23. Комунальна власність на природні ресурси та комплекси

Самостійною та новою формою публічної власності на природні ресурси є право комунальної власності, тобто право власності терито­ріальних громад.

Територіальна громада — це жителі, об’єднані постійним прожи­ванням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно- територіальними одиницями, або добровільне об’ єднання жителів декількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр. Свої повно­важення територіальна громада може здійснювати як безпосередньо, наприклад, шляхом проведення місцевих референдумів, так і через органи місцевого самоврядування. Тому суб’єктами права комуналь­ної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст як безпосе­редньо, так і в особі їх представницьких органів — відповідних місцевих рад.

У комунальній власності перебувають усі землі та ліси в межах населених пунктів, крім земель та лісів що перебувають у державній або приватній власності, земельні ділянки за межами населених пунк­тів, на яких розташовані об’єкти комунальної власності, та інші ліси, набуті або віднесені до об’єктів комунальної власності у встановлено­му законом порядку.

До земель комунальної власності належать землі загального корис­тування населених пунктів (площі, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, цвинтарі, місця знешкодження та ути­лізації відходів та ін.), землі під залізницями, автомобільними дорога­ми, об’ єктами повітряного та трубопровідного транспорту, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, та ін.

Дикі тварини, а також інші об’єкти тваринного світу, які утриму­ються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями комунальної форми власності, є також об’єктом права комунальної власності (ст. 6. Закону України «Про тваринний світ»). У комуналь­ній власності можуть перебувати і об’ єкти природно-заповідного фонду.

Дещо умовно до об’ єктів права комунальної власності можна від­нести корисні копалини та водні об’єкти місцевого значення. Кодекс України «Про надра» не визнає комунальної власності на надра, але в ст. 4 говорить, що народ України здійснює право власності на надра через місцеві ради. Крім того, поділяючи корисні копалини за своїм значенням на корисні копалини загальнодержавного й місцевого зна­чення (ст. 6), законодавець фактично легалізує право місцевих рад на встановлення юридичної долі цих копалин. Тому можна говорити про існування комунальної власності на надра в Україні, і про суб’єктів цієї власності — органи місцевого самоврядування.

Водний кодекс України теж не оперує поняттям комунальної влас­ності на водні об’єкти, але вона фактично може виникнути стосовно земель водного фонду і відповідного водного об’єкта на них (ст. 59 Земельного кодексу України).

Територіальні громади набувають природні ресурси в комунальну власність у разі:

а) передачі їм державної власності;

б) примусового відчуження у приватних власників з мотивів су­спільної необхідності або для суспільних потреб;

в) прийняття спадщини;

г) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, ін­шими цивільно-правовими угодами.

Цей перелік не є вичерпним, можливі й інші підстави, передбачені законом. Так, однією з підстав виникнення права комунальної власнос­ті на природні ресурси є перехід у власність територіальної громади безхазяйного природного об’єкта. Відповідно до норм Цивільного кодексу України (оскільки аналогічні норми в екологічному законодав­стві відсутні) безхазяйним визнається природний об’єкт, якщо він не має власника (наприклад, власник відмовляється від права на природ­ний об’єкт або втратив на нього право) або власник природного об’єкта невідомий. Безхазяйні природні об’єкти беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, на підставі заяви органу місцевого самоврядування, на території якого вони пере­бувають. Факт взяття безхазяйних природних об’єктів на облік поши­рюється через друковані засоби масової інформації. Після закінчення одного року з моменту взяття на облік безхазяйного природного об’єкта за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної те­риторіальної громади, він за рішенням суду передається у комунальну власність.

Основною підставою виникнення права комунальної власності територіальних громад є безоплатна передача природних ресурсів, які перебували у державній власності. Перерозподіл природних ресурсів між державою та територіальними громадами здійснюється шляхом розмежування їх на місцевості з оформленням відповідної землевпо­рядної та кадастрової документації та наданням державного акта про право власності.

У комунальну власність можуть переходити природні ресурси за заповітом від громадян — власників природних ресурсів, у по­рядку спадкування у разі відсутності спадкоємців за заповітом (за­коном) або за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Ці угоди укладаються згідно з нор­мами Цивільного кодексу України з урахуванням вимог екологічно­го законодавства.