45. Збір за спеціальне використання природних ресурсів

Платність є одним з основних принципів природокористування. Вона реалізується передовсім шляхом встановлення зборів у сфері природокористування і тісно пов’язана з включенням певної частини природних ресурсів у ринковий товарообіг. Закон України «Про охо­рону навколишнього природного середовища» розрізняє три види зборів — за спеціальне використання природних ресурсів, за забруд­нення навколишнього природного середовища, за погіршення якості природних ресурсів. У законодавстві кожен з цих видів зборів поді­ляється на підвиди.

Встановлення в законодавчому порядку збору за спеціальне вико­ристання природних ресурсів має на меті підвищення зацікавленості носія екологічних прав у використанні об’єктів природи, стимулюван­ня природокористувача в забезпеченні раціонального природокорис­тування, підвищення ефективності природоохоронної діяльності. Цей збір є джерелом поповнення державного і місцевих бюджетів, а також екологічних фондів. Наявність такого збору тісно пов’язана з матері­альною зацікавленістю користувача у збереженні і відтворенні при­родних ресурсів. Нарешті, стягнення зазначеного збору дозволяє одер­жувати додаткові кошти на відновлення та відтворення природних ресурсів.

Принципи формування системи платежів за спеціальне викорис­тання всіх природних ресурсів визначені Законом України «Про охо­рону навколишнього природного середовища» (ст. 43). Зокрема вста­новлено, що нормативи плати в зазначеній сфері мають визначатися з урахуванням їх поширеності, якості, можливості відтворення, до­ступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження пере­робки і утилізації відходів та інших факторів.

При дотриманні лімітів використання природних ресурсів плата має відноситися на витрати виробництва, а при понадлімітному використан­ні та зниженні якості природних ресурсів стягуватися з прибутку.

Відносини щодо збору за спеціальне використання більшості при­родних ресурсів регулюються переважно відповідними поресурсовими законодавчими актами. У той же час відносно деяких природних ре­сурсів діють спеціальні нормативні акти. Так, Земельний кодекс Укра­їни закріплює принцип платності у сфері використання землі. Закон України «Про плату за землю» конкретизує і деталізує положення Зе­мельного кодексу. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель, яка, у свою чергу, являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки і застосовується для економічного регулю­вання земельних відносин.

Плата за землю запроваджена з метою формування джерел коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охоро­ни земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат влас­ників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення земле­устрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та роз­витку інфраструктури населених пунктів.

Платність у сфері водокористування є основним принципом регу­лювання використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів. Правові приписи стосовно платності водокористування вміщено в гл. 7 Водного кодексу. Збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 року (зі змінами і доповненнями)1. Цей документ регулює справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів як за­гальнодержавного, так і місцевого значення. Такий збір не справляєть­ся за воду, що використовується для: задоволення питних, господарсько- побутових, протипожежних потреб населення, потреб зовнішнього благоустрою територій міст і населених пунктів, а також у інших ви­падках, передбачених законодавством. Внесення збору за спеціальне використання водних ресурсів не звільняє суб’єктів від сплати платежів за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та штрафів за по­рушення екологічного законодавства.

Система зборів, пов’язаних з використанням водних об’єктів, вклю­чає збір за спеціальне водокористування і збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. У свою чергу збір за спеціальне водокористування включає збір за забір води з водних об’ єктів та за скидання в них забруднюючих речовин.

Розміри зборів за спеціальне використання водних ресурсів, крім тих, що використовуються підприємствами водного транспорту, встановлюються відповідно до нормативів збору, обсягів викорис­тання води та лімітів її використання (забір та скид). За понадліміт­не використання водних ресурсів збір справляється у п’ятикратному розмірі.

Нормативи збору за спеціальне водокористування, користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту та порядок справляння такого збору встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Самостійним різновидом збору за спеціальне водокористування є плата за оренду водних об’єктів. Вона справляється при наданні водних об’єктів (їх частин) водокористувачам, наприклад, для рибо­розведення, виробництва сільськогосподарської і промислової про­дукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях, її розмір визначаєть­ся в договорі оренди за угодою сторін.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісогосподарського призначення для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на кон­курсних умовах. Розмір збору встановлюється, виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги, з урахуванням якості і доступності. Порядок його справляння затверджений постано­вою Кабінету Міністрів від 6 липня 1998 року1.

Кошти від цього збору спрямовуються на виконання робіт з від­творення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.

Плата за користування надрами регулюється гл. 4 Кодексу України про надра, нормами якого встановлено, що користування надрами є платним, крім випадків, передбачених законом. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континенталь­ного шельфу і виключної (морської) економічної зони у вигляді: зборів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету; збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій); акцизного збору.

Збір за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов’ язкових платежів, передбачених законодавчими актами України. Він може вноситись як у вигляді грошових платежів, так і у натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. До цього переліку входять: радіоактивна сировина (руди, концентрати і продукти її пере­робки, благородні метали, алмази і коштовні камені, інформація про які віднесена до державної таємниці, та деякі інші матеріали та послуги)[1].

Кабінет Міністрів України Постановою від 12 вересня 1997 року затвердив базові нормативи плати за користування надрами для видо­бування корисних копалин та Порядок справляння плати за користу­вання надрами для видобування корисних копалин[2]. Зазначений По­рядок встановив єдині правила справляння збору за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення на території України, у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Збір за спеціальне використання об’ єктів тваринного світу справля­ється при здійсненні мисливства; рибальства, включаючи добування водних безхребетних тварин; використання диких тварин з метою отри­мання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин

з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі; використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях у разі їх вилучення із природного середови­щі з метою отримання прибутку. Розмір збору встановлюється залежно від виду (групи видів) тварин, мети та обсягів їх використання, поширен­ня та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, продуктивності території та інших екологічних і економічних факторів.

В окремих випадках спеціальне використання об’єктів тваринного світу, не пов’язане з отриманням прибутку, з метою відтворення тва­ринного світу, порятунку диких тварин, які зазнають лиха, регулюван­ня чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров’я населення

і відвернення заподіяння шкоди природному середовищу, господарській та іншій діяльності тощо, здійснюється без справляння збору.

Порядок справляння і розміри збору за спеціальне використання об’ єктів тваринного світу встановлюються Кабінетом Міністрів Укра­їни (ст. 18 Закону України «Про тваринний світ»).

Збір за спеціальне використання природних рослинних ресурсів справляється відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про рослин­ний світ». Його розмір визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів. Окремі користувачі природних рослинних ресурсів згідно із законом звільняються від цього збору.

Порядок визначення збору та нормативи плати за спеціальне ви­користання природних рослинних ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Збори за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та за інші шкідливі впливи на нього стягуються тільки з юридичних осіб (підприємств, установ і організацій). Стягнення цих зборів не звільняє їх від відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Розміри зазначених зборів вста­новлюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київ­ською і Севастопольською міськими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на нього і нормативів плати за них.

Розподіл зборів за забруднення атмосферного повітря, інші шкід­ливі впливи на нього здійснюється відповідно до ст. 46 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».