МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

ПСИХОЛОГІЯ ТВОРЧОСТІ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до проведення практичних та семінарських занять

для студентів денної та заочної форми навчання

освітнього рівня «Бакалавр»

спеціальності 053 «Психологія»

Затверджено

на засіданні кафедри теоретичної

та практичної психології

Протокол № 1 від 31 серпня 2016 р.

Львів - 2016

Психологія творчості: Методичні вказівки до проведення практичних та семінарських занять для студентів денної та заочної форми навчання освітнього рівня «Бакалавр» спеціальності 053 «Психологія» / Укл. Г. М. Закалик – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2016. – 26 с.

Укладач: Г. М. Закалик, ст. викладач

Відповідальний за випуск: М. Й. Варій, проф., д.пс.н.

Рецензент: д.пс.н., проф. Жигайло Н.І.

© Закалик Г. М., 2016

© НУ «Львівська політехніка», 2016

Пояснювальна записка

В Україні психологія переживає період інтеграції знань, активного розвитку і піднесення. Перебуваючи у розквіті, вона розвивається у різних напрямках, водночас, зберігаючи свою цілісність. Одним із найбільш цікавих напрямків досліджень є вивчення внутрішнього світу творчої людини, що дозволяє пояснити витоки природного покликання, розвинути себе як творчу особистість, стати творцем.

Людина може бути дуже розумною і розсудливою, обмірковувати кожний свій крок і залишатися виконавцем. Водночас, людині властиво діяти, тобто творити. Якраз здатність до творчості і відрізняє людину від тварини. Людина творча – homo creator. Потреба людини творити допомагає їй перебувати, жити і діяти у суспільстві, змінювати його і довкілля, збагачуючи творами і творінням. Створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей – творів мистецтва, наукових відкриттів, інженерно-технологічних чи управлінських інновацій дозволяє змінити світ, перетворити його. Саме це робить людину, спільноту, державу привабливими з естетичної, мистецької точки зору, та конкурентоспроможними, з точки зору налагодження міждержавних зв’язків, туризму, економіки, бізнесу тощо.

Розвиток творчих здібностей, можливість їх реалізації особистістю, сприйняття творчості іншими, її вплив на розвиток інших є цікавою темою для дослідження у психології.

Вивчення дисципліни «Психологія творчості» передбачене навчальними планами підготовки практичних психологів.

Мета курсу – забезпечити професійну компетентність психологів з проблем генезису творчості, структури та розвитку шляхом активного запровадження новітніх теоретичних та експериментальних знань з психології творчості у практичну навчально-наукову діяльність студентів, що сприятиме саморозвитку особистості та її самореалізації в творчій та професійній діяльності. Опанування курсу «Психологія творчості» сприятиме також формуванню і розвитку творчості у студентів – майбутніх психологів-професіоналів.

Обов’язковий мінімум змісту навчального матеріалу з курсу.

Зміст навчального матеріалу з курсу складається на основі навчальної програми з дисципліни «Психологія творчості», складеної ст. викладачем Г. М. Закалик, схваленої на засіданні кафедри теоретичної та практичної психології, протокол № 1 від 31 серпня 2016 р.

Основні завдання курсу:

1) дати студентам ґрунтовні й систематичні знання з курсу «Психологія творчості»;

2) сформувати практичні вміння і навики з основ психології творчості, достатні для творчого виконання професійної діяльності, що передбачає ознайомлення із сучасними теоретичними та експериментальними концепціями та теоріями творчості;

3) забезпечити оволодіння основами знань психології творчості, розуміння творчості з точки зору дослідження її головних компонентів: творче середовище, творча особистість, творче мислення, творчий процес та творчий продукт;

4) сприяти самопізнанню, саморозвитку для становлення особистості студентів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати:

- усі психологічні поняття і терміни, що вживаються у курсі «Психологія творчості»;

- методи науково-психологічного дослідження творчої діяльності;

- механізми творчої діяльності;

- індивідуально-психологічні ознаки творчої особистості;

- вікову динаміку розвитку творчих здібностей;

- психологічні чинники, що впливають на розвиток творчої особистості;

- структуру творчого процесу;

- засоби стимуляції творчої діяльності студентського та наукового колективу;

вміти:

- застосовувати знання сучасної психологічної науки стосовно вивчення та дослідження творчої діяльності;

- добирати діагностичний матеріал відповідно до мети психологічного дослідження творчості;

- використовувати експериментальні методи дослідження продуктів творчої діяльності;

- аналізувати сучасні психологічні концепції та теорії творчості, виходячи з доцільності використання їх у практичній навчально-науковій діяльності;

- володіти технологією проведення психологічного тренінгу як засобу стимуляції творчості;

- користуватися психологічними джерелами із психології творчості та іншою допоміжною довідковою літературою.

Міжпредметні зв’язки:

Дисципліна передбачає знання студентами основ з наступних дисциплін: загальної психології, психології особистості, вікової психології. Наукова дисципліна «Психологія творчості» є містком до оволодіння основ психології мотивації, психології інновацій та психології управління.

Кінцеві цілі (мета вивчення) навчальної дисципліни

Вивчення курсу «Психологія творчості» дає можливість сформувати та систематизувати знання і уявлення про творчі здібності та творчість, роль інтуїції, творчої уяви творчого мислення у творчому процесі та створенні творчого продукту: сприятиме розширенню знань про методи розвитку творчих здібностей та можливості правильно організовувати творчу діяльність.

До кожної теми подано список рекомендованої літератури, вивчення якої допоможе розширити та поглибити знання студентів з курсу «Психологія творчості».

Зміст програми з дисципліни «Психологія творчості»

Тема 1 Теорії та концепції психології творчості. Предмет та завдання психології творчості

Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції. Психологія творчості: від інтелектуалізму до біологізації. Предмет та завдання психології творчості. Психологія творчості. Сучасні погляди на творчість.

Тема 2. Загальна характеристика здібностей людини. Творчість, креативність та інновації.

Психологічна характеристика здібностей людини. Поняття про загальні та спеціальні здібності. Структура здібностей. Духовність і творчі здібності.

Творчість, креативність та інновації. Психологічна характеристика творчої особистості та її структури.

Тема 3. Психологічна характеристика творчої особистості та її структури. Творчість як біологічний та соціальний феномен. Креативність і креативна особистість. Поняття «творча особистість». Модель Гілфорда та теорія «інтелектуального порога» Торренса. Психологічні особливості творчої особистості. Типи творців

Сутність творчої діяльності. Суб’єкт і об’єкт творчості, їх взаємодія. Психологічна характеристика творчої особистості та її структури. Передумови та закономірності творчості. Рівні та види творчості. Художня творчість. Специфіка творчого процесу в мистецтві. Бар’єри творчості. Заходи щодо стимулювання творчості.

Тема 4. Поняття про творчий процес. Фази творчого процесу. Усвідомлене та неусвідомлене у творчості. Місце інтуїції у творчому процесі. Психофізіологічні основи творчості. Роль уяви, інтуїції, різних сторін пізнавального процесу творчості. Творче завдання як модель творчої діяльності.

Тема 5. Творчість і ресурси суб’єктної активності людини: стратегії, тактики, утруднюючі умови творчості. Вплив середовища на розвиток творчих здібностей особистості Суб’єктивні та об’єктивні фактори, що впливають на процес творчості. Стрес як комплексна психофізіологічна характеристика творчого натхнення. Гіпотеза і стадії її формування у творчому процесі. Поняття про розумову тактику. Види розумових тактик. Стратегії рішення творчих завдань. Обдарованість і творчий процес.

Тема 6. Творчі стилі як високоорганізовані механізми інтелектуальної діяльності. Когнітивні стилі творчості: вербалізація та візуалізація, локус контролю, конвергентність та дивергентність, адаптивність та інноваційність, фізіогномічність/буквальність, асимілятивність/дослідницький стиль, дискурсивність/інтуїтивність, інтегративність/інтуїтивність

Тема 7 Продукти творчості. Види продуктів творчості. Властивості гармонії. Перехід від чуттєвості до творчості

Методичні системи розвитку творчості. Когнітивні цільові дослідження, метод навчання Катена, програма розвитку творчого мислення, програма для вирішення проблем майбутнього. Евристичні методи Г.Альтшуллера (ТРВЗ), метод В.О.Моляко (КАРУС), морфологічний аналіз Ф.Цвіккі, творче вирішення проблем Е.Нецка, метод асоціацій та метафор Г.Буша та інші.

Підготовка до практичних та семінарських занять передбачає вирішення практичних задач до відповідної теми. Перед виконанням завдань необхідно ретельно вивчити всі питання теми практичного заняття та ознайомитися і опрацювати рекомендовану літературу. Усі завдання мають виконуватися письмово у спеціальному зошиті для практичних занять з «Психології управління». Слід залишати вільне місце поруч із відповіддю на завдання для того, щоб після обговорення на практичних заняттях внести певні корективи до відповіді на те чи інше питання.

Розглядаючи конкретне завдання, необхідно дослідити і чітко дати відповідь на поставлені після завдання питання. Відповіді мають носити розширений та обґрунтований характер, обов'язково із посиланнями на монографічне або навчальне джерело, яке використовувалося.

Вирішення завдань на практичних заняттях передбачає не тільки доповідь студента, якого опитують, з того чи іншого питання, а й дискусію всіх присутніх студентів з приводу питань до відповідного завдання. Після обговорення практичного завдання викладач підводить підсумки і пояснює правильне рішення, яке має бути зафіксоване в робочому зошиті студента.

Якість проведення практичних (семінарських) занять суттєво залежить від рівня підготовленості студентів.

Види діяльності: розгорнута бесіда, доповідь, дискусія, «мозковий штурм», захист проектів, парна робота, вирішення проблемних завдань, конференція тощо.

Розгорнута бесіда. Головна мета цього виду діяльності полягає у набутті студентами знань фактичного програмного матеріалу, формування умінь використовувати власні знання, пов’язуючи їх з майбутньою професійною діяльністю. Розгорнута бесіда передбачає поділ теми на невеликі за обсягом, але органічно пов’язані між собою питання, які мають пізнавальний характер або у вигляді проблемного завдання. Виконання одного завдання є основою для виконання наступного. Це дає змогу залучити до обговорення максимум студентів. Студенти-слухачі можуть виступати з уточненнями і доповненнями.

Доповідь. Цей вид діяльності потребує ґрунтовної підготовки студентів з використанням значної кількості додаткової літератури. Його мета – формування умінь самостійного опрацювання інформації, розвиток комунікативних вмінь і навичок у студентів. Так, студенти-доповідачі послідовно повинні викласти власні думки з запропонованих питань, аргументувати їх вагомими фактами, ілюструвати переконливими прикладами. Студенти-слухачі повинні уважно слухати, щоб бути готовими до доповнень, підтверджуючи чи спростовуючи викладене. При цьому для активізації діяльності студентам-слухачам слід складати план та робити короткі записи з метою подальшого рецензування доповіді за таким планом:

• Чи все суттєве висвітлено (коротко сказати, що саме)?

• Чи зумів студент додати щось до підручника, конспекту? Якщо «так», то що саме?

• Наскільки послідовно, логічно викладено матеріал?

• Чи вагомими були аргументи?

• Чи вірно зроблений висновок?

• Який рівень комунікативної компетентності?

Крім того, студент-доповідач та його опоненти повинні керуватися певними вимогами до відповідей: чіткість, повнота і точність викладу матеріалу на основі першоджерел і додаткової літератури; ілюстрування прикладами, фактами, цифрами; завершення відповіді логічним висновком; виклад літературною мовою; контакт виступаючого з аудиторією тощо. Опонент уважно слухає відповіді, доповнює їх, уточнює незрозумілі місця, висловлює власну думку, оцінює відповідь студента-доповідача. Потім виступають студенти-слухачі і викладач підводить підсумки.

Дискусія. Цей вид діяльності передбачає чітко, конкретно сформульовану тему і залучення до роботи всієї групи. Мета полягає у формуванні умінь та навичок організовувати та вести дискусію, у розвитку критичного мислення та вихованні поваги до співрозмовників. Питання для обговорення мають містити явні і приховані суперечності, що спонукає студентів мислити, сперечатися, доводити власну точку зору. Диспутом керує викладач.

Дискусія містить вступ, безпосередньо саму дискусію і підведення підсумків. Студент-доповідач актуалізує проблему й пропонує певні напрямки її розгляду, що передбачає доповнення, полеміку, обговорення. При цьому у висвітленні питання можуть бути різні погляди, різна оцінка явищ, подій. Викладач спрямовує дискусію в потрібному напрямі, пояснює усі положення, факти і явища. Допомагати йому можуть студенти-асистенти.

«Мозковий штурм». Цей вид діяльності спрямований на формування пізнавальної активності студентів, розвиток умінь ділового спілкування. Обговорення питань починається з виступу студента, який за кілька хвилин має запропонувати власний спосіб їх розв’язання. Запропоновані студентом ідеї в обмежений час обмірковуються усіма учасниками семінару. Потім виступає інший студент і пропонує іншу ідею або розвиває попередню. Цей вид діяльності дозволяє кожному його учаснику висловлювати власні думки.

Всі учасники «мозкового штурму» повинні дотримуватися таких правил:

- не допускати критику суджень, пропозицій, тез у момент генерування ідей;

- стимулювати генерування великої кількості ідей за короткий проміжок часу;

- постановка задачі повинна бути чіткою і зрозумілою для всіх.

Після генерації ідей фіксуються всі рішення, пропозиції, висловлювання, групуються всі ідеї за змістом та призначенням тощо. Потім критикуються запропоновані ідеї, визначаються реальні пропозиції, виокремлюють ті рішення, що вимагають конструктивного розроблення.

Захист проектів. Цей вид діяльності передбачає єдину тематику проекту, яка може бути запропонована викладачем або самими студентами. Результати проектів повинні бути відповідно оформленими, а саме: презентація, відеофільм, альбом тощо.

Проект може бути особистісний, парний або груповий. Тип проекту – дослідницький, творчий, ігровий, інформаційний, практико-орієнтований тощо. Проектна діяльність передбачає: підготовку, планування, збір інформації, аналіз, подання й оцінку результатів.

Парна робота. Цей вид організації навчальної діяльності, при якому ставляться певні завдання для двох студентів так, щоб кожен з них міг виконати певну його частину індивідуально у ході міжособистісного спілкування.

Конференція. Це найскладніший вид діяльності, який передбачає основі і додаткові питання. Студенти заздалегідь розподіляють їх між собою з урахування індивідуальних можливостей, добирають літературу, шукають додаткові матеріали з теми, консультуються індивідуально або у групах з викладачем. Головна мета конференції полягає у створенні умов для самореалізації кожного студента, який сам керує процесом навчання. Крім того такий вид діяльності формує у студентів уміння і навички до здійснення науково-дослідної роботи.

Під час заняття одні студенти виступають з доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, ставлять їм запитання, беруть участь у дискусії. Викладач спрямовує обговорення доповідей проблемними запитаннями, залучає до обміну думок, дискусії.

Проведення семінарів різних типів у комбінованій формі з використанням різних видів діяльності дозволяє закріпити навчальний матеріал, систематизувати знання, реалізувати різнобічні можливості студентів, сприяє розвитку морально-вольових якостей тощо.

Підготовка студентів до різних типів семінарських занять передбачає три форми:

- усі студенти готують повідомлення з основних питань;

- кожен студент готує доповідь на певну тему;

- студент самостійно готує доповідь творчого характеру, яка містить елементи дослідницького характеру.

Студенти самостійно вибирають форму підготовки до заняття, що свідчить не лише про рівень їх знань і ступень виконання самостійної роботи, але й їхнє ставлення до навчання.

Підготовка до семінару здійснюється в кілька етапів

• прослуховування лекції з теми семінару;

• опрацювання рекомендованої літератури;

• вивчення основного понятійно-термінологічного апарату теми;

• складання тексту виступу (план, тези, доповідь) або написання реферату;

• виконання завдань для самостійної роботи, різнорівневих вправ та підготовка аргументів для обговорення проблемних ситуацій;

• виконання творчих завдань (за бажанням студентів);

• підготовка усних відповідей на тестові завдання та контрольні питання для самоперевірки засвоєння навчального матеріалу;

• безпосередня участь у проведенні семінару.

Рекомендації при підготовці виступу до семінарського заняття:

• уважно заздалегідь опрацювати питання для обговорення за темою семінарського заняття;

- відбираючи матеріал для виступу, потрібно враховувати його цінність, інформативність;

• уникати перерахування фактів, оскільки нагромадження деталей перешкоджає переконливо вибудовувати доведення, розкрити внутрішні зв’язки між явищами;

• форма викладу матеріалу має бути чіткою, літературно грамотною, але без дослівних книжних висловлювань, містити власні аргументовані думки на основі критичного осмислення матеріалу з різних джерел;

• виступ має містити вступ, аргументоване висвітлення питання, узагальнення й висновки.

Кожне семінарське заняття передбачає обов’язковий контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів у відповідності до розподілу балів за рейтинговою системою оцінювання, яка представлена у робочій навчальній програмі з дисципліни «Соціальна психологія».

Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом науково-педагогічних працівників.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання оформляється у формі реферату.

Реферат – короткий виклад у письмовому вигляді з публічним захистом змісту наукових праць, літератури з теми, конкретного питання. Теми рефератів відповідають загальним темам практичних (семінарських) занять, конкретизують окремі питання, ключові елементи тем. Перелік тем рефератів розміщений у даних методичних рекомендацій після теми практичного (семінарського) заняття. На першому практичному (семінарському) занятті студенти можуть на власний вибір обрати тему реферату. За семестр кожний студент має можливість підготувати два реферати.

Структура реферату:

- тема-вступ, мета та завдання роботи та основні її положення;

- теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

- методи – вказуються і коротко характеризуються;

- основні результати роботи – подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;

- висновки;

- список використаних джерел.

Загальні вимоги до оформлення реферату:

- обсяг реферату в середньому не має перевищувати дванадцяти сторінок тексту виконаного власноручно студентом у писаному від руки або в друкованому вигляді на папері формату А4;

- титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог;

- на другій сторінці викладають план реферату;

- в тексті роботи слід виділяти відповідні розділи чи пункти плану;

- сторінки роботи нумерують у верхньому правому куті;

- при використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити посилання; посилання в рефераті на використану наукову літературу робляться в порядку використання в тексті, або внизу сторінки;

- якщо зноски зроблені в порядку використання – список використаних джерел формується в єдиному списку;

- у кінці студент подає логічні висновки, щодо розглянутої теми дослідження;

- на окремому аркуші міститься список використаних джерел (не менше 10 спеціальних літературних наукових джерел, які необхідні для розкриття відповідного питання);

- список використаних джерел формується, відповідно до встановлених вимог щодо оформлення літератури (підручники, посібники, спеціальна література подається в алфавітному порядку за авторами);

- в разі необхідності до реферату можуть бути додані додатки.

Основні вимоги до змісту реферату:

- в основі реферату має бути певна сукупність фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;

- особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних наукових даних, їх систематизації, з'ясуванню основних понять і категорій з теми;

- у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладений матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію з попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів.

Завданнями семінарських занять є:

- поглиблення теоретичних знань, отриманих на лекціях;

- заохочення студентів до аналізу управлінських дій, активної творчої роботи зі самостійного опрацювання рекомендованої літератури;

- вироблення в студентів умінь використовувати теоретичні знання в практичній діяльності, на їх основі прогнозування управлінської діяльності в Україні;

- стимулювати в студентів прагнення на основі знання психології управління вдосконалювати культуру керівництва та способів управління персоналом.

Практичному (семінарському) заняттю має передувати підготовка студента за завчасно визначеним планом. Для цього необхідно:

- вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

- вивчити рекомендовані навчальну та наукову літературу;

- скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними питаннями заняття;

- виконати письмові завдання у зошиті;

- вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.

Студент на практичному (семінарському) занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішенні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи термінологією соціальної психології.

Під час проведення практичних (семінарських) занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмових, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, повідомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колективне обговорення в групі; опитування студентів з питань попередніх тем з метою кращого освоєння навчального матеріалу.

На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з відповідної теми, їх виступи, активність у дискусії, уміння формувати і відстоювати свою позицію тощо. Оцінки вносяться до журналу обліку успішності та враховуються як поточний контроль.