33. Використання природних ресурсів на умовах оренди

Екологічне законодавство передбачає можливість використання деяких природних ресурсів на умовах оренди.

У сучасних умовах в екологічному законодавстві сформована пев­на правова основа орендного природокористування. Вона передбачена відповідними статтями кодексів України: Земельного (ст. 93), Водного (ст. 51), а також законів України «Про мисливське господарство та по­лювання» від 22 лютого 2001 року і «Про оренду землі» у редакції від 2  жовтня 2003 року та підзаконними нормативними актами.

Договірні орендні відносини виникають тільки з приводу окремих природних ресурсів. Так, в оренду надаються: земельні ділянки, ді­лянки лісового фонду, водні об’єкти (їх частини), а також мисливські угіддя.

За договором оренди природних ресурсів сторонами виступають орендодавці і орендарі. Орендодавці — громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями природних ресурсів, що перебувають у комунальній власності, виступають сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями природних об’єктів, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські держав­ні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, між­народні об’єднання та організації, а також іноземні держави. Крім того, законом встановлено, що орендарями природних ресурсів можуть виступати Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України, а також сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з договором оренди природних ресурсів орендодавець надає орендарю природні ресурси (їх частини) в тимчасове користування на умовах оренди для задоволення потреб орендаря, а останній зобов’язується використовувати їх за цільовим призначенням з додер­жанням екологічних вимог, своєчасно вносити орендну плату та ви­конувати інші умови договору. Мета договору оренди природних ре­сурсів залежить від конкретного виду природного ресурсу, що оренду­ється, строку договору і визначається відповідними нормами законо­давства, а в окремих випадках і договором. Для кожного виду природо­користування передбачаються певні цілі користування. І, як правило, природні ресурси надаються в оренду для всіх цілей, характерних для даного виду природокористування (землекористування, лісокористу­вання). Але є і винятки, коли природні ресурси надаються в оренду лише для деяких цілей використання. Так, водні об’єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загаль­нодержавного значення, надаються в оренду тільки для риборозведення, виробництва сільськогосподарської продукції, промислової про­дукції, а також для лікувальних і оздоровчих цілей.

Права і обов’язки сторін у договорі визначаються передусім його умовами, оскільки природні ресурси за своїми природними характе­ристиками різні. Береться до уваги також мета договору. Права та обов’язки сторін за договорами оренди конкретних природних ресур­сів різноманітні, але серед них можна виокремити й такі, що прита­манні всім видам договорів оренди. До основних прав орендаря на­лежать: право користуватися орендованими природними ресурсами відповідно до умов договору; вимагати від орендодавця своєчасного надання природного ресурсу; самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності тощо. Орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати; перевіряти додержання орен­дарем умов договору; вимагати відшкодування заподіяних йому збитків тощо.

До основних обов’язків орендаря належать цільове раціональне використання природного ресурсу; своєчасне внесення орендної плати; здійснення комплексу заходів з відтворення та охорони природних ресурсів; відшкодування заподіяних їм збитків тощо. Основні обов’язки орендодавця: надання природного ресурсу в оренду відповідно до умов договору; створення необхідних умов для ефективного і раціонально­го використання природних ресурсів; відшкодування збитків, заподі­яних орендарю внаслідок порушення умов договору, тощо.

Визначення конкретного комплексу прав та обов’язків сторін за договором регулюється приписами, які в цілому присвячені правам та обов’язкам користувачів даними природними об’єктами.

У певних випадках укладення договору оренди передбачає про­ведення аукціону, наприклад у Законі України «Про оренду землі» (ст. 16), або здійснення інших юридичних фактів. У водному законо­давстві передбачено обов’язкове попереднє узгодження договору орен­ди. При оренді, наприклад, водних об’єктів (їх частин) воно проводить­ся з державними органами охорони навколишнього природного сере­довища та водного господарства.

Строки, на які укладаються договори оренди природних ресурсів, різні і залежать від виду природного ресурсу, що орендується.

У законодавстві встановлені граничні терміни договорів оренди: землі — до 50 років; водних об’єктів — до 25 років.

Мисливські угіддя надаються в оренду на строк не менше 15 років. Оренда природних ресурсів може бути довгостроковою або коротко строковою. Відповідно до законодавства орендарі (при оренді ділянок землі, мисливських угідь) мають переважне право на поновлення до­говору оренди після закінчення строку його дії. Конкретні ж строки договору встановлюються самими сторонами.

Оренда передбачає платне користування природним ресурсом у формі орендної плати, її розмір, за загальним правилом, встановлю­ється в договорі за згодою сторін. Іноді мінімальні розміри орендної плати передбачає законодавство. Так, Закон України «Про оренду зем­лі» (ст. 21) передбачає, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 12 % їх нормативної грошової оцін­ки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

У земельному законодавстві (ст. 8 Закону «Про оренду землі») передбачено право орендаря на передачу земельної ділянки в суборен­ду, що оформляється відповідним договором.

Договір оренди може бути припинено у разі: закінчення строку дії, на який було укладено договір; вилучення природного ресурсу у вста­новленому порядку; розірвання договору тощо.

За невиконання або неналежне виконання договору оренди сторо­ни несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Закріплення в чинному екологічному законодавстві використання природних ресурсів на умовах оренди слід визнати позитивним фак­тором. Таке використання стимулює сторони договору до ефективної та раціональної експлуатації природних ресурсів, сприяє більш чітко­му правовому статусу природокористувачів.