- •Екологічне право україни
- •1. Предмет екологічного права та види еколого-правових відносин
- •2. Об’єкти та суб’єкти екологічного права
- •3. Метод правового регулювання екологічних відносин
- •4. Поняття екологічного права
- •5. Принципи екологічного права та екологічної політики України
- •6. Система екологічного права
- •7. Загальна характеристика джерел екологічного права
- •8. Закони як джерела екологічного права
- •9. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права
- •10. Міжнародно-правові акти як джерела екологічного права
- •11. Поняття управління природокористуванням і охороною довкілля
- •12. Система і компетенція органів управління природокористуванням і охороною довкілля
- •13. Правові питання участі громадськості в управлінні природокористуванням та охороною довкілля
- •14. Організаційні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля
- •15. Попереджувально-охоронні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля
- •16. Стабілізаційні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля
- •17. Загальна характеристика системи екологічних прав громадян
- •18. Конституційні екологічні права громадян
- •19. Поняття та види екологічних обов’язків громадян
- •20. Гарантії, охорона, форми та способи захисту екологічних прав громадян
- •21. Особливості права власності на природні ресурси та комплекси
- •22. Державна власність на природні ресурси та комплекси
- •23. Комунальна власність на природні ресурси та комплекси
- •24. Приватна власність на природні ресурси
- •25. Охорона та гарантії права власності на природні ресурси та комплекси. Відповідальність за порушення прав власників та права власності на природні ресурси
- •26. Поняття права природокористування
- •27. Об’єкти права природокористування
- •28. Суб’єкти права природокористування
- •29. Правова класифікація видів природокористування
- •30. Підстави і порядок виникнення права природокористування
- •31. Підстави та порядок припинення, зупинення, зміни права природокористування
- •32. Права і обов’язки природокористувачів
- •33. Використання природних ресурсів на умовах оренди
- •34. Захист прав природокористувачів
- •35. Поняття, суб’єкти та об’єкти екологічної безпеки
- •36. Види екологічної безпеки
- •37. Правові заходи щодо забезпечення вимог екологічної безпеки
- •38. Правове забезпечення ризику в галузі екологічних правовідносин
- •39. Юридична відповідальність за правопорушення в галузі забезпечення екологічної безпеки
- •40. Поняття надзвичайних екологічних ситуацій, їх ознаки та класифікація
- •41. Поняття, правовий режим зон нес
- •42. Правові заходи щодо забезпечення захисту населення та територій, запобігання та ліквідації наслідків нес
- •43. Поняття та складові економіко- правового механізму
- •44. Правове регулювання фінансування екологічних програм і заходів
- •45. Збір за спеціальне використання природних ресурсів
- •46. Збори за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів
- •47. Екологічний аудит та страхування
- •48. Землі як об’єкт правової охорони та використання
- •49. Правове регулювання у сфері охорони земель
- •50. Правове забезпечення раціонального використання земель як об’єкта природи
- •51. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання земель
- •52. Води як об’єкт правової охорони, використання й відтворення
- •53. Правове регулювання у сфері охорони вод
- •54. Правове регулювання використання вод
- •55. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства
- •56. Державний фонд надр як об’єкт правової охорони та використання
- •57. Правове регулювання використання надр
- •58. Правове регулювання основних видів використання надр
- •59. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання надр
- •60. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання
- •61. Правове забезпечення використання рослинного світу
- •62. Правова охорона рослинного світу
- •63. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ
- •64. Загальна характеристика права лісокористування
- •65. Право користування лісами та його види
- •66. Підстави виникнення та припинення користування лісами
- •67. Правові заходи щодо відтворення, охорони та захисту лісів
- •68. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- •69. Тваринний світ як об’єкт правової охорони, відтворення і використання
- •70. Суб’єкти, види і підстави права використання та охорони тваринного світу
- •71. Правове регулювання полювання і мисливського господарства
- •72. Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •73. Правове регулювання інших видів спеціального використання тваринного світу
- •74. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України
- •75. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу
- •76. Загальна характеристика екологічної мережі України
- •77. Особливості використання і охорони об’єктів природно-заповідного фонду
- •78. Поняття курортних, лікувально- оздоровчих та рекреаційних зон
- •79. Особливості використання курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон
- •80. Земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
- •81. Території, які є місцями перебування або зростання видів тваринного чи рослинного світу, занесених до Червоної книги України
- •82. Водоохоронні зони
- •83. Землі лісогосподарського призначення
- •84. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони
- •85. Поняття правової охорони атмосферного повітря
- •86. Система правових заходів щодо охорони атмосферного повітря
- •87. Юридична відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря
- •88. Відходи як об’єкт правового регулювання
- •89. Правова класифікація видів відходів
- •90. Правовий режим поводження з відходами
- •91. Особливості правового регулювання поводження з радіоактивними відходами
- •92. Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами
19. Поняття та види екологічних обов’язків громадян
Екологічним правам повинні відповідати певні екологічні обов’язки. Кореляція екологічних прав і обов’язків громадян створює режим найбільшого сприяння для життєдіяльності людей. Таке сполучення створює розумний баланс інтересів усіх суб’єктів екологічних правовідносин, сприяє досягненню гармонійної взаємодії природи і суспільства. Будь-які суб’єктивні екологічні права можуть бути реалізовані тільки через чиїсь екологічні обов’язки, і навпаки, екологічні обов’язки передбачають чиєсь право вимагати їх виконання. Поза кореляцією дані категорії не можуть існувати.
Екологічний обов’язок являє собою встановлену в законодавстві або договорі міру належної, суспільно необхідної поведінки, яка спирається на можливість державного примуса. У ній виражаються як особисті, так і суспільні екологічні інтереси. Через екологічний обов’язок задовольняється інтерес управомоченого в будь-якому еколого-правовому відношенні. Обов’язок відповідає також інтересам самого правозобов’язаного суб’єкта. В екологічному праві обов’язок установлюється як в інтересах управомоченого, так і в екологічних інтересах держави в цілому.
Функціональне призначення екологічного обов’язку полягає в реалізації механізму еколого-правового регулювання, недозволенні зловживання громадянами своїми правами. Соціальне призначення полягає у формуванні екологічної правосвідомості і культури. Екологічний обов’язок є одним зі способів забезпечення екологічних прав, умовою їхньої реальності й ефективності. Якщо суб’єктивне екологічне право — це сфера влади і волі індивіда, то екологічний обов’язок — сфера необхідності і підпорядкування.
Структура екологічного обов’язку містить у собі певні елементи: необхідність здійснювати певні дії або утримуватися від них; необхідність для правозобов’язаної особи відреагувати на звернені до неї законні вимоги управомоченого; необхідність нести відповідальність за невиконання вимог, передбачених екологічним законодавством; необхідність не перешкоджати контрагенту користатися тим благом, відносно якого він має право (сервітут, емфітевзис, супер- фіцій).
Якщо зміст суб’єктивного екологічного права утворює міра дозволеної поведінки, то екологічного обов’язку — міра належної, необхідної поведінки. Тому зміст екологічного обов’язку доцільно розглядати в двох аспектах: по-перше, у необхідності здійснювати активні позитивні дії, що відповідають вимогам екологічного законодавства. По- друге, у необхідності утримуватися від дій, заборонених діючим екологічним законодавством. Такі екологічні обов’язки, як правило, мають пасивний характер.
Екологічні обов’язки також можна диференціювати залежно від різноманітних підстав. За юридичною силою, ступенем правової уре- гульованості виділяють: а) конституційні[5];
б) встановлені в спеціальних законах, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших за характером екологічних відносин або пов’язаних з цим відносин;
в) передбачені підзаконними нормативними актами та договорами.
У діючій Конституції України екологічні обов’язки громадян прямо закріплені у ст. 66: не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані їм збитки. Але до них також можна віднести інші обов’язки, що трансформуються у сферу екологічного права: власність зобов’ язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч. 4 ст. 13); сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67); неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права інших людей (ст. 68) тощо.
До другої групи Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 12) відносить обов’язки громадян: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище, тощо. Громадяни зобов’язані виконувати й екологічні обов’язки, передбачені в по- ресурсових законах і кодексах та деяких інших нормативних актах. Коло екологічних обов’язків також розширюється за рахунок їх закріплення у підзаконних нормативних актах, де вони ще більше деталізуються.
Виокремлюють загальні та спеціальні екологічні обов’язки. Загальні притаманні всім без винятку громадянам як суб’єктам екологічного права, до них належать обов’язки, закріплені у Конституції України та Законі «Про охорону навколишнього природного середовища». Спеціальні обов’язки передбачені чинним поресур- совим екологічним законодавством і базуються на загальних положеннях права власності та природокористування, забезпечення вимог екологічної безпеки тощо. Але поряд з цим містять обов’язки, обумовлені специфікою природного ресурсу, особливостями правового режиму експлуатації відповідного об’єкта. Особливу групу становлять обов’язки, які мають місце при введенні режиму надзвичайного стану, при оголошенні місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації.
Екологічні обов’язки також можна поділити на майнові і немайно- ві. До майнових належать обов’язки: компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на довкілля; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати витрати на проведення екологічної експертизи, аудиторського аналізу щодо об’ єктів і видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку; впроваджувати нові технології, які запобігають шкідливому впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей, тощо. До немайно- вих належать: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства; здійснювати свою діяльність відповідно до вимог екологічної безпеки; не порушувати права інших суб’єктів; провадити екологічну експертизу екологічно небезпечних об’єктів та видів діяльності тощо.
Екологічні обов’язки мають і інші класифікації, наприклад, залежно від правомірності поведінки громадянина; сфери існування екологічних відносин (приналежності, використання, охорони, захисту, забезпечення екологічної безпеки); виду дії (активні та пасивні) та ін.
