Методична розробка №4 Тимпанопластика

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: з'ясувати поняття тимпанопластики, показання до її виконання, види тимпанопластики.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Тимпанопластика — операція, що полягає в реконструкції звукопровідної системи середнього вуха для покращення слуху.

Основним завданням тимпанопластики є максималь­не збереження здорової кісткової тканини та слизової оболонки порожнини середнього вуха.

Важливе значення для ефективності тимпаноплас­тики мають доопераційне обстеження та підготовка хво­рого. Необхідно дослідити слухову функцію, оцінити загальний стан хворого, провести санацію вуха і носо­глотки, визначити функціональний стан слухової труби, її прохідність. Для успішного проведення тимпанопла­стики повинна бути збережена вентиляційна та дренаж­на функції слухової труби.

Загальноприйнятою класифікацією тимпанопласти­ки є класифікація, запропонована Вульштейном:

I тип - мірингопластика;

II тип - велика тимпанальна порожнина;

III тип - мала тимпанальна порожнина або колумеллаефект;

IV тип - редукована барабанна порожнина;

V тип - фенестрація бічного півколового каналу. Крім вищеописаних класичних варіантів, у сучасній отохірургії розроблено низку модифікацій «відкрито­го» та «закритого» типу тимпанопластики.

Досить поширеним варіантом тимпанопластики є кіс­точкова інтерпозиція, тобто реконструкція звукопровідної системи шляхом переміщення (інтерпозиції, репозиції, транспозиції) слухових кісточок. Одним із різновидів цієї операції є малеолостапедопексія, за якої головка молоточка вкладається на головку стремена.

При реконструкції барабанної порожнини необхідною умовою є збереження повітряносної системи середнього вуха, тобто барабанне устя слухової труби - обов'язко­вий елемент будь-якої утвореної порожнини.

Як трансплантат, що замінює барабанну перетинку, пропонують різні тканини: тверду мозкову оболону, сли­зову оболонку щоки, шкіру, фасцію скроневого м'яза, рогівку. Найкращим пластичним матеріалом, на дум­ку провідних спеціалістів, є фасція скроневого м'яза. У разі неефективності тимпанопластики пропонують слухопротезування .

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Дайте визначення терміну «тимпанопластика».

2. Наведіть показання до тимпанопластики.

3. У чому полягає роль дренажної та вентиляційної функції труби для проведення тимпанопластики?

4. Вкажіть типи тимпанопластики за Вульштейном.

5. Розкажіть про сучасні типи тимпанопластики: «від­критий» і «закритий» типи, кісточкова інтерпозиція тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Оториноларингологія / За ред Д. І. Заболотного, Ю. В. Мітіна, В. Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я, 1999. — С. 155-157.

Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. — С. 71-73.

Пальчун В. Т., Крюков А. И. Оториноларингология. — М.: Литера, 1997. — С. 366-367.

Методична розробка 5 Ексудативний отит

ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ — 3 год.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомлення з етіологією, пато­генезом, клінікою, діагностикою та диференційною діагностикою ексудативного отиту, методами консер­вативного та хірургічного лікування хворих із цією па­тологією.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМИ. Ексудативний отит є одним із різновидів катару середнього вуха, тобто най­частішим негнійним захворюванням цього органа. Він виникає внаслідок порушення вентиляційної функції слухової труби, що призводить до зниження тиску по­вітря в середньому вусі, розвитку катарального запален­ня слизової оболонки та накопичення ексудату в бара­банній порожнині. Найчастіше ексудативний отит виникає як вторинний процес, пов'язаний насамперед з наявністю захворювань, які порушують носове дихан­ня, а саме: викривлення носової перегородки, хронічний риніт, синуїт, аденоїдні розростання, гострі респіраторні вірусні інфекції та ін. Важливе значення має також ура­ження слизової оболонки середнього вуха вірусного або алергійного походження, що супроводжується збільшен­ням продукції мукозного ексудату.

Діагноз ексудативного отиту встановлюють на під­ставі характерної отоскопічної картини. Барабанна пе­ретинка змінена, жовтуватого, коричневого або синьо­го кольору, крізь неї просвічуються рідина і пухирці повітря. Аудіограма характерна для кондуктивної при­глухуватості або змішаного типу за наявності блокади вікон лабіринту. Вирішальне значення в діагностиці мають дані імпедансометрії, за результатами якої виз­начається тимпанометрична крива типу В (за Jerger).

Методи лікування ексудативного отиту спрямовані на усунення чинників, які порушують носове дихання, відновлення функції слухової труби і евакуацію ексу­дату з барабанної порожнини.

Евакуацію секрету з барабанної порожнини викону­ють транстубарним (катетеризація слухових труб з вве­денням протеолітичних ферментів, які сприяють розрі­дженню секрету, та глюкокортикоїдів для покращання функції слухової труби) та транстимпанальним шляхом, проводячи тимпанопункцію або міринготомію. Після міринготомії в отвір барабанної перетинки вводять шунт із тефлону або іншого інертного матеріалу. Крізь нього здійснюють вентиляцію барабанної порожнини. Крім того, він дає змогу проводити багаторазове відсмоктуван­ня секрету з барабанної порожнини та вводити туди ліки.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Дайте визначення терміну «ексудативний отит».

2. Які етіологія та патогенез ексудативного отиту?

3. Назвіть клінічні прояви захворювання.

4. Розкажіть про діагностику та диференційну діаг­ностику ексудативного отиту.

5. Зазначте консервативні методи лікування.

6. Розкажіть про хірургічні методи лікування.

7. У чому полягає профілактика ексудативного отиту?

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Оториноларингологія / За ред. Д. І. Заболотного, Ю. В. Мітіна, В. Д. Драгомирецького. — К.: Здоров'я, 1999. — С. 177-185.

Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції). — К.: Фарм Арт, 2000. — С. 97-100.

Пальчун В. Т., Крюков А. И. Оториноларингология. — М.: Литера, 1997. — С. 336-338.