73. Правове регулювання інших видів спеціального використання тваринного світу

Крім основних, традиційних видів права користування тваринним світом — мисливства і рибальства — законодавство передбачає мож­ливість здійснення інших видів використання фауни, які вперше опи­нились у правовому полі з прийняттям Закону УССР від 27 листопада 1981 року «Про охорону і використання тваринного світу»[12], але в по­дальшому не отримали законодавчого розвитку. Це стосується вико­ристання тварин в наукових, культурно-освітних, виховних та естетич­них цілях, з метою одержання продуктів їх життєдіяльності, утриман­ня їх для розведення у неволі чи напіввільних умовах, а також заходів, спрямованих на регулювання чисельності окремих видів тварин, їх переселення чи акліматизацію.

Міністерством екології і природних ресурсів України наказом від 26 травня 1999 року затверджені Правила видачі дозволів на спеціаль­не використання диких тварин та інших об’ єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення[13]. Дія Правил спрямована на правове забезпечення можливості здійснення вищенаведених видів спеціального використання тварин і заходів, що впливають на їх стан. Вона не поширюється на використання водних живих ресурсів в означених цілях, оскільки Тимчасовий порядок ве­дення рибного господарства і здійснення рибальства передбачив ви­падки використання ресурсів для наукових, освітніх, акліматизаційних та інших цілей.

Мінприроди на підставі попередньо затверджених лімітів видають­ся дозволи на спеціальне використання: немисливських тварин — з будь-якою метою; мисливських птахів та хутрових звірів з науковою, культурно-освітньою, виховною, естетичною метою; відлов усіх видів тварин з метою їх переселення у нові місця перебування; для збирання продуктів життєдіяльності тварин та їх частин; з метою регулювання чисельності диких тварин (крім хижаків мисливського фонду).

74. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України

Тваринний світ становить один з найбільш вразливих об’єктів при­роди, бо впливати на його стан можна як безпосередньо (на самих тварин), так і через вплив на середовище його перебування. Тому ст. 37 Закону «Про тваринний світ» містить перелік правових, органі­заційних, матеріально-технічних та інших заходів, спрямованих на відтворення, раціональне використання і збереження тваринного світу у всьому його біологічному різноманітті. Підґрунтям такої діяльності є комплексний підхід щодо охорони та поліпшення всієї екологічної системи довкілля, в якій перебуває і складовою частиною якої є тва­ринний світ. Відповідно заходи щодо його охорони можна умовно поділити на дві групи: спрямовані на охорону самих тварин та ті, які забезпечують охорону середовища їх перебування, умов відтворення та шляхів міграції тварин.

До першої групи передусім слід віднести встановлення науково обґрунтованих правил та норм охорони, використання тваринного світу, а також заборони та обмежень у користуванні деякими його об’єктами. Здійснення окремих видів використання тваринного світу і вилучення із природного середовища тварин може бути об­межено або повністю заборонено на певній території чи на певні строки.

Певні заборони та обмеження передбачені законодавством прак­тично по кожному виду користування тваринним світом. Добування диких тварин можливе лише на підставах, умовах і в порядку, перед­бачених законодавством. Для забезпечення сталого існування і ви­користання дикої фауни забороняється користування загальнонебез- печними і винищувальними засобами добування, встановлюються нормативи, ліміти, квоти вилучення тварин. Забороняється добувати звірів і птахів у разі виникнення стихійного лиха та при надзвичайних екологічних ситуаціях. Створення і поповнення зоологічних колекцій у зоопарках, зоосадах, океанаріумах шляхом вилучення тварин із природного середовища провадиться лише за дозволами, виданими Мінприроди України. Забороняється самовільне переселення тварин у нові місця перебування, їх акліматизація та схрещування. Такі дії повинні також здійснюватись за спеціальними дозволами органів Мінприроди за погодженням з органами мисливського і рибного господарства.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані вжи­вати заходів щодо запобігання загибелі тварин під час здійснення ви­робничих процесів у сільському та лісовому господарстві, при екс­плуатації електричної мережі та транспортних засобів.

Під час зберігання, транспортування і застосування засобів захис­ту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших хіміч­них речовин повинні вживатися заходи по забезпеченню запобігання захворюванню і загибелі тварин. Органи Мінприроди за погодженням

з місцевими державними адміністраціями можуть визначати окремі території, на яких обмежується чи забороняється застосування зазна­чених препаратів.

Законодавство передбачає, що права власників і користувачів зем­лі, лісів та інших природних ресурсів можуть бути обмежені і на них можуть покладатися відповідні обов’язки щодо охорони і відтворення тваринного світу.

Винятковим у своїй важливості засобом охорони рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин, є їх занесення до Червоної книги України, положення про яку затверджено Законом України від 7 лютого 2002 року1.

Червона книга є основним державним документом, який містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення. На сьогодні це 382 види тварин і 541 вид рослин. Залежно від стану та ступеня загрози для популяції вони поділяються на такі категорії: зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, неоцінені, недостатньо відомі. Неза­лежно від категорії всі тварини і рослини підлягають особливій охороні на всій території країни. Рішення про занесення об’єктів тваринного і рослинного світу до Червоної книги і її ведення здій­снює Мінприроди за поданням Національної комісії з питань Чер­воної книги України.

Правове значення Червоної книги полягає в тому, що занесені до неї тварини набувають особливого правового статусу, який виявляєть­ся у такому:

1.  Не можуть передаватись у недержавну власність тварини, зане­сені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини одер­жані шляхом розведення в неволі чи придбані у власність за межами України). У свою чергу розведення в неволі таких тварин потребує спеціального дозволу Мінприроди України.

2.  Перебування на певній території тварин, занесених до Червоної книги, є підставою для проголошення цієї території об’єктом природно- заповідного фонду загальнодержавного значення.

3.  Добування таких тварин здійснюється лише у виняткових ви­падках тільки для наукових і селекційних цілей. Його можуть здійснювати лише наукові установи за іменними дозволами Мінприроди на підставі рішень Національної комісії.

4.  Законодавством встановлена підвищена відповідальність за зни­щення чи пошкодження видів тварин, занесених до Червоної книги України.

Інші заходи охорони тваринного світу спрямовані на охорону середовища перебування, умов відтворення та шляхів міграції тва­рин. Найбільш ефективними серед них є створення заповідників, інших територій, правовий режим яких визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд». Тваринний світ на таких територіях може охоронятись як у комплексі з іншими природними ресурсами (наприклад, у заповідниках, національних природних парках), так і в спеціально створених з метою охорони тваринного світу об’єктах (загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні заказники, зоологічні пам’ятки природи, зоологічні парки, сади тощо).

При проведенні екологічної експертизи об’єктів, впровадженні нової техніки, технологій, матеріалів і речовин обов’язково повинен враховуватися їх вплив на стан тваринного світу, середовище його перебування та шляхи міграції.

Місця будівництва підприємств, споруд та інших об’єктів, що впливають або можуть вплинути на стан тваринного світу, пого­джуються з органами Мінприроди та з державними органами управління мисливським і рибним господарством. Забороняється введення в експлуатацію об’єктів і застосування технологій без забезпечення їх засобами захисту тварин і середовища їх пере­бування.

При здійсненні окремих видів природокористування (меліорація земель, ведення лісового господарства, видобування корисних копалин, організація міст відпочинку населення та ін.) повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо збереження середовища перебування тварин, забезпечення недоторканності ділянок, що становлять особливу зооекологічну цінність.

Нормативно-правове регулювання захисту тварин «як братів наших менших» від жорстокого поводження здійснюється Законом України від 21 січня 2006 року «Про захист тварин від жорстокого поводження», який спрямований на їх захист від знущань та загибелі, зміцнення суспільної свідомості та моралі.