Срср у 20-30-х рр. XX ст. Нова економічна політика (неп)

(1921-1928 рр.)

Неп — це політика, спрямована на подолання масового незадо­волення політикою “воєнного комунізму”. Вона передбача­ла відмову радянської влади від спроб створити економіку, цілком позбавлену товарно-грошових відносин, економіч­них методів господарювання; тимчасові поступки приват­ному капіталу при переході до соціалістичного будів­ництва.

Причини непу:

1. Політика “воєнного комунізму” спричинила соціально-економічну та політичну кризу в країні і зазнала краху.

2. Масовий опір політиці комуністичного будівництва.

В країні поширились заворушення, страйки робітників, ви­ступи селян, повстання. Зокрема повстання відбулися:

• в Тамбовській губернії під керівництвом О. Антонова;

• в Сибіру;

• на Поволжі;

• на Дону;

• в Україні селянський рух очолив Н. Махно;

• повстання матросів у Кронштадті (1921 р.).

Завдання непу:

1. Подолати економічні труднощі та політичну кризу в сус­пільстві.

2. Забезпечити досягнення більшовиками кінцевої мети — по­будови соціалізму.

3. Березень 1921 р. Відбувся X з’їзд РКП(б). Взято курс на прове­дення нової економічної політики.

Суть непу:

1. Продовольча розкладка замінювалася продовольчим подат­ком, який мав бути меншим, ніж розкладка. Після сплати податку селянин отримав право вільно розпо­ряджатися результатами своєї праці, продавати їх.

Продподаток мав такі розміри:

• заможні селяни сплачували 5-6% прибутку,

• середні — 3-5%,

• бідняки — 1-2% або зовсім не сплачували.

Було відроджено знищену свого часу фінансову систему:

• відновлено грошовий обіг, банки, кредитні установи, по­даткову політику;

• з’явилася велика кількість нових банків, які обслуговува­ли державні установи, підприємства, кооперативи;

• було проведено грошову реформу в 1922-1924 рр., введе­но стабільну валюту, зупинено величезну інфляцію.

Було відроджено товарно-грошові відносини.

Допускалася оренда землі та застосування сільськогоспо­дарської праці в селянських господарствах, промислових і торговельних закладах.

Була ліквідована заборона на приватні підприємства і тор­гівлю.

Частина націоналізованих підприємств передавалася в оренду. Вже у 1921 р. орендувалося понад 5200 підприємств.

Великі підприємства залишалися в руках держави.

Замість зрівнялівки в оплаті праці встановлювалася виплата заробітної плати в грошовій формі залежно від кількості і якості, а отже, відновлювалися матеріальні стимули вироб­ництва.

Розвивалися різні форми кооперації: сільська, кредитна, збутова, продовольча та ін.

Була відмінена загальна трудова повинність. Відбувалося забезпечення промисловості робочою силою через біржі праці.

Відбувалося залучення іноземного капіталу для відродження промисловості.