Методична розробка 8 Тонзилярні (радіочутливі) пухлини

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомитися з клінікою, ранньою діагностикою, диференційною діагностикою тонзилярних (радіочутливих) пухлин і методами їх лікування.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Недиференційовані ра­діочутливі тонзилярні пухлини є найбільш злоякісною групою новоутворень глотки. До них належать: 1) лімфоепітеліома, або пухлина Шмінке; 2) ретикулоцитома, або ретикулосаркома.

Тонзилярні пухлини ростуть з лімфаденоїдної ткани­ни, що входить до складу тонзилярних утворень. Ці пух­лини визначаються високою радіочутливістю. Харак­терними для них є такі клінічні прояви:

1) швидкий інфільтруючий ріст;

2) раннє метастазування в регіонарні лімфатичні вуз­ли (верхні відділи шиї). При цьому метастази в більшості випадків збільшуються в розмірах швидше, ніж пер­винна пухлина. У 20-25% спостережень збільшення лімфатичних вузлів шиї є першим проявом пухлини;

3) надзвичайно висока схильність до генералізації, що виражається множинним метастазуванням у відда­лені органи.

Радіочутливі пухлини найчастіше розвиваються з під­небінних мигдаликів, рідше - з глоткового, трубних та язикового мигдаликів. Іноді має місце атипова лока­лізація первинного вогнища пухлини - порожнина но­са, гортань, трахея.

Спочатку відмічають збільшення одного з мигдаликів. Здебільшого це не турбує хворого, рідко виникає відчут­тя стороннього тіла в горлі. На відміну від звичайної гіпертрофії ураження завжди однобічне, відсутнє зяяння лакун. Пальпаторно збільшений мигдалик має щільно-еластичну консистенцію. Це перший ступінь поши­рення пухлини.

Другий ступінь - пухлина поширюється на сусідні ділянки глотки, можуть утворитися виразки, що су­проводжуються болем.

Третій ступінь - пухлина виходить за межі глотки, проростає в ясна, корінь язика, порожнину носа.

Четвертий ступінь - пухлина проростає в кісткові утворення.

У разі ураження піднебінних мигдаликів метастази локалізуються у защелепних лімфатичних вузлах. Диференційну діагностику тонзилярної пухлини прово­дять із виразково-плівчастою ангіною Симановського-Венсана-Плаута. При цьому слід враховувати клінічну картину, результати біопсії. Бактеріологічне обстеження не має вирішального значення.

Хворий гине внаслідок генералізації пухлинного про­цесу за відсутності раціонального лікування через 1-1,5 роки після початку захворювання.

Нині основним методом лікування радіочутливих пухлин мигдаликів є променева терапія.

Хірургічне лікування протипоказане, оскільки воно спричинює дисемінацію пухлинного процесу. У стадії генералізації використовують хіміотерапевтичні пре­парати.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Яка питома вага тонзилярних (радіочутливих) пух­лин серед усіх злоякісних пухлин ротоглотки?

2. Назвіть тканину, з якої розвиваються тонзилярні (радіочутливі) пухлини.

3. Назвіть пухлини, що належать до тонзилярних (радіочутливих).

4. Наведіть клінічну характеристику та діагностику тонзилярних (радіочутливих) пухлин.

5. Охарактеризуйте диференційну діагностику тонзилярних (радіочутливих) пухлин.

6. Які методи лікування тонзилярних (радіочутли­вих) пухлин ви знаєте?

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. — С. 243-244.

Пачес А. И., Ольшанский В. О., Любаев В. Л., Туок Т. X. Злокачественные опухоли полости рта, глотки и гортани. — М., 1988. — С. 88-108.