V . Зміст теми заняття

Апарати, які дозволяють відтворювати різноманітні рухи нижньої щелепи ( відкривання, закривання, рухи в передньозадньому і бічних напрямках), називаються артикуляторами. Це механічні пристрої, які призначені для відтворення рухів нижньої щелепи відносно верхньої щелепи.

Артикулятори застосовують для:

1) сучасної та всебічної діагностики оклюзії;

2) планування всіх видів ортопедичного лікування;

3) лабораторних етапів виготовлення знімних і незнімних конструкцій протезів, а саме: при моделюванні оклюзійної поверхні вкладок, коронок, незнімних та знімних протезів в артикуляторі враховують шляхи руху опорних бугорків центральної або крайової ямки зубів – антагоністів;

4) вибора метода оклюзійної корекції;

5) визначення наявності супраконтактів на зубах, як, наприклад, одну з причин больового синдрому при захворюваннях ВНЩС;

6) визначення стабільності центральної оклюзії, деформації оклюзійної поверхні і методів її усунення;

7) діагностичного зішліфування зубів.

8) діагностичного воскового моделювання

Основні типи артикуляторів.

Артикулятори можна розділити в залежності від можливості налаштування суглобових і різцевих шляхів та від особливостей конструкції суглобового механізму.

Згідно першої класифікації:

середньоанатомічні

напів

повністю регульовані

В залежності від конструкції суглобових механізмів:

- Arcon

- Non-Arcon

По принципу функціональності та складності механізмів розрізняють чотири типа артикуляторів:

Площинні артикулятори ( оклюдатори)

Середньоанатомічні

Напіврегульовані

Повністю регульовані або універсальні.

В простому площинному артикуляторі можна виконати тільки шарнірні рухи, будь які бічні рухи виключені. Тобто використання його дуже обмежене.

В середньо анатомічних артикуляторах значення суглобових кутів зафіксовано. Середньоанатомічні артикулятори можна використовувати для виготовлення одиночних коронок і при необхідності для виготовлення повного знімного протеза при беззубих щелепах..

Напіврегульовані артикулятори дозволяють регулювати кут Бенета і кут сагітального суглобового шляху. Міжмищелкова відстань зазвичай складає 110 мм. Ций тип артикуляторів містить в собі механізми, які відтворюють суглобові і різцеві шляхи, які можна налагодити по усередненим даним, а також по індивідуальним кутам цих шляхів, отриманих у пацієнтів.

Повністю регульовані або універсальні артикулятори –

налаштовуються по індивідуальним паметрам рухів нижньої щелепи, отриманим у кожного конкретного пацієнта. Для налаштування цих типів атрикуляторів необхідні аксіографічні записи рухів нижньої щелепи Повністю регульовані або універсальні артикулятори –

дозволяють налаштовувати ………

( “TMJ”, “Stuart” та інші). В основному використовуються при повній реконструкції оклюзії. Замість них на практиці, як правило, використовують індивідуальні артикулятори, які частково регулюються в сполученні з отриманими у пацієнта блоками, які фіксують передню і бокову оклюзії, і переносом відповідних показників до артикулятора.

Будова та індивідуальні особливості сучасних високотехнологічних артикуляторів різноманітна та залежить від фірм виробників систем функціональних діагностик.

Принцип індивідуалізації реалізується відтворенням основних індивідуальних параметрів ( статичних і динамічних) жувального апарату конкретного пацієнта при конструюванні штучних зубних рядів в артикуляторі, який повністю регулюється, на основі результатів функціональної діагностики.

На прикладі артикуляторів Protar evo фірми KaVo (рис. 1), можна ознайомитись з деякими конструктивними особливостями і технічними характеристиками: - артикулятори складаються з наступних частин: верхньої і нижньої рам, вертикального опорного ( різцевого) штифта в діапазоні від -10 до +10 мм), плоского різцевого столика, стандартизованих «тарілочок» - 100, 200, 300, 400, 500, а також пристрою для індивідуального регулювання різцевих і іклових шляхов, приладу для монтажа моделей щелеп ( контрольної пластини без магніту, Split-cast – з магнітом). Артикулятори Protar відносяться до типу Arcon ( в верхній рамі розташований суглобовий механізм, в нижній рамі - імітатор суглобової головки); в положені “1»

центричного замка артикулятор використовується, як

Non-Arcon.

Рис. 1. Артикулятор Protar evo фірми KaVo

ARCON складається з рухливої кульки, яка імітує суглобову головку на нижній рамі артикулятора. Суглобова ямка, по якій переміщується кулька, знаходиться в верхній частині його суглобового механізму. В суглобовому механізмі бездугового артикулятора типу NON-ARCON колія для переміщення суглобової кульки розташовується в нижній, а кулька – в верхній частині приладу. (Рис.2)

До артикуляторів типу ARCON відносяться: “SAM (2,3)”, Whip-Mix”, “Artex (AN, AR)”, “Denar Mark II, V”, “Dentatus”, “Hanau”, “Protar”, “Stratos-200”, “Gnatomat” та інші.

Рис.2

Способи встановлення моделей в артикулятор.

Першим етапом в роботі з артикулятором є процес встановлення моделей в ньому. Моделі для роботи в артикуляторі повинні виготовлятися з міцних матеріалів (зубні ряди із супергіпсу 4 класу, основа із супергіпсу 3 класа міцності). Установка моделей щелеп може проводитись по індивідуальним або середньо анатомічним

орієнтирам розташування протетичної площини:

за допомогою гумової стрічки на рівні протетичної площини, яка закріплюється в спеціа­льних виїмках на артикуляторі (рис. 3а).

До гумової стрічки підводиться нижня модель так, щоб різцева серединна точка і дистальні щіч­ні бугорки других нижніх моля­рів були на рівні стрічки. Мо­дель при цьому можна тимчасово закріпити термомасою (пластиліном). Нижня модель з`єднується з верхньою і остання гіпсується до верхньої рами артикулятора. Потім артикулятор перевертається і закріплюється нижня модель до ниж­ньої рами артикулятора;

за допомогою столика, який встановлюється до нижньої рами

ар­тикулятора (рис. 3б). На столику орієнтується­ по відміткам

верхня модель, яка гіпсується до верхньої рами артикулятора;

завдяки балансиру («фун­даментальні терези»), який має трикутний виступ для серединної точки між нижніми центральними­ різцями і дві площини («крила»), нижня поверхня, яких встановлюється симетрично спра­ва і зліва в контакт с дистально-щічними буграми нижніх других молярів. При відсутності боко­вих зубів дистальні краї балан­сиру орієнтуються на заднюю третину нижньощелепних бугорців (рис. 4).;

4) для встановлення моделей щелеп по індивідуальним параметрам необхідно працювати з лицьової дугою (рис.5). За її допомогою модель верхнього зубного ряду орієнтується по відношенню до шарнірної вісі ВНЩС хворого в просторі між рамами артикулятора. Відстань від суглобових головок до зубних рядів і положення шарнірної вісі в артикуляторі повинні відповідати друг другу. Лицьова дуга орієнтується на серединно-сагітальну і оклюзійну площину ( Франкфуртська горизонталь – лінія, яка проходить від нижнього краю орбіти до верхнього краю зовнішнього слухового проходу). Лицьова дуга дозволяє встановити моделі в просторі артикулятора більш точно, навіть в тих випадках, коли за допомогою балансиру це зробити неможливо:подовжені бокові зуби, значні зміщення середньої лінії черепа. Основні частини лицьової дуги: бокові важелі, на кінцях яких розташовані вушні пєлоти; прикусна вилка, яка за допомогою термопластичної маси прикріплюється до зубів верхньої щелепи; носовий упор, перехідник, що з`єднає вилку з дугою орбітальна стрілка; покажник серединної площини черепа.

Рис.3. Прості методи встановлення моделей в артикулятор.

а — гумова стрічка — орієнтир протетичної площини; б — установлюючий столик для моделі верхньої щелепи (артикулятор «Quick»).

Рис. 4. Орієнтація балансиру до зубів (а) і альвеолярному відростку беззубої нижньої щелепи (б) в артикуляторі «Протар» («Kavo», Германія).

Встановлення моделей в артикулятор ( рис.4) за допомогою лицьової дуги відбувається таким чином: закріплюють прикусну вилку на зубах верхньої щелепи за допомогою термопластичної маси або спеціального твердого воску; встановлюють бокові важелі; вводять вушні пєлоти в зовнішні слухові проходи; встановлюють носовий упор; орієнтують орбітальну стрілку по нижньому краю глазниці; міцно з`єднують бокові важелі з прикусною виделкою; звільнюють і виводять зі слухових проходів вушні пілоти; звільнюють носовий упор; знімають лицьову дугу разом з прикусною вилкою; встановлюють лицьову дугу разом з прикусною вилкою в артикулятор; встановлюють модель верхньої щелепи в відбиток прикусної вилки і пригіпсовують до верхньої рами артикулятора; встановлюють нижню модель до верхньої моделі за допомогою прикусних блоків і пригіпсовують до нижньої рами артикулятора ( при цьому артикулятор встановлюють так, щоб верхня рама опинилась знизу). Різні моделі артикуляторів мають свої нюанси.

Рис. 5. Лицьова дуга (артикулятор «Artex») анфас і в профіль.

2 — носовий упор; 3 — перехідник; 4 — прикусная виделка.

Налаштування артикулятора на ин­дивідуалну функцію. Суглобові і різцеві кути артикулятора можна встановити по середнім даним, по результатам аксіографії. ( Аксіографія — метод знахожде­ння шарнірної вісі, запису рухів нижньої щелепи і визначе­ння суглобових кутів.) Налаштування може бути здійснено прикусними блоками, які фіксують взаємне разташування щелеп в бокових і передній оклюзіях.

Визначення суглобових кутів засновано на феномені Христенсена: чим крутіше скат суглобового бугорка, тим більше суглобові кути і тим більше розмикання бо­кових зубів в передній і в боковій оклюзії на балансу­ючій стороні.

Для того щоб зафіксувати взаємне розташування щелеп використовують термопластичні тра­пецієвидні пластинки «Aluwax» різного кольору (фірма «Ivoclar»), ту­гоплавкий віск, оклюзійний си­лікон («Regidur» Германія) та інші матеріали.

При установці передньої оклю­зії товщина воску в бокових дільницях повинна бути однаковою, при установці бокової оклюзії — повинна бути більше на стороні, протилежній зміщенню ниж­ньої щелепи.

Додатково до протрузивного регистрату записують різцеві шляхи в різцевій тарілочці або в переносних кільцях («Гнатомат»).

Перед виготовленням прикусних блоків вивчають змикання щелеп в положеннях передньої і бокових оклюзій і роблять відмітки на різ­цях і іклах (рис. 6).

Пацієнта інструктують о необ­хідності установки нижньої щелепи

у відповідне положення, коли прикусний блок встановлений на зубний ряд.

Амплітуда зміщення нижньої щелепи знаходиться в межах оклю­зії:

- для переднього блока зуби встановлюють «встик»; для бокових блоків зміщення нижньої щелепи відбувається на половину ширини премолярів (кон­такт щічних бугрів бокових зубів або контакт іклів).

Таким чином, виключається за­пис надмірних «суглобових» рухів. Окрім вказаних трьох при­кусних блоків, часто необхідно фіксувати блоком центральну оклюзію: при труднощах зіставлення моделей через аномалії зубів і щелеп;

- при вкорочених зубних рядах.

Якщо відсутня велика кількість зубів, при виготовлені при­кусних блоків використовують знімні протези або пластмасові базіси.

Коли встановлюють по-черзі блоки, які фіксують ту чи іншу боко­ву оклюзію, то налаштовують суг­лобовий механізм на стороні, про­тилежній зміщенню щелепи (кут Беннетта і кут сагітального суглобового шляху).

Налаштування артикулятора можна проводити без прикусних блоків, орієнтуя рухи нижньої щелепи по функціональним площинам ковзання зубів (пришліфо­ваним майданчикам). Встановлюють гіпсові моделі в боковій ок­люзії, а з протилежної сто­рони фіксують суглобові кути артикулятора. Це загальний принцип налаштування всіх артикуляторів. Але кожен артикулятор має свої особливості

налаштування.

Рис. 6. Відмітки на різцях (а), пра­вих (б) і лівих (в) іклах і блоки, які фіксують передню, праву і лі­ву бокові оклюзії для налаштування артикулятора на індивідуальні рухи нижньої щелепи («Ivoclar», Гер­манія)