- •Екологічне право україни
- •1. Предмет екологічного права та види еколого-правових відносин
- •2. Об’єкти та суб’єкти екологічного права
- •3. Метод правового регулювання екологічних відносин
- •4. Поняття екологічного права
- •5. Принципи екологічного права та екологічної політики України
- •6. Система екологічного права
- •7. Загальна характеристика джерел екологічного права
- •8. Закони як джерела екологічного права
- •9. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права
- •10. Міжнародно-правові акти як джерела екологічного права
- •11. Поняття управління природокористуванням і охороною довкілля
- •12. Система і компетенція органів управління природокористуванням і охороною довкілля
- •13. Правові питання участі громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля
- •14. Організаційні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля
- •15. Попереджувально-охоронні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля
- •16. Стабілізаційні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля
- •17. Загальна характеристика системи екологічних прав громадян
- •18. Конституційні екологічні права громадян
- •19. Поняття та види екологічних обов’язків громадян
- •20. Гарантії, охорона, форми та способи захисту екологічних прав громадян
- •21. Особливості права власності на природні ресурси та комплекси
- •22. Державна власність на природні ресурси та комплекси
- •23. Комунальна власність на природні ресурси та комплекси
- •24. Приватна власність на природні ресурси
- •25. Охорона та гарантії права власності на природні ресурси та комплекси. Відповідальність за порушення прав власників та права власності на природні ресурси
- •26. Поняття права природокористування
- •27. Об’єкти права природокористування
- •28. Суб’єкти права природокористування
- •29. Правова класифікація видів природокористування
- •30. Підстави і порядок виникнення права природокористування
- •31. Підстави та порядок припинення, зупинення, зміни права природокористування
- •32. Права і обов’язки природокористувачів
- •33. Використання природних ресурсів на умовах оренди
- •34. Захист прав природокористувачів
- •35. Поняття, суб’єкти та об’єкти екологічної безпеки
- •36. Види екологічної безпеки
- •37. Правові заходи щодо забезпечення вимог екологічної безпеки
- •38. Правове забезпечення ризику в галузі екологічних правовідносин
- •39. Юридична відповідальність за правопорушення в галузі забезпечення екологічної безпеки
- •40. Поняття надзвичайних екологічних ситуацій, їх ознаки та класифікація
- •41. Поняття, правовий режим зон нес
- •42. Правові заходи щодо забезпечення захисту населення та територій, запобігання та ліквідації наслідків нес
- •43. Поняття та складові економіко- правового механізму
- •44. Правове регулювання фінансування екологічних програм і заходів
- •45. Збір за спеціальне використання природних ресурсів
- •46. Збори за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів
- •47. Екологічний аудит та страхування
- •48. Землі як об’єкт правової охорони та використання
- •49. Правове регулювання у сфері охорони земель
- •50. Правове забезпечення раціонального використання земель як об’єкта природи
- •51. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання земель
- •52. Води як об’єкт правової охорони, використання й відтворення
- •53. Правове регулювання у сфері охорони вод
- •54. Правове регулювання використання вод
- •55. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства
- •56. Державний фонд надр як об’єкт правової охорони та використання
- •57. Правове регулювання використання надр
- •58. Правове регулювання основних видів використання надр
- •59. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання надр
- •60. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання
- •61. Правове забезпечення використання рослинного світу
- •62. Правова охорона рослинного світу
- •63. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ
- •64. Загальна характеристика права лісокористування
- •65. Право користування лісами та його види
- •66. Підстави виникнення та припинення користування лісами
- •67. Правові заходи щодо відтворення, охорони та захисту лісів
- •68. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- •69. Тваринний світ як об’єкт правової охорони, відтворення і використання
- •70. Суб’єкти, види і підстави права використання та охорони тваринного світу
- •71. Правове регулювання полювання і мисливського господарства
- •72. Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •73. Правове регулювання інших видів спеціального використання тваринного світу
- •74. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України
- •75. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу
- •76. Загальна характеристика екологічної мережі України
- •77. Особливості використання і охорони об’єктів природно-заповідного фонду
- •78. Поняття курортних, лікувально- оздоровчих та рекреаційних зон
- •79. Особливості використання курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон
- •80. Земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
- •81. Території, які є місцями перебування або зростання видів тваринного чи рослинного світу, занесених до Червоної книги України
- •82. Водоохоронні зони
- •83. Землі лісогосподарського призначення
- •84. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони
- •85. Поняття правової охорони атмосферного повітря
- •86. Система правових заходів щодо охорони атмосферного повітря
- •87. Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря
- •88. Відходи як об’єкт правового регулювання
- •89. Правова класифікація видів відходів
- •90. Правовий режим поводження з відходами
- •91. Особливості правового регулювання поводження з радіоактивними відходами
- •92. Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами
38. Правове забезпечення ризику в галузі екологічних правовідносин
В екологічне право поняття ризику прийшло з математичних наук, статистики та таких галузей наук, як теорія імовірності, теорія прийняття рішень. Нині поняття ризику застосовується різними галузями права. В екологічному праві широко використовується також поняття презумпції потенційної екологічної небезпеки будь-якої намічуваної господарської або іншої діяльності, що законодавець указав як принцип державної екологічної експертизи. Варто визнати, що поняття екологічного ризику частіше заміняється іншими термінами, такими як «погрози», «небезпека», «загроза» та ін. Однак вони відображають явища різного походження, здатні завдати шкоди, аж до знищення тих або інших об’єктів. Термін «небезпека» виражає їхню єдність, і, отже, найбільш адекватне розуміння його як системного стану, що зв’язує воєдино об’єкт і суб’єкт захисту. Цей стан характеризується реальним або потенційним порушенням життєдіяльності даного суб’єкта аж до її повного припинення. Термін «небезпека» близький за значенням до терміна «погроза». Він може означати стадії переходу небезпеки з можливості в дійсність. Ризик ніби йде від суб’єкта до об’єкта, а небезпека й погроза (частіше) — у протилежному напрямку, хоча можливо й зворотне.
В українській еколого-правовій науці проблемою дослідження екологічного ризику займалися В. І. Андрейцев, М. О. Фролов, Г. І. Балюк, М. В. Краснова й ін.
Ризик доцільно розглядати як ознаку, властивість небезпеки. У статті 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти й процедуру оцінки відповідності» ризик розглядається як можливість виникнення і ймовірні масштаби наслідків негативного впливу протягом певного періоду часу[14]. У Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» ризик розглядається як ступінь імовірності певного негативного стану, що може відбутися в певний час або за певних обставин на території об’єкта підвищеної небезпеки й/або за його межами. У Законі України «Про основи національної безпеки України» розглядаються загрози національній, у тому числі й екологічній безпеці як наявні потенційно можливі явища й чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
У юридичній літературі загальноприйнятим уважається поняття екологічного ризику як установлених нормами екологічного законодавства обставин, з якими пов’язані виникнення, зміна, припинення правовідносин по здійсненню діяльності з екологічно небезпечними об’ єктами, що визначає формування й реалізацію спеціальної правосуб’єктності фізичних, юридичних осіб і держави щодо виявлення, запобігання й усунення природних і техногенних погроз для навколишнього природного середовища, життя й здоров’я населення й особливого режиму відповідальності за невиконання або неналежне виконання вимог по забезпеченню екологічної безпеки, включаючи й випадкове (імовірне) настання небезпеки.
Серед екологічних ризиків можна виділити: ризики впливу, коли природокористування й застосування техніки, хоча й пов’язані з явним впливом на навколишнє природне середовище й людину, але немає чіткої впевненості, що подальші негативні наслідки вийдуть за рамки цього впливу. Вони, у свою чергу, діляться на ризики внесення забруднюючими речовинами, ризики споживання, ризики виникнення (при експлуатації установок, виробництві продукції та ін.).
У законодавстві також зустрічається термін «прийнятний ризик» — ризик, що не перевищує на території об’ єкта підвищеної небезпеки й/або за її межами гранично припустимий рівень. В екологічному праві доцільно встановити ознаки прийнятного ризику: невизначеність ситуації в статиці й динаміці; небезпека втрат; мінімізація втрат; відсутність шкоди здоров’ю людини й необоротних змін у навколишньому середовищі; реальна можливість відновлення втрат; домірність шкоди й результату та ін.
Під джерелами екологічного ризику розуміють діяльність екологічного характеру, як правило, правомірну, тому що відповідно до законодавства здійснення неправомірної діяльності підлягає припиненню без установлення ризику, в силу його презумпції. Керування екологічним ризиком тісно пов’язане із реалізацією ряду функцій екологічного управління, таких як моніторинг і екологічна експертиза, ліцензування, подання декларації безпеки, страхування ризику, сертифікація та ін.
Характерними рисами екологічного ризику є: антропоцентрична спрямованість (пов’язана зі зниженням якості НПС); поліваріантність форм походження (природно-стихійні й техногенно-антропогенні загрози); обмеженість можливості абсолютної визначеності (об’єктивна неможливість повного вивчення прояву загроз); кумулятивність прояву («ефект доміно», один екологічний ризик спричиняє їхній ланцюжок, з різними несприятливими наслідками для об’єктів екологічної безпеки); субституційність (ризик, пов’ язаний з можливістю його прояву через інші ризики різного походження, що спричиняє настання інцидентів з наслідками технічних, технологічних порушень, правопорушень у різних галузях тощо).
