85. Украинская рукописная книга как памятник книжной культуры человечества

Рукописні фонди Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського складаються з понад 560 тис. одиниць зберігання, з котрих понад 8 тис. — це рукописні книги. Рукописна спадщина тисячолітньої історії України в документальних пам'ятках збиралася цілими поколіннями українських державних, релігійних діячів, просвітників, письменників, музикантів і вчених, різними культурними установами та навчальними закладами. Вона виконує не лише меморіальну функцію, а й є науковою базою досліджень, репрезентує загальносвітову книжно-рукописну культуру від найдавніших часів до ХХ ст. Рукописний фонд Інституту рукопису — безцінні колекції рукописних книг грецькою, латинською, арабською, слов'янськими та іншими мовами, рукописна спадщина видатних діячів нашого минулого, різних освітніх та культурних установ ХVIII-ХХ ст.

Основа фонду сформувалася з націоналізованих у період української революції 1917-1920 рр. бібліотечно-рукописних зібрань, матеріалів окремих осіб, які передавали в дар Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського свої колекції та архівні матеріали особових архівів.

Найдавніші рукописно-книжні збірки надійшли до складу фондів з бібліотек українських освітніх та духовних дореволюційних учбових закладів, Київської духовної академії з її Церковно-археологічним музеєм і матеріалами її попередників — Києво-Могилянської академії і братських шкіл; Ніжинського історико-філологічного інституту ім. кн. Безбородька, Київського університету св. Володимира (що включає також збірки Кременецького ліцею та деяких інших учбових закладів). Важливе місце займають і фонди музеїв — Волинського державного, Уманського краєзнавчого та Кам'янець-Подільського історичного тощо.

Значну частину складають бібліотеки релігійних організацій та монастирів, що мають тисячолітню традицію збиральницької діяльності: Софійського, Михайлівського Золотоверхого та деяких інших київських монастирів, а також козацького Межигірського, Києво-Печерської і Почаївської лавр. Серед рукописних пам'яток цих бібліотек зберігаються й книги з власних зібрань ієрархів церкви — Петра Могили, Мелетія Смотрицького, Дмитра Туптала (Ростовського), Євгена Болховитинова та ін.

Фонди Інституту складаються також і з приватних колекцій рукописної книги, що склалися в ХХ ст. (колекції членів-кореспондентів АН України С.І. Маслова та П.М. Попова). Ці зібрання містять колекції рукописних книг та актових документів різними мовами, матеріали з історії церкви, церковної археології, богослов'я, філософії, мовознавства, літератури, права, природознавства та медицини.

В Інституті рукопису зібрані колекційні рукописи, що ілюструють розвиток матеріалу письма, різних систем писемності та техніки кодексів різних народів. Східні рукописи представлені найстарішими пам'ятками писемності: глиняними клинописними табличками з Месопотамії, датованими початком III тис. до н.е.; рукописом народу баттів з о.Суматра ХVIII ст., виконаним на корі дерева; рукописами на пальмовому листі з Індії та о.Цейлон; тібетськими та китайськими рукописами різного часу; абіссінськими рукописами ХV і подальших століть; перськими та арабськими рукописами (переважно, це списки корану ХIII–ХIV ст., коментарі, теологічні, юридичні, літературні та філософські твори пізнього середньовіччя). Турецька рукописна книга та документи (грамоти султанів) представлені матеріалами ХV–ХVIII ст. Особливу цінність складають вірменські кодекси ХIII ст. та уривки з грузинських кодексів різного часу.

Колекція грецьких рукописів налічує близько 200 різноманітних книг та документів. Її основу складає дар архімандрита Антоніна (Капустіна) Церковно-археологічному музею Київської духовної академії; колекція Ніжинського історико-філологічного інституту ім. кн. Безбородька, окремих надходжень, які пов'язані з існуванням грецьких колоній в Україні. Найціннішими за давністю є папірусні фрагменти євангельських читань III ст. н.е., палімпсест євангелія з нижнім грецьким текстом V–VI ст. і верхнім — сірійським VIII–IХ ст. та євангельські читання ХI–ХII ст. Загальновідомими є орнаментовані евангеліє ХII ст. (із зібрання О. Левицького), Нікомедійське євангеліє кін. ХII — поч. ХIII ст., бесіди святих отців та підручники грецькою мовою, датовані ХVII–ХVIII ст. (граматики, піїтики Іоаннікія та Софронія Ліхудів, Симона Тодорського), греко-російсько-молдавсько-латинський словник першої чверті ХVIII ст.

Латинські рукописні книги західноєвропейського походження представлені у фондах Інституту невеликою (до 50) кількістю одиниць зберігання, більшість з них дійшли до нашого часу в уривках. Найбільш давніми зразками (ХII–ХIII ст.) є нотні манускрипти і збірка повчань святих отців; астрологічні таблиці кін. ХVI — поч. ХVII ст. Серед рукописів ХIII–ХIV ст. слід особливо виділити юридичний словник та орнаментовану біблію. Цікавими є рукописи ХV ст., до яких належать, наприклад, пергаменні часівники (старофранцузькою мовою); алхімічні трактати; відомий твір Якова де-Цесоллі "Лібер де морібус…" у списку 1448 р. з малюнками (в тому числі з трактатом про шахмати, де за правилами ферзь є найслабішою фігурою); “Сермонес” 1417 р. — з Німеччини; атлас Чорного та Середземного морів на пергамені, складений у 1447 р., збірка грамот венеціанських дожів ХV ст., космографії (астрономія та механіка) 1468 р., збірка творів римських авторів 1492 р., гороскопи ХVI-ХVII ст., складені відомими датським астрологом, вельможею Ранзвосом, дерев'яні навощені таблички "цери" для побіжних нотаток, літургічні книги ХVI–ХVII ст. тощо. Серед пізніших архівних кодексів є маловідомими для істориків римо-католицької церкви в Україні матеріали Архіву реформатів руської провінції, датовані серединою ХVIII–ХIХ ст.: актові книги, описи монастирів, протоколи, тексти лекцій, художні та публіцистичні твори.

Найвагомішу частину латиномовних документів складають рукописи польсько-литовського та українського походження, до числа яких відносяться латинські, латино-польські, латино-слов'янські шкільні підручники ХVII-ХVIII ст. з Києва, Львова, Вільно та інших міст — центрів освіти і культури. Ці матеріали, вже саме повнотою свого добору, становлять виняткове явище для вивчення історії освіти, філософських та наукових поглядів у галузі математичних та природничих знань, історії, мистецтва та літератури України.

Надзвичайно цікавими є польські рукописи (переважно ХVI-ХVIII ст.), що складаються з численних списків хронік, літописних нотаток, щоденників, збірників сеймових промов, памфлетів, віршів, юридичних творів, приватно-маєткових та біографічних матеріалів, листів з автографами таких видатних просвітників і літераторів, як, наприклад, П. Скарга, Т. Чацький, А. Залуський, Ю. Крашевський. Серед рукописних книг слід особливо відзначити польсько-італійську енциклопедію кінця ХVIII ст., багатотомну географічну працю Пертеса "Опис парафій королівства Польського" та рукописний каталог бібліотеки останнього польського короля Станіслава Понятовського, складений його бібліотекарем Я.Альбертранді в останні десятиліття ХVIII ст.

Центральне місце в фондах Інституту, за кількістю та науковим значенням, займають, безперечно, слов'янські рукописи, що з більшим чи меншим ступенем повноти репрезентують книжно-рукописну традицію і містять багато ненадрукованих і навіть недосліджених пам'яток літописання, наукових та літературних творів, часто в автографах. Найдавнішою пам'яткою слов'янського письма є загальновідомі Київські глаголичні листки IХ ст. — уривок слов'янського перекладу місала. Найдавніші кириличні рукописи ХI-ХIII ст. здебільшого є уривками та фрагментами богослужбових текстів, серед яких найдавніші слов'янські нотні крюкові (стихирарь ХII ст.), відомий палімпсест Слепченський апостол, написаний на змитому грецькому письмі Х ст., Оршанське євангеліє ХIII ст. з чудовими мініатюрами, сербський апостол ХII-ХIV ст.

Рукописи, написані східнослов'янськими мовами і датовані ХV-ХVI ст., складають близько 400 одиниць збереження. Основну частину рукописних кириличних книг ХVI ст. українською, російською, білоруською та молдавською мовами становлять історичні та літературні матеріали як релігійного, так і світського характеру. Серед них — біблійські, церковно-півчиські, богослужебні, полемічно-догматичні, історико-літописні, природничо-наукові, математичні книги, ізборники, служебники, требники, ірмолої тощо. Найдавніший з них — список Печерського патерика (у списку ХV ст.), найвидатніша пам'ятка мови та письменства давньої України, “Золота книга” українського письменного люду" — за словами М. Грушевського.

Унікальними є старообрядські твори на бересті пізньої традиції — другої половини ХVIII ст. про хресне знаміння, пресвяту Трійцю, перстоскладання тощо, подаровні Київській духовній академії відомим істориков Володимиром Антоновичем для Церковно-археологічного музею.

Рукописні джерела з історії давньої української мови: українські грамоти ХII–ХV ст.; найдавніша з відомих пам'ятка української розмовної мови: Український розмовник кінця ХVI ст., лексикони ХVI–ХVIII ст.

Гордістю фонду Інституту рукопису є загальновідома пам'ятка "Пересопницьке евангеліє" 1556–1561 рр.

Світські пам'ятки літописання та книжної культури, а саме: історичні хроніки, хронографи, літописи, літописці, послання, сказання та переклади з латинської й польської мов. На особливу увагу заслуговують українські козацькі літописи, серед яких визначне місце займають Львівський літопис 1498-1649 рр., переклад Кройники Мацея Стрийковського з літописними додатками ХVII ст. київського походження, Густинський літопис, українські хронографи (в тому числі така відома пам'ятка, як Хроніка Леонтія Боболінського), Кройника Феодосія Сафоновича, Літопис Самовидця, описи Малоросії, Литовські статути. Цікавими є літописні діаріуші Генеральної військової канцелярії другої чверті ХVIII ст., які яскраво описували щоденні події в Україні та за її межами. Топографічний опис Чернігівського намісництва, окрім власне ділового опису, містить ще й малюнки з зображенням українського одягу ХVIII ст. Рубежем ХVII-ХVIII ст. датується список віршів та приповідок побутового характеру Климентія Зіновієва (єдиний твір, що зберігся від рукописної спадщини цього поета та етнографа). Крім того, скарбниця рукописних фондів зберегла для нащадків 12 книжок з філософськими творами Григорія Сковороди. Історико-мемуарна книга ХVII-ХVIII ст. детально розкриває історико-політичні події, зовнішній та внутрішній стан України в системі європейської політики — щоденники Якова Марковича (1696-1770), Василя Григоровича-Барського “Странствованія” тощо.

Діяльність Києво-Могилянської Академії знайшла своє відображення у рукописах авторських творів та курсів лекцій, що належали перу відомих вчених та викладачів Академії Феофана Прокоповича, Георгія Кониського, Симона Тодорського, Варлаама Лащевського, Ірінея Фальковського, Мелетія Смотрицького.

Музична спадщина України ХVII-ХVIII ст. представлена нотними ірмолоями, кантами та партесними концертами, що чекають на своїх дослідників із загального музикознавства. Найдавнішими слов'янськими пам'ятками музичної книги є Супрасльський та Межигірський ірмолої кін. ХVI — поч. ХVII ст., а серед авторських слід виділити автографи творів видатних українських композиторів ХVIII ст. Артема Веделя, Максима Березовського та ін.

Український живопис ХVIII ст. репрезентований унікальною збіркою малюнків школярів Київської майстерні, що розташовувалася в Києво-Печерському монастирі.

Рукописний комплекс Інституту складають також архіви наукових установ і різноманітних організацій, які впродовж існування відділу рукописів Бібліотеки надійшли на законних підставах на постійне державне зберігання, а також приватні архівні колекції діячів, так чи інакше пов’язаних з українською наукою та культурою.

Визначним комплексом оригінальних рукописів і документів у складі Інституту є збірка Одеського товариства історії та старожитностей. Вона складається з документів, що розповідають про історію заселення, управління і соціально-економічного розвитку Південної України, Молдови та Росії, російсько-турецькі війни. Крім цього, тут зберігаються такі унікальні джерела, як договірна грамота сербського короля Стефана Уроша з Дубровником 1254 р., записи і альбом малюнків про подорожі відомого українського мандрівника ХVIII ст. Василя Григоровича (Барського).

Архів Фортеці Св. Єлизавети (сучасний Кіровоград) представлений історичними матеріалами про заселення Південної України та гайдамацький рух ХVIII ст., різноманітними земельними й господарськими справами.

Фонд Всеукраїнського історичного музею ім. Т.Г. Шевченка, що існував у 1920-30-ті роки, доніс до нашого часу плани, креслення, ескізи проектів громадських та культових споруд м.Києва, виконані архітекторами А. Меленським, В. Городецьким, І. Шмигельським, П. Спарро, Є. Єрмаковим, плани приватних ділянок та садиб у Волинській, Воронезькій, Подільській і Чернігівській губерніях, оригінали і копії документів про майнові та земельні стосунки козацької старшини, польських магнатів, монастирів, цехові книги ремісників, метричні книги, описи церков різних місцевостей України, генеалогічні матеріали, щоденники.

Збірка колишнього Університету св.Володимира репрезентована унікальними матеріалами з історії України: універсалами гетьманів Б. Хмельницького, І. Скоропадського, І. Мазепи, ордерами О.В. Суворова, М.І. Кутузова, документами діяльності президента Малоросійської колегії, генерал-губернатора графа П.О. Румянцева-Задунайського, окремими рукописами з відомої у ХIХ ст. колекції старожитностей, що належала археографу М.О. Судієнку. Частина матеріалів стосується діяльності самого університету, його бібліотеки, наукових товариств.

Переважну частину фонду Львівської греко-католицької консисторії складають матеріали фамільного архіву діячів української церкви та просвіти графів Шептицьких.

Унікальним комплексом матеріалів з історії науки в Україні 1918-1930-х рр. є архів Всеукраїнської Академії наук (ВУАН). В архіві представлені документи Українського наукового товариства в Києві (1907-1921), Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців (1926-1931), Інституту польської пролетарської культури (1930-1934), документи комісій ВУАН. Згадані джерела доповнюють документи з архіву неодмінного секретаря ВУАН А.Ю. Кримського, які складаються не лише з численних рукописів його мовознавчих, фольклористистичних чи сходознавчих студій, зразків арабських, перських, тюркських рукописних пам'яток, але й з багатьох матеріалів з історії української академічної науки. Серед останніх: протоколи Спільного зібрання (загальних зборів) ВУАН, документи установ Історично-філологічного відділу, наукові матеріали київського періоду діяльності першого президента ВУАН В.І. Вернадського, пов'язані з розробкою його біосферної концепції.

Матеріали з історії розвитку української культури зберігаються в багатьох фондах: окремі напрямки культурно-просвітницької праці відображені в документах українських “Просвіт”, матеріалах фонду Українського наукового інституту книгознавства (УНІК), що діяв у Києві 1922-1936 рр. тощо.

Справжньою рукописною скарбницею є архівні збірки відомих українських діячів науки та культури: педагога, знавця української літератури, громадського діяча В.П. Науменка, архів баронів Шодуарів, родів Лопухіних-Демидових, Сулим-Войцеховичів, Плятерів, О.М. Лазаревського, В.Л. Модзалевського, генерал-губернаторів Київа Д.Г. Бібікова та О.М. Ігнатьєва, історика права О.Ф. Кістяківського, істориків О.М. Лазаревського та В.Л. Модзалевського, відомого чернігівського громадського діяча П.Я. Дорошенка; фонди проф. Університету св. Володимира історика І.В. Лучицького, статистиків О.О. Русова та Є.Д. Сташевського. Документи про підготовку і проведення земельної реформи 1861 р. добре збереглися у збірці О.З. Попельницького. Важливий комплекс складають люстрації казенних маєтків, інвентарі та статистичні описи сіл кінця ХVIII ст., справи інвентарного комітету по переведенню земельної реформи в Подільській та Волинській губерніях у 1840-1850-х рр. Матеріали з економічної статистики містяться також у фонді економіста академіка ВУАН К.Г. Воблого.

Цінні документальні матеріали з історії кооперативного руху, що відбувався в Україні в другій половині ХIХ — 1920-х рр., відклалися в особистих архівах "піонера" української кооперації та її ідеолога М.П. Балліна, "артільного батька" М.В. Левитського, фонді Всеукраїнського кооперативного музею, що діяв у Харкові, а пізніше в Києві у 1923-1935 рр.

Значною за обсягом є група рукописних матеріалів, що складається з фондів вчених, які займалися історією України. Документи з архівів проф. М.О. Максимовича, М.П. Драгоманова, В.Б. Антоновича, О.М. Лазаревського, академіків ВУАН Д.І. Багалія, О.І. Левицького, Д.І. Яворницького — справжня скарбниця української історіографії. Інститут зберігає рукописи істориків: академіка РАН та ВУАН В.С. Іконнікова, проф. В.Ю. Данилевича, Д.І. Дорошенка, Н.Д. Полонської-Василенко, археологів В.В. Хвойки, академіка ВУАН М.Ф. Біляшівського, проф. В.Г. Ляскоронського, сучасного археолога-історіософа М.Ю. Брайчевського. Матеріали краєзнавчого характеру з історії Чернігівщини, Черкащини, Полтавщини та м. Києва з архівів Ю.С. Виноградського, К.Ф. Кушніра-Марченка, В.П. Сєдашова, П.П. Ротача та ін.

Значний масив складають особові фонди істориків церкви, професорів Київської духовної академії Ф.І. Тітова, С.Т. Голубєва, Д.І. Богдашевського, діячів церкви — київського митрополита Платона, протоієреїв П.Г. Лебединцева, І.М. Королькова, священика Т.І. Лященка, істориків давньої літератури академіка ВУАН М.І. Петрова та члена-кореспондента АН України С.І. Маслова.

У фондах Інституту зберігаються документи, що особливо багато важать для української культури: це автографи Т.Г.Шевченка, Марко Вовчка, І.Я. Франка, Лесі Українки, О.Ю. Кобилянської, С.В. Васильченка, П.П. Гулака-Артемовського, І.С. Нечуя-Левицького, М.П. Старицького, М.М. Коцюбинського, І.І. Манжури, Д.Л. Мордовцева та багато інших. Гордістю автографічних збірок є колекція рукописів М.В. Гоголя.

Особливий інтерес з точки зору повноти та різноманіття матеріалу становлять комплекси документів письменників П.О. Куліша, Б.Д. Грінченка, М.К. Зерова, В.К. Винниченка, В.І. Самійленка, Г.М. Косинки, М.Т. Рильського, П.Г. Тичини, С.Д. Скляренка. Перлиною рукописних літературних матеріалів справедливо вважається фонд видатного українського поета Олександра Олеся.

Українська літературознавча наука широко представлена фондами таких провідних вчених у цій гуманітарній галузі знань, як П.Г. Житецький, Д.М. Іофанов, С.О. Єфремов, В.І. та С.І. Маслови, П.М. Попов, Є.П. Кирилюк, В.І. Півторадні.

Інститут рукопису володіє величезним за обсягом і багатим за змістом фольклорним матеріалом: це фонди І.І. Манжури, І.М. Лободи, Б.Д. Грінченка, В.М. Доманицького, М.М. Білозерського, А.І. Димінського, Я.П. Новицького, С.Д. Носа, Ю.А. Яворського, В.В. Данилова, кореспондентом якого був видатний фольклорист О. Бодянський.

Особисті архівні фонди художників та мистецтвознавців становлять значний інтерес для дослідників, зокрема це матеріали І.С. Їжакевича, А.М. Комашка, Ф.З. Коновалюка, А.Х. Середи. Теоретична основа мистецького процесу знайшла своє відображення у документах відомих вчених-мистецтвознавців В.М. Зуммера та Б.С. Бутніка-Сіверського, О.П. Новицького, С.А. Таранушенка.

Музична культура України представлена у фондах Інституту рукопису архівними матеріалами видатних композиторів та музичних діячів. Нотні рукописи, статті, рецензії, тексти лекцій — такий далеко не повний перелік документів з архівів С.О. Богуславського, М.І. Вериківського, В.М. Верховинця, Г.Г. Верьовки, С.П. Дремцова, П.О. Козицького, О.А. Кошиця, Ф.Д. Проценка. Стануть у пригоді музикознавцям та виконавцям рукописи музичних творів.

Важливим елементом культурної спадщини України є матеріали Всеукраїнського музичного товариства ім.М.Д. Леонтовича, в якому зберігаються твори видатних українських композиторів К.Г. Стеценка, М.Д. Леонтовича, Я.С. Степового, П.П. Сокальського, П.І. Сениці.

Історико-юридична наука представлена фондами професорів М.Х. Бунге, О.Ф. Кістяківського, М.Ф. Владимирського-Буданова, Є.В. Спекторського, акад. ВУАН М.П. Василенка, С.П. Шелухіна.

Матеріали фондів математиків Б.Я. Букрєєва, Г.Ф. Вороного, Д.О. Граве й М.В. Остроградського, біолога М.В. Шарлеманя, геолога О.І. Спасокукоцького, агрохіміка О.І. Душечкіна репрезентують розвиток точних та природничих наук в Україні. Фонди С.І. Карацуби, О.Д. Карпенка, Є.В. Корольової містять комплекс оригінальних та дослідницьких матеріалів з історії вітчизняної авіації та космонавтики.

Значний інтерес становлять фонди сектора сходознавства, зокрема, єврейські рукописні книги та колекція пинкасім, книжкові колекції та єврейські періодичні видання (архів єврейської преси), матеріали фольклорних експедицій 10-40-х років ХХ ст. та колекція фоноваликів. Значна кількість книжок була зібрана у відділі "Орієнталія" ВБУ в 20-30-х роках завдяки дарам від Я.І. Ізраельсона, А.М. Кагана, Н. Бакста, Б.Є. Лурьє, М.І. Каміонського, Г.М. Бараца та ін. Надзвичайну цінність становлять колекційні зібрання Інституту єврейської культури ВУАН, передусім, рукописні фонди просвітницких установ та учбових закладів (зокрема Товариства розповсюдження освіти серед євреїв, його відділення в Україні та Росії, Культурліги, Єврейского історико-етнографічного товариства). Серед особових архівних фондів сектора виокремлені документи та творчі матеріали видатного орієталіста А.Я. Гракаві, письменника та етнографа С.А. Анського (Раппопорт), окремі документи громадського діяча Е.Б. Левіна, засновника багатьох єврейських товариств Г.О. Гінцбурга, музикознавця М.Я. Береговського, З.І. Кисельгофа.

Фонди Кабінету єврейської культури, що був сформований у 1944 р. на базі Інституту літератури та надійшов до Бібліотеки у 1950 р. містять матеріали етнографічного та фольклорного характеру (народні пісні, поетичні твори, ноти, партитури тощо); матеріали до словників та енциклопедій (зокрема українсько-єврейського словника), альбоми та фотоматеріали.

Отже, рукописний фонд Бібліотеки є скарбницею літописної та книжкової культури України і повноцінно відображає її історичний шлях від найдавніших часів.