Технології та інноваціїсоціальної / соціально-педагогічної роботи

• 480 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

ВЕДЕННЯВИПАДКУ—провіднатехнологіясоціально-педагогічноїроботизконкрет- ноюпроблемноюситуацією,уякійоб’єднанойпевниймоніторингситуації,ізалучення іншихінституцій,іздійсненнякоординаціїдійзметоюрозв’язанняпсихологічних,між- особистісних,соціальнихпроблемклієнта,йогооточення.Реалізуєтьсяшляхомвста-новлення безпосередньої взаємодії між спеціалістом (соціальним педагогом / соціаль-нимпрацівником)іклієнтом.В.в.якпроцесдужеблизькийдоуправлінськихмоделей, томуданийметоддеякоюміроюможнарозглядатиякуніверсальний.Цятехнологія розвиваєтьсязпочаткуХХст.

В.в.—цепроцесідентифікаціїлюдини,щомаєспецифічнісоціальніпотреби,роз- робкитареалізаціїплану,заякимсоціальні,освітніймедичніресурсивикористовують найбільшефективнозметоюдосягненняоптимальногорезультатудляклієнтазанай- меншихвитрат.В. в.можна розглядати як інструмент оптимізаціївитрат,зростання ефективності,раціоналізаціїпослугіресурсів.

В.в.—цеоб’єднуючатехнологіявроботісоціальногопедагога,бовраховуєйінте- груєвсобііншітехнології,асаме:оцінювання,оцінкипотреб,ранньоговтручання,ро- ботизклієнтом,наданняпослугтощо.ЦітехнологіїєетапамитехнологіїВ.в.,саметомуїї можна вважати політехнологічною. Індикатор ефективності впровадження технологіїВ.в.—результативністьозначенихтехнологій.Яктехнологіявонаспрямовананаза- безпечення послідовності та доступності послуг з урахуванням відповідності їхньої інтенсивності до реальних потреб клієнтів соціально-педагогічної діяльності та орі- єнтуєтьсянаможливості,наявніресурсистанусистемисоціальногообслуговування, соціально-педагогічноїпідтримки,наданняпослуг.ОсновніпринципиВ.в.—комплек-сність, міждисциплінарна та міжвідомча взаємодія в здійсненні соціально-педагогічноїроботи,співпрацясоціальногопедагогатаклієнта,спадкоємністьдіяльностітощо.

Існують різні моделіВ. в.: мультидисциплінарна, трансдисциплінарна, міждисциплі-нарна(міжпрофесійна),восновіякихлежитькоманднийпідхіддокоординаціїпослуг,що підсилює ефективність цієїтехнології.

МультидисциплінарнамодельпередбачаєВ.в.командоюрізнихспеціалістівізріз- нихгалузейзнань,якіпрацюютьзаокремимипланамироботитазавданнями.Нарегу- лярнихзустрічахпроводятьоцінюваннявиконаноїроботи,визначаютьпакетпослуг,які пропонують конкретному клієнту. У цій моделі координацію роботи членів команди,представленняновихвипадківздійснюєсоціальнийпрацівник—менеджерВ.в.

Міждисциплінарну модель вважають однією із найбільш перспективних у створенні скоординованого пакету послуг, завдяки інтеграції зусиль усіх фахівців. Члени командиузгоджуютьнарегулярнихзустрічахголовніпитаннящодоВ.в.,асаме:порядоквза- ємодії,єдинийпланвтручання,усіетапиВ.в.,перелікпослуг,умовиїхнадання.Цедо-зволяє запобігти дублюванню послуг, хаотичності їх надання. Важливий принцип функ-ціонуваннямоделі—врахуваннядумкиклієнтапідчасплануваннятанаданняйому

соціальнихпослуг.Томуклієнтможебратиучастьузустрічахміждисциплінарноїко- мандиякпартнер.Головнарольменеджеравипадку—координаціяроботикоманди, атакожпредставництвоінтересівклієнтапередкомандою,захистйогоправ.

У рамках функціонування трансдисциплінарної моделі лише один член команди під-тримуєпрямийзв’язокзклієнтомівиступаєоб’єднуючоюланкоюміжспеціалістамита клієнтом.

Основапроцесукоординаціїроботикомандиутвореназтакихскладовихдинаміч- ноївзаємодії:взаємообмінповною,точною,детальноюінформацієюміжчленамико- манди,якієпредставникамирізнихсоціальнихінституційгромади;відповідальність заприйнятірішення,даніпроведеноїоцінкипотребклієнта,наданіпослугитощо;фор- муванняєдинихпереконаньчленівкомандищодоцілейВ.в.,пріоритетностіінтересів клієнта/дитинитанайкращогосередовищадляїїрозвиткутощо.

ФункціоналменеджерівВ.в.об’єднуєтакіпрофесійнівмінняякадвокація(захист правтаінтересівклієнта),фасилітація(допомогавріднихвидахдіяльності),побудовачи використання мереж (систем підтримки). Функції соціального педагога / соціального працівника / менеджера під час упровадження цієї технології: організаційна, координу-вальна,оцінювальна,захисна,моніторингова.МенеджерВ.в.виконуєрольадвоката,який гарантує надання послуг, визначення індивідуальних потреб клієнта, недопущен-нянеобґрунтованогодостроковогозакриттявипадкутощо.Середуправлінськихро-лей: лідер команди, керівник персоналу, адміністратор, соціальний організатор, мене- джер змінтощо.

ЯкпроцестехнологіяВ.в.маєпевніетапи,асаме:оцінкапотребклієнта(див.оцінкапотребдитини);аналізрезультатівоцінкитаобґрунтуваннянеобхідностівідкриття таВ.в.;прийняттярішенняпровідкриттявипадку/взяттяпідсоціально-педагогічний супровід; планування випадку (розробка спільно з клієнтом індивідуального плану роботи:визначенняйогомети,часовихмеж,конкретнихдій,заходівтощо);надання послуг/соціально-педагогічнийсупровід;оцінкапроцесу,оцінкарезультатівроботи(підсумкова); закриттявипадку.

ДотриманняпослідовностіетапівтехнологіїВ.в.забезпечуєрезультативністьробо-ти соціальногопедагога.

ГоловнаметаВ.в.—оптимізуватифункціонуванняклієнта,надаючийомуякісній ефективні послуги, його максимальне залучення до розв’язання власних проблем навсіхетапахВ.в.

Літ.:КочубейА.,УмароваН.Визитвсемью,илипрактикаработыссемьями:учебн.пособие.— Псков:ПЛИПКРО,2002.—118с.;СидоровВ.Н.Профессиональнаядеятельностьсоциального работника: ролевой подход.— Винница: Глобус-пресс, 2006.— 408 с.; Социальнапедагогіка: теоріяітехнології:підручник/заред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2006.—316с.;Соціальнийсупровідсімей,щоопинилисьвскладнихжиттєвихобставинах:метод.посіб./І.Звєрєва,В.Кузьмінський,Ж.Петрочкотаін.—К.:ДЦССДМ,2006.—84с.

Звєрєва І. Д., Петрочко Ж. В.

ВУЛИЧНАСОЦІАЛЬНАРОБОТА(«аутріч-робота»відангл.outreach—досягненняззов- ні)—формасоціальноїроботи,спрямованананаданнядопомогирізнимкатегоріям клієнтівбезпосередньоумісцяхїхзнаходження,являєсобоюспосібустановленняй підтримкиконтактуміжфахівцямитапредставникамицільовоїгрупи,потенційноза-цікавленими в послугах, щонадаються.

ВнесокурозвитоктеоріїйтехнологіїздійсненнявуличноїсоціальноїроботивУкраї- нізробилиукраїнські(О.Балакірєва,Р.Вайнола,Т.Ваненкова,Т.Зайцевська,А.Капська, С.Лукашов,І.Мигович,О.Сакович,Т.Семигіна)іросійські(О.Боголюбова,Є.Воронова,Р.Йорік,С.Суворова,Є.Холостова)науковцітапрактики.

НасьогодніосновнимиклієнтамиВ.с.р.виступаютьбезпритульнітабездоглядні діти,підліткитамолодь;споживачіін’єкційнихнаркотиків(СІН);жінки,залученідоко- мерційногосексу(ЖКС);чоловіки,щомаютьсексзчоловіками(ЧСЧ).

В.с.р.вважається«низкькопороговою»формоюнаданнядопомогиклієнтам,утой час,як,наприклад,притулокабоцентрреабілітаціїє«високопороговими»формами допомоги.Висота«порогудоступності»визначаєтьсякількістютасерйозністювимог,якиммаєвідповідатиклієнт,щоботриматидоступдопослугтієїчиіншоїорганізації.Отже,умежахВ.с.р.вимогдоклієнта,якправило,неіснує,окрімєдиної—бутине-агресивнимищодофахівців,якіїїздійснюють,танестворюватизагрозиїхньомужиттю,здоров’ю та безпеці.

СамечерезтакуособливістьВ.с.р.даєзмогуконтактуватизтимиклієнтами,щоневиявляютьактивностівотриманніпослугтанебажаютьзмінюватиризикованупо-ведінку.

ВУкраїністаномна2011р.В.с.р.здійснюєтьсяпереважногромадськимиоргані- заціями,атакожцентрамисоціальнихслужбдлясім’ї,дітейтамолоді,що,якправило, реалізуютьїївмежахпроектівіпрограм,оскількинемаютьстабільногофінансуваннязбоку держави на її систематичневпровадження.

ТехнологіяВ.с.р.передбачаєпошукфахівцямивідповіднихслужбсвоїхпотенційнихклієнтів та перенесення надання деяких послуг (консультування, інформування, профі-лактика,зниженняшкоди)іззакладівтаустановбезпосередньо«навулицю»,ближче допредставниківнайбільшуразливихгруп.

Основні завдання В. с. р.:виявлення клієнтів, що потребують допомоги; встанов- ленняконтактузклієнтамибезпосередньовмісцяхїхперебування;міждисциплінарне веденнявипадку,обмеженерамкамивуличноїроботи;реалізаціяпрограмзменшен- няризикуташкодидляздоров’я;мотивуванняклієнтівдодобровільноїзміниспособу життя;спрямуванняабосупроводженняклієнтівдляотриманнядопомогиврізнома- нітнихслужбахтаорганізаціях.

ОднимізвидівВ.с.р.ємобільнийконсультативнийпункт(МКП),щоперед-бачаєоснащеннявуличноїслужбитранспортом(автобусомабомікроавтобусом),що дозволяєрозширитиспектрзавданьВ.с.р.та,відповідно,послуг,якінадаються.Зокре- ма,утранспортіможнапроводитиіндивідуальнеконсультування,надаватимедичну допомогу,здійснюватиекспрес-тестуваннянаВІЛ,інфекції,щопередаютьсястатевим шляхом(ІПСШ)тагепатити,іншіінфекції.Крімтого,МКПдозволяєзбільшитигеографіч- неохоплення,встановитиконтактзбільшоюкількістюклієнтівінадатиїмбільшефек-тивнудопомогу.

Основними принципами В. с. р.є: дотримання прав людини; дотримання якнай- кращихінтересівклієнта;неупереджене,об’єктивнеставленнядоклієнта;реалістич- ністьочікуваньвідклієнта;добровільністьунаданніпослуг;збереженняконфіденцій-ності; міждисциплінарнийпідхід.

ЗдійсненняВ.с.р.покладаєтьсянаміждисциплінарнукомандувуличнихпрацівни-ків,щоявляєсобоюгрупупрофесіоналів,яківзаємодоповнюютьізамінюютьодинодногоуходівиконаннявстановленихцілейізавданьВ.с.р.Коженчленміждисциплінарноїко-

мандизоглядунасвоюпрофесійнуприналежністьможебутитієюособою,доякоїіншічле-никомандизвертаються,якдоджереладостовірноїйточноїінформаціївпевнійвузькійгалузізнань.Доскладукомандивуличнихпрацівниківповинновходитиякмінімум2пра-цівники:спеціалістізсоціальноїроботитапсихолог,причому,одинзнихмаєвиконуватифункціюкоординатора.Окрімтого,доскладутакоїкомандиможутьвходитиконсультантзпитаньхімічноїзалежності,медик,юрист,волонтери(переважно—зчислацільовоїгрупи) тощо.Загалом,кількіснийіякіснийскладкомандивизначаєтьсяспецифікоюВ.с.р.таосо- бливостямийпотребамикатегоріїклієнтів,зякимитакароботаздійснюється.

ВажливимтаоднимзпершихетапівворганізаціїВ.с.р.єкартуваннятериторіїіроз- робкамаршрутів.Картування—цеметодвуличноїсоціальноїроботи,щоявляєсо- боювизначеннятазбірхарактеристикмісцьпроживаннята/абоперебуванняпред-ставників цільовоїаудиторії.

Картуванняскладаєтьсяздекількохетапів.Першийетап—складаннявичерп-ного списку місць, де достеменно відомо або потенційно можливе перебування ці- льової групи.Такімісця можуть включати в себе великі транспортні вузли(залізнич- нітаавтовокзали,станціїметрополітену),торгівельніцентри,ринки,паркикультури тавідпочинку,кафе,баритощо.Додатковуінформаціюпромісцяперебуванняклієнтів можнаотриматиуспівробітниківпартнерськихорганізацій,службусправахдітей,кри- мінальноїміліціїусправахдітей,відсамихпредставниківцільовоїгрупи,щовякості волонтеріввзаємодіютьзфахівцямитощо.Уподальшомуцяінформаціяможедопо-внюватись власними спостереженнями членів міждисциплінарноїкоманди.

Другий етап—методична перевірка усіх місць, визначенихнапершому ета-пі,таскладанняїххарактеристик.Інформаціяпропевнемісцеперебуванняцільо-воїгрупи («вуличнийсайт») включає:його точне місцезнаходження;часфункціонування;кількістьпотенційнихклієнтівтаїхстатево-віковіхарактеристики;видидіяльностіклієн-тіві їхінтереси;особливостітавиди ризикованої поведінки, яку практикуютьклієнти.

Видидопомоги,щонадаютьсяклієнтамурамкахВ.с.р.:первиннасоціально-психологічна діагностика; надання предметів першої необхідності (шкарпетки, гігієнічнізасобитощо);інформуваннязширокогоколапитань,переважно—щодозбереження здоров’я;відновленняабооформленнядокументівтощо;кризовепсихологічнекон- сультування;мотиваційнеконсультування,спрямованеназмінуповедінкитаспособу життяклієнта;наданняпослугумежахпрограмзниженняризикутазменшенняшкоди (поширеннявідповідноїінформації,презервативів,залученняклієнтівдопрограмоб- мінушприцівтощо);наданняпершоїмедичноїдопомоги;експрес-тестуваннянаВІЛ, іншіІПСШ,гепатититощо;направленнядоцентрівденногоперебування,притулків, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, центрів соціально-психологічної допомоги,центрівреабілітаціїдлянарко-йалкозалежнихтаіншихустанов.

Важливезначеннясередіншихвидівдопомогивідіграютьпрограмизниженняри-зикутазменшенняшкоди.Оскількиклієнтичастопрактикуютьнайбільшризиковані формиповедінки:вживаютьнаркотики,починаютьжитистатевимжиттямдонастан- нястатевоїзрілості,маютьнезахищеністатевіконтакти,частозмінюютьсексуальних партнерів,можутьбутизалученимидосекс-бізнесу—вони,уразі,якщопокинеготові докардинальноїзміниповедінки,потребуютьінформаціїщодозменшенняшкодивідризикованих практик, а також відповіднихнавичок.

ПрограмазниженняризикутазменшенняшкодивумовахВ.с.р.реалізуєтьсяшляхомнаданняклієнтамспеціальноїінформації,яка,упершучергу,стосуєтьсяпрофі-

лактикиінфікуванняВІЛтаіншимиінфекціями;попередженняпередозуваннятаінших проблем,щоможутьвиникатиуСІН;особливостейвикористанняпрезервативівтощо.Окрімінформаціїтасприяннявідпрацюваннювідповіднихнавичок,вуличнісоціальніпрацівники можутьпоширюватисеред клієнтівзасобиіндивідуальногозахисту (презер-вативи,гігієнічнінабори),атакожспівпрацюютьзпрограмамизменшенняшкоди,якіді-ютьурегіоні,зокрема,пунктамиобмінушприців,кудиможутьнаправлятиклієнтівСІН.

Спеціалістам,якіпрацюютьнавулиці,необхіднодотримуватисьрядувимог,щомо- жуть уберегти від виникнення ситуацій ризику та сприятимуть ефективностіВ. с. р.: необхіднозавждипрацюватиякмінімумупарітаінформуватиколегікерівника,куди івякийчасзбираютьсяспеціалісти;присобіфахівцямнеобхідноматидокументи,що засвідчують їх особи, та посвідчення про приналежність до певної організації з кон- тактнимителефонамиадміністраціїтакерівництвадлянаданняйогозавимогоюпра- цівникаміліції;дляроботивумовахвулицінеобхіднообиратипростийзручнийодяг танеяскравийстиль;наелементаходягуможнарозташуватисимволікуорганізації,якупредставляє команда аутріч, так клієнтам буде простіше запам’ятати приналежність фа-хівця;необхіднозалишативдомавсіцінності,алематиприсобіневеликусумугрошейнанеобхіднівитрати,наприкладнатранспорт,утомучислідлясупроводженняклієнтів;необхідноматиізсобоюнедорогиймобільнийтелефон;вартоматиприсобіневеличкі

«подарунки»дляклієнтів(шкарпетки,гігієнічнізасоби,сокитапродуктихарчування вневеликихупаковках)—цедопоможеналагодитиконтактзклієнтами,упершучергу, здітьмитапідлітками(ужодномуразінеможнапропонуватиклієнтамгроші);підчас першихконтактівізклієнтаминебажанобратиїхзаруки,обіймати,оскількицеможе викликатинегативнуреакціюзїхбокутаспровокуватирозривконтакту;підчасроботи зклієнтаминеобхідноробитиакцентнапозитивніжиттєвіперспективи,актуалізувати їхвнутрішніособистісніресурси;вусіхвипадкахспеціалістиповиннівестисебемирно, уникатиконфліктів;якщоклієнтиналаштованіагресивнойнебажаютьспілкуватись, кращепіти,повідомившиприцьому,щозустрічвідбудетьсяпізніше,коликлієнтибу- дутьготовідоспілкування;фізичнийвпливмаєбутиабсолютновиключенимубудь- якій ситуації; життя, здоров’я та благополуччя співробітників, що часто стикаються входісвоєїдіяльностізризикованимиситуаціями,єпріоритетомвуличноїсоціальної служби.Членивуличноїкомандиповиннізавждипрацюватиспільно,надаватиодин одомунеобхіднупідтримкуі,поможливості,уникатиризикуусвоїйдіяльності.

ЕфективністьВ.с.р.зрізнимикатегоріямиклієнтіввизначаєтьсярядомумов:по-перше,регулярність,систематичністьїїздійснення,тривалістьучасі,адже,корот- костроковіконтакти,щочастоперериваються,немаютьпозитивнихнаслідківієбез- результатними;по-друге,чітковизначенемісцеВ.с.р.уланцюжкусистематизованого комплексногопідходудовирішенняпроблемицільовоїгрупи,зякоюведетьсяробо-та—обов’язковиммаєбутинаступнийкрок,доякогофахівцівмежахВ.с.р.пови-нні мотивувати клієнта;по-третє, активне залучення представників цільової групи довзаємодії,наприклад,уякостіволонтерів,адже,методика«рівний—рівному»єод- нієюзнайбільшефективнихякпідчасвстановленнявзаємодіїзпредставникамитак званих«закритих»цільовихгруп,таківходімотивуванняїхдозміниповедінки.

Літ.: ВайнолаР.Х.Технологіїсоціально-педагогічної роботи:курс лекцій длястудентівспеціальнос-ті6.010105«Соціальнапедагогіка»денноїтазаочноїформинавчання.—К.:КМПУіменіБ.Д.Грін-ченка, 2008.— 152 с.;Комплекснадопомога бездоглядним табезпритульнимдітям:метод.посіб.

/О.В.Безпалько,Л.П.Бурковська,Т.В.Журавельтаін.;заред.І.Д.Звєрєвої,Ж.В.Петрочко.—К.:

Видавничийдім«КАЛИТА»,2010.—376с.;Посібникзметодикизмультидисциплінарноговедення випадку/Організація«ЛікарісвітуСША».—К.:«КиївськаРусь»,2007.—36с.;Руководствопооказа- нию комплексной помощи беспризорным и безнадзорнымнесовершеннолетним.—СПб.:Санкт- Петербургскаяобщественнаяорганизация «Врачи детям»,2008.— 146с.

Журавель Т. В.

ГРУПОВАСОЦІАЛЬНАРОБОТА—методсоціальноїроботи,спрямованийнанадання психосоціальноїдопомогигрупіосібзподібнимижиттєвимипотребамитаоб’єднаних близькимиінтересами,шляхомзалученнячленівгрупивпроцесвирішенняїхніхпро- блем, задоволення спільних інтересів; практичний метод соціальної роботи, який допомагає особистості розширювати своє соціальне функціонування та через ціле- спрямованийдосвідгрупибільшефективновирішуватисвоїіндивідуальні,груповічипроблеми вмікросоціумі.

У сучасному українському інформаційному просторі соціальної роботипоширенірізноманітні класифікації моделей групової соціальної роботи, які розроблені зарубіж-нимиспеціалістами(А.Браун,Д.Вітакер,Б.Леннеер-Аксельсон,І.Тюлефорс,М.Пейн).Відповідно до їхніх підходів виокремлюють 12 моделей групової соціальноїроботи.

Фізичнездоров’я.Багатогрупзасновуються,щобспробуватизадовольнитипотре- билюдей,якічиособистомаютьпроблемизіздоров’ям,чидоглядаютьзапотерпілими абоїхнімиблизькимиродичами.Наприклад,групилюдей,хворихнаСНІД;батькипри- реченихдітей;літнілюди,щопроживаютьубудинкахдляпрестарілих,здоров’яякихпогіршується; люди, що страждають від онкологічних захворювань.

Емоційнетапсихічнездоров’я.Групилюдей,якіпіддавалисяжорстокомупово-дженню;дівчатка-підлітки,які сталижертвами сексуальногонасильства; длятихлюдей,якістраждаютьвідшизофренії,боятьсявідкритогопростору,знаходятьсявкризовихси-туаціях або простопригніченіжиттям в умовах бідності,нестатків,злиднівтастраждань.

«Зв’язанадоля».Цейтермінвикористовуютьдляхарактеристикигрупи,утвореної членамисім’ї,ускладіякоїпроживаютьблизькілюди,щомаютьособливіпотреби.На- приклад,братиі/абосестридітей-інвалідів;дітирозлученихбатьків;матерідітей,якіпіддавалися насильству; близькі родичі наркоманів,алкоголіків.

Наділеннялюдейзначнимиповноваженнями.Цегрупи,членамиякихстаютьлюди,щопережили(відчулинасобі)соціальнудискримінаціютаутиски(наприклад, жінки,малозабезпечені,представникинаціональнихменшостей,людизфізичними/ психічниминедоліками.Найважливішезавданнятакихгруп—цествореннягрупового клімату,уякомучленизможутьзновувідчутисвоюособистуцінність,відновитисамо- повагу,використатиможливостідлябільшактивноговнесенняпозитивнихзмінусвоє життя,плануватитапроводитиколективнідії,спрямованінасоціальнізміни.

Змінаповедінки.Групиможутьособливоефективновпливатинаіндивідуальнупо- ведінку,якашкодитьіншим.Наприклад,групилюдейздевіантноюповедінкою;групиправопорушників, злочинців; зокрема тих, хто здійснив сексуальненасильство.

Життєвізмінитаїхнаслідки.Цезміни,щовикликаютьсерйознунеобхідністьсоціальноїадаптації/реадаптації.Наприклад,унаслідокреальнихзмінужитті—по- чатоктрудовоїкар’єри,народженнядитини,вихіднапенсію,змінамісцяпроживан- ня;унаслідокдеякогодержавноговтручання—вихідз-піднаглядумісцевоївладичи звільненнязтюрми;урезультатірозладусімейногожиття,наприкладрозлучення;че- резполітичнікризи,яківикликаютьвимушенеперетвореннявбіженців.

Освітнігрупи.Учасникитакихгруп—молоділюди,якіпроходять,наприклад,курс превентивного соціального навчання (підготовка до сімейного життя; формування тарозвитокумінь—комунікативних,уміньвирішувати,ненасильницькоговирішенняконфліктів тощо); інваліди (навчання, наприклад, умінню самообслуговування); батьки,якімаютьтруднощіустосункахзісвоїми/прийомнимидітьми;одинокібатьки/матері;емоційно незадоволені люди; учасники різноманітних культурно-дозвільних програм,уякихпередбаченийсоціальнийосвітнійкомпоненттощо.

Групове життя.Цей термін використовують на позначення роботи в групах, якііснуютьущоденномужиттіклієнтівінтернатівіденнихцентрів.Учасникамитаких групможутьбути,наприклад,діти-сироти,членирізноманітнихформкультурно-дозвільної,пізнавальноїспрямованості;особизфізичними/психічниминедоліками;престарілілюди.

Самокерованігрупитагруписоціальнихдій.Цігрупипропонуютьучасникамповну відповідальність і контроль того, що відбувається як в особистому житті, так і вжиттігрупизагалом.Увказанихгрупахневирішеніпроблемисвоїхчленів,їхнінеза- доволеніпотребичиінтересирозглядаютьякрезультаттисненнянанихзбокувлад-нихструктур(державних,суспільних).Томузавдання,яківирішуєгрупа,зазвичай зовнішністосовнодонеї,агруповуцільформулюютьяквнесеннязмінусоціальнеоточення їїчленів.

Люди, які втратили чи не змогли набути основних соціальних /міжособис-тісних навичок, необхідних для життя.До даної категорії належать деякі пацієнти психіатричнихгоспіталів,якізнаходятьсяналікуваннятривалийчас;розумовонепо- вноціннілюдиізспеціальнихзакладів,якіпотенційноздатніжитивсуспільстві;деякі інвалідитапідлітки,щодовгознаходятьсяпіднаглядомуспеціальнихзакладах;злісні правопорушники,якінаданийчасживутьнасвободітощо.

Груписпільноїдіяльності.Членитакихгруп—люди,якіберутьучастьутуристич-нихпоходах,спортивнихабодозвільнихзаходах,переглядітеатральнихвиставіт.д. Виконуватиразомоднусправу—завждибулонадійнимметодомстворенняхороших контактів,розвиткуздатностідоспілкування,співробітництва,вирішенняконфліктів іприйняттярішень.

Групиорганізаційнихзмін.Учасникитакихгруп—представникиорганізацій,яким потрібнізмінинеефективнихсторіндіяльності.Зазвичайуфокусіувагитакихутворень знаходятьсяорганізаційно-ідеологічнітаміжособистісніаспектидіяльностіорганіза- цій;змінамісії,напрямківдіяльності,структуриорганізації;вирішеннявнутрішньоор-ганізаційних конфліктів; покращення психологічного кліматутощо.

Урамкахназванихмоделейзастосовуютьрізноманітніконцептуальніпідходи,яківи-значаютьконкретніцілітазавданнягруповоїсоціальноїроботи,своєрідністьзмістовноїактивності її учасниківтаспецифікуфункціонально-рольовихдій керівникагрупи.

Літ.: Сидоров В. Н. Профессиональная деятельность социального работника: ролевой под-ход.—Винница:Глобус-пресс,2006.—408с.;ФирсовМ.В.,ШапироБ.Ю.Психологиясоциальнойработы:Содержаниеиметодыпсихосоциальнойпрактики:учеб.пособиедлястудентоввысш.учеб.заведений.—М.:Академия,2002.—192с.;ШибутаниТ.Социальнаяпсихология.—Ростовн

/Дону:Феникс,1999.—544с.;УилсонД.Группысамопомощи(организацияиработагруппсамо-помощи).— Запорожье:ЗГУ,1999.— 110с.

Сидоров В. М.

ІГРОВАТЕРАПІЯ—методкорекціїемоційнихіповедінковихрозладівудітейшляхом залученняїхдорізноманітнихігровихситуацій.

Гра—найбільшприроднийспосібсамовираженнятазасібспілкуванняміждітьми,атакожміждітьмийдорослими.Грамаєприхованезначення,задопомогоюякогоди- тинаможепророблятищоденнітруднощічишукатиспособивирішенняпроблем.Уні-кальнезначенняігровоїдіяльностіівзмістовому,івстильовомуаспектахможебутизро-зумілимтількизгодомякрезультатінтенсивногодослідженнязмісту,форми,асоціацій,почуттівіфантазій,якідитинавиявляєвігровійдіяльності.Гра—цезусилля,потрібне,щобнавчитиськеруватиоточуючимсвітом,собою;здатністькеруватитаконтролюватиситуацію,якумиодержуємоврезультатіплануваннятаексперименту.Гра—багатоспря-мованийпроцес,уякомуумовноможнавиділититрикатегоріїцілей:цілісаморозвитку(інтрапсихічні),цілізагальногорозвитку (розвиваючі)тацілі взаємовідносин(міжособис-тісні).Інтрапсихічніціліспрямованінате,щобдопомогтидитинівиділититасформувативласнеЯ.Завдякигрідитинапочинаєформуватиелементарнесамовідчуття,вільновира- жати себе, не боючисьнегативнихнаслідків.Такесамовираження завжди включає само- дослідження,щопередбачаєвеликуактивністьтаемоційнузадіяність.Вільновиявляючиемоціїтадосліджуючиперевагитихчиіншихаспектів,дитинавчитьсясамоконтролю.Почуття,якеформуєтьсяврезультатісамоконтролю,уподальшомуслугуєвпевненості всобі,щодозволяєдитинівідчуватисебедоволікомпетентною,абисправитисьізмож-ливими життєвимитруднощами.Гразабезпечує розвитокмовних,моторних, когнітивнихнавичок,навичоквирішенняпроблеміморальневиховання.Грастимулюєдитинудо-сліджуватиоточуючесередовище,взаємовідносини між об’єктами,причинно-наслідковізв’язкитазв’язкиміжподіями,щосприяєсмисловійорганізаціїдосвідудитини.Важливезначеннядлясаморозвиткуйзагальногорозвиткудитинивгріналежитьспілкуванню. Завдякийомудитинаможевикористовуватите,щовонадізналасьпросебетачомуна-вчилась,взаємодіючизіншимилюдьми.Угрідитинатакожнаслідуєрольовівзаєминитаролі,якіпов’язанізправиламичикультурнимийзовнішнімиустановками.Грареле-вантнатерапевтичномуконтексту,відповідновонадійснозбагатьохпричин—важли- вийінструменттерапії.Оскількиоднимізаспектівгриєвстановленнястосунків,цілкомочевидно,щогруможнавикористовуватидля формування взаємовідносин міждитиноютатерапевтом.Угрілегкоініціювативзаємодію,легкодобитисьблизькостіздитиною талегкосформуватипочуттябезпеки.Щеоднимважливимаргументомнакористьви- користаннягривтерапіїєсаморозкриттядитини,усвідомленечинеусвідомлене.Упро- цесігритерапевтможедізнатисьпродитину,уникаючинеприємнихзапитань,простоспостерігаючизанеютавідслідковуючиневербальнуінформацію,якувонатранслює.Використовуючисимволізм гри,терапевт може одержатиінформацію, якудитині доситьскладнопередатизадопомогоюслів.Разомзтим,гроюможнакористуватися,щобдопо-могтидитинівирішитипроблеми,тазастосовуватиневербальністратегіїякінструмент терапевтичногопроцесу.Перерахованівищеаспектиможнапозначитиякфункціїспіл- кування,саморозкриттятазцілення,аналогічнодофункційгри,саморозкриття,загаль-ногорозвиткутаспілкуваннявповсякденномужитті.Найбільшочевиднафункціягривтерапії—сприятирозвиткудовіритаспеціальнихвзаєминміждитиноюйтерапевтом.Дорослі,нажаль,доситьрідкоспостерігаютьзадитячоюгроючибезпосередньоберутьунійучасть,атимпаче,коливонаповністюініційованатакерованадитиною.Безумовно,такаінтеракціячиспостереженнявходігри—виняткововажливевпроцесіформування довіридодорослогозбокудитини.Крімтого,щограсприяєформуваннювзаєморозу-

мінняміждитиноюйтерапевтом,вонатакожнаціленанабільшглибокерозуміннятера-певтом дитини та отримання додатковоїінформації про неї. Емоції, конфлікти, проблемиітруднощіувзаєминахповторновідтворюютьсявгріабопрямо,абосимволічно.Цейпроцесспілкуванняівзаємодіїдопомагаєтерапевтузібратиєдинукартинузрозрізненої інформації,якаєчастиноюжиттядитини.Отриманняінформаціїзавдякигрідопомагає терапевтунетількикращезрозумітидитину,алетакожсприяєпроцесудіагностикиі,від- повідно,плануваннютерапії.Саморозкриттявтерапіїграєтакожцілющурольдляди- тини;окрімтогощодоситькориснедлятерапевта.Доситьчастовжесамаможливістьвиявитисвоїемоціїтаконфліктитерапевтичнадлядитини.Функціясаморозкриттявгріпрактичноневід’ємно пов’язана з її цілющоюфункцією.Такожгразабезпечуєможливостідлязцілення,бовонасприяєкатарсисутавідреагуванню.Дитинінадаєтьсяповнасво- бодавсаморозкриттітавиявленнісвоїхемоцій,іцяможливістькатарсисучастодаєїйсуттєве полегшення. Присутність дорослого, якийспостерігаєза самовираженням і реа- гуєемпатійно тазрозумінням, формуєв подальшому умови для корегуванняемоційногодосвіду,якийможедопомогтидитинізмінитисвоїустановкистосовнопроблемичикон- фліктутазначноюміроюпослабитинапругу,якоїзазнаєдитина.Крімцього,одназцілейтерапії—цезавждигенералізаціязміннавідповіднізовнішніумови.Колитерапевтичніцілідосягнутівтерапевтичномукабінеті,дитиназаохочеекстраполюватицідосягненнявбільшширокіобставинитавмайбутнійдосвід.Навички,сформованівгрі,маютьбільшешансівбутиекстрапольованиминаіншіобставинипорівнянознавичками,сформовани-мивпроцесіобговорення,оскількивонибудутьприроднимивповедінковомуреперту-арідитиниувсіхтипахситуацій.

Представники різних терапевтичних шкіл приписують грі різну терапевтичну цін- ність.Виділяютьчотирирізнихпідходивпсихотерапії,представникиякихрозглядають груякважливийінструмент,щосприяєтерапевтичнимзмінам:психоаналітична/пси-ходинамічна терапія, клієнтцентрована чи гуманістична, біхевіоральна та терапія відре-агування.Упсихоаналітичніймоделігрувикористовуютьтерапевтичновсимволічній функції,щоаналогічновикористаннювільнихасоціаційвроботіздорослими.Терапевту даній моделі є тлумачем, людиною, яка вирішує загадку, що прихована засимптомом,іпояснюєцюзагадкудитині,такимчиномвиявляючиконфлікт.Гуманістичнатерапія розглядаєгруякінструмент,якийдопомагаєдитинізнайтитавідновитиістиннужиттє- вуспрямованість.Метаданогопідходу—нестількирозуміння,якупсихоаналітичній моделі,скількисамоактуалізаціятасамосприйняття.Дитинаповинназрозуміти,хто вонаєікимхочестати,відповідносприйнявшисвійвибір.Цілющимифакторамивте- рапіїцьоготипуєемпатія,теплотатанадійнівідносиниміждитиноюйтерапевтом.Біхе- віористирозглядаютьгрускорішеякпобічнийпродуктдитячоїтерапії,аніжосновний напрямок.Гразабезпечуєпередумовидлядосягненнярапортутаумов,оптимальних дляздійсненнястратегіїпідкріпленнятамоделювання,спрямованихназмінудитячої поведінки.Вирішальнимфакторамивбіхевіоральнійтерапіїєзаохоченнятапокаран- ня,якіможутьефективнообумовлюватиповедінковізміни.Представникитерапіївід- реагуваннядотримуютьсямоделікатарсису.Грувикористовують,щобдосягтичивід-творити ситуацію, яка провокує тривогу, обумовлюючи дитячупроблему.

Літ.:БремсК.Полноеруководствоподетскойпсихотерапии/пер.сангл.Ю.Брянцевой.—М.: Изд-воЭКСПО-Пресс,2002.—640с.МустакасК.Игроваятерапия.—СПб.:Речь,2000.—282с.

Цюман Т. П.

ІННОВАЦІЯ(лат.іnnovatio—оновлення,зміна)—термін«інновація»буквальноозна- чаєнововведення,оновлення,новизну,зміну;уконтекстісоціально-педагогічноїте- оріїІ.характеризується як нововведення в соціально-педагогічну діяльність (мета,зміст,принципи,структура,форми,методи,засоби,технології),основоюякихєновасоціально-педагогічна ідея, шляхами реалізації — експериментальна діяльність, носія-ми—творчіфахівцісоціально-педагогічноїсфери.

ПоняттяІ.впершез’явилосьунауковійлітературівХІХст.узв’язкузвведеннямно- вихелементівутехніці,атакожактивізаціїдослідженьугалузікультурології,децимтерміном позначали введення деяких елементів однієї культури віншу.

ТривалийчасІ.розглядалилишевсистеміекономічнихдосліджень.Прицьо-му вивчалися економічні та соціальні закономірності створення й розповсюдження науково-технічнихновацій.Такимчином,інноватика—наукапронововведення,роз- робкуйрозвитоктеоретичнихоснов,методологіїтаметодівпрогнозуванняістворен- няІ.,атакожплануваннятаорганізаціюінноваційноїдіяльності,формуваласяспочатку усферіматеріальноговиробництва.Алемежіновоїгалузізнаньпоступоворозшири- лись,охопившизгодомісоціальнусферу.

ЗоглядунаміждисциплінарнийхарактерінноватикивизначенняпоняттяІ.застосо- вуєтьсяврізнихсферах.Так,науково-технічнаІ.—цекінцевийрезультатінтелектуальноїдіяльності(науково-технічнихдосліджень,науково-технічнихвідкриттів івинаходів,на-уковихідей)увиглядіпевногоновогооб’єкта(систем,технологій,обладнання,товарівіпослуг)абоувиглядідеякогооб’єкта,якісновідмінноговідпопередньогоаналога.

ПолітичніІ.розглядаютьсяякстворенняновихпідходівітехнологійнаосновіпере-осмислення попереднього досвіду й запровадження новітніх досягнень і їх комплексневикористанняусферіполітики.

ПедагогічніІ.стали предметом спеціального дослідження вчених у 50-х рр. ХХст.наЗаходіівостаннідвадесятиліттявУкраїні.Відповіднопочалаформуватисяновага- лузьзнань—педагогічна(утомучислійсоціально-педагогічна)інноватика.

Доголовнихзавданьпедагогічноїінноватикияктеоріїінноваційнихпроцесіввосві- тітасоціально-педагогічнійдіяльностіналежать:аналізструктуриінноваційнихпро- цесів,умовїхприскорення;розкриттяможливостейуправлінняпроцесамистворен- нятазастосуваннянапрактиціпедагогічнихнововведень;вивченнясоціокультурнихпроблемІ.

Для соціальної педагогіки термінІ.лишається відносно новим. Огляд авторських формулюваньцьогопоняттядаєпідставистверджувати,щонайчастішеданийтермін використовується у двох значеннях: «І.—процес» (процес внесення нового у систе- му; він розвивається за певними етапами — створення, реалізація, поширення но- вовведення)та«І.—продукт»(окремийзасіб,ідея,методика,програматощо).Отже, усоціально-педагогічнійІ.розмежовуютьдвісторони:предметну(щоновестворюєть-ся, впроваджується) і процесуальну (як відбувається зародження, створення, поширен- ня, опанування, модифікаціянового).

Середосновниххарактеристикзазначеногопоняттявиокремлюютьтакі:джерело виникненнянового(зовнішнєчивнутрісистемненововведення);метавведенняново- го;матеріальнийабоідеальнийпродукт(щосаменовевноситься:ідеї,концепції,мето- ди,технологіїтощо);врахуваннянаявногостанусистеми(середовища),вякувноситься нове;спрямованість(насистемувціломуабонаокреміїїкомпоненти);стадіїпроцесу внесення(зародженняідеї,їїпрактичневтіленняупродукт,застосуваннятапоширен-

ня продукту); прогнозування позитивних результатів (поліпшення, оптимізація, розви-тококремихскладовихісистемивзагалі);суб’єкт(взаємозв’язокусистемівідношень міжоб’єктомзмінісуб’єктом,щоїхздійснює,зворотнийвпливоб’єктанасуб’єкт).

Розглядаючинововведенняякпроцес,виділяютьпевніетапийогорозвитку.Унауковій літературісклаласялінійнасхемаподілуінноваційногопроцесу:етапзародженнянової ідеїабовиникненняконцепціїнововведення(етапвідкриття,щоєрезультатомфундамен-тальнихіприкладнихнауковихдослідженьабораптового«осяяння»);етапвинаходу,ство-реннянового,щовтілюєтьсяубудь-якийоб’єкт,матеріальнийабоідеальнийпродукт;етапінновації,практичногозастосуваннявинаходу,йогодоопрацювання,одержаннястійкогоефектувіднововведення;етапрозповсюдженнянововведення,широкогойоговпрова- дження,дифузіїврізнісфери(наступаєзаумовисприйнятливостідонововведення);етап широкоговикористанняновогопродуктувконкретнійгалузі,пов’язанийзвтратоюновиз-ни;етап скорочення, рутинізації нововведення, заміни його новимпродуктом.

Оскількипедагогічнаінноватика—молоданаука,томузагальноприйнятоїсистем- ноїкласифікаціїпедагогічних/соціально-педагогічнихІ.щенеіснує,аотжепростежу- єтьсякількапіходівдоїхньоїтипологізації.

Так,сучасні педагогічніІ.можна класифікувати за рівнями перетворень, які вони привносять. Зокрема, до першого рівня — соціального — віднесеніІ., які змінюють загальнуархітектонікусистемиосвіти;додругого—соціально-педагогічного—І.,які змінюютьвнутрішніізовнішніумовиорганізаційнихпроцесівнавчанняівиховання; дотретього—освітнього—І.,якізмінюютьнавчально-виховнийпроцес;дочетвер- того—психолого-педагогічного—І.,якізмінюютьпедагогічнітехнології;доп’ятого—конкретно-педагогічного —І., які змінюють методику викладання будь-якої навчальноїдисципліни.

СередіншихключовихознакукласифікаціїІ.виокремлюютьтакі:типинововведен- ня(матеріально-технічнійсоціальніІ.);механізмиздійснення(стихійнійцілеспрямо- ваніІ.);особливостіінноваційногопроцесу(системні,модульнійлокальніІ.);сфера, уякійздійснюєтьсянововведення,спосібвиникненняноваторськогопроцесу,широта таглибинаінноваційногопроцесу,основа,напідставіякоївиникаютьнововведення.

Інноваційніпроцесимаютьсвоюсоціальнубазу,своїхносіїв—інноваторів—творчо мислячихтадіяльнихлюдей,якієініціаторамабопровідникаминовихідей,розробок, досвіду.Контингентінноваторів—специфічнасоціальнакатегорія,неодноріднасоці- альнаменшість.Уїїструктурівиділяютьдвігрупи:тих,хтостворює,ітих,хтореалізовує нововведення.Реалізатори—тіжсамітворці,аленесамогонововведення,апроцесуйого опанування, механізму переходу від вихідного стану добажаного.

Літ.: Даниленко Л. І. Теоретико-методичні засади управління інноваційною діяльністю в загаль-ноосвітніхнавчальнихзакладах:дис.…д-рапед.наук.—К.,2005.—478c.;ДемиденкоТ.М.Під- готовкамайбутніхучителівтрудовогонавчаннядоінноваційноїпедагогічноїдіяльності:дис.… канд.пед.наук.—Черкаси,2004.—220c.;КравченкоГ.Ю.Освоєннявчителямипочатковоїшко- липедагогічнихінноваційвумовахвнутрішкільноїнауково-методичноїроботи:дис.…канд.пед. наук.— Харків, 2003.— 195c.

Гулевська-Черниш А. В.

МЕДІАЦИЯ(англ.mediation —посередництво)— розглядається як процес,альтернатив-натехнологіяурегулюванняспорів,методзалагодженняконфліктів,вирішенняспорівіпримиренняконфліктуючихсторін,щопередбачаєорганізаціютапроведенняїхпере-

говорівзадопомогою незалежногопосередника. УходіМ.посередник(медіатор)допо-магаєсторонамконфліктуналагодитиспілкуваннятаприйтидовзаємоприйнятноїточкизорущодопредметуконфлікту.УсоціальнійпедагогіціісоціальнійроботіМ.розгляда-єтьсяякметодрозв’язанняміжособистіснихіміжгруповихконфліктівтаякмодельвід-новногоправосуддя.ТеоретичнііметодичніпитаннязастосуваннямедіаціїрозглянутівпрацяхІ.Ертсена,Р.Маккея,М.Райта,Я.Валюк,В.Землянської,А.Горовоїтаін.

М.можезастосовуватисьдляподоланнясімейнихконфліктів,питаньопікинадді- тьми,конфліктівугромадах,навчальнихзакладах,трудовихколективах.Якметодпо- доланняміжособистіснихіміжгруповихконфліктівМ.проводитьсяувипадку,колисто-рони конфлікту (окремі особи, сім’ї, неформальні угруповання) перебувають у ворожихабоконкуруючихстосунках,переживаютьнегативніпочуттяабовжевдалисядоагре- сивнихдійщодосвогоопонента.УрамкахвідновногоправосуддяМ.використовується дляпримиренняпотерпілихівиннихускоєннізлочинутадосягненнявзаєморозуміння міжнимищодоспособівусуненняшкоди,завданоїправопорушенням.ВідмінністьМ.від інших способів подолання конфлікту за участю третьої сторони(суду,арбітражу, розглядусуперечкивищимкерівництвомтощо)полягаєвтому,щоостаточнерішення приймаютьсамеучасникиконфлікту,утойчасякосновнимзавданнямпосередника єстворенняумовдляїхдіалогу(Я.Валюк).Кожнасторонаконфліктумаєможливість вбезпечнихумовахвисловитисвоюточкузору,виразитипочуття,бутипочутоюіви- слухати точку зору іншої сторони. Основними принципамиМ.є добровільна участь сторінконфліктуівизнаннянимимедіатора,неупередженістьінейтральністьмедіато- ратадотриманнянимконфіденційності,спільнавідповідальністьсторінзаприйняття тавиконаннярішення(А.Горова,Р.Коваль).УмовоюзастосуванняМ.врамкахвіднов- ногоправосуддяєбеззаперечневизнанняправопорушникомсвоєївини.Якправило, уМ.берутьучастьодинабодвапосередники.М.можебутибезпосередньою(такою, щопередбачаєочнузустрічучасниківконфліктуабоправопорушення)танепрямою(спілкування між учасниками конфлікту повністю опосередковуєтьсямедіаторами).

ПроцесМ.складаєтьсяздвохстадій.Настадіїпідготовкимедіаторпроводитьоднуабодекількаокремихспівбесідзісторонамиконфліктноїситуації,уходіякихпе- ресвідчуєтьсявможливостіпроведенняМ.,пояснюєучасникамконфліктуїїсутність, отримуєзгодусторіннаучастьуМ.таготуєїхдобезпосередньоїзустрічі.Перешкодою дляпроведенняМ.можебутивисокийризиквчиненняучасникаминасиллястосовно одинодного,їхнебажаннязустрічатисятабратинасебевідповідальністьзавирішення конфлікту.Уходіпідготовкидобезпосередньоїзустрічімедіаторпояснюєучасникамїї процедуру,обговорюєзнимиможливідіївпроцесіпереговорів,їхвимогийочікуван- ня, психологічно налаштовує учасників на зустріч між собою. Настадії безпосеред-ньої зустрічі сторін конфліктуучасникам спочатку, надається можливість висло- витисвоїдумкиіпочуттязприводуконфліктутайогонаслідків,потім—пояснитисвої потреби і інтереси та висловити своє бачення способів розв’язання конфлікту, спря- мованенамаксимальневрахуванняінтересівіпотребобохсторін.Медіаторсприяє вираженнюучасникамисвоїхдумокіпочуттів,акцентуєїхувагунаспільнихінтересах іпозиціях,формулюєзапитання,наякіїмнеобхіднодативідповідь,таузагальнюєїхвисловлювання, слідкує за дотриманням правил ведення бесіди.РезультатомМ.є укла-данняугодищодоспівпраці,спрямованоїнавирішенняконфліктноїситуації.

ПроцедураМ.увипадкузлочинумаєпевніособливості.Напідготовчійстадіїмедіато-руособливоважливопересвідчитисьувизнанніправопорушникомсвоєїпровинитаго-

товностівласнимидіямиусунутинаслідкизаподіяного,атакожуготовностіпотерпілогоприйняти вибачення та допомогузбокуправопорушникайвідмовитисьвідвисунення щодоньоговимогусуді.Безпосереднязустрічпотерпілогоівинногоузлочиніпроходитьудекількаетапів.Напершомуетапімедіаторроз’яснюєучасникамцілізустрічітаправи-ла,заякимивонавідбуватиметься.Надругомуетапіправопорушникупропонуєтьсяроз- повісти,щосталосяіщойогоспонукалодозлочиннихдійідочоговонийогопризвели,апотерпілому—якзлочинвідобразивсянайогожиттііщопотерпілийвідчуваєзцьогоприводу.Учасникиможутьпоставитиодинодномузапитання,якібпрояснилидлянихси-туаціюідопомоглизрозумітиїхмотивацію.Натретьомуетапі сторониобговорюють збитки,спричиненізлочиномтаспособуїхкомпенсації,атакожшляхиподоланняпричинподібноїповедінкиправопорушникавмайбутньому.Акцентробитьсянатому,якимчиномправо- порушниквласнимисиламизможеусунутинаслідкискоєногоним.Пропозиціїщодоком- пенсаціїзавданихзбитківізобов’язаньправопорушникаприймаютьсязаумовспільного рішеннясторін.Начетвертомуетапізустрічізадопомогоюмедіатораскладаєтьсятапід- писуєтьсясторонамиугодащодопримирення,щовключаєвизнаннянимифактускоєннязлочину,шляхивідшкодуваннязавданих збитківізобов’язання правопорушника щодо дій,якіусували причини його злочинної поведінкиумайбутньому (див.Відновнеправосуддя).

М.можутьорганізовуватисьякспеціальностворенимидляцьогоагенціями(служ- бамимедіації,посередництваіпримирення,центрамивідновногоправосуддятощо), такіпредставникамиіншихдержавнихігромадськихзакладів.Рольпосередниківпід часМ.можуть виконувати як штатні працівники названих установ, так і волонтери, представникигромади.Длявиконанняфункціймедіаторафахівцюабоволонтеруне- обхіднознатиосновипсихологіїособистостіісоціальноїпсихології,володітизнаннями правовихаспектівконфліктів,щовирішуютьсязадопомогоюМ.,аувипадкувіднов-ногоправосуддя—знаннямикримінальногоправа,психологіїдевіантноїповедінки тавіктимології;матигарнікомунікативнінавичкиіволодітиспеціальнимиприйомами веденняпереговорів,вмітивислуховувати,виражатиемпатію,надаватипсихологічну підтримку;вмітибутитолерантним,неупередженим,об’єктивнимщодосторінкон-флікту або правопорушення (І. Ерстен,Р.Маккей, К. Пелікан та ін). Підготовка медіаторівздійснюєтьсязадопомогоютренінгівабоспеціальнихнавчальнихпрограм.

Літ.:МорозЛ.І.Сучасністратегіїміліціїщодопрофілактикиправопорушеньнеповнолітніх:навч. посіб./Л.І.Мороз,Р.Г.Коваль,Н.М.Прокопенкотаін;занаук.ред.Л.І.Мороз.—К.:Вид.ПАЛИ- ВОДА А.В., 2008.— 220 с.; Регіональна модель профілактики підліткової злочинності: досвід упровадження[ЗаматеріаламипрактичноїроботивгромадахУкраїни]—К.:Українськийцентр порозуміння, 2009.— 80 с.; Розвиток медіації в Україні. Польсько-українська співпраця:збір- никстатей/наук.ред.ВойтюкІ.А;упорядникиКовальР.Г.,ЗемлянськаВ.В.—Київ:«Арт-Бюро», 2004.—228с.;ЭрстенИ.Реконструкциясвязейвсообществе—медиацияивосстановительное правосудиевЕвропе/И.Эрстен,Р.Маккей,К.Пеликанидр.;пер.сангл.—К.:ИздательЗахарен- коВ.А.,2008.—184с.

Лютий В. П.

МЕТОДКЕЙСІВ— один із основних методів соціальної роботи, спрямований на ви- рішенняособистіснихісоціальнихпроблемклієнта.М.к.бувзапровадженийупрак- тикусоціальноїроботиМ.Річмонд.Йогосутьполягаєувирішенніпроблемизметою наданняпідтримкитастворенняситуації,щоспрямовуєклієнтадорозглядуситуації йвикликаєбажанняподолатижиттєвіперешкоди.Восновуметодупокладеномеха-

нізмадаптаціїклієнтадожиттєвоїситуації.Основніскладовіметодутакі:встановлення первинноїкомунікації;вивченнятааналізпроблемноїситуації,визначенняметитаза- вданьспільноїроботисоціальногопрацівниказклієнтом;розвитокплануінтервенції; укладанняконтракту;підготовкадоінтервенціїтаїїздійснення;оцінкабар’єрів,щоза- важаютьінтервенції;оцінкапрогресутарезультатуспільноїроботи.

УсучаснійсоціальнійроботіМ.к.частовикористовуютьякзасібнавчаннявтре-нінгу.Зазвичайпривикористанніцьогометодуучасникамнадаютьзапискількохоб- ставин,якіможутьґрунтуватисянареальнійабоуявнійситуації.ІснуєтрипідходидозастосуванняМ.к.:

1. Діагностикапроблеми.

2. Діагностикаоднієїабокількохпроблемівиробленняметодівїхрозв’язання.

3. Оцінкадійщодовирішенняпроблемитаїхнаслідків(іпроблема,іїївирішеннядаються вінструкції).

ПеревагизастосуванняМ.к.упрофесійнійпідготовцісоціальнихпрацівників:ре-алізм(застосуванняметодукейсівупрограмітренінгудоповнюєтеоретичніаспекти курсузавдякивключеннюпрактичнихзавдань,якінеобхідновирішитигрупі);мінімі-заціятиску(даєунікальнуможливістьвивчитискладніабоемоційнозначущіпитання вбезпечнійситуаціїтренінгу;М.к.дозволяєвчитисябезтривогипронесприятливіна- слідки,якіможутьвиникнутивреальномужитті,якщовибранонеправильнерішення);активна взаємодія(комунікативна природа вправи надає можливість швидкої, але достатньоповноїоцінкиважливостіпроблем,якіобговорюють,тарішень,щоприйма- ють).Протеметоднепозбавленийнедоліків.Виникненняхибнихпоглядів(здатність виявляти,аналізуватийпрораховуватикожнийкрок,щоприведедорішення)—одназ перевагметодуівтойжечас—йогообмеження.Уреальномужитті,зіткнувшисьзпев- ноюпроблемою,якувирішувалинатренінгу,улюдининаврядчибудедостатньочасу, знання,безпечнихумов,щоброзв’язатиїїсаметакимчином.Ценеобхіднопояснитиучасникам,щобнебулорозчаруваньнаробочихмісцях.Відсутністьвисновків—оскількичасовірамкинедозволяютьгрупісформуватипевніпрактичнірекомендації,цесприяєвиникненнюпочуттянезадоволення.Правдоподібність—вправамаєбутитакою,щобучасникимоглиідентифікуватисяіззапропонованимиролямитавпо- ратисязними.Вонапотребуєформуваннянеобхідногопаттернуповедінкивумовах такихустановоктаобмежень,якіможутьвиникнутивреальнійситуації.

Данийметодефективнийупрограмах,орієнтованихнарозвитоканалітичнихзді- бностей,зокремавтренінгахвирішенняпроблем,прийняттярішень,веденняперего- ворівівзаємодіїзперсоналом.Цейметодзастосовуютьвтакихгалузях:менеджмент,супервізія, продаж,адміністрування.

Літ.:ДевидЛи.Практикагрупповойработы.—СПб:Питер,2001.—224с.;Соціальнаробота:тех- нологічнийаспект:Навчальнийпосібник/заред.А.Й.Капської.—К.:Центрнавчальноїлітера- тури,2004.—352с.;ФирсовМ.В.,ШапироБ.Ю.Психологиясоциальнойработы:Содержание иметодыпсихосоциальнойпрактики.—М.:Академия,2002.—192с.;ФирсовМ.В.,Студено- ваЕ.Г.Теориясоциальнойработы.—М.:ВЛАДОС,2001.—432с.

Заверико Н. В.

МЕТОД«РІВНИЙ—РІВНОМУ»—засібпередачідостовірної,соціальнозначущоїінфор-мації під час неформального або особливим способоморганізованогоспілкування всо-ціальнійгрупілюдей,рівнихзаякоюсьпевноюознакою(вік,інтереси,цінності,потреби,

проблемитощо).Метод«рівний—рівному»передбачаєоб’єднаннялюдейугрупизаяки-мись спільними ознаками зметоюзабезпеченняїхточноюінформацієюйспростуваннярозповсюдженихпомилковихпоглядів, стереотипів,атакождлятого,щобдопомогтиїмрозвинутинавички,якінеобхіднідляефективноїадаптаціїтаінтеграціївсоціумі.Унауко-війлітературівизначаєтьсядварізновидиметоду«рівний—рівному»:спосібнавчанняоднолітків однолітками;спосібнавчаннярівних рівному (за іншими ознаками,крімвіку).НавчанняоднолітківодноліткамивідомоздругоїполовиниХІХст.,колинабулапо-ширенняланкастерськасистеманавчання,сутьякоївтому,щобвумовахвідсутностідостатньоїкількостівчителівзабезпечитизнаннямиусіхучнів.ОсобливогозначеннянабувцейметоднаЗаходів80–90-хрр.минулогостоліттявроботізпідліткамитамо-лоддю.ВУкраїніметод«рівний—рівному»почаливпроваджувативдіяльністьспеці-алістисоціальноїсферинаприкінціХХст.Розповсюдженняцьогометодувнавчально-виховних закладах країни відбулося завдяки Національній програміМіністерстваосвітиінауки/ПРООН/ЮНЕЙДС«Сприянняпросвітницькійроботі“рівний—рівному”середмолодіУкраїнищодоздоровогоспособужиття»,якареалізовуваласьу2000–2002рр.Заразцейметодширокозастосовуютьудіяльностісоціальнихпедагогівісоціальнихпрацівників,якіпрацюютьзмолоддю,зокремапідчаспервинноїпрофілактикитафор-муванняздоровогоспособужиття.Утойжечасметод«рівний—рівному»активновико-ристовують недержавні організації, соціальні служби, що працюють зрізнимикатегорі-ями клієнтів, зокрема споживачами ін’єкційних наркотиків, особами зВІЛ-позитивним

статусом, людьми з особливими потребами тощо.

Длякласифікаціїрізновидівметоду«рівний—рівному»використовуютьрізнікритерії,середних:метавикористанняметоду,рівеньпрофілактики,наякомувикористовуєтьсяметод,ознакарівності,якапокладенавосновузастосуванняметоду.Згіднозтакоюозна-коюрівності,яквік—метод«рівний—рівному»трактуютьяк«спосібнавчанняровес-ників ровесниками,однолітків однолітками».Усоціально-педагогічній літературіутвер- дилось сприйняттяметоду«рівний-рівному» переважно якспособу передачі соціально значущоїінформації спеціальнопідготовленимипідлітками рівним собіособамзавіком. Використовують такий метод,як правило, у первинній профілактиці.

Відповідно до інших, ніж вік, ознак рівності, «рівний — рівному» трактують як спосіб

«навчання рівних рівними», тобто йдеться про надання інформації в середовищі людей

«рівних»міжсобоюзарізноманітнимиознаками(цінності,проблеми,професія,соці- альнийрівень,хобі,інтереситощо).Однаковийвікневирішальнийдлярівності,іце поширюєтьсянарізнівіковійміжвіковікатегорії.Метод«рівний—рівному»трактують якспосіб«навчаннярівнихрівними».Йогоможнавикористовуватиувсіхвидахпрофі- лактики,алечастіше—увториннійчитретинній(рівністьзапроблемою).

Метод«рівний—рівному»одночаснозформальноютрадиційноюосвітоютаінши- мипідходамивнеформальнійосвіті—цестратегічнийзасібпередачіінформаціївсу-спільстві з метою зацікавлення людей їхнім власним здоров’ям тарозвитком.

Метод«рівний—рівному»якспосібнавчанняоднолітківталюдей,рівнихзапевнимиознаками,маєпереваги:знанняцінностейівимогсоціальноїгрупи,уякійздійснюєтьсяспілкування;високийступіньдовіри;рівністьувзаєминах;схожийвнутрішнійсвіт,досвід, схожеставленнядопроблеми;однаковийрівень(освітній,культурний,соціальнийтощо);молоділюдирозуміютьодинодного,використовуючиневербальнітавербальнізасобиспілкування(наприклад,сленг),адоросломунеобхіднодосконалознати(азначить,ви-вчити)мовумолодіжногоспілкування;підвищенасамооцінкатавпевненістьусобі,почут-

тявласноїгідностітавіривсебенетількивпідлітків-інструкторів,яківиступаютьуролівихователів,айутих,зкимвонипрацюють.Разомзтимметод«рівний—рівному»маєсвоїнедоліки:незавждидостатньосхожості(бутисхожим—неозначаєбутирівним);не-достатністьдосвіду,інформації в підлітків; важкістьконтролю,вимірюваннярезультатівметоду;можливістьспотворенняінформаціїпідлітками;вікпідлітка(людинащенепере-жилатого,прощоговорить,їїнесприймаютьякекспертавданійситуації,справі).

Використання методу «рівний-рівному» у просвітницькій діяльності передбачає такіосновніетапи:попереднюроботузгрупамиволонтерівізметоюзабезпеченняїх точноюінформацієюйспростуваннярозповсюдженихпомилковихпоглядів,стерео- типів,відпрацюваннянавичок,якінеобхіднідляефективногоспілкуваннязрівними собізаякоюсьпевноюознакою;організаціювнесеннязнаньусередовищерівнихпід-готовленими волонтерами на основі існуючоготутобмінуінформацією.

Літ.:ЗимівецьН.В.«Рівний—рівному»яксоціально-педагогічнатехнологіяформуванняздо- ровогоспособужиттяпідлітків//Проблемипедагогічнихтехнологій.—Луцьк,2002.—Вип.2.— С. 101–108.; Зимівець Н. В.Особливості технології «рівний-рівному» у профілактичній роботі зучнівськоюмолоддю//НауковийвісникЧернівецькогоуніверситету.—Чернівці,2005—С. 60–64;ОржеховськаВ.М.,ПилипенкоО.І.,АндрущакЛ.І.Концепціяосвіти«рівний-рівному» щодоздоровогоспособужиттясередмолодіУкраїни.—К.:Міленіум,2002.—20с.;Методикаосвіти «рівний-рівному»/Н. Лещук, Н. Зимівець,Т.Авельцева та ін.— К.: Міленіум, 2002.—132 с.;Превентивнароботазмолоддюзаметодом«рівний-рівному»:Навчальнийпосібник/Заред. І.Д.Звєрєвої.—К.:Навчальнакнига,2002.—256с.;Соціальнапедагогіка:теоріяітехнології:Під- ручник/Заред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2006.—316с.

Заверико Н. В., Зимівець Н. В.

МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ— способи / процедури дослідження різних аспектівжиттєдіяльності людини, процесу, явища, тенденції з метою формування системи знань проних.Методамизборуінформаціїє:опитування(інтерв’ю,анкетування),фокус-групи, бесіди / структуровані та цілеспрямовані дискусії, спостереження, тестуваннятощо.

Опитування—вербальнийметодзборуінформації,щодозволяєвстановитидові- рливістосункизклієнтом,якщозастосовуєтьсявідповіднодовимог,тобтопитанняма-ютьбутипозитивногоспрямування,поєднувативідкритітазакритізапитання,запитання щодоуточнення,контролю,запитаннязагальногойтематичногохарактерутощо.Опи- туваннязаспособомпроведенняподіляютьнаанкетуваннятаінтерв’ю.Анкетуванняпередбачаєзаповненняреспондентом(носіємінформації)бланкаопитувальника.Ан- кетуванняподіляютьнаіндивідуальне,групове,поштовечипроведенезадопомогоюзасобівмасовоїінформації.Інтерв’ю—метод,підчасякогореспондентвуснійформі відповідаєназапитанняінтерв’юера(людини,щоставитьзапитання),якийфіксуєвід-повіді. За способом проведенняінтерв’юбуває особистим(віч-на-віч),телефоннимабопроведеним задопомогоюелектронних засобів інформації. Залежно відтого,наскількиінтерв’юерможевільнозмінюватипослідовністьзапитаньтаїхформулювання,інтерв’юподіляютьнанеформалізоване(можливазміназапитаньтаїхпослідовності)іформалізо- ване (перелік дослідницькихзапитань чітко визначений). Розрізняютьдва видиінтерв’ю:глибинні(інтерв’юердає можливість респонденту вільно висловлюватися навизначенутему)іструктуровані(якправило,використовуютьсятестовізапитання).

Фокус-група(фокусованегруповеінтерв’ю)—методзборуінформації,щопе-редбачаєстворенняцільовоїгрупи,якавпродовжпевногочасузапопередньорозро-бленим сценарієм обговорює певнупроблему.

Бесіда/структурованатацілеспрямованадискусіяз дітьми таїхнімисім’ями—ценайбільшпоширенийметодзборуінформації.Цейметодбуваєефективнимзаумо- вивисокогопрофесійногорівнясоціальногопрацівника,якийпроводитьоцінювання. Крімтого,дискусіїсуб’єктивнізасвоїмхарактеромітомучастоупереджені.Протеде- якіформиспілкуванняздорослими,дітьмитаїхнімисім’ямиєціннимидляздійснення будь-якогооцінювання.Бесідавідрізняєтьсявідфокус-групивідсутністючіткихобме-жень за кількістю учасників, часом проведення та методикоюпроведення.

Мозковийштурм—метод,якийвикористовуютьдляпошукушляхіврозв’язання проблеми(ситуації),анедлявласнезборуданих.Але,спостерігаючизависловлюван- нямиучасників,фіксуючиїхніпропозиції,дослідникможез’ясуватиінформацію,якупроблематично отримати іншимиметодами.

Спостереження—методзборупервинноїінформації,щобазуєтьсянаспрямованому,систематичному,безпосередньомувізуальномута слуховому сприйманні(відстежуванні)іреєстраціїзначущихзточкизоруметитазавданьдослідженняпроцесів,явищ,ситуацій,фактів,щоможутьбутиперевіренііпроконтрольовані.Особливістьспостереженнявтому,що вонодозволяє фіксувати події, поведінку людинивмоментїхздійснення.

1. Неформалізованеспостереження.Соціальнийпрацівник(залученийфахівець) упродовжпевногочасуспостерігаєзаклієнтом,неконтактуючизним.Результатиспо- стереженнязанотовуютьудовільнійформі,івониєякіснимипоказникамиоцінки.

2. Структуроване (формалізоване) спостереження.Спостерігач занотовуєрезультатиспостереження в чітко визначеній (затвердженій) формі. Інформаціяпро клієнтаможетакожподаватисявчисловомувимірі,комп’ютернійобробцітааналізу-ватися кількіснимиметодами.

3. Включенеспостереження.Соціальнийпрацівник(залученийфахівець)нелише вступаєвконтактзтимилюдьми,діяльністьякихспостерігає,айберебезпосередню участьуподіях,щовідбуваються.Здебільшогорезультативикладаютьвописовійфор- мі,томуцейвидспостереженняналежитьдоякіснихметодівзборуданих.

Тестування—метод,якийпередбачаєвиконаннястандартизованихзавдань,що дозволяютьвимірятидеякіпсихофізичнітаособистісніхарактеристики,атакожзна-ння, вміння, навички клієнта. Тестування відрізняється від опитування тим, що здійснюєвиявленняузагальненихуміньклієнтаврізнихсферахйогожиттєдіяльності(навчаль-ній, професійній, дозвіллєвій тощо). Тестування спрямоване на те, щоб за результатамиотриманихданихробитивисновокщодостанупсихікилюдини,багатстваїїумінь,під- готовленостідопевноїпрактичноїдіяльності,готовностідозмін.

Важливу інформацію несутьстандартизованіоціночнітести, які зазвичай про- водять психологи, психіатри чи медичний персонал.

Літ.:КепвеллЄ.,БаттерфосФ.,ФраціскоВ.Відбірефективнихметодівоцінки.Практикасприян-ня здоров’ю.— 2000.— № 1.— С.307–313; Науковий супровід, моніторинг та оцінка ефективностісоціальнихпроектів/О.О.Яременко,О.Р.Артюх,О.М.Балакіреватаін.—К.:Державнийцентр соціальнихслужбдлямолоді;Державнийінститутпроблемсім’їтамолоді,2002.—123с.;Соці- альнароботавУкраїні:навч.посіб./І.Д.Звєрєва,О.В.Безпалько,С.Я.Харченкотаін.;зазаг.ред. І.Д.Звєрєвої,Г.М.Лактіонової.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2004.—256с.

Звєрєва І. Д., Петрочко Ж. В.

МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ— сукупність прийомів

і способів, які використовуються для стимулювання й розвитку потенційних можливо-

стейособистості,конструктивноїдіяльностіщодозмінинесприятливоїжиттєвоїситу- аціїчирозв’язанняпроблемклієнтівідосягненнярізноманітнихпрофесійнихзавдань соціальногопедагога.Методусоціально-педагогічнійроботівиконуєподвійнуроль, оскільки,зодногобоку,вінвиступаєякспосіб,шляхпізнанняізастосуваннязнань,що виробленівнаукахпрожиттєдіяльністьлюдиниівсоціальнійпрактиці,азіншого,як конкретнадія,щосприяєякіснійзмініоб’єкта(суб’єкта).

Длявирішенняпрофесійнихзавданьусвоїйпрактичнійроботісоціальніпедагогиви-користовуютьрізноманітніметоди,яківиниклитарозвинулисявмежахнаукпролюди-ну,зокремапедагогіки,психології,соціології,соціальноїроботи.Педагогічніметоди,якінайчастішевикористовуютьсявсоціально-педагогічнійпрактиці, є різновидамиметодів виховання.Цеметодиформуваннясвідомості(переконування,навіювання,приклад);ме-тоди організаціїдіяльності (вправляння,тренування, доручення); методистимулювання діяльності(заохочення,схвалення,позитивне та негативнепідкріплення,змагання);ме-тоди самовиховання(самоаналіз,самоконтроль,самонаказ,самонавіювання).

Психологічніметодивсоціально-педагогічнійроботізастосовуютьзметоюдіагнос- тикиособливостейіндивідатаорганізаціїнаосновіотриманихрезультатіврізнихвидів психотерапевтичноїтапсихокорекційноїроботи.Цеметодипсиходіагностики(тести інтелектутаздібностей,малюнковітапроективнітести,особистісніопитувальники,со-ціометрія); психотерапевтичні методи (психодрама, соціодрама, ігрова терапія, психо- соціальна терапія, сімейна психотерапія, поведінкова терапія); психокорекційні методи (психогімнастика, арттерапія, казкотерапія); психологічнеконсультування.

Соціологічніметодивикористовуютьсявсоціально-педагогічнійроботінайчастіше зметоюзборуінформаціїщодоокремихсуспільнихпроблемівизначенняставленнялюдей до них. Переважно це спостереження, методи опитування (інтерв’ю, анкетуван- ня, фокус-група), методи аналізу документів (традиційний аналіз, контент-аналіз), біо- графічний метод, експертнаоцінка.

Літ.:БезпалькоО.В.Соціальнапедагогікавсхемахітаблицях.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2003.—134с.;Соціальнапедагогіка:теоріяітехнології:Підручник/заред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2006;СоціальнароботавУкраїні:Навч.Посібник/І.Д.Звєрєва,О.В.Безпалько,С.Я.Харчен-котаін.;Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої,Г.М.Лактіонової.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2004.—254с.

Безпалько О. В.

МОНІТОРИНГ—постійневідстеженняпроцесудляпорівнянняреальногостанусправіззапланованими діями; постійний,систематичнийзбір інформації дослідницькимимето-дамизметоюспостереженнязаходомрозвиткупевногосоціальногоявищачипроцесутайогопрогнозування;процесспостереженнязавиконаннямзапланованихдійізаходівзметоюїх коригування, мінімізаціїнегативнихнаслідків,непередбачуванихситуацій.

М.даєможливістьотримативідповідінапитання,якіпочинаютьсясловом«що?» (Щоробиться?Щозроблено?Щозазмінивідбулися?Щоповиннобутизроблено?Що затруднощівиникають?).Вінпроводитьсяпостійно,починаючивідетапупланування діяльностідоетапудосягненнякінцевоїмети.ЗавданнямМ.євиявленняпроблемних місцьзметоюкоригуваннявсьогопроцесу.

Функції М.: діагностична, зворотного зв’язку, орієнтуюча, коригувальна, функціястимулювання, функція прогнозування та моделювання.

М.необхіднийдляаналізуситуації;виокремленняновихнапрямівабозразківуро- боті;обґрунтуванняправильностірішень;дотриманняскладеногоплану;поліпшення

організаціїтакерівництва;прийняттярішеньщодолюдських,фінансовихіматеріаль- них ресурсів; вимірювання досягнень у виконанні поставлених завдань і формулю- ванні/переглядіцілей;своєчасногореагуваннянапевнівідхиленнявідплану,яківи- никаютьпідчасреалізаціїзапланованого;покращеннясистемисамогоМ.

ГлибинайобсягМ.визначаютьсяперіодичністюспостереженьікількістюоб’єктівМ.Виокремлюють такі підходи до класифікаціїМ.: за характером поставлених завдань;зарівнеморганізації(локальний,регіональний,весукраїнський,національний);зана- прямамисоціальноїполітики(М.дотриманняправдітей-інвалідів,М.соціальноїпід-тримки сімейтощо).

НеобхідніумовидляпроведенняМ.:наявністьсуб’єктаМ.(експертабовиконавець,окрема організація, служба) з рекомендаціями щодо проведенняМ.; наявність об’єктаМ.(процесабоявище,проекттощо),якийвідслідковується;наявністьплануМ.—на- боруінструктивнихдій,яківизначаютьпослідовність,широту,глибинуМ.

ДляздійсненняМ.необхіднийпевнийінструментарій.Вінмаєбутиконкретнимізро-зумілим;відповідатинаголовніпитання,якістосуютьсядосягнень,завданьтаметиді-яльності;відповідати критеріям,щомають полегшитипорівняннярезультатів.Інструмен-таріємМ.можутьбутиінтерв’ю,спостереження,анкети,фокус-групи.ВажливаскладоваМ.—періодичнийаналізпоточної тапідсумкової звітності за відповіднимисхемами.

Літ.:БезпалькоО.В.Соціальнароботавгромаді.—К.:Центрнавч.літ.,2005.—С.69–76.;Моніто- рингіоцінкадіяльностізформуванняздоровогоспособужиття/О.М.Балакірєва,О.О.Яремен- ко.Р.Я.Левінтаін.—К.,2005.—152с.;ШендеровськийК.Моніторингвсоціальнійроботі.—К.:Главник, 2006.— 144с.

Басюк Т. П.

ОЦІНКАПОТРЕБДИТИНИ—відповіднодозаконодавстваінтересидитиниєпершо- черговими.О.п.д.всім’ї,щоопиниласьускладнійжиттєвійситуації,маєтакужлогічнуструктуруякіоцінкапотребсім’ї(див.оцінкасім’ї).О.п.д.проводитьсязперспек-тивною метою найбільш ефективного забезпечення її всебічного розвитку, визна- ченняконкретноговидупослугідопомоги,якоїпотребуєсамецядитина.Доперелі- ку основних аспектів життя дитини, що мають діагностуватися, належать: структура сім’ї(найближчогооточення)ідемографічніхарактеристики;основніподіїабокризи вісторіїсім’ї(наприклад,розлучення,смерть,міграціятощо);культурнийісоціально- економічнийстатуссім’ї;важливіподії,щобуливперіоднародженнядитини,іосновні етапиїїжиття;проблемидитини,пов’язанізіздоров’ям;особливостінавчаннядитини;сучасне освітнє середовище дитини; адаптивна поведінка дитини, її соціальні контактиівзаємодія;ресурси,щомає(абоможезнайти)сім’я.Залежновідособливостейрозви- ткудитини,соціальнийпрацівникможепроводитизагальнудіагностику,абодіагнос- тикупевноїситуації(проблеми,щоз’явилася).Головнимиметодамизборуінформації єопитування.Уподальшомуцяінформаціяакумулюєтьсяусоціальнійісторіїдитини.Процес діагностики підтримується певними документами, а саме: основна інформація(даніпродитину,даніпросім’ю,історіяситуації(проблеми)освіта,короткаінформація поризики),всебічнадіагностика(короткаісторіядитини,батьківськіздібності,само- стійність / побутові навички, основні навички самообслуговування, соціальна пове- дінка,участьугромадськійдіяльності,психомоторнийрозвиток,комунікабельність, емоційнийрозвиток,освіченість,здібністьдонавчання,здоров’я,особливіпотреби, розвитокмовитощо),рекомендаціїсоціальногопрацівникащодорозробкиіндивіду-

альногопланурозвиткудитини,їїопіки/піклування(визначеннядовгостроковихпо- требурозвиткуісоціальномузабезпеченні,освітнійтаповедінковийрозвиток,фізич- нийрозвиток,здоров’я,соціальнийрозвиток,контактзсім’єю).Необхідновідзначити, щосамевсебічнадіагностикадаєреальнуможливістьрозробитистратегіювтручання віснуючуситуаціюзметоюзабезпечитиінтересидитини.Допитанькороткоїісторіїди- тиниможнавіднести:значніподії(позитивні—негативні)ужиттідитини;яквідобрази- лисязначніподіївжиттібатьків(родичів)тадитині;взаємостосункидитиниіголовної особи,щопіклуєтьсяпронеї;зафіксуватинеадекватнуповедінкудоприйомувзаклад; інтенсивністьконтактівзбатькамитощо.Допитаньбатьківськихздібностейналежать: характеристикадитинибатьками;взаємовідносиниусім’ї;рівеньбезпекийзахищено-сті дитини у сім’ї; методи управління поведінкою (жорстокі, демократичні, ліберальні);існування(чивідсутність)правилужиттісім’ї,послідовністьвимогдодитинитощо.

Значущим компонентом діагностики є визначення рівня сформованості вдитини життєвихнавичоксоціальноїкомпетентності,тобторівенькомунікаціїзоднолітками тадорослими,самостійногоприйняттярішень,самоконтролю,емоційногостану,роз- пізнаваннятавиборупозитивнихцінностей.Доцільновизначативпроцесівивчення тапроведеннядіагностикиокремісоціальніхарактеристикидитини,якіможутьбутизгрупованівкількаосновнихблоків:навичкисамообслуговування—дотриманнягігієнічнихнорм,вміннясамостійноодягатися,турботапрозовнішнійвигляд,догляд заособистимиречами,вміннякористуватисястоловимиприборами,вмінняготуватиїжу,вміннякористуватисяпобутовимиелектроприладамитощо;особливостівзаємо-дії з: батьками, родичами, дітьми різних вікових груп, педагогами та іншими дорослимитощо;навчальнадіяльність:ставленнядонавчання,показникиуспішності,відповід- ність навчальних досягнень можливостям дитини тощо;самоконтроль емоційногостану: типові емоційні реакції дитини, особливості емоційних реакцій у стресових ситуаціях,адекватністьемоційдитинипевнійситуаціїтощо;колозахопленьтаінте-ресівдитини:участьурізнихвиховнихзаходах,щопроходятьузакладі,способипро-ведення вільного часу, улюблена справа, відвідування гуртків, секційтощо.

Рівень наявності чи сформованості певних зазначених характеристик соціально- годосвідудитиниєїїадаптаційнимпотенціаломісвоєрідниміндикаторомдляоцін- киможливостейщодоподальшогоїїрозвитку.Індивідуальнийпланрозвиткудитини, першзавсе,маєвраховуватиправадитини,асаме:забезпечення—тобтоправа,які надаютьдоступдопевнихблагіпослуг;захист—правобутизахищенимвідпевнихдій; участь—праводіятизапевнихобставиніправобутизалученимдопроцесуприйнят- тярішень.Саметомубажано,щобіндивідуальнийпланрозроблявсяразомздитиною (приможливостіізсім’єютакож).О.п.д.проводитьсярегулярнопротягомвсьогопері- одуроботизсім’єю,атакожпіслянесподіванихзмінвобставинахїїжиття.

РезультатиО. п. д.можуть використовуватися для аналізів і звітів, що подаються увідповідніоргани(службиусправахнеповнолітніх,судитощо),угодщодовлаштуван-ня дитинитощо.

Літ.:Правадитини:відвитоківдосьогодення:Зб.текстів,метод.таінформ.матеріалів:Метод.видання/Авт.-упоряд.Г.М.Лактіонова(керівник),Л.В.Пироженко.О.В.Сухомлинська.—К.:Ли-бідь,2002.—280с.;Управлениеслучаемвсоциальныхслужбахипримеждисциплинарномвза-имодействии в решении проблем детей.— М.: Полиграфсервис, 2005.— 112с.

Звєрєва І. Д., Петрочко Ж. В.

ОЦІНКАПОТРЕБДИТИНИТАЇЇСІМ’Ї—цегнучкийпроцесзбору,узагальненняйаналі- зуінформаціїщодостанутажиттєвихобставиндитиниісім’їзметоювизначеннянеоб-хідних видів соціальних послуг, соціальної допомоги, методів втручання, спрямованихназмінуситуаціївсім’їчиповедінкиїїчленівнакраще.Оцінкупотребможнарозгля- датиякінструментдлянаданняякіснихпослуг;складовутапершоосновуведенняви- падку(див.веденнявипадку).Потребидитини—цепредметоцінки,адитина,їїбатьки тапредставникинайближчогооточення—їїоб’єкт.

Оцінка передбачає повне дослідження стану здоров’я дитини, її соціального статусу, психологічного стану, особливостей розвитку, а також взаємодію та залучення до робо-ти тих, хто зможе здійснити вплив на її життя.

Принципиоцінкипотребдитинитаїїсім’ї:комплексність;розуміннялюдинитаїїпо- требуконтекстіїїсоціальнихзв’язківіжиттявгромаді;проведенняоцінкинаранньому етапівиникненняпроблемичирозвиткуситуаціїзметоюзапобіганняїхпогіршенню; отриманнязгодивідклієнтівназбірінформації;активнаучастьклієнтів(дитини,до- рослого,громадитощо)упроцесіоцінкийприйняттіпевнихрішень,конфіденційність, відсутністьуспеціаліста,щоздійснюєоцінку,конфліктуінтересівтощо.

Оцінкапотребмаєпевніетапиздійснення:експрес-оцінка(триваєодиндень),по- чатковаоцінка(досемиднів),комплекснаоцінка(дотридцятиднів).Зокремазавдан- нямиекспрес-оцінкиє:з’ясуванняосновноїінформаціїпродитину,їїпроблемитапо- треби,причинизвернення;уточнення(уразіпотреби)інформаціїпродитину,їїбатьків і представників найближчого оточення в інших відомствах; заповнення відповідної форми,якаміститьінформаціюпромісцепроживаннядитини,складїїсім’ї,стислий описосновноїпроблеми;прийняттярішеннящодоподальшоїроботиздитиною.

Початковаоцінкапередбачаєзбіріаналізпервинноїінформації,отриманоїзріз- нихджерел(люди,організації,установи,якіпрацюютьздорослимитадітьмичиспівп- рацювали з ними в минулому, а також представники громади, родичі, сусідитощо), щодоумовпроживання,здоров’я,освіти,значнихподій(позитивних—негативних) ужиттідитини/сім’ї;взаєминдитинизпредставникаминайближчогооточення;про-явів неадекватної поведінки тощо. Соціальний педагог / соціальний працівник з’ясовує:чидитина,сім’янасправдіпотребуютьдопомоги,соціальногосупроводу,чинеобхід- нінегайнідії;основніпроблемирозвиткудитини,здатністьбатьківреагуватинаних таіншіфактори,щонегативновпливаютьнадитину;якіпослугинеобхіднонадатиклі- єнтам;чинеобхіднопроводитикомплекснуоцінкупотребдітейтасімей.

Для здійснення якісної оцінкипотребсоціальному педагогунеобхідно:з відповідаль-ністюйточністюпроводитизбірінформаціїіїїзапис;перевірятиінформаціютаобгово- рюватиїїзаможливостіздитиноюіїїбатьками;чіткофіксуватирозбіжностівпоглядах щодоінформаціїтаїїважливостітощо.Обов’язковаумовапочатковоїоцінки—їїдоку- ментування.Результатомпочатковоїоцінкиможебути:завершенняроботизклієнтом (якщозмістйогозверненняневідповідаєкритеріямдіяльностіслужби)абопереадре- саціявіншусоціальнуслужбу;терміновереагуванняназверненнятавідкриттявипадку (якщоєзагрозажиттюдитини);ініціюванняпроведеннякомплексноїоцінки(тобтопри-йняття рішеннящодовідкриттявипадку,здійсненнясоціальногосупроводутощо).

Комплексна оцінкаспрямована на глибше вивчення усіх аспектів потреб дитини таспроможностіїїбатьків/опікуніввідповіднореагуватинаних.Предметкомплексної оцінки—цеуточнення,детальневивченнятихумов,щозабезпечуютьпотребидити- ни.Їїособливістюєаналізпотребдитинивконтекстіздатностібатьківїхзадовольняти

та можливостей найближчого оточення та громади сприяти зміні ситуації накраще.Результатикомплексної оцінки дозволяють розробити детальні рекомендації щодо плануванняподальшихдій,стратегіївтручання,веденнявипадку,визначенняпакетусоціальних послуг, необхідних для підтримки дитини та їїсім’ї.

Літ.:Проведеннякомплексноїоцінкипотребдитинивінтернатномузакладі.Результатидослі- дження/О.В.Безпалько,І.Д.Звєрєва,Г.І.Постолюктаін.;зазаг.ред.О.Карагодіної.—К.:ЮНІ- СЕФ,2006.—133с.;Соціальнийсупровідсімей,щоопинилисьвскладнихжиттєвихобставинах: Метод.посіб./І.Звєрєва,В.Кузьмінський,Ж.Петрочкотаін.—К.:ДЦССДМ.,2006.—84с.;Управ- лениеслучаемвсоциальныхслужбахипримеждисциплинарномвзаимодействииврешениипроблем детей.— М.: Полиграф сервис, 2005.— 112с.

Звєрєва І. Д., Петрочко Ж. В.

ОЦІНКАПОТРЕБСІМ’Ї—логікавиявленняпотребсімейпредставленанасхемі,девизначаютьсяпотребидитини,батьківськіздібностітафакторисім’ї,їїоточення(див.оцінка потребдитини).

Визначенняпотребсім’їбезпосередньопов’язаноізвизначеннямпотребдитини,асаме:сім’ямаєзабезпечитинетількибазовийдоглядзадитиною,їїбезпеку,емоційне тепло, а й стимулювати розвиток дитини, забезпечувати стабільність взаємин, встанов-люватийзберігатипевніправилататрадиції.Неменшзначущимиувизначенніпотреб дитиниісім’їєзнайомствозісторієюсім’ї,їїфункціонуванням,визначеннястосунків з«розширеноюродиною»,забезпеченістьжитлом,їїбюджет,соціальнізв’язкисім’ї,її інтеграціявсуспільствотощо.

Восновідіагностуванняпотреблежитьтеоріямотиваціїамериканськогосоціального психологаА.Маслоу.Віноднимізпершихспробуваввибудуватисистемупотребособис- тості,восновуякоїбулопокладенопринципієрархії,унаслідокчогопотребиособистості посталиувиглядіп’ятирівнів:потребивсамоактуалізації,естетичнітапізнавальніпотре-би,потребив приналежності й любові,потребибезпеки,фізіологічніпотреби.

Сучаснадіагностикасім’їбазуєтьсянацілійнизцітеорій,середякихтеоріякомуні- каційГ.Бейтсона,сімейнатерапіяС.Менухіна,теоріяоб’єктивнихзв’язківДж.Фрамо, гуманістична сімейна терапія К.Роджерса і В.Сатир, системна сімейна психотерапія М.Палацолі,Ж.Чекіна,Г.Прата,Л.Босколо,позитивнасімейнатерапіяН.Пезешкіана,сімейна онтотерапія А.Менегетті.

Існуютьрізніметодидіагностикисім’ї,сімейнихстосунків,внутрішньоївзаємодії.Якправило, методи діагностики можуть слугувати і методами роботи з сім’єю. Серед таких методів розрізняють: сімейну реконструкцію, генограму, сімейну розстановку, образи- спогади, сімейну скульптуру і сімейну хореографію, психодраматичне переживання си- туації, метафоричний вираз сім’ї, системно-структурну розстановкутощо.

Однієюзнайпопулярнішихметодикєгенограма,щодопомагаєсоціальномупеда- гогу/працівникузібрати,структуруватийзафіксуватидостатньовеликийобсягінфор- маціїпросім’ю,внутрішньосімейністосункивтрьох-чотирьохпоколіннях.Генограмамістить такі компоненти: сімейне дерево, медичні відомості, емоційні патерни, динамі-кастосунків,системасім’ї,сімейнівірування,соціальнамережасім’ї.Існуєсистемапо- значок,яківикористовуютьсяприскладаннігенограми:осібжіночоїстатіпозначають колом,чоловічої—квадратом.Усерединізазначаєтьсявіклюдини.Смертьодногоз членів родини позначається перекресленим квадратом; розлучення — двома пара- лельнимилініями;відновленняшлюбнихстосунків—лінією,щопослідовноз’єднує

квадратіколо;зв’язокбезшлюбу—пунктирноюлінією.Фіксуєтьсяхарактерстосунків: двіпаралельнілініїпридобрихстосунках,пунктирналінія—дистантністосунки;сим- біотичністосункипозначаютьсятрьомапаралельнимилініями;двіпохилілінії—сто-сунки, що характеризують емоційний розрив; хвилястою лінією позначається конфлікт;прямокутниксвідчитьпронаявністькризивсім’ї;римськацифравкутірамки—номер кризи.Наполяхгенограмивказуютьсяімена,датинародженняйсмерті,фіксуються визначнідативісторіїсім’ї.Орієнтовнимипитаннямиприскладаннігенограми,крім визначенняпрямихйопосередкованихзв’язків,можутьбути:Якчленисім’ївиявляють любов і прив’язаності? Як члени сім’ї проявляють гнів, злість?Хтоє головним поста- чальникомвсім’ї?Якіцінностііснуютьвсім’ї?Якимчиномчленисім’їконтактуютьміж собою?Нащохворіютьчленисім’ї?Якимчиномухвалюютьрішеннявсім’ї?Хтобере участьвухваленнірішень?

Уроботізсім’ями,щоопинилисявскладнихжиттєвихобставинах,важливонавчити- сявиявлятиключовупроблему,якамаєпевніознаки,часовімежі.Цевміннявизнача- типричинуйнаслідки;відрізнятиінформаціювідемоцій(деякіфакти—емоційні,алене інформаційні); аналізувати інформацію з різних джерел (сусіди, вчитель, соціальнийпрацівниктощо);враховуватидумкиівисловиоточення;визначатийаналізуватисім’юяк систему, що функціонує з визначеними взаємостосунками. При визначенні ключовоїпроблемисім’їнеобхідновраховуватиознаки,якієпоказникаминаявностідекількох проблем,асаме:сім’ї,дебатькистраждаютьнаалкоголізм;дебатьки—безробітні;не-повні сім’ї; сім’ї, в якихбатьки-інваліди.

Необхідно враховувати ознаки дисфункціональності сім’ї:дитина без догляду(прояви — слабка система спілкування; ізольованість між членами сім’ї; відсутність відповідальностібатьків;емоційназамкнутість;відсутністьемпатії;недостатняувага до дитини, її розвитку й життя);експлуатація в сім’ї(прояви — нав’язування дитинібатьківської ролі; очікування від дитини емоційної прив’язаності до батьків; відсутність меж,утомучислісексуальних,міжбатькамийдітьми;батькинезабезпечуютьрозвиткудитини, не спроможні виокремити свої потреби від потреб дитини);дитина — по-тенційна жертва(прояви батьківського гніву; суворі вимоги до дисципліни; дити- на—«симптомнеблагополуччя»;нереальнівимогидодитини;намаганняпідкоритидитину батьківським вимогам; непослідовна поведінка батьків щодо дитини від прини- ження до ідеалізації); насильство над дитиною (сексуальне, психологічне, економічне,фізичне);відсутністьубатьківзнаньпропотреби-проблемидитини.

Літ.: Диагностикасостоянийвдисфункциональнойсемье.[Электронныйресурс]/ Пси-шпаргалкапсихологическийобразовательныйсайт.—Режимдоступа:www/URL:http://www.psylist.net/ pedagog/75.htm—[б.д.]—Загл.сэкрана;Правадитини:відвитоківдосьогодення:Зб.текстів, метод.таінформ.матеріалів:Метод.видання/Авт.-упоряд.Г.М.Лактіонова,Л.В.Пироженко. О.В.Сухомлинська.—К.:Либідь,2002.—280с.;Соціальнапедагогіка:теоріяітехнології:Підруч- ник/Заред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2006.—316с.

Звєрєва І. Д.

ПРОГРАМА—а)змістіпландіяльності;б)розробленийкомплексзавданьізаходів, якийспрямованонадосягненняпевноїмети;в)засібпоетапноїорганізаціїдіяльності щодорозгортанняпевногозмісту,атакожзреалізаціїконкретнихпроцедур.

За змістомП.поділяють на економічні, соціальні, соціально-економічні, науково- технічні, виробничі, організаційні, інформаційні. За рівнем реалізації виокремлюють

національні,регіональні,місцевіП.Відповіднодотермінурозрізняютьдовготривалі (більше 5 років), середньотривалі (3–5 років), короткотривалі (1–3 роки), поточні чи оперативніП.ПершітривидиП.можутьоб’єднуватикількапроектів.

Соціальнапрограма—розділдержавнихпланівекономічноготасоціальногорозвитку,якийвизначаєосновніцілітазавдання,щоналежатьдосоціальноїсферита маютьбутивиконанівзапланованийперіод,атакожголовнізасобиташляхиїхздій- снення;сукупність,системасоціальнихзаходів,спрямованихнавирішенняпевноїсо-ціальноїпроблеми.

ВосновурозробкиС.п.закладаютьпринципидоцільності,реалістичності,прозо-рості,комплексності.

У процесі діяльності виникають ситуації, коли певний напрям необхідно виокремититаактивнозосередитисянайогореалізації.ЦепризводитьдопоявицільовихС.п.(за-гальнодержавних або місцевих) — комплексу взаємопов’язаних за цілями, ресурсами,виконавцямитатермінамивиконаннясоціальнихпроектівізаходів,якізабезпечуютьрозв’язання соціальної проблеми в масштабах усієї країни чи окремої адміністративно- територіальноїодиниці.

ОсновніетапирозробкиС.п.:прийняттярішеннящодопріоритетностіпроблеми, напрямутощо;відбірцільовихгруп,визначенняцілейізавданьП.;розробкапереліку заходівтавідповідальнихзаїхреалізацію,визначеннянеобхіднихресурсів.

Літ.:Менеджментсоциальнойработы:Учеб.пособиедлястуд.высш.учеб.заведений/Под ред.Е.И.КомаровиА.И.Войтенко.—М.:Гуманит.изд.центрВЛАДОС,2001.—С.83–89;Словарьпосоциальнойпедагогике/Авт.-сост.Л.В.Мардахаев.—М.:Академия,2002.—368с.

Басюк Т. П.

ПРОЕКТ(лат.рrojectus—кинутийуперед)—сукупністьскоординованихдійізпевнимиточкамивідлікутазавершення зметоюдосягнення певних цілей із встановленими стро-ками,витратамийпараметрамивиконання.КолийдетьсяпроП.,маютьнаувазіуявнуконструкціюпевнихзмін,якапопередньозапланованатаможебутивподальшомувпро-вадженавреальномужитті.П.дозволяєрухатисявідідейдодії,певнимчиномструк- туруючиетапицьогопроцесу.Йогозавждиреалізуютьусоціальному,територіальному тачасовомупросторах,томувінсприяєзмінамусоціальномусередовищіякрезультатуколективноїдіяльності.П.маєкількахарактернихособливостей.По-перше,уньогоза- вждиємета,оскількичітковизначеніцілієзапорукоюотриманняконкретнихрезуль- татів.П.завждиобмеженівчасітапросторі,оскількивнихзавждиєпочатокікінець.П.реалізуютьу певному місці(соціальномуінституті, громаді, регіонітощо) таконтексті.

КожнийП.—по-своємуунікальний,оскількивиникаєзновихідей,якімаютьнаметі специфічневирішенняпроблеминапевномурівні.НаразінеіснуєєдиноїтипологіїП.ЗахарактеромзапланованихзмінП.поділяютьнаінноваційнітапідтримуючі.Засфе- рою діяльності — на соціальні, педагогічні, культурологічні, економічні, технічні, фі- нансові,змішані.Заособливостямифінансуваннявиокремлюютьінвестиційні,спон- сорські,бюджетні,благодійніпроекти;заструктурою—макропроекти,маліпроекти,мегапроекти; за терміном реалізації — короткотривалі, середньотривалі, довготривалі; за масштабом — національні, міжрегіональні, регіональні,місцеві.

КожнийП.маєсвійжиттєвийцикл—періодчасузмоментупоявиП.дойогооста- точноїреалізації.ВінвідображаєрозвитокП.,роботи,якіпроводятьнарізнихстадіях підготовки,реалізаціїтаексплуатаціїП.Життєвийцикл—цепевнасхемачиалгоритм,

за допомогою якого відбувається встановлення послідовності дій під час розробки тавпровадженняП.Ступіньдеталізаціїітермінологіяописувідповіднихпроцедурза- лежатьвідхарактеруП.,предметноїкультури,поставленихзавдань,наявнихресурсіві почастиуподобаньісмаківрозробниківП.

ГоловнийелементП.—цезадум,ідея(проблема,завдання),засобиїхреалізації(ви- рішенняпроблеми)тарезультати,якіздобуваютьупроцесіреалізаціїП.Виділяютьчо- тирифазиП.,щопослідовночергуютьсявпродовжйогожиттєвогоциклу:концепціяП.(формуваннязадуму(ідеї),постановказавдань);розробкатапідготовкаП.;реаліза- ціяП.;закінченняП.Длякожноїзфазхарактернийнабірбільш-меншсталихелементів іпевнатехнологіявиконання.

Загальна технологія управлінняП.відносно стабільна й охоплює: формулювання завданьП.;обґрунтуванняП.;розробкуструктуриП.;визначенняобсягівтаджерелафінансування; складання калькуляції витрат (кошторису виконання робіт); визначеннятермініввиконанняробітП.;складанняграфікареалізаціїП.;розрахуноктарозподіл ресурсів;підбіркомандивиконавцівП.;управлінняякістю;управлінняризиками;ор- ганізаціювиконанняП.;підготовкутаукладенняконтрактів;підтриманнязв’язківізза- мовникамитаспоживачамипродукціїП.;контрользавиконаннямП.тощо.

КожнийП.маєвідповіднетекстовеоформлення,уякомуздебільшоговідображе- ні:проблема,навирішенняякоїспрямованоП.;метатазавданняП.;описвидівдіяль- ності,якіплануютьвиконативмежахП.;термінитамісцереалізаціїП.;прогнозовані результати; кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпеченняП.;кошторисвитрат.ТекстовийописП.—формафіксаціїнаміченихзадуміврозробниківіробочий документпідчасреалізаціїП.КолиП.маєвиглядпевноготекстовогодокументатана- явніресурсидляйоговпровадження,настаєетапбезпосередньоїреалізаціїП.,коли нелишевиконуютьзапланованівидидіяльності,айздійснюютьмоніторинг—постій- невідстеженняходуробіт,якіпроводятьурамкахП.дляпорівнянняреальногостану справізпланом.

Соціальнийпроект—сконструйованесоціальненововведення,метаякого—створення, модернізація чи підтримка в середовищі матеріальної або духовної цінності,якемаєпросторово-часовітаресурсніобмеженнятапозитивнийзасвоїмсоціальним значеннямвпливналюдей.ЩобзабезпечитиствореннятареалізаціюсоціальногоП.в соціально-педагогічній діяльності, необхідно виконати певний комплекс робіт: інфор- маційних, аналітичних, організаційних, правових, фінансових, кадрових, матеріально- технічних, експертних, прогнознихтощо.

Соціально-педагогічний проект— це сконструйоване соціальне нововведення, метаякого—удосконаленняпедагогічнихпроцесів(розвитку,освіти,виховання,со- ціальногостановленняособистості)упевнихсоціокультурнихумовах.

На відміну від соціальнихП., які спрямовані на перетворення та вдосконалення соціуму, суспільних відносин і процесів, педагогічнийП.спрямований на вирішен-ня завдань освіти та виховання. Об’єкти соціально-педагогічногопроектування:соціально-культурнесередовище(створеннясприятливогосоціокультурногопросто- рутаоптимізаціяумовсаморозвиткуособистості;соціальноїгрупи,територіїзагалом); спосібжиття(підтримкаокремихвидівінапрямівдіяльностіособистості,якісприяють зростаннюякіснихпоказниківжиття);сферижиттєдіяльностіособистості(освітня,до-звіллєва, навчальна, виробнича, спортивна, інформаційна тощо). Соціально-педагогічніП.можутьбутиспрямованінастворенняумовдлярозвиткусоціальностісуб’єкта(осо-

бистості,групи);самореалізаціїособистостівосновнихсферахїїжиттєдіяльності;за- безпеченнясприятливихумовдлясоціалізаціїособистостіврізнихсферахсоціальногосередовища; вирішення чи мінімізацію несприятливих умов соціалізаціїособистості.

Літ.: Луков В. А. Социальное проектирование: Учеб. пособие.— 3-е изд.— М.: Флинта, 2003.—240с.;Науковийсупровід,моніторингтаоцінкаефективностісоціальнихпроек- тів/О.О.Яременко,О.Р.Артюх,О.М.Балакірєватаін.—К.:ДЦССМ,2002.—132с.;Никон-чукА.С.Социально-педагогическийпроект:простоосложном//Сацыальнапедагагічнаяра- бота.Часопис.—2000.—№1.—С.45–54.;ПлышевскийВ.Г.Прогнозирование,проектирование и моделирование в социальной работе.— М.: Социально-технологический институт МГУС, 2001.—95с.;ПрутченковА.Социальноепроектированиеввоспитательнойработешколы//Воспитание школьников.— 2002.— № 1.— С.26–30.

Басюк Т. П.

ПРОЕКТУВАННЯ—а)визначенняверсійчиваріантіврозвиткуабозмінипевногояви- щачиоб’єкту;б)конструюванняваріантівоптимальногомайбутньогостануоб’єкту;в) формавипереджальноговідображенняіперетвореннядійсності,спрямовананакон- струюваннясистемипараметрівмайбутньогоматеріальногооб’єктучиякісноновогойогостану.

МетоюП.є таке перетворення дійсності, коли створюються (чи передбачається створення)об’єктів,явищабопроцесів,якібвідповідалибажанимвластивостям.Кла- сичнимєположенняДж.Джонсапроте,щопроцесП.складаєтьсязтрьохетапів:ди- вергенції(розширеннямежпроектноїситуаціїзметоюзабезпеченняпросторудляпо- шукурішень),трансформації(створенняпринципівтаконцепцій),конвергенції(вибіроптимального варіанту рішення із багатьохальтернатив).

Соціальнепроектування—ценауково-теоретичнайодночаснопрактичнаді-яльність щодо створення проектів розвитку соціальних систем, інститутів, об’єктів наосновісоціальногопередбачення,прогнозуваннятаплануванняїхсоціальнихякос- тей і властивостей.ТомуС. п.пов’язане з інноваційною діяльністю івпровадженням соціальнихінновацій.С.п.—цепроектуваннясоціальнихоб’єктів,якостей,процесів і відношень. В основуС. п.мають бути закладені такі параметри: суперечливість со- ціальногооб’єкту;багатовекторністьрозвиткусоціальногооб’єкту;множинністьфак- торівйогобуття;суб’єктивніскладовіформуваннясоціальногоочікуваннятапрогнозу; фактори,щовизначаютьрізнікритеріїоцінкисоціальногооб’єкту.

Закономірнимрезультатомпроектної діяльності єпроект.Корінняцьогопоняттяможназнайтив давньогрецькійкультурі,де воно означало«перепону,задачу,питання».Перепонанашляхутого,хтойде,змушуєзупинитися,замислитисятавжитипевнихзахо-дів.Якужитті,таківдумках,перепонинашляхупробуджуютьновіідеїтарішення.

Сучасне поняття «проект» зберегло ознаки давнього значення цього слова.Про-ектвизначаєтьсяяк:сукупністьдокументів(розрахунків,креслень,макетівтощо)длязведення споруд, виготовлення машин, приладів; попередній текст якого-небудь доку- мента, що виноситься на обговорення, затвердження; задуманий план дій, намір; образнаміченогодостворенняоб’єкту,поданийувиглядійогоопису,обґрунтувань,схем, кількіснихпоказників;окремийзахідізпевнимизавданнями,якіобмеженівимогамищодо часу,витрат,результатів.

Проектрозглядаєтьсятакожяксукупністьвзаємопов’язанихдійзчітковизначени- мидатамипочаткутазавершенняроботи,якіпотребуютьзалученняспеціалістівтаре-

сурсів з метою досягнення певних цілей організації. Проект містить концептуальну основу(описініціативи,їїкультурно-історичногосмислу,гіпотези,оцінкуїхновизниі можливих актуальних наслідків) і системно-організаційну частину (описконкретних механізмів й етапів реалізації проекту). Проект — сукупність скоординованих дій із певнимиточкамивідлікутазакінченнязметоюдосягненняпевнихцілейізвстановле- нимистроками,витратамитапараметрамивиконання.Проектдозволяєрухатисявід ідейдодії,певнимчиномструктуруючиетапицьогопроцесу.Вінзавждиреалізується впевномусоціальному,територіальномутачасовомупросторах,томусприяєзмінам у соціальному середовищі як результату колективної діяльності. Він може існувати удвохрізновидах:а)складовачастинапрограмиекономічноготасоціальногорозви-тку,якавизначаєосновніцілітазавдання,щоналежатьдосоціальноїсферитамають бутивиконанівзапланованийперіод,атакожголовнізасобиташляхиїхздійснення; б)яксамостійнийваріантвирішеннялокальноїпроблемиконкретноїцільовоїгрупипевного соціальногосередовища.

Проект можна характеризувати як систему сформульованих завдань, фізичних об’єктів, технологічних процесів, відповідної документації, що створюються й упро- ваджуютьсядляреалізаціїцихзавдань,атакожсукупністьресурсівтауправлінськихрішень щодо досягнення проектноїмети.

Принципами розробки проектів є принципи комплексності, обґрунтованості, реаль- ності, оптимальності, спадкоємності (наступності) (враховується вихідний (початковий)станітенденціїрозвитку),завершеності,зорієнтованостінакінцевийпозитивнийре-зультат.

Насьогоднінеіснуєуніфікованоїкласифікаціїпроектів,томудоцільновикористову- ватибагатомірнийпідхід,базуючисьнарізнихтипологіяхпроектів.

Захарактеромзапланованихзмінпроектиподіляютьнаінноваційнітапідтриму-ючі. Інноваційні проекти розглядають як систему взаємозумовлених і взаємопов’язанихзаходів, спрямованих на досягнення інноваційних результатів, які маютьсоціально- культурне,народногосподарське,політичнезначення.Виокремлюютьдвавидиінно- ваційних результатів: «інновація — процес» (процес внесення нового у систему; він розвиваєтьсязапевнимиетапами:створення,реалізація,поширеннянововведення) та«інновація—продукт»(окремийзасіб,технологія,методика,програма,конструкціятощо).

Підтримуючіпроекти,їхщеназиваютьреанімаційнимиабореставраційними,спря-мовані на зміцнення, збереження чи підтримку окремих культурних пам’яток, традицій, вирішення екологічних проблемтощо.

Заособливостями фінансуваннявиокремлюють інвестиційні, спонсорські, бю-джетні, благодійні та змішані проекти.

Відповідно домасштабів реалізаціїпроекти поділяють на монопроекти, муль- типроекти, мегапроекти, мікропроекти. Оцінка масштабності проекту здійснюється на основі таких показників: кількість осіб (організацій), які можуть скористатися по- слугамичирезультатамипроекту;кількістьфахівців,якихнеобхіднодолучитидоучасті впроекті;сукупніфінансовівитратинареалізаціюпроекту;тривалістьітериторіальнеохоплення проектнимизаходами.

Глобальніреформивдержавічисуспільствінайбільшдоцільнопроводитинабазікон-цепціїмегапроекту,який включає програми збагатьмавзаємопов’язаними проектами, об’єднанізагальнимицілями.Меншмасштабніпроблемиможутьвирішуватисяврамках

мультипроектів.Монопроекти непередбачають охопленнявеликої кількостілюдей,не-складніваспектіорганізаційногоменеджменту,здебільшогореалізуютьсянатериторії одногочикількохнаселених пунктів і непотребують значногофінансування. Мікро- проектинайчастішеєформоюпроявуініціативиокремоїособичигрупилюдей.Вониреалізуютьсяпереважно дляобмеженоїкількості осіб, можуть невимагати зовнішньогофінансування,спеціальногообладнання,реалізовуватисязарахунокнаявнихресурсів. Уїхоснові—взаємостосункилюдей,якіхочутьреалізуватисвоюініціативу.

Затерміном реалізації— проекти поділяють на короткотривалі (1–2 роки реалі-зації), середньотривалі (3–5 років), довготривалі (більше 5 років).

Жоденпроектнеможевідбутисябезвідповідногофінансування.Джерелафінансу- ванняможутьбутидоситьрізноманітні,томувідповідновизначаютьінвестиційні,бю-джетні, донорські, благодійні та змішаніпроекти.

Затериторіальноюознакою виокремлюють національні, міжрегіональні, регіо- нальнітамісцевіпроекти.Переважнонаціональнітаміжрегіональніпроектифінансу- ютьсязарахунокдержавнихкоштів,арегіональнітамісцевізарахуноккоштівдонор-ських організацій, спонсорів і коштів місцевогобюджету.

Заступенемскладностівиокремлюютьпрості,складнітадужескладніпроекти. Міраскладностіпроектузумовлюєтьсяйогометоютазавданнями,масштабністюітри-валістю, кількістю та різновидами проектних заходівтощо.

Завидамирозрізняютьпроектикомерційніінекомерційнізалежновідметипро- екту:одержатиприбутокабосоціальнийефект.

Захарактером і сферою діяльностівиокремлюють: економічні, дослідницькі,екологічні, культурологічні, політичні, соціальні проекти.

Кожен проект можна характеризувати за сукупністю вищевиокремлених класифіка- ційних ознак.

Соціальнийпроект—сконструйованесоціальненововведення,метоюякогоєстворення,модернізаціячипідтримкавсередовищіматеріальноїабодуховноїцінно- сті,якамаєпросторово-часовітаресурсніобмеженняівпливякоїналюдейвизнається позитивнимзасвоїмсоціальнимзначенням.Об’єктамисоціальногопроектуванняє: соціально-культурнесередовище(створеннясприятливогосоціокультурногопросто- рутаоптимізаціяумовсаморозвиткуособистості;соціальноїгрупи,територіївцілому); спосібжиття(підтримкаокремихвидівтанапрямівдіяльностіособистості,якісприя- ютьзростаннюякіснихпоказниківжиття);сферижиттєдіяльностіособистості(освітня,дозвіллєва, навчальна, виробнича, спортивна, інформаційнатощо).

Соціальніпроектиможутьбутиспрямованіна:створенняумовдлярозвиткусоціально-стісуб’єкта (особистості, групи); самореалізації особистостівосновних сферахїїжиттєдіяль-ності;забезпеченнясприятливихумовдлясоціалізаціїособистостіврізнихсферахсоціаль-ного середовища; вирішеннячимінімізацію несприятливих умов соціалізаціїособистості.

Соціальнийпроектможнарозглядатияксукупністьтехнологічних,управлінськихтаор-ганізаційнихрішень,спрямованихнавирішеннясоціальнихпроблем,поліпшеннясоціо-культурнихумов життєдіяльності особистості, проведення необхідних соціальнихзмін.

Літ.:КурбатовВ.И.,КурбатоваО.В.Социальноепроектирование:Учебноепособие.—Ростовн

/Д.:Фенікс,2001.—416с.;ЛуковВ.А.Социальноепроектирование:Учеб.пособие.—3-еизд.— М.:Флинта,2003.—240с.;Науковийсупровід,моніторингтаоцінкаефективностісоціальних проектів/О.О.Яременко,О.Р.Артюх,О.М.Балакірєватаін.—К.:ДЦССМ,2002.—132с.; Ни- кончукА.С.Социально-педагогическийпроект:простоосложном//Сацыальна-педагагічная

работа.Часопис.—№1.—2000.—С.45–54;ПлышевскийВ.Г.Прогнозирование,проектирова- ниеимоделированиевсоциальнойработе.—М.:Социально-технологическийинститутМГУС, 2001.—95с.;Соціальнаробота:технологічнийаспект:Навчальнийпосібник/Заред.А.Й.Кап-ської.— К.: Центр навчальної літератури, 2004.— 352с.

Безпалько О. В.

СІМЕЙНІГРУПОВІНАРАДИ(сімейніконференції)—методнаданнядопомогиокремимособамабосім’ямшляхомзалученнядообговоренняїхніхпроблеміпошукурішеньши-рокогоколапредставниківїхньогосоціальногооточення(членіврозширеноїсім’ї,роди-чів,друзівтощо).С.г.н.використовуютьупроцесісоціальноїроботиздітьмитасім’ями, щоопинилисяускрутнихобставинах,атакожякметодвідновногоправосуддящодоне-повнолітніхправопорушниківтавирішення конфліктів у громаді. Якметодсоціальної ро-ботизсім’єюС.г.н.використовуютьувипадках,колиєзагрозажиттюдитини,їїздоров’ю,повноцінному розвиткута вихованню;сім’ядитинивиявила неспроможність самостійновирішитипроблемучизнаходитьсявкризовомустані;представниксоціальноїслужби маєправочиможливістьвирішитипитаннящодозахистудитини,протеценесприятимепосиленнюсім’ї;єпотребауприйняттірішеннятарозробціпланудій.С.г.н.утакомувипадку—цезборичленіврозширеноїсім’їтаїїсоціальногооточеннязметоюприйнят-тярішеннящодошляхіввиходусім’їзіскрутноїситуації.Ініціюєпроведеннянарадиякправило соціальний працівник або соціальнийпедагогслужби, що здійснюєсоціальнийзахистдітейабонадаєсоціальніпослугичленамсім’ї,уякоївиниклипроблеми.Фахівець,отримавшипопереднюзгодусім’ї,залучаєнезалежногокоординатора,якиймаєпідго-туватизустрічусіхзацікавленихосіб,якчленівсім’ї,такіпредставниківїїсоціальногооточення.Напочаткунаради сімейним зборамнадаютьінформаціющодопроблем сім’їтаїїможливостейвотриманнісоціальноїдопомогитапослугсоціальнихслужб.Післяцьоговсімейномуколі,безприсутностісторонніхосіб(координатора,фахівцівсоціаль- нихслужб,представниківправоохороннихорганівтощо)учасникиС.г.н.обговорюютьпроблемуйрозробляютьпланїївирішеннязадопомогоювласнихресурсів.Планможе передбачатияксамостійнідіїчленівсім’ї,такіотриманнянимисоціальнихпослуг.Роз-робленийсім’єюпланмаєбутиприйнятийфахівцем,якийбувініціаторомпроведення наради,іпідписанийусімаучасникаминаради.Планможестатиосновоюсоціальногосупроводусім’їсоціальнимислужбамичичленисім’їбудутьвиконуватийоговласнимисилами.Представниксоціальноїслужбивідслідковуєвиконанняпланутаоцінюєйогоре-зультатиі в разі необхідності,може запропонуватисім’ї проведенняповторноїнаради чиздійснити необхіднепрофесійневтручання.

С.г.н.застосовуютьякметодувідновномуправосуддіякгруповеобговоренняна-слідків правопорушення і пошук шляхів виправлення ситуації, яка склалася через право-порушення,доякогозалучаютьбезпосередньопостраждалоготавинуватцяінциденту,широкеколородичівправопорушника,представниківйогобезпосередньогооточення,атакожусіхтих,начиєжиттятакчиінакшевплинулоправопорушення.Учасникамина- ради можуть бутиродичіпостраждалого,йогодрузі,колегипороботі, представникимісцевоїгромадитощо.С.г.н.застосовуютьсяувипадку,колискоєноправопорушення чивчинок,якиймаєправовінаслідки,єнеобхідністьувідновленніправовогостанови- щата подоланні негативнихнаслідківучиненого,правопорушникбеззаперечнобере насебевідповідальністьзаскоєне,усіучасникидобровільнопогодилисянаучастьуна- раді.Нарадуорганізовуєтапроводитьнезалежнийкоординатор(фасилітатор).Підчаспідготовкикоординаторпереконуєтьсявщиростірозкаянняправопорушникайувизна-

ннінимсвоєїпровинитавідповідальності,визначаєколопотенційнихучасниківнарадиякізбокупотерпілих,такізбокуправопорушника,запрошуєучасниківівразіїхньоїзгодиповідомляєїмправилапроведеннянарадийтізапитання,якіставитимуть,готуєсценарійнарадитавирішуєпитанняїїорганізації.Проведеннянарадимаєчотириетапи.Напершомукоординаторнарадипредставляєучасниківіописуєправопорушення,якесталоприводомдонаради;надругомуучасникивисловлюютьсвоїдумкитапочуттязприводуправопорушеннятайогонаслідків;натретьомуетапінарадиучасникиобгово- рюютьтаухвалюютьможливідії,спрямованінаподоланнянаслідківправопорушення йвідновленняправовогостановища.Пропозиціїучасниківувипадку,колиніхтоневи- ступаєпроти,занотовуєкоординаторіїхвключаютьвугодущодопримиреннясторін;начетвертому етапіучасники підписуютьпідготовленузарезультатамиобговорення угодутавідбуваєтьсянеформальнепримиреннясторін.Складенаугодавключаєвсебевстановленняфактувизнанняправопорушникомтого,щовінвчинивправопорушення,інформацію,якоюподілилисяучасникинарадистосовнохарактеруіпричинвчинення танаслідківправопорушення,рішенняпрозаходи,щомаютьбутивжитіправопоруш-никомдляусуненнязавданоїнимшкоди,іпопередженняскоєнняниміншихправопо- рушень.Важливоюумовоюєте,щоусуватинаслідкиправопорушеннямаєсамправо- порушниксвоїмидіями,айогоблизькіможутьнадаватийомудопомогу.Якщонарадапроводиласязприводузлочину,тоугоду,якправило,додаютьдокримінальноїспра- витаможутьвраховуватипід часвинесеннявироку,а інколи вонанавіть призводитьдо припиненнякримінальногопереслідування. Формальнийконтрольза їївиконаннямувипадку,колицеєумовоюзвільненнявідкримінальноївідповідальності,можездійсню-ватипрацівникорганувиконання покарання чиособа,на яку покладено обов’язокщодонаглядузаправопорушником,неформальнийконтрольможутьздійснювативласнепо-страждалітапредставникигромади.

СпільнірисизастосуванняС.г.н.урізнихситуаціях:розширенняколаучасниківви- рішенняпроблеми(конфлікту),наданняїмповноваженьсамостійновибиратишляхи вирішенняпроблеми(конфлікту),забезпеченняучасниківоб’єктивноюінформацією,необхідною для прийняття ними рішення, орієнтація учасників на вирішення проблемитаподоланняконфліктузарахуноквласнихсил,мінімальневтручанняпредставників соціальнихслужбідержавнихустанов,участьворганізаціїтапроведеннінарадинеза-лежного координатора. Дотримання вказаних умов підвищує активність, самостійністьінезалежністьлюдей,щоопинилисьускладнихжиттєвихобставинах,сприяєприйнят- тю ними відповідальності за власне життя, збільшує їх спроможність до самостійноїуспішноїжиттєдіяльності.

Літ.:ЗерГ.Змінаоб’єктива:Новийпоглядназлочинтаправосуддя/Пер.зангл.М.Яковлева.—К.:Унів.вид-во«Пульсари»,2004.—224с.;Сімейнігруповінарадиякметодрозв’язанняконфлік-тнихситуацій:Метод.матеріалидлятренера/Упор.:Т.П.Авельцева,Н.В.Зимівець,В.П.Лютий, О.А.Калібаба;Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Наук.світ,2003.—86с.

Лютий В. П.

ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА— (грец. techne — мистецтво, майстерність, уміння) — су- купність прийомів і способів одержання, обробки чи переробки; опис виробничих процесів,інструкційзвиконання,технологічніправила,вимоги,карти,графіки;сукуп- ністьметодів,прийомівтавпливів,щозастосовуютьсядлядосягненняметисоціально-горозвитку.

Усівідомінасьогоднітехнологіїрозділяютьнадвігрупи:промисловітасоціальні. Допромисловихналежатьтехнологіїпереробкиприродноїсировини(нафти,руди,де- ревинитощо)чиотриманихзнеїнапівфабрикатів(готовихметалів,прокату,окремих деталейівузліввиробівтощо).

Соціальноювизначаютьтехнологію,уякійвихіднийікінцевийрезультат—людина, аосновніпараметривимірювання—їїякостітавластивості.

Т.с.—це єдиний тип технологічного процесу, що значною мірою базуєтьсяна«суб’єкт-суб’єктних»відносинах.Безспівпраціучасниківсоціальногопроцесу,су- міснихдійіндивіда,сім’ї,групи,якимнадаєтьсясоціальнадопомогачипідтримка,не- можливопокращититіобставини,якіпослужилипричиноюзастосуваннясоціальнихтехнологій.

ПояваТ.с.пов’язаназпотребоюшвидкоготавеликомасштабного«тиражування» новихвидівдіяльності.Унауковійлітературііснуєбезлічконцепційівизначеньсоці- альноїтехнології.Найбільшвідоміпоглядинасоціальнутехнологіюякна«діяльність, урезультатіякоїдосягаєтьсяпоставленаметаізмінюєтьсяоб’єктдіяльності»(Н.Сте-фанов); «елемент механізму управління» (В. Афанас’єв); «спосіб реалізації конкретногоскладногопроцесушляхомрозчленовуванняйогонасистемупослідовнихвзаємоза- лежнихпроцедуріоперацій,щовиконуютьсяоднозначно…»(М.Марков);«сукупність знаньпроспособиізасобиорганізаціїсоціальнихпроцесів,саміцідії,щодозволяють досягтипоставленоїмети»(А.Зайцев);«спосібуправління,регулюванняіпланування соціальнихпроцесів»(А.Дикарєва,М.Мирська);«кінцевийпродуктсоціальногопро-ектування, необхідний для забезпечення процесів відтворення і здійснення діяльності:типовихпроцедуруправління;методикпідборуйоцінкиуправлінськихкадрів;сцена- ріївпроведенняімітаційнихділовихігор;математичнихмоделейсоціальнихоб’єктів набазіЕОМ»(В.Дудченко,В.Макаревич);«сукупністьприйомів,методівівпливів,які застосовуютьсядлядосягненняпоставленихцілейупроцесісоціальногопланування і розвитку, рішення різного роду соціальних проблем» (Л. Іонін); «своєрідний меха- нізмпоєднаннясоціологічнихзнаньісоціальнихресурсівзумовамиїхньоїреалізації» (В.Патрушев);«наукупросукупністьспособівсоціальноїдіїналюдину»(Л.Дятченко);

«процес спрямованого впливу на соціальний об’єкт» (Н. Данакін).

Розуміння соціальної роботи як інтегрованого, універсального виду діяльності, спрямованогоназадоволеннясоціально-гарантованихтаособистіснихінтересівіпо- треблюдей,першзавсесоціально-незахищенихверствнаселення,дозволяєвизнача- тидватиписоціальнихтехнологій:соціальніпрограми,щомістятьпевнізасобитаспо-соби діяльності; сама діяльність, побудована відповідно до такихпрограм.

Щододругоготипу,тотутчастішевикористовуютьтермінтехнологіїсоціальноїробо- ти(діяльності).Прицьомупідходісоціальнітехнологіїрозглядаютьсяякузагальнення набутихісистематизованихзнань,досвіду,уміньіпрактикироботисуб’єктівсоціальної діяльності;сукупністьспособівпрофесійноговпливунасоціальнийоб’єктзметоюйого покращення,забезпеченняоптимізаціїфункціонуванняприможливомутиражуванні даноїсистемивпливу(Є.Холостова)

СкладовимизмістуТ.с.є:розмежуванняпроцесунавнутрішніетапи,фази;коорди- націязусильусіхпідрозділів;визначенняпоетапностідій;визначенняалгоритмувико- наннявсіхтехнологічнихоперацій;корекціядійзалежновідзмінуцьомупроцесі.

РізновекторністьзмістуТ.с.дозволяєвизначититакіосновніїхвиди:правовогоза-безпеченняфункціонуваннясуспільства; політичнітехнологіїадміністративно-владного

регулювання; економічного функціонування суспільства, розвитку власності; інформа-ційногозабезпеченнязасобамимасовоїінформаціїтакомп’ютерноїмережі;духовно-культурного розвитку; забезпечення соціального функціонуваннясуспільства.

Т.с.класифікуються за такими ознаками: залежно від рівня суспільних відносин (макросистем; мезотехнології; мікротехнології); за ступенем практичного втілення ворганізаційнийпроцес(інноваційні;конструкторські;традиційні);замісцемекспе-риментальної перевірки й апробації (кабінетні; лабораторні; польові); за масштабністюсоціальнихоперацій(глобальні;регіональні;локальні);задіяльніснимаспектомрозу- міння(соціальнийконтроль,соціальнапрофілактика,соціальнатерапія,реабілітація,соціальна допомога, соціально-правовий захист, соціальне страхування, соціальне об- слуговування, соціальне опікунство, соціальне посередництво, соціальнийсупровід).

Т.с.складаються з наступних компонентів: структурного, функціонального, нор- мативного,операційноготаінструментального.Структурнийкомпоненттехнологіза- ціїміститьпоняттякерованихінекерованихсоціальнихситуаціїтаможливоїпіслядії (результатуйнаслідку).Функціональнийкомпонентдозволяєвизнатитакімеханізмиздійснення соціальних завдань як заборона, настанова, дозвіл, обмеження, орієнтуван-ня,спрямування.Нормативнийкомпоненттехнологізаціїсоціальноїроботиозначаєвстановлення закономірностей, принципів і правил. Операційний компонент техноло-гізаціїозначаєвиокремленняпевнихпроцедурйопераційіїхподальшукоординацію тасинхронізацію.Доосновнихпроцедурналежать:інституціоналізація(встановлення нормтаеталонівповедінки,розробкайвпровадженнясоціальнихстатусів,формуван- нясистемицінностейтаідеалів);профілактика(системадій,спрямованихнапередба-ченнятанівелюванняаномальнихстанівсоціальноїсистеми);контроль(системадій,що забезпечує нормальний стан соціальної системи); корекція (виправлення припущених помилок, відхилень). Інструментальний компонент технологізації передбачає устален-нявсіхнаявнихспособівздійсненнясоціальногорегулювання,асаме:нормативного;традиційно-ритуального; конвенціонального (неформальні зобов’язання, угоди); ком- паративного (соціальне порівняння); змагання; оціночного; статусного (вплив на статус людини); символічного; психотерапевтичного; соціоекологічного (вплив на життєве се- редовище); раціонального (переконання); сугестивного (навіювання); стимулюючого; селекційного та ситуаційного (Є.Холостова).

Т.с.маютьтакіетапиреалізації:теоретичний,якийпередбачаєобґрунтуваннямети йоб’єктатехнологічноговпливу,виокремленняскладовихкомпонентів(елементів); з’ясуваннясоціальнихзв’язківміжними;методичний,якийпов’язанийздобиранням методів,засобіввпливу,обробкоюінформації,їїаналізом,виборомпринципівтранс-формаціїрезультатіваналізуувисновкитарекомендації;процедурний;якийпов’язанийзпрактичноюдіяльністюпоапробаціїобраноїпослідовностівикористанняінструмен-тарію.

Літ.:Соціальнапедагогіка:малаенциклопедія/Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальної літератури,2008.—336с.;СоціальнароботавУкраїні:Навч.посіб./І.Д.Звєрєва,О.В.Безпалько, С.Я.Харченкотаін.:Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої,Г.М.Лактіонової.—К.:Центрнавчальноїлітератури, 2004.—256с.;Соціальнаробота:технологічнийаспект:Навч.посібник/Заред.А.Й.Капської— К.:Центрнавчальноїлітератури,2004.—352с.;СурминЮ.П.,ТуленковН.В.Теориясоциальныхтехнологий: Учеб. пособие.— К.: МАУП, 2004.— 608 с.; Технологии социальной работы:Учебник

/Подред.Е.ИХолостовой.—М.:ИНФРА,2001.—400с.;Технологиясоциальнойработы:Учебн.пособиедлястуд.высш.учеб.заведений/Подред.И.Г.Зайнышева.—М.:ВЛАДОС,2000.—240с.;

Харченко С. Я., Краснова Н. П., Харченко Л. П.Соціально-педагогічні технології: Навч.-метод. посібникдлястудентіввищихнавч.закладів.—Луганськ:Альма-матер,2005.—552с.;Шаку- роваМ.В.Методикаитехнологияработысоциальногопедагога:Учеб.пособиедлястудентоввысш.пед.учеб.заведений.—2-еизд.,стереотип.—М.:Академия,2004.—272с.

Вайнола Р. Х., Заверико Н. В.

ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ— це практична

діяльністьсоціальногопедагога(соціальногопрацівника),дляякоїхарактернараціо-нальна послідовність використання різних методів і засобів з метою досягнення якіснихрезультатів.Соціально-педагогічнатехнологія—цекласичнийрізновидсоціальної технології,щоінтегруєвсобіякостісоціальноїтапедагогічноїтехнологій.Соціально- педагогічна технологія — це способи взаємодії соціального педагога (соціального працівника)ізклієнтом,щозабезпечуютьйогосоціалізаціювнаявнихабоспеціально створюванихумовах.Сутністьсоціально-педагогічноїтехнологіїполягаєвопераціона-лізації процесу надання послуг і соціально-педагогічної допомоги, створенні алгоритмувзаємодіїсоціальногопедагогазклієнтом.Соціально-педагогічнатехнологіямаєтакі характерніриси:універсальність(можливістьзастосуваннянарізнихзаспецифікою об’єктах,длявирішенняподібнихабочастовиникаючихзавдань);конструктивність(націленістьнавирішенняконкретнихпроблемперевіренимитаобґрунтованимиспо- собами);результативність(орієнтація на кінцевийрезультат,що перевіряється);оперативність(можливістьреалізуватитехнологіювоптимальнийтермін);віднос-напростота(наявністьпроміжнихетапівйоперацій,доступністьдляфахівцяпевної кваліфікації);надійність(наявністьдеякогозапасуміцності,механізму,щодублюєть- ся);гнучкість(здатністьдоадаптаціївумовах,щозмінюються).Соціально-педагогічна технологіяяксукупністьвизначенихприйомівіметодіввпливумаєвласнуструктуру, доскладуякоївходятьпевніелементи:визначеннямети,вибірвідповідногорішення,організація соціальної дії, аналізрезультатів.

Багатогранність соціального життя, його взаємодії із природними явищами зумовилайрізноманітністьсоціальнихтехнологій,якіможнакласифікуватизарізнимикритерія-ми:видами,рівнями,сферамизастосування.Розрізняютьмакро-,мезо-,мікротехнології (Л. Дяченко); кабінетні, лабораторні, польові соціальні технології (О. Пригожин); загаль-нійчасткові(Н.Данакін);інноваційнійрутинні(Є.Холостова),інформаційні,освітні, атакожті,щовпроваджуються(Є.Холостова,В.Курбатов);технологіїпошукустратегії керування,технологіїсоціальногомоделюванняйпрогнозування;інформаційнітех- нології,інноваційнітехнологіїйтехнологіїминулогодосвіду(В.ІвановіВ.Богдан);гло- бальні,демографічні,економічні,військові,технологіїпродовольчихкриз,конфліктів, катастроф(В.Банерушев);суб’єктні,діяльніснітасередовищнітехнології(М.Шакуро-ва); загальногалузеві, міжгалузеві та галузеві технології (І.Ліпський).

Класифікація соціально-педагогічних технологій теж найрізноманітніша. Цепов’язанезтим,щосоціально-педагогічнароботаутворюєсобоюпевну,відносноса- мостійнусистему,упорядкованубезліччюелементів,яківзаємозалежніміжсобоюі становлятьдеякуціліснуєдність.Підчасаналізутехнологійсоціально-педагогічноїро-боти як системи необхідно враховувати класифікацію систем узагалі. А також пам’ятати,що соціально-педагогічна робота — це різновид соціальної системи, яка маєсправу злюдьми(зокремаізклієнтамийсоціальнимипрацівниками)таїхвідносинамиміж собою.Соціально-педагогічнітехнологіїрозрізняють:зарівнемкваліфікаціїсуб’єкта

(прості,доступнінеспеціалістам;складні,яківимагаютьпрофесійноїкваліфікаціїфа- хівцяпевноїгалузі;комплексні,щопотребуютькваліфікаціїфахівціврізнихгалузей); за функціями та напрямками діяльності соціального педагога (технології соціальної діагностики,профілактики,адаптації,реабілітації,опікийсоціальногозахисту,атакожсоціалізації, саморозвитку, самовизначенняособистості).

Літ.:Соціальнапедагогіка:теоріяітехнології:Підручник/Заред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрна- вчальної педагогіки, 2006.— 316 с.; Соціальна робота: технологічний аспект: навчальнийпо- сібник/Заред.А.Й.Капської.—К.:Центрнавчальноїлітератури,2004.—352с.;ТюптяЛ.Т.,ІвановаІ.Б.Соціальнаробота(теоріяіпрактика):Навч.посіб.длястудентіввищихнавчальнихзакладів.—К.:ВМУ-РОЛ«Україна»,2004.—408с.

Заверико Н. В.

ТРЕНІНГ(англ. training — навчання, виховання, підготовка, тренування, дресирування).ТренінгпочаливикористовувативХІХст.умедичнійпрактиці(якрізновидпсихотера- пії),авХХст.віннабувширокоговикористаннявпрофесійнійосвіті(якформанавчан-ня) і практичній психології (як засіб розвитку людини).Термін«тренінг» використовуютьдляпозначенняширокогоколаметодик,інструментів,засобів,якіґрунтуютьсянаріз- нихтеоретичнихпідходахіпринципах.Різніавтори-дослідники,якіпрацюютьнадпро- блемоювикористанняТ.,недотримуютьсяодностайностіщодотлумаченняТ.врізних наукових,методичних,навчальнихпублікаціях.Ю.Ємельяноввважає,щоТ.—цегрупа методів,якіспрямованінарозвитокздібностейдонавчаннятаоволодіннябудь-яким складнимвидомдіяльності.Л.Петровськатрактуєйогоякзасібвпливу,якийспрямова- нийнарозвитокзнань,соціальнихустановок,вміньідосвідуусферіміжособистісного спілкування,атакожзасіброзвиткукомпетентностівспілкуванні,засібпсихологічноговпливу. Водночас, автор зводить до єдиного термінологічного еквіваленту терміни «ак- тивна соціально-психологічна підготовка», «активне соціальне навчання», «лаборатор- ний тренінг», «групи інтенсивного спілкування», «перцептивно орієнтованийтренінг»,

«тренінг сенситивності (чутливості)», які похідні відсоціально-психологічного тре-нінгу,основнаметаякого—розвитоккомпетентностівспілкуванні,їїкомунікативної,інтерактивної та перцептивноїскладових.

Загальнаметасоціально-психологічноготренінгуконкретизованавтакихзавдан-нях:оволодінняпсихологічнимизнаннями;формуванняуміньінавичокусферіспілку- вання,зокремадлярозв’язанняконфліктнихситуацій;корекція,формуваннятароз- виток установок, необхідних для успішного спілкування; розвиток здібностей щодо адекватноготаповногопізнаннясебейінших;корекціяйрозвитоксистемистосунків особистості,створеннясприятливогопсихологічногокліматувгрупах,атакожпідви- щеннясоціально-психологічноїкомпетентності.С.-п.т.базуєтьсянапевнихпринци- пах(принципактивноїучастікожноїособи,щопередбачаєсамостійневідпрацюваннянавичок спілкування; забезпечення результативності; врахування особистого досвіду).Використовуютьгруповіметодироботи:дискусії,груповіігри,рольовийтренінг,відео-тренінг,метод психодрами, тренінг соціально-перцептивний, ділового спілкування тощо.ОсновитеоріїйпрактикиС.-п.т.булирозробленіамериканськимпсихологомК. Роджерсом і базувалися на ідеях «гуманістичної психології», «самоактуалізуючої осо-бистості».Цюідею—самовдосконаленняособистості—здійснюютьзарахунокрозви- ткугруповихстосунківістворенняособливоїситуаціїдовірливогоспілкування,уякійздійснюється усвідомлення себе та інших, обмін взаємовідчуттями, сприйняттямодин

одного.К.РоджерсзапропонувавдвіформиС.-п.т.:групиінтенсивногоспілкуванняігрупи «організаційного розвитку».

СхожіпоглядивГ.Ковальова,якийвважаєС.-п.т.методомактивногокомплексногосо- ціальногонавчання.Б.ПаригінвизначаєТ.якодинізметодівгруповогоконсультування, характеризуючийогоякактивне групове навчання навичкам спілкування тажиттявсу-спільствізагалом:віднавчанняпрофесійнокориснимнавичкамдоадаптаціїдоновоїсо- ціальноїролітавідповіднокорекцієюЯ-концепціїтасамооцінки.А.Ситниковдаєтакеви-значенняТ.:«Тренінги(навчальніігри)єсинтетичноюантропотехнікою,якапоєднуєвсобінавчальнутаігровудіяльність,щовідбуваєтьсявумовахмоделюваннярізноманітнихігро-вихситуацій…»Підантропотехнікоювінрозумієгалузьакмеологічноїпрактики,спрямова-нунаперетворенняприроднихздібностейлюдинитаформуваннянаїхосновікультурно-гофеноменупрофесійноїмайстерності.Вінвиділяєтриосновніантропотехніки:научіння,учіння тагру.Прицьомувраховуютьсянаступніскладові, специфічніриситапарадигмиТ.:дотриманняпевнихпринципівгруповоїроботи;спрямованістьнапсихологічнудопо-могувсаморозвиткуучасникамгрупи,прицьомудопомоганадаєтьсянетільки(аінодій нестільки)ведучимигрупи,айсамимиучасниками;наявністьбільшабоменшпостійної групи(переважновід7до15осіб),щоперіодичнозбираєтьсяназустрічічипрацюєбезпе- рервновпродовждвох-п’ятиднів(такзванігрупи-марафони);певнапростороваорганіза-ція(частішезавсе—роботавзручномуізольованомуприміщенні,деучасникипереважну частинучасусидятьуколі);акцентнавзаємостосункахучасниківгрупи,дляаналізутароз-виткувситуації«тутізараз»;використанняактивнихметодівгруповоїроботи;об’єктивація суб’єктивнихпочуттівтаемоційучасниківгрупистосовноодинодноготаподій,яківідбува-ютьсявгрупі,вербалізованарефлексія;атмосферарозкутостітасвободиспілкуванняміж учасникамигрупи,кліматпсихологічноїбезпеки.РізнерозуміннязмістуТ.знаходитьсвоє відображенняйурізноманітностіназвспеціалістів,якіпроводятьТ.:ведучий,керівник,ди-ректоргрупи,тренер,експерт,фасилітатортощо.

Сьогодні різними психологічними школами використовуються такіосновні видитренінгів:

1. Групитренінгу(Т-групи)—Т.розвиткуособистостівміжособистісномупросторі.ЦейвидТ.пов’язуютьзім’ямвідомогосоціальногопсихологаКуртаЛевіна,якийпрацю-вавнадпроблемоюгруповоїдинамікитасоціальноїдії.ВласнеТ-групизапочаткували в1945р.назаняттяхлабораторнимТ.підкерівництвомК.Левіна.У1947р.вСШАство- реноНаціональнулабораторіютренінгу.МеталабораторногоТ.переважнопов’язана зтакимиаспектами:розвитоксамосвідомостізарахунокзниженнябар’єрівпсихоло- гічногозахисту;розумінняумов,якіперешкоджаютьабодопомагаютьфункціонувати групі;розумінняміжособистіснихвзаєминдлябільшефективноївзаємодіїзіншими;оволодіння вміннями діагностики індивідуальних, групових й організаційних проблем,наприклад вирішення конфліктних ситуацій у групі.Т-групибазуються напринципах групової динаміки, у які входять п’ять основних елементів: цілі групи, норми групи, структура групи, проблема лідерства, єдність групи та фази її розвитку. У наш час іс- нуєкількарізновидностейТ-груп,якіумовноможнарозділитинатриосновнихтечії: загальнийрозвитокіндивіда(груписензитивності);формуваннятадослідженняміж- особистіснихстосунків;організаційнийрозвиток—підхід,урамкахякогоспеціалістипрацюють над покращенням діяльності цілихорганізацій.

2. Біхевіорально орієнтовані групи (Б-групи) —Т.життєвих вмінь. Заняття в таких групахбезпосередньопов’язанізвиробленнямпевнихнавичоксоціальноївзаємодії,

якіпроявляютьсянарівніповедінки.ТиповаметодикапроведенняБ-груп—репетиція поведінки:учасникамдемонструєтьсямодельоптимальноїповедінкивзапропонова- нійситуації.Потімпроходитьфазарепетиції,колиучасниквипробовуєновийтиппове- дінкичийогофрагмент.Нарештіпроходитьстадіяфазапідкріплення,тобтозаохочення зауспішнідії,увиглядіпозитивнихреакційгрупи.Щобуспішнопереноситинабутіна- вичкивреальнежиттяучасникитренінгуотримуютьдомашнєзавдання.

3. Психодраматичнийпідхід(Пси-групи)—Т.вирішенняособистихпроблем.Суть цього методу полягає в постановці вистави членами групи під керівництвом веду- чого (режисера) у спеціально організованому просторі за допомогою спеціальних прийомів. Основні етапи психодраматичних сесій: розминка (фаза розігріву); фаза психодраматичноїдії;фазаінтеграції,колиучасникиобмінюютьсясвоїмипочуттямитавраженнями.

4. Гуманістичнийпідхід(В-групи)—Т.вільногосамовизначеннягрупи.Основними ознаками В-груп вважають саморозкриття, увагу до почуттів, усвідомлення самого себетасвогофізичногоЯіпринцип«тутізараз».ОднаізхарактернихособливостейВ-груп — максимально недирективний (демократичний) стиль управліннягрупою.

5. Трансактнийаналіз(ТА-групи)—Т.раціональногосамопізнанняйсаморозвитку. УчасникиТА-групвчатьсярозпізнавати,уякіпсихологічніігривонизалученівпроцесі спілкуваннятаяківидиманіпуляційунихвикористовують.Підчасзанятьучасникидо- сягаютьінсайту—моментуосяяння,колистаютьвідомимиістиннімотивитихчиінших вчинків.УТА-групахінсайтмаєінтелектуальний,аналітичнийхарактер.

6. Гештальтпідхід у груповій роботі(Г-групи)—Т.самоактуалізації та саморегуля- ції.ГоловнезавданняГ-групненавчання,якТ-груп,арозширеннясфериусвідомлення своєїсамоідентичності,власноїдосконалості,прийняттявідповідальностізавсе,щозлюдиноювідбувається.

КрімвищезгаданихвидівТ.,можнавиділитиособливийвидтренінговоїроботи—соціально-просвітницькийтренінг.Соціально-просвітницькийТ.розрахованийна:підготовкуфахівців,навчанняспеціалістів,якіпрацюютьзмолоддюусферіосвіти,інформаційних технологій, розваг тощо, а також підлітків-інструкторів; оволодіння зна-ннями;формуванняумінь,знаньінавичок,якісприятимутьусвідомленомувиборува- ріантівповедінки;розвитокустановок,наусвідомленняпотребімотивів.Данийпідхід базуєтьсянавірівте,щолюдиефективнішевчаться,колицінуютьсяїхнівласнізнаннята активність, а також можливість аналізу власного досвіду в комфортному середовищі.Ідеїсоціально-просвітницькогоТ.базуютьсянаідеяхбразильськоговихователяПао- лоФрейре:освітаґрунтуєтьсяна«банківському»підході,колиінформаціязберігається впасивнихкуточкахпам’яті,звільняючиїї;освітаповиннадопомагатиставитиправиль- нізапитаннятанадаватиможливістьбудуватисхемидлявідповідінанихіїхньогоак- тивноговирішення;освітаповиннабазуватисьнапотребахлюдейтаїхньомужиттєво- мудосвіді;освітнійпроцес—цепроцесобмінуйдіалогучивідображеннятадії.

Літ.:ВачковИ.В.Основытехнологиигрупповоготренинга.Психотехники.—М.,2000.—224с.; ЕмельяновЮ.Н.Активноесоциально-психологическоеобучение.—Л.,1985;ЛещукН.О.,Зимі- вецьН.В.таін.Методикаосвіти«рівний—рівному».—К.,2002.—132с.;ПетровскаяЛ.А.Теоре-тическиеиметодическиевопросысоциально-психологическоготренинга.—М.,1982.—208с.; СитниковА.П.Акмеологическийтренинг:Теория.Методика.Психотехнологии.М.,1996.—428 с.;Соціальнаробота/Соціальнапедагогіка.Понятійно-термінологічнийсловник/Зазаг.ред. І.Д.Звєрєвої.—К.:Етносфера,1994.—С.102;Соціальнаробота.Короткийенциклопедичний

словник. Кн. 4.— К.: ДЦССМ, 2002.— С. 428; Энциклопедический социологический словарь/ Общ.ред.Г.В.Осипова.—М.:РАН—Институтсоциально-политическихисследований,1995.—С. 834–835; Rogers C. Encounter groups.— L.,1975.

Цюман Т. П., Звєрєва І. Д.

ФАНДРАЙЗИНГ (англ.— foundrising) — діяльність, яка забезпечує здобування різно- манітнихресурсіворганізаціїталюдинидлявиконаннясоціальноговажливихцілей. Восновітермінаfundтаrising,відповідноfund—створювати,здобувати,обґрунтову- вати,консолідувати,знайдений,фінанси,фонд;rising—піднімати,підвищення,зро- стаючий,щопідвищується,якийнабуваєваги.Інколипринаписаннівикористовуютьфандрейзинг,фондрайзинг.

Збірресурсів,засобів,формуваннярізнихфінансових,грошовихфондів,длядобро- дійних,освітніхцілей,атакожнапроведеннясуспільнихзаходівостаннімчасомнабу- ваєсуспільногоруху.Визначено,щонайуспішнішакампаніявісторіїФ.—кампанія«Ве thegodfatherofаkid»(«Станьхрещенимбатькомдитини»),яказабезпечуєпожертву- ванняконкретнійдитині,щопроживаєвпевномумістівпевнійкраїні.Післярозподілупожертвування організації, що займаються збором коштів, відправляють благодійнику фотографію дитини та повідомляють їїім’я.

В Україні становленняФ.як окремого міждисциплінарного напряму пов’язано зі зростаннямвостаннідесятиліттязначущостісоціальнихпрограміпроектів,розвитком організаційтретьогосектору,розвиткомінноваційурозробцісоціальнозначущихна- прямків,програміпроектіворганізаційтаслужб,окремихгромадян,матеріальнеза-безпечення яких з боку державного фінансування має проблеми. Відповідно,Ф.розгля-даютьякпідхід,технологію,мистецтво,процесіметодотриманнянеобхіднихресурсів підреалізаціюсоціальновагомихвидівдіяльності.Введенняпоняття«фандрайзинг» пов’язуютьз«третімсектором».Доньоговідносятьсянедержавні,некомерційніорга-нізації, приватні особи, які займаються пошуком коштів для неприбуткової, благодійноїдіяльності.Утім,Ф.набуваєвсебільшогозначеннядляпідтримкинауковихтаосвітніх проектів,заходів,акційусіхорганізаційіслужбсоціальноїсфери.Ф.розглядаютьуши- рокомузначенніякзалученнянелишефінансовихкоштів,алейіншихресурсівпотен- ційнихблагодійників—креативнихідей,порад,інтелектуальних,науковихрозробок тадобровольцівнавиконаннясоціальнозначущихвидівдіяльності.Увузькомурозу- мінніФ.розглядаютьякматеріальнупідтримкупрограм,проектів,заходів,акцій,інших видівдіяльності,щоможевключатиоплатуроботивиконавцямпроектузаконтрактом тапідтримкуіншихвидівдіяльності:проведеннядосліджень,конференцій,семінарів,тренінгів, консультацій, видання наукової, методичної та іншої проектної продукції, від- ряджень, соціальну рекламу, буклетів, пам’ятоктощо.

Організаціїчиокремілюди,якізаймаютьсяФ.називаютьсяфандрайзерами.Вофі- ційномуперелікупрофесійУкраїниспеціальності«фандрайзер»неіснує.Зазмістом роботи,фандрайзер—цетой,хтошукаєгрошітаіншіресурсидлянеприбутковихор- ганізацій,якіздійснюютьсоціальніпроектичидлялюдей,якімаютьпотреби.

Визначають,щофандрайзермаєволодітинаступнимиякостями:комунікативність, організаторськіздібності,емоційнийінтелекттаемоційнастійкість,уміннячітковикла- датидумки,цілеспрямованість,наполегливість,активність,демократичність,добро- зичливість,умінняволодітисобою,хорошапам’ять,широкийкругозіртощо.Визнача- ютьп’ятьосновнихпринципівФ.,якіслідвраховувати:внескироблятьтоді,колипро

це просять; фінансують можливості, перспективу, а не підтримують організацію; внескироблятьвуспішнийпроект;людськийфактор,особистістьфандрайзераєважливою длярозмірувнеску;внескироблятьзпотребипережитивідчуттязадоволеннявідсво- бодивиборуприйняттярішеньщодочасу,видутарозмірувнеску.

Усіорганізації та окремі громадяни, які мають змогу відгукнутися наФ.,в україн-ській мові визначаються узагальненим поняттям «доброчинець», «благодійник», «фі-лантроп» (грец.— людина, що любить людей) — доброзичлива людина, яка робить пожертви,грошиматабезкорисливоюдопомогою;уросійськіймовівикористовуютьозначення «благотворитель», «пожертвователь» тощо; закордонні аналоги —«донор»,

«донатор»,«контрибутор».Донор(лат.donor,відdono—дарувальник)—цеоб’єкт, якийвіддаєщо-небудьіншомуоб’єкту.Нимможебутиюридичнаабофізичнаособа, щонадаєматеріальну,фінансову,організаційнутаіншудобродійнудопомогунепри- бутковиморганізаціямнадобровільнійоснові;донатор,уширокомурозумінні,—той, хтоздійснюєпожертви;контрибутор—цепартнер,особа,щодолучаєтьсядочогосьі робитьсвійвнесокусправу.Уміжнароднійпрактиціфізичніабоюридичніособи,які отримуютьдопомогу,називаються«беніфіціарії»(фр.benefice—дохід,здобуток,ко- ристь),внескидоякихможутьнадходитивідприватнихосіб,комерційнихорганізацій, вітчизнянихіміжнароднихфондів,урядовихінеурядовихорганізацій.

Ф.створюєполесвободидляреалізаціїмісії,стратегії,цілей,цінностей,даєможли- вістьвтілюватисвоєбаченнярозв’язаннясоціальнихпроблем,зберіганнясвоїхприн- ципів, надання соціальних послуг. «Поле фандрайзингу» містить чотири складники: видиресурсів,якізалучаються(грошові,технічні,людські);джерелазалученняресур- сів:девонизосереджені;особи,якінимиволодіють;методизалученняресурсів(якіз нихєнайбільшдоцільними,наприклад,приособистомузверненнічивикористанніІн- тернет);умовиотриманнявнесків,щовизначаєтьсяпринципамиФ.

Закордономіснуютьорганізації,якіспеціалізуютьсянафандрайзинговихпроектах,зокремаDavidLavender/DavidRice&Associates(консалтинговіпослугиусферіфандрай-зингаі менеджменту). У процесах розвитку руху фандрайзерів особлива роль належить національнимоб’єднаннямфандрайзерів,наприклад,Асоціаціїпрофесійнихфандрайзе-рів(США),Європейськійасоціаціїфандрайзерів,якаприяєствореннювУкраїніринкуФ.Удослідженнях2000р.проблемтретьогосекторуУкраїни,представленихуколективніймонографії«ТретійсекторвУкраїні:проблемистановлення»,визначається,щобізнес- спонсорибільшсхильнідоразовоїдопомоги;переважнопрагнутьуникатидовготрива-лого співробітництваз неурядовими організаціями, комерційнеблагодійництвоє наслід-комспонтанногорішення під впливом більш широкої компанії зпропаганди комерційноїорганізації.Алеголовноюпроблемоюєте,щовУкраїнінеіснуєдобрерозвинутого«рин-ку спонсорів», який характерний длябагатьохкраїнЗаходу,а отже виникають проблеми реалізації соціальнихініціатив.Тутє об’єктивні і суб’єктивніпричини:проблемапідготов-кидоФ.;невисокийрівеньактивностівцьомувидідіяльностісамихорганізацій;недо-сконалістьзаконодавства; недостатнєствердженняпозитивногоіміджублагодійництва,зокрема відсутність принципувходженняв еліту пропорційноблагодійнимвнескам, що сталовідображеннямідейсолідарногосуспільна наЗаході;невелика часткаорганізацій,якінамагаютьсязвоюватистатуссоціальнокориснихкомпаній;незначнакількістьосіб,які опікуютьсярозвиткомрухублагодійників,як наприклад БілГейтс,УоренБаффет,ТеддіТернер,щозаснувалирухблагодійників.ДляУкраїнипроблемоюєйте,щопотенційні благодійникиможутьуникативнесківзпобоюваньрозголосупросвоюблагодійнупід-

тримку,оскількицяінформаціяможебудевикористанаїмнашкоду.Доіншихстримую- чихфакторіввартовіднести:відсутністьефективнихподатковихстимулівдлярозвиткублагодійництва та благодійноїдіяльності; відсутністьчіткого нормативногорозмежуван-нярізнихпонятьсфериблагодійництва;недостатністьоднозначногопонятійногоінстру-ментарію,щовідноситьсядоблагодійноїдіяльності; нестабільна системаоподаткування;неврегульованіпроблеминеприбутковихгромадськихорганізацій.Вітчизнянийбізнеспереважноюбільшістюнеєорганізованимінструментомсоціальноїдопомоги,хаотич-ністьїїнаданнянеєефективниммеханізмомвитратикоштів,іценайчастішестихійнийпроцес, щобазуєтьсяна емоціях, особистихсимпатіяхісмаках.

Проте,вУкраїністратегіянаФ.поступовонабуваєорганізаційнихформ.Такнапри- клад,у2008р.булазареєстрованаМіжнароднаблагодійнаорганізація«Інститутпро- фесійногофандрайзингу».Вінбувзаснованийфахівцями,щопрацюютьусферірозви- ткугромадянськогосуспільства.Інститутвиникяквідгукнапотребистворенняумов дляпрофесійногороступрацівниківнеприбутковихорганізаційісоціально-важливих проектів у сфері залучення коштів. Відповідно визначена місія Інституту —розвиток взаємовідносин між благодійниками та організаціями громадянського суспільства наосновідовіришляхомутвердженнястандартівпрактикиФ.вУкраїні.

Існуєдосвід,колисаміфондиреалізуютьзворотнійФ.,тобтодонорпропонуєор- ганізаціямтаприватнимособамкоштинасоціальнийпроект.ВУкраїні,знайбільшві- домих,єФондСороса.ФондСколл(Skoll)з2007р.оголошуєконкурснаприсудження преміїсоціальногопідприємництва.Одержувачаминагороди(1мільйондоларівпро- тягом3років)можутьбутисоціальніпідприємці,роботаякихмаєширокомасштабний вплив на поліпшення таких критичних сфер сьогодення, як: сталий розвиток,охоро- наздоров’я,толерантністьіправалюдини,інституційнавідповідальність,економічна тасоціальнарівність,мирібезпека.ВУкраїніздійснюєтьсярядпроектівУкраїнськогофоруму благодійників «Українському громадянську суспільству — сталі внутрішні дже- релапідтримки»(зафінансовоїпідтримкиМіжнародногофонду«Відродження»)та«Ор-ганізованафілантропіявУкраїні:крокидопрофесіоналізації»(зафінансовоїпідтримкиПрограмиМАТРАКАП Посольства КоролівстваНідерланди).

Існуєрядрекомендацій,якікориснідляпочаткуроботузФ.Зокрема,невартороз- раховуватинашвидкеотриманняспонсорськоїдопомоги,оскількипершівнескимо- жутьнадійтичерезпевнийтермін,якийвимірюєтьсямісяцями.Визначено,щоприякіс- номуФ.пропозиціязадовольняється1з10заявок;наотриманнявнескувсередньому чекаютьдотрьохмісяців,анаотриманнягрантувід6місяцівібільше.

УпрактиціФ.визначенотакузакономірність:чимпростішийпроект,тимлегшезна- йтидонорадляпідтримкипроекту.Длявстановленнядовгостроковихзв’язківпотріб- нопостійнозбільшуватиколодонорів,постійнопідтримуватизворотнізв’язки,знахо- дитимотивидляспівпраці,створюватибанкданихтощо.

Ф.будь-якогопроектувимагаєвисокогопрофесіоналізму виконавців, спеціальних знаньінавичок,досвідупрофесійногоспілкування,рівеньякихпідвищуютьнаспеціалізо-ваних семінарах,тренінгах,конференціях. Рівенькомпетентностіфандрайзерапередбачаєумінняпереконуватилюдейвнеобхідностіпідтриматипроекти,щоозначаєпрацюватизупередженнями, недовіроюдонього, небажаннямпідтримуватисоціальніініціативи.

Літ.: Арзамасцев А. А. Основы фандрайзинга: типы грантов и науч. стипендий, особенности рос.изарубеж.фондов,адресафондоввinternet,рекомендациииобразцысост.заявок:учеб. пособие/А.А.Арзамасцев,Л.В.Бадылевич,Ю.А.Зусман.—Тамбов:Изд-воТГУ,2004.—123с.;

ШаффТ,ШаффД.Путеводительпофандрайзингу:рабочаямодельпопривлечениюспонсоров

/ТеррииДугШафф;пер.сангл.Е.Б.Полагаевой.—М.:Вершина,2006.—247с.;Пилипен-коО.І.Інноваціїворганізаціїтауправліннісоціальнимипрограмамитапроектами:Навчальний посібник.—К.:КиМУ,2008.—140с.;ЯкимецВ.Н.Фандрайзинг:учеб.-метод.пособие.—М.:ГУУ,2002.—112с.ТретійсекторвУкраїні:проблемистановлення/М.Ф.Шевченко,В.А.Головенько, Ю.М.Галустянтаін.—К.:Українськийінститутсоціальнихдосліджень,2001.—173с.

Пилипенко О.І

ФАСИЛІТАЦІЯ(англ.facilitate—полегшувати)—а)підвищенняпродуктивностітатем-півдіяльностііндивідавнаслідокактуалізаціївйогосвідомості;б)процеснаданнядопо- моги групі у виконанні завдань, розв’язанні проблем або досягнення згоди за взаємноюдомовленістюучасників.Щодопервинногозначенняцієїдефініції,тоце—тенденція, якаспонукаєлюдейкращевиконуватипростійдобрезнайомізавданнявприсутності інших;щодосучасногозначення,тоце—підвищенняшвидкостічипродуктивностіді- яльностііндивідавнаслідокуявноїчиреальноїприсутностііншоїлюдиниабогрупилю- дей(безвтручаннявїїдії),щовиконуютьролісуперникаабоспостерігачазаїїдіями.

Дослідженнямеханізміввиникнення,сутностіізміступоняттяФ.знаходимовпра- цяхФере,Н.Триплетта,Ф.Олпорта,В.Меді,В.Бехтєрєва,Н.Катрелла,Р.Зайенса,П.Лу- шина,О.Кондрашихіної,І.Авдєєвої,М.Казанжи,Т.Сорочан,О.Фісун,О.Галіцантаін.

УпершеФ.булазафіксовананаприкінціХІХст.векспериментахфранцузькогофізіо-логаФере—засновникапсихогальванічногорефлексу,атермін«соціальнафасилітація»бувуведенийНорманомТриплеттому1897р.ЕкспериментН.Триплеттаполягавуви-вченні виливуситуаціїзмаганняна зміну скорості велосипедиста в порівнянні зрезульта-тами,отриманимиводиночнійгонці.Н.Триплеттвстановив,щовелогонщикипоказуютькращірезультати,колизмагаютьсяодинзодним,анезсекундоміром,тазробиввисно- вокпроте,щоприсутністьіншихспонукаєлюдейдобільшенергійнийдій.

ПізнішеФ.більшдокладнобулаописанаФ.Олпортом,В.Меді(1920р.),В.Бехтєрє- вим(1923р.),якіпоказали,щовприсутностііншихлюдейпідвищуєтьсяшвидкістьви- конанняпростихматематичнихзадач,викреслюваннявтекстізайвихбукв,виконання простихзавданьнамоторикутощо.У20-хрр.ХХст.ефектсоціальноїФ.інтерпретував- сявченимиякзмінамотиваціїрішеннязадачіучленагрупивприсутностізначущихдля ньоголюдей.Так,Н.Катреллнаосновівласногодослідженнязробиввисновокпроте, щосторонні,випадковілюдиневпливаютьнауспішністьроботилюдини.Найвищий ступіньвпливуіншихвиявляєтьсявтихвипадках,коливонисприймаютьсялюдиною якзначущідлянеї.Причомуприсутністьзначущихлюдейвпливаєнапродуктивністьіндивідуальної роботи не прямо, а опосередковано, шляхом зміни вмотивації.

Ефектприсутностііншихможевпливатинамотиваціюлюдиниякупозитивному, таківнегативномупланах.Упозитивномуплані—це«ефектсоціальноїфасилітації», авнегативному—«ефектсоціальноїінгібіції»,щоозначаєзниженнямотиваціїрішення завданняучленагрупивприсутностіостанніх.Так,наприклад,присутністьіншихзни- жуєефективністьдіяльностілюдинипризаучуванніскладів,щонемаютьсмислу,при проходженнілабіринтутаприрішенніскладнихприкладівнамноження.

Усередині60-хрр.ХХст.змісттерміну«соціальнаФ.»змінився.Ученісталирозгля- датиїїякбільшширокесоціально-психологічнеявище.Так,Р.Зайенсдосліджував,як присутністьлюдействорюєнервово-психічне(соціальне)збудженняйпідсилюєдо-мінантні реакції. Принцип експериментальної психології «збудження завжди підсилює домінуючу реакцію», стало можливим поширити й на соціальну психологію.Підвищене

соціальнезбудженнясприяєдомінуючійреакції,незалежновідтого,правильнавона чи ні. При рішенні складних завдань, коли не відомий алгоритм рішення йправиль- навідповідьненапрошуєтьсясамасобою,соціальнезбудження,тобтонесвідомаре- акціянаприсутніхінших,ускладнюєрозумовіоперації(аналіз,синтез,встановлення причинно-наслідковихзв’язків)іприводитьдонеправильногорішення.Увагалюдини переключаєтьсязрішеннязадачінаіншихлюдей.Прирішенніпростихзадачреакціяєвродженою або добре засвоєною. Присутність інших людей виявляється дуже сильним стимулятором і сприяє правильномурішенню.

Отже,людиреагуютьнаприсутністьодинодногонесвідомо.ЗгіднозД.Майєрсом,чинниками, що визначають ступінь реакції, є: а) кількість оточуючих людей (людина тимсильнішезбуджується,чимбільшакількістьіншихлюдейїїоточує;масовістьпідвищуєзбудження, яке загострює домінуючу реакцію); б) взаємовідносини симпатії чи антипа-тіївсерединігрупи;в)значущістьоточуючихлюдейдлялюдини;4)ступіньпросторової близькостіміжлюдьми(соціальнезбудженнятимсильніше,чимтіснішеодиндоодно-го знаходятьсялюди).

Ф.у сучасному розумінні — це професійна організація процесу групової роботи, спрямовананадосягненнягрупоюпоставленихцілей,вирішенняпитаньпідвищеноїскладності й важливості; полегшення взаємодії всередині групи; процес надання допо-могигрупіувиконаннізавдання,вирішенніпроблемиабодосягненніугодидовзаєм- ногозадоволенняучасників;процес,щодозволяєефективноорганізовуватиобгово- ренняскладноїпроблемиабоспірноїситуаціїтабезутратичасувиконувативсіпункти порядкуденногоабонаради(П.Лушин,О.Кондрашихіна,І.Авдєєва,М.Казанжи,Т.Со- рочан, О. Фісун, О.Галіцанта ін.). ПроцесФ.приводить до підвищенняефективності груповоїроботи,залученнятазацікавленостіучасників,розкриттюїхньогопотенціалу.ТехнологіяФ.сесій,нарад,мозковихштурмівстимулюєучасниківдобільшнапруженої розумовоїроботипорівняно,наприклад,зтренінгомчисемінаром.

ЦентральноюфігуроюпроцесуФ.єфасилітатор.Фасилітатор—цеведучий,осно-внезавданняякогополягаєвстимулюваннійспрямуванніпроцесупошукутааналізуінформації учасниками групової роботи. Фасилітатор — це нейтральнийлідер,якийробить процес групової роботи легким та ефективним. Фасилітатор непропонуєго-товірішення,віннадаєзасоби,задопомогоюякихгрупасамазнаходитьрішення.Рольфасилітаторатакожполягаєвузгодженнітеми,питань,щопотребуютьвирішення;ор-ганізаціїпотрібногоформатуроботи;утвореннітворчої,вільноїатмосферидляобмі-нудумкамитаприйняттярішення.Тривалістьфасилітаційноїсесії—від4годиндо3днів.Розміргрупи—від8до50учасників.Підсумкомроботинафасилітаційнійсесіїєраціональний,зафіксованийуписьмовихіфотодокументахрезультат,зякимучасникизможутьпродовжитироботусамостійно(наробочихсесіях,уробочихгрупах,зборах).УспішнаФ.включаєпрогностичнийкомпонент,якийполягаєувизначенніперспек-тив розвитку соціальної дії, її підготовці та плануванні; конструктивнийпідхід;певнінавичкитатипповедінки;набірзасобівіметодів,необхіднихдляроботи.Метафасилі-татора — підтримати групу для розв’язання проблемного питання або завдання.Цевід-буваєтьсявпрактичнійдіяльності,коли,наприклад,тренерможевиконуватирольфа-силітатора:допомагаєучасникамупроцесіїхньоговласногопошукушляхіввирішенняпроблем, підтримує процес вироблення нового соціального досвіду.Фасилітаторспря-мовуєобмінінформацієюміжучасниками,допомагаєпроцесуздобуттяучасникаминового досвіду, встановлення сфери його застосування. Фасилітативний стильведення

групидужесхожийнадемократичнийіпередбачаєоднаковувідповідальністьчленів групизавсе,щовідбуваєтьсяназаняттях(зустрічах,сесіях).Напрактиціцездійсню- єтьсятакимчином:ведучийгрупипропонуєтему,спочаткузадаєстильобговорення тавзаємодії,алепоступововідсторонюєтьсявідбезпосередньоговеденнягрупи,зали-шаючи учасниками можливість самостійно конструювати взаємодію, обирати ті чи іншіактуальні для них аспекти досліджуваної тематики. Основна функція такого родуді- яльності—стежитизабезпекоютадовірливістюатмосферивгрупі,авідповідальність зате,щовнійвідбуваєтьсяпідчасроботи,поступовопередаєтьсявсімучасникам.

Існує ще одна характеристика фасилітативного стилю, яка розкривається втому,щовінсприяєвстановленнюйналагодженнюновихзв’язківміжгрупамитасоціаль- нимиінститутами,атакождопомагаєзміцненнюіснуючихзв’язківзарадидосягнення бажанихдляучасниківгрупицілей.Протенаданнядопомоги,підтримка,полегшення здійснення певних дій у присутності інших людей може відбуватися і в асоціальних об’єднаннях,групах(наприклад,кримінальнихдійвумовахзлочинноїгрупи)тощо.

Літ.:ГаліцанО.А.Формуванняпедагогічноїфасилітаціїмайбутніхучителівупроцесінавчання увищомунавчальномузакладі//Науковіпраці.Серія:педагогіка,психологіяісоціологія.—До- нецьк:ДонНТУ,2009.—Випуск5(155).—Частина1.—С.223–227;Словник-довідникдлясоці- альнихпедагогівтасоціальнихробітників/Зазаг.ред.А.Й.Капської,І.М.Пінчук,С.В.Толстоу-хової.—К.:УДЦССМ.—2000.—260с.;СорочанТ.М.Фасилітація—новафункціяпіслядипломної педагогічноїосвіти//ОсвітанаЛуганщині.—2004.—№2(21).—С.8–11;Соціальнапедагогіка: малаенциклопедія/Зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїліт-ри,2008.—336с.

Караман О. Л.

ФОРМИСОЦІАЛЬНОЇ/СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇРОБОТИ—варіантиорганізаціївза- ємодіїсоціальногопрацівника/соціальногопедагогазклієнтами,спрямованінастворен-няумовдляпозитивної активностідітейімолоді, вирішення відповідних завдань соціаліза-ції,наданнядопомогитапідтримки.Упрактицісоціально-педагогічноїроботиспеціалістивикористовуютьзначну кількість різноманітних форм,протевсі вонимаютьспецифічніознаки:функціональність(пріоритетністьдляпевногонапрямкусоціально-педагогічноїдіяльності);структурність(відповідністьспеціальнимвимогамдопідготовкитапрове- дення окремих типів форм);інтегративність(результати,одержаніпривикористанніоднихформ,сприяютьвпровадженнюінших).Усоціально-педагогічнійроботіформикла-сифікуютьзакількістюучасників:індивідуальні(роботафахівцязокремоюлюдиною,ви-падком),групові(роботазгрупою,сім’єю),масові(спрямованіназалученнявеликоїкіль- костілюдей—акції,конкурси,фестивалітощо);задомінуючимзасобомвпливу:словесні(лекції, бесіди, диспути);практичні(аукціони, тренінги, ярмаркипослугтощо);наочні(газети,плакати,соціальнареклама,показвідеофільмів,тощо);відповіднодонапрямківсоціально-педагогічноїдіяльності:соціальної профілактики(лекції, бесіди, тренінги,ві-деолекторій, настільні ігритощо);корекційно-реабілітаційної роботи(вправинафор-муванняпевнихнавичок,супровід,консультуваннятощо)таінші.

Літ.:БезпалькоО.В.Організаційнаформаяккомпоненттехнологіїсоціально-педагогічноїді- яльності//Технологіїсоціально-педагогічноїроботи:Навч.посіб./Зазаг.ред.проф.А.Й.Кап-ської.—К.:УДЦССМ,2000.—С.22–35;Педагогика/Подред.И.И.Пидкасистого.—М.:Российское педагогическое агентство, 1995.— 637с.

Заверико Н. В.

ФРАНЧАЙЗИНГ— franchising — право використовувати торговельну марку. На сьо- годнівизнанаякнайбільшперспективнамодельздійсненняпідприємницькоїдіяль- ності.Франчайзінгприваблюєсвоєюсистемністютаетичністюведеннясправ.Похо- дитьвіданг.franchise—привілей,право,правоголосу,правоучасті.

Втім,зісторіїВеликобританії,Франції,НідерландахвтаіншихкраїнЄвропизXViiст.відоміподібніформипередачіправнадіяльність.Зсоціальнихпозиційнайбільшши- роко трактується у французькій мові: franchissage — «привілей», «пільга», «відвер-тість», «щирість», «свобода робити вибір» та franchir — «звільняти», «звільняти від раб-ства».Зточкизорубізнесовогозмістуанглійськеfranchisingвідповідаєфранцузькому la franchise commerciale. В ряді джерел як тотожні «франчайзингу»використовують

«франчайзінг», «франшизінг», «френчайзінг» тощо.

Деякіфахівцісправедливовизначаютьфранчайзингнауково-прикладноюгалуззю знань,якаповиннаматисвоютеоріютаметодологію.Середзасновниківрізнихшколфранчайзингу слід відмітити Жерара Дільтея, Яна Мюррея, Мартіна Мендельсона, Джо- на Стентворта, Братана Сміта, Роберта та ДжозефаБондів.

ВЄвропітаСШАфранчайзингвідомийпередусімякінноваційнийметодведення бізнесу.ВіннабувосновнихознакзпочаткуХІХст.,колиуспішнізасновникивідомих торговельних марок надавали права продавати і використовувати своє торгове ім’я стороні,якаприйняларішеннястворюватиірозвиватисвійбізнеспідїїпатронажем. Ж.Дільтейнаполягає,щопершіознакифранчайзингуз’явивсяу1820–хрокахвСША,ау 1830–тірокиуФранції.Особливоактивноставцейпідхідставрозвиватисяпіслядругої світовоївійни.Самецьомуметодузавдячуютьсплескусоціальноїтабізнесактивності, якадозволилапівнічноамериканськимтаєвропейськимкраїнамдосягтирівнясучас- ногорозвитку.Зазначають,щосамефранчайзингдозволиввижитилюдям,якінемали достатніхзнань,щоброзпочатисвоюбізнесовусправутавідчутиуспіхвласнихініціа- тив.НаціональнамережафранчайзингусталастворюватисьуСШАупроміжку1950- 60роківідосягланайбільшоїпривабливостідлявсьогосвіту.Вонадозволилаохопити активністювеликітериторіїкраїниістимулюватизайнятістьнаселення.В1970-90рр. цямодельсталаознакоюрозвиткукраїнЄвропи.Особливоактивнофранчайзінгстав розвиватисьуВеликійБританії,Німеччині,Франції,Данії,Австрії,Нідерландах,Порту- галії,Італії,Бельгії.Цепривелодотого,щоу1973роціцимикраїнамибуластворенаЄв- ропейськаФедераціяФранчайзингу(EuropeanFranchiseFederation—EFF).Зініціативи цихкраїнбуврозроблений,ау1990р.остаточноприйнятийЄвропейськийКодексЕти- киФранчайзингу.ЗпочаткуХХІст.цейметодвсебільшевідображуєявищеглобалізації. Сьогоднівінєосновоюрозвиткупередусімкраїнсхідно-південноїАзії.Франчайзинг став явищем у міжнародних відносинах. Він все більше стає методом розвитку при- ватнихініціативвсферісервісусоціальнихпослуг,зокремаусферірозвиткуздоров’я, медико–соціально–реабілітаційних, освітніх програм, розвитку соціальних мереж підтримки різних соціальних груп. Міжнародна франшизна асоціація (international Franchise Association) визначає близько 100 видів виробничої, торговельної, сервіс- ноїдіяльності,девикористовуютьмоделіфранчайзингу.Середтих,щоспрямованінамолодь франшизи молодіжної моди, центрів оздоровлення, вивчення іноземних мов,веденнясоціальноїволонтерськоїдіяльностітощо.Мінімальнийпакетфраншизиусе- редньомуможекоштувати1тис.у.о.

Сьогоднііснуєдекількамоделейфранчайзингу:«класичний»—умовиздійснення стандартні;«регіональний»,колифранчайзирозширюютьмережідіяльностіупевно-

мурегіоні;«субфранчайзинг»—коливласникрегіональноїфраншизиодержуєправо на продаж субфраншиз, «франчайзинг що розвивається», коли передача франшизинарозвитокпередаєтьсягрупіфранчайзі.Існуєвеликакількістьвизначеньфран-чайзингу. Наприклад Європейська Федерація Франчайзингу визначає: «Франчай- зинг — система просування товарів, послуг чи технологій, основою якого є постійна співпрацяміжюридичноіфінансовоокремимиісамостійнимисуб’єктамидіяльнос-ті—франчайзероміфранчайзі».Сенстакоївзаємодіїполягаєутому,щофранчай-зер надає франчайзі право на ведення діяльності згідно його концепції. Обов’язки міжсторонамипередбаченіфранчайзовимдоговором.Наперіодйогодіїфранчайзі надається можливість використовувати торговельну марку франчайзі, ноу–хау, ме- тоди ведення практичної діяльності, знання та інші права інтелектуальної власності таотримуватипостійнупідтримкутадопомогуфранчайзера.МіжнароднаАсоціація Франчайзингувизначаєфранчайзингяк«договірнівідносиниміжфраншизодавцемі франшизоодержувачем,дефраншизодавецьпропонуєабозобов’язуєтьсявиявляти постійний інтерес до діяльності франшизоодержувача в таких різних сферах діяль- ності,якноу–хауінавчанняперсоналу.Франшизоодержувачздійснюєвласнудіяль- ністьпідспільнимфірмовимнайменуванням,форматомі/чипроцесом,якимволодіє та контролює франшизодавець, і вклав або вкладесуттєвіінвестиції у це підприєм- ствоізвласнихресурсів».

У системну взаємодію вступають дві сторони: «франчайзер» та «франчайзі».

Франчайзер–статусновищаорганізація.Цеправовласник,засновник,організатор справи,яканабулавизнанняімаєдостатньоресурсівдорозширенняфранчайзингової мережі.Слідзауважити,щозастосуванняслова«франчайзер»правильнозправилчи-тання, але в професійному сленгу використовують слово«франчайзор».

Франчайзі— це організація, компанія, приватна особа, яка отримала право бути включеноюдофранчайзинговоїмережіімаєправовиступативиступатинаринкуви- робництва,торгівлічирізноманітнихпослугпідім’ямфранчайзера.

Франшизная система(мережа) — це загальна кількість франчайзі, якіпрацюють вмежаходнієїфраншизинаосновіконтрактівзфранчайзером.

Існуютьрізнікласифікаціїфранчайзингу.Наприкладзакласифікаційноюознакою видудіяльності—торговельний,виробничий,діловий,сервісний.Всоціальнійсфері домінуючимприродноєсервісний.Франшизоюєрізноманітнівидипослуг,завдяки яким створюється франшизна система. Наприклад у журналі «Креативна освіта» за 2010р.описанодосвідуніверситетівАнглії,щонадаютьосвітнюфраншизувищимна-вчальним закладам вМалазії.

Франшиза(«franchise»)—цекомплекспереваг,щоскладаєтьсязправкористуван- нябрендомісистемоюдіяльностіфранчайзера.Вюридичнихтермінахформаповноти франшизиназиваєтьсяфраншизнимпакет—франчайзинговийдоговір.Міжнародна франшизная асоціація (international Franchise Association) дає наступневизначення:

«Франшиза є неперервна взаємодія між франчайзером (франшизером) іфранчайзі, приякомувсізнання,спосіб,успіх,виробничіімаркетинговіметодинадаютьсяфран-чайзі для задоволення їїпотреб».

Франчайзі, який купів франшизу робить внески за її придбання. Визначаютьтакі види внесків: паушальний платіж — одноразова оплата франшизи, яка надає право франчайзи користуватися інтелектуальною власністю франчайзера, відкрити власне франчайзинговое підприємство, отримати стандартний набір послуг тощо;

роялті — регулярні, обов’язкові, платежі франчайзеру на покриття його витрат,пов’язаних з підтримкою і розвитком франчайзинговой системи; відрахування до централізованого рекламного фонду; додаткові платежі, направлені на покриття вартості додаткових послуг.

ВсвітіетичністосункиздійснюютьсянабазіМіжнародногоЕтичногокодексуФран- чайзингу. На території Європи базовий зміст договору окреслюється Європейським ЕтичнимКодексомФранчайзингу.КодексЕтикиФранчайзингуЄвропейськоїФедера- ціїФранчайзингупройшовбільшдвадцятилітнюапробаціюівиявивсвоюпрактичну здатність.Етичнийкодексфранчайзингу—системаправилповедінки,щозабезпечує збереженнядовготривалихстосунків.Вньомупрактичновиписанівсінорми,якими маютькеруватисьобидвісторониврізнихситуаціяхнапочатку,впроцесітапісляпри- пинення дії франчайзингового договору. Основним постулатом є чесність у веденні справтарозв’язанніпротирічшляхомпереговорів.

Законодавство, яке регулює франчайзинг, з’явилося в Україні у 2004 році. Згід-но главі 75 Цивільного та главі 36 Господарського кодексів та главі 36 Українивведені правові норми, за значенням відповідають «франчайзингу», але визна- чаються поняттям «комерційна концесія». Її визначають як оренду назви, торго- вої марки, до якої додаються документи: патенти, ноу–хау, технології, методики, загальні бізнес–плани тощо. Господар торгової марки ніколи не передає її фран-чайзі. З точки зору Цивільного та Господарського кодексів України торгівельнамарка є об’єктом права інтелектуальної власності ( анг. intellectual Property, ско- рочено «ІВ»). Серед об’єктів ІВ можуть бути авторські права (наукові відкриття та розробки: концепції, програми, методики, бази даних; найменування організації, логотип; знаки обслуговування та відповідно усі інші права, що належать до інте- лектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях). У самому широкому розумінні інтелектуальна власність — це законодавчо закрі- плені права на результати інтелектуальної діяльності людини у різних сферах сус- пільного життя, що визначає Конвенція, яка затверджена Всесвітньою організацію інтелектуальної власності у 1975 р.

Дослідникицієїпроблемивідзначають,щосьогодніУкраїнаєринкомдужедина- мічним,дефранчайзингнабуваєщоразубільшоїпопулярності,з’являютьсяновіфран- шизнісистеми.Усоціальнійсферіактуалізуетьсяпроблемасоціальноїспрямованостіфранчайзингу, зокремафраншиз.

Окрімбезсумнівноїкористідлябізнесу,доцільно використатиїї врозвиткуне-державнихтаприватних організаціяхтаслужбахсоціальної роботи.Наприклад,спеціалізованасоціальнаслужба(франчайзер),розробилаунікальнуметодикуро-боти зсоціальними групами.Запевнийчасроботи вона довелаунікальність своєїконцепції,створилаунікальнурепутаціюпривиконаннісоціальнихпроектів.Післятого,яквонадовелаперевагисвоєїсистемидіяльності,вонаможепропонувати купитиїїуякостіфраншизи.ДляприйняттярішеннящодоучастіуфранчайзингуслідознайомитисьзКаталогом франшизидосье франшизі. Журнал «Власний біз- нес»створивфранчайзинговийпорталVlasbiz.netдлянаданняінформаціїпофран- чайзинговимпропозиціям,зокремакомпаніям,щопрацюютьусферіфранчайзингуташукають партнерів, франчайзинговим пропозиціям, інтерв’юзфранчайзерамитафранчайзі,публікуєстаттіщодоринкуфранчайзингувУкраїнітасвіті,каталогфраншизта їхрейтинг.

ПершафранчайзинговамережанаУкраїніпочалапрацюватиу1993р.—врамкахміжнародної інформаційної системи Компас (Нідерланди). У 2011 році в Українібренди,мережіякихрозвиваютьсяпофранчайзингупредставленіпереважнозакордоннимифранчайзерами. Переважно діють такі концепції, що не потребують великих інвестицій.ВУкраїніприкладініціативурозвиткутакоїмоделіусферісоціальнихпослугдемон- струєПершаДитячаАкадемія.З2011р.,уякостіфраншизипропонуєтьсяінноваційна програма«Життявдолонях»—програмагармонійногорозвиткудитининаосновітре-нінгових форм; оволодіння іноземними мовами методом занурення у мовне середови-ще;розвитоклогічноготакритичногомисленнядітейдошкільноговіку.Насьогодні, франчайзерзаявляє2франчайзіуКиєвітаМиколаєві.

Літ.:ДильтейЖ.Франчайзинг.СПб:Нева,Серия:Школабизнеса.2003,—128с.;СуховатийО.В. ОсобливостіреалізаціїфранчайзингувУкраїні//Проблеминауки.—2007.—№2.—С.62–64; Франчайзинг в Украине. [Електроний ресурс]: Сайт Ассоциации франчайзингу. Режим до- ступу:http://fransfising.org.ua;Франчайзинг.128успешныхфраншизотизвестныхфирм.Из- дательство:Радар,2011.—160с.;ПершаДитячаАкадемія.Режимдоступу:http://franchising.ua/franshiza/110/persha–dityacha–akademiya/;MartinMendelsohn.Howtoevaluateafranchise. SpecialeditionforBritishFranchiseAssociation//BritishFranchiseAssociation.GreatBritain.—1997; CreativeEducation,2010,1,1-67,PublishedOnlineJune2010inSciResРежимдоступу:http://www.SciRP.org/journal/ce/.

Пилипенко О. І.

Допомiжний покажчик • 527 •

А

АБІЛІТАЦІЯ7

АГРЕСИВНІСТЬ307

АДАПТАЦІЯ7

АДИКЦІЯ9

АКСІОЛОГІЯ11

АКЦЕНТУАЦІЯ311

АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ДОГЛЯД ДІТЕЙ209

АЛЬТРУЇЗМ13

АНДРАГОГІКА15

АНІМАЦІЯ383

АРТПЕДАГОГІКА17

АРТ-ТЕРАПІЯ314

Г

ГАРМОНІЗАЦІЯ385

ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ131

ГЕНДЕР23

ГЕРОНТОПСИХОЛОГІЯ323

ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЯ326

ГІДНІСТЬ25

ГРОМАДА417

ГРОМАДСЬКА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я211

ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я28

ГРОМАДЯНСЬКІ ПРАВА261

ГРОМАДЯНСЬКІСТЬ30

ГРУПА328

ГРУПОВА СОЦІАЛЬНАРОБОТА486

Б

БАТЬКІВСТВО121

БЕЗДОГЛЯДНІСТЬ255

БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ256

В

ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ17

ВЕДЕННЯ ВИПАДКУ481

ВИХОВНА КОЛОНІЯ413

ВІДНОВНЕ ПРАВОСУДДЯ258

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ19

ВІКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ317

ВІКТИМОЛОГІЯ22

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ123

ВОЛОНТЕРСТВО124

ВРАЗЛИВІ СІМ’Ї З ДІТЬМИ129ВУЛИЧНА СОЦІАЛЬНА РОБОТА482ВЧИНОК319

ВЧИНОК У ВИХОВАННІ ОСОБИСТОСТІ321

ГУМАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ33

ГУМАНІЗМ34

Д

ДЕВІАЦІЯ330

ДЕЗАДАПТАЦІЯ331

ДЕІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ212

ДЕПРЕСІЯ332

ДЕПРИВАЦІЯ334

ДИСКРИМІНАЦІЯ262

ДИТИНСТВО37

ДИТЯЧЕ ГРОМАДСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ419

ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНА134

ДІТИ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ136

ДІТИ ОБДАРОВАНІ140

ДІТИ-СИРОТИ ТА ДІТИ, ПОЗБАВЛЕНІ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ141

ДОБРОЧИННІСТЬ215

ДОБРОЧИННІСТЬ В ОСВІТІ143

ДОСВІД СОЦІАЛЬНИЙ39

ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ42

Е

ЕКСПЕРИМЕНТ143

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ДИТИНИ266

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС СПЕЦІАЛІСТІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ44

КРИЗА342

КУЛЬТУРА391

КУЛЬТУРАЖИТТЄВОГОСАМОВИЗНАЧЕННЯ394

М

МАРГІНАЛІЗАЦІЯ345

МЕДІАЦИЯ491

МЕНЕДЖМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ146

МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ496

Ж

ЖИТТЄВЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ46

ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ268

МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО- ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ497

МЕТОД КЕЙСІВ493

МЕТОД«РІВНИЙ — РІВНОМУ»494

З

ЗАКЛАДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ421

ЗАКОНОДАВСТВОУКРАЇНИЩОДО ДІТЕЙ І СІМЕЙ З ДІТЬМИ270

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ388ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ51ЗДОРОВ’Я48ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИЙ

МЕЦЕНАТСТВО218

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА / МІЖВІДОМЧА ГРУПА ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ148

МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ220

МОЛОДІЖНІ ОРГАНІЗАЦІЇ434

МОЛОДЬ150

МОНІТОРИНГ498

МОТИВАЦІЯ347

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР52

Н

І ^{НАРКОМАНІЯ151}

ІГРОВА ТЕРАПІЯ488

ІНІЦІАТИВА145

ІНКЛЮЗІЯ54

ІННОВАЦІЯ490

ІНСТИТУТИ СОЦІАЛЬНІ425

ІНТЕГРАЦІЯ55

ІНТЕГРОВАНІ СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ427

НАСИЛЬСТВО278

НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї282

НЕФОРМАЛЬНЕ ОБ’ЄДНАННЯ436

О

ОБ’ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО- ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ156

ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ223

ОМБУДСМЕН286

К

КЛУБИ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ430

КОМПЕТЕНТНІСТЬ57

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПРАВОВА274

КОМУНІКАЦІЯ337

КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ275

КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙПУНКТЦЕНТРУСОЦІАЛЬНИХСЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ І МОЛОДІ431

КОНФЛІКТ339

ОМБУДСМЕН З ПРАВ ДИТИНИ288

ОПІКА / ПІКЛУВАННЯ225

ОСВІТА СОЦІАЛЬНА226

ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНЕ ВИХОВАННЯ58

ОСОБИСТІСТЬ349

ОЦІНКА ПОТРЕБ ДИТИНИ499

ОЦІНКА ПОТРЕБ ДИТИНИ ТА ЇЇ СІМ’Ї501ОЦІНКА ПОТРЕБ СІМ’Ї502ОЦІНЮВАННЯ159

Допомiжний покажчик • 529 •

П

ПАРАДИГМА60

ПАРАДИГМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ65

ПАРТНЕРСТВО (СОЦІАЛЬНЕ)228

ПАТРОНАЖ СОЦІАЛЬНИЙ160

ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА438

ПІДТРИМКА СОЦІАЛЬНА161

ПЛАНУВАННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ / СОЦІАЛЬНО- ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ162

ПОВЕДІНКА АДИКТИВНА352

ПОВЕДІНКА АСОЦІАЛЬНА356

ПОВЕДІНКА АУТОДЕСТРУКТИВНА357

ПОВЕДІНКА ДЕВІАНТНА358

ПОВЕДІНКА ДЕЛІНКВЕНТНА360

ПОВЕДІНКА СОЦІАЛЬНА363

ПОВЕДІНКА СУЇЦИДАЛЬНА364ПОЗАШКІЛЬНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ441ПОСЛУГИ СОЦІАЛЬНІ232

ПОТРЕБИ68

ПОТРЕБИ ДИТИНИ69

ПРАВА ДИТИНИ290

ПРАВА ЛЮДИНИ292

ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНТЕРЕСІВ164

ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ365

ПРИЙМАЛЬНИК-РОЗПОДІЛЬНИКДЛЯДІТЕЙ443ПРИТУЛОК ДЛЯ ДІТЕЙ445

ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНА72

ПРОГРАМА503

ПРОЕКТ504

ПРОЕКТУВАННЯ506

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ/ СОЦІАЛЬНИХПЕДАГОГІВ233

ПРОФІЛАКТИКА СОЦІАЛЬНА166

ПСИХОЛОГІЧНАСЛУЖБАВСИСТЕМІОСВІТИ448

Р

РЕАБІЛІТАЦІЯ168

РЕІНТЕГРАЦІЯ171

РЕКЛАМА СОЦІАЛЬНА396

РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ72

РЕСУРСИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО- ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ172

РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР451

РЕФЛЕКСІЯ368

РИЗИКИ СОЦІАЛЬНІ74

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИЙ76

РОЛІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА / СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА173

С

САМОВИХОВАННЯ371

САМООЦІНКА374

СІМЕЙНІ ГРУПОВІ НАРАДИ509

СІМ’Я454

СКЛАДНІ ЖИТТЄВІ ОБСТАВИНИ175СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ458СОЦІАЛІЗАЦІЯ79

СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ81

СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА82

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА236

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ84

СОЦІАЛЬНА РОБОТА86

СОЦІАЛЬНА РОБОТА

ЯК ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ176

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ89

СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ89

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ239

СОЦІАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ241

СОЦІАЛЬНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ93

СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ94

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ244

СОЦІАЛЬНИЙ ГУРТОЖИТОК460

СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ179

СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК181

CОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД /

СОЦІАЛЬНЕ СУПРОВОДЖЕННЯ184СОЦІАЛЬНИЙ ЦЕНТР МАТЕРІ ТА ДИТИНИ461СОЦІАЛЬНІСТЬ98

СОЦІАЛЬНІ СФЕРИ96

СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ101

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ185

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА186

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА

В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ187

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДІТЕЙ294

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ297

CОЦІОЛОГІЯ103

СОЦІУМ106

СПРАВЕДЛИВІСТЬ СОЦІАЛЬНА246

СТЕРЕОТИПИ398

СТРАТИФІКАЦІЯ СОЦІАЛЬНА249

СУБ’ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО- ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ190

СУБКУЛЬТУРА401

Т

ТЕЛЕФОН ДОВІРИ463

Ф

ФАКТОРИ СОЦІАЛЬНІ114

ФАНДРАЙЗИНГ517

ФАСИЛІТАЦІЯ520

ФАХІВЕЦЬ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ’ЯМИ, ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ197

ФОРМИ ВЛАШТУВАННЯ В СІМ’Ю ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ467

ФОРМИСОЦІАЛЬНОЇ/СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇРОБОТИ522

ФРАНЧАЙЗИНГ523

ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА199

ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА202

ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ109

ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ110ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА510ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ / СОЦІАЛЬНО-

ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ513

ТИПИ СІМЕЙ192

ТОКСИКОМАНІЯ196

ТОЛЕРАНТНІСТЬ404

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ299

ТРАДИЦІЇ407

ТРЕНІНГ514

ТРИВОЖНІСТЬ377

Ц

ЦЕНТРДЛЯВІЛ-ІНФІКОВАНИХДІТЕЙІМОЛОДІ469ЦЕНТРИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ

ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ І МОЛОДІ470

ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ471

ЦЕНТРСОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇРЕАБІЛІТАЦІЇДІТЕЙ473

ЦЕНТРСОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇРЕАБІЛІТАЦІЇДІТЕЙ І МОЛОДІ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ476

Ю

У

УКРАЇНСЬКААСОЦІАЦІЯСОЦІАЛЬНИХПЕДАГОГІВІ СПЕЦІАЛІСТІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ(УАСПССР)466

УЧАСТЬ ДІТЕЙ300

ЮВЕНАЛЬНА ЮСТИЦІЯ302

Я

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ116

Змiст • 531 •

Змiст