Правові основи Правові основи соціальної / соціально-педагогічної роботи • 253 • соціальної / соціально-педагогічної роботи

• 254 • Енциклопедія для фахівців соціальної сфери

БЕЗДОГЛЯДНІСТЬ—стан,щовідображаєнеуспішністьсоціалізаціїпідростаючоїосо- бистостійхарактеризуєтьсявідсутністюїїпристосованостідовимог,яківисуваються суспільствомдоповедінкидитини,черезрозірваннячипогіршеннявзаєминзбатька- мичиособами,якіїхзамінюють.

Бездогляднідіти—діти,незабезпеченісприятливимиумовамидляфізичного,ду- ховного та інтелектуального розвитку (матеріальне благополуччя сім’ї, належне ви- ховання,доглядідбайливеставленнядодитини,здороваморальнаатмосфератощо). Дитячабездоглядність—цепослабленнячивідсутністьнаглядузаповедінкою,роз- витком,самопочуттямдитинизбокубатьківчиосіб,якіїхзамінюють.

Бездоглядними дітей можна назвати за наявності двох ознак:якщо дитина певний час живе на вулиці,незалежно від того, благопо- лучна її сім’я чи ні, має вона сім’ю чи є вихованцем інтернатного закладу;якщосім’ядитиниасоціальна(соціальнонеблагополучна),незалежновідтого,чиживедитинавдомачинавулиці.

Змістпоняття«бездогляднадитина»можевиходитипозамежізміступоняття«діти вулиці»,колийдетьсяпродитину,якапозбавленаувагитадоглядубатьків,аленевід-дає перевагу вуличномусередовищу.

Б.—одинізкроківдосоціальноїдезадаптації,безпритульностідітей.Водночасусі безпритульнідітиєбездоглядними.Складністьфеноменапідтверджуєнеможливість інколичітковизначити,доякоїкатегорії—«бездоглядна»чи«безпритульна»—на- лежить дитина.Томупід час ідентифікації важливі не стільки наявність певного міс- цяпроживання,скількитермінїїперебуваннянавулиці(досвід«вуличногожиття»), бажанняповернутисявріднудомівкучидержавнийзакладіможливістьреабілітації асоціальнихбатьків.Томуцідвапоняттяпотрібнорозглядатипаралельно,ненамага- ючисьувсіхвипадкахрозмежовуватиїх.

НасучасномуетапіпередумовамиіпричинамиБ.дітейє:соціальнійекономічніас- пекти становища сучасного українського суспільства; функціональнанеадекватність сім’ї;відчуженнячасткидітейвідшкільногосередовища;вадитаобмеженістьмож- ливостейсоціалізаціїдитинивінтернатнихзакладах;проблемиворганізаціїдозвілля дітей;впливзасобівмасовоїінформаціїнапроявинегативноїповедінкидітей.

Залежно від зв’язків з родиною чи інституціями, що її замінюють, сьогодні серед бездоглядних дітей в Україні, життєдіяльність яких переважно відбувається в умо- вахвулиці,виділяютьтакікатегорії:немаютьбатьківіживутьнавулиці,діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, покинуті діти, діти-втікачі здержавних установ;маютьбатьків,пішлиздому(чиїхзвідтивигнали),постійноживутьнавулиці, їхнізв’язкизсім’єюповністюрозірвані;маютьбатьків,алеперіодичноживутьтовдо- ма,тонавулиці;маютьбатьків,навулиціпроводятьувесьденьчиніч(зв’язкизсім’єю напружені). Контингент «бездоглядних» сьогодні поповнили діти українськихсімей

трудовихмігрантів,дітибатьків,щонемаютьпевногомісцяпроживання(бомжів,бі-женців), діти жінок, що займаютьсяпроституцією.

Наслідкамибездоглядностідітейє:відчуттясамотності,комплексменшовартості, незадоволеністьвласнимжиттям,адиктивністьізалежністьповедінки,дитячазлочин- ність,експлуатаціядітейіторгівляними.

Соціально-педагогічнадопомогабездогляднимдітямнасампередмаєбутиспря- мовананазабезпеченняїхніхправнавідновленнястосунківзбіологічнимибатьками чивихованнявіншомусімейномуоточенні.Затакихобставиннеобхідністюєрозгор- тання реабілітаційної та корекційно-виховної роботи у напрямі як допомоги дитині, такіїїбатькам.Основніправилатакоїроботи:визначенняобсягу,характерутазмісту реабілітаційнихзаходівможливелишенапідставіоцінкипотребдитинитаособистіс- ноорієнтованогопідходудонеї;реабілітаційніпрограмимаютьбутикомплексними; наступністьітривалістьефектусоціально-педагогічноговпливугарантуєтьсяподаль- шимсоціальнимсупроводомдитинитаїїсім’їзамісцемїхпроживання.

Літ.: Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей :Тематичнадержавна доповідь про становищедітейвУкраїні(запідсумками2003р.)/ред.Ж.В.Петрочко,О.О.Яременко.—Київ, 2004;Социологическаяэнциклопедияв2томах.—М.,2003.—Т.1.;ПетрочкоЖ.В.Дітивсклад-них життєвих обставинах: соціально-педагогічне забезпечення прав.— Рівне,2010.

Петрочко Ж. В.

БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ— відсутність у індивідів або сімей постійного житла, що робить неможливимякведенняосілогоспособужиття,такіповноціннефункціонуванняусу- спільстві.Цестійкий,тривалийучасістанпобутовоїневлаштованості,щонедаєзмогилюдині задовольнити власніпотреби.

ЯвищеБ.існувало завжди, але найбільшого поширення воно набуває в періодисоціальнихпотрясіньілих,томуєіндикаторомцивілізованостітарівняморалівсу-спільстві.Точнастатистикапрокількістьбезпритульних(бездомних)вУкраїнівідсут- ня.Основнімісцяперебуваннябезпритульних—вокзаливеликихміст,підвальніпри- міщення.СоціологіполітологЕ.Гідденсвідзначає,щокатегоріябезпритульнихлюдей доситьзмішана.Більшістьзнихнеєдушевнохворими,алкоголікамичиспоживачами наркотиків.Целюди,котріопинилисянавулицітому,щопережилиособистікатастро- фи/кризи.

Б.маєіндивідуальний(покиданнядомучерезконфлікт,втратажитлачерезжитло- вімахінації),груповий(кочівніцигани,груписімеймігрантівзіншихкраїн)імасовий(біженці)прояви.Носитьвідкритийіприхованийхарактерзалежновідреєстраціїбездомних;латентний— коли люди, які не мають постійного житла, проживають узакинутих,опустілихбудинках,щобудутьзносити,знаходятьтимчасовийпритулок удрузів,проживаютьунедобудованихприміщенняхтощо.

Б.як соціально-економічне й соціально-правове явище характеризується довго- тривалоювідсутністювлюдейжитлачерезрізніпричини.Середних:спадвиробни- цтвайпоширеннябезробіття;нестачадешевогожитла,малозабезпеченістьзначної кількостігромадян;стансоціальногоздоров’ясуспільства(наявністьдушевнохворих, осіб з девіантною поведінкою, функціональна неспроможність сімей тощо); слабкі можливості реалізації соціальних програм з надання допомоги малозабезпеченим, представникам груп ризику; війни, локальні конфлікти, стихійні лиха тощо. Бездо- мніживутьвекстремальнихумовах,немаютьможливостіодержатиосвіту,духовно

такультурнорозвиватися,їмневідомівідчуттязахищеностітапотрібності.Воничасті- шезавсебеззахисніпередморальним,соціальниміфізичнимнасильством.

Цякатегоріянаселеннястановитьпотенційнузагрозудлясуспільства,оскількивід- сутність змоги отримати й утримувати житло, знайти роботу штовхає їх на злочини. Наслідкибездомностізакономірні:венеричнізахворювання,участьуконфліктах,за- грозапоширенняВІЛ-інфекції,зловживанняалкоголемінаркотиками,психічнівідхи- леннячерезбракуваги,дискримінаціяінасильство.

Безпритульність існує практично в усіх країнах. Найбільш поширена безпритуль- ністьукраїнах,щорозвиваються:Азії,Африки,ЛатинськоїАмерики.Помітноменше бездомних у країнах Скандинавії, Франції, Німеччині. Масова безпритульність хара- ктернадлявеликихміст,особливодлямегаполісів.

Проблема безпритульності (бездомності) потребує швидкого втручання й реаль-нихзмін.Убільшостікраїнвирішенняцієїпроблемизалежитьвідсамоїлюдини,їїможливостікупитичинайнятижитло,ігарантійдержави(житловебудівництво,охо- ронавласності,комунальнеобслуговування).Протенаданняжитла—целишечаст- коверозв’язанняпроблембезпритульних.БагатоаспектністьБ.вимагаєрозв’язаннякомплекснихзавдань.Зокрема,вУкраїнідопомогабезпритульнимполягаєувід-критті як державних, так і недержавних притулків, центрів соціальної та соціально-психологічної реабілітації, телефонівдовіри.

Особливоважкимєстановищебезпритульнихдітей.Цедіти,якібулипокинутібать- ками,самізалишилисім’їабодитячізаклади,девонивиховувалися,інемаютьпевно- гомісцяпроживання(відповіднодоЗаконуУкраїни«Проохоронудитинства»).

ПроблемадитячоїБ.неновадляУкраїни.ВиокремлюютьчотирихвилімасовоїБ.дітей:першахвилязародиласязацарськоїРосії(1910р.—до2,5млн.безпритульних дітей) й істотно посилилася в складних історичних умовах наступного десятиліття: Першасвітовавійна,революція,громадянськавійна,біженство,евакуація,голод,без- робіттятощо(1921р.—до4,5млн.безпритульнихдітей).У1931–1933рр.ХХст.виникла новахвилябезпритульності,породженаколективізацією,голодомором,репресіями.Третюхвилю масової безпритульності спричинила друга світова війна, яка зробила сиротами та безпритульними мільйони дітей. Зростання масштабівбезпритульностівпострадянськихкраїнах,утомучислійвУкраїні,відмічаєтьсяв90-ірр.ХХст.якна-слідоксоціально-економічнихпотрясіньперехідногоперіоду.Нажаль,ценегативне явищенеподоланойсьогодні.

Упершірокиіснуваннярадянськоївладиорганисоціально-правовогозахистувели боротьбу виключно з фізичною занедбаністю дітей, у яких не було жодних за- собівдляіснування.Цейтипбезпритульностібувздебільшогонаслідкомімперіаліс- тичної та громадянської воєн,голоду.У 1919 — середині 1920 рр. у середовищібез- притульних відбулися якісні зміни: діти, які мали батьків, становили 37 % відзагалу,напівсироти—33%,круглісироти—30%.Загальнамасабезпритульнихізтих,якімали батьків,— це діти найбіднішого прошарку населення робітників і селян. Збіль- шення в роки Другої світової війни числа безпритульних дітей зумовленопередусім масовоюзагибеллюїхніхбатьків—якнафронтахвідбойовихдій,таківтилувідхво- роб,різнихнасильствізлигоднів.Сьогодніявищебезпритульностідітейбезпосеред- ньопов’язанеізсоціальнимсирітством,обумовленимзначноюміроюкризоюсімей- них взаємин, збільшенням числа неблагополучних сімей, послабленням виховної функціїсім’ї.Ситуаціюускладнюєйте,щонавулицюпотрапляютьпередусімдіти,чиї

батькиведутьасоціальнийспосібжиття,алкоголіки,наркомани.Такідітискладніше піддаютьсяреабілітаційнимзаходам,частонепрагнутьпозбутисяшкідливихзвичок, змінитивиробленийстильжиття.

Явищедитячоїбезпритульності—складнейнеоднозначне.Воноузагальненови- значаєтьсяпоняттям«дітивулиці»таіснуєвбагатьохкраїнахсвіту,утомучислійзви- сокимрівнемсоціально-економічногорозвитку.Йогоспецифікатакожзалежитьвід соціально-політичнихумовтанаціонально-культурнихтрадиційконкретногосоціуму.Так,уШвеціїдітей,щонеконтактуютьзбатьками,проводятьбільшістьчасувтимча- совихінепризначенихдляпроживанняприміщенняхтанавулицях,називають«по- кинутими».ВІталіїстосовнодитячоїбезпритульностівживаєтьсятермін«неповнолітні групи ризику». У Великобританії осіб вулиці залежно від віку називають: «юні втіка- чі»—дітидо18років,якіпішлиздомучивиховноїустанови;«молодібездомні»—осо- би,якінемаютьроботитапостійногомісцяпроживання;«ті,щосплятьнавулиці»— підліткиймолодь,якінемаютьпостійногопритулку,ночуютьпідмостамитаврізних вуличнихспорудах.УГреції,Туреччині,Угорщині,Хорватії«дітьмивулиці»називають переважноциганчатідітейбіженців.

Ще в 1919–20-і рр. фахівцями було зроблено висновок, що наявність численного контингентубезпритульнихдітейпороджуєспорідненіабопохідніпроблеминелише вїхсередовищі,алеймаєнебезпечнутенденціюдо«соціальногоінфікування»дітейз більш-меншблагополучногосередовища.Сучаснасуспільнапрактикацілкомпідтвер-джує цеспостереження.

Головнезавданнясоціально-педагогічної роботи з безпритульними дітьми з ме- тоюзабезпеченняїхніхправ—безповоротневилученнядітейзвуличногосередови- ща. Для мінімізації проявів соціально-психологічних деформацій підростаючої осо- бистості важливо гарантувати їй фізичну, психологічну й соціальну безпеку, а також надатиінформаціютаресурсидлясамостійногоопорунегативнимвпливам.

Літ.:ДжериД.,ДжериДж.Большойтолковыйсоциологическийсловарь:В2-хтомах/пер.с англ. Н. Н. Марчук.— М.: Вече,АСТ,1999; Словарь-справочник по социальной работе /под ред.Е.И.Холостовой.—М.,1997;Соціальнаробота:Короткийенциклопедичнийсловник.–К.: ДЦССМ,2002;Проблемибездоглядностітабезпритульностідітей:Тематичнадержавнадопо- відьпростановищедітейвУкраїні(запідсумками2003р.)/ред.Ж.В.Петрочко,О.О.Яремен- ко.—Київ,2004;ПетрочкоЖ.В.Дітивскладнихжиттєвихобставинах:соціально-педагогічнезабезпечення прав.— Рівне,2010.

Петрочко Ж. В.

ВІДНОВНЕ ПРАВОСУДДЯ— юридичний і соціально-педагогічний підхіддорозв’язанняситуацій,пов’язанихізпорушеннямзакону,щопередбачаєвзаємодію правопорушниківіпотерпілих,спрямованунавизначеннятабезпосереднєподолан- ня(компенсацію)самимиправопорушникамивсіхнаслідківправопорушення.Навід- міну від традиційного карного правосуддяВ. п.спрямоване не на формальне пока- раннявинногозапорушенняправопорядку,анавідновленняправтавідшкодування збитків(якматеріальних,фізичних,такіморальних)усіхсторінзлочину.Ключовими елементамиВ. п.є компенсація внаслідок правосуддя реальних наслідків правопо- рушення для всіх, хто їх зазнав; безпосередня добровільна участь правопорушників іпостраждалихуприйняттійвиконаннірішеннящодокомпенсаціїзавданихзбитків; незалежнепосередництвоувзаємодіїміжсторонамиправопорушення;застосування

заходівщодореабілітаціїтареінтеграціїпотерпілихіправопорушниківівідновлення суспільногомирувгромаді,деставсязлочин.В.п.впроваджуєтьсядержавнимиуста- новамитагромадськимиорганізаціямиуформіпрограм,спрямованихнапримирен- няправопорушниківіпотерпілих,наданнядопомогипостраждалимунаслідокправо- порушень,назалученнягромаддоподоланняконфліктів,усуненнянаслідківзлочинів іпопередженняїхповторення.

ПрограмиВ.п.почализастосовуватисьзкін.70-хрр.XXст.інабулиширокогопо-ширення в Австралії, Новій Зеландії, країнах Північної Америки, Західної, Централь-ноїтаСхідноїЄвропи.Сутність,умовиташляхизастосуванняВ.п.розкритівпрацяхГ.Зера,М.Райта,Р.Максудова,М.Флямера,А.Горової,Р.Коваля,В.Землянськоїтаін.

УпровадженняВ.п.передбачаєзмінутрадиційногоставленнясуспільствадосуті злочину, відповідальності та покарання. Відповідно до відновного підходу злочин трактуєтьсянеякформальнепорушеннязакону,аякконфліктміжіндивідами,унаслі- докякогостраждаютьконкретнілюди—потерпілі,винуватцітабезпосереднєоточен- няобохсторін.Відповідноправосуддямаєполягатиувстановленніосіб,постражда- лихвнаслідокзлочину,визначенняхарактерузавданоїїмшкодиіспрямуваннязусильвиннихузлочинінаусуненняцієїшкоди.МетоюВ.п.євідновлення(нормалізація)стану потерпілих, правопорушників і громадського порядку, порушених унаслідок злочину.В.п.передбачаєвизнанняправопорушникомсвоєївідповідальностізаскоє- нетаприйняттянасебеобов’язківщодовиправленнянаслідківзлочинудлявсіх,хто відньогопостраждав,усуненнячинниківтаобставин,щопризвелийогодоскоєння злочину,іуникненняподібнихдійумайбутньому.Способикомпенсаціїнаслідківзло- чинувизначаютьсявпроцесізустрічіпостраждалоїсторонизправопорушником,при чому остаточне рішення приймають саме постраждалі.Результатомзустрічі сторін злочинуповиннобутивизнаннянесправедливостітого,щовідбулося,розумінняпра- вопорушникомнаслідківскоєного,нормалізаціястанупотерпілих,домовленістьпро способивиправленняситуаціїтапроучастьуцьомуправопорушника,визначенняза- ходівщодопопередженняповторнихправопорушень.Виконанняправопорушником взятих у ході зустрічі зобов’язань відбувається під контролем і за допомогою самих потерпілих,соціальногооточенняправопорушникатамісцевоїгромади.

ПроцесВ.п.можерозпочинатисядозбудженнякримінальноїсправи,наетапіроз- слідуванняаборозглядусправиусуді.Вінпередбачаєпідготовкуйпроведеннязадо- помогоюнезалежного посередника(координатора, медіатора) зустрічі потерпілих, винуватцівтаіншихосіб,присутністьякихєнеобхідноюдлясторінзлочину(відновної процедури).Уходізустрічіобговорюютьсяпочуттяучасників,причинийнаслідкиско- єногозлочинуташукаютьсяшляхиїхподолання.Посередникслідкуєзадотриманням цілейзустрічітавстановленихправил,допомагаєсторонамзнайтиспільнумову,ви- словитисвоїдумкийпочуття,досягнутипорозуміння,протесамнебереучастівпри- йнятті рішення. Остаточне рішення щодо шляхів виправлення ситуації та обов’язків правопорушникаприймаєтьсязазгодоюобохсторінізакріплюєтьсявугодіпропри- мирення.Угодаможевключатиякдії,спрямованінаподоланнянаслідківправопору- шення(утомучисліморальних),компенсаціювтрат,такідії,спрямованінаусунення причин правопорушення й попередження нових асоціальних дій правопорушника. Зокрема,угодаможепередбачатиофіційнепринесенняправопорушникомвибачен- няпотерпілому,наданнявинуватцемпобутовоїдопомогипотерпілим,виступправо- порушника на публічних зібраннях з розповіддю про те, що сталося,працевлашту-

ванняправопорушникаабойогоучастьудобровільнихроботахнакористьгромади, проходженнянимкурсулікуванняабопсихотерапіїтощо.Підписанасторонамиугода долучаєтьсядокримінальноїсправийможебутипідставоюдляїїпризупинення,при- пиненняабовраховуватисьсудомпривинесеннівироку.

Основнимиметодамивідновного правосуддяємедіаціяжертвіправопорушниківтавідновніконференції.Медіаціяпередбачаєобговореннянаслідківзлочинуйпри-йняттярішеннящодоїхподоланнябезпосереднімиучасникамиподії.Уролімедіаторів(посередників)виступають,якправило,незалежніфахівці,щопредставляютьгромадськіорганізаціїабопрацюютьнаосновіугодздержавнимислужбами.Методвідновноїконфе-ренції(сімейноїгруповоїнаради)базуєтьсянатрадиційнихдлябільшостінародівспо-собахвирішенняконфліктнихситуаційугромаді.Вінпередбачаєобов’язковезалученнядообговоренняправопорушення,йогонаслідківідоприйняттярішеннячленіврозшире-ноїсім’їправопорушникатапредставниківгромади.Цепідвищуєавторитетконференціїйпосилюєїївиховнийвпливнаправопорушників.Ролькоординаторавідновнихконфе- ренційурізнихкраїнахвиконуютьпрацівникиустановусправахдітей,соціальнихслужб, фахівцігромадськихорганізаційабоавторитетніпредставникигромади.

ДослідженнявказуютьназначніреабілітаційніможливостіпрограмВ.п.:їхза-стосуваннядозволяєправопорушникуусвідомитиреальнінаслідкисвоїхдій,відчути власну провину та відповідальність перед постраждалим і своєю сім’єю, а постраж- далим—отриматиреальнудопомогу(Г.Зер;В.Землянська);усунутистигматизацію правопорушника, сформувати у нього внутрішньоособистісні механізми стримуван- ня протиправних дій, посилити його інтегрованість до позитивних соціальних груп тапрагненнядопозитивнихзмін(Д.Брейтуейт);відновитисоціальнівідносити,пору- шенівнаслідокзлочину(Р.Максудов).Обговоренняпідчасвідновнихпроцедурпри- чинскоєннязлочинівдозволитьпредставникамсімейігромадзрозуміти,щовжиттіїх спільнотпідштовхуєнеповнолітніхдоскоєнняправопорушень,іусунутицічинники, а отже сприятипрофілактицізлочинностінеповнолітніх.

УвітчизнянійпрактиціВ.п.застосовуєтьсящодопідлітківімолодихлюдей,якіздій- снилиделінквентнівчинкитазлочинирізногоступенятяжкості.Якправило,віднов- ніпроцедурипроводятьсянапередодніабопідчассудовогорозглядукримінальних справ.ВідповіднодочинногозаконодавстваУкраїни,угоди,щоукладаютьсявнаслідок відновнихпроцедур,ірезультатиїхвиконанняможутьстатипідставоюдлязвільнення правопорушникавідкримінальноївідповідальності(ст.45–47ККУкраїни),звільнення правопорушникавідпокараннязвипробуванням(ст.75,104)абозастосуваннящодо нього примусових заходів виховного характеру(ст.105), призначення правопоруш- никубільшм’якогопокарання(ст.69).Протеможливепроведеннявідновнихпроце- дур й у процесі виконання покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або при звільненнівідвідбуванняпокараннязвипробуванням,якщоцепередбаченоумова- ми звільнення. Поширеною є також практика застосування різних методівВ. п.для вирішенняконфліктівіподоланнянаслідківінцидентів,щоненосятькримінального характеру,унавчальнихзакладах,трудовихколективах,територіальнихспільнотах.

Літ.: Брейтуэйт Д. Преступление, стыд и воссоединение / под общ. ред. М.Г.Флямера; пер.сангл.Н.Д.Хариковой.—М.:МООЦентр«Судебно-правоваяреформа»,2002.—310 с.; Восстановительный подход в работе с несовершеннолетними правонарушителями (зарубежныйопыт)/сост.Р.Максудов.—М.:Полинрафсервис,2005.—208с.;ЗерГ.Змінаоб’єктива:новийпоглядназлочинтаправосуддя.—К.:Пульсари,2004.—224с.;МорозЛ.І.Су-

часністратегіїміліціїщодопрофілактикиправопорушеньнеповнолітніх:навч.посіб./Л.І.Мо-роз,Р.Г.Коваль,Н.М.Прокопенкотаін;занаук.ред.Л.І.Мороз.—К.:Вид.ПАЛИВОДАА.В.,2008.—220с.;РайтМ.Восстановительноеправосудне—путьксправедливости:симпозиум.— К.:ЗахаренкоВ.А.,2008.—304с.;РозвитокмедіаціївУкраїні.Польсько-українськаспівпраця: збірникстатей/наук.ред.ВойтюкІ.А.—Київ:«Арт-Бюро»,2004.—228с.;ЭрстенИ.Реконструк- циясвязейвсообществе—медиацияивосстановительноеправосудиевЕвропе/И.Эрстен,Р.Маккей,К.Пеликанидр.;пер.сангл.—К.:ИздательЗахаренкоВ.А.,2008.—184с.

Лютий В. П.

ГРОМАДЯНСЬКІПРАВА—(лат.civilisiuris—громадянськіправа)—праваісвободи, якізахищаютьлюдинувсоціумітазабезпечуютьможливістьбратиучастьугромад- ськомуйполітичномужиттісуспільства.Г.п.надаютьможливістьактивноїжиттєдіяль- ності,задоволенняматеріальнихідуховнихпотреб,професійноїсамореалізації.

Структураправлюдиниєскладною,інколинеточновизначеною.Це,зокрема:«пра-валюдини»,«правагромадянина»,«праваісвободилюдини»,«праваіндивіда»,«ко-лективніправа».Усвоїйсукупностівищезазначеніструктурніскладовігромадянськихправлюдиниможназафіксуватияккомплексправісвободлюдиниігромадянина.На різних етапах розвитку суспільства громадянські права можуть бутирізними,аленезаперечнимєфакт,щообов’язководогромадянськихправвідносяться:правоналежного застосування закону (право на справедливий суд); право захистувідпо-літичноїтасоціальноїдискримінації(наосновістаті,релігії,раситощо);політичнісво-боди:свободадумки,свободавіросповідання,свободаслова,свободапреси,атакожправаучастівгромадськихорганізаціях;правоголосуватинавиборахабодомагатисясвогообрання,правоголосу;правонажиття;правонаповагучестітагідностіосо-бистості;правонасвободуйособистіснунедоторканість;недоторканістьприватногожиття,помешкання;свободупересуваннятавиборумісцяпроживання;свободаду-мокіслова,вільневираженнясвоїхпоглядівіпереконань;свободавиборунаціональ-ностітавиборумовиспілкування;правонасудовийрозгляд;правонапрезумпціюне-

винуватості; свобода висловлення поглядів; свобода інформації тощо.

Суттєвийвнесокурозвитоктеоріїтапрактикигромадянськихправ,громадянської культури, громадянськості зробили І. Бондаренко, О. Борисенко, О. Васильченко, П.Вербицька,Т.Демиденко,Н.Дерев’янко,П.Зільберман,Т.Зелюк,О.Клипко,Т.Клин- ченко,О.Коганов,О.Кокун,С.Рябова,О.Сухомлинська,А.Скрипкатаінші.

Однимізпріоритетівефективногоформуваннягромадянськостіособистості,утому числі її громадянських прав, є інтеграція виховних соціальних впливів — взаємодіявсіхіснуючихусуспільствісоціальнихінститутів,якімаютьвідношеннядопроцесуформуваннятастановленняособистості.

Самеінтеграціявиховнихсоціальнихвпливівєнайбільшправильнимідосконалим шляхомустановленнікожноїособистостіякгромадянинаУкраїни.

Основнимиінтеграційнимичинникамиформуваннягромадянськихякостейособис-тостінасучасномуетапірозвиткуУкраїнськогосуспільстває:мегафактори(космос, планета, світ),макрофактори(країна, етнос, суспільство, держава);мезофактори(тип поселення, засоби масової інформації, субкультура);мікрофактори(сім’я, су- сідство,групиоднолітків,виховніорганізації,громадськіоб’єднання,друзітощо),які постійнознаходятьсявінтеграційномуполі,взаємодіють,доповнюючиізбагачуючиодинодного.

Концептуальні засади формування громадянськості сучасної особистості і їїГ.п.ґрунтуютьсянастратегічнихітактичнихпідходахдогромадянськоїосвітикраїнЄвро-союзу.Проголошеннякраїнами-членамиЄвросоюзуініціативидемократичногогро-мадянстватаінтегруванняцихпрагненьідіяльностівособистіснупрактикуосвіти,професійної підготовки, культурної політики є дійсно пріоритетним напрямкомсьо- годення.Цілкомзакономірно,щогромадянськійособистіправавідносятьсядооднієї групи прав, до яких входять здебільшого однорідні права, зокрема: право нажиття, правонасвободу,особистунедоторканістьтощо.

ВосновнійсвоїйзмістовнійсутіідеяГ.п.виростаєвідтрадиційноговизнанняправ людини::рівністьпередзаконом,свободасловайсовісті,утвердженняправполітич- них,соціальнихтощо.

Убудь-якомусоціумі,усучасномузокрема,обмеженняГ.п.заознакамистаті,расо- вої,класової,релігійноїприналежностірозцінюютьсяякпорушеннястатусугромадя-нина, що суперечить ідеаламдемократії.

У демократичному суспільстві будь-які суперечки, проблеми, непорозуміння, які виникаютьстосовногромадянськихправ,вирішуютьсявиключносудоміздійснюєть- сяназасадахконституційноїзаконності.

Однимзнайважливішихзавданьсучасноївітчизняноїосвітиєпідготовкасвідомих іактивнихгромадян,якідобрерозуміютьсвоїГ.п.тасвободи,можутьбратинасебе суспільнувідповідальність,вирішуватипроблеми,зякимивонистикаютьсявжезараз, іті,щобудутьвиникативпродовжжиттєвоїтапрофесійноїсамореалізації.Водночас, демократичні цінності та навички вирішення соціально важливих проблем можуть формуватисявиключнонабазідосконалосформованихГ.п.Життєватаосвітняпрак- тика доводить, що найбільш успішно вищезазначені цінності та якості, у тому числіГ.п.,формуютьсятанабуваютьсяпідчассоціальноїпрактики.

Досвід соціально-педагогічної практики останніх років дає підставу стверджува- ти, що в сучасній освітній практиці, зокрема в період модернізації тареформування українськоїосвіти,самеінтеграціявиховнихсоціальнихвпливівсуспільстваєоднимз найбільшоптимальнихшляхівформуваннягромадянськостісучасноїособистості,що євагомимісуттєвимпідґрунтямсформованихгромадянськихправуспішногогрома-дянинадержави.

Літ.:БевзТ.Українськадержавністьіідеологія,політика,практика(Системанародоправствау теоретичнійспадщиніН.Я.Григорієва).—К.:ІПіВНД,2004.—248с.;Енциклопедіяосвіти/За ред.В.І.Кременя.—К.:ХрінкомІнтер,2008.;ЧорнаК.І.Вихованнягромадянина,патріота,гу-маніста: Навчально-методичний посібник. — К.:ТОВ«ХІК», 2004.— 96 с.; Громадянин – Держава

–Громадянськевиховання:Антологія/упорядники:М.П.РагозініО.В.Сухомлинська.—До- нецьк:Донбас,2002.—262с.;СухомлинськаО.Концепціягромадянськоговихованняособис- тостівумовахрозвиткуукраїнськоїдержавності//Дошкільневиховання.—2003.—№2.—С.3–9.

Чернуха Н. М.

ДИСКРИМІНАЦІЯ— будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, щозаперечуєабозменшуєрівнездійсненняправ.Поняттяохоплюєвиключенняабо обмеженняможливостейдлячленівпевноїгрупивідносноможливостейіншихгруп.

ПідставоюдляД.,можутьбути:стать,релігійніпогляди,расованалежність,колір шкіри,етнічнепоходження,мова,сімейнийстан,політичнійіншіпогляди,економічне

таіншестановище,місценародженняабопроживання,вік,станздоров’я,народження дитини,статустощо.

Д.маєдвіформи:а)dejure,закріпленавзаконах;б)defacto,укоріненавсоціаль-нихзвичаях.НавідмінувідД.dejure,щоможебутизнищенашляхомзмінизаконів,Д.defactoзнищитинепросто.

РозрізняютьпрямуінепрямуД.ПрямаД.характеризуєтьсяякнамірдискримі-нувати особу чигрупу.НепрямаД. зумовлена впливом політики або конкретних за- ходів:відбуваєтьсятоді,колиформальнонейтральніправила,критеріїабопрактикаставлятьdefactoособуабоосібпевноїменшинивневигіднестановищепорівнянозіншими.Прикладамиможутьбути:мінімальнийкритерійростудляпевноїпрофесії (завдякичомусередзаявниківможебутивиключенонабагатобільшежінок,ніжчоло- віків);абожненайматилюдейзпевниміміджем—жінокздовгимиспідницями(під щопідпадаютьмусульманки),чоловіківіздовгимволоссямабоізсережкамиувухах (підщопідпадаютьчоловікиізпевнимособистимсмаком)іт.ін.

Д. за ознакою раси, релігії, гендера, етнічної приналежності, походження, націо- нальності, сексуальної орієнтації заборонена в багатьох міжнародних документах з правлюдини,атакожнаціональномузаконодавствіУкраїни—КонвенціяхООНпро ліквідаціювсіхформД.щодожіноктапроліквідаціювсіхформрасовоїД.,КонвенціїМОПпродискримінаціювгалузінаймуіпраці(1958р.),КонвенціїООНпрозапобі-ганнядискримінаціївгалузіосвіти(1960р.)таін.УПротоколі№12доЄвропейської Конвенції про основні права та свободи громадян встановлюється загальна заборо- надискримінації(ст.1):«держави—члениРадиЄвропи,якіпідписалицейПротокол, беручидоувагиосновоположнийпринцип,відповіднодоякоговсіособиєрівними передзакономімаютьправонарівнийзахистзазаконом;будучисповненимирішу- чостівжитиподальшихзаходівдлясприяннярівностівсіхосібшляхомколективного застосування загальної заборониД.за допомогою Конвенції про захист прав люди- ниіосновоположнихсвобод,підписаноївРимі4листопада1950р.домовилися»,що

«здійсненнябудь-якогопередбаченогозакономправазабезпечуєтьсябезД.забудь- якоюознакою,наприклад,заознакоюстаті,раси,кольорушкіри,мови,релігії,політич- нихчиіншихпереконань,національногочисоціальногопоходження,належностідо національноїменшини,майновогостану,народженняабозаіншоюознакою.Ніхтоне можебутидискримінованийбудь-якиморганомдержавноївладизабудь-якоюозна- кою».УміжнароднихвідношенняхпоняттяД.такожохоплюєвідношеннядодержа- ви(абогрупідержав),зазіханнянаїїправа,щозагрожуєзагальновизнанимзвичаяміпринципам міжнародногоправа.

Ст.24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні конституційніправаісвободиієрівнимипередзаконом.Неможебутипривілеївчиобмеженьзаознакамираси,кольорушкіри,політичних,релігійнихтаіншихпереконань,статі,ет-нічногойсоціальногопоходження,майновогостану,місцяпроживання,замовнимиабо іншимиознаками.

ПротилежнеповідношеннюдоД.явищестановитьпозитивнаД.,підякоюрозу- міються політичні заходи, спрямовані на врахування статі, раси або етнічної прина- лежностісуб’єктазметоюзабезпеченнярівностіможливостейдляпредставниківгруп населення,якіпіддаютьсяабопіддавалисяД.ТермінипозитивнаД.тапозитивнідіїви- глядаютьнеоднозначними,бонеобмежуєтьсятимчасовимиспеціальнимизасобами (п.1ст.4КонвенціїпроліквідаціювсіхформД.жінок).Чинникомподоланнягендерної

нерівності, орієнтованим на збільшення представленості жінок у сфері політики,за- йнятості,освітиібізнесу,зякихвонибулиісторичновиключені,єтимчасовіспеціальні заходи,щовстановлюютьсяст.4КонвенціїпроліквідаціювсіхформД.жінок.

УКонвенціїООНпроліквідаціювсіхформрасовоїД.надаєтьсявизначенняпонят- тя «расовоїД.»—будь-яке розрізнення, виняток,обмеження чи перевага, основані наознакахраси,кольорушкіри,родового,національногочиетнічногопоходження, метоюабонаслідкомякихєзнищенняабоприменшеннявизнання,використаннячи здійсненнянарівнихзасадахправлюдинитаосновнихсвободуполітичній,економіч- ній,соціальній,культурнійчибудь-якихіншихгалузяхсуспільногожиття.

Уст.1ЗаконуУкраїни«Прозабезпеченнярівнихправтаможливостейжінокічо-ловіків»,Д.визначаєтьсяяк«діїчибездіяльність,щовиражаютьбудь-якерозрізнення, винятокабопривілеїзаознакоюстаті,якщовониспрямованінаобмеженняабоуне- можливлюютьвизнання,користуваннячиздійсненнянарівнихпідставахправісво- бодлюдинидляжінокічоловіків».

УКонвенціїООНпроліквідаціюД.щодожінокнаводитьсявизначенняпоняття«Д.жінок» — будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі, які спря- мованінапослабленнячизведеннянанівецьвизнання,користуванняабоздійснення жінками,незалежновідїхньогосімейногостану,наосновірівноправностічоловіківі жінок,правлюдинитаосновнихсвободуполітичній,економічній,соціальній,громад- ськійабобудь-якійіншійгалузі».УпершевційКонвенціїнарівніміжнароднихнорм наголошувалосьнавідповідальностіурядівзаД.жінок.Праважінок,якісоціальніта культурніправа,можутьгарантуватисятількидержавою,щоробитьособливоважли- вимрозробкучуйноїполітикивційсфері.ТожКонвенціямаєвідіграватиівбагатьох випадкахвідіграєролькаталізаторарозвиткудержавноїполітикинанаціональному таміжнародномурівнях.УнійупершемовазайшлапровідповідальністьурядівзаД.нелишевсуспільній,алейуприватнійсфері,тобтозаД.вродині.Упершебуласфор- мульовананеобхідністьталегітимністьзастосуваннядержавамипозитивнихтимчасо- вихдій,упровадженняякихприскорюєліквідаціюД.заознакоюстаті.Ст.1–5і24вка- зуютьнатризобов’язаннядержав,якіповинніздійснюватисякомплекснойвиходити замежіформальногоправовогоаспекту.Першезобов’язання—забезпеченнявідсут- ностіпрямоїчинепрямоїД.щодожінокузаконодавствітазабезпеченнізахистужінок відД.збокудержавноївлади,судовихорганів,організацій,підприємствіосіббудь- якоїформивласностізадопомогоюсанкційтаіншихзасобів.Другезобов’язання—у покращенніфактичногостановищажінокшляхомздійсненняконкретнихйефектив- нихстратегійіпрограм.Третєстосуєтьсярішенняпроблем,пов’язанихзвідносинами міжчоловікамиіжінками,атакожгендернимистереотипами,якінегативновпливають нажінокнелишечерездіїокремихосіб,айунаслідокзастосуваннязаконодавствата окремихдійзбокуорганізаційнезалежновідформвласності.

Правовийзахистрівностізабезпечуєтьсязадопомогоюрізнихгалузейправа—ци- вільного,сімейного,трудового,адміністративного,кримінальноготощо,якимивста- новленовідповідальністьзапорушеннярівноправностігромадянзалежновідознак, перелічених вище. Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить поняттяД.,щоускладнюєзахиствідпорушенняправ.Такаситуаціяпотребуєрозроб- китавнесеннязмінузаконодавчіакти.

ВідповідальністьзаД.передбаченаКримінальнимкодексомУкраїни(ККУ).Ст.161 ККУ«Порушеннярівноправностігромадянзалежновідїхрасової,національноїналеж-

ностіабоставленнядорелігії»уякостіоднієїзформцьогозлочинупередбачаєпряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв гро- мадянзаознакамираси,кольорушкіри,політичних,релігійнихтаіншихпереконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовнимиабоіншимиознаками.Кримінальнавідповідальністьпередбаченазаумисні дії,щополягаютьупрямомучинепрямомуобмеженніправабовстановленніпрямих чинепрямихпривілеївгромадянзалежновідознак,щозгадуються.Цякримінально- правова норма носить переважно декларативний характер, її застосування напрак- тиціфактичновідсутнє.

Зоб’єктивногобокузлочинхарактеризуєтьсявчиненнямоднієїзнаступнихдійщодогромадянзаознаками,яківідносятьсядоцієїстатті:прямомуобмеженніправ громадян;непрямомуобмеженні;встановленніпрямихпривілеївгромадян;встанов- леннінепрямихпривілеїв.

Уст.22ЗаконуУкраїни«Прозабезпеченнярівнихправтаможливостейчоловіківта жінок»йдетьсяпроможливостіоскарженняД.заознакоюстаті,якимиє:а)звернення зіскаргоюдоУповноваженогоВерховноїРадиУкраїнизправлюдини;б)зверненнядо спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рівних правтаможливостейжінокічоловіків;в)зверненнядоуповноваженихосіб(коорди- наторів)зпитаньзабезпеченнярівнихправтаможливостейжінокічоловіківворганах виконавчоївладитаорганахмісцевогосамоврядування(якимивизначенізаступники керівниківцентральнихорганіввиконавчоївладитаобласнихдержавнихадміністра- цій);г)зверненнядоправоохороннихорганівдержави;ґ)зверненнядосуду;д)надси- ланняповідомленьдоКомітетуООНзліквідаціїдискримінаціїщодожінокуразі,якщо вичерпані внутрішні засоби правового захисту або якщо застосування таких засобів захистуневиправданозатягується,атакожувипадках,колимаютьмісцесерйознічи систематичніпорушенняправ,викладенихуКонвенції.Останніймеханізмзабезпечу- єтьсяположеннямиФакультативногопротоколудоКонвенціїООНпроліквідаціювсіх формД.щодожінок(1999р.),ратифікованийУкраїноюв2003р.Відповіднодост.17 Протоколу,застереженнядоньогонедопускаються.Говоритипройогоефективність покизарано.

У2010р.приМіністерствіУкраїниусправахсім’ї,молодітаспортустворенаЕкс-пертнаРадазпитаньрозглядузверненьзафактамиД.заознакоюстаті(наказ№3036 від 06.09.2010), затверджене Положення про неї. Протягом засідань у 2010-2011 р. розглядалися скарги наД. у рекламі, дискримінаційні вислови керівників держави,дискримінаційні нормативні документитощо.

Літ.:ГутороваН.Проблемикримінально-правовогозахистугендерноїрівностівУкраїні//Впро- вадження гендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України: матеріали між- народноїнауково-практичноїконференції(м.Євпаторія,18-20травня2005р)—К.:Міленіум, 2005;ЗаконУкраїни«Прозабезпеченнярівнихправтаможливостейжінокічоловіків»[Елек- троннийресурс]ЗаконодавствоУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2866-15—13.06.2012—Загол.зекрану;ГендерніаспектиЄвро- пейського права. Досвід адаптації законодавства країн Центральної та Східної Європи.Круг.стіл11.10.2005року.Стенограф.звіт.—Київ.—2006.—72с.,ЗаконУкраїни«Просудоустрій» [Електроннийресурс]ЗаконодавствоУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3018-14—03.08.2010—Загол.зекрану;КоментардоЗако- ну України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». — Київ,ПРО-

ОН.—2011.КонвенціяООНпроліквідаціювсіхформдискримінаціїщодожінок[Електронний ресурс]ЗаконодавствоУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_207— 06.10.1999 — Загол. з екрану; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінаціїщодожінок(науково-практичнийкоментар)/О.М.Руднєва,Г.О.Христова,О.О. Уваровітаін.;Занаук.ред.О.М.Руднєвої.—Харків,2005.ЛевченкоК.Б.Проблемніпитання оскарженнядискримінаціїзаознакоюстаті//НауковийвісникНУБПУ:Серія«Право»/ред.кол.: Д.О.Мельничук(голова)таін.—Київ,2010;Міжнароднаконвенціяпроліквідаціювсіхформ расовоїдискримінації[Електроннийресурс]ЗаконодавствоУкраїни.—Режимдоступу:www/ URL:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_105&p=1300991519833345— 04.02.1994—Загол.зекрану;ФакультативнийпротоколдоКонвенціїООНпроліквідаціювсіх формдискримінаціїщодожінок[Електроннийресурс]ЗаконодавствоУкраїни.—Режимдо-ступу: www/ URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_794— 05.06.2003 — Загол. з екрану;ПроектЗаконуУкраїни№10468«ПрозасадизапобіганнятапротидіїдискримінаціївУкраїні» жінок[Електроннийресурс]ВерховнаРадаУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=43370 — 05.07.2012 — Загол. зекрану.

Левченко К. Б.

ЕКСПЛУАТАЦІЯДИТИНИ— (фр. еxploitation — використання, визиск) — безоплатне привласненнярезультатівпрацідитини,використаннядитинидляотриманнявигод чи задоволення власних потреб. Виділяють такі видиЕ. д.: комерційна сексуальна експлуатація,експлуатаціядитячоїпраці,втягненняузлочиннудіяльність,втягнення дожебрацтва,використанняузбройнихконфліктах.

ПідкомерційноюсексуальноюЕ.д.розуміютьвикористаннядітейдлязадоволення статевоїпристрастібудь-якимспособомзоплатоюцьогоабобезтакоїзметоюотри- мання прибутку або будь-якою іншою корисливою метою. Комерційна сексуальнаЕ.д.єформоюпримусутанасильстванаддитиною.Донеївідносятьдитячупрости- туцію,дитячупорнографію,раннішлюби.Дитячапроституція—використаннядити- ни з метою сексуальних дій для отримання оплати чи іншої винагороди в будь-якійформі.ЗаданимиДитячогофондуООН(ЮНІСЕФ),близько2800дітейусвітіщодняпримушуютьдозаняттяпроституцією.Дитячапорнографія—будь-яке,незалежновід форми,представленнядитини,щобереучастьуреальнихчиуявнихсексуальнихдіях, абопоказстатевихорганівдитиниізсексуальниминамірами.Просліджуєтьсячіткий зв’язокміжпорнографієютанасильствомнаддітьмивреальномусвіті.Діти,втягнуті в створення порнографічної продукції, часто піддаються сексуальному та іншим ви- дамнасильства.Біля12млн.зразківдитячихпорнографічнихзображеньєдоступни- мивІнтернеті.Останнімчасомвиділяютьокремийвиддитячоїпроституції—туризмз метоюсексуальнихстосунківздітьми.ЦейвидсексуальноїЕ.д.можевикористовува- тисьякіноземцями,такігромадянамикраїнипереважновкурортних,прикордонних містахзметоюотриманнядешевихсексуальнихпослугвіддітей.ВУкраїнівжезафік- сованіфактисексуальноготуризмугромадянФранції,Швеції,США,Німеччини,Італії, Туреччинитадеякихіншихкраїн.Раннішлюби—цешлюбизаучастідітей.Вонинеє поширенимивУкраїні.Удеякихкраїнах(Індія,Непал,країниЦентральноїАзії)ранні шлюбипов’язанізрелігійноюпрактикою,щочастоєзавуальованоюформоюдитячоїпроституції.

Підексплуатацієюдитячоїпрацірозуміютьвикористаннянайманоїпрацідітей бездотриманнявимогчинногозаконодавствастосовновіку,зякогодозволяєтьсяпрацевлаштування,нормуванняїїоплатитазабезпеченнянормативнихвимогїїбез-

пекидляздоров’я,наданнясоціальнихтаіншихгарантій.ЗаданимиМіжнародної організаціїпраці(МОП)вусьомусвітіпонад218млн.дітейвікомвід5до14роківпрацюють,щобвижити.ОсновнівидидитячоїпрацівУкраїні:виснажливайнадмір- нотривалапрацядітейудомашньомугосподарстві;роботавпромисловості,вуста- новахтаорганізаціях,яканевідповідаєфізичнимірозумовимздібностямдітей,шко- дить їхньому здоров`ю, заважає навчанню та розвитку дитини; робота в сімейному бізнесі,щоперебуваєпозагромадськимтадержавнимконтролем;роботанавулиці в несприятливих погодних умовах, часто й у несприятливому соціальному оточенні (миття автомашин, вулична торгівля, жебракування тощо); найгірші форми дитячої праці(використаннядітейузлочиннійдіяльності,проституції,секс-бізнесі,жебраку- ванні тощо). Найбільшим споживачем дитячої праці є малий бізнес,промисловість,сільське господарство, торгівля, сфера послуг, домашнє господарство, вугільнапро-мисловість,збираннявторинноїсировини,працянавулиці,лісовегосподарство,бу-дівництво.Крімтого,вартозвернутиувагунатакінедослідженітаневивченісферияк дозвілля, домашнє господарство, цирк, спорт, навчальнізаклади,лікувальні за-клади,закладиДепартаментузпитаньвиконанняпокарань.Специфікоюпроблеми експлуатації дитячої праці в Україні є характерне для українців толерантне ставлен-нядопрацідітей,оскількипрацязавждивважаласьспособомвихованнятаосвітидитини. Перетворення праці дітей у «зловживання владою з боку дорослого» зали- шаєтьсядлясуспільствапокиневизначенимпоняттям,щоускладнюєвирішенняцієїпроблеми,такякіпошукрозмежуванняміжексплуатацієюдитячоїпрацітатрудо- вимвихованням.Зметоюідентифікаціїтаоцінкиситуаціїзексплуатацієюдитячої праці,атакожвилученнядітейтаїхнаправленнядлянаданнясоціальноїдопомо- гизапровадженосистемумоніторингудитячоїпраці.Моніторингдитячоїпраці— цеактивнийпроцесщодозупиненнявикористаннядитячоїпраці,якийвключаєвсебездійсненнярегулярнихмоніторинговихвізитівзметоюідентифікаціїдітей, якіпрацюють,проведенняоцінкиризиків,якимвонипідлягають,направленняді-тейдоорганізацій,якінадаютьдопомогу;атакожподальшийнаглядзацимидітьми, для отримання інформації про те, що вилучені діти задоволені отриманими послу-гами;проведеннязнимипросвітницькоїтапрофілактичноїробіт.ВУкраїніцясис- темавпроваджуєтьсявДонецькійіХерсонськійобластях.Зметоюборотьбипротидитячоїпрацічерезпрактичніпроекти,МОПу1992роцізапочаткувалаМіжнародну програмузвикорененнядитячоїпраці(ІПЕК),якасьогоднідієу60країнахсвіту.

Підвтягненнямдітейузлочиннудіяльністьрозуміютьзалученнядітейдовчинен- ня одного чи кількох діянь, передбачених Кримінальним кодексом України в якості злочинів шляхом схилення, примушування, спонукання, умовляння, погрожування, підкупу,обману,розпалюваннянизькихпочуттівчимотивівабобудь-якиміншимспо- собом.Дітейвтягуютьдорозповсюдженнянаркотиківсередсвоїхпідлітків,крадіжок, збутукраденихречейтощо.

Тіснопов’язаназексплуатацієюдитинипроблематоргівлілюдьми,зокремадітьми. Аджеторгівлядітьмиздійснюєтьсядляотриманняприбуткушляхомексплуатаціїріз- нихможливостейтаздібностейдитини.ЗаданимиДитячогофондуООН(ЮНІСЕФ)що- рокуусвітіблизько1млн.200тис.дітейпотерпаєвідторгівлілюдьми.Поширенняцих явищ,пов’язанезекономічнимикризами,політичнимирепресіямитавсезростаючим попитом з боку насильників над дітьми. Корупція й відсутність або невідповідність законів, недотримання існуючих законів — усе це є також факторами, які прямо чи

опосередкованопризводятьдоЕ.д.Недостатнійрівеньобізнаностізпроблемоютаїї можливиминаслідкамисередучнівськоїтастудентськоїмолоді,батьківтавсуспіль- ствізагаломзісвогобокусприяютьзагостреннюпроблем.

Аналізреальнихісторійдітей,якіпотерпіливідторгівлілюдьмийрізнихформекс- плуатації,свідчитьпропричетністьбатьківдоцихситуацій.Вонинайчастішесаміви- ступають торговцями, вербувальниками чи експлуататорами, продаючи своїх дітей абопримушуючиїхпрацюватижебракамивмагазинах,барах,надорогах,ушахтах, сільськогосподарськихугіддях,усекс-індустрії.

Використовуються різні способи втягнення дитини в ситуації експлуатації та тор- гівлідітьми.Деякізпотерпілихувіці11―18роківбулидоведенідонесвідомогостану врезультатівживанняспиртнихнапоїв,наркотиків,токсинів.Дітейзакриваютьуквар- тирах,примушуютьпобиттям,голодомінаркотикамидонаданняпослуг;спробивтечі закінчуютьсяпобиттям,травмамитанавітьсмертю.Поширенимспособомвтягнення дітейвексплуатаціюйторгівлюлюдьми—цепропонуванняпривабливихумов.Проте єбагатовипадків,котрісвідчатьпровикористаннявербувальникамичиексплуатато- рамипримусувтойчиіншийспосіб,погроз.Важливовідзначити,щопотерпаютьвід різнихформексплуатаціїйторгівлілюдьмидітинетількизбідних,алеізцілкомблаго- получнихродин.Е.д.іторгівлянимиможепризвестидосерйознихнаслідківнавсе життяабонавітьпоставитипідзагрозусамежиттядитини,завдаючифізичної,психіч- ної,духовної,моральноїшкоди,включаючизагрозуранньоївагітності,летальніполо- ги,запізненняфізичноготарозумовогорозвитку,травми,фізичнуінвалідністьіхворо- бистатевихорганів,ВІЛ/СНІД.Невикликаєсумнівутойфакт,щопотерпілідітиможуть бутисоціальнодезадаптовані,апроцесреабілітаціїскладнимітравматичним.

Літ.:Інформаційнийвісник:Вищаосвіта.—К.,2006.—№18.—88с.;Запобіганняторгівлілюдьми таексплуатаціїдітей:навч.-метод.посібник/зазаг.ред.К.Б.ЛевченкотаО.А.Удалової.—К.: Версо-04,2005.—210с.;Механізмивзаємодіїорганівдержавноївладитанеурядовихоргані- заційупротидіїжорстокомуповодженнюздітьми:навчально-методичнийпосібник/заред.К.Б.Левченко,І.М.Трубавіної.—К.:Юрисконсульт,2005.—452с.;ОрлеанА.М.,ЛизогубБ.В.Тлумаченнятарозмежуваннятермінів,пов’язанихзсексуальноютаіншоюексплуатацією дітей//Проблемиосвіти:науково-методичнийзбірник,спец.випуск.—К.,2006.—С.30–36;Сис- темазахистудітейвіджорстокогоповодження:навч.—метод.посібник/заред.К.Б.Левченко,І. М. Трубавіної.— К.: Держсоцслужба, 2005.— 396с.

Ковальчук Л. Г.

ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ— будь-які форми фізичного, психічного, сек- суальногоабоекономічноготасоціальногонасиллянаддитиноювсім’їабопозанею (спільнийНаказДержавногокомітетуУкраїниусправахсім’їтамолоді,Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерстваохорони здоров’яУкраїнипрозатвердженняПорядкурозглядузверненьтаповідомленьзпри- водужорстокогоповодженняздітьмиабореальноїзагрозийоговчинення).Сьогодні цеєдинеіснуючевУкраїнівизначенняпоняття«жорстокеповодженняздітьми».Воно зазнаєкритики,головнимчиномчерезте,щотлумачитьдосліджуванийфеноменчерез фактивчиненнянасильства.Алежорстокеповодженнянеобмежуєтьсянасильством, воноєбільшширокимпоняттям.Складністьполягаєщейутому,щонеіснуєюридич- ноговизначення«жорстокеповодження».Тортури,насильство,жорстокеставлення, поводження, що принижує людську гідність,— це все є складовими жорстокогопо-

водження.Жорстокеставленнядодітейзумовлюєтьсяякнедієздатністюізалежністю дитини,їїневміннямсебезахистити,їїслабкістю,такіпозицієюсильного,дорослого, який сам реалізується на дитині, відстоює свою позицію сильного. Інституціональні видижорстокогоповодженняздітьми:усім’ї(батьків,опікунівдітей);ушколі,дитячій установі(вихователівдодітей);умікросередовищідодитини(сусіди,молодьудитя- чомуколективі,увиховнихустановахтощо).Проявамижорстокогоповодженнязді- тьмиєобмандітей,ігноруванняпотребдітей,порушенняїхправ;відсутністьдогляду за ними (чи незадовільний догляд); ізоляція дитини, бойкот (у дитячомуколективі); відсутністьпроявівбатьківськоїлюбові,доброти,чуйності;безвідповідальністьдоді- тей; бездіяльність батьків щодо дитини у скрутній ситуації; насильство в усіх видах; брутальність, глузування, неповага до гідності, особистості дитини; таке ставленнядодитини,якеневраховуєїївік:дитинапростонеможезробитите,щовимагаютьвід неї; авторитарний стиль спілкування з дитиною; нехтування дитиною. Жорстоке поводженняздітьмивиявляєтьсянарівнях:«батьки—діти»(родиннізв’язки),«дорос-лі — діти» (професійне, особисте спілкування), «діти — діти» (міжособистісністосунки),

«діти — чужі, незнайомі» (випадкові зустрічі).

Жорстоке поводження з дітьми в школі, виховній установі з боку вчителів, вихо- вателіввиявляєтьсявприниженнях,постановцівкуток;битті;роздяганнідитинипе- редіншимиякпокаранні;згадуванніприкласіпронедолікидитини,особливостісім’ї, сімейніподії,прояківчителюсталовідомо;непосильнійпраці;ігноруванніфізичних потребдитини(неможнапітидотуалету);існуванні«любимчиків»;підвищеномутоні, крику, необґрунтованих, неадекватних оцінках; суворій дисципліні, яка тримається настраху,аненаінтересідонавчання;авторитаризмі,вимогахбезпояснень;недо- цільнихвимогахдозовнішньоговиглядудитини(зачіски,форми)ізастосовуваннядій щодойогопокращення—підстриганнявласноруч,зняттяприкрас,відбірмобільнихтелефонів тощо; педофілії,розбещенні.

Жорстокеповодженняздітьмивмікросередовищівиявляєтьсявобразливихпрі-звиськах; насміханні над виглядом, видом діяльності, поведінкою дітей, які вирізняють-сясередоднолітків;примушуваннідонегативнихдій(доведи,щонебоїшсявчителя, щотинегіршезаінших—палиш,вживаєшнаркотики,дорослий,займаєшсясексом тощо); бойкоті, ігноруванні; битті; відбиранні у слабших дорогих речей, грошей, їжі; погрозах, приниженнях; примусу до «служіння» сильному — нести портфель, бути напідхваті,чергувати,тощо;зґвалтуваннях;цькуванні.

Жорстокеповодженняздітьмиможебути:брутальним,ігноруючим,контролюю-чим (як гіперопіка), авторитарним,насильницьким.

Серед соціальних і культурних умов, що сприяють жорстокому поводженню з ді- тьмислідвиділити:відсутністьусоціальнійсвідомостінеприйняттятілеснихпокарань,культнасильствавзасобахмасовоїінформації,відсутністьефективноїпрофілактичної політикидержави,недостатнєрозумінняпроблемисуспільством,низькаправовагра-мотність населення, недосконалістьзаконодавства.

Особливоюформоюжорстокогоповодженняздітьмиєтілесніпокарання.Незва- жаючинаблагороднувиховнуметузастосуваннятілеснихпокарань,наслідкидляпо- дальшогорозвиткудитини,такіжяківідіншихформжорстокогоповодження.Жор-стокістьособливостосовнодітейпороджуєунихпочуттяпровини,невпевненістьусобі,сприяєформуваннюпсихологічнихкомплексівізначноюміроюдеформуєпро- цес соціалізації. Як наслідок, в особистості формуються переважно негативніякості:

агресія, жорстокість, ненависть до світу, безцільність буття, жадоба неусвідомленої помстиабож,упротилежномувипадку,дитинапочинаєшукатипсихологічнийзахист, опіку, безпеку в інших людей. При застосуванні насильства в дитини зникає почуття довіридокривдників,захищеності.Перенесеневдитинствінасиллязалишаєвідбиток усвідомостілюдининавсежиття.Важливимєвикористанняальтернативнихметодів вихованнядітей,щозалежитьвідпедагогічноїкультурибатьків,вихователів,учителів, соціальногооточення,культуривмікросередовищі,моральнихцінностей.

Літ.:Інформаційнийвісник:Вищаосвіта.—К.,2006.—№18.—88с.;Запобіганняторгівлілюдьми таексплуатаціїдітей:навч.-метод.посібник/зазаг.ред.К.Б.ЛевченкотаО.А.Удалової.—К.: Версо-04,2005.—210с.;Механізмивзаємодіїорганівдержавноївладитанеурядовихоргані- заційупротидіїжорстокомуповодженнюздітьми:навчально-методичнийпосібник/заред.: К.Б.Левченко,І.М.Трубавіної.—К.:Юрисконсульт,2005.—452с.;Проблемиосвіти:науково- методичнийзбірник,спец.випуск.—К.,2006.—264с.;Системазахистудітейвіджорстокогопо- водження:навч.-метод.посібник/заред.К.Б.Левченко,І.М.Трубавіної.—К.:Держсоцслужба, 2005.—396с.

Ковальчук Л. Г.

ЗАКОНОДАВСТВОУКРАЇНИЩОДОДІТЕЙІСІМЕЙЗДІТЬМИ—сукупністьзаконів

таіншихнормативнихдокументів,вякихрегламентуєтьсядіяльністьвУкраїнірізних соціальнихінститутівтаінституційщодозабезпеченняправдітейтасімейздітьми.

ОсновнимзакономУкраїниякдемократичноїдержавиєКонституція,якагарантує: правовийзахист,матеріальнуіморальнупідтримкуматеринстваідитинства(ст.24); охоронусім’ї,дитинства,материнстваібатьківствадержавою(ст.51);переслідування зазакономбудь-якогонасильстванаддитиноютаїїексплуатації;утриманнятавихо- ваннядітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування(ст.52);правонаосвіту(ст.53)таін.

ПротягомостанніхдесятироківвУкраїнінабуличинностітасталичастиноюнаціо- нальногозаконодавстваважливіміжнароднідокументиусферізахиступравдітей, ут.ч.тих,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах,як-от:Факультативнийпрото- колдоКонвенціїпроправадитинищодоторгівлідітьми,дитячоїпроституціїідитячої порнографії(ратифікованийуквітні2003р.);ФакультативнийпротоколдоКонвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (ратифікований в червні 2004р.);Європейськаконвенціязпитаньборотьбипротиторгівлілюдьми(підписана влистопаді2005р.);ЄвропейськаКонвенціяпроздійсненняправдітей(датапідписан- нявідіменіУкраїни07.05.1999р.,датаратифікації03.08.2006р.(іззаявою));Конвенція проконтактздітьми(датапідписаннявідіменіУкраїни15.05.2003р.,датаратифіка- ції20.09.2006р.(іззаявою));Європейськаконвенціяпрогромадянство(ратифікована угрудні2006р.,набралачинностіз01.04.2007р.),КерівніпринципиООНщодоАль- тернативногодоглядудітей(2010р.),РезолюціяРадиЄвропи«Дітибезбатьківського піклування:необхідністьнегайнихдій»(2010р.)Заключнізауваженнятарекомендації КомітетуООНзправдитинищодозведеної3-оїта4-оїНаціональноїдоповідіУкраїни щодовиконанняКонвенціїООНпроправадитини(2011р.)таін.

Засади державної політики України у сфері забезпечення прав дітей і сімей з дітьми, у т.ч. тих, які опинилися у складних життєвих обставинах, закріпленонизкоюкодексів,законівтапідзаконнихактів:Сімейнимкодексом(СК),Кримі-нальним кодексом (КК), Цивільним кодексом (ЦК) України, законами України«Про

охоронудитинства»,«Проорганиіслужбиусправахдітейтаспеціальніустановидля дітей», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про основи соціального за- хистубездомнихгромадянібезпритульнихдітей»,«Промолодіжнітадитячігромад- ськіорганізації»,«Проосвіту»,«Просоціальнуроботузсім’ями,дітьмитамолоддю»,

«Просоціальніпослуги»,Положеннямпроприйомнусім’ю,Положеннямпродитячий будиноксімейноготипутаін.

Основи правової бази щодо забезпечення прав дітей і сімей з дітьми булозакла- деноупродовж1998–2004рр.Зокрема,крокомупереднашляхузміцненнягарантій дітямсталоприйняттянапідставіположеньКонституціїУкраїниіКонвенціїООНпро правадитиниЗаконуУкраїни«Проохоронудитинства»від26.04.2001р.УцьомуЗаконі, якийвстановлюєосновнізасадидержавноїполітикистосовнодітейтасімейздітьми, упершевизначенопоняття«діти,позбавленібатьківськогопіклування»,«безпритуль-нідіти»,«діти-інваліди»,«діти-біженці»,«неповна,багатодітна,прийомнасім’я»,«дитячібудинкисімейноготипу»,«контактіздітьми»,щодозволилоплануватийздійснювати заходищодоохоронидитинствавУкраїнівідповіднодоміжнароднихстандартів.

ПраводітейнаосвітузнайшлосвоюконкретизаціювЗаконіУкраїни«Проосвіту» від 23.05.1991 р. (із змінами та доповненнями). У зазначеному нормативномудоку- менті визначено порядок здійснення соціально-педагогічного патронажу в системі освіти(ст.21«Психологічнаслужбавсистеміосвіти»,ст.22«Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти»), закріплені права, обов’язки та відповідальність батьків зарозвитокдитини(ст.59«Відповідальністьбатьківзарозвитокдитини»,ст.60«Пра- вабатьків»).Аналогічніпитання,алестосовнозакладівсистемизагальноїсередньої освіти,висвітлюютьсявЗаконіУкраїни«Прозагальнусереднюосвіту»від13.05.1999р.(ст.21«Соціальнийзахистучнів»,ст.29«Праватаобов’язкибатьківабоосіб,якіїхза-мінюють»).

Захист від правопорушень, що посягають на здоров’я і життя дитини, забезпечує Кримінальний кодекс України (КК), який містить норми, безпосередньо спрямовані назахистжиття,здоров’ятанедоторканностідитини.Так,покараннязазлочинипро- ти дітей передбачено низкою статей Кодексу: умисне вбивство дітей —ст.115, 116; доведеннядітейдосамогубства—ст.120;нанесеннятілеснихушкоджень—ст.121– 125;побоїімордування—ст.126;залишеннявнебезпеці—ст.135;викраденняди- тини—ст.146;захопленнядітейузаручники—ст.147;торгівлядітьмитанезаконне переміщеннязакордон—ст.149;експлуатаціядітей—ст.150;статевізлочинипроти дітей—ст.155,156;зловживанняопікунськимиправами—ст.167таін.Щобстворити сприятливезаконодавчепідґрунтящодопрофілактикийзапобіганняторгівлідітьми, дитячійпроституціїідитячійпорнографії,усічні2006р.буловнесенозмінидоКримі- нальногокодексуУкраїнищодопосиленнявідповідальностіосібзаторгівлюлюдьми тавтягненняїхузаняттяпроституцією.

Своєріднимгарантом соціальногозахисту громадянУкраїниє державнівиплати,пільги.Так,правосімейздітьминаотриманнядержавноїдопомогигарантуєтьсяЗако-номУкраїни«Продержавнудопомогусім’ямздітьми»,уякомувизначеноосновнівиди державнихдопомогтаумовиїхотримання(ст.3):допомогаузв’язкузвагітністютаполо-гами;одноразовадопомогапринародженнідитини(ут.ч.уразіусиновлення);допомогаподоглядузадитиноюдодосягненнянеютрирічноговіку;допомоганадітей,надякимивстановлено опіку чи піклування;допомоганадітейодинокимматерям.

Права та обов’язки батьків, правила оформлення опіки і піклування над дітьми- сиротамийдітьми,позбавленимибатьківськогопіклування,закріпленівСімейному таЦивільномукодексахУкраїни(прийнятів2003р.,набраличинностіз01.01.2004р.). Згіднозіст.5СКУкраїнизазначено,щодержаваохороняєсім’ю,дитинство,материн- ство,батьківство,створюєумовидлязміцненнясім’ї,материнстваібатьківства,забез- печує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує й підтримує материнствотабатьківство;забезпечуєпріоритетсімейноговихованнядитини;бере під свою охорону кожну дитину, позбавлену належного батьківського піклування. Відповідно дост.242 ЦК України батьки (усиновителі) є законнимипредставниками своїх дітей. Вони мають право звертатися досуду,органів державної влади, органів місцевогосамоврядуваннятагромадськихорганізаційзпитаньзахиступравтаінтер- есівдитини,атакожнепрацездатнихсинаабодочкиякїхзаконніпредставникибез спеціальнихнатеповноважень.«Батькизобов’язанівиховуватидитинувдусіповаги доправтасвободіншихлюдей…Забороняютьсябудь-яківидиексплуатаціїбатьками своєїдитини.Забороняютьсяфізичніпокараннядитинибатьками,атакожзастосуван- ня ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини»(ст.150 СКУкраїни).

Дієвимкрокомпротидіїнасильствувсім’яхздітьмиставЗаконУкраїни«Пропопе- редженнянасильствавсім’ї»,якимвизначеновидинасильства—фізичне,сексуальне, психологічне, економічне, а також засоби запобігання їм чи реагування на виявлені факти. Певним інструментом реалізації положень вищезазначеного закону став По- рядокрозглядузверненьтаповідомленьзприводужорстокогоповодженняздітьми абореальноїзагрозийоговчинення(наказДержкомсім’ямолоді,МВС,МОН,МОЗвід 16.01.2004р.№5/34/24/11).

Реальногопроривуусферізаконодавчогозабезпеченняправдітейісімейздітьми вдалосядосягтив2005–2009рр.Так,засадидержавноїполітикищодосоціальногоза- хистудітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,булоокресленовЗа- коніУкраїнивід13.01.2005р.№2342-ІV«Прозабезпеченняорганізаційно-правових умовсоціальногозахистудітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування» таУказіПрезидентавід11.05.2005р.№1086«Пропершочерговізаходищодозахис- ту прав дітей». Серед визначених пріоритетів державної політики: створення умов дляреалізаціїправакожноїдитининавихованнявсім’ї;вихованнятаутриманняді- тейзапринципомродинності;забезпеченняпріоритетусімейнихформвлаштування дітей;забезпеченнядержавнихмінімальнихсоціальнихстандартівінормативівдля кожноїдитини;профілактикасоціальногосирітства.

Зметоюподоланнятруднощівісуперечностейщодозабезпеченняправдітей,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах,у2007р.прийняторяддокументівз питаньусиновленнядітей,асаме:ЗаконУкраїни«Провнесеннязміндодеякихзако- нодавчихактівУкраїнищодоусиновлення»;УказПрезидента«Прододатковізаходи щодозахиступравтазаконнихінтересівдітей»;постановуКабінетуМіністрівУкраїни

«ПровнесеннязміндоПорядкуведенняоблікудітей,якіможутьбутиусиновлені,осіб, якібажаютьусиновитидитини,таздійсненнянаглядузадотриманнямправдітейпісляусиновлення».

Яскравим свідченням якісного поступу України в розвитку системи забезпечення правдітей,сімейздітьми,щовибудовуєтьсяназасадахдеінституалізації,сталопри- йняття постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2007 р. № 1242 «Про затвер-

дженнядержавноїцільовоїсоціальноїпрограмиреформуваннясистемизакладівдля дітей-сиріттадітей,позбавленихбатьківськогопіклування».Реалізаціятакоїпрограми далазмогуактивізуватидіяльністьвідповіднихорганіввиконавчоївладитамісцевого самоврядуваннящодостворенняприйомнихсімей,дитячихбудинківсімейноготипу,підтримкиіншихформсімейноговлаштуваннядітей-сирітідітей,позбавленихбать- ківського піклування. Водночас налагодженню міжвідомчої співпраці посприяв ряд прийнятихупродовж2007р.міжвідомчихдокументів:наказМінсім’ямолодьспортуі МОЗУкраїнивід24.07.2007р.№2643/420«Прозатвердженняпорядкувзаємодіїцен- трівсоціальнихслужбдлясім’ї,дітейтамолодііззакладамиохорониздоров’ящодо профілактики раннього соціального сирітства»; наказ Мінсім’ямолодьспорту і МОН Українивід28.09.2007р.№3455/853«Порядоквзаємодіїцентрівсоціальнихслужб длясім’ї,дітейтамолодітауправлінь(відділів)освітищодопідготовкидосамостій- ного життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числаучнів старшихкласівтавипускнихкласів»;наказМінсім’ямолодьспортуіМінпрацітасоці- альноїполітикиУкраїнивід06.08.2007р.№2778/416«ПрозатвердженняПорядку взаємодіїцентрівсоціальнихслужбдлясім’ї,дітейтамолодііорганівпрацітасоціаль- ногозахистунаселеннявнаданнісоціальнихпослугсім’ям,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах».

Пріоритетнінапрямиспільноїдіяльностіцентральнихімісцевихорганіввиконав- чої влади та місцевого самоврядування щодо прав дітей визначив Указ Президента Українивід05.05.2008р.№411«Прозаходищодозабезпеченнязахиступравтаза- коннихінтересівдітей».Зокрема,зметоюпосиленнядержавноїпідтримкидітей-сирітідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,таосібізїхчислау2008р.постано-вами Кабінету Міністрів України були закріплені такі правові норми: збільшенороз- міродноразовоїдопомогивразіпрацевлаштуваннядітей-сирітідітей,позбавлених батьківськогопіклування,осібізїхчисла,випускниківзакладівдлядітей-сирітідітей, позбавленихбатьківськогопіклування,здвохпрожитковихмінімумівдошестипро- житковихмінімумів(постановаКабінетуМіністріввід05.03.2008р.№146«Деякіпи- таннянаданняодноразовоїгрошовоїдопомогидітям-сиротамідітям,позбавленим батьківськогопіклування»);передбаченозбільшеннярозміруодноразовоїдопомоги дітям-сиротамідітям,позбавленимбатьківськогопіклування,післядосягненняними 18-річноговіку(постановаКабінетуМіністрівУкраїнивід09.04.2008р.№318«Провне- сеннязміндопостановиКабінетуМіністрівУкраїнивід25.08.2005р.№823»)тощо.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866«Пи-таннядіяльностіорганівопікитапіклування,пов’язаноїіззахистомправдитини»,консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної умістахКиєвітаСевастополідержадміністрації,виконавчогооргануміської,районноїумістіради,визначеноКомісіюзпитаньзахиступравдитини.Комісіявідповіднодо покладених на неї завдань розглядає питання, у т.ч. спірні, які потребують коле- гіальноговирішення,зокрема:реєстраціянародженнядитини,батькиякоїневідомі; позбавленнятапоновленнябатьківськихправ;вирішенняспорівміжбатькамищодо визначенняабозмінипрізвищатаіменідитини;вирішенняспорівміжбатькамищодо визначення місця проживання дитини; участь одного з батьків у вихованні дитини; побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав; визначення формивлаштуваннядитини-сиротичидитини,позбавленоїбатьківськогопіклування; встановлення і припинення опіки, піклування; утримання й виховання дітей усім’ях

опікунів,піклувальників,прийомнихсім’ях,дитячихбудинкахсімейноготипутавико- нанняпокладенихнанихобов’язків;збереженнямайна,правовласностінаякеабо правокористуванняякиммаютьдіти-сиротитадіти,позбавленібатьківськогопіклу- вання;розглядзверненьдітейщодоненалежноговиконаннябатьками,опікунами,пі- клувальникамиобов’язківзвихованняабощодозловживаннянимисвоїмиправами; іншіпитання,пов’язанііззахистомправдітей.

Інтегрованимдокументом,щовизначивстратегіюдержавивнапрямізахистуди- тинства, є Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини, прийнятий05.03.2009р.ЗакономУкраїни«ПроЗагальнодержавнупрограму“Націо- нальнийпландійщодореалізаціїКонвенціїООНпроправадитини”наперіоддо2016 року».МетоюНаціональногопланудійєзабезпеченняфункціонуваннясистемизахис- туправдітей,визначенняшляхівурегулюванняпроблемефективногозабезпечення її реалізації в Україні, враховуючи Цілі розвитку тисячоліття, стратегії Підсумкового документаСпеціальноїсесіївінтересахдітейГенеральноїАсамблеїООН«Світ,спри- ятливийдлядітей»ізавданняКонвенціїООНпроправадитини.Відповіднодозазна- ченогодокументапріоритетамидержавноїполітикиУкраїнининівизначенопротидію ВІЛ/СНІДу,забезпеченнядоступудовисокоякісноїосвіти,подоланнябездоглядності та безпритульності дітей, захист прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування,розвитоккомплексусоціальнихпослугдітямісім’ямздітьми,активізацію місцевоїгромадищодопокращеннястановищадітей.

Петрочко Ж. В.

КОМПЕТЕНТНІСТЬПРАВОВА— важлива інтегративна характеристика особистості, підґрунтямякоївиступаютьїїзнаннятадосвідповедінкивправовійсферіжиттєдіяль- ності, а виявом — спроможність орієнтуватися в ситуаціях, пов’язаних із правовими відносинами.Якінтегрованеутворенняправовакомпетентністьможебутипредстав- ленаєдністюособистісного,операційного,процесуальноготаоцінювальногокомпо- нентів,щозабезпечуютьусвоїйвзаємодіїпродуктивнуправовудіяльністьітворчуса- мореалізаціюособистості.Так,особистіснаскладовавиявляєтьсявмотиваціївибору правомірнихваріантівповедінки,гносеологічна—управовихзнаннях;виявомопе- раційногокомпонентаєпізнавальнійпрактичнівмінняповодитисяусферіправового регулювання;процесуальнажскладовавідбиваєтехнологічніаспектизаконослухня- ної діяльності, оцінювальна — репрезентує комплекс ставлень особистості допору- шеньзаконностітаправопорядку.

Правова компетентність — життєво важлива, оскільки будь-який віковий період людинивимагаєспроможностіспіввідноситисвоїдіїзчиннимзаконодавством,акту- алізуючи погляди, уявлення, переконання стосовно того, що є правомірним або не- правомірним.Винятковогозначенняправовакомпетентністьнабуваєстосовносоці- альногопедагогаякфахівця.Особистостісоціальногопедагога,дляякогохарактерна правова компетентність, властивізнаннямеханізмів діяльності щодо захисту правклієнтів:юридичноїбазизахиступравісвободдітейімолодівУкраїні,підходів,якісклалисьурозв’язанніпроблемцьогонапрямку(ступіньзабезпеченняправ,проде- кларованихКонвенцієюООНпроправадитини,результативністьмеханізмуреалізації прав певної дитини, дієвість захисту власне порушених прав і попередження таких порушень);найновішихзмін,корективів,доповнень,щовнесеніувітчизнянекримі- нальне, сімейне, трудове законодавство, спрямовані на його вдосконалення;форм

правовоїдопомогистосовнодітейімолоді,якіконфліктуютьіззаконом,підходівдогу- манізаціїпокараньщододітей,якіскоїлизлочин,піклуванняпрозабезпеченняюри-дичнихгарантійзахистуїхніхправ;вміннятанавичкипрофесійноїдіяльності(усіхїїрізновидів:науково-методичної,сутосоціально-педагогічної,виховної,культурно- просвітницької,корекційно-розвивальної,управлінської),спрямованоїнареалізаціюмеханізмів соціальної допомоги родині, дітям, соціальним угрупованням дітей та моло-ді;назастосуванняособистісноорієнтованихтехнологійсоціально-педагогічноїробо- ти(якзагальних:діагностування,оцінювання,моделювання,проектування,програму- вання,такіспецифічних:адаптації,компенсації,контролю,мобілізації,патронування, допомоги, пропаганди, профілактики, супроводу, терапії, анімації, консультування, корекції,забезпеченняпідтримки,посередництва,просвіти,реабілітації,стабілізації, експертизи),спрямованихнаусвідомленнякожногосебеповноцінноютаповноправ- ною особистістю, підготовленою до свідомого вибору життєвого шляху.Соціальний педагогусвідомлюєособистіснопрофесійнувідповідальністьзазахистправ,свобод ізаконнихінтересівдітейімолоді;вагомістьюридичнихзнаньпропричинидитячої злочинності,значущістьобізнаностівпсихолого-педагогічнихпитаннях,щопов’язані змалолітнімзлочинцемяксуб’єктомзлочину,тасоціально-психологічнихісутоюри-дичнихпитанняхзлочинностіякявища;важливістьвласноїспроможностідофор-мування правової культури клієнтів, готовності до здійснення правозахисної діяль- ностінабудь-якомурівні:конструктивно-проектному,організаційно-регулятивному, оцінювально-корегуючому, творчому. Його діяльність спрямована на захист прав і свободклієнтів,ефективнийконтрользаїхдотриманням,правовевиховання,аналіз правовогостанутапоширенняінформаціїпроправадитинитамолоді.Вінправильно розуміє доцільність поширення в Україні ретрибутивного («відновного») правосуд- дя,інститутуприйомноїсім’їдлядітейзфункціональнимиобмеженнями,соціально- госупроводувипускниківшкіл-інтернатів,інтерактивнихформсімейноговиховання дітей-сиріт;своєрідністьсоціально-педагогічногосупроводутазахистунеповнолітніх правопорушників на стадіях попереднього слідства та судового розгляду; плідність ідеї створення інституту «громадських уповноважених» з прав дітей і жінок; фунда- ментальністьположенняпроте,щоповагаправлюдинипочинаєтьсязіставленнясус- пільствадодітей.

Літ.:ГорностайП.Життєвакомпетентністьвумовахобмеженостіжиттєвогосвіту.Крокидоком-петентностітаінтеграціївсуспільство:науково-метод.збірник.—Київ:Контекст,2000.—С.44–47;КовчинаІ.М.Підготовкастудентівдосоціально-правовогозахистуособистості:Навч.—метод. посібник.—Київ:НПУ,2005.—196с.;РодигінаІ.В.Компетентнісноорієнтованийпідхіддона- вчання.—Харків:Основа.—2005.—96с.

Кічук Я. В.

КОНВЕНЦІЯООНПРОПРАВАДИТИНИ—міжнароднийправовийдокумент,комплек- снаугода,яказобов’язуєкраїни,якіїїратифікували,вжитивсіхможливихзаходівщодозабезпеченняправдітей.Цейдокумент,щоназиваютьВеликоюхартієювільностейдлядітей,світовоюконституцієюправдитини,ґрунтуєтьсянановомурозумінністановищадитинивсоціуміякрівноправногоучасникасуспільногожиттяірозкриваєшляхиство-рення різнорівневої системизабезпеченняправ підростаючихособистостей.

Міжнародний рух захисту прав дитини був реакцією на злиденний стан, у якому опинилисядітивнаслідокдвохсвітовихвоєн.Поштовхомміжнародногорозвиткуіні-

ціативстосовноправпідростаючогопоколіннясталаЖеневськадекларація(1924р.). Вона за допомогою простих термінів (права як такі не проголошувалися) визначила обов’язкидорослихщододітей.Наступнимкрокомнашляхудовизнаннядітейякпра- вовихсуб’єктівбулаДеклараціяправдитини(1959р.),якаторкнуласянелишежиттє- вихнеобхідностейдитини,алеіїїпотребиврозумінніталюбові,проголошувалаправо дитининаім’яйнаціональність,передбачалаобов’язковутабезкоштовнупочаткову освіту,праводитининатворчістьізаборонудопевноговікудитячоїпраці.Протеак- центованіправовіаспектизахистудитинствавимагалирозширенняйдеталізації.

Усвідомлюючи необхідність переходу від необов’язкових декларацій дозобов’язуючихконвенцій,7лютого1978р.ПольщаподаєдоКомісіїООНзправ людинипроектК.п.д.ПереговорищодоухваленняК.п.д.почалисяв1979р.,якийзаініціативоюурядуПольщібулооголошеноМіжнароднимрокомдитини.Одноголос- ноК.п.д.булаприйнятайвідкритадляпідписання,ратифікаціїтаприєднаннярезо- люцією44/25ГенеральноїАсамблеїООНлише20листопада1989р.

ДостворенняК.п.д.унауцііснувалидвіпротилежнітеоріїщодосутностіправди- тини—протекціонізм(патерналізм)ілібералізм.Протекціонізмрозглядавдитинство якперіодцілковитоїзалежності,беззахисності,алібералізм—якперіодсамостійності дитини.АвториК.п.д.виробиливласнутеоріюправдитини—ліберальнийпатерна- лізм,щоявляєсобоюпоєднанняпевнихположеньлібералізмуйпатерналізму.Нова теоріярозглядаєдитинствоякпоетапнийпроцесрозвиткудитинивідсильноїзалеж- ності до повної самостійності, й завдання дорослого полягає втому,щобдопомогти дитиніпоступовонабутинезалежностівдумкахівчинках(Т.Тітова).

К.п.д.складаєтьсязПреамбулита54-хстатей.Преамбулавизначаєїїосновніза- садийстверджує,щосім’їповиненбутинаданийособливийзахист;щодитинідляпо- вногойгармонійногорозвиткунеобхіднозростативсімейномуоточенніватмосфері щастя,любові,розуміння;висловлюєпереконання,щодитинамаєвиховуватисявдусімиру,гідності, толерантності, свободи, рівності й солідарності; визнає, що є діти,які живутьувиключноважкихумовах,іцідітипотребуютьособливоїувагитаін.

Уст.1К.п.д.відображеноключовеположення—визначеннядитинияклюдської істотивікомдо18років(якщозазаконом,застосованимдоданоїособи,вонанедо-сягаєповноліттяраніше).Усііншістаттіможнаумовнорозділитинатричастини:ст.2–41—основні,яківизначаютьправадитиниіобов’язкидержав-сторін,якіратифіку-валиК.п.д.;ст.42–45—процедуримоніторингузапровадженняК.п.д.;ст.46–54—формальніположення,якірегламентуютьпорядокнабуттячинностіК.п.д.

К.п.д.гарантуєкожнійдитиніправона:збереженнясвоєїіндивідуальності(ст.7,8); сімейнізв’язкитапіклуваннязбокубатьків(ст.5,7,8,9,10,18,21,25);захиствіднеза- конногопереміщеннятанезаконноговсиновлення(ст.11,12);свободудумку,совісті тарелігії(ст.12,13,14);свободуасоціаційімирнихзборів(ст.15);захиствідвтручання вособистетасімейнежиття,правонанедоторканістьжитла,таємницюкореспонден- ції(ст.16);доступдовідповідноїінформації(ст.17);захиствідзловживаньінедбалого поводження(ст.19);особливийзахистідопомогуувипадкахпозбавленнясімейного оточення(ст.20,22);захиствідзбройнихконфліктів(ст.22,38,39);особливепіклуван- ня у випадку неповноцінності в розумовому або фізичному відношенні(ст.23); охо- рону здоров’я та доступ до послуг системи охорони здоров’я(ст.24); користуватися благамисоціальногозабезпечення(ст.26);гіднийрівеньжиття(ст.27);освіту(ст.28, 29);відпочинокідозвілля,правобратиучастьвіграхірозвагах,укультурномужитті,

займатися мистецтвом(ст.31); захист від дитячої праці, торгівлі дітьми, сексуальної таіншихформексплуатації,віднезаконноговживаннянаркотичнихречовин(ст.32– 36,39);захиствідкатуваньтапозбавленняволі(ст.37–39);гідністьізначущість,навіть якщодитинапорушилакримінальнезаконодавство(ст.40).

Особливу цінність уК. п. д.становлять її фундаментальніпринципи, відображеніуст.2,3,5,6,12.Гарантуватиправонаповноціннежиттяірозвитокдитини(ст.6)—основнаметазабезпеченняправдітей,щодеталізуєтьсявцілях:якнайкращевраху- ванняінтересівіпотребдитини(ст.3),недопущеннядискримінаціїстосовнодітей(ст.2), забезпечення їхнього права участі(ст.12), створення сприятливого і стабільного сімейногооточеннядлядитини,підвищеннябатьківськогопотенціалувкерівництві дитиноюзметоюреалізаціїїїправ(ст.5).Разомзазначеністаттівизначаютьосновний підхіддозабезпеченняправдітей,задопомогоюякогоможназдійснювативеськомп- лексзаходівнарізнихрівняхреалізаціїдержавноїполітикистосовнодітей.Невраху- вання комплексності й взаємозумовленості фундаментальних принципів деформує системузабезпеченняправдітей,робитьїїфункціонуваннямалоефективним.Отже, колидоросліможутьзабезпечити,щожоднадитинанезалишенапозаувагоюзбудь- якоїпричини;коливониможутьгарантувати,щоувідповіднихпроцесахвраховують- сяінтересийпотребидитини,іколирішенняприймаютьсязурахуваннямїїпоглядів ідумок;колидитиназростатимеусприятливомустабільногосімейномуоточенні,— тодісуспільствомаксимальнозосереджуєтьсянаможливостяхреалізаціїправдітейі здійснюєвнесокусвійсоціальнийрозвиток.Упоєднаннійреалізаціїфундаменталь-нихпринципівК.п.д.відображеносоціально-педагогічнийпідхіддорозв’язанняпроблемизабезпеченняправдітей,оскількивтакийспосібпроголошуютьсязасади гармонійного розвитку й гідного соціального виховання підростаючого покоління в дусі солідарності, свободи, толерантності, партнерства, рівності прав. Положен- няК.п.д.наголошують,щопоширеннязнаньпроправадитини—найкращийзахистпротиїхпорушення.ЗначнуувагувК.п.д.приділенороліЗМІвоприлюдненнійпо-пуляризації положень щодо забезпечення охорони прав і свобод неповнолітніх.Зо- крема,ст.42К.п.д.зобов’язуєдержави-учасниціширокоінформуватипропринципи іположенняК.п.д.якдорослих,такідітей.

ЗгідноізК.п.д.(ст.42–45)контрользаїївпровадженнямпокладаєтьсянаКомі-тетООНзправдитини,створений27лютого1991р.ГоловнимзавданнямКомітетує оцінка прогресу, якого досягають держави-учасниці у процесі виконання положеньК.п.д.ТакиймоніторингєголовнимзасобомімплементаціїК.п.д.;цеєдинийфор-мальний спосіб змусити держави-учасниці відповідати за свої зобов’язання (К. п. д.неміститьположеньпроможливістьдітейчиїхніхбатьківнадсилатиофіційніскарги доКомітетуООНзправдитини).Протягомдвохроківздняратифікації,адалі—кожні п’ять років держави-учасниці повинні звітуватися Комітетові про права дитини йза- безпечуватиширокугласністьсвоїмдоповідямувласнихкраїнах(ст.44).Альтернатив- нізвітиможутьнадсилатидоКомітетугромадськіорганізації.

К.п.д.ратифікуваливсікраїнисвітузавиняткомСШАтаСомалі.К.п.д.ратифікова- наВерховноюРадоюУкраїни27лютого1991р.,набулачинностідляУкраїниз27ве- ресня1991р.Їївиконання,якйіншихміжнароднихдоговорів,контролюєтьсяст.9Кон- ституціїУкраїни,якавизначає,щочинніміжнароднідоговори,згодунаобов’язковістьякихзатвердженоВерховноюРадоюУкраїни,єчастиноюнаціональногозаконо-давства України. Це дає право суддям безпосередньо використовуватиположення

К.п.д.Держави-сторонинемаютьправазмінюватизаконодавствоабоприйматинові закони,якщоцесуперечитимеК.п.д.

Літ.:КонвенціяООНпроправадитини//Правадитини:посібникдляжурналістів/Авт.кол. З.О’Доннелл,Д.Коник,Л.Логгіноватаін.—К.,2002;ПетрочкоЖ.В.Дітивскладнихжиттє-вих обставинах: соціально-педагогічне забезпечення прав: монографія.— Рівне, 2010;Тито-ваТ.А.Конвенцияоправахребенкавсистемеобщейрегламентацииправчеловека:дис.…канд. юрид. наук.— Екатеринбург,2000.

Петрочко Ж. В.

НАСИЛЬСТВО—соціокультурнийісоціально-психологічнийфеномен,пов’язанийіз застосуванням (загрозою застосування) фізичної сили або психологічного впливу як протиправного вияву власної волі особою або групою осіб стосовно інших.Н. пору- шує конституційні права тих, на кого спрямовано, призводить до деструкції особис- тостітанегативнихсоціальнихнаслідків.

ВнесокурозвитоктеоріїН.здійснилиякзарубіжні(А.Бандура,Р.Берон,С.Бєлі-чева,Л.Берковіц,Дж.Доллард,Е.Дюркгейм,Д.Еліот,Ч.Ломброзо,К.Лоренц,Н.Міл- лер,Б.Поршнєв,Д.Річардсон,С.Розенцвейг,О.Рєан,Д.Роттер,Л.Семенюк,З.Фрейд, Е.Фром,М.Фуко,І.Фурмановтаін.),таківітчизняні(І.Бех,О.Кочемировська,Н.Мак- симова,Ю.Онишко,В.Ролінськийтаін.)дослідники.

Слідзазначити,щоосновнакількістьдослідженьН.виконуваласязахідноєвропей- ськимитапівнічноамериканськимивченимийнауковимишколами,щоєлогічнимна- слідкомусьогорозвиткусвітовоїфілософськоїтасоціально-гуманітарноїдумки.

Цілеспрямованевивченнянасильстваяксамостійногофеноменупочалосязсере- диниХХст.разомізрозвиткомруху,спрямованогоназахистіпросуваннягромадян- ськихправокремих,ранішепригнічуваних,соціальнихгрупіверствнаселення:расо- вих і національних меншин, жінок, дітей тощо. Значний поштовх для вивченняН.як соціокультурного явища створили теорія фемінізму та розвиток гендерного підходу(зокремаА.Дворкін,Л.Волкертаін.).ДосерединиХХст.поняттяН.непіддавалосьспеціальномуаналізу,арозглядалосьврамкахтеорійагресіїтаагресивності,іфактич-но, ототожнювалось з агресивноюповедінкою.

НасьогодніпоняттяН.,«агресія»,«агресивнаповедінка»немаютьоднозначного визначенняаніувітчизняній,анівзарубіжнійпедагогіці,психології,соціологіїтафі- лософії.БільшістьнауковихдискусійзводятьсядопитанняпровитокитаджерелаН.усуспільномутаприватномужитті(чисхильністьдоН.єневід’ємноювластивістюлюдськоїпсихіки,чивонавитікаєзприродисуспільноїорганізаціїізакладенавсамі ідеїсоціальногоустроюяктакого).

НімецькийдослідникВ.Шубартзазначає,щосучаснасоціальнанаукапропо-нує близько тридцяти теоретичних концепцій, які намагаються роз’яснити сутність і чинникиН.таагресивноїповедінки,атакожрізницюміжцимипоняттями.Незважа-ючинаїхрозмаїття,усівонисходятьсяутому,щоН.єбагаторівневимфеноменом,якийнемаєєдиногоджерела,авиникаєвходівзаємодіїбіологічних,індивідуально- психологічних,соціально-психологічнихісоціокультурнихчинників.Причомунасьо- годніоднимізголовнихпитаньпостаєвизначеннязначущостівпливунаформуванняН.кожногозчинниківтахарактерїхспіввідношення.

Загалом, можнавиділитипсихобіологічний(біологізаторський)іпсихосоціальний

(соціологізаторський)підходидопроблемиН.БіологізаторськіпоясненняфеноменуН.

пов’язані,головнимчином,заналізомприродиагресивностітаагресіїякрисиособис-тості.Соціологізаторськатрактовкацьогопоняттявиноситьнапершийплансоціальнійкультурнічинники,яківпливаютьнаагресивнуповедінкуіндивідатапроявиН.

Психобіологічнийпідхідохоплюєдоситьрізноплановітеорії,які,міжтим,об’єднані ідеєю,щоагресивнаповедінкатасхильністьдоН.єрисою,необхіднопритаманноюлюдськійособистості.

Антропологічнатеорія(Ч.Ломброзо)свідчить,щожорстокістьєвродженоюякістю, яка передається спадково, та якої неможливо позбавитися або, принаймні, контролювати.СхильністьдоН.виявляєтьсявособливійбудовічерепа,зовнішньому вигляді(низькінадбрівнідуги,висунутавпереднижнящелепатощо),ів«злочинних» батьківнароджуватимуться«злочинні»діти,якінепіддаютьсявихованнютапереви- хованню.Теоріямалавеликупопулярність,алевХХст.довеласвоюнеспроможність.Теоріїінстинкту(етологічнатеоріяК.Лоренца,теоріяканібалізмуБ.Поршнєва). Агресіярозглядаєтьсяякодинзосновнихінстинктів,набутихлюдиноювпроцесіеволюції, аН.є природним проявом агресії, спрямованим на захист майна, терито- рії,утвердженнявласноїсили.Цягрупатеорійстверджує,щоагресіюможливопере- вести в ненасильницьке русло, спрямувавши її на спортивні досягнення, конкурен- ціювколективі,вболіваннятощо.Нейрофізіологічнітеорії,якірозглядаютьагресію таН.якрезультатрозладівабоособливостейнейрогуморальноїрегуляціїорганізму.Так,у якості причин схильності до насильства, зокрема пропонувалися: хромосомні порушення(XYY),група крові, вплив місячних циклів, порушення діяльності лобних часток тощо. Практика довела, що, незважаючи на значну роль нейрогуморальних чинників, вони опосередковуються соціальним середовищем, і їх значущість можебутизниженаабоповністюзнівельована.ОкремемісцеувивченніН.посідаютьпсиходинамічнітеорії(психоаналітичнітеоріїЗ.Фрейда,М.Кляйн;неопсихоана-лізЕ.Фрома,К.Бюлера,індивідуальнапсихологіяА.Адлера).Якщовранніхроботах класиківпсихоаналізусхильністьдоН.розглядаласяякневід’ємнаскладовалюдської природи (як прояв інстинкту смерті,Танатосу),то в пізніших роботах цього напрям- ку основна увага приділяється впливу соціальних умов на становлення деструктив- ноїособистості.Загалом,умежахзазначеногопідходусхильністьдоН.розглядаєть- ся як водночас віддзеркалення ірезультатпережитих психотравмувальних ситуацій (якправило,уранньомудитинстві).ПусковімеханізмиагресіїтаН.—розлученнябать- ків,втратаблизькоїлюдини,пережитевдитинствінасильство,потребивкомпенсації певнихіндивідуальнихнедоліків(об’єктивнихчиудаваних),нестачабатьківськоїлю- бовітанерозвинутаприхильністьтощо.

Критика психобіологічного (біологізаторського) підходу призвела до появи пси- хосоціального(соціологізаторського)підходудопроблемиН.,якийоб’єднуєякпси-хологічні,такісоціокультурнінапрями.Учислітеорійданогопідходуслідназватинаступні:

1. Теоріяфрустрації-агресії(Д.Доллард,Л.Берковиц)—агресіярозглядаєтьсяяк реакція на фрустрацію: образу, невирішувану проблему, суперечність тощо. Від-сутністьнавичок соціально-прийнятного розв’язання ситуації призводить до реалі- заціїнасильницькихдій,які,увипадкудосягненнярезультату,закріплюютьсявякос- ті успішного поведінкового сценарію і стають звичними для особистості.ПусковимимеханізмамиагресіїтаН.можутьстатибудь-якіситуації,щофруструють(програш назмаганнях,очікуваннянеуспіхутощо).СпособомухиленнявідН.можестатияк

уникання фрустрації, так і формування поведінкових навичок ненасильницької по- ведінки. У подальшому було виявлено, що проблемаН.більшою мірою пов’язана з проблемою влади-підкорення, і потребує більш серйозного втручання, ніж проста корекція поведінки.

2. Теоріясоціального научіння(А. Бандура, Д. Уолтерс) — особа навчаєтьсяН.успілкуваннізсоціумом.Н.таагресивнаповедінка(особливовхлопців)можебез- посередньопідкріплюватисябатькамитареферентноюгрупоювпроцесівиховання (спонукання до бійок, схвалення агресивних дій, дарування іграшкової зброї тощо).Утойжечас,схильністьдоН.можесформуватисявпроцесівікарногонавчання—спостереженнязанасильницькимидіямизначущихлюдей,якіотрималипозитивне підкріплення(кінозіркивбойовиках;асоціальнийровесник,якийпобивтого,хтойого ображавтощо).Зааналогічнимсценаріємформуєтьсявіктимнаповедінкавдівчат,яка або схвалюється батьками й оточенням, або ретранслюється в ЗМІ та на кіноекрані. А.БандуратаД.Уолтерсупершепоказализв’язокміжагресивнимзмістомкінопродук- ціїтанасильницькоюповедінкоюпідлітків.

3. Рольовітеорії(Д.Майерс,А.Дворкін,С.Бем)маютьбагатоспільногозтеорією научінняА.Бандури—Д.УолтерсатапояснюютьсхильністьчоловіківдоН.вмікро- соціальному (сім’ї) та макросоціальному середовищі впливом стереотипів щодожі- ночих і чоловічих соціальних ролей. Згідно з цією теорієюН.являє собою чоловічий феномен (футбольні фанати, субкультура скінхедів у90%представленічоловіками), оскільки такий тип поведінки чоловіків (на відміну від жінок) має позитивне підкрі- плення та соціальне схвалення і є одночасно і результатом, і проявом патріархатної суспільноїієрархії.

4. Кримінологічнітеорії(Д.Фарінгтон,Р.Лебер,Т.Моффіттаін.),якірозглядаютьН.якправопорушеннятавивчаютьйоговитокизцієїточкизору.Цітеоріїнедаютьпо- ясненьфеноменунасильства,алефіксуютьважливізакономірностійогостановлення: характеристикиінтелектутаздатностідопрогнозуваннянаслідківвласнихдій,акцен- туаціїхарактеру,особливостісімейноїситуації,поширеністьурізнихвіковихісоціаль- них групахтощо.

5. Теоріяаномії(Е.Дюркгейм,Р.Мертон),якірозглядаютьпоширенняН.якнаслі- доксуспільнихзмін,катаклізмів,атомізаціїсуспільстватамаргіналізаціїзначноїкіль- костінаселеннячерезвідсутністьсистемцінностей,якіброзділялисясуспільством.Н.пов’язуєтьсязізлиденниміснуванням,неможливістю(реальноюабоудаваною)подо- латибідність,суб’єктивнимвідчуттямнещасливостітавідсутностіперспектив.

6. Теорії легітимації насильства(М. Фуко, Е. Фром), згідно з якимиН.єневід’ємноюумовоюіснуванняусталеногосоціумутафункцієюдержави,спрямова- ною на власну підтримку. Відповідно до цих теорій існує легітимне (дозволене дер- жавоюправоохоронниморганам,військовимитощо)танелегітимнеН.(усііншіпро- явиН.),якемаєбутипокаранедержавою.Легітимністьтанелегітимністьнасильстваєпоняттямивідносними,івизначаютьсякожнимсуспільствомукожнийперіодчасудлясебе:так,побиттякаміннямвважаєтьсянормоюнаБлизькомуСходітакатего- ричновідкидаєтьсявсучаснійєвропейськійсистеміцінностей.ЛегітимнеН.може застосовуватисянелишеувипадкунелегітимногоН.,айдля«виправлення»пове- дінки,щовідхиляється:щодопсихічниххворихуЄвропідопочаткуХХст.,насиль-ницьке перенавчання ліворуких дітей, кримінальнепереслідуваннягомосексуаль- ностітощо.

7. Теоріясубкультур(С.Ламнек,М.Вольфганг)—цінностіінормигрупи,ут.ч.асо- ціальної, протиставляються суспільним нормам і розглядаються суспільством якакт агресіїпротинього.Така«агресія»незавждипроявляєтьсяувиглядіН.(нерадикальні молодіжнірухи—хіпі,емо,рольовикитощо),алеможематиінасильницькеспряму- вання як щодо своїх членів (тоталітарні культи, дідівщина тощо), так і протисоціуму (антисоціальні угрупування, «бойові» групи — бон-хеди, радикальні націоналісти,ультра-ліві, футбольні фанатитощо).

8. Теоріястигматизації(Т.Шефф,С.Беккер),якарозглядаєН.яквідповідьнана-вішуваннянегативнихярликівокремиміндивідамчигрупам,колиособа(група),немаючизмогузмінитидумкущодосебе,починаєдіятивідповіднодозакріпленого занеюіміджу,стигми.Уперелікустигмможнаназватитакі:раса,національність,низь- кашкільнауспішність,наркозалежністьтощо.

УзагальненнятеорійН.таагресіїдемонструє,щопереважнабільшістьдослідників вважаютьагресіюпсихологічноюкатегорією,аН.—соціальною.Агресіяможерозгля- датисьякпозитивнаабонегативнариса,Н.жмаєвиключнонегативнезабарвлення.

Розрізняють таківиди Н.:заформоювиявутапринципомвпливу— фізичне, пси- хологічне,економічне,сексуальне;засутнісноюознакою—політичне,ідеологічне, релігійне,гендерне,побутоветощо;заоб’єктомвпливу—масове,групове,індивіду-альне;затривалістю—одноразове(ситуативне)ітривале;запровідноюметоюрозрізняютьН.інструментальне(тобтотаке,щовикористовуєтьсяякінструментдля досягнення якоїсь мети) таН.як самоціль (тобто здійснення насильства та завдання шкодижертвієєдиноюікінцевоюметоюагресора);зарівнемздійснення—нарівнімакросоціуму(загальносоціальне внаслідок ксенофобії та расизму; тероризм, ван- далізм; інституційне насильство з боку або за потурання системи: у закладахосвіти, зокрема,інтернатних,місцяхвиконанняпокарань,армії,органахвладитощо);нарів-німікросоціуму(насильствовмалійгрупіровесниківабоіншихзначущихосіб,ут.ч.вінтернатах,підлітковихгрупахтощо;домашнєнасильство);наіндивідуальномурів- ні (міжособистісне насильство, яке має, як правило, ситуативний характер). СтупіньтяжкостіН.вимірюється тяжкістю наслідків, які вонозавдало.

Н.має три групи наслідків:

1. Наслідкидляагресора:фізичні(різноготипутравми,навітьвтратажиттяякна- слідокоборонижертви);психологічні(постійнийстресовийстан,щирідокорисумлін- ня, відчуття безпорадності у зв’язку з неможливістю опанувати себе, припинити на- сильствотощо);інституційні(ув’язнення,позбавленняволі,штрафитощо).

2. Наслідкидляпостраждалих:фізичні(різноготипутравми,соматичнітапсихо- соматичнізахворювання,втратажиття);психологічні(стрес,депресії,фобії,фрустрації, психоемоційнірозлади,неврози,засвоєння«роліжертви»—віктимнаповедінка;ау- тоагресивнаповедінка,тобтоспробисамогубства,членоушкодження,вживанняалко- голюабонаркотиківзметоютакзваноговідходувідпроблем).

3. Наслідкидлясуспільства:реплікаціянасильницькоїповедінкизпоколінняв покоління, погіршення емоційно-психологічного стану громадян у суспільстві, де пануєН.,погіршеннязагальногостануздоров’янаселення,збільшеннярівнязлочин- ності.Такожсуспільствозазнаєекономічнихвтратузв’язкузнеобхідністюздійснення спеціальнихзаходівдляагресорівтаосіб,щопотерпаютьвіднасильства.

Історичний досвід свідчить, що, хочаН.у ряді випадків нібито має виправ- дання (проти агресору, самозахист тощо), воно в кінцевому результаті завжди

носить руйнівний характер, сприяє деморалізації особистості, посиленню проявів негативних аспектів людської природи та загалом відкидає суспіль- ство назад у його розвитку. Особливо небезпечними є масові насильницькі дії в сучасному суспільстві з його широкими технічнимиможливостями.

Літ.: Бартол К. Психология криминального поведения.— СПб.: Прайм-Еврознак, 2004.— 352 с.; Гребенкин Е. В. Социально-педагогическая профилактика агрессии и насилия среди не- совершеннолетних вФРГ:дис. … канд. пед. наук.— Новосибирск, 2005.— 168 с.;Кочемиров- ская Е. А. Психологические особенности понимания и переживания насилия младшими по- дростками и юношами (психосемантический подход): дис. … канд. психол. наук.— Харьков, 2001.—245с.;Попередження,виявленняіподоланнявипадківнасильствавсім’їтажорстоко- гоповодженняздітьми:тренінговийкурс/автори-упорядники:Т.В.Журавель,Н.М.Коробчен- ко,О.М.Нікітіна,О.Ф.Сафронова;зазаг.ред.О.В.Безпалько,Т.В.Журавель.—К.:ТОВ«К.І.С», 2010.—167с.;ФурмановИ.А.Агрессияинасилие:диагностика,профилактикаикоррекция.— СПб.:Речь,2007.—480с.

Журавель Т. В.

НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї— будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чиекономічногоспрямуванняодногочленасім’їстосовноіншогочленасім’ї,якщоці діїпорушуютьконституційніправаісвободичленасім’їяклюдинитагромадянинаі завдаютьйомуморальноїшкоди,шкодийогофізичномучипсихічномуздоров’ю.

Можнавиділититакіобов’язковіознакинасильствавсім’ї:а)особами,яківчи-няютьнасильствотастраждаютьвіднього,можутьбутитількичленисім’ї,утомучислі діти;б)діянняагресораповиннобутипротиправним(тобтосуперечитинормамчин- ногозаконодавства);в)діянняпризвелоабомоглопризвестидопорушенняправчле- насім’їяклюдинитагромадянина,атакожзавдалофізичноїабопсихологічноїшкоди;г)винанасильникамаєвиявлятисяуформіумислу,аненеобережності.

ВідповіднодоЗаконуУкраїни«Пропопередженнянасильствавсім’ї»від15листо- пада2001р.№2789-ІІІвиділяєтьсячотиривидинасильствавсім’ї:

1. Фізичненасильствовсім’ї—умисненанесенняоднимчленомсім’їіншомучленусім’їпобоїв,тілеснихушкоджень,щоможепризвестиабопризвелодосмерті постраждалого,порушенняфізичногочипсихічногоздоров’я,нанесенняшкодийого честі ігідності.

2. Сексуальненасильствовсім’ї—протиправнепосяганняодногочленасім’ї настатевунедоторканністьіншогочленасім’ї,атакождіїсексуальногохарактеруповідношеннюдонеповнолітньогочленасім’ї.

3. Психологічненасильствовсім’ї—насильство,пов’язанездієюодногочленасім’їнапсихікуіншогочленасім’їшляхомсловеснихобразабопогроз,переслідуван- ня,залякування,якиминавмисноспричиняєтьсяемоційнаневпевненість,нездатність захиститисебетаможезавдаватисяабозавдаєтьсяшкодапсихічномуздоров’ю.

4. Економічненасильствовсім’ї—умиснепозбавленняоднимчленомсім’їін-шогочленасім’їжитла,їжі,одягутаіншогомайначикоштів,наякіпостраждалиймає передбаченезакономправо,щоможепризвестидойогосмерті,викликатипорушен- няфізичногочипсихічногоздоров’я.

Феномен насильства в сім’ї, його чинники, сутність, наслідки, особливості подо- лання досліджували ряд зарубіжних (А.Бандура, Л.Берковіц, Л.Волкер, О.Волкова, Дж.Доллард,Д.Еліот,Н.Міллер,В.Сатір,Т.Сафонова,І.Фурманов,О.Цимбал)таукра-

їнських (В. Бондаровська, І. Звєрєва, О. Кочемировська, К. Левченко, Н. Максимова, Ю. Онишко, Т. Цюман та ін.) науковців.

Так,унауковійлітературівиокремлюютьтриосновніпідходидовиникненняпро- блеминасильствавсім’ї:соціокультурний,індивідуально-психологічнийісистемно-сімейний.

Умежахсоціокультурногопідходунасильствовсім’їрозглядаєтьсяякнаслідокпев- ноїкласової,економічноїтагендерноїнерівностівсуспільстві.Патріархальнатеорія, що існує в межах даного підходу, визначає однією з причин виникненнянасильства всім’їтривалепануваннявсуспільствіпатріархатутапідлеглогостановищажінкиякусоціумізагалом,таківродинізокрема.Ресурснатеоріявиникненнянасильствау сім’ї базується на твердженні щодо домінування у стосунках того, кому належить управлінняресурсами.Вважається,щотой,хтообіймаєвищеоплачуванітабільшпре- стижні посади, має більше влади в сім’ї і більше схильний до вчинення насильства.Культуральна теоріяґрунтується на взаємозв’язку між насильницькими формами поведінкийуявленнямипромужність,якіформуютьу«сильноїстаті»установкунапа- нуваннянадіншимилюдьми,зокрема,наддружиноютадітьмивсім’ї.

Індивідуально-психологічний підхідпояснює насильство в сім’ї якнаслідоквиявлення певних індивідуальних рис, особливостей і станів, притаманних особис-тостям,щовтягнутівнасильство.Зокрема,психопатологічнатеоріяґрунтується напоглядах,щопевнііндивідистраждаютьвідпсихічниххвороб,розладівособис-тостічиіншихдисфункцій,якіприводятьїхдоагресивнихдійвсім’їабодовіктимноїповедінки.Кризоватеоріяпередбачаєздійсненнясімейногонасильствазаумоввиникнення у членів сім’їскладнихжиттєвих обставин; психологічнихнавантажень,викликанихсоціальнимизмінами;постійнихстресівтощо.Дефіцитарнатеоріявиникненнясімейногонасильствапередбачаєіснуванняучленівродинипевнихпсихологічнихдефіцитів,якінедозволяютьїмефективновзаємодіяти,адекватнореагуватинаконфліктніситуації,вирішуватисуперечкитощо.Дотакихдефіцитівна- лежитьвідсутністькомунікативних навичок, навичок вирішення конфліктів, відсут- ність необхідної батьківської компетентності, хибні уявлення про виховання. Окрімтого,дослідникиданоїтеоріївказуютьнаіснуваннязалежностейучленівродини, зокрема,алкогольної,наркотичної,ігровоїтощо,якпричининасильствастосов- ноіншихуродині.

Системно-сімейнийпідхідрозглядаєнасильствоякпродуктвсієїсімейноїсис- теми,анерезультатіндивідуальноїпатології.Теоріяциклічностінасильства,абоміжпоколінної передачі, що існує в межах даного підходу, стверджує: насильниць-каповедінкаєзасвоєноювмежахсім’їіпередаєтьсявідодногопоколіннядоіншо-го.Діти,якієсвідкамиобразливоїповедінкиміжбатькамичижертваминасильстваз бокубатьків,виростаютьівзаємодіютьзісвоїмпартнеромчидитиноютакимижспо- собами.Віктимнаповедінка(тобто«поведінкажертви»),забагатьмадослідженнями,такожформуєтьсящевдитинстві.Теоріягомеостазурозглядаєнасильствовсім’їякрезультатпорушеннястабільностісімейноїсистеми.В.Сатірвказує,щовсідіїчле- нівсім’їнаправленінадосягненнярівновагивстосунках,такзваногогомеостазу.Це проявляєтьсявстереотипній,передбачуванійсистемікомунікації,припорушенніго- меостазучленисім’їнамагаютьсяїївідновити.Самевідсутністьналежноїкомунікації впартнерів,атакожзгуртованостітагнучкостінедаютьможливостісімейнійсистемівідновитися.

Умежахостанньогопідходувважається,щовеликурольвідіграєпершийнасиль-ницькийінцидентуможливостівиникненнянаступнихвипадківнасильства,резуль- тат якого залежить від реакції жертви. Якщо цілі насильника (експресивні чи інстру- ментальні)булидосягнуті,віндіставпозитивнуреакцію,томожливістьмайбутнього насильстваодразузростає.Позитивноюреакцієювцьомувипадкуможебутипроба- ченняабовідсутністьреакції.Якщожертванасильства«здається»,приймаєфізичнічи психологічніудари,їїповедінкадаєпозитивнуреакціюдлянасильникаізчасомстаєустановленим зразкомповедінки.

Вищезазначеніпідходидовиникненнянасильствавсім’їлежатьтакожівосновіро- боти,спрямованоїнапрофілактикуданогофеномену,атакожнаданнясім’їсоціально- педагогічної, психологічної, психотерапевтичної допомоги з метою припинення на- сильстватаподоланняйогонаслідків.

Станомна2011р.вУкраїнідієдостатньоґрунтовназаконодавчабаза,спрямована напопередженнянасильствавсім’ї.

Попередженнянасильствавсім’ї—системасоціальнихіспеціальнихзаходів,спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припиненнянасильствавсім’ї,якеготуєтьсяабовжепочалося,притягненнядовідпо- відальностіосіб,виннихувчиненнінасильствавсім’ї,атакожмедико-соціальнареабі- літаціяжертвнасильствавсім’ї.

Підставамидлявжиттязаходівзпопередженнянасильствавсім’їє:заявапродопо- могуабовисловленебажаннянавжиттязаходівжертвинасильствавсім’їабочлена сім’ї,стосовноякогоіснуєреальназагрозайоговчинення;отриманняповідомлення прозастосуваннянасильствавсім’їабореальноїзагрозийоговчиненнястосовноди- тини чи недієздатного члена сім’ї. Заяви розглядаються не більше, ніж протягом 3-х днів,аякщовиникаєпотребавперевірцівикладенихузаявіфактів—небільше,ніж протягом7днів.Якперевіркафактів,викладенихузаяві,такірозробкатареалізаціяплану заходів надання допомоги сім’ї здійснюється мультидисциплінарною міжвідом- чою командою спеціалістів.

Координаціядіяльностізпопередженнянасильствавсім’їпокладаєтьсянауправ- ління(відділи)усправахсім’ї,молодітаспорту.Дореалізаціїзаходівщодопоперед- женнянасильствавсім’ївідповіднодозаконівіпідзаконнихактів,щодіютьуційсфері, залучені представники органів внутрішніх справ, органи опіки і піклування, служби усправахдітей,центрисоціальнихслужбдлясім’ї,дітейтамолоді,кризовіцентридля членівсімей,уякихвчиненонасильствовсім’їабоіснуєреальназагрозайоговчинен- ня,центримедико-соціальноїреабілітаціїжертвнасильствавсім’ї,органивиконавчої влади,органимісцевогосамоврядування,підприємства,установийорганізаціїнеза- лежновідформвласності,об’єднаннягромадян,атакожокремігромадяниможуть сприятивздійсненнізаходівщодопопередженнянасильствавсім’ї.

Законом України «Про попередження насильства в сім’ї» передбаченонизкуспеціальнихзаходівзпопередженнянасильствавсім’ї.Такимизаходамивисту-пають:а)офіційнепопередженняпронеприпустимістьвчиненнянасильствавсім’ї;б) узяттянапрофілактичнийоблікчленівсім’ї,щоздійснилисімейненасильство;в)вине- сеннязахисногоприпису;г)обов’язокпройтикорекційнупрограму.

Офіційнепопередженняпронеприпустимістьвчиненнянасильствавсім’їви- носитьсячленусім’ї,якийвчинивнасильствовсім’ї,заумовивідсутностівйогодіях ознак злочину, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальноюміліцією

усправахдітей,прощойомуповідомляєтьсяпідрозписку.Такепопередженняможе бутивинесеноособі,яканамоментйоговинесеннядосягла16-річноговіку.

Членівсім’ї,якимбуловинесеноофіційнепопередженняпронеприпустимістьвчи- неннянасильствавсім’ї,службадільничнихінспекторівміліціїчикримінальнаміліціяусправахдітейберутьнапрофілактичнийоблік.

Особі, яка вчинила насильство в сім’їпісляотримання офіційного поперед- ження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, дільничним інспекто- ром міліції або працівником кримінальної служби у справах дітей за погоджен- нямзначальникомвідповідногоорганувнутрішніхсправіпрокуроромможебутивинесенийзахиснийприпис.Захиснимприписомособі,стосовноякоївінвинесений, може бути заборонено: чинити акти насильства в сім’ї; отримувати інформацію про місцеперебуванняжертвинасильствавсім’ї;розшукуватижертвунасильствавсім’ї; відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільногопроживаннячленівсім’ї;вестителефонніпереговоризжертвоюнасильства всім’ї.Зазначеніобмеженнявстановлюютьсянатерміндо90дібздняпогодженняза- хисного припису зпрокурором.

У разі вчинення особою насильства в сім’ї після отримання нею офіційного попе- редження,окрімвинесенняїйзахисногоприпису,вонанаправляєтьсядокризовогоцентрудляпроходженнякорекційноїпрограми(програмакорекційноїроботи).

Корекційнапрограма—програма,спрямовананаформуваннягуманістичних цінностейтаненасильницькоїмоделіповедінкивсім’їособи,якавчиниланасиль-ство всім’ї.

НарівніДержавногоінститутусімейноїтамолодіжноїполітикизатвердженаТиповапрограмакорекційноїроботизособами,яківчинилинасильствовсім’ї(створенозапідтримкиКоординаторапроектівОБСЄвУкраїні).Основнимизавданнямитакоїпрограмикорекційноїроботиє:а)ознайомитиучасниківзосновниминормативни- мидокументамиУкраїни,якірегламентуютьгендерні,сімейнітасоціально-побутовістосунки в родині; б) навчити учасників визначати власні проблеми та шляхи їхрозв’язання;в)формуватинавичкибезконфліктногоспілкування;г)сприятизниженню емоційноїнапругитаособистісноїтривожності;ґ)формуватинавичкисаморегуляції тасамоконтролю;д)сприятипідвищеннюсамооцінкитавідповідальностізасвоївчин- киісвоєжиття;е)навчитиосновамаутогенноготренуваннятарелаксації;є)розвинути здібностірозумітиемоційнийстаніншоїлюдинитавмінняадекватнопроявлятисвій; ж)сприятиформуваннюпозитивнихцінніснихорієнтаційтаморальнихуявлень.

Організовуютьізабезпечуютьпроходженняособами,яківчинилинасильствовсім’ї,корекційнихпрограмтареабілітаційнихзаходівуправління(відділи)усправах сім’ї,молодітаспортузанаправленняморганіввнутрішніхсправ.Корекційніпрогра- мипроводятьспеціалісти,щопройшливідповідненавчаннящодороботизособами, яківчинилинасильствовсім’ї,набазівідповіднихкризовихцентрів.

Українськимитазакордоннимидослідниками,яківивчаютьфеноменнасильствав сім’ї, одностайно наголошується, щонайефективнішимвидом профілактичного втручання є саме первиннапрофілактика, якапередбачає реалізацію відповіднихпревентивних програм— комплексу інформаційно-роз’яснювальних, психолого-педагогічних,соціально-педагогічних,правовихтаіншихзапобіжнихзаходів,якіздійснюють органи держави, місцевого самоврядування, громадськіорганізації таіншісуспільніінститути,спрямованихнаусуненняпричинтаумоввчиненняна-

сильства,формуваннявчленівсуспільстваненасильницькогосвітогляду,непри- йняттянасильницькоїмоделіповедінкиповідношеннюдобудь-коготанасиль- ницькихстосунківусім’ї,культуригендерноїтолерантностітачуйності,підготовкимолодідосімейногожиття.

Літ.:ЗаконУкраїни«Пропопередженнянасильствавсім’ї»від15.11.2001[Електроннийресурс] ЗаконодавствоУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 2789-14—[б.д.]—Загол.зекрану;ПостановаКМУ«ПрозатвердженняПорядкурозглядузаяв таповідомленьпровчиненнянасильствавсім’їабореальнуйогозагрозу»від26.06.2003[Елек- троннийресурс]ЗаконодавствоУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/616-2003-%D0%BF—[б.д.]—Загол.зекрану;НаказМінсім’ямолодьспорту та МВС України «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів)усправахсім’ї,молодітаспорту,службусправахдітей,центрівсоціальнихслужбдлясім’ї,дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення за- ходівзпопередженнянасильствавсім’ї»від07.09.2009[Електроннийресурс]Законодавство України.—Режимдоступу:www/URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0917-09—[б. д.]—Загол.зекрану;Інформаційно-методичніматеріалитааналізнормативно-правовоїбази зпитаньпопередженнянасильстванаддітьмивсім’їтапозанею/В.О.Брижик,Т.В.Журавель, О.О.Кочемировськатаін.;зазаг.ред.Т.В.Журавель,Г.О.Христової.—К.:ТОВ«К.І.С.»,2010.— 238с.;ОнишкоЮ.В.Медико-соціальнадопомогадітям,якізазналинасильствавсім’ї:програмациклу тематичного вдосконалення лікарів.— К.:ТОВ«К.І.С.», 2010–120с.

Журавель Т. В.

ОМБУДСМЕН(швед.ombudsman—представник)—посадоваособа,яказабезпечує дотриманняправлюдини,захистзаконнихінтересівокремихосібчигрупгромадянорганами виконавчоївлади.

За визначенням Міжнародної асоціації юристів,О. — це служба, що створюється спеціальнимрішеннямзаконодавчоївладиначолізнезалежноюпублічноюпосадо- воюособоювисокогорангу.

О.відіграють роль посередників у відношеннях населення з владою. Отримуючи скарги від постраждалих осіб на державні органи влади, окремих посадовців, вони мають право на проведення розслідування, включаючи розслідування за власноюініціативою, підготовку доповідей, рекомендацій щодо поліпшення ситуації, внесенняпропозицій,спрямованихнавдосконаленнячинногозаконодавства.ЩеоднафункціяО.чианалогічнихслужбполягаєупоширенніінформаціїпроправалюдини,консуль- туванні,проведенніоцінкиситуаціїтаін.Якправило,високийсоціальнийстатус,що гарантуєнезалежністьдійуповноваженихзправлюдини,закріпленийучинномуза-конодавстві.

УпершевісторіїпосадапарламентськогоО.виниклауШвеціїу1809р.післяпри-йняттяКонституції,якоюбулопередбаченостворенняавтономнихдержавнихслужб (JustitieОmbudsmen),щорозглядалипретензіїгромадяндочиновників.Королівський ВерховнийО.,якийнемавреальноїполітичноївлади,відіменікороляслідкувавзави- конаннямзаконівдержавнимислужбовцями.ПісляДругоїсвітовоївійнивідбувається визнання інститутуО.як ефективного інструменту взаємодії держави і суспільства, спостерігаєтьсяйогострімкийрозвиток.З’являютьсяО.зпитаньюстиції,знаглядунад військовимисилами,податковимислужбами.ПочинаючизІІпол.ХХст.,пріоритетом дляО.стаєконтрользадотриманнямправлюдини,захистзаконнихінтересівокремої особичигрупгромадян.ЗаприкладомШвеціїО.з’явилисяспочаткувкраїнахПівніч-

ноїЄвропи(Фінляндія—1918р.,Норвегія—1952р.,Данія—1953р.).Насьогодні понад100країнсвітумаютьО.Офіційніназвипосади,колотарівеньповноваженьурізнихкраїнахвідрізняються,щозумовленонаціональними,культурнимитаісторич-нимиособливостями.

ЗгідноізЗаконом«ПроУповноваженогозправлюдиниВерховноїРадиУкраїни», прийнятимугрудні1997р.,унашійкраїнівведенопосадуО.таствореновідповідну структуру.З1998р.до2012р.обов’язкиУповноваженогозправлюдинивиконувала НінаКарпачова(переобраласянапосадув2003та2007рр.).Зквітня2012р.нацюпо- садуобранаВалеріяЛутковська.

За час існування інституції доО.звернулися понад один мільйон громадян. Кож- не друге звернення стосувалося порушення громадянських прав, зокрема, правана справедливий суд, виконання судових рішень, належних умов утримання в місцях відбуття покарань. Понад третини звернень доО.були зумовлені недотриманнямсоціально-економічнихправ.

Поява та діяльність в Україні Уповноваженого з прав людини є одним зі свідчень демократизації суспільства, прагнення нашої держави до європейської інтеграції. Однак, на думку деяких фахівців, незалежних експертів, на цьому шляху варто бути більшефективними.Длятого,щобреальнозахищатиінтереситаправагромадянусієї країнизнаселеннямпонад48млн.необхідно,щобінститутО.маврозвинутумережу нетількинарівнірегіону,алейнарівнікожногоміста.Частковоцяпроблемапочала вирішуватися, починаючи з 2004 р., коли Уповноважений у межах виділених коштів згідно з Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з правлюдиниотримавправонапризначеннясвоїхпредставниківукожнійобласті,Ав- тономнійРеспубліціКрим,містахКиєвітаСевастополі.

Безперечно,усучаснихумовахінститутО.стаєоднимізсимволівверховенстваправайдемократії,необхіднимелементомміжнародноїінаціональноїсистемизахис- туправлюдини.Важливимєте,щорозвитокінститутууповноваженихізправлюди- нистворюєпередумовидляпоявиуповноваженихзправетнічнихменшин,інвалідів, жінок,дітей,підприємцівтощо.Так,наприклад,уРосійськійФедерації,заприкладом деякихзарубіжнихкраїн,ізжовтня2010р.існуєфінансовийО.Разомзісвоєюслужбою вінвідіграєрольгромадськогопримирителянафінансовомуринку,здійснюючипоза- судоверозгляданняспорів,щовиникаютьміжфінансовимиорганізаціямитафізични- миособами.Першірезультатироботизасвідчили,щозавдякиконсультаціямфахівцівдо80%конфліктнихситуаційбуливрегульовані,йскаргизнято.СьогоднівУкраїнізарекомендаціямиВсесвітньогобанкувжепідготовленойобговорюєтьсяпроектза- конопроектупростворенняслужбифінансовогоомбудсмена,авРосіїуквітні2012р. з’явивсявповноваженийіззахиступравпідприємців.

Лит.: Закон Украины от 23 декабря 1997 года №776/97-ВР «Об Уполномоченном ВерховнойРады Украины по правам человека» // Режим доступу:http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?Regnom=9525;ВБрекомендуетУкраиненазначитьфинансовогоомбудсмена.—LB.ua— 2012 –22 марта // Режим доступу:http://economics.lb.ua/finances/2012/03/22/142192_vb_rekomenduet_ukraine_sozdat.html; Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової під час представлення у Верховній Раді України щорічної доповіді простандотриманнятазахиступравісвободлюдинивУкраїні//Режимдоступу:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS15609.html; Институт уполномоченных по правамребенка.ЮНИСЕФ,1997. — С.4-6; Информационнійбюллетеньфинансовогообсудмена№1. —01.10.2010-

01.02.2011 // Режим доступу:http://arb.ru/site/v2/finomb/files/infoBull-1.doc.;Корецький Мико-ла.Новіметодиіформипартнерськихвідносингромадськихорганізаційзорганамипублічноївлади //Режим доступу:http://www.municipal.gov.ua/data/loads/korezkiy.doc;Лохматов Е.А.Ге-незисиэволюцияинститутаОмбудсменавШвеции//Государствоиправо:Теорияипрактика:Межвуз.сб.науч.тр. Вып.4. –Калининград:Изд-воРГУим.Канта, 2005. –С.45-55; Омбудсмен //Ви-кипедия//Режимдоступу:http://ru.wikipedia.org/;Правадитини:сучаснийдосвідтаінновації:Зб.інформ.іметод.матеріалів/Авт.-упоряд.:Г.Лактіонова,О,Калібаба,Т.Цюмантаін.–К.,Либідь,2005.—256с.;РадаизбралаУполномоченногопоправамчеловека//Режимдоступу:http://korrespondent.net/video/ukraine/1343335-rada-izbrala-novogo-upolnomochennogo-po-pravam-cheloveka;СтаровойтовО.М.Механизмызащитыправребенка//Белорусскийжурналмежду- народногоправаимеждународныхотношений.—2001.—№.3—19-31.

Лактионова Г. М.

ОМБУДСМЕНЗПРАВДИТИНИ—особачиспеціальнаслужбазуповноваженнямиздійснюватиконтрользадотриманнямправдитинивідповіднодоосновнихположень КонвенціїООНпроправадитини(1989р.),чиннимнаціональнимзаконодавством.Під часвиконаннясвоїхобов’язківО.п.д.керується,передусім,їїінтересами,вживаєза- ходищодоохоронидитинивіднасильства,жорстокості,експлуатації,занедбання,без-притульності.О.п.д.з’явилисявІІпол.ХХст.підвпливомміжнародноговизнанняДекларації прав дитини, а також зусиллям ООН у цій сфері, зокрема проголошення 1979р.Міжнароднимрокомдитинитаприйняттяму1989р.Конвенціїпроправадити- ни.Якіомбудсменизправлюдини,упершепосадауповноваженогозправдітейбулавведенав1977р.уШвеції.У1981р.шведськийдосвіднабувпоширеннявНорвегії,Австралії,Фінляндії.О.п.д.якскладоваінститутуомбудсменівзправлюдинининііс- нуютьупонад40країнахсвіту,середякихАзербайджан,Бельгія,Греція,Данія,Канада, Коста-Ріка,Латвія,Литва,ПівнічнаІрландія,Польща,Туніс,Естонія.Починаючиз1995 р., спеціалізовані омбудсмени з прав дитини починають свою діяльність у суб’єктах Російської Федерації (Алтайський край, Нижегородська, Новгородська, Псковська, Свердловськаобласті,Москва,Санкт-Петербургтаін.).

Необхідністьпоявитакогоспеціалізованогоомбудсменапояснюєтьсятрьомапри- чинами:по-перше,дітипотребуютьособливогопідходузурахуваннямособливостей фізичногойпсихічногорозвитку;вонинемаютьжиттєвогодосвіду,залежнівіддорос- лихйнеспроможнівбільшостівипадківсамостійнозахиститисвоїправатаінтереси; благополуччяінормальнийрозвитокдітейвизначаютьмайбутнєкожноїдержави.Ди- тячийомбудсменмаєпрагнутинетількидодотриманнязаконодавчозакріпленихправ дитини,алейдоїхрозширення,сприятивизнаннязадітьмитихправ,якіщеотримали закріплення в чинному законодавстві після прийняття у 1989 р. Генеральної Асамб- леєюООНКонвенціїООНпроправадитини.Цесвідчитьпроусвідомленнясвітовою спільнотоюпотребиуствореннісистемизахистудітей,враховуючиїхнюуразливість і неспроможність самостійно захищати власні інтереси. Незважаючи на існуючі роз- біжностівзавданнях,ресурсахіснуючихінституційО.п.д.,метавниходна:сприятитому,щобголосдітейпочули,забезпечитиїхзахистідотриманняїхніхправ.Сімосно- внихзавданьО.п.д.полягаютьу:захистіправконкретноїдитинитапредставництві їїінтересів;розслідуваннісправзіндивідуальнихскаргдітей;наглядізадотриманням законодавства щодо охорони дитинства; внесенні рекомендацій у державні органи щодозмінузаконодавствістосовноохоронидитинства;сприянніпідвищеннюпоін- формованості про права дитини як самих дітей, так і дорослих; здійсненніпосеред-

ництва у випадках виникнення конфліктів між дітьми та батьками; наданні звітів про роботу та про становище дітей у питанні дотримання прав дітей.

ВиокремлюютьчотириорганізаційнімоделіінституційО.п.д.:ті,щозаснованіспе- ціальнимзаконом(Норвегія,Швеція,Ісландія,Люксембург);ті,щостворенінапідставі національногозаконупроохоронудитинстваіпередбачаютьвведенняпосадиомбуд- смена(Австралія,НоваЗеландія);ті,щоствореніурамкахіснуючихорганівдержавної виконавчоївладитапідпорядковуютьсяїм(Канада,Іспанія,Данія,Німеччина);ті,що існуютьякнеурядовіорганізації(Фінляндія,Ізраїль).

Дляефективноїдіяльностіомбудсменанеобхіднедотриманнянизкиумов,серед яких найважливішими є: незалежність діяльності омбудсмена, гарантованість йому свободи у висловлюванні своїх поглядів, права самостійно визначати форми діяль- ності свого відомства; його доступність для дітей, безпосередніх контактів з ними; зрозумілістьдлядітейінформаціїпродіяльністьінституції,якупоширюютьчерезза- соби масової інформації з урахуванням особливостей сприйняття дитини. В Україні до2011р.функціюконтролюзадотриманнямправдітейвиконувавУповноважений зправлюдини.

Угрудні2010р.узв’язкуз20-літтямратифікаціїУкраїноюКонвенціїООНпроправа дитиниНіноюКарпачовоюбулапредставленаВерховнійРадіУкраїниСпеціальнадо- повідь«СтандотриманнятазахиступравдитинивУкраїні».Уній,зокрема,зазначало- ся,щоу2010р.відповіднодост.11ЗаконуУкраїни«ПроУповноваженогоВерховної РадиУкраїнизправлюдини»булопризначеноспеціальногопредставникаУповнова- женогозправлюдинизпитаньзахиступравдитини,рівноправ’ятанедискримінації. Ним стала Наталія Іванова, яка тривалий час працювала на відповідальних посадах, зокремазаступникомміністрапрацітасоціальноїполітикиУкраїни.Діяльністьпред- ставникабуласпрямовананакоординаціюроботизметоюпідвищенняефективності моніторингудотриманняправдитинивУкраїні,співпраціздитячимитаіншимигро- мадськимиіміжнароднимиорганізаціями.Представникздійснювавправовуоцінку таекспертизузаконодавства,представлявпозиціюомбудсменазцихпитаньнавід- повіднихзасіданняхкомітетівВерховноїРадиУкраїни.ПредставникУповноваженого зправлюдинизпитаньзахиступравдитини,рівноправ’ятанедискримінаціїбувчле- номкоординаційнихрад,комісій(Міжвідомчоїрадизпитаньсім’ї,гендерноїрівно- сті, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми, Експертної ради з питань розглядузверненьзафактамидискримінаціїзаознакоюстаті,Комітетузнайкращих інтересівдитинивУВКБООНтощо).Крімпредставника,Уповноваженийзправлюди- нимаврадникаусферіохоронидитинства,функціїякоговиконуєІринаТаргулова.Її попереднійдосвідроботивГенеральнійпрокураторісприяєтому,щобзабезпечувати високопрофесійнихзахистінтересівдітейвсудовихінстанціях.

Крімтого,задляврахуваннядумкидітейприрозв’язаннідитячихпроблемомбуд- сменом було прийняте рішення про введення посади дитячого омбудсмена. Відбір кандидатів дитячих омбудсманів проводився Уповноваженим шляхом конкурсу. 10 грудня2005р.,уДеньправлюдини,першимипереможцямистали16-річнастудентка першого курсу Інституту міжнародних відносин Київського національного універси- тету іменіТарасаШевченка Юлія Крук і 14-літній студент третього курсу Національ- ногоуніверситету«Києво-Могилянськаакадемія»ІванЧеревко.Досвідїхроботибув представленийівизнанийнаКонференціїєвропейськихомбудсманів,щопроходилавАфінаху2006р.

Кількість дітей, які зверталися до Уповноваженого щодо захисту своїх прав зрос- талазкожнимроком.У2006р.безпосередньозвернулися376дітей,у2007р.—удвічі більше—776,ау2008р.надійшлиіндивідуальнітаколективнізверненнязапідписа- ми4663,ау2009р.—2430зверненьвіддітей.

ЗапідтримкиЮНІСЕФ,іншихміжнароднихорганізаційостаннімирокамиздійснено низкупроектів,урамкахякихнарегіональномурівнівідпрацьовувалисямоделіінсти- туцій омбудсменів з прав дитини на громадських засадах, видано посібники,збірки інформаційно-методичнихматеріалів,проводилисьнавчальніпрограми,організова- но конференції, круглі столи з обговорення перспектив розвитку в Україні інституту омбудсменазправдітей,обмінупрактичнимдосвідомроботивцьомунапрямі.

НовимсвідченнямвиконанняУкраїноюміжнароднихзобов’язаньусферіправди- тиниставУказПрезидентаУкраїнивід11серпня2011р.«ПроУповноваженогоПре- зидентаУкраїнизправдитини».Такимчином,вУкраїніз’явивсядитячийомбудсмен, головнимпризначеннямякогоєзабезпеченнядодержанняконституційнихправди- тини,виконанняУкраїноюміжнароднихзобов’язаньуційсфері.ЗавданнямиУповно- важеного з прав дитини є здійснення постійного моніторингу дотримання в Україні конституційнихправдитини,внесеннязаконодавчихініціатив,пропозиційщодопри-пиненнятапопередженняповторнихпорушеньправізаконнихінтересівдитини,здійсненнязаходів,щоспрямованінаінформуваннянаселеннящодопроблемдітей.

НапосадуУповноваженогоПрезидентазправдитинипризначеноЮріяПавленка, екс-МіністраУкраїниусправахсім’ї,молодітаспорту.

Літ.:Указ Президента України№ 811 / 2011 [Електронний ресурс] / Офіційнепредставництво ПрезидентаУкраїни.—Режимдоступу:www/URL:http://www.president.gov.ua/documents/ 13858.html—[11.09.2011]—Загол.зекрану;УказПрезидентаУкраїни№812/2011[Електро- нний ресурс] / Офіційнепредставництво Президента України.— Режимдоступу : www / URL: http://www.president.gov.ua/documents/13858.html—[11.09.2011]—Загол.зекрану;Инсти- тутуполномоченныхпоправамребенка:дайджестосновныхсведенийповажнейшимпробле- мамвобластиправребенка.-[Б.м.]:ЮНИСЕФ,1997.—С.4–6;ЛохматовЕ.А.Генезисиэволюция институтаОмбудсменав Швеции //Государствои право:Теорияи практика:Межвуз.сб.науч.тр.— Вып.4.— Калининград: Изд-во РГУ им. Канта, 2005.— С.45–55; Марцеляк А.Омбудсменпоправамребенка:проблемыформированияиразвитиявмиреивУкраине[Электронныйре- сурс]/Правознавец—юридическиестатьи,типовыедокументы.—Режимдоступа:www/URL: http: //pravoznavec.info/zashita-prav-potrebiteleie/ombudsman-po-pravam-rebenka-problemy- formirovanija-i-razvitija-v-mire-i-v-ukraine.html—[б.д.]—Загл.сэкрана;Правадитини:сучаснийдосвідтаінновації:Зб.інформ.іметод.матеріалів/авт.—упоряд.:Г.Лактіонова,О,Калібаба,Т.Цю-мантаін.—К.,Либідь,2005.—256с.;СтаровойтовО.М.Механизмызащитыправребенка//Бело-русскийжурналмеждународногоправа и международніхотношений.—2001.— №.3–19–31.

Лактіонова Г. М.

ПРАВАДИТИНИ—цегарантованідержавоюможливостізадоволенняпотребдити- ни,щодозволяєїйрозвиватисявідповіднодовікутаіндивідуальнихзадатків.Цемож- ливостіматийрозпоряджатисяматеріальними,культурнимийіншимисоціальними благамитацінностями,користуватисяосновнимисвободамиувстановленихзаконом межах,щозабезпечуєдитинігармонійнефункціонуванняірозвиток.

КонцептП.д.лежитьусутнісномуполіпоняттяправлюдини,восновіякоготакіцінності,яклюдськагідність,рівністьісвобода.П.д.згіднозтрадиційноюкласифіка- цієюосновнихправлюдиниможутьбутиоб’єднаніуп’ятьгруп:

1. Громадянськіправа(правонаім’ятагромадянство,правонасамобутність,право нажиття,правонанедискримінаціютаін.).

2. Політичніправа(свободадумки,свободазібрань,свободапереконаньівіроспо- відання,правонавільнийдоступдоінформації.

3. Економічніправа(праворозпоряджатисядоходамивідсвоєїпраці,правозайма- тисяпідприємницькоюдіяльністютаін.).

4. Соціальніправа(правонаосвіту,правонаохоронуздоров’я,правонасоціальнезабезпечення).

5. Культурніправа(правонавідпочинокідозвілля,залученнядогритаучастівкультурномуймистецькомужиттітаін.).

ВеськомплексміжнароднихправовихстандартівщодозабезпеченняП.д.охоплюєКонвенціяООНпроправадитини(див.КонвенціяООНпроправадитини).

У вітчизняному законодавствіП. д.закріплено Конституцією України, Сімейним кодексом України, законами України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про молодіжні та дитячі громадські організації», «Про освіту»,«Просоціальнуроботузсім’ями,дітьмитамолоддю»;Положеннямпропри- йомнусім’ю,Положеннямпродитячийбудиноксімейноготипутаін.

П.д.,якіправалюдини,підлягаютьобмеженню,алетількитакому,щопередбачене закономудемократичномусуспільстві,зміркуваньдержавноїбезпеки,охоронипо- рядку,моральностінаселеннячизахиступравіншихосіб.Так,однізправзастосову- ютьсящододитинибеззастережно(наприклад,правоназахиствідтортур),аінші—з певними обмеженнями (політичні права). Водночас дитина маєспецифічні права: право бути зареєстрованою відразу ж після народження; право на ім’я; правознатисвоїхбатьківіправонаїхпіклування;правонавсиновлення;праводитини,здатноїсформулювативласніпогляди,вільновисловлюватиїхзусіхпитань,щоїїстосуються; правонадозвілля;правобратиучастьвіграхірозважальнихзаходах,щовідповіда- ютьїївіку;правовільнобратиучастьукультурномужитті;правоназахиствідексплу- атації,відвиконаннябудь-якоїроботи,щоможестановитинебезпекудляздоров’я, бутиперешкодоюводержанніосвітитощо.

ОзнакиП.д.:по-перше,цеспроможністьдитинидіятипевнимчиномабожутримуватисявідпевнихвчинківзтим,щобзабезпечитисобіналежнеіснування, розвиток, задоволення відповідних потреб;по-друге,змістідіапазонможливостейдитинизалежать насампередвідможливостейусьогосуспільства,головнимчиномвідрівняйогосоціально-економічногорозвитку;по-третє,загаль-нийперелікіобсяг прав дитини, визначенихуміжнародних документах, універ- сальнийзпозиціїонтогенезу(індивідуального розвитку людинивіннародженнядоповноліття); каталог прав дитини, деталізованийунаціональному законодав- стві,розширюєтьсязвікомпідростаючоїособистості;по-четверте,прававизнача-ютьступіньсвободидитини,їїобов’язки(ступіньвідповідальності).Єдністьправіобов’язківєумовоюдлясамовдосконаленнядитини,їїтворчоїсамостійності.Вод- ночасправаналежатькожнійдитиніінезалежатьвідобов’язків,яківонавиконує.Якщодитинаневиконуєобов’язків,їїможнапокарати,позбавившипривілеїв,ви- нагороди,аленеправ.

ПроблемаП. д.може розглядатися й розв’язуватися в різних контекстах:

соціологічному— віддзеркалення формаційних, станових, екологічних умов і стилів

життядитини;юридичному—закріпленняпевнимизаконамитаполітико-правовими деклараціями правил, норм, стандартів і вимог до організації життєдіяльностідити-ни;культурологічному— відображення результату рівня розвитку суспільства, творчихсиліздібностейдитинивтипахіформахорганізаціїїїжиттяідіяльності;етнологічному—вивченняконтекступоглядівіставленняпредставниківетносудо дитини;демографічному— дослідження чисельності дитячого населення,наро- джуваності,чисельностідітей,охопленихосвітою,тощо;історичному—аналізево-люціїуявленьіпоглядівпроправадитини;педагогічному—розглядумов,шляхів,засобівіметодівформуванняособистості,яківідповідаютьзагальномууявленнюпроправа дитини (О.Сухомлинська).

Змістовимядромівнутрішнімвелінням,щообумовлюєсилуйдієвістьправа,єпо- треби.Відтак,зпоглядусоціальноїпедагогіки,основазабезпеченняП.д.—насампе- редвиявленняїїпотреб,беззадоволенняякихнеоптимізуєтьсясоціалізаціяпідрос- таючоїособистості.ВідповідносукупністьактуалізованихП.д.залежитьвідвиявлення фактівпорушенняїїпотребтаінтересів,щоперешкоджаютьособистісномурозвитку. Водночаснезадоволеніпотребиможутьспонукатилюдинудопорушеннянормівід- мовивідвиконанняпокладеногонанеїобов’язку.

ЗдійсненняП.д.єнелишестартомповноцінногожиттявсуспільстві,айпідґрунтям для подальших новоутворень, надбань особистості в старшому віці. ПроблемаП. д.полягає насамперед у розумінні обов’язковості їх забезпечення, в усвідомленні, що саменеобхіднодлярозвиткуздібностейдитини,їїсамореалізаціїйсамоствердження врізнихсоціальнихумовах,дляуспішноїсоціалізації,гідноголюдськогофункціонуван- нявсоціумі.Цяпроблемамотивуєдорослихідітейяксуб’єктівправовоїсоціалізації збагачуватипозитивнийсоціальнийдосвід,будуючисоціальнівзаємодіїнаморально- правовійоснові,наґрунтіповагидоправіншоїлюдини,державизагалом.

В Україні найбільш вразливими категоріями дітей щодо забезпечення своїх прав є безпритульні діти, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, діти з особливими потребами, що виховуються в інтернатних закладах. Основні причини незадоволенняП.д.зумовленінедостатнімкадровимзабезпеченнямінституцій,що працюютьздітьми;відсутністюприйнятнихмоделейрозвиткуальтернативнихформ опікиврозгалуженоїсистемиінтегративнихсоціальнихпослугсім’ям,щоопинилися ускладнихжиттєвихобставинах;слабкоюроллюгромадувирішенніпитаньстосовно дітейтаін.

Літ.:Правадитини:сучаснийдосвідтаінновації:зб.інформ.іметод.матеріалів/авт.—упоряд.:Г.Лактіонова,О.Калібаба,Т.Цюмпантаін.;зазаг.ред.Г.Лактіонової.—К.:Либідь,2005.—256 с.;Правадитини:відвитоківдосьогодення:зб.текстів,метод.таінформ.матер./авт.—упор.Г.М.Лактіонова,Л.В.Пироженко,О.В.Сухомлинська.—К.:Либідь,2002.—280с.;Петроч-коЖ.В.Дітивскладнихжиттєвихобставинах:соціально-педагогічнезабезпеченняправ:мо-нографія.— Рівне,2010.

Петрочко Ж. В.

ПРАВАЛЮДИНИ—сукупністьузаконенихнорміправил,якіустановлюютьсяйохо- роняютьсяміжнароднимправоміконкретноюдержавноювладоютарегулюютьсто- сункилюдейусуспільстві.П.л.—поняття,щохарактеризуєправовийстатуслюдини стосовно держави, її можливості й претензії в економічній, соціальній, політичній і культурнійгалузях.Виділяютьтакікатегоріїправ:

1. ОсобистіП.л.таполітичніправагромадян,якізорієнтованінасвободулюдини йпередбачаютьправонажиття,свободуйнедоторканістьособи,свободувідтортурі рабства,правобратиучастьуполітичномужитті,правонасвободупереконань,слова, думки,сумлінняйвіросповідання,свободузібраньтаоб’єднань.

2. Економічнітасоціальніправа,щозорієнтованінабезпекулюдинийпередбача- ютьправонапрацю,освіту,достатнійжиттєвийрівень,їжу,житло,охоронуздоров’я, наприватнувласність,відпочинок,правонакористуваннякультурнимицінностями, правонасім’ю,свободутворчостітощо.

3. Праванародів,щопередбачаютьправонавласнунаціональнукультуруймову,власнунаціональнудержаву,вільнувідпоневоленняіншими державами,правонапри-роднібагатства,нарівноправнуучастьунауково-технічномупроцесітавміжнародній торгівлі,атакожправонародунамир,безпеку,наекологічночиступланету.

Особливостіправлюдинивтому,щовони:природні(людинамаєїхвіднародження);універсальні(однаковідлявсіхлюдей,незалежновідраси,статі,віросповідання,полі- тичнихабоіншихпереконань,національногочисоціальногопоходження;невід’ємні(ніхтонесмієпозбавитиіншулюдинуцихправзабудь-якихумов);неподільні(длятого,щобжитизгідністю,усілюдинаділеніправомнасвободу,безпекутагіднілюдини нормигромадськогожиття).Праватасвободилюдини—завоюваннялюдськоїдумки йпрактики.Їхоб’єднуєключовепоняття«рівноправність»,тобтооднакові,гарантовані закономекономічні,соціальні,політичні,особистіправагромадян,офіційновизнанарівність громадян перед державою, законом,судом.

Права та свободи людини найзагальніше сформульовано в Загальній декларації правлюдини,щобуласхваленаГенеральноюАсамблеєюООН10грудня1948р.істала міжнароднимстандартомправлюдини.У1950р.держави,яківходятьдоРадиЄвропи, підписалиЄвропейськуконвенціюправлюдини.НавідмінувідЗагальноїдекларації правлюдини,восновуякоїпокладеновизнанняприродженоїцінностілюдськогожит-тя,воназ1955р.забезпеченамеханізмом,щодаєзмогугромадянамцихкраїнподати скаргуузв’язкузпорушеннямїхніхправ.Длянаданнядеклараціїбільшоїюридичної сили в 1966 р. було прийнято Міжнародний пакт (договір) про цивільні та політичні правайМіжнароднийпактпроекономічні,соціальнійкультурніправа.Україна,всту- пившидоРадиЄвропи,підписалаЄвропейськуконвенціюпрозахистправлюдинийосновнихсвобод.

Відоміситуації,заякихдержаваможеобмежитиправалюдини.Загальноприйняті причиниобмеженняправлюдиниформуютьтакічинники:національнабезпека;еко- номічнийдобробуткраїни;суспільнездоров’яйморальність;необхідністьповажатиправа іншихлюдей.

У сучасній Конституції України (прийнято 28 червня 1996 р.) перелічені особисті, політичні, соціально-економічні й культурні права.

Кожналюдинамаєнетількиправа,алейобов’язки,якітіснопов’язанізправами тасвободами.Прававизначаютьступіньсвободи,обов’язки—ступіньвідповідально- сті.Обов’язкаминазиваютьтакийтипповедінкилюдини,здійсненняякогозабезпе- чуєнормальнежиттясуспільствайдержави.Доконституційнихобов’язківналежать: захистВітчизни,незалежностійтериторіальноїцілісностіУкраїни,шануванняїїдер- жавних символів(ст.65); зобов’язання не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодування завданих збитків(ст.66); сплата податків і зборів(ст.67); зобов’язаннянеухильнодотримуватисяКонституціїУкраїнитазаконівУкраїни,непо-

сягатинаправайсвободи,честьігідністьіншихлюдей(ст.68);зобов’язаннябатьків піклуватисяпровласнихдітей,адорослихдітей—пронедієздатнихбатьків(ст.51).

Правалюдинипостійнорозвиваються,їхстаєдедалібільшейувнутрішньомузако- нодавстві,івміжнародному.Виникаютьновіправайсвободи,продовжуєтьсяпошук більш ефективного захисту прав і заходів протидії порушенням владою формальновизнаних правлюдини.

Літ.:КонституціяУкраїни.—К.,1999.—87с.;Правадитини:сучаснийдосвідтаінновації:зб.ін- форм.таметод.матеріалів/авт.-упоряд.:Г.Лактіонова,О.Калібаба,Т.Цюмантаін.;зазаг.ред.Г.Лактіонової.—К.:Либідь,2005.—256с.;Энциклопедическийпедагогическийсловарь.—М.: Юрид.лит.,1999.—307с.

Песоцька О. П.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯПРАВДІТЕЙ— поняття соціальної педа- гогіки,якедетермінуєтьсявширокомуівузькомузначеннях.Уширокомузначенні— цесистемаскоординованихвзаємодійсоціальнихінституцій,різнорівневефункціону- ванняякоїстворюєсприятливіумовидлязадоволенняпотребдитини,реалізаціїнею гарантованихдержавоюможливостейскористатисявсімасоціально-економічними, культурнимитаіншимиблагамиусвоїхнайкращихінтересахйінтересахсуспільства. Прицьомувсоціально-педагогічномусенсівзаємодія—цевищийрівеньзв’язкусо- ціальнихсуб’єктів,характернимиознакамиякогоєвзаємовпливівидозмінинаоснові дій різних інституцій шляхом взаємного інформування, взаємодопомоги,взаємногонавчаннятощо.

У процесіС.-п. з. п. д.відповідні соціальні відносини моделюються і здійснюють- сянадержавному(формуваннядержавноїсоціальноїполітикищододітей;розвиток нормативно-правовоїбазийінфраструктурисоціально-педагогічноїдопомогидітям відповіднодоміжнароднихстандартівсоціальногозахистудитинства;зміцненняміж-народнихконтактівзметоюобмінудосвідутощо);локальному/місцевому(створеннямережіслужб,центрів,закладів,щопрацюютьздітьмитаїхсім’ями;реалізаціялокальнихсоціальнихпрограм,проектів,планів;виробленнямісцевимисоціальнимиінституціямиспільних стратегій і переконань тощо); таособистісному/ діяльнісно-професійному(реалізація суб’єкт-суб’єктних стосунків фахівців соціальної сфери й дитини, якаопинилася в складних життєвих обставинах; створення й збереження сприятливо- го соціально-виховного середовища; спрямування соціально-педагогічного впливу нарозвитоксамостійностідитини,їїздатностідозахистувласнихправ,участівжитті суспільстватаприйняттірішеньтощо)рівнях.

С.-п.з.п.д.увузькомузначенні—різновидсоціально-педагогічноїдіяльності,спрямованоїнареалізацію,охоронуйзахистправдітей,щоздійснюєтьсякомандою фахівцівсоціальноїсфериназасадахсуб’єкт-суб’єктноївзаємодіїздитиноютаїїсім’єю. У такому контекстіС.-п. з. п. д.передбачає оволодіння фахівцями соціальної сфери технологіямизабезпеченняправдітей,щоцентруютьсянасильнихсторонахпідрос- таючоїособистості,їїсім’ї,ресурсахіншихінституцій,громадидляпідвищеннярівня життядитини,подоланняскладнихжиттєвихобставин.

Основнімеханізми С.-п. з. п. д.:законодавчий й інституційний.Зокрема,діязаконодавчогомеханізмуакцентовананазакріпленніунормативно-правовихдоку- ментахУкраїниправадитинизростативсімейномуоточенні,аінституційниймеханізм представленийсоціально-педагогічноюінфраструктуроюобслуговуваннясім’їйди-

тини,якаохоплюєякуправлінські(органивиконавчоївладитасамоврядування),так іфункціональніелементи(закладисоціальногообслуговування,соціальногозахисту, освіти,охорониздоров’ятощо).Суб’єктамиС.-п.з.п.д.єпредставникирізнихінсти- туцій соціальної сфери: соціальні педагоги, психологи, вчителі, медичніпрацівники, спеціалістицентрівсоціальнихслужбдлясім’ї,дітейімолоді,службусправахдітей, управлінь у справах сім’ї, молоді та спорту, органів внутрішніх справ, представники неурядовихорганізацій,іншіфахівці,атакожчленисім’їдитини,представникиїїнай- ближчогооточеннятаінші.Мобілізаторомзусилькомандифахівцівсоціальноїсфери, за умов їх єдиної позиції, може виступати соціальнийпедагог,таким чином реалізу- ючироль«менеджерасоціальнихвзаємодій».Йогозавдання:сприятиформуванню всуб’єктівсоціально-педагогічногозабезпеченняправдітейправовоїкультури,вмінь інавичокухвалюватиадекватніпотребамйінтересамдитинирішеннязпозиціїпеда- гогічноїдоцільності;максимальновикористовуватиресурсигромади,уякійвідбува- єтьсяжиттєдіяльністьдитини,їїсім’їтощо.

Принципи С.-п. з. п. д.: гуманізація; верховенство права; соціальне партнерство; суб’єктність дитини; системність; демократичність (державний рівень); міжвідомча взаємодія;модернізація;територіальність;відкритістьсистеми,соціально-виховного середовища;науковаобґрунтованістьфункціонуванняінституцій,щовходятьдосис- теми забезпечення прав дітей (локальний / місцевий); суб’єкт-суб’єктна взаємодія, особистісна орієнтація, життєва смислотворча самодіяльність, превентивність, опе- ративністьірізноманітністьдопомоги,колегіальністьіконфіденційність(діяльнісно-професійнийрівень).

НапрямамиС.-п.з.п.д.надіяльнісно-професійномурівнівизначено:вивчення станудитини,їїсім’ї;захистправтаінтересівдитини;охоронаправвідпорушення;реалізація прав; дослідно-методична діяльність з питань забезпечення прав дітей. Діяльність за відповідними напрямами набуває певних особливостей залежно від середовищарозгортання:загальноосвітнійнавчальнийзаклад,закладдлядітей-сиріт ідітей,позбавленихбатьківськогопіклування,закладсоціальногообслуговування,за- кладсоціальногозахисту,клубзамісцемпроживаннятощо.

ПоледіяльностісоціальногопедагогащодоС.-п.з.п.д.надіяльнісно-професійномурівніозначуєйогоключовіфункції:посередництвоміжіндивідом/групоюісере- довищемтапредставленняйвідстоюванняінтересівдитинитачленівїїсім’ї,абопредставництво.

Особливість С.-п. з. п. д.полягає в максимальній ролі соціальних педагогів у здійсненні самеправа дитини на участь в житті суспільства та ухваленнірішень.Такимчином упроваджується ефективний підхід до організації соціально- педагогічноїроботиздітьми,оскількидорослінелишеотримуютьможливістьпочути й зрозуміти запити сучасних дітей, а й побудувати систему партнерської взаємодії з ними. Серед усіх фахівців соціальної сфери саме соціальні педагоги здатні створити найсприятливішіумовидляоптимальногозабезпеченнязазначеногоправайнесуть за це професійну відповідальність. Встановлено, що забезпечення права на участь в ухваленні рішень особливо важливе для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьків- ськогопіклування,оскількидаєзмогуупередитиформуванняунихспоживацької,па- сивноїгромадськоїпозиції,конформноїповедінки.

Для успішногоС.-п. з. п. д.необхідно створити сприятливіумовина всіх рів-нях. Державному:соціально-нормативні(формування та реалізація державної

соціальної політикищодостворенняйрозвитку системи соціально-педагогічногозабезпечення правдітей;координаціязусильцентральних органів виконав-чоївлади,якіформуютьдержавнуполітикущодоохоронидитинства;належненормативно-правове забезпечення; розробленняізатвердження стандартівна-даннясоціальнихпослугдітям,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах,тощо),суспільні(формуваннягромадськоїдумкищодоінтересівіпотребдітей,якіопинилисяускладнихжиттєвих обставинах,інебайдужого ставленнядодолітаких дітей;активізація громадищодопідтримкидітей, якіопинилисяускладнихжиттєвих обставинахтощо),науково-дослідні(проведеннянауковихдослідженьзпитаньсоціально-педагогічного забезпечення правдітейіпопуляризаціяотри-манихрезультатівдлявикористаннявпрактичнійдіяльності;розробленняміж-відомчихтехнологійсоціально-педагогічного забезпечення правдітейуконтек-стізадоволенняїхніхпотреб;вивченнятапоширеннякращогодосвідуроботиздітьми,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах);місцевому/локальному:інституційно-управлінські(активізаціяроботиорганіввиконавчоївлади,не-урядовихорганізаційщодосоціально-педагогічногозабезпеченняправдітей,якіопинилисяускладнихжиттєвих обставинах;розвитокмережіслужб,центрів, комплексів,щопрацюютьздітьмий вінтересахдітей; контрользадотриманнямстандартів надання соціальних послугдітям, якіопинилисяускладнихжиттє-вихобставинах;координаціядійміжсуб’єктамисоціально-педагогічноїробо-ти),організаційно-технологічні(підготовкаорганівмісцевоївиконавчоївладиімісцевого самоврядуваннядовпровадження інноваційнихтехнологій роботизсім’ямиідітьми,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах;плануванняробо-тивгромаді,визначенняобсягунеобхіднихпослугіресурсівнаосновіоцінкипо-требдітейтасімей,якіопинилисяускладнихжиттєвихобставинах;впровадженнянамісцевомурівніміжвідомчихтехнологіїсоціально-педагогічногозабезпеченняправдітейтощо),навчально-методичні(функціонуваннясистемипідвищеннякваліфікаціїфахівців,котріпрацюютьздітьми,якіопинилисяускладнихжиттєвих обставинах;підвищеннякомпетентностібатьківзпитаньсоціально-педагогічного забезпеченняправдітей;супервізіядіяльностіфахівцівсоціальноїсферивнапря-місоціально-педагогічногозабезпеченняправдітей)ідіяльнісно-професійному—особистісно-ціннісні(усвідомлення фахівцями соціальноїсфериважливостіпріоритетної реалізації «захисного» правадитини виховуватисявсімейномуото-ченні;сформованістьсоціально-правовихзнаньйумінь;розуміннязначущостісоціально-виховногосередовищадлядитини,прагненнядойогостворення;сфор-мованістьістійкість мотивації залучення дорослихідітейдосоціально значущих правових дій; прагненнядопрофесійного самовдосконалення),педагогічні(реа- лізація суб’єкт-суб’єктних стосунків фахівців соціальноїсферийдитини, якаопи-нилисяускладнихжиттєвихобставинах;використанняособистісноорієнтованого підходудороботиздітьми,якіопинилисяускладнихжиттєвих обставинах; ство-ренняйзбереженнясприятливогосоціально-виховногосередовищадлятакихдітей;спрямуваннясоціально-педагогічноговпливунарозвитоксамостійностідитини,їїздатностідосамозахистувласнихправ,участівжиттісуспільстватаухва- ленні рішеньтощо),методично-інструментальні умови(володіння методамитаорганізаційними формами соціально-педагогічного забезпечення прав дітей; раціональноговикористанняуроботіздітьми,якіопинилисяускладнихжиттєвих

обставинах, різних традиційних й інноваційних форм і методів тощо). Поєднання таких умов дає змогу досягти соціально-педагогічної забезпеченості прав дітей, й зокрема тих, які опинилися у складних життєвих обставинах.

КритеріїС.-п.з.п.д.:сприятливістьсередовищаперебуваннядитиниїїрозвитку; відчуттядитиноювласноїзахищеності;дієвістьзаконодавчогойінституційногомеха- нізмівзабезпеченняправдітей;професійнаготовністьфахівцівсоціальноїсфери,зо- кремасоціальнихпедагогів,досоціально-педагогічногозабезпеченняправдітей,які опинилисяускладнихжиттєвихобставинах.

Літ.:ПетрочкоЖ.В.Дітиускладнихжиттєвихобставинах:соціально-педагогічнезабезпечен- няправ:монографія.—Рівне:видавецьО.Зень,2010.—368с.;ПетрочкоЖ.В.Теоріяіпрактика соціально-педагогічногозабезпеченняправдітей,якопинилисяускладнихжиттєвихобстави- нах:дис.…д-рапед.Наук.—К.:ІнститутпроблемвихованняНАПНУкраїни,2011.—582с.

Петрочко Ж. В.

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ— система соціальних, правових та економічних заходівігарантій,якіреалізуютьсядержавнимийнедержавнимиорганізаціями,спря- мованих на виявлення, попередження та нейтралізацію впливу на життєдіяльність людининегативнихчинників(соціальнихризиків)зметоюдотриманняправлюдини, забезпеченнягіднихумовірівняжиттякожногочленасуспільства.

Узагальномусмислісоціально-правовийзахистохоплюєтакігарантованідержав- ноюдії,щодаютьзмогукожномучленовісуспільства,будь-тодитина-інвалід,літнялю- диначиодинокамати,отриматиможливістьреалізаціїсвоїхправзавдякистворенню належних соціально прийнятних умов для життя при наявності правового підґрунтя дляіснуваннясправедливихсуспільнихвідносин.Цеможебутиосвітня,культурнаді- яльність як державних так і недержавних інституцій, програми соціальної адаптації, соціальногозахистучисоціальногообслуговуваннянаселення,діяльністьзпереква- ліфікаціїтапрацевлаштуваннябезробітнихтощо.

ВідповіднодоположеньчинногозаконодавстваУкраїнисоціально-правовийзахист можна класифікувати за різними обставинами, а саме: на підставіоб`єкта захисту(виду правовідносин) — соціально-правовий захист у сферах: праці, соціально-го забезпечення, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, освіти,культури тощо;за суб’єктами, які здійснюють соціально-правовий захист:державний соціально-правовий захист, недержавний соціально-правовий захист;засуб’єктами,якіотримуютьсоціально-правовийзахист:соціально-правовийзахист літніх людей, інвалідів, робітників найманої праці, окремих видівслужбовців державноїслужби,дiтей-сирiттадітей,позбавленихбатьківськогопіклування,сімейздітьми, одиноких матерів, багатодітних матерів, безробітних, ветеранів війни, потерпі-лихвідтехногенно-екологічнихкатастрофтощо.

Нормативним базисом соціально-правовогозахистугромадян в Україні є міжна- родні документи: Загальнадеклараціяправ людини (1948), Міжнароднийпакт прогромадянські та політичні права, а також факультативний протокол (1966) до нього,Міжнароднийпактпроекономічні,соціальнітакультурніправа(1966),Конвенція ООНпроправадитини(1989),Європейськаконвенціяпроздійсненняправдітей(1996) таін.

Соціально-правовий захист дітей— це спільна системна діяльність державних і неурядових організацій щодо законодавчого і соціального закріплення правдітей,

в основі якої лежить пріоритет найкращих інтересів дитини, гарантування її особис- тих,соціальних,політичних,культурних,економічнихтаіншихправ,йособливоправанасім’ю.

Завданнясоціально-правового захисту дитинства: психолого-педагогічна і юри- дичнадопомога;консультуваннядітейтаїхніхбатьків;контрользароботоюдитячих установ різного типу; соціально-медична й інформаційно-правова допомога дітямз питаньохорониздоров’я,одержанняпрофесії,працевлаштування,задоволеннябіо- генних,психогеннихісоціогеннихпотребтощо.

Функціонування системи соціально-правового захисту дітей передбачає реаліза- ціюрізнихзаходівушколі,позашкільнихнавчальнихзакладах,громадітаін.Основнимрезультатомцієїдіяльностімаєстатиформуваннясоціально-правовоїзахищеностіді- тей,їхстійкогопсихічногостану,впевненостівуспішномумайбутньомупрофесійному самовизначенні, розкриття інтересів й творчого потенціалу дітей, задоволення їхніх потреб,успішнасоціалізаціяпідростаючоїособистості.

Принципи соціально-правового захисту дитинства:

1. Гуманізм,щопередбачаєвизнаннялюдинисоціальноюцінністю,метоюсуспіль- ногорозвитку,вищимкритеріємоцінкивсіхгалузейсуспільногожиття:економіки,на-уки, мистецтватощо.

2. Пріоритетінтересівдитининадінтересамидорослоїлюдини.

3. Рівність усіх дітей, незалежно від походження, раси, національності,стану здоров’я.

4. Повагаправадітейнасвободудумкийухваленнярішеньзпитань,щоїїсто-суються.

5. Інтеграціязусильусіхсоціальнихінститутів,щопокликанізабезпечуватипра-вадітей.

6. Колективнемоделюванняйпроектуваннясоціально-правовогозахистудітей.

7. Міждисциплінарністьудослідженняхівирішенніпроблемзабезпеченняправді-тейтощо.

Основною проблемою та специфікою соціально-правового захисту сучасногоди- тинства має стати створення умов для видозміни наявних і появи нових соціальних інститутів,покликанихзадовольнятипотребийреалізовуватиінтересидітей.

Соціально-педагогічними умовамисоціально-правового захисту дітей є: налаго- дженняпартнерськоївзаємодіїрізнихсоціальнихінститутівусоціально-педагогічній роботіздітьми;утвердженнясуб’єкт-суб’єктноївзаємодіїздитиноютаїїнайближчим оточенням; формування соціально-правових знань у педагогів; правове просвітни- цтвобатьків;залученнядітейдосоціальнозначущихправовихдійтощо.

Здійснюючи соціально-правовий захист, потрібно брати до уваги й кардинальні умови, які впливають на ціле покоління, соціальні групи, зокрема рівень соціально- економічногорозвиткусуспільства,ментальністьнародущодозахиступравдитини, йогозвичаїітрадиції.

Літ.: Агарова Н. І. Педагогічні умови забезпечення соціально-правового захистустаршо- класників:дис.…канд.пед.наук.—К.,2005.—185с.;КовчинаІ.М.Підготовкастудентівдосоціально-правовогозахистуособистості:навч.—мет.посіб./зазаг.ред.А.Й.Капської.—К.:НАУ,2005.—196с.;ПетрочкоЖ.В.Дітиускладнихжиттєвихобставинах:соціально-педагогічне забезпеченняправ:монографія.—Рівне:видавецьО.Зень,2010.—368с.

Петрочко Ж. В.

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ— здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передача,приховуванняабоотриманнялюдейшляхомзагрозисилоюабоїїзастосу- ваннячиіншихформпримусу,викрадення,шахрайства,обману,зловживаннявладою чивразливістюстановища,абошляхомпідкупуувиглядігрошейчиіншогозиску,для одержання згоди особи, яка контролює іншуособу.Вирізняють внутрішнюТ.л., що відбуваєтьсявмежаходнієїкраїни,тазовнішню—зпереміщеннямчерездержавний кордон.ЗовнішняТ.л.включаєвсебекраїнипоходження(ті,зякихвивозятьосіб),кра- їнитранзиту(ті,черезякихздійснюєтьсяпереміщенняосіб)ікраїнипризначення(ті, девідбуваєтьсяексплуатаціяособи).Т.л.найчастішевідбуваєтьсявнаступнихцілях: експлуатаціяпрацівсільськомугосподарстві,домашньомугосподарстві,будівництві, напідприємствах,усферіпослуг,розваг;експлуатаціявсекс-індустрії(втягненнявза- няттяпроституцією,використаннявпорнографічномубізнесі);втягненнявзлочинну діяльність;використанняузбройнихконфліктах;нелегальнатрансплантаціяорганів і тканин; примусове виконання репродуктивних функцій; використання та / чи при- мушуваннядожебрацтва;нелегальнеусиновлення/удочеріння.Аналізміжнародно- правовихактівінауковихпублікаційдозволяєвиділитикількапідходівдоз’ясування сутностіТ.л.:торгівлялюдьми—грубепорушенняправлюдини;торгівлялюдьмиіне- легальнаміграція;торгівлялюдьмиіпроституція;торгівлялюдьмиіпримусовапраця; торгівлялюдьми—злочин;торгівлялюдьми—зло.Найбільшповниміпрогресивним прийнятовважатипідхід,деТ.л.,першзавсе,розглядаєтьсяякпорушенняправлюди- ни.СередзовнішніхпричиніснуваннятапоширенняявищаТ.л.відзначаютьпадіння

«залізноїзавіси»іспрощеннямеханізмувиїздузакордон,формуванняміжнародних кримінальних угруповань, криміналізацію процесів міграції, корумпованістьпраців- никівдержавнихорганів,інтернаціоналізаціютіньовоїекономіки;зростаннярізниці міжбагатимитабіднимидержавами.Внутрішніпричинивиділяютьтакі:неефектив- ність політичних й економічних перетворень у державі, декларативність соціальної політики, корумпованість чиновників, зростання різниці між класами суспільства, гендернадискримінація,низькийрівеньобізнаностігромадян,недостатнясоціальна іправовазахищеність,насильство,зокремадомашнє,наявністьсоціальноїмережіза- робітчан за кордоном, психологічні фактори (кризовий стан громадян, зневіра в по- зитивнізмінивкраїні).

Т.л.як асоціальне, кримінальне явище має особливість пристосовуватися до но-вихумовжиттязалежновідекономічноїйсоціальноїситуаціївкожнійконкретнійкраїнійусвітівзагалі.Томузчасомз’являютьсяновітенденціївТ.л.Змінюютьсяме- тоди та підходи злочинних угруповань, способи вербування, групи ризику. Загалом змінимаютьтаківияви:потерпілимивідТ.л.стаютьічоловіки;усеменшежінокувіці за35років,абільшемолодих(15–19років)вивозятьсядляроботивсекс-індустрії,що свідчитьпротенденціїдоомолодженнябізнесуідитячогорабства;з’являєтьсяінфор- маціяпрофактиТ.л.;торгівцівисуваютьбільшевимогдо«якостітовару»;усебільше з’являєтьсяпотерпілихвідТ.л.,яківикористовувалисяневсекс-бізнесі,аексплуату- валися в домашньому господарстві, на напівлегальних і нелегальних мануфактурах іфабриках(їхвік30–50років);новімісцяпошукутовару(торгівціпереходятьдовербу- ваннявсільськумісцевість);більшзавуальованимізаконспірованимсталовербуван- ня.Вербувальникиберутьнасебебільшероботи:вонизнаходятьлюдей,самостійнооформляютьїмдокументи,саміперевозятьїхчерезкордоніпередаютьурукипо-купцюзарубежем,одержуючивідразугроші.Ранішвербувальникизаймалисялише

вербуванням і оформленням документів, інші функції брали на себе інші злочинці. У такій ситуації вербувальники часто не одержували обіцяні їм гроші. Поширюється внутрішняторгівля—зметоювтягненнядопорнобізнесутапроституціїдітей,утому числіназамовленняіноземців;змінюютьсяформиТ.л.,шляхививезення,зростаютьмасштабипроблеми.

ОсновнимишляхамипотраплянняосібутенетазовнішньоїТ.л.єпрацевлаштуван- ня,навчання,системаau-pair,туристичніпоїздки,шлюб,знайомствочерезІнтернет,запрошеннявипадковихзнайомих,усиновлення/удочеріння,оздоровлення,запро- шеннязагостьовоювізою.

Т.л.—комплекснапроблема,якавимагаєвідповіднихкомплекснихпідходівдоїї вирішення.Такимєпідхід,депоєднуютьсяпрофілактичнізаходи,заходидлязахисту тапідтримкипотерпілих,атакожзпереслідуваннятапокараннязлочинців.

Літ.:Інформаційнийвісник.Вищаосвіта.—К.,2004.—№15.—72с.;Запобіганняторгівлілюдь- митаексплуатаціїдітей:навч.-метод.посібник/зазаг.ред.К.Б.ЛевченкотаО.А.Удалової.—К.: Версо-04,2005.—210с.;Проблемиосвіти:науково-методичнийзбірник.—Вип.40.—К.,2004.— 164 с.; Протидія торгівлі дітьми та комерційній сексуальній експлуатації дітей: основніполо- женняміжнародноготанаціональногозаконодавства/заг.ред.К.Б.Левченко.—К.,2006.— 48с.;Соціальнапрофілактикаторгівлілюдьми:навч.-метод.посібник/заред.:К.Б.Левченко, І.М.Трубавіної.—К.:Держсоцслужба,2005.—344с.

Ковальчук Л. Г.

УЧАСТЬДІТЕЙ—залученняосібдо18роківвідповіднодоїхньоїзрілостідоприйнят- тярішеньзпитань,щостосуютьсяпідростаючогопокоління.

Положенняпроте,щодоросліповиннівраховуватидумкутапоглядидітей,якщо приймаються будь-які рішення в їхніх інтересах, уперше з’явилося в Конвенції ООН проправадитини.Відповіднодозазначеногоміжнародногодокумента,участь—це моральнетаюридичнеправодлявсіхдітей;вонасвідома,добровільнатанеможебути примусовою.ПоложенняКонвенціїсталиосновоюдлярозвиткуучастідітейурізних країнахсвіту:«Держави-учасникизабезпечуютьдитині,здатнійсформуватисвоївлас- ніпогляди,правовільновисловлюватиціпоглядизусіхпитань,щостосуютьсядити- ни,дотогожїїпоглядамприділяєтьсяналежнаувагавідповіднодовікутазрілості»(ст.12);«Дитинамаєправовільновисловлюватисвоюдумку;цеправовключаєсвободу шукати,отримуватитапередаватиінформаціютаідеїбудь-якогороду,незалежновід кордонів,вусній,письмовійабодрукованихформах,уформівитворівмистецтваабо задопомогоюзасобівнавибірдитини»(ст.13).

Участь—показникактивноїпозиціїдитини,молодоїлюдини,розвиткуособистос- ті.Цеосновадлякожноїдемократичноїсистеми,невід’ємнаознакапринципівдемо- кратії.Суспільствоможевважатисярозвиненимнастільки,наскількивонозабезпечує можливостілюдей,ут.ч.дітей,братиучастьужиттісоціуму.Оскількидітитамолодь можутьзробитизначущийвнесокужиттясуспільства,участьсприяєефективностісо- ціальнихпроектівістабілізаціїсоціальнихпроцесів.

Ужесамаучасть—церозвиток,метаякогобутивільниміздатнимзробитивибір. Водночасучастьєзасобомрозвитку.Упроцесіспівпраці,діалогуздорослимирозви- ваєтьсякомунікабельністьдітей,молодихлюдей,умінняорієнтуватисявінформацій- номупросторі,плануватисвоїдії,прогнозуватирезультати,братинасебевідповідаль- ністьзаприйнятерішення.Цефундаментнабуттяжиттєвогодосвіду.

Залучення дітей не передбачає відразу повного передання відповідальностіпредставникампідростаючогопокоління.Цемаєвідбуватисяпоступово,відповідно до того, наскільки молода людина готова взяти на себе відповідальність.Тому,міра участі може бути різною. Водночас це циклічний процес: чим значніша чия-небудь участь,тимбільшдосвідченою,компетентноютавпевненоюстаєлюдина,тимефек- тивнішоюбудеїїподальшаучасть.

Участьдітейімолодіслідрозглядатиякпроцес,щомаєтривзаємопов’язаніміжсо- боюступені.Перший—цеусвідомленнядітьмивласнихпроблем,бажаннятамож- ливістьприйматирішеннястосовносвогожиття;другий—участьдітейімолодіуви- рішенніпроблемінших,здатністьнадативідповіднудопомогу;третій—можливість братиучастьуприйняттірішеньнадержавномурівні.

Сфериучастідітей:сім’я;школа;громада;неурядовіорганізації;держава;міжна- роднежиття.Дорослимдоцільнозалучатидітейдовирішенняпроблемурізнихсфе- рахвідповіднодоїхньоговіку,знань,досвідутабажання.

РоджерХартрозглядаєвісімсходинокучасті:1сходинка—маніпуляція;2—деко- рація;3—пасивнаучастьдітейуприйняттірішеньстосовноїхньоїучасті—балакани- на;4—призначеннядорослимийінформування;5—консультуванняйінформуван- ня; 6 — рішення приймаються за ініціативою дорослих разом з дітьми; 7 —Рішення приймаютьсязаініціативоюдітейпідкерівництвомдорослих;8сходинка—рішення приймаютьсязаініціативоюдітейупартнерствііздорослими.Прицьому1–3сходинкиР.Хартвважає«неучастю»,4–5—«формальноюучастю»,6–8—«реальноюучастю».

Плануючипроектидитячоїтамолодіжноїучасті,неслідочікуватишвидкихрезуль- татів.Длянабуттянавичокучастінеобхіднийдосвід.Усіформиучасті,утомучисліпа- сивної,даютьвідповіднінавички.Урізномувіціздобуваютьрізнийсоціальнийдосвід, щостаєосновоюдляприйняттяподальшихрішень.

Участьможебутипрямоюінепрямою.(А.Річардсон).Наприклад,непряма—об- ранняпредставниківкласудорадисамоврядуванняшколи;пряма—безпосередня роботаврадісамоврядуванняшколитаспільнездорослимиприйняттярішень.

Для ефективного застосування принципу «участі» необхідні: ініціатива дітей і ба- жання здійснити зміни; наполегливість; обізнаність стосовно своїх прав іобов’язків; налагодженаспівпрацяміжусімазацікавленимисторонами;плануваннятавпрова- дженнязапланованого;прозорістьупроцесідіяльностітаприйняттірішень;гнучкість, можливістьзміниобраногошляху;залученняекспертів,досвідченихфахівців,якімо- жутьнадатипрофесійнудопомогудітям.

Формизалучення дітей: обговорення актуального питання вкласі,групі; «мозко- вий штурм»; демонстрація та скерованапрактика;рольова гра; робота у малих гру- пах; освітні ігри та моделювання ситуації; вивчення ситуації; круглі столи-семінари для дітей–лідерів чи за їх участю; дебати; практичне відпрацювання життєвих нави- чок у межах певного контексту з іншими учасниками; аудіовізуальна діяльність: ма- лювання, музика, театр, танець; створення карти рішення чи дерев проблеми; лис- ти дітей до організації-друга; тренінги «Права дитини», «Участь дітей»; фокус-групиздітьми-лідерамизпитаньобговорення:документів,соціальноїрекламитощо; волонтерськігрупизчиславипускниківінтернатнихзакладів;рубрикавмісцевійпресі, журналі «Говорять наші діти»; тематична зміна в таборі оздоровлення та від-починку;скринькапропозицій;статтідітейумісцевійпресі,виступинамісцевомурадіо; анкетування дітей; конкурс творів дітей; створення груп дітей, що працюють

заметодикою«рівний-рівному»;різніспільнізаходизорганамишкільногосамовря- дуваннятощо.

Принципивзаємостосунківміждорослимитадітьмипідчасвпровадження«участі дітей»:рівноправністьіпартнерство;самостійністьформулюваннядітьмипроблеми тасамостійністьдій;допомогадітям,прогнозуючирезультати,анеприйняттярішеньзаних;правовсіхдітейбутипочутими;спонуканнядітейдостворенняоб’єднаньтагруп,боспільнідіїмаютьбільшевпливуіможливостей;прийняттядитинитакою, якоювонає.

Ризики та перешкоди, які можуть постати при застосуванні принципу участі:бракдовіридітейдодорослих;недостатняспівпрацяміжзацікавленимисторонами; обмеженийдоступдітейдоінформації;невпевненістьувласнихсилах;бракнавичок, культуриучастітадосвіду;обмальресурсів;нереалістичніочікуваннядітейвідсвоєї діяльності;недостатнєусвідомленнянеобхідностіпрофесійноїдопомогивідспеціалі- стів—дорослих;зосередженнянадрібницяхтощо.

Нестворенняумовдлязалученнядітейдоприйняттярішеньпризводитьдопору- шення процесу їх соціалізації, пасивності, а врешті-решт до збільшення негативних проявівудитячомутамолодіжномусередовищах.

Літ.: HartP.Children’sparticipation. Joseph Rowntree Foundation.—York,1991; Участие детей имолодеживпроцессахпринятиярешений:сборникресурсныхматериалов;Опытреализа- циипроектов/сост.А.Купцоваидр.—Киев:ЮНИСЕФ,2002;Правадитини:сучаснийдосвід таінновації:зб.інформ.іметод.матеріалів/авт.-упоряд.:Г.Лактіонова,О.Калібаба,Т.Цюман таін.—К.:Либідь,2005.—256с.

Петрочко Ж. В.

ЮВЕНАЛЬНАЮСТИЦІЯ—окремагалузьсистемиправосуддя,дофункційякоїнале- житьрозглядпитань,пов’язанихізправопорушенняминеповнолітніхіщодонеповно- літніх.УвузькомурозуміннідоЮ.ю.відносятьсясукупністьнормативнихзасадпра- восуддяусправахнеповнолітніхісистемаустанов,спеціалізованихнарозслідуванні, судовому розгляді таких справ і виконанні винесених щодо неповнолітніх судових вироків.УширокомурозуміннідосфериЮ.ю.відносятьусюсукупністьпобудованих на єдиних концептуальних засадах правових, психолого-педагогічних йорганізацій- нихмеханізмівпрофілактикидитячоїтамолодіжноїзлочинностійвіктимності,захисту правнеповнолітніх,якісталисуб’єктомпротиправнихдій,ресоціалізаціїнеповноліт- ніхправопорушниківісоціальноїреабілітаціїдітей,якіпостраждаливідзлочиннихдій іншихосіб,атакожсистемудержавнихустановігромадськихорганізацій,удіяльності яких такі механізми впроваджуються. Концептуальні засади та особливості їх прак- тичноїреалізаціїЮ.ю.розглянутівпрацяхВ.Бринцева,Я.Мачужак,Н.Крестовської, Є.Павлової,Н.Хананашвілітаін.

НеобхідністьувпровадженніЮ.ю.витікаєізрозумінняособливоїприродидитячої делінквентності,відмінноївідзлочинностідорослих,інеобхідностіподоланняпроти- річчяміжкримінальнимпокараннямтапсихологічнимісоціальнимрозвиткомдити-ни,якаскоїлазлочин.Протиправнаповедінкадітейіпідлітківбагатовчомувизна-чається їх віковими особливостями та соціальною ситуацією, що складається в сім’ї, навчальному закладі й неформальному оточенні, ще недостатньо сформованимиемоційно-вольовими якостями, некомпенсованими патохарактерологічними рисами,незначнимдосвідоміненабутиминавичкамисоціальноїповедінки,атакожвпливом

віковихпсихологічнихкриз.Мотивитаумовискоєннязлочинівдітьмитадорослими суттєвовідрізняються.Такимчиномзаходистримування,контролю,корекціїповедін- киісоціальноїреабілітації,ефективніщододорослих,недаютьпозитивнихрезультатів відноснонеповнолітніх.Зіншогобоку,неповнолітні,якіскоїлиправопорушення,упо- рівнянніздорослимибільшвразливіщодопсихотравмуючоговпливупідчасслідства, судуівиконанняпокарання.Традиційнізасобистримуванняйпокараннязлочинців, пов’язанізізоляцієювідсуспільстватафрустрацієюпотреб,можутьзавдатизначноїшкодипсихічномурозвиткуйсоціалізаціїнеповнолітніхізавадитиїхсоціальномужиттювжевдоросломувіці.Отже,віковіособливостінеповнолітніхповиннібратись доувагипідчаспроцесуальнихдійіпривинесеннівироку.Суддімаютьврахуватире- альніпричини,щопризвелипідліткадоскоєннязлочину,атакожпередбачитивплив вироку та виконання покарання на подальший розвиток підлітка. Виконання пока- раннящодонеповнолітніхповиннонешкодитиїхвихованнюйсоціалізації,астворю- вати належні для цього умови. ВиникненняЮ. ю.як окремої галузі правосуддя від-носитьсядоІІпол.XiX—поч.XXст.УцейперіодспочаткувСША,АвстраліїйКанаді,азгодоміубільшостікраїнЄвропиприймаютьсязакони,щовизначаютьспецифічний правовийстатуснеповнолітніх,якіскоїлизлочини,створюютьсяспеціалізованісуди для розгляду справ неповнолітніх правопорушників та окремі виправні закладидля неповнолітніхзасуджених.ЗгодомуСША,Великобританіїтаіншихкраїнахбулипри- йняті закони, що розширили коло питань ювенальної юстиції питаннями профілак- тики дитячої злочинності та захисту дітей від злочинних посягань і насилля. Сучаснімоделі ювенальної юстиції базуються на міжнародних нормативних документах, осно-внимизякихєКонвенціяпроправадитини,МінімальністандартніправилаООН,що стосуютьсявідправленняправосуддящодонеповнолітніх(Пекінськіправила),Керівні принципиООНдлязапобіганнязлочинностісереднеповнолітніх(Ел-Ріядськікерівні принципи).ОсновнимипринципамисучасноїЮ.ю.,закладенимивцихдокументах, єдомінуванняреабілітаційної,реінтеграційноїйпрофілактичноїфункційправосуддя над карною; врахування вікових та індивідуальних особливостей, проблем і потреб дитини,захистїїправтаінтересівнавсіхстадіяхпроцесуправосуддя;підтримкасім’ї дитини як головного осередку її розвитку та виховання; збереження і підтримкапо- зитивнихсоціальнихзв’язківдитини,їїперебуванняувідкритомусоціальномусеред- овищі; застосування щодо неповнолітніх ізоляції від суспільства, позбавлення волі таутримуванняїхузакритихзакладахлишеяккрайньогозасобуінанетривалийчас, атакожствореннявтакихзакладахусіхумовдляфізичного,психічногойсоціально- го розвитку дитини; активне залучення громад до роботи з дитиною, якаперебуває вконфліктііззаконом.

Відповіднодосучаснихпідходів,основниминапрямамивпровадженняЮ.ю.є:а) розробкаіприйняттянормативнихактів,якіпередбачаютьзвільненнянеповнолітніх, якіскоїлиправопорушення,відкримінальноївідповідальностіабовідбуванняпока- раннятазастосуваннящодонихзасобіввиховноговпливу,заходівпримиреннязпо- терпілим і громадою, відновних процедур (див.Відновне правосуддя), застосуван- ня щодо неповнолітніх, які скоїли тяжкі злочини, більш м’яких покарань і покарань, непов’язанихізпозбавленнямволі(громадськихробіт,пробації);б)створенняспеціа- лізованихсудовихустановдлярозглядусправпрозлочининеповнолітніхабосправ, уходірозглядуякихмаєбутивизначеноправовийстатуснеповнолітньоготазахищенійогоправа;спеціальнапідготовкасуддівтаіншихфахівців,щоберутьучастьуроз-

глядітакихсправ,системнезалученнясудамидоучастіурозглядісправнеповноліт- ніхсоціальнихслужбтаіншихінституційнесудовогохарактеру,соціальнихпедагогів,психологів,соціальнихпрацівників;в)створенняспеціальнихустановвиконанняпокарання неповнолітніх, діяльність яких переважно спрямована на соціальну, пе- дагогічнуіпсихологічнуреабілітаціюзасуджених(виховнихзакладівдлязасуджених допозбавленняволі,службпробації),атакожустановпостпенітенціарногосупроводу неповнолітніхіслужб,щоневідносятьсядопенітенціарноїсистеми,протевиконують функції нагляду та реабілітації умовно засуджених або звільнених від кримінальної відповідальності неповнолітніх (соціально-реабілітаційних центрів тощо);г)упрова-дження системної взаємодії установ юстиції, навчально-виховних закладів, соціальнихслужб,громадськихорганізацій,спрямованоїнапрофілактикузлочинностівдитячо- муймолодіжномусередовищі,соціальну,педагогічнуіправовудопомогунеблагопо- лучнимсім’ямздітьми,захистдітейвідкриміногенноговпливу,індивідуальнупрофі- лактичнуроботузнеповнолітніми,яківиявилисхильністьдопротиправноїповедінки. Впровадженнявідновногоправосуддяпередбачаєзастосуванняінноваційнихмоде- лейреабілітаціїдітей,якіперебуваютьвконфліктііззаконом:відновногоправосуддя, сімейних групових нарад, досудової пробації, реабілітаційних тренінгових програм, груповоїсоціальноїроботи.

Літ.:ДавлетшинИ.Н.,МалышеваЮ.Ю.Теоретическиепроблемыопределенияпонятияюве- нальной юстиции и ее перспективные элементы [Электронный ресурс] / Образовательный портал«ЮридическаяРоссия».—Режимдоступа:www/URL:http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?dociD=1299700—[б.д.]—Загл.сэкрана;ИсмаиловБ.И.Правовыеосновысистемыювенальнойюстиции:учеб.пособ.—Ташкент:Академиягосударственногоиобще- ственногостроительстваприпрезидентереспубліки;Узбекистан,2002;КрестовскаяН.Н.Юве- нальнаяюстиция:столкновениеправаирелигии[Электронныйресурс]/Международнаяас- социациясодействияправосудию.—Режимдоступа:www/URL:http://www.iuaj.net/node/ 500—[б.д.]—Загл.сэкрана;ЮвенальнаюстиціяУкраїни:проблемистановлення,законодав- чабаза,коментарі,судовапрактика/зазаг.ред.В.Д.Бринцева.—Харків:Право,2004.—608с.

Лютий В. П.