34. Захист прав природокористувачів

Конституція України передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання. Усі суб’єкти права рівні перед законом (ч. 4 ст. 13).

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого само­врядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19). Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, вони гарантуються Конституцією і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Екологічне право забезпечує насамперед правове регулювання і за­хист відносин права користування природними об’ єктами в нормаль­них умовах їх використання природокористувачами без порушення їх правомочностей. При цьому норми права передбачають порядок здій­снення права природокористування, прав і обов’язків природокорис- тувачів, а також визначають гарантії і захист законних прав і інтересів природокористувачів.

Захист права природокористування в широкому розумінні здій­снюється усіма нормами екологічного законодавства, що забезпечу­ють нормальний розвиток еколого-економічних відносин в умовах ринку з використання природних об’єктів. Поряд з цим дане поняття у вузькому розумінні визначається як сукупність тільки правових засобів або форм, що застосовуються в разі порушень відносин при­родокористування, тобто суб’єктивних прав та інтересів природо- користувачів[5].

Найпоширенішими видами порушень таких прав та інтересів є: самовільне заняття (захоплення) природного об’єкта, що належить на законних підставах природокористувачеві; його псування або забруд­нення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими від­ходами і стічними водами; його незаконне зменшення або вилучення; перешкоджання в користуванні ним; заподіяння майнових збитків у на­ведених випадках, а також у разі знищення або пошкодження сіножа­тей, пасовищ, посівів, насаджень; зняття врожаю; знищення межових знаків; інші дії, що порушують законні права та інтереси природоко- ристувачів.

З метою їх захисту законодавством передбачається поновлення порушених прав та інтересів законних природокористувачів. Понов­лення прав природокористувачів здійснюється уповноваженими орга­нами відповідно до їх компетенції, а також судом або третейським судом.

Втручання в діяльність природокористувачів, пов’язану з викорис­танням природних об’єктів, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком порушення природо- користувачами екологічного законодавства, тобто належних їм обов’язків. Припинення права користування природними об’єктами або їх частиною можливе лише у випадках, передбачених законодав­ством.

Закон передбачає такі засоби захисту суб’єктивних прав та інтересів природокористувачів: визнання спірних прав за законним природо- користувачем; поновлення стану, що існував до порушення права і припинення дій, що його порушують; припинення або зміна право­відносин та ін. Самостійним засобом захисту прав природокористува- чів є стягнення з особи, що порушила законні права та інтереси при- родокористувача, заподіяної шкоди в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруд­нення та погіршення якості природного об’єкта. Природокористувачі, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення свого здоров’я в разі його погіршення, а також відновлення якості природного об’єкта, його відтворення до стану, придатного для використання за цільовим при­значенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небез­пеки, зобов’ язані компенсувати заподіяну шкоду природокористувачам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Захист права природокористування відбувається як в адміністра­тивному, так і в судовому порядку. В останньому випадку він здійсню­ється шляхом подання в судові органи позовів про поновлення пору­шених прав і інтересів природокористувачів; про витребування об’єкта природокористування з чужого незаконного володіння; про усунення перешкод, що заважають нормальному здійсненню права природоко­ристування; про примушення інших осіб дотримуватися чинного за­конодавства; про відшкодування збитків (шкоди), заподіяних порушен­ням суб’єктивних прав і інтересів природокористувачів; про повернен­ня безпідставно придбаного (врожаю тощо).

Більш детально про захист прав конкретних природокористувачів йдеться в Особливій частині підручника.