисокийрівеньрозвиткуздібностейлюдини.Існуєпевнавікова послідовністьвиявуобдарованостіврізнихгалузях.Особливораноможевиявитисяобдарованість до музики, малювання. У галузі науки більш помітна математична обда-

рованість.Обдарованідітипрагнутьдознань,люблятьрозумовупрацю,спілкування здорослими(старшірозуміютьїхкраще,ніжоднолітки);обдарованідітиемоційніта творчі,розуміютьгумор,жарти;маютьзначнийсловниковийзапас;віддаютьперева- гуіграм,щовимагаютьактивізаціїрозумовихздібностей.Разомізтимобдарованідіти зазвичайуперті,самозакохані,зарозумілі.Усіціякостіобдарованихдітейвимагають особливогопідходудоних,іневипадковозарішеннямВсесвітньоїорганізаціїохорони здоров’яобдарованідітивходятьдо«групиризику»іпотребуютьособливоговихован-ня, спеціальних навчальних програм, шкіл, підготовлених учителів.

Окрімявноїобдарованості,очевидноїдлявсіх,хтооточуєдитину,єобдарованість прихована,яканевиявляєтьсявтихабоіншихдивацтвахдитини;зтакимидітьмипеда- гогитабатькистикаютьсязазвичайзпевнимитруднощами.Ю.Васильковасередтакихдітейвиділяє:«фанатів»,«ледарів»,«скромників»,«невротиків»,«психопатів»,«диваків».Соціальнийпедагогмаєвмітизнаходитишляхипорозуміннязобдарованоюдитиною,вмітивизначатиїїособливості,взаєминивсім’ї;налагодитизв’язкизбатьками;здійсню-ватипостійнийзв’язокміжвикладачамитабатьками;організовуватитворчудіяльність дітейупозакласнійіпозаурочнійроботі;бутитерплячим,ненав’язливим,довірливим;здійснювати соціально-правовий захист обдарованих дітей через пом’якшення (мінімі-зацію)длянихнегативнихнаслідківпроцесів,яківідбуваютьсявсуспільстві;створюва- тиумовидляреалізаціїїхніхінтересівіжиттєвонеобхіднихпотреб.

Літ.: Архипова С. П., МайбородаГ.Я. Соціальна педагогіка: Навч.-метод. посіб.— Черкаси- Ужгород:Мистецькалінія,2002.—268с.;ВасильковаЮ.В.Методикаиопытсоциальногопеда- гога:учеб.пособиедлястуд.высш.учеб.заведений.—2-еизд.,испр.идоп.—М.:Изд.центр

«Академия»,2004.—160с.;КоджаскироваГ.М.,КоджаскировА.Ю.Педагогическийсловарь:длястуд.высш.исредн.пед.учеб.заведений.—М.:Изд.центр«Академия»,2000.—176с.

Песоцька О. П.

ДІТИ-СИРОТИ ТА ДІТИ, ПОЗБАВЛЕНІ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ. Юридичне визна-

чення соціальнихкатегорій дітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,поданоустатті1ЗаконуУкраїни«Проохоронудитинства».Дитина-сирота—дитина,уякоїпомерлиабозагинулибатьки.Діти,позбавленібатьківськогопіклування,—цедіти,батькиякихпозбавленібатьківськихправ;дітейвідібранобезпозбавленнябатьківбать-ківськихправ;визнанізниклимибезвісти;визнанінедієздатними;оголошеніпомерлими;відбуваютьпокараннявмісцяхпозбавленняволі;перебуваютьпідвартоюначасслідства;розшукуютьсяорганамивнутрішніхсправузв’язкузухиляннямвідсплатиаліментівівід-сутністю відомостей про їхнємісцезнаходження;через тривалу хворобу немаютьзмогивиконувати батьківськіобов’язки; підкинутідіти; діти, батькияких невідомі;безпритульнідіти.Особизчисладітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,—цеосо-бивікомвід18до23років,уякихувіцідо18роківпомерлиабозагинулибатьки,іособи,якихбуловіднесено докатегорії дітей,позбавленихбатьківськогопіклування.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування,— ви-значеневідповіднодозаконодавствастановищедитини,щонадаєїйправонаповне державне забезпечення й отримання передбачених законодавством пільг і яке під-тверджене комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківськогопіклування.

Соціальний статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування,підтверджуютьтакідокументи:дитина-сирота—свідоцтвопросмертьобохбатьків;

якщодитинавиховуваласяматір’ю-одиначкою,довідкаорганівдержавноїреєстрації актівгромадянськогостанупроте,щобатькозаписанийзіслівматері;батькиоголоше-ніпомерлими—рішеннясудупрооголошеннябатьківпомерлими;батькипозбавленібатьківськихправ—рішеннясудупропозбавленнябатьківськихправобохбатьків;дитинавилученазсім’їбезпозбавленнябатьківбатьківськихправ—рішеннясудупро вилучення дитини без позбавлення батьків батьківських прав;батьки визнані безвістизниклимиабонедієздатними—рішеннясудупровизнаннябатьківбезвістизниклимиабо недієздатними;батьки відбувають покарання в місцях позбавлення волі— вироксуду;батькиперебуваютьпідарештомчиврозшуку—постановаслідчого,санкціо- нованасудом(раніше—прокурором);тривалахворобабатьків—медичнадовідка;підкинутідіти—актпрознайденнядитини;батькиневідомі—акторгануопікитапі- клуванняпровиявленнядитинитавзяттянаоблік;батькивідмовилися—письмова відмовабатьківвідвихованнядитини,завіренаголовнимлікаремчикерівникомме-дичноїустанови.

Відповіднодочастинитретьоїстатті52КонституціїУкраїни«утриманнятавихован-ня дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу».Доформвлаштуваннядітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,нале- жатьусиновлення,встановленняопіки(піклування),передачадоприйомноїсім’ї,ди- тячихбудинківсімейноготипу,дозакладівдлядітей-сирітідітей,позбавленихбатьків-ського піклування (дитячі будинки, загальноосвітні та спеціалізовані школи-інтернати,щофункціонуютьусистеміМіністерстваохорониздоров’я,Міністерстваосвітитана- уки,Міністерствапрацітасоціальноїполітики).

Правові,організаційні,соціальнізасадитагарантіїдержавноїпідтримкидітей-сиріт ідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,молодізчисладітей-сирітідітей,по-збавлених батьківського піклування, визначаються Законом України «Про забезпечен-няорганізаційно-правовихумовсоціальногозахистудітей-сирітідітей,позбавлених батьківськогопіклування»,якийнабравчинності13січня2005р.ієскладовоючасти-ною законодавства про охоронудитинства.

Дітям-сиротамідітям,позбавленимбатьківськогопіклування,молодізчис-ладітей-сиріт законодавчодекларованогарантії особливогозахистутадер-жавного забезпечення: матеріальна підтримка;оздоровлення;пільгипривступідопрофесійно-технічнихівищихнавчальнихзакладівтапідчаснавчання;пра-цевлаштування;забезпечення житломпіслязакінчення навчанняабодосягненняповноліття;запобігання жорстокому поводженню. Законодавчо передбаченоза-провадження принциповоновогомеханізму гарантованих норм забезпеченняви-ховання,розвиткуйутриманнядітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопі-клування,незалежновідтого,детакадитинаперебуваєнаутриманнітавихованні(всім’їчизакладі).

Літ.:ЗаконУкраїни«Прозабезпеченняорганізаційно-правовихумовсоціальногозахистудітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 р.; Соціальний захист дітей-сиріттадітей,позбавленихбатьківськогопіклування:досвідреформування//Державнадопо- відьпростановищедітейвУкраїнізапідсумками2005р.—К.:ДІПСМ,2006р.—135с.;Технологіїстворення та функціонування прийомних сімей, дитячих будинків сімейноготипу.Збірник мето-дичнихматеріалів/Авт.кол.Г.М.Бевз,А.Й.Капська,Н.М.Комароватаін.—К.:Державнийін-тпроблем сім’ї та молоді, 2003.— С.18.

Петрочко Ж. В.

ДОБРОЧИННІСТЬВОСВІТІ—а)діяльність,змістякоїполягаєвпідтримцісфериосвіти збокуприватних,державнихігромадськихпожертвуваньрізногороду;б)добровільні пожертвування,діяльністьюридичнихіфізичнихосіб,завдякиякимгромадськітапри- ватніресурсиїхнівласникидобровільноспрямовуютьдлядопомогинавчальнимза- кладамрізногорівняакредитації,учням,студентам,учителям,викладачамтощо,які відчуваютьнестачувкоштахуходірозв’язанняіндивідуальних,професійних,культур- нихісуспільнихзавдань.Доброчинністьвосвітірозглядаютьякскладовуіневід’ємну частинунаціональноїісторії.Їївитокитапоширеннянерозривнопов’язанізетногене- зомікультурогенезомвУкраїні.Мотиваційніакцентитазмістдоброчинностізміню- ються,набуваючиособливоїякісноївизначеностівкожнуепоху,алезавждипов’язанізгромадською турботою промайбутнє.

Основними формами вияву доброчинності в освіті є: державна, громадська, приват-на.ДержавнаД.—доброчинністьзбокудержавнихорганів,установ,організацій,яканадається позаобов’язковим фінансуванням навчальних закладів. ГромадськаД.— до-брочинність,яканадаєтьсязакладамосвітизбокугромадськихорганізаційугрошово-му,майновомувигляді,виглядідіяльності.ПриватнаД.—доброчинність,здійснювана накористьнавчальнихзакладівокремимиособамичигрупамиосіб.

Доброчинність є могутнім стимулом для самоутвердження людини, для пошуків шляхівдоосвіти,наукитасамовдосконалення.Створюютьсяпевніформисистемної постійноїдопомогизакладамосвітийокремимособам:допомогавзбереженніпримі- щень,оснащеннякласівтехнічнимизасобами,заснуванняфондівпідтримкинавчаль- ного закладу та учнів, студентів, викладачів, учителів; збільшення фондів бібліотек, наданняіменнихстипендійобдарованіймолодітадітямтощо.Але,нажаль,неіснує правовоїбазидлярозвиткудоброчинностіорганізаційіфізичнихосіб;непропагуєть- сяімідждоброчинцяякподвижника,патріотакраїни;відсутнясистемазаохоченняді- яльностідоброчинців;процесвивченнятрадиційдоброчинностівосвітіздійснюється фрагментарно,нествореноцілісноїнауковоїкартиниїїрозвитку.

Літ.:ДмитрієнкоМ.,ЯсьО.Доброчинністьякатрибутгромадянськогосуспільства:історіяісу- часність // Розбудова держави.— 1994.— № 6.— С. 37–44; Доброчинність в Україні: минуле, сучасність,майбутнє.—К.:Ресурснийцентррозвиткугромадськихорганізацій«Гурт»,1998.—56с.;ДоброчиннадіяльністьімеценатствовУкраїні.—К.,2003.—110с.;ДонікО.М.Благо-дійністьвУкраїніуХІХ—напочаткуХХст.:ретроспективнийаналіз/МатеріалиМіжнародної конференції «На шляху до довіри у суспільстві: доброчинність в українській громаді» 20–22червня2005р.,м.Київ;ГринівОлег.Просвіта:історіятасучасність.ЛітописЧервоноїКали- ни.—Львів,1991.—Ч.6.—С.49–53;СейкоН.А.ДоброчинністьусферіосвітиУкраїни(ХІХ—поч.ХХст.).Київськийнавчальнийокруг:Монографія.—Житомир:Вид-воЖДУім.І.Франка, 2006.—448с.

Звєрєва І. Д.

ЕКСПЕРИМЕНТ(лат.experimentum—cпроба,дослід)—методдослідженняпевного явищаукерованихумовах.Відрізняєтьсявідспостереженняактивноювзаємодієюз об’єктом,щовивчається.ЗазвичайЕ.проводитьсяунауковомудослідженнізметою перевіркивисунутоїгіпотези,встановленнязакономірностейізв’язківміжсоціальни-ми явищами тапроцесами.

МожливістьздійсненняЕ.надумкуПоппераєголовноювідмінністюнауковоїтеоріївідпсевдонаукової.

Е.у соціально-педагогічному дослідженні дає можливість отримати інформацію прокількіснітаякіснізмінипоказниківоб’єктадослідженнявнаслідоквпливунаньогоке- рованихіконтрольованихчинників.Він—найскладніший,трудомісткий,алеводночасдуже ефективний і переконливий метод соціально-педагогічногодослідження.

ВідіншихметодівнауковогопізнанняЕ.відрізняєтьсяактивнимвторгненнямупри- родуоб’єкта,якеробитьможливимдослідженняпричинно-наслідковихзв’язків,гли- бокепроникненняусутністьсоціальнихпроцесівіявищ.

Основоположником застосуванняЕ.став Галілео Галілей, а його теоретичним аполо-гетом Ф. Бекон, значну роль у його обґрунтуванні відіграв Дж. Мілль.

Усоціально-педагогічнихдослідженняхвиділяютьтакітипиекспериментів:заха- рактером експериментальної ситуації —природнийілабораторний, за структуроюекспериментальної діяльності —послідовнийіпаралельний.

ВидиЕ.—констатувальний, формувальнийіконтрольний, коженізякихвиконуєсвоєза-вданняудослідженні.КонстатувальнийЕ.—дослідник експериментальнимшляхомвста-новлюєстандосліджуваноїсистеми,констатуєфактзв’язку,залежностіміжсоціальнимипро-цесамитаявищами.ФормувальнийЕ.передбачаєзастосуванняспеціальноїсистемизаходів,спрямованихнаформуванняуклієнта певних особистісних якостей,наактивізаціюїхдіяль-ності,моделейповедінки.КонтрольнийЕ.даєможливістьвизначитиефективністьзапропо-нованоїсистемизаходівщодоформуванняпевнихособистіснихякостей,моделейповедінки.ЕтапиЕ.— підготовчий, реалізаційний, аналізу та узагальненнярезультатів.Під-готовчийетапоб’єднуєусобірозробленнятеоретико-методологічноготаметодич-ного розділів програмиЕ., формування належних умов проведеннядосліду.Основнимзмістомреалізаційного етапує наочно-практична діяльність експериментаторатарес-пондентів (організаційно-технологічне забезпечення експерименту).Етапаналізута узагальнення результатівпов’язаний з перетворенням експериментальногофакту

соціальної дійсності, отриманого на попередньому етапі, у факт науки.

ПідготовкаЕ.складається з двох блоків операцій:обґрунтування експериментутапобудова програмийого проведення. Обґрунтування починають з аналізу потребиЕ,тобто вивчення об’єктивної суспільної потреби саме в експериментальному досліджен-ні,потімвиявляютьможливостіздійсненняекспериментузадопомогоюосмислення наявнихресурсівйогоздійснення,зіставляютьможливівитратитазбиткивідвипро- буваннязпередбачуванимипозитивнимирезультатамиіроблятьвисновокпропро- веденняексперименту.ПобудовапрограмиЕ.включаєтеоретико-методологічнийі методичний розділи.Теоретико-методологічнийрозділ програми складається з ана- лізу практичної проблемної ситуації, формулювання пізнавальної проблеми, визначен- ня мети та завдань експериментального дослідження, визначення об’єкта та предметадослідження,висуваннягіпотез,емпіричноїінтерпретаціїтаопераціоналізаціїпонять,побудова узагальненої моделі експерименту. Розробкаметодичного розділу програмиексперименту передбачає побудову методики експерименту, планування його проце-дур.ПобудоваметодикиЕ.складаєтьсязп’ятиоперацій:виборуаборозробленняме- тодичноїсхемиЕ.,засобівперетворенняоб’єкта,вивченнятривалостіЕ.,розробленнязасобів і методики вимірювання та контролю, методики аналізурезультатів.

Літ.:ЗагвязинскийВ.Методологияиметодыпсихолого-педагогическогоисследования:учеб. пособие/В.Загвязинский,Р.Атаханов.—Издательскийцентр«Академия»,2003.—273с.;Сур-мінЮ.П.Майстернявченого:[підручникдлянауковця]/ЮрійПетровичСурмін.—К.:Навчально- методичний центр «Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2006.— 302с.;

Методологіятаметодисоціальнихдосліджень:[навч.посіб].—К.:ДЦССМ,2003.—216с.;Гонча-ренко С.У.Педагогічні дослідження: [Методологічні поради молодим науковцям] / Семен Усти- нович Гончаренко.— Київ-Вінниця:ТОВфірма «Планер», 2010.— 308с.

Веретенко Т. Г.

ІНІЦІАТИВА(соціальна)(лат.initiare — починати) — внутрішнє спонукання до нових форм діяльності; вид соціальної активності, пов’язаний із генерацією нових ідей чиформ діяльності.

Насьогоднішнійденьтрактуваннятерміну«ініціатива»можебутипредставленеяк:особистіснахарактеристикалюдини; формавиявуактуальнихпотреб;спосібвзаємодіїзсоціальнимсередовищем;спосібсамовираженняособистості;форма активностілюдини;діяльністьособистостіщодореалізації соціально обумовле-ноїноваторської пропозиціїзметоюзміни навколишнього середовищатасебевньому.Зоглядунасоціальнузначущістьбудь-якоїініціативи,вонаможебутивизначенатакожякформадіяльностідітейідорослих,яка, перевищуючізасво-єюефективністюпопередніініціативи,міститьновизнуузасобахдосягненнясус- пільнозначущоїмети.

Про результативність ініціативи дозволяють судити позитивні зміни, нестандарт- ний підхід до вирішення проблем, вибору шляхів і засобів їх реалізації, поява новихініціатив.

Ініціативасоціальнахарактеризуєтьсяяксукупністьдій(діяльність)щодовисунен- ня,затвердження,поширеннятапрактичноїреалізаціїсоціальнозначущоїідеї,якісві- домо,самостійнотадобровільноздійснюютьсясуб’єктом;характеристика,індикатор іформапроявусоціальноїактивності.

Наразіврізнихінформаційнихджерелахвиокремленонизкувидівіформсоціаль- ноїініціативи,здійсненоїїкласифікаціюзоглядуназначущістьфеноменаініціативидлязавданьсоціалізації.

Науковцямивиокремлюютьсячотириосновніетапирозвиткусоціальноїініціативи: аналізіснуючихпроблемівиявленнятихнедоліків,труднощівчипротиріч,якіповинні бути усунені; емоційний відгук особистості на те, що відбувається у соціумі —поява бажання,прагнення,віританадіїзробитипозитивніперетворення;формулюванняза- собів зміни — визначення форм і сценарію розвитку ініціативи; заява про ініціативу тапочатокїїреалізації.

Середключовихознакприкласифікаціїініціативи,щочастозустрічаютьсявнауко- війлітературі,можнаназватитакі:спрямованість,суспільназначущістьініціативи(по-зитивна, негативна); рід прояву (індивідуальна, колективна); ступінь самостійності; три-валістьпсихологічноїдіяльності,якапідготовлюєпроявініціативи(раптоваініціатива абоініціатива,щовиявляєтьсяпіслятривалогопідготовчогоперіоду);ступіньтворчості (репродуктивна,творча);ступіньрозвиткуініціативиякрисиособистості(епізодична, постійна);мотивація(егоїстичнаабоініціатива,щорозвиваєтьсяпідвпливомсуспільно значущихмотивів);багатствовнутрішньогозмісту(зовнішня,щозавласноюсутністюєпорожня, та ініціатива з багатим змістом); продуманість ініціативних дій (результативна ініціативна дія; помилкова дія, хоча й відрізняється своєю новизною та оригінальністю);широта(ініціатива,щопостійнопроявляєтьсяводнійбудь-якійдіяльності;ініціатива, щопроявляєтьсявкількохвидахдіяльності;ініціатива,щопроявляєтьсявусіхоснов- них видах діяльності); стійкість (короткочасність ініціативних дій і тривалість проявуініціативи).

Розподілініціативизацілямивпровадженняєшироковживанимпідходомсеред дослідниківсоціальнихмолодіжнихініціативупострадянськихкраїнах;визначаєдва головнінапрямкицілей,заякимиможливатипологізаціяцихініціатив,асаме:стиму- люванняпрагненнядозміцненняінтелектуального,фізичноготадуховногоздоров’я особистості;формуваннятапоширеннясередмолодіцінностейінормздоровогоспо-собужиття.

Літ.: Безпалько О. В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у тери- торіальнійгромаді:теоретико-методичніоснови:Монографія.—К.:Наук.світ,2006.—363с.; КоноваловаТ.В.Подготовкасоциальныхпедагоговкпедагогичекойподдержкеинициативы старшеклассников:Дис.канд.пед.наук:13.00.08.—Самара,2003.—200с.;ЛесниковаС.Г.Про- ектнаядеятельностькаксредстворазвитиясоциальнойинициативностиподросткавусловияхдетской общественной организации: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01.— Ижевск, 2005.— 252 с.;Те-терскийС.В.Социальныеинициативыдетейимолодежи:поддержкаобществаигосударства:Монография.— М.:РЕГЛАНТ,2003.— 216с.

Безпалько О. В., Гулевська-Черниш А. В.

МЕНЕДЖМЕНТСОЦІАЛЬНОЇРОБОТИ(англ.management—управляти,керувати,сто- ятиначолі;лат.manus—рука)—системанауковихзнаньіуправлінськоїпрактики,що забезпечуєвиконаннявідповіднихсоціальнихзавданьзасобамиадекватноїорганіза- ційноїструктурисоціальнихслужб(закладівсоціальноїроботи).

ПитанняМ.с.р.вУкраїнівивчалиО.Главацька,М.Головатий,М.Лукашевич,М.Ту-ленков,К.Шендеровськийтаін.Менеджментсоціальноїроботиспираєтьсяназагаль- ні теорії управління та менеджменту розроблені Ф.Тейлором,Ф. Файолем, Д. Муні, Е.Мейо,Ф.Герцбергомтаін.

М.с.р.єскладовоюсоціальногоуправліннявціломутанесенасобізагальніознакисоціального управління. Разом із тим закономірне розширення та ускладнення системи професійної соціальної роботи стимулювало пошук оптимальних формМ. с. р.та управ-ліннясоціальнимислужбамийсоціальноюроботоювцілому,спонукалодорозробки специфічних управлінських рішень, які б сприяли досягненню мети практичноїсоці-альної роботи та відповідали етичним стандартамфаху.

М.с.р.структурноскладаєтьсяз:а)менеджментуорганізаційного;б)менеджмен- туперсоналу;в)самоменеджменту.ВажливезначеннядляМ.с.р.маєвпровадження таоцінкаінновацій(нововведень)зметоюпідвищенняефективностісоціальноїробо- ти.Втіленняінноваційчастовідбуваєтьсяуформіпроекту,тобтодіяльності,щообме-женапевнимизавданнями,часовимимежамитабюджетом.ТомуМ.с.р.інколинабуває формипроектногоменеджменту.

ЕлементамиМ.с.р.яквидупрофесійноїлюдськоїдіяльностіє:а)метауправління; б)спосібдосягненнямети;в)об’єкттасуб’єктуправління,яківзаємодіютьвпевному середовищі;г)функціїуправлінняорганізацією:планування,організація,оперативне управління,мотивація,навчаннякадрів,обліктааналіз,зворотнійзв’язок,координа- ція,контроль;засобиуправлінськоїпраці;ґ)методи,засобиобробкийаналізуінфор- мації,прийняттянаційосновіконкретнихрішень;д)технологіяуправління:прийоми, засобитапорядок(послідовність,регламент)виконанняпроцесууправліннявцілому тавйогоскладовихфункціях.

КлючовимрезультатомМ.с.р.єотриманнязначнобільшогоефектупринаймен- шихзусиллях,витратах,утомучислівитратахчасу.

До загальноуправлінськихпідходів М. с. р.належать: а) спрямованість управлінськоїдіяльностіназабезпеченнявідповіднодоцілейорганізованоїроботилюдей;б)забез- печення за допомогою управління функціонування та розвитку організацій; в) здій- сненняуправліннячерезреалізаціюосновнихфункцій—планування,організації,мо- тивації,контролю,прийняттярішеннятакомунікації,атакожлідерства(керівництва);г)управління може бути ефективним завдяки цілеспрямованості, прогнозованості, участівньомучленіворганізації,наявностізворотногозв’язкутощо.

Об’єкти управління у М. с. р.—соціальні працівники, співробітники, уся система взаємовідносин, що склалася між людьми у процесі здійснення соціальної роботи.Суб’єктамиМ.с.р.виступаютькерівникисоціальнихслужбісформованінимиорганиуправління, які наділені управлінськимифункціями.

Процес М. с. р.— збір, переробка, передача інформації (предмет менеджменту), якавикористовуєтьсядлявідпрацюваннярішень(продуктменеджменту).ПроцесМ.с.р.передбачаєпевнуорганізаційнуструктуру,підякоюрозуміютьсукупністьелементів органівуправліннятастійкихзв’язківміжними,щозабезпечуютьїїцілісність,збере- женняосновнихвластивостейприрізноманітнихвнутрішніхізовнішніхзмінах.Органі- заційнаструктураМ.с.р.повиннаміститимінімальнукількістьланокірівнівуправлін-ня, забезпечувати розподіл функцій, стійкість, безперервність, оперативність і гнучкістьуправління.

МетодиуправліннявМ.с.р.:а)економічнестимулювання;б)адміністративніметоди(регламентаціядіяльностізіншимисоціальнимислужбамитаспеціалістівзсоціальної роботи,їхнормування,іншіпитанняроботизкадрами,прогнозування,моделювання, програмуваннядіяльностісоціальноїслужби);в)методипрофесійноїпідтримкипер-соналу (супервізія і навчання);г)методи психолого-педагогічного впливу (налагоджен-нясприятливогоклімату,стимулюваннятворчості,ініціативи,інновацій,формування умовдляприйняттясоціальнимпрацівникомсамостійногорішеннятощо);ґ)методи суспільноговпливу(розвитоккомандисоціальнихпрацівників,збільшенняресурсів соціальноїроботивгромаді,запровадженняморальнихтренувань,підвищенняпре-стижу й іміджу соціальноїроботи).

ПринципововажливимелементомМ.с.р.вважаютьрозроблені—нарівнісоціаль- ноїслужби,регіонучикраїнивцілому—стандартисоціальнихпослуг,зрозумілітапро- зоріпроцедуриітехнології,якібзабезпечувалиналежнуякістьсоціальноїроботи.

РізновидиМ.с.р.:а)лінійнийабоієрархічний(міжланкамиієрархіївстановлюютьсячітківзаємовідносини:начолікожноїслужбистоїтькерівник,якийздійснюєвсіфункціїоргані-зації;коженчленколективупідпорядковується,яківсяслужба,лишецьомукерівникові тавиконуєтількийогорозпорядження;керівникпідпорядковуєтьсявищомукерівнико-ві);б)функціональний(звільняєлінійнихкерівниківвідпотребидетальногознаннявсіхсторін управлінняорганізацією;фахівці добрезнають конкретніланки соціальної службита готуютькваліфіковані рішення); в)лінійно-штабний(створення при лінійнихкерівни-кахпевних«штабів»—бюро,групи,сектори,колегіїтощо,якіспеціалізуютьсянавико-нанніпевнихменеджерськихфункцій;штабинеприймаютьрішень,алишезабезпечуютьїхякіснупідготовку);г)матричний(натрадиційну,поділенузафункціямиорганізацію,тобтовертикальнеструктурування,нашаровуєтьсяорієнтовананапроектчиокремусо-ціальну послугуорганізація,тобтогоризонтальнеструктурування; менеджментполягаєвсприяннігоризонтальнимкомунікаціямвсерединіорганізаціїтагарантуваннісувороївідповідальності за хідробіт,проектівтапроцесів уній).

СпецифікаМ.с.р.походитьвідголовногопризначеннясоціальнихслужб—надання допомогилюдямдлявиходуізскладноїжиттєвоїситуації.ТомуМ.с.р.визначаєтьсянизкою чинників, зокрема: ідеологією та філософією соціальної роботи, які мають ваго-мийвливнамісіютацілісоціальнихслужб;цілямисоціальноїполітикитазавданнями,висунутими у нормативно-правових документах органів державної влади та місцевогосамоврядування;особливостямистатусу,формамивласностісоціальноїслужби,їхні-ми спеціалізаціями та взаємозв’язками функціями та професійними ролями соціальнихпрацівників;особливостямивзаємодіїміжсоціальнимипрацівникамитасоціальною службоювцілому;становищемклієнтівсоціальноїроботиякадресатіввпливутафор-мами взаємодії між ними і соціальнимипрацівниками.

Особливості управління соціальним службами, завизначеннямМ. Лукашевича, поля-гаютьу:а)невідповідностійогоучасізрезультатамисоціальноїдопомоги(дляуправ- лінняслужбоюпрактичнонеможливеточнепрогнозуваннятавимірюваннярезультатівуправління); б) важливості яккінцевого, такіпроміжногорезультатууправління; в) обме-женістьвикористаннявтакомууправліннідирективнихметодівіактивнезастосуванняметодів мотивації,переконання,створення ситуацій успіхутазацікавленості.

У1980–90-хрр.виникпідхіддоМ.с.р.,щодіставназву«новийменеджереалізм»— поєднаннярядугуманістичнихдоктрин,щовідстоюютьправаспоживачанавибір,із бізнесовимитехнікамиуправління,якіспрямованінапідвищенняефективностітапро- дуктивності соціальних служб. Основними цінностями в новому менеджереалізмі є результативність, гнучкість, якість, конкуренція, орієнтація на потреби користувача йефективневикористанняресурсів.

Виокремлюють три основні елементи цього підходу: а) результативність (дає можли-вістькерівникамсоціальнихслужбоперуватитазабезпечуватидисциплінованевико- ристанняресурсівпридосягненніпоставленихзавдань,зокрема,завдякизастосуван-ню сучасних інформаційних технологій); б) ринкові відносини (сприяють усвідомленню відмінностей надавачів і користувачів соціальних послуг; соціальні служби мають боро-тисязадержавнийконтрактнанаданнясоціальнихпослуг,щостимулюєконкуренціюміжнадавачамипослуг,атакожвідповідативстановленимдержавоювимогамдоякостіпослуг);в)місцевесамоврядування(маєзабезпечуватинаданняпослуг,максимально орієнтованихнапотребимісцевоїгромади,залученнягромадськостідоуправліннясо- ціальнимислужбами,гарантуватипублічнийконтрользавикористаннямсуспільнихфондів).

Літ.:Вступдосоціальноїроботи:Навч.посібник/Заред.СемигіноїТ.В.,МиговичаІ.І.—К.:Ака- демвидав,2004.—304с.;ГоловатийМ.Ф.Управлінськіаспектисоціальноїроботи:курслекцій

/ГоловатийМ.Ф.ЛукашевичМ.П.,ДмитренкоГ.А.таін.—К.:МАУП,2002.—368с.;Лукаше- вичМ.П.,ТуленковМ.В.Менеджментсоціальноїроботи:ТеоріяіпрактикаНавч.посібник.—К.: Каравела,2007.—296с.;Шендеровський,К.Менеджментусоціальнійроботі:посібник.—К.:Главник, 2007.— 207с.

Семигіна Т. В.