75. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу

Стаття 63 Закону «Про тваринний світ» і ст. 42 Закону «Про мис­ливське господарство і полювання» містять перелік порушень відпо­відного законодавства. Серед них найбільш поширеними є порушення порядку і правил надання об’єктів тваринного світу в користування, їх самовільне чи понадлімітне спеціальне використання, незаконне ви­лучення тварин з природного середовища, порушення вимог щодо охорони середовища перебування тварин. Вчинення наведених та інших правопорушень передбачає дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та майнову відповідальність. Але через те, що процес оновлення екологічного законодавства просувався швидше, ніж в «охо­ронних» галузях законодавства, не всім наведеним у статтях законів правопорушенням кореспондує відповідна правова норма Криміналь­ного кодексу чи Кодексу про адміністративні правопорушення. Це, зокрема, стосується таких порушень, як приховування та перекручення інформації про стан і чисельність тварин і їх використання, викорис­тання мисливських угідь не за призначенням, невжиття заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршення середовища їх перебування тощо. Тому при визначенні виду і міри юридичної відповідальності за вчинення тих чи інших порушень законодавства про тваринний світ слід керуватись чинним кримінальним (статті 248, 249 КК) та адміні­стративним (статті 50, 771, 83 ч. 2, 85-91 КпАП) законодавством.

Незалежно від притягнення винних до адміністративної чи кримі­нальної відповідальності або звільнення від неї юридичні і фізичні особи зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок по­рушення законодавства про тваринний світ. У справах, пов’ язаних

з відшкодуванням шкоди природним об’ єктам (і тваринний світ — не виняток), вирішальним є визначення її матеріального розміру. Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 10 грудня 2004 року «Про судову практику у справах про злочини та інші право­порушення проти довкілля», якщо спеціальним екологічним законо­давством визначено порядок обчислення даної шкоди, її розмір нале­жить обраховувати в точній відповідності з установленими таксами або методиками. Перші, як правило, застосовуються у випадках, коли є реальна можливість обчислити кількість добутих тварин та зважити на їх екологічну цінність, другі — коли така можливість відсутня (на­приклад, при масовій загибелі риби від забруднення водойми).

Особи, винні в незаконному полюванні, якщо їхніми діями була спричинена шкода державному мисливському фонду, повинні її від­шкодувати в сумі, передбаченій Таксами для обчислення розміру від­шкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства (крім видів, занесених до Червоної книги України). Такси затверджені 18 липня 2007 року наказом Дер­жавного комітету лісового господарства і Міністерства охорони на­вколишнього природного середовища України у вигляді певної грошо­вої суми за одну особину залежно від виду звіра чи птаха. Наприклад, за незаконне добування або знищення лося розмір стягнення становить 20 тис. грн; кабана — 10 тис. грн; зайця, фазана — 500 грн тощо.

Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну водним живим ре­сурсам, обчислюється дещо складніше, залежно від характеру та суб’єкта правопорушення, і тому передбачається кількома норматив­ними актами.

Фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадян­ства), винні в незаконному добуванні риби, водних тварин та рослин, несуть майнову відповідальність згідно з Постановою Кабінету Міні­стрів України від 19 січня 1998 року «Про затвердження такс для об­числення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неза­конного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу»1. Цією постановою (за принципом обра­хування шкоди — пропорційно неоподатковуваним мінімумам доходів громадян за один екземпляр добутого) затверджено три такси, за яки­ми відшкодовуються збитки, заподіяні добуванням:

-     цінних видів риб, водних безхребетних та водних рослин у ри­богосподарських водоймах України (наприклад, осетер — 30, сом — 5, форель — 3 тощо);

-     водних безхребетних і водних рослин на континентальному шельфі України (краб — 0,3, молюски — 0,006 тощо);

-     живих організмів у виключній (морській) економічній зоні Укра­їни, а також анадромних видів риб, що утворюються у річках України, за межами вказаної зони (севрюга — 30, кефаль — 3 тощо).

Юридичні особи, у тому числі іноземні, які спричинили шкоду рибному господарству, а також громадяни, винні у незаконному вилові риби нецінних видів, відшкодовують її у розмірі, який обчислю­ється згідно з Методикою розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони рибних запасів, затвердженою Державним комітетом по рибному гос­подарству і Міністерством охорони природи 11 вересня 1992 року.

Обчислення шкоди, заподіяної рибному господарству внаслідок забруднення рибогосподарських водойм стічними водами та шкідли­вими речовинами, проводиться відповідно до Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення за­конодавства про охорону навколишнього природного середовища, що затверджена Мінекобезпеки 18 травня 1995 року. Наведені методики встановлюють, що підрахунок збитків здійснюють на підставі спеці­альних розрахункових формул по кожному виду рибних ресурсів і по кожній стадії їх розвитку з визначенням загальних втрат рибного гос­подарства спочатку у натуральному, а потім у вартісному вираженні.

При незаконному добуванні чи знищенні диких звірів і птахів або руйнуванні їх жител на територіях природно-заповідного фонду об­числення розміру шкоди здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій і об’єктів природно-заповідного фонду»[14].

Розмір шкоди, заподіяної незаконним добуванням тварин, що зане­сені до Червоної книги України, визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 року (зі змінами від 16 бе­резня 1999 року) «Про розміри компенсації за добування (збір) і шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, що занесені в Червону книгу України»[15]. Обчислення шкоди проводиться у гривнях за кожний екземпляр тварини залежно від її категорії (зникаючі, рідкісні, уразливі та ін.).

Шкода тваринному світу може бути спричинена також при здій­сненні інших видів користування об’ єктами тваринного світу, не від­несених до ресурсів мисливського чи рибного господарства. У цьому випадку розмір шкоди за понадлімітне, самовільне та інше незаконне використання або знищення таких тварин обчислюється шляхом збіль­шення встановлених нормативів плати за їх правомірне спеціальне використання в п’ять разів. Такі нормативи плати містяться у Поста­нові Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року «Про затвердження тимчасового порядку справляння плати за спеціальне викорис­тання диких тварин»1.

При вирішенні питання про те, чи є шкода, заподіяна об’єктам тваринного світу, значною, враховуються їх вартість, екологічна цін­ність, кількість добутих чи знищених об’єктів, а також сумарний розмір шкоди.

Законодавством передбачено, що незаконно добуті живі об’єкти тваринного світу (звірі, птахи, риби) підлягають вилученню у право­порушника і, по можливості, поверненню у природне середовище.

Незаконно добута продукція полювання (хутро, шкіра, м’ясо, мис­ливські трофеї тощо) підлягає вилученню і передачі для реалізації торговельним або заготівельним організаціям. При неможливості ви­лучення незаконно добутої продукції (використана чи реалізована порушником, стала непридатною з його вини тощо) має бути стягнена її вартість відповідно до законодавства про ціни і ціноутворення. Вар­тість незаконно добутих об’єктів тваринного світу не враховується як підстава зменшення визначення і відшкодування шкоди.