Методична розробка 6 Деформація зовнішнього носа. Ринопластика

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомитися з варіантами дефор­мації зовнішнього носа, типами, принципами та техні­кою косметичної ринопластики.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Деформації зовнішньо­го носа можуть бути вроджені та набуті. Набуті де­формації носа найчастіше травматичні. Косметична ринопластика включає широкий діапазон хірургічних втручань, спрямованих на відновлення природної фор­ми зовнішнього носа. Ринопластику обов'язково слід поєднувати з операціями по відновленню дихальної функції. Тому косметичні операції в ділянці зовніш­нього носа повинні виконувати оториноларингологи, які, на відміну від пластичних хірургів, володіють та­кож ендоназальними методами хірургічних втручань.

Ринопластику можна поділити на чотири основні ти­пи: пластика носової перегородки, кінчика носа, спинки носа й остеотомія. Окремо виділяють реконструктивну хірургію шкіри носа, яку виконують у разі великих де­фектів шкіри носа внаслідок травми або видалення пух­лини. Наявний дефект закривають клаптем, викроє­ним зі шкіри лоба або щоки.

Перед ринопластикою роблять 6 стандартних фото­графій обличчя хворих: фронтальну, праву та ліву ла­теральні, три чверті (косу), латеральну з посмішкою, із відкинутою головою.

Найчастіше при пластиці носової перегородки вико­ристовують фрагменти власного хряща. Може бути ви­користаний також реберний аутохрящ і штучні плас­тичні матеріали.

Формування кінчика носа є найскладнішим і нійвідповідальнішим етапом ринопластики. Кінчик носа може бу­ти збільшений, розширений, подвоєний; піднятий або опу­щений. Його часточки можуть бути великими порівняно з довжиною колюмелі. Назолабіальний кут може бути гострий або тупий. Техніка пластики кінчика носа може бути відкритою або закритою і мати три основні підходи: переміщення або розрізання хряща, видалення хряща та зовнішня ринопластика, які доповнюють за потреби плас­тикою крил носа та колюмелі. Невелику деформацію кін­чика носа можна усунути за допомогою розрізання хряща.

Корекція деформації спинки носа може бути проведе­на за допомогою різних технік. Типовими деформаціями є вип'ячування або горб, які спричинені надлишковим збільшенням кісток або хряща спинки та перегородки носа. Рідше спостерігають увігнутість спинки носа, або сідлоподібний ніс, що має декілька ймовірних причин. Найчастіше сідлоподібна деформація є післятравматичною, а також виникає за рахунок втрати хряща носової перегородки внаслідок гематоми, перелому або абсцесу. Сідлоподібний ніс може бути спричинений ятрогенією, надмірною резекцією спинки носа під час рино- або септопластики. Причинами формування сідлоподібно­го носа можуть бути гранульоматозні захворювання носової перегородки: сифіліс, склерома, а також гранульоматоз Вегенера. Після видалення горба спинки носа він залишається з «відкритим дахом», який потім закривають за допомогою остеотомії, мобілізуючи кістки носа. Хірургічну корекцію сідлоподібної деформації проводять за допомогою алопластики, пластики з вико­ристанням аутохряща або аутокістки, пластики із за­стосуванням консервованого гомо-, ауто- гетерохряща.

Післяопераційні фотографії роблять через 6-12 міс.

Ускладнення після ринопластики розвиваються рідко. Це може бути інфікування, гематома (особливо носової перегородки), кровотеча та недостатній косметичний ефект.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1.Дайте визначення поняття «деформація зовнішнього носа».

2.Назвіть види деформацій зовнішнього носа.

3.У чому полягає клінічне значення поєднання кос­метичної ринопластики з ендоназальними операціями по відновленню дихальної функції?

4.Ринопластика: визначення, основні типи.

5.Які можливі ускладнення ринопластики?

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Пискунов С. 3., Пискунов Г. 3. Косметическая ри­нопластика. — Курск, 1996. — 47 с.

Гюсан А. О. Ринопластика. Хирургическое лечение седловидной деформации носа. — СПб.: Специальная литература, 1997. — 78 с.

Цепколенко В. А., Грубник В. В., Пшениснов К. П. Пластическая эстетическая хирургня. Современные аспекты. — К.: Здоров'я, 2000. — С. 102-135.

Пересигин Ф. С. Эстетическая ринопластика. Со­временные вопросы косметической и функциональной коррекции наружного носа // Вестн. оториноларингологии. — 1999. — № 6. — С. 50-56.

Кіцера О. О. Септопластика — методи і варіанти // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 2000. — № 2. — С. 98-92.

Тимен Г. 3. Ринопластика // Журн. вушних, но­сових і горлових хвороб. — 2000. — № 2. — С. 90-92.

Tomas Romo III, KushnicK S. D. Cosmetic deformi­ties of the Facial Region // Essential of Otolaringology. — Ed. F. E. Lusente, S. Sobol. — Philadelphia. — New York, 1997. — P. 432-444.

Lask G. P., Moy R. L. Principles and Technigues of cytaneous surdgery, New York, 1996. — 637 p.