Соціальні інститутитаінституції

• 412 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

ВИХОВНАКОЛОНІЯ—спеціальнавиховнаустанова,уякійвідбуваютьпокаранняне- повнолітніособи(особивікомвід14до18років),засудженідопозбавленняволі.

В.к.підпорядковуютьсяДержавнійпенітенціарнійслужбіУкраїнитаїїструктурнимпідрозділам урегіонах.

ВУкраїністаномна2011р.функціонує10В.к.,головнаметадіяльностіяких—ресоціалізація неповнолітніх засуджених. Розміщено установиврізних регіонах країни:м.Ковель(Волинськаобл.),м.Самбір(Львівськаобл.),м.Дубно(Рівненська обл.),м.Бережани(Тернопільськаобл.),м.Кременчук(Полтавськаобл.),м.Прилу-ки(Чернігівська обл.),м.Мелітополь (Запорізька обл.),м.Перевальськ (Луганська обл.),с. Куряж(Харківська обл.),м.Павлоград (Дніпропетровська обл.). Неповно- літніособижіночоїстатівідбуваютьпокараннявМелітопольськійВ.к.Запорізькоїобласті.

ПоміщеннюдоВ.к.підлягають14–18-річнінеповнолітні,засудженідопокарання увиглядіпозбавленняволінапевнийстрок.Післядосягнення18-тироківзасуджені, строк покарання яких продовжується, переводяться у виправні колонії. При цьому, згіднозвимогамич.1ст.148Кримінально-виконавчогокодексуУкраїни(далі—КВК України)уВ.к.,зметоюзакріпленнярезультатіввиправлення,закінченнязагальноос- вітнього,професійно-технічногонавчання,дозволеноутримувативихованцівдодо- сягненняними22-річноговіку.

СтруктурнимипідрозділамиВ.к.єкерівнийвідділ(керівництво),черговаслужба, відділсоціально-виховноїіпсихологічноїроботи,загальноосвітняшкола,професійно- технічнеучилище,оперативнийвідділ,відділрежимуйохорони,групапоконтролю завиконаннямсудовихрішень,групапороботізособовимскладом,відділінтендант- ського та господарського забезпечення, група з мобілізаційної роботи та цивільноїоборони, канцелярія,бухгалтерія.

В.к.здійснюютьзавдання,щоііншікримінально-виконавчіустанови:забезпечення виконаннятавідбуванняпокаранняувиглядіпозбавленняволі,виправленняіресоці- алізаціянеповнолітніхзасуджених,запобіганнявчиненнюновихзлочинівякзасудже- ними,такііншимиособами.В.к.відрізняєвідіншихкримінально-виконавчихустанов більшвираженийвиховнийаспектпідчасзастосуванняосновнихзасобіввиправленняі ресоціалізації, ширше використання виховних методів, методів переконання, навчан- нятощо.

ДоосновнихзасобіввиправленняіресоціалізаціїуВ.к.належать:установле-нийпорядоквиконаннятавідбуванняпокарання(режим),суспільно-кориснапраця, соціально-виховнаробота,загальноосвітнєіпрофесійно-технічненавчання,громад- ськийвпливтощо.

УВ.к.діютьтакіструктурнідільниці:карантину,діагностикитарозподілу;ресоціалі-зації; соціальноїадаптації.

Удільницікарантину,діагностикитарозподілу(КДІР)новоприбулівихованціпротягом чотирнадцяти діб піддаються повному медичному обстеженню для виявлен-няінфекційних,соматичнихіпсихічнихзахворювань,атакожпервинномупсихолого-педагогічномуйіншомудіагностуванню.Окрімтого,завданнямданоїдільницієадапта-ціяновоприбулихзасудженихдоумовпозбавленняволітаознайомленнязправилами внутрішньогорозпорядку.Дляорганізаціїроботизновоприбулимизасудженимина- казомначальникаустановистворюєтьсяробочагрупа,доскладуякоїобов’язкововхо- дятьпсихологімедичнийпрацівник.Зарезультатамиобстеженнявиховательдільниці КДІР готує пропозиції розподільчій комісії щодо розподілу засуджених довідділень удільниціресоціалізації,щоєосновноюорганізаційноюланкоюуструктуріустановивиконанняпокарань.

Дільниця ресоціалізаціїстворюється з метою безпосередньогозабезпеченняоптимальних умов відбування покарання і проведення із засудженими соціально- виховної та психологічної роботи для досягнення мети їх виховання і ресоціалізації.Такудіяльністьпокладенонаслужбусоціально-виховноїтапсихологічноїроботи(службаСВПР),яказдійснюєвиховні,корекційні,психолого-педагогічнізаходизне- повнолітнімизасуджениминаосновіквартальногопланутанапідставііндивідуаль- них програм, що фіксуються у щоденниках соціально-виховної та психологічної ро- ботизвихованцями,ізадопомогоюпрограмдиференційованоговиховноговпливуз урахуваннямповедінкизасуджених,їхпсихічногостанутаступенясоціальноїзанед-баності.

Уданійдільницівідбуваєтьсярозподілзасудженихповідділенняхсоціально-психологічноїслужби,щоєструктурнимиодиницямиВ.к.Доскладувідділеньвходять групи.Воднійгрупіможеперебуватинебільше35осіб,увідділенні—небільше105.Відділення очолює старший вихователь, групи очолюють вихователі. В основу організа-ціївідділеньпокладеновиробничітапобутовіпринципи,розподілзакласами.

Проведення заходів із засудженими закріплено у плані соціально-виховної та психо-логічноїроботизколективомзасудженихгруписоціально-психологічноговідділення.Такийпланскладаєтьсятакоординуєтьсявихователяминакварталізатверджується начальникомвиховноїколонії.Дореалізаціїтакогопланудолучені,окрімвихователів,психологи, медики,методист,інспектор із побутово-трудового влаштування, класні ке-рівникишколи,майстриПТУівиробництва,представникицентрівсоціальнихслужбдля сім’ї, дітей і молоді, громадських організаційтощо.

Завданнясоціально-виховноїтапсихологічноїроботизколективомгрупинаквар- талможутьузагальномувиглядіполягатиунаступному:а)забезпечуватистабільність оперативноїобстановки,дисциплінитапорядкусередзасудженихгрупи;б)постійно допомагати новоприбулим адаптуватися у колективі; в) проводити індивідуально- виховнуроботузвихованцями,якіперебуваютьнапрофілактичномуобліку,яксхиль- ні до різного роду порушень; г) проводити правове, трудове, морально-естетичне, патріотичне,санітарно-гігієнічне,спортивно-оздоровче,духовневихованнязасудже- них;ґ)активнозалучатипредставниківгромадськості,державнихорганіввлади,ре- лігійнихконфесій,родичівдопроцесувиправленнятаперевихованнянеповнолітніх засуджених;д)сприятироботісамодіяльнихорганізаційзасуджених(радаколективу засуджених);е)формуватиузасудженихпозитивнірисихарактеру,мовнукультуру, національнусвідомість;є)покращитироботупорозкриттюзлочинів,прихованихвід органівтощо.

Додільницісоціальноїадаптаціїможутьпереводитисьвихованці,якимдозвіль- нення залишилось 6 або менше місяців, які своєю поведінкою заслужили умовно- достроковезвільненняабожзвільнятимутьсязавідбуттямусьоготермінувідбуванняпокарання призначеного судом. У дільниці соціальної адаптації на кожного засуджено-горозробляєтьсяспеціальнаіндивідуальнапрограмапідготовкийогодозвільнення. ПрограмапроходитьвумовахспеціальноорганізованоїШколизпідготовкидозвіль- нення,заняттявякійвідбуваютьсяразабодванатижденьпротягомтрьохмісяців.Засу-джені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремихвиробничихоб’єктахколоніїабозамежамиколоніїнаіншихоб’єктахздотриманням вимогбезпекитапостійногоконтролю.Вихованці,якізнаходятьсявдільницісоціаль-ної адаптації, проживають в межах колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окре- мо від іншихзасуджених.

Документом,щовизначаєзагальнізасадисоціально-виховноїтапсихологічноїро- ботизусімазасудженимиВ.к.,єПоложенняпропорядокреалізаціїувиправнихіви-ховних колоніяхпрограм диференційованого виховного впливуна засудженихдопозбавленняволі,щозатверджененаказомДержавногодепартаментуУкраїниз питаньвиконанняпокарань№116від17.06.2004р.

Положенням передбачена реалізація таких типових програм: «Освіта», «Про- фесія», «Правова просвіта», «Духовне відродження», «Творчість», «Фізкультура та спорт», «Подолання алкогольної та наркотичної залежності», «Підготовка до звіль-нення».

ПрограмиімплементуютьсяупланироботивсіхтрьохдільницьВ.к.,атакожзагаль- ноосвітньоїшколи,професійно-технічногоучилищатавиробничо-технічнихмайсте- рень.Певніблокирядупрограмможутьбутиреалізованіувиглядігуртків,спортивних секцій, тематичних вечорів, концертів, конкурсів на базі безпосередньо відділення, клубу,бібліотеки,молитовноїкімнатиабоцерквинатериторіїВ.к.,кімнатипсихологаабо ж кімнати психоемоційногорозвантаження.

Участь вихованців у програмах є добровільною, крім заходів, передбачених КВКУкраїни та іншими нормативними документами (загальноосвітнє навчання, праця, ран-ковазарядкатощо),ірозглядаєтьсяяксвідомепрагненнядовиправлення,стимулю- єтьсяшляхомзастосуванняпередбаченихзаходівзаохоченнятаобов’язкововрахову- єтьсяприоцінціступенявиправленнязасудженого.

ВихованціВ.к.навчаютьсяузагальноосвітнійшколі,щофункціонуєякструк-турнийпідрозділВ.к.Правовіосновиорганізаціїнавчально-виховногопроцесувза-кладахосвітиприВ.к.базуютьсянаукраїнськомузаконодавстві.Школаохоплюєпроцесом навчання учнів 6–11 (12) класів. Наповнюваність класів не повинна пере- вищувати18осіб.Принеобхідностіможутьвідкриватисякорекційнікласиабокласивирівнювання знань, адже частина вихованців педагогічно занедбані, покинули школуабовзагаліневступалидонеї.

УсівихованціВ.к.маютьможливістьздобуватипрофесійно-технічнуосвітувмежах установи,атакожнавчатисьзаочно/дистанційноувищихнавчальнихзакладах.

ТериторіальноВ. к.поділено нажитловутавиробничузону.

Ужитловій зонірозміщуються гуртожитки, школа, бібліотека, центр психоемо- ційногорозвантаження,їдальня,магазин(кіоск),лазнязпральнею,перукарня,клуб, робочікабінетикерівництваустановитавідповіднихслужб,коморадлязберіганняпо- стільнихречейіспецодягу,камерисховуособистихречейповсякденногокористуван-

ня.УВ.к.можутьорганізовуватиськуточкиживоїприроди,обладнуватисяспортивні майданчикитаплацдляшикуваннявсіхвихованців.

Увиробничій зонірозміщуються професійно-технічні училища та виробничі май- стерні.Професійно-технічніучилищаабоїхфілії,щофункціонуютьприВ.к.,підпоряд-кованіорганамосвітиінаукитаготуютьнеповнолітніхдобільшяк20робочихпро- фесій.

УВ.к.передбаченоствореннясамодіяльнихорганізаційзасудженихзметоюроз- виткувзасудженихкорисноїініціативи,соціальноїактивностітощо.Черездіяльність такихорганізаційзасудженіможутьвноситирізноманітніпропозиціїупланироботищодо проведення виховних заходів, дозвілля, оптимізації процесу навчання, виробни-цтва,атакожщодоіншихпитаньжиттєдіяльностівихованців,якінесуперечатьвста- новленимзаконодавчимнормаміправиламвнутрішньогорозпорядкуВ.к.

ДлякоординаціївиховногопроцесууВ.к.створенопедагогічніради,доскладуякихвходятьвихователі,психологи,вчителі,викладачіпрофесійно-технічнихучилищ, майстривиробництва,представникигромадськості.Педагогічнарадаєпостійнодію- чимколегіальниморганомВ.к.Головнимїїзавданнямєрозглядпитаньінаданняпро- позиційадміністраціїщодоорганізаціїсоціально-виховноїтапсихологічноїроботиззасудженими, удосконалення навчально-виховногопроцесу.

Органидержавноївлади,місцевогосамоврядування,підприємства,установийор- ганізації, не залежно від їх форми власності, об’єднання громадян та окремі особи можуть брати участь у виправленні і ресоціалізації засуджених і проведенні з ними соціально-виховноїроботи.Ст.149КВКУкраїнипередбачає,щоосновноюформоюпо- дібноїучастігромадськостіувиправленнітаресоціалізаціїзасудженихнеповнолітніхєпіклувальні ради, що створюються приВ.к.

ЗгіднозПоложеннямпроспостережнікомісіїтапіклувальнірадиприспеціаль-нихвиховних установах,щозатверджено постановоюКабінету МіністрівУкраїнивід1квітня2004р.№429,основнимизавданнямицихрадє:а)наданнядопомо-гиВ.к.зпитаньсоціальногозахистузасудженихнеповнолітніхосіб;б)сприянняувирішенніпитань,пов’язанихізполіпшеннямстановищазасуджених,дотриман-няїхправізаконнихінтересів;в)вжиттязаходів,спрямованихнавдосконаленнянавчально-виховногопроцесууВ.к., зміцненняїхматеріально-технічної бази,ви-рішенняпитаньтрудовоготапобутовоговлаштуванняосіб,звільненихвідвідбу-ванняпокарання.

Зметоюпідвищенняефективностівиховноговпливуназасудженихінаданнядопо- могиадміністраціїВ.к.привідділенняхсоціально-психологічноїслужбиможутьство- рюватисябатьківськікомітети.Діяльністьбатьківськогокомітетувизначаєтьсяпо-ложенням, яке затверджує начальникВ.к.

Літ.:ПостановаКабінетуМіністрівУкраїнивід1квітня2004р.№429«Прозатвердженняполо- женьпроспостережнікомісіїтапіклувальнірадиприспеціальнихвиховнихустановах»;Наказ ДержавногодепартаментуУкраїнизпитаньвиконанняпокарань№116від17.06.2004р.«Про затвердження Положення про порядок реалізації у виправних і виховних колоніях програмдиференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі»; Наказ ДержавногодепартаментуУкраїнизпитаньвиконанняпокараньвід17.03.2000р.№33,зізмінамитадопов- неннямизгіднонаказуДепартаментувід05.06.2007р.№144«ПрозатвердженняПоложення продільницюкарантину,діагностикитарозподілузасудженихустановивиконанняпокарань»; НаказДержавногодепартаментуУкраїнизпитаньвиконанняпокараньвід17.03.2000р.№33,зі

змінамитадоповненнямизгіднонаказуДепартаментувід05.06.2007р.№144«Прозатверджен-няПоложенняпровідділеннясоціально-психологічноїслужбиустановивиконанняпокарань»; Кримінально-виконавчийкодексУкраїни:Офіц.виданнязізмін.тадоп.станомна20.12.2007р.Прийн.11липня2003р.№1129-iV/М-воюстиціїУкраїни.—К.:Форум,2007.—164с.;Кримінально-виконавчеправоУкраїни:підручник/О.М.Джужа,І.Г.Богатирьов,О.Г.Колб,В.В.Василевич таін.;Зазаг.ред.О.М.Джужи.—К.:Атіка,2010.—752с.;Соціальнароботазнеповнолітніми, якіперебуваютьумісцяхпозбавленняволі/Авт.кол.:О.В.Беца,О.В.Вакуленко,І.М.Дубиніна, О.Г.Колбтаін.;Заред.В.М.Синьова.—К.:ДЦССМ,ДДУПВП,2003.—222с.

Журавель Т. В.

ГРОМАДА—груповасоціальнаспільнота,члениякоїмаютьспільнігеографічнітасо-ціокультурні ознаки (місце проживання, інтереси, віросповідання, цінності, національ- ністьтощо)івзаємодіютьміжсобоюзметоюзадоволенняпевнихпотребчирозв’язанняпроблем.

Термін«громада»єдоситьпоширенимвіншомовнійетимології.Дваіндоєвропей-ськікореніуслові«сommunity»(спільнота,громада),асаме«kom»,щоозначає«кожен»,і«moin»,щоозначає«обмін»,об’єднавшись,дализначення«той,щоналежитьусім». Латинськеслово«communis»маєзначення«джерела»,тобтомісцяводи,якоюкорис- туєтьсявеликакількістьосіб.Уфранцузівцеслово«communer»узначенні«зробидо- ступнимкожному».Отже,первиннезначенняслова«громада»—цемісце,визначене непевнимкордоном,аособливостямижиття,подібністючогось.Бутиугромадіабо спільнотіозначаєматищосьспільнезіншимилюдьми.Цяспільністьможебутидуже загальноюіторкатисявсіхаспектівжиттяабодужеспецифічною.

Виокремлюютьрезидентні(географічні),ідентифікаційні(професійні,молодіж- ні,жіночі,релігійнітощо)громадитагромадизаінтересами.

Урезидентнійгромаділюдивзаємодіютьоднезоднимпочастивипадково.Ос- новноюспільноюознакоюцихгромадєте,щовониутворенізамісцемпроживан- ня.Різновидрезидентнихгромад—територіальнатамісцевагромада.ВідповіднодоЗаконуУкраїни«Про місцеве самоврядування» (1997р.)територіальна грома-да—цежителі,об’єднаніпостійнимпроживаннямумежахсела,селища,міста,що єсамостійнимиадміністративно-територіальними одиницями,абодобровільне об’єднанняжителівкількохсіл,щомаютьєдинийадміністративнийцентр.Місцевагромада—спільнота людей,якіпроживаютьнавизначенійтериторії йоб’єднаніпевними економічними, соціальними, культурними зв’язкамитасамоусвідомлюютьсебеякцілісністьіокремішність.Інодіпоняття«територіальнагромада»та«місцевагромада»вживаютьяксинонімічні.Цеприпустимовтомувипадку,колидоскладутериторіальноїгромадивходитьодиннаселенийпункт.Якщожйдетьсяпронаселе-нийпункт(наприклад,село)якскладовутериторіальноїгромадимістачиселища,то тоді такийокремий населенийпунктразоміз йогожителяминетериторіальна,амісцевагромада.Тобто,територіальнагромадаможерозглядатисяяксукупністьмісцевихгромад.

В ідентифікаційних громадах, на відміну від резидентних, формується певна системавзаємозв’язківміжлюдьми,якаґрунтуєтьсяназначимихдлянихспільнихцінностях абохарактеристиках,апроживаннялюдейнарізнихтериторіяхможеневідігравати суттєвоїролідляфункціонуваннятакихгромад.

Громадизаінтересами—ценайчастішегрупилюдей,якіподіляютьстурбова-ністьщодопевноїпроблеми.Такимигромадамиможебутиоб’єднаннябатьківдітей-

інвалідів,молодихматерів,групасамодопомогилюдейзВІЛ—позитивнимстатусомтощо. Люди можуть бути одночасно членами і резидентних, і ідентифікаційних громад,аінодіігромадзаінтересами.

Сьогодні в соціології існує кілька моделей спільноти. Перша модель—«частковаспільнота».Вонаформуєтьсянаосновізгуртуванняіндивідівізспецифічнимиособис-тими інтересами. У ній об’єднуючим чинником є задоволенняіндивідуальнихінтересів.Прицьомуспільнотавідіграєрольсвоєрідногоінструментадлязадоволеннятаутвер-дженняцихінтересів.Індивідимаютьправообиратитуспільноту,членамиякоївонибхотіли бути. Саме модель «часткової спільноти» лежить в основі громадзаінтересами.ДругамодельспільнотибазуєтьсянаконцепціїМак-Айвера,якувінвиклавупраці

«Спільнота»(1917р.).Восновіцієїмоделіспільнотилежитьпрагненнязагальногодо- бробутутазадоволенняінтересівусіх,причетнихдонеї.Характернимдлятакихспіль- нотєелементсуб’єктності,тобтоздатностідосамостійного(автономного)відтворення навласнійсоціокультурнійосновірізнихспособів,формізасобівсоціальноїактивнос- ті,спрямованоїназадоволенняпотреблюдей.Такамодельспільнотиєхарактерною дляетнічних,релігійнихітериторіальнихгромад.

Усоціальнійпедагогіцігромадурозглядаютьякрізновидсоціальногосередовища. Громадаякконкретнийсоціумзабезпечуєпроцессоціалізаціїособистостівласними ресурсами,оскількивнійіснуєпевне«поле»соціокультурнихнорміправил,яківпро- цесісоціалізаціїособистостіоформлюютьсявїїперсональнуціннісно-нормативнусис-тему.Чимбільшерозвинутагромадавморальному,інтелектуальному,культурному, матеріальномутаіншихнапрямках,тимбільшеможливостейотримуєкожнийїїчлен дляособистісногорозвитку.Інавпаки,розвитокгромадизалежитьвідрівнярозвитку осіб,якіїїскладають.Тобтоіснуєвзаємообумовленістьміжрівнемрозвиткугромади таїїконкретнихпредставників.

Заумови,щоодназпровідниххарактеристикгромади—територія,тоузалежності відтипупоселенняможнаговоритипросільську,міськугромадутагромадумікрора- йонувеликогомістаякпромезорівеньсоціальногосередовища.Основніпараметри такихгромадце:природно-економічніособливостітериторії;соціокультурнітрадиції населення;групилюдейзагендерно-віковимихарактеристиками;закладисоціальноїінфраструктури (навчальні та позашкільні заклади, соціальні служби, соціокультурні за- клади, медичні установи тощо); органи місцевого самоврядування та місцевої виконав-чоївлади;неурядовіорганізації.Самеціпараметривказуютьнаособливостітавідмін-ності між різними територіальними громадами, що відповідно зумовлює й особливостіпроцесусоціалізаціїдітейімолоді,якіпроживаютьнаїхнійтериторії.Затієюсамою територіальноюознакоюсусідськугромадуможнавизначатиякмікрорівеньсоціаль-ногосередовища.

Характеристика громади за спільністю інтересів (культурних, релігійних, профе- сійнихтощо)івзаємозв’язківїїчленівдаєпідставитакожвизначатигромадуякмікро- рівеньсоціальногосередовища.Прикладамитакоїгромадиможутьбутипрофесійні колективи,об’єднаннядітейімолодізаінтересами,об’єднаннябатьківдляспільноговирішення проблем своїхдітей.

Провіднісоціалізуючіфункціїгромадиякрізновидусоціальногосередовищатакі: ціннісно-орієнтованафункція,щозабезпечуєприйняттячленомгромадисуспільних цінностейнаосновічогоформуєтьсяособистіснасистемацінностей;культурологічна функція,якапередбачаєформуванняособистісноїкультуринаосновіпрактичногота

вибірковогозасвоєннякожнимчленомгромадисоціокультурнихтрадиційспільноти; нормативно-правовафункція,щобазуєтьсяназакріпленнівповедінціособистостісо- ціальних норм (зразків), схвалених спільнотою; функція соціального контролю, суть якоїполягаєувиробленнісистемигруповихреакційнаповедінкучленагромадиуви- глядісанкцій(покараннячизаохочення),щоєадекватнимисоціальнимцінностямсус- пільства;інтегративнафункція,метаякоїзгуртуватилюдейшляхомопануванняними моделейповедінки,восновіякихлежитьусвідомленняпотребіповажанняправіншихлюдей, об’єднання їхніх зусиль для суспільно-корисноїдіяльності.

Літ.:Авер’яноваГ.М.,ДембицькаН.М.,МоскаленкоВ.В.Особливостісоціалізаціїмолодівумо-вахтрансформаціїсуспільства.—К.:«ППП»,2005.—307с.;БезпалькоО.В.Організаціясоціально-педагогічноїроботиздітьмитамолоддювтериторіальнійгромаді:теоретико-методичніосно- ви.—К.:Наук.світ,2006.—363с.;КапськаА.Й.Соціальнаробота:деякіаспектироботиздітьмита молоддю.— К.:УДЦССМ,2001.— 220 с.; Куйбіда В. Концептуальні засади реформування систе-мипублічноїадміністрації//Аспектисамоврядування.—2005.—№6.—С.13–15;СемигінаТ.Ро-ботавгромаді:практикайполітика.—К.:Видавничийдім«КМАкадемія»,2004.—180с.

Безпалько О. В.

ДИТЯЧЕ ГРОМАДСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ— громадське формування, у якому само-стійно або разом із дорослими добровільно об’єднуються неповнолітні громадяни для сумісної діяльності, що задовольняє їх соціальні потреби й інтереси; особливе соціально-педагогічне формування дітей і дорослих, об’єднаних на добровільній основі для реалізації індивідуальних і соціальних потреб, що сприяють соціалізації дитини; інституція соціального виховання, у якій реалізуються процеси виховання, навчаннятарозвиткуособистостідитини,створюютьсяумовидлярізнобічногороз- виткутасоціалізаціїдитини.

Дитячі громадські об’єднання є унікальним інститутом соціалізації завдяки тим мож-ливостям,яківонинадаютьзростаючійособистості.Зокрема,участьудіяльностіди- тячихгромадськихоб’єднаньнадаєпідліткамможливостінабутидосвідусоціальних відносиніактивності,опануватирізнісоціальніролі,сприяютьформуваннюїхньоїгро- мадянськоїтасвітоглядноїпозиції.Специфікатаособливостівиховноїдіяльностіди- тячихоб’єднаньдаютьусіпідставивизначатиїхяксамодостатнюпедагогічнусистему, спрямованунавихованнятарозвитокособистостідитини.

Особливостідіяльностідитячихоб’єднаньзумовлені:орієнтацієюнаінтереси,по- требисамоїдитини;добровільністювступу,вільноговиборудіяльності;можливістю вільного самовизначення та самореалізації, розвитку суб’єктної позиції дитини; по-зитивними взаєминами «дорослий–дитина», «дитина–дитина», рівноправністю позиціїдорослого та дитини; практико-діяльнісною основою побудови виховного процесу; залученнямдітейдожиттясуспільства,набуттясоціальногодосвіду;можливістюви- раженняінтересівіправдітейтощо.

Усідитячіспільнотистворюютьсятадіютьвпозаурочнийтаканікулярнийчас,мо- жутьбутитимчасовимиабо(та)постійними,багатопрофільнимийоднопрофільними,різновіковими й одновіковими за віком учасників, мають висловлювати волю, бажання,соціальніпотребидітейймолоді.Існуєбагаторізновидівформдитячихгромадськихоб’єднань: спілки, федерації, асоціації, клуби, дружини, студії, майстерні, агенції, «шко- ли», організації тощо. Форма об’єднання обумовлює його сутність і специфіку діяльнос-тіупросторово-часовомувідображенні.Вонирізнізацілями,напрямамитапрогра-

мамидіяльності,кількістюіскладомучасників,системоювзаємовідносинісоціальних зв’язків,характеромвпливунадітей,статусуугромаді.

Вихованняудитячихгромадськихоб’єднанняхдоповнюєвиховання,здійснюванеіншими соціальними інститутами. Дитячі об’єднання охоплюють важливу частину жит-тєвогопросторудитини,уякомувідбуваєтьсяїїстановленняяклюдинитагромадяни- на,оскількисамевтакихорганізаціяхвихованняздійснюєтьсяпостійнотацілеспря- мовано;засвоєнняцінностейздійснюєтьсяудіяльностітаспілкуваннізровесниками умалійгрупі;вихованняздійснюєтьсянелишенасловах,алеічерезконкретнісправи,що є часткою повсякденного життя дитячих об’єднань; особистісний розвиток здійсню-єтьсячерезсоціальнозначущісправи,уситуаціях,вякихособистістьосмислюєсвоюсоціальнувідповідальність.

Існуютьпевнівідмінностіміжпоняттями«дитячегромадськеоб’єднання»,«дитя- чий рух», «дитяче об’єднання», «дитяча громадська організація».Дитячий рух—система,основнимиелементамиякоїєлюди(дітитадорослі),щодобровільнооб’єдналися в організації, асоціації, спілки або інші види формувань (або співтова- риств)длядосягненняпевнихцілейізнаходятьсявпевнихзв’язкахівідносинаходин із одним;соціально-історичне явище, певний стан інституційної організованості ді- тейідорослих,представленийурізноманітнійтипологіїдобровільнихспівтовариств, об’єднань,організацій,спілоктощо;уширокомусенсі—цедіяльністьрізноманітних об’єднань,організацій,спілок,рухів,спрямованихнареалізаціюпевнихцілей,потреб, змінисамихсебе,свогоставленнядосуспільстватадержави,свогостатусутощо.Дитя-чі громадські об’єднання функціонують як самостійні, самодостатні, самоврядні формидитячогоруху.

Особливіфункціїдитячогорухувсистемівихованняпідростаючогопоколінняпо-лягають у забезпеченні педагогічними засобами природного, вільного процесу станов-ленняособистостідитини;підтримцітазахистіюногопоколінняупошукахсенсужиття, зняття напруги перед невизначеністю і плинністю оточуючого світу, усвідомленні та реалізаціївласноїжиттєвоїпозиції;створенніумовіреалізаціїможливостейузадово- ленніпотребузасвоєннікультури,їїцінностей,знаходженнясебеукультурітасвіті; реалізаціївласноїсуб’єктноїпозиціїдитинивсоціально-значущійдіяльностітажиттісуспільства.

Дитячіоб’єднання—різновидмалоїгрупи,щофункціонуєяксоціальнаоргані-зація, має вільно організовану структуру, демократичну ієрархію «дорослий–дитина»,певнісоціальнівідносини,змістякихформуєвнутрішнювзаємодіюгрупи;можутьбути позитивноабонегативноспрямовані;формадитячогоруху,якійпритаманніосновні риси,характеристикидитячогоруху;церізніструктуривосвітніхнавчальнихтаіншихдитячихзакладах.

Відповідно до Закону України «Про дитячі та молодіжні громадські об’єднання»,дитячагромадськаорганізація—об’єднаннягромадянвікомвід6до18років,ме- тоюякихєздійсненнядіяльності,спрямованоїнареалізаціютазахистсвоїхправісво- бод,творчихздібностей,задоволеннявласнихінтересів,якінесуперечатьзаконодав-ству,ісоціальнестановленняякповноправнихчленівсуспільства.Дитячагромадська організаціяпотребуєпідтримкидорослих,якідопомагаютьдітяморганізовувативід-повіднудіяльності.

Дитяча громадська організація реалізує права дітей на розвиток, збереження індиві-дуальності,свободудумки,совістітарелігії,свободувисловленнядумкизусіхпитань,

що стосуються їх інтересів, свободу зборів, освіти, гри та відпочинку, що закріплені у відповідних документах про права дитини.

Дослідженнядіяльностірізнихдитячихоб’єднаньдозволяєзробитивисновокпро те,щонинііснуєрядпроблем,якіпотребуютьякнауково-педагогічногоосмислення, так і практичного вирішення. Це, зокрема, проблема вдосконалення нормативно- правової бази щодо функціонування дитячих об’єднань в Україні; проблема покра-щення науково-методичного забезпечення діяльності дитячих об’єднань, системи під-готовкитаперепідготовкикадрів,якіпрацюютьздітьми;проблемацілепокладання, розвиткудитячогосамоуправління,соціальноїактивностііініціативностідітейтощо.

Літ.:Дитячіоб’єднанняУкраїниувимірахминулоготасучасного:Довідник-посібник/Р.М.Охрім-чук, Л. В. Шелестова, О. В. Кравченко та ін.— Луганськ: Альма-матер, 2006.— 256 с.; Зайчен- коА.Б.,КравченкоО.В.,РусоваВ.В.,ЧиренкоН.В.Дитячеоб’єднання:формуванняціннісних ставленьособистості/А.Б.Зайченко,О.В.Кравченко,В.В.Русова,Н.В.Чиренко:[наук.-метод. посіб.].—КривийРіг:Діоніс(ФОНЧернявськийД.О.),2009.—131c.;ПетрочкоЖ.В.Формуванняправової культури особистості в умовах дитячого громадського об’єднання: наук.-метод.посіб.

/Ж.В.Петрочко.—КривийРіг:Діоніс(ФОНЧернявськийД.О.),2009.—141с.;Формуваннясвіто-глядної позиції підлітків у дитячих об’єднаннях: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конферен-ції(м.Київ,16–17листопада2011р.)—Ін-тпроблемвиховання,НАПНУкраїни,2011.—158с.

Окушко Т. К.

ЗАКЛАДИСОЦІАЛЬНОГОЗАХИСТУ(заклад—організаційнаструктуразпевнимшта- томслужбовцівтаадміністрацією,створенадлядосягненнямети,визначеноїзаснов-никами+соціальнийзахист—комплексорганізаційно-правовихтаекономічнихзаходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічнихумовах)—системазакладів,щофункціонуютьупевнихгалузяхосвіти,на- уки,культури,охорониздоров’я,соціальногозахистутощо,імаютьнаметіпідтримку незахищенихверствнаселення:пенсіонерів,інвалідів,ветераніввійни,дітей,багато- дітнихсімейтаіншихмалозабезпеченихгромадян).КінцевоюметоюдіяльностіЗ.с.з.є наданнякожномучленовісуспільства,незалежновідсоціальногопоходження,націо-нальної чи расової належності, можливостей вільно розвиватися, реалізувати свої здіб-ності,атакожзапобіганнясоціальнійнапруженості,щовиникаєузв’язкузмайновою,расовою, культурною, соціальною нерівністю між окремими групами населення. Дослі-дженнямсистемидіяльностіЗ.с.з.займалисяЛ.Тюптя,І.Іванова,І.Звєрєва,О.Безпаль- ко,Є.Холостова,О.Олефір,Ю.Шклярськийтаін.ЗмістдіяльностіЗ.с.з.визначаєтьсявідповідними нормативно-правовимидокументами.

ОсобливостіокремихЗ.с.з.залежатьвідїхцільовогопризначення,сферифункціо- нуваннятаклієнтів,якимвонинадаютьпослуги.З.с.з.можутьбутиорганізованізаві-домчим або територіальним принципом. Водночас відомчі заклади є частиною терито-ріальноїмережісистемисоціальногозахисту,хочавонинезавждицілкомінтегровані внеї.ПровіднурольустановленнісистемиЗ.с.з.відіграєсоціальнаполітикадержави, якавизначаєнапрямитасферисоціальногозахистувразливихкатегорійнаселення.

Центральниморганомвиконавчоївлади,якийбереучастьуформуваннітареаліза- ціїдержавноїполітикиусферісоціальногозахистунаселенняєМіністерствосоціальної політикиУкраїни.ВідповіднодоПоложенняпроМіністерствосоціальнийзахистнасе-лення здійснюється в межах основних напрямів державної соціальної політики України:а)пенсійнезабезпечення;б)соціальнийзахистінвалідів,ветераніввійнитапраці;в)со-

ціальний захист дітей-сиріт, одиначок, багатодітних матерів, малозабезпечених сімейздітьми;г)соціальнийзахистосіб,якіпостраждаливідЧорнобильськоїкатастрофи;ґ)соціальнеобслуговуваннягромадянпохилоговікуйінвалідівустановамисоціального захисту.ВідповіднодоцихнапрямівіформуєтьсясистемаЗ.с.з.України.КрімМініс- терствасоціальноїполітикиУкраїниуформуваннісистемиЗ.с.з.берутьучастьМініс- терствоосвітитанауки,молодітаспорту,Міністерствоохорониздоров’я,Міністерство культури,МіністерствовнутрішніхсправУкраїнийін.

До основнихЗ. с. з.належать: територіальні центри обслуговування пенсіонерів тасамітнихнепрацездатнихгромадян;будинки-інтернати;центризайнятості;наукові заклади;навчальнізаклади;підприємстваУкраїнськоговиробничогопротезногокон-церну «Укрпротез»; санаторії для інвалідів і ветеранів; заклади соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі; заклади соціальногозахистудлябезпритульнихдітей;закладисоціальногозахистудлядітей-сирітідітей, якізалишилисябезпіклуваннябатьків.

Територіальний центр соціальногообслуговуванняпенсіонерів та саміт-нихнепрацездатнихгромадян—спеціальнадержавнаустанова,щонадаєпослу-гипенсіонерам,інвалідам,самітнимнепрацездатнимгромадянамтаіншимсоціально незахищеним громадянам вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної ак- тивності. Територіальні центри проектуються не менше ніж із двох підрозділів, ос- новнимизякихє:

1. Відділення соціальної допомоги вдома—у тому числіспеціалізовані—

для обслуговуванняінвалідів з порушенням рухової активності, сліпих, глухих та ін.

2. Відділенняорганізаціїнаданнягрошовоїінатуральноїадресноїдопомогималозабезпеченимнепрацездатнимгромадянам—длямалозабезпеченихне-працездатних громадян, яким потрібна, відповідно до актів матеріально-побутових умовпроживання,грошоватарізнихвидівнатуральнадопомога.

3. Відділеннясоціально-побутовоїреабілітації—дляпроведеннясоціально-оздоровчихзаходів,соціально-психологічноїтатрудовоїреабілітації,консультаційлі- карівііншихфахівців,атакождозвілля.

4. Відділення соціально-медичної реабілітації— для проведеннясоціально-медичної реабілітації самітних громадян похилого (літнього)віку.

5. Стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання—длясамітнихнепрацездатнихгромадян,щовтратилируховуактивність,неможутьоб- слуговувати себе самостійно, потребують постійного стороннього догляду, наданняпобутової та медичноїдопомоги.

6. Спеціальні житлові будинки для самітних непрацездатних громадян ізкомплексомслужбсоціально-побутовоготамедичногообслуговування—дляполіпшення умов проживання та соціально-побутового, медичного обслуговування са- мітних непрацездатнихгромадян.

7. Лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, ділянки, підсобнігоспо-дарства—дляпроведеннятрудовоїтерапії,забезпеченняпотребмалозабезпеченихнепрацездатнихгромадян.

8. Їдальні,магазини,щопрацюютьнагоспрозрахунку—дляорганізаціїхарчу-вання,забезпеченняпродуктами,промисловимитагосподарськимитоварамимало-забезпеченихгромадян.

Будинок-інтернат для громадян похилого віку й інвалідів, геріатричнийпансіонат, пансіонат для ветеранів війни та праці— стаціонарна соціально-медична установа загального типу для постійного проживання громадян похилого віку,ветераніввійнитапраці,інвалідів,якіпотребуютьсторонньогодогляду,побуто- воготамедичногообслуговування.Будинки-інтернатипризначенідлядітей-інвалідів тадлядорослихінвалідівілюдейпохилоговіку.

Типидитячихбудинків-інтернатів:а)длядітейшкільногоідошкільноговікузфізичнимивадамитанормальнимінтелектом,уякихзначноутрудненеабонеможли- весамостійнепересуванняіякічастковосебеобслуговують;б)дляфізичноздорових дітей-імбецилівшкільноготадошкільноговіку,якіможутьсамостійнопересуватися, самообслуговуватися;в)дляфізичноздоровихдітейізглибокоюрозумовоювідсталіс- тю в ступені ідіотії, які можуть самостійно пересуватися;г)для дітей різногоступенярозумової відсталості, які страждають тяжкими порушеннями нижніх і верхніх кінцівок, не можуть самообслуговуватись і самостійнопересуватись.

Типибудинків-інтернатівдляінвалідівілюдейпохилоговіку:а)пансіонатидляветераніввійнитапраці;б)будинки-інтернатидлягромадянпохилоговікуйінвалідів;в) спеціальні будинки-інтернати;г)психоневрологічніінтернати.

Центри зайнятості— спеціальні заклади для комплексного вирішення питань, пов’язаних із регулюванням зайнятості населення, професійною орієнтацією, пере- навчанням, працевлаштуванням, соціальною підтримкою громадян, які тимчасовоне працюють.

Науковізаклади—організації таустанови, якіпроводятьаналітичну,дослідну,на-уковудіяльністьщодовивченнясоціальнихпроцесівіявищусучасномуукраїнськомусуспільстві,потребізапитівгромадян,соціальнихпроблемнаселенняташляхівїхвирі-шення. До них належать: а) інформаційно-обчислювальнийцентр;б)науково-досліднийінститут праціта зайнятостінаселення; в) науково-дослідний інститутсоціально-трудовихвідносин;г)науково-дослідний інститут з проблемсоціальногозахистунаселення.

Підприємства Українського виробничого протезного концерну «Укрпро-тез»створюються для надання протезно-ортопедичної допомоги населенню в Україні.

НавчальнізакладиІіiiрівнівакредитаціїдлямолодізособливимипотребами,із малозабезпеченихсімей,дітей-сирітідітей,якізалишилисьбезбатьківськогопіклу- вання,щонадаютьюридичну,економічну,інженернуйіншуосвіту.Донихналежать:а) Чернігівський юридичний коледж; б) Кам’янець-Подільський планово-економічнийтехнікум-інтернат; в) Харківський обліково-економічний технікум-інтернат іменіФ.Г.Ананченка.

Санаторіїдляінвалідівіветеранів—заклади,уякихпроходятьоздоровленняветеранивійнитапраці,пенсіонери,людипохилоговіку,самітнінепрацездатнігрома-дяни. До них належать: а) Київський клінічний санаторій «Перемога»; б) Одеський сана- торій «Салют»; в) Трускавецький санаторій «Батьківщина»;г)Миргородськийсанаторій

«Слава»; ґ) Алуштинський санаторій «Ветеран».

Закладисоціальногозахистудлябездомнихгромадянтаосіб,звільненихізмісцьпозбавленняволі—закладисоціальногозахистунаселенняпризначенідлятимчасовогопритулкубездомнихгромадянтаосіб,звільненихізмісцьпозбавленняволі. До нихналежать:

1. Тимчасовийпритулокдлядорослих—закладдляорганізаціїнічногоаботим-часовогопроживаннягромадянбезвизначеногомісцяпроживання,осіб,щопостраж-

дали від фізичного або психічного насильства, стихійного лиха, катастрофи тощо, з наданнямїмправової,психологічної,соціальної,медичноїтапобутовоїдопомогивпо- доланнітимчасовихтруднощів,сприянніувстановленніособи,відновленнідокумен-тів, паспортизації тапрацевлаштуванні.

2. Будинок нічного перебування— заклад соціального захисту для ночівлігрома- дян,якінемаютьжитловогоприміщення,якебвонимогливикористовуватидляпро-живання.

3. Центрреінтеграціїбездомнихгромадян—закладсоціальногозахистудлябездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи досамостійногоповноцінногожиттяшляхомнаданняїйкомплексусоціальнихпослугіз урахуванням індивідуальнихпотреб.

4. Центр соціальної адаптації осіб, звільнених із місць позбавлення волі—соціальнаустановадлянаданнясоціальнихпослугособам,звільненимізмісцьпозбав- ленняволі,таїхтимчасовогоперебування.

5. Соціальний готель— заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян,якиймаєусвоємускладіокреміномери.

Закладисоціальногозахистудлябезпритульнихдітей—закладисоціально-гозахистуосібвікомдо18років,доякихналежать:

1. Притулокдлядітейслужбиусправахдітей—закладсоціальногозахисту,створенийдлятимчасовогоперебуваннявньомудітейвікомвід3до18років.

2. Центр соціально-психологічної реабілітації дітей— заклад соціальногозахисту,щостворюєтьсядлятривалого(стаціонарного)абоденногоперебуванняді- тейвікомвід3до18років,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах,наданняїмкомплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видівдопомоги.

3. Соціально-реабілітаційнийцентр(дитячемістечко)—закладсоціальногозахистудляпроживаннядітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,ді- тей,якіопинилисьускладнихжиттєвихобставинах,безпритульнихдітейвікомвід3 до18років,наданняїмкомплексноїсоціальної,психологічної,педагогічної,медичної, правовоїтаіншихвидівдопомогиіподальшоговлаштуваннядітей.

Заклади соціального захисту для дітей-сиріт і дітей, які залишилися безпіклуваннябатьків—закладипризначенідляповногозабезпечення,відповіднододержавнихсоціальнихстандартів,матеріальнимитагрошовимиресурсамидитини длязадоволенняїїжиттєвонеобхіднихпотребістворенняумовдлянормальноїжиттє- діяльності,соціальногозахисту,навчання,виховання,охорониздоров’ятощо.Доних належать:а)будинокдитини;б)дитячийбудиноксімейноготипу;в)дитячийбудинок для дітей дошкільного віку;г)дитячий будинок для дітей шкільного віку;ґ)дитячий будинокзмішаноготипудлядітейдошкільноготашкільноговіку;д)загальноосвітня школа-інтернатдлядітей-сирітідітей,якізалишилисябезпіклуваннябатьків.

Літ.:Великийтлумачнийсловниксучасноїукраїнськоїмови(здод.ідопов.)/Уклад.іголов.ред. В.Т.Бусел.—К.:Ірпінь:ВТФ«Перун»,2005.—1728с.;ОлефірО.І.Соціальнийзахистнаселення: необхідністьпереглядусутності/О.І.Олефір//Теоріїмікро-макроекономіки/Заред.Ю.В.Ніко- ленка.К.,2001.—Вип.7.—С.45–52.;Проорганитаслужбиусправахдітейіспеціальніустанови длядітей/ЗаконУкраїнивід24січня1995р.№20зізмінами;Проосновисоціальногозахисту бездомнихгромадянібезпритульнихдітей/ЗаконУкраїнивід2червня2005р.№2623-iV;Соци- альнаяработа:теорияипрактика:Учеб.пособие/Отв.ред.Е.И.Холостова,А.С.Сорвина.—М.:

ИНФРА-М,2001.—427с.;Типовеположенняпробудинокнічногоперебування/Затв.наказом МінпрацітасоціальноїполітикиУкраїнивід14.02.06р.№31;Типовеположенняпробудинок- інтернатдлягромадянпохилоговікутаінвалідів,геріатричнийпансіонат,пансіонатдлявете- раніввійниіпраці/Затв.наказомМінпрацітасоціальноїполітикиУкраїнивід29.12.01р.№549;Типовеположенняпропритулокдлядітейслужбиусправахдітей/Затв.постановоюКабінету МіністрівУкраїнивід9червня1997р.№565;Типовеположенняпросоціальнийготель/Затв. наказомМінпрацітасоціальноїполітикиУкраїнивід03.04.06р.№98;Типовеположенняпроте- риторіальнийцентрсоціальногообслуговуванняпенсіонерівтаодинокихнепрацездатнихгро- мадян/Затв.наказомМіністерствасоціальногозахистунаселенняУкраїнивід01.04.97р.№44;Типовеположенняпроцентрреінтеграціїбездомнихгромадян/Затв.наказомМінпрацітасо-ціальної політики України від 14.02.06 р. № 31;Типовеположення про центр соціальної адаптаціїдляосіб,звільненихзмісцьпозбавленняволі/Затв.наказомМінпрацітасоціальноїполітики Українивід14.02.06р.№31;ТюптяЛ.Т.,ІвановаІ.Б.Соціальнаробота:теоріяіпрактика:Навч. посіб./Л.Т.Тюптя,І.Б.Іванова.—К.:ВМУРОЛ«Україна»,2004.—408с.;ШклярськийЮ.О.Удо-сконаленняуправліннясоціальногозахистунаселенняврегіоні(наматеріалахМиколаївськоїобласті):Дис.канд.екон.наук:08.09.01/НАНУкраїни,РадаповивченнюпродуктивнихсилУкра-їни.—К.,1999.—192с.

Юрків Я. І.

ІНСТИТУТИ СОЦІАЛЬНІ— це специфічні соціальні утворення, що забезпечують від- носнусталістьзв’язківістосунківумежахсоціальноїорганізаціїсуспільства,певнііс- торичнозумовленіформиорганізаціїтарегулюваннясуспільногожиття.Унайбільш загальномувиглядіслідрозрізнятиекономічні,політичні,правові,етичні,культурно- ідеологічнійіншісуспільніінститути.Їмвідповідаютьвиробничі,обмінні,розподіль- ні,споживацькі,державні,сімейні,дозвільні,освітні,культурні,ідеологічні,судочинні тощосоціальнізакладитаустанови.Сюдижналежатьнаука,засобимасовоїінформа-ції, церква, неформальні релігійні конфесії, культурно-ідеологічні об’єднання. Завдякидіяльностісоціальнихінститутіввідбуваєтьсянормальнетастабільнефункціонування певногосоціальногоорганізму.Вонизабезпечуютьісторичнеуспадкуваннякультури, їїзасвоєння,соціалізаціюіндивідів,регулювання,координаціютаіншівидивпорядку- ваннясуспільнихвідносин,успадкуванняіпередачунабутогодосвіду,вартіснихорієн-тацій, звичаїв, традицій, моделей і нормповедінки.

До найзагальніших ознак соціальних інститутів належать: виокремленняпевного коласуб’єктів,яківступаютьупроцесідіяльностіувідносини,щонабуваютьсталогохарактеру; певну більш-менш формалізовану організацію; наявність специфічних соці-альнихнорміправил,щорегулюютьповедінкулюдейумежахсоціальногоінституту; наявністьсоціальноважливихфункційінституту,щоінтегруютьйоговсоціальнусисте- мутазабезпечуютьйогоучастьвінтеграціїцієїсистеми.

У сучасному суспільстві виокремлюють низку соціальних інститутів:економіко-соціальні інститути— власність, обмін, гроші, банки,господарськіоб’єднаннярізного типу — забезпечують усю сукупність виробництва та розподілу суспільного багатства,з’єднуючиводночасекономічнежиттязіншимисферамисоціальногожит-тя;політичніінститути—держава,партії,профспілкийіншогородугромадськіорганізації,якіпереслідуютьполітичніцілі,спрямованінавстановленнятапідтримку визначеної форми політичної влади;соціокультурні та виховні інститутимають наметіосвоєннятаподальшевідтвореннякультурнихісоціальнихцінностей,вклю- ченняіндивідівувизначенусубкультуру,атакожсоціалізаціюіндивідівчереззасво-

єннястійкихсоціокультурнихстандартівповедінкиі,нарешті,захиствизначенихцін- ностей і норм;нормативно-орієнтовані інститутиморально-етичної орієнтації ірегуляціїповодженняіндивідів.Їхняціль—додатиповедінцітамотиваціїморальну аргументацію, етичну основу. Ці інститути затверджують у співтоваристві імпера- тивні загальнолюдські цінності, спеціальні кодекси й етику поведінки. Нормативно- регламентовані інститути визначають суспільно-соціальну регуляцію поводження наосновінорм,правилірозпоряджень,закріпленихуюридичнихіадміністративнихактах;церемоніально-символічні та ситуаційно-конвенціональні інститутизасновані на більш-менш тривалому прийнятті конвенціональних (за договором) норм,їхофіційномутанеофіційномузакріпленні.Цінормирегулюютьповсякденніконтакти, різноманітніактигруповоготаміжгруповогоповодження;відтворюючі—сім’я.

Соціальнийінститут—цесукупністьгруп,установіорганізацій,щомаютьурозпо- рядженніпевнілюдські,матеріальнітадуховніресурсизадляреалізаціїпокладених нанихфункцій.Цепевнийнабірдоцільноорієнтованихстереотипівповедінкивідпо- віднихосіб,групісуспільнихструктуруконкретновизначенійситуації.Крімтого,со- ціальнийінститут—цепевнаформаорганізаціїсуспільноїдіяльності,щопротистоїть спонтанній,стихійнійактивності,структуруючитасхематизуючиїї.Відповіднодосвоїх особливихцілейсоціальніінститутизаохочують,винагороджуютьчи,навпаки,пригні- чуютьігальмуютьтічиіншівидидіяльності,застосовуютьсанкціїувипадкупорушення стандартівповедінки.Виокремлюютькількафункційсоціальнихінститутів.Насампе- ред церепродуктивна (відтворювальна) функція. Кожне суспільство (як і соціаль- нагрупа)прагнепродовжитисвоєіснуваннявчасітасоціальномупросторі.Уньомудіє відповіднийінструментарій(сукупністьзасобівіресурсів)длявідтвореннявідносин, структур,соціальногопорядкувцілому.Унайбільшпростомувиглядіцевідбувається якпроцесперетворенняокремоїпозитивноспрямованоїдії(продуктивноївпланіпід- тримання існуючого порядку) умасову,масової — в обов’язкову й інструктивну(рух відвчинкудозвички,традиції,правила)і,нарешті,регулятивногопринципу.Друга—комунікативнафункція,якаспрямовананапевнуорганізацію(інституціалізацію)сус-пільного спілкування між поколіннями, соціальними групами, професіями, культурами(субкультурами), окремими видами історичного досвіду тощо. Завданнясоціальних інститутівтутполягаєвтому,щобзробитицеспілкуванняможливим,доступним,ефек- тивним щодо намірів і досвіду суб’єктів соціальної взаємодії.Регулятивна функціясоціальнихінститутівполягаєвїхздатностідокоординації,узгодження,організації,ко-операції, стратифікації (впорядкування послідовності) соціальної взаємодії, керуванняіуправління.Цевідбуваєтьсянаосновіскладаннясоціальнихсил,контролюзаресур-сами, інструментами фізичного та духовного примусу, монополізації владних важелів.Залежновідсоціальноїпозиціїокремігрупиможутьбільшечименшевпливатинави- бірмети,визначеннядозволенихізабороненихзасобівїїдосягнення,використання наявнихресурсів,інструментівконтролю,санкційівинагороди.Саметомуреалізація регулятивноїфункціїкласово-стратифікаційназасвоїмзмістом.Адаптивнафункціясоціальних інститутів полягає утому,щоб пристосувати колективні й індивідуальні діїдонавколишньогооточення,обранихцілей,легалізованихзасобівїхдосягнення, правилсубординаціїтапідпорядкування,санкційізаохочень.Нареалізаціюадаптив- ної функції орієнтовані економічні інститути, у той час як політико-державні більше слідкуютьзапідтриманнямобранихцілей,правові—контролюютьвизначеніправи- ла соціальної взаємодії, освітні — відтворення вироблених зразків поведінкитощо.

Інтегративна функціясоціальних інститутів сприяє згуртуванню суб’єктів соціаль- ноївзаємодії;посиленнювзаємноївідповідностіокремихелементівсоціальноїсисте- ми;узгодженнюструктуритафункцій,позитивних(конструктивних)інегативних(де- структивних)функцій;поєднаннюметитазасобів,цінностейінорм,статусів,ролейі престижу;заохоченнютапокаранню;виборунормативнихіреалістичнихцілей,осо- битафункції,вкладутавинагородитощо.Суспільствобільшінтегроване,якщочіткіше визначенізагальніправилаповедінкитабільшачастинасуспільстваїхдотримується. Найбільшефективнотутдіютьморальіправо,оскількивонидійовічинникилюдської інтеграції. Протилежна щодо попередньої —диференційна функція. Її суть полягає втому,щобзміцнититапідтриматиіснуючірозбіжності.Частковоцездійснюютьупід-тримці наявних етнічних, класових, професійних, культурно-ідеологічних відмінностей.Змістсоціалізуючоїфункції—удіяхназасвоєнняіндивідомабогрупоюобранихсус- пільствомцінніснихорієнтаційізагальнихнормповедінки,перетворенняїхумотиви та діяльні принципи соціальної активності.Гедоністична функціясоціальних інсти- тутів виявляється в діях із підвищення міри задоволення людей своїм буттям. Вона спрямована на перетворення вільного часу в дозвільний, пошук відповідних форм йогопозитивногонасичення.Зодногобоку,завданнясоціальнихінституційполягає втому,щобздійснитиорганізованевикористаннядозвільногочасу,спрямуватилюд- ськуактивністьунормативнерусло,недопуститихаосутарозпадусоціальнихзв’язків. Зіншого—використатидозвільнийчасзадляпосиленняпозитивноспрямованихпо- чуттів,ідей,дійабоуявлень(консолідації,згуртування,інтеграції,колективногоєднан- нятощо).Цестворення,зокремакультурних,дозвільних,святковихцентрів,розподіл житлових споруд на такі, що призначені для буденного використання та нахрамові, культові,символіко-орієнтаційніспоруди.Продуктивнафункціясоціальнихінститутів сприяєвиробництвуновихсуспільнихвідносин,структурабовласнеінституцій,тобто твореннюновогосоціальноготипусуспільства.Інколицядіяльністьобмеженалише зусиллями щодо часткового перетворення окремих елементів даного суспільного устрою.Частіше—активізуєпоявупринциповоновогосоціальногопорядку.Залеж- новідтипусоціальнийінститутбереучастьупідтриманні,розповсюдженні,засвоєнні обранихцінностейрозвитку,виробництвапотрібнихресурсіврозвитку,налагоджен- ніефективногоекономічноговиробництва,суспільногонакопиченнятавилученняз нього певних вартостей задля створення ресурсів розвитку: науки, культури, освіти, технології.Частинасоціальнихінститутівзабезпечуєбажанийінеобхіднийморальний іправовийпорядок;здійснюєсоціальнумобілізацію,ідейно-психологічнезалучення доновоїідеїтощо.

Літ.: Басов Н. Ф. Социальный педагог: Введение в профессию: Учебн. пособие / Н. Ф. Басов, В.М.Басова,А.Н.Кравченко.—М.:Академия,2006.—256с.;Стратегіяітактикакомунікацій ізгромадськістюдляорганізаціїтретьогосектора:Метод.посіб./Заред.В.Г.Королька.—К.: 2003.—216с.;ПічаВ.М.Соціологія:Загальнийкурс:Навч.посіб.К.:Каравела,2000.—248с.;Со- циальнаяфилософия.Учебник/Подобщ.ред.АндрущенкоВ.П.,ГорлачаН.И.—Киев-Харьков:Единорог, 2002.— 736с.

Безпалько О. В.

ІНТЕГРОВАНІСОЦІАЛЬНІСЛУЖБИ—цекомплексспеціалізованихсоціальнихслужб, якістворюютьсявідповіднодопотребчленівгромадитареалізуютьпевнінапрямисо- ціальноїроботи,орієнтованінанаданняадресноїдопомогисім’ямідітямуподоланні

складнихжиттєвихобставиннаосновіінтегрованогопідходу.І.с.с.забезпечуютьпопе-редження, мінімізацію складних життєвих обставин, викликаних бідністю і підвищеною соціальноювразливістю.

Проблемуінтеграціїсоціально-педагогічноїдіяльностівпроцесінаданнясоціаль- нихпослугвразливимгрупамнаселеннявисвітленоупрацяхтакихвченихякО.Без- палько,І.Звєрєва,Д.Колінз,Г.Лактіонова,І.Липський,В.Оржеховська,С.Толстоухова,М.Боритко,А.Мудрик,Н.Чернуха.МодельдіяльностіІ.с.с.впершезапровадженауВе- ликійБританіїтанабулапоширенняубагатьохкраїнахЄвропи.

Інтеграціянеозначаєзлиттясоціальнихслужб,вонаспрямованалишенавдоско- наленняїхспівпраці—партнерство,заякогорізніустановимаютьзмогурозвиватися, досягатиспільнихцілей.Однієюзтакихцілейєзапровадження«комплексногопідхо- ду»внаданніпослугсім’ям,якіпотребуютьдекількохвидівдопомогитапослугодно-часно.

І. с. с.забезпечують комплексний підхід у процесі адміністрування служб, виявленняклієнта,визначенняпотребиупослугахіїхзабезпечення,менеджментутамоніторингу діяльностііякостінаданихпослуг.

Метою інтеграції є «процес», у рамках якого забезпечуються певною громадою умови для реалізації максимального соціального потенціалу кожного індивіда — членацієїгромади.Прицьомуінтеграція,насамперед,спрямовананавдосконалення співпраціміжсоціальнимиінституціямигромади(службоюусправахдітей,заклада- ми й установами освіти, охорони здоров’я, праці та соціального захисту, внутрішніх справ,центрамисоціальнихслужбдлясім’ї,дітейтамолоді,неурядовимиорганізаці- ямитаін.),забезпеченняпартнерства,заякоговонирозвиваються,досягаютьспіль- нихцілей.

Інтегрованийпідхідрозглядаєтьсяякспосібставленнядоіндивіда,колинетільки індивідмаєадаптуватисьдогромади,алейгромадаробитьнеобхіднікроки,докладає певнихзусильабипристосуватисядонього.Беручизаосновусвоєїдіяльностіінтегро- ванийпідхід,інституціїсоціальноїсферигромадизмінюютьпереконаннятацінності, принципийорганізаційно-методичнізасадисвоєїроботи,щовиводитьїхнавищийрі- веньрозумінняпроблемклієнтів,якісногореагуваннянаїхніпотреби.

ЗмістдіяльностіІ.с.с.базуєтьсянарозуміннітаврахуваннізв’язкуміжпотребою,перешкодою, послугами і результатами. Методологія досліджень життєвих істо- рійлюдей,якіпотрапиливскладніжиттєвіобставини,потребуютьзахистуреалізується шляхомзастосуваннятехнологійоцінкипотребіведеннявипадку.

Турботупроклієнта,якийпотребуєдопомоги,беренасебеособа(фахівецьізсо- ціальноїроботи,соціальнийпедагог,соціальнийпрацівник,представникоргануопіки та піклування), яка представляє його інтереси та водночас від імені громади є вико- навцемізамовникомадресних,комплекснихпослуг,різнихвидівпідтримки,щоможе надатиклієнтуцяспільнота.

КлючовимаспектомфункціонуванняІ.с.с.єзабезпеченнядоступностівразливих сімейіздітьмидопідтримуючихпослугнапервинномурівні,десоціальнийпрацівник відіграєосновнурольвінтеграціїзусильусіхсуб’єктівсоціальноїінфраструктурисела,мікрорайону (вчителів, медиків, дільничних, представників органу опіки та піклування, громадські, релігійні організації тощо) для утвердження сімейних цінностей, створеннясприятливогосоціально-виховногосередовища,здійсненняпревентивноїроботи,ак- тивізаціїресурсівгромадинапідтримкувразливихсімейіздітьми.

Нарівніміста,районуІ.с.с.представленікомплексомспеціалізованихсоціальних послуг,якістворюютьсявідповіднодопотребчленівгромадитареалізуютьнапрями соціальної роботи, орієнтовані на надання адресної допомоги найбільш вразливим групамсімейіздітьми,якіопинилисьвскладнихжиттєвихобставинахінеможутьпо- долатиїхсамостійно.І.с.с.об’єднуютьспеціалізованіслужбистворенінабазіЦСССДМ(служби підтримки сім’ї, служби раннього втручання, служби супроводу сімейних форм виховання, служби підтримки випускників інтернатних закладів тощо), а також центри,службитазакладипороботіздітьми-інвалідами,нарко-таалкозалежними,соціаль- ні гуртожитки, притулки, центри соціально-психологічної реабілітації й іншізаклади таустанови,якінадаютьпослугизпідтримки,супроводу,реабілітації,реінтеграціїосіб,сімейіздітьми,дітейімолоді.

Загальна мета діяльності інтегрованих соціальних служб — гарантований захист правоб’єкта(клієнта).Об’єктомзахиступравпершзавсеєдитина,якапотребуєдо-помогитапідтримки.Протеоб’єктомнаданняпослугєнетількидитина,аічлениїїсім’ї, родинне оточення, яких розглядаємо і як потенційних суб’єктів соціальної роботи,партнерів.ОднеззавданьІ.с.с.полягаєвпідвищенніїхсуб’єктності,тобтопідвищенніздатності батьків опікуватисьдитиною.

Досягненняметизабезпечуєтьсякомплексомадреснихсоціальнихпослуг,визна- чених на основі вивчення потреб клієнта. Індикатором успішності діяльностіІ. с. с.єрезультат,щовідображаєпозитивнізмінистановищаклієнтатасформовануздатністьдолати складні життєві обставинитощо.

ЗавданняІ.с.с.полягаютьузапровадженнікомплексного,сімейно-орієнтованого,індивідуального підходів у наданні послуг дітям і сім’ям, які потребують декількох видівдопомогитапослугодночасно,узабезпеченніналежноїпослідовностітапрозорості дійсуб’єктамисоціальноїроботивідповіднодовизначенихповноваженьтавідпові-дальності.

ОсновнимипринципамифункціонуванняІ.с.с.є:пріоритетністьінтересівдитини; ухваленнярішеньнаосновіоцінкипотребдитинитасім’ї;упевненість,щокожнасім’я може змінитися на краще; комплексність, адресність і доступність послуг; послідов- ністьісистемність;гуманністьідобровільність;залученняклієнтів,утомучисліідітей, доухваленнярішень,плануванняроботитамоніторингунаданихпослугтощо.

ОдержувачамипослугІ.с.с.євразливідітитасім’їздітьми,атакождітитасім’їздітьми,якіопинилисявскладнихжиттєвихобставинахінеспроможніїхподолатиса- мостійно.СтворенавгромадімережаІ.с.с.повиннамаксимальновраховуватипро- блемитапотребивразливихгрупнаселення.Новіслужбитапослугиповиннінелише поповнюватиіснуючі,алеістворюватисяназамінутих,яківжесталинеактуальнимичи неефективними, наприклад: на заміну притулкам, інтернатам розвиваються сімейні форми виховання дітей, які потребуютьзахисту.

Організаційно-педагогічними умовами забезпечення ефективності та результа- тивності діяльностіІ. с. с.є міжвідомча взаємодія та партнерство. Формування між- відомчої взаємодії містить заходи щодо спільного вивчення потреб цільових груп,визначенняспільноїметитабаченняшляхівїхвирішення,механізмівіпроцедур співпраці під час надання послуг, здійсненні моніторингу й оцінки ефективностіспільноїдіяльності.Партнерськістосункиміжнадавачамипослуг,клієнтами,члена- мигромадибазуютьсянадовірі,відкритостітавідповідальності.Такожформування міжвідомчоївзаємодіїміститьзаходищодопідвищенняпрофесійноїкомпетентності

спеціалістів соціальної сфери, які залучені до забезпечення потреб вразливих сімей із дітьми.Такізаходи мають бути системними та поглиблювати теоретичні знання,практичнінавикикерівниківіфахівцівсоціальноїсферитадопомагатиїмсформу-ватиціліснебаченняпроблемвразливихгрупсімейіздітьми,причинїхвиникнення; віднайти найбільш оптимальні шляхи їх вирішення; зрозуміти ролі кожного фахівця в процесі захисту дитини, нормативно-правове врегулювання діяльності підтримки сім’ї;оволодітисоціально-педагогічнимитехнологіями;забезпечити.Передбачаєін- теграціювідомчихнормативно-правовихактів,спрямованихнароботузвразливими сім’ямиздітьми,якіузаконювалибипроцедуриміжвідомчоївзаємодіївінтересахди- тини та підтримки сім’ї, сприяли активізації ресурсів громади задля вирішення про- блемсімейіздітьминаранніхетапахсімейноїкризи.

ЕфективністьдіяльностіІ.с.с.забезпечуєтьсятакожналежноюкількістюфахівців,якімаютьволодітитазастосовуватиусвоїйроботіпередовіметодикийтехнологіїсоціально-педагогічноїроботи.

Створення,функціонуваннятарезультативністьдіяльностіІ.с.с.значноюміроюви- значаєтьсясоціальноюполітикоюдержави,ставленнямдозабезпеченняпотребдітей іблагополуччясімейіздітьмиорганівмісцевоївиконавчоївладийорганівмісцевогосамоврядування, які забезпечують реалізацію політики держави в певній громаді

Літ.:Інтегрованісоціальніслужби:теорія,практика,інновації:навч.комплекс/[авт.-упоряд.:О.В.Безпалько,І.Д.Звєрєва,З.П.Кияницятаін.];зазаг.ред.І.Д.Звєрєвої,Ж.В.Петрочко.—К.:Фенікс,2007.—528с.МудрикA.B.Введениевсоциальнуюпедагогику:учеб.пособ./Му- дрикA.B.—М.:Институтпрактич.психол.,1997.—365с.;SocialWorkwithChildren&Families. GettingintoPractice.ianButlerandGwendaRoberts.—LondonandBriston:Pennsylvania:Jessica Kingsley Publishers, 1997.— 287p.Соціальна педагогіка: мала енциклопедія /[Т.Ф. Алєксєєн- ко,Т.П.Басюк,О.В.Безпалькотаін.];заред.І.Д.Звєрєвої.—К.:Центрнавчальноїлітератури, 2008.—336с.

Кияниця З. П.

КЛУБИЗАМІСЦЕМПРОЖИВАННЯ—формадодатковоїосвітидітейіпідлітків.Розріз- няютьК.з.м.п.яксамостійніосвітнізаклади,створенізметоюорганізаціїзмістовного дозвіллядітейімолоді,запобіганнябездоглядності,правопорушеньізлочинності;з метоюсоціальногозахистунеповнолітніх,якіперебуваютьускладнихжиттєвихситу- аціях;якгромадськідитячіоб’єднання,щозгуртовуютьдітейіпідлітківдляспільноговідпочинку,розваг,занять спортом тощо (наприклад, гурток заінтересами).

ПершимзапочаткувавроботуздітьмитапідліткамизамісцемпроживанняС.Шаць- кий.У1906р.вінорганізувавуМосквіспільнотузвиховноїроботиздітьми«Сетльмент», щооб’єднуваладитячийсадок,клубішколу.Їїдіяльністьпродовжиласпільнота«Дитя-ча праця та відпочинок» (1909–1919 рр.). Це об’єднання здійснювало експеримент з ор-ганізаціїпедагогічноїдіяльностісоюзувихователівівихованцівнапринципахтворчого підходудорозвиткуособистості,організовуваладитячіігровімайданчикидлядітей, щозалишилисябезнаглядубатьків,літнюколонію«Бадьорежиття»тощо.Створюва- нінапочаткуХХст.дитячімайданчики,«дитячізібрання»,дитячіклубипедагогічнихспільнотігуртків,скаутськіорганізаціїтощобулипрообразамиК.з.м.п.Після1917рокуклубидлядітейперейшлидовідомстваорганівнародноїосвіти.У20-ірр.ство- рювалисятакзванішколи-клуби,якінамагалисявирішуватизавданнянавчання,одно- часнорозвиваючитворчіздібностідітей,алепрактичнооб’єднувалишкільнітаклубні

заняття.ПізнішевформіК.з.м.п.булиствореніпершібудинкипіонерів.ЗачасівРадян- ськоївладиК.з.м.п.належалидовідомстваЖЕКів.

ГоловнаметаК. з. м. п.— створення умов для творчого, духовного та фізич- ногорозвиткудітейіучнівськоїмолодіувільнийвіднавчаннячасшляхомвпро- вадження якісно нових форм і методів організації позашкільної життєдіяльнос- ті підлітків. Основні напрями діяльностіК. з. м. п.:науково-технічний(з різних видів технічної творчості),еколого-біологічний(юних натуралістів, дослідниківприроди),культурологічний(з питань історії, культури, мистецтва, філософії, етно- графії),туристсько-краєзнавчий(з краєзнавства, видів туризму, спортивному орі- єнтування),спортивно-оздоровчий(з різних видів дитячого та юнацького спорту),художньо-естетичний(образотворчогомистецтва,декоративно-прикладногомис-тецтва, музичні, хорові, танцювальні тощо). За напрямами діяльності розрізняють бага-топрофільнітаоднопрофільніК.з.м.п.

К.з.м.п.можеоб’єднуватиідітейодноговіку,ірізновіковігрупизаінтересами.Кіль- кістьчленівможебутийнезначною.ОсновнийпринципдіяльностіК.з.м.п.—добро- вільністьісамоврядування.ДіяльністьК.з.м.п.організовуютьпедагогічніпрацівни- ки,батьки,спеціалістизрізнихгалузейнауки,техніки,мистецтванаосновідодатковихосвітніхпрограм.

ОсновнізавданняК.з.м.п.:організаціятапроведенняосвітньо-виховноїдіяльності увільнийвіднавчаннячас;розвитокпізнавальнихінтересівдітейімолоді,ознайом- ленняїхзновітнімидосягненняминауки,техніки,спорту;організаціязмістовногодо- звіллядітейімолоді(проведеннярізноманітнихмасовихзаходівтаакцій);допомога молодівпрофесійнійорієнтації,виборімайбутньоїпрофесії;розвитоктворчоїініціа- тивитасуспільноїактивності,сприянняформуваннюнаціональноїсамосвідомості,ак- тивноїгромадськоїпозиції;участьурайоннихіміськихоглядах,конкурсах,виставках, спортивнихзмаганнях,фестивалях;розвитокіпідтримкаюнихталантів,стимулюван- нятворчогосамовдосконалення;участьусоціальнокориснійдіяльності;організація літньогодозвіллятавідпочинкудітейімолоді(трудовіоб’єднаннямолоді,літнійтабір,екскурсії, туристичніпоходи).

Літ.:Великийтлумачнийсловник.2-евиданняВТССУМ/Голов.ред.В.Т.Бусел.—К.:Ірпінь:ВТФ

«Перун», 2005.— 1728 с.; Педагогический энциклопедический словарь / Гл.ред. Б. М. Бим-Бад.— М.: Большая российская энциклопедия, 2002.— 1583 с.

Жданович Ю. М.