- •2.5. Організаційні форми
- •5. Сучасний
- •Методична робота в школі
- •Становлення національної
- •4 Педагогіка
- •1 Стельмахович м. Г. Теорія і практика українського національного виховання. — Івано-Франківськ, 1996. — с. 50.
- •Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлене недостатнім життєвим досвідом молодої людини, а вихован
- •Повага до особистості дитини, поєднана з розумною вимогливістю до неї. Повага до людини передбачає гуманне ставлення до неї. Вона є стрижнем взаємин між учителем і учнями.
- •Опора на позитивне в людині. Виховання передбачає опору вихователя на хороше в людині, його довіру до здорових намірів і прагнень учнів.
- •1 Макаренко а. С. Книга для батьків. Твори: в 7-ми т. — к., 1954. — т. 4. — с. 20.
- •Єдність свідомості й поведінки. Поведінка людини реалізується як прояв її свідомості в дії. Як суспільний продукт свідомість формується в процесі суспільної практики.
- •1 Руссо ж.-ж. Эмиль, или о воспитании. — м., 1986. — с. 86.
- •1 Ушинський к. Д. Праця в її психічному і виховному значенні // Вибр. Пед. Твори: в 2-х т. — т. 1. — к.: Рад. Школа, 1983. — с. 107.
- •5 Педагогіка
- •Підготовча (8—12 хв.). Учитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, готує їх психологічно і фізіологічно (розминка) до виконання завдань уроку.
- •Основна (25—зо хв.). Передбачає вивчення, удосконалення, виконання на оцінку фізичних вправ, розвиток рухових якостей, формування правильної постави тощо.
- •3. Заключна (3—5 хв.). Учитель поступово знижує фізичне навантаження, приводячи організм учня у відносно спокійний стан, підбиває підсумки уроку, дає завдання додому.
- •1 Сухомлинський в. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибр. Твори: в 5-ти т. — к.: Рад. Школа, 1976. — т. 1. — с. 55.
- •Підсумки бесіди. Учитель узагальнює всі висловлювання, формує на їх основі раціональне вирішення обговорюваної проблеми. Разом з учнями формулює конкретну програму подальших дій.
- •1 Макаренко а. С. Про мій досвід // Твори: в 7-ми т. — к.: Рад. Школа, 1954. — т. 5.— с. 233.
- •Об'єктивність заохочувального впливу. Непідкріпле-на справжніми успіхами похвала негативно впливає на осо
- •Опора робиться на громадську думку. Вплив заохочення ефективний, якщо думка педагога збігається з думкою дітей;
- •Гласність. Вона передбачає оприлюднення результатів (особистих досягнень учня, підсумків змагання) на кожному етапі. Сприяють гласності також засоби: шкільне радіо, преса, збори тощо;
- •Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Діти молодшого шкільного віку мають більшу потребу в заохоченні, схваленні вчинків, ніж старшокласники.
- •1. Мотиваційний етап.
- •Створення колективу учнів. Спочатку колектив лише формується, члени його недостатньо знають один одного, не виявляють ініціативи в діяльності. Ще не сформований його актив.
- •1 Макаренко а. С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: в 7-ми т. — к., 1954. — т. 5. — с. 69.
- •Забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом та органами самоврядування. Актив та органи самоврядування сприяють розвитку колективу.
- •7 Педагогіка
- •9 Років (діти, які вважаються помічниками); 10—12 років (умільці); 13—14 років (майстри).
- •1 Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти // Інформаційний вісник Міністерства освіти і науки України. — 2000. — № 22. — с. 5—6.
- •1. Критерії оцінювання організаційної структури і складових шкільного колективу:
- •Критерії оцінювання змісту виховної діяльності учнів, колективу, рівня його впливу на особистість учня:
- •Критерії визначення характеру внутріколективних відносин:
- •Критерії незалежного оцінювання особистості членами колективу:
- •Низька педагогічна культура в благополучній сім'ї: батько й мати працюють, освічені, інтелектуально розвинені, є
- •8 Педагогіка
- •Сім'ї, де батькам притаманний аморальний спосіб життя, асоціальна поведінка. Механізм впливу на дитину виявляється у таких формах:
- •Сім'ї з порушеним емоційним контактом між батьками і дітьми, жорстким контролем за поведінкою й життям
- •Відокремлення молодої сім'ї від родини. У сучасних умовах — це об'єктивний фактор, зумовлений соціально
- •1 Заир-Бек е.С. Основы педагогического проектирования: Учебное пособие. — сПб.: Изд-воРгпу им. А. И.Герцена, 1995. —234с.
- •1 Закон України «Про загальну середню освіту». — Стаття 3. — 13 травня 1999 р. — № 651—XIV.
- •1 Пропедевтичний — (від грец. Ргораійеио) підготовчий, систематично викладений в елементарній формі, що передує більш глибокому вивченню даної дисципліни.
- •1 Концепція розвитку загальної середньої освіти. Проект, /газ. Освіта України, № 33. — 16 серпня 2000 р.
- •2 Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — № 24. — 2003. — с.З—15.
- •9 Педагогіка
- •Технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади.
- •Коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади.
- •1 Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. — м., 1982. — с. 102.
- •1 Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. Ред. О. В. Овчарук. — к.: «к.І.С.», 2004. — 112 с.
- •Результати традиційного та компетентнісно орієнтованого навчальних процесів
- •Тексти: основний, додатковий, пояснювальний.
- •Нові елементи
- •12 Педагогіка
- •Друковані засоби
- •Засоби наочно-слухові (аудіовізуальні)
- •13 Педагогіка
- •1 Ушинський к. Д. Вибр. Пед. Твори: у 2-х т. — т. 2. — с. 244.
- •14 Педагогіка
- •15 Педагогіка
- •1. Термінальні, або функції-цілі (пов'язані із стратегічними напрямами педагогічної діяльності, відображають її сутнісні цілі та завдання):
- •2. Тактичні, або функції-засоби (сприяють успішній реалізації стратегій, обслуговують всю сукупність стратегічних функцій):
- •3. Операціональні, або функції-прийоми (обслуговують кілька функцій-інструменталій, хоча в певних межах можуть бути пов'язані з тією чи іншою педагогічною стратегією або тактикою):
- •16 Педагогіка
- •1 Зеер 9. Ф. Психологияпрофессий. — м.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. — с. 46.
- •4) Аналіз спілкування (порівняння мети, засобів з результатами взаємодії, моделювання подальшого спілкування — етап самокоригування).
- •1 Повість минулих літ: Літопис (За Іпатським списком) / Перек. В.В. Яременка. — к., — 1990.
- •2 Истории в. М. Очерки истории древнерусской литературы домонгольского периода (11—13 вв.). — сПб., 1992. — с.4.
- •1 Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. — к., 1991. — с. 28.
- •2 Поучення Володимира Мономаха // Дніпрова хвиля: Хрестоматія нововведених творів до шкільних програм / За ред. П.П. Кононен-ка. — к., 1990. — с.71—80.
- •1 Поляков м. В., Савчук b.C. Класичний університет: еволюція, сучасний стан, перспективи. — к.: Генеза, 2004. — с. 73—80.
- •1 ГончарукП. С. Питання історії в програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства // Укр. Іст. Журн., 1970. — № 5. — с. 52.
- •2 Маловідомі сторінки історії України: у запитаннях і відповідях. — Дніпропетровськ, 1991. — с. 12.
- •1 Веркалець м. М. Освітньо-педагогічна спадщина // Рад. Школа. — 1989. — №8.— с. 87.
- •1 ФранкоІ. Наші народні школи і їх потреби. —т. 46. — Кн. 2. — с. 114.
- •18 Педагогіка
- •1 Сухомлинський в. О. Вибр. Твори. В 5-ти т. — к., 1976.—т. 2. — с. 432.
- •1 Жураховский г. Е. Очерки по истории античной педагогики. — м., 1963. — с. 473—474.
- •1 Руссо ж.-ж. Еміль, або Про виховання // Коменский я.-а., Локк д., Руссо ж.-ж., Песталоцци и.-г. Педагогическое наследие. — м., 1987.— с. 230.
- •19 Педагогіка
- •1 Під терміном «класичний» розуміють зрілу стадію будь-якого явища, коли воно досягає найвищого розквіту і найбільшої виразності своїх рис.
- •1 Песталоцци и.-г. Лебединая песня // Коменский я.-а., Локк д., Руссо ж.-ж., Песталоцци и.-г. Педагогическое наследие. — м., 1987. — с. 360.
- •1 Пискунов а. И. Теория и практика трудовой школы в Германии (до Веймарской республики). — м., 1963. — с. 217.
1 Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. Ред. О. В. Овчарук. — к.: «к.І.С.», 2004. — 112 с.
діяльністю сприяє підвищенню або модифікації рівня компетентності. Отже, компетентність — результативно-діяль-нісна характеристика освіти. Нижнім рівнем компетентності є рівень діяльності, необхідний і достатній для мінімальної успішності в досягненні результату.
На думку педагогів, членів відомих міжнародних організацій — ЮНЕСКО, ЮНІСЕ<&, ПРООН, Ради Європи, Організації європейського співробітництва та розвитку — саме набуття життєво важливих компетентностей може дати змогу учням орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвитку ринку праці, подальшому здобутті освіти. Саме тому важливим є розуміння, як і які компетентності повинен формувати вчитель, що має стати результатом навчання.
Випускник загальноосвітнього закладу, має оволодіти певними ключовими компетентностями (key competencies) (ОЕСР) (найвагомішими та найбільш інтегрованими), які становлять основний набір найзагальніших понять, мають бути деталізовані в комплекс знань, умінь, навичок, цінностей та відношень за навчальними галузями й життєвими сферами учнів. Ключові компетентності дають змогу особистості ефективно діяти у багатьох соціальних сферах, сприяють особистому успіху. Створення умов для набуття необхідних компетентностей протягом усього життя сприятиме продуктивності та конкурентоспроможності людини на ринку праці; зменшенню безробіття завдяки розвитку гнучкої (адаптивної) та кваліфікованої робочої сили; розвитку середовища для інноваційних перетворень в умовах гло- ■ бальної конкуренції.
На різних рівнях змісту освіти є актуальними відповідні їм системи компетентностей:
1) надпредметні(«транс», «міжпредметні», «ключові», «базові»), що є синтетичними (поєднують певний комплекс знань, умінь та ставлень, що набувається протягом засвоєння змісту освіти), не пов'язаними з конкретним предметом (їх можна набути під час засвоєння кількох або всіх предметів одночасно, використовуючи всі навчальні можливості), можуть бути метафорично визнані як персональні засоби, «ноу-хау», «процедурні знання» учнів, які формуються в них після того, як вони «забувають» фактичні знання, здобуті в школі протягом шкільного життя. Це такі здатності людини: продемонструвати творче мислення, застосувати різні види спілкування у різноманітних ситуаціях, зрозуміти сенс належності до певних спільнот, довести здатність пристосовуватися до різних ситуацій, сири
яти створенню якісного життя, зрозуміти й відповідно використати технології, розвивати здібності дослідження, набувати власний досвід, будувати комплекс індивідуальних і соціальних цінностей та орієнтувати на них свою поведінку й кар'єру. Вони формуються і через навчання в певній освітній галузі, набуваючи в цьому процесі характеру засвоєння освітніх дій, пов'язаних з освітніми завданнями та змістом цієї галузі;
загальнопредметні, які визначаються для кожного предмета і розвиваються впродовж терміну його вивчення, відрізняються високим степенем узагальненості та комплексності (вміння розв'язувати різні типи задач, володіння іноземними мовами, вміння інтерпретувати таблиці, схеми, діаграми тощо). Учні набувають їх упродовж вивчення того чи іншого предмета або освітньої галузі в усіх класах загальноосвітньої школи;
спеціальнопредметні, що визначаються для кожного предмета, розвиваються протягом кожного року навчання, ґрунтуючись на загально-предметних компетентностях, є стадіями, рівнями їх набуття. Учні їх набувають при вивченні певного предмета протягом конкретного навчального року або ступеня навчання.
Впровадження ключових компетентностей у зміст освіти та запровадження їх вимірників у систему моніторингу якості освіти в європейських країнах відбувається поступово, супроводжується широким обговоренням та ґрунтовним науково-дидактичним інструментарієм.
Науковці намагаються визначити ключові компетентності та впровадити їх у зміст освіти. Представники OECD визначили три категорії ключових компетентностей особистості:
автономна діяльність (здатність захищати і дбати про відповідальність, права, інтереси та потреби інших, що передбачає вміння робити громадянський вибір; здатність складати і реалізовувати плани й особисті проекти; дає змогу визначати та обґрунтовувати цілі, що є сенсом життя та співвідносяться з власними цінностями; здатність діяти в широкому контексті означає, що особа усвідомлює, як функціонують різні системи, власну позицію в них, можливі наслідки та врахування багатьох чинників у своїх діях);
інтерактивне використання засобів (здатність інтерактивно застосовувати мову, символіку й тексти у різноманітних формах та ситуаціях для досягнення цілей, розвитку знань та власних можливостей; здатність застосовувати знання й інформаційну грамотність, що дає змогу
особистості їх сприймати та використовувати як основу формування власних дій; здатність застосовувати (нові) інтерактивні технології для різноманітних форм взаємодії;
вміння функціонувати в соціально гетерогенних групах (здатність успішно взаємодіяти з іншими, що допомагає людині виявляти ініціативу, підтримувати взаємини з іншими й керувати ними; здатність співпрацювати сприяє успішному розв'язанню конфліктів, дає змогу людині сприймати конфлікти як один з аспектів людських взаємин і конструктивно їх долати).
За результатами діяльності робочої групи з питань запровадження компетентнісного підходу, створеної в межах проекту ООН «Освітня політика та освіта "рівний — рівному"», українські педагоги запропонували такий комплекс ключових компетентностей:
уміння вчитися (навчальна). Вона передбачає, що учень сам визначає мету діяльності або приймає учителеву; проявляє зацікавленість до навчання, докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату; відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі; виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції; усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалювати; має уміння й навички самоконтролю та самооцінки;
громадянська компетентність. Під цією компетентністю розуміють такі здатності: орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демо-, критичної держави, органів місцевого самоврядування; застосовувати процедури й технології захисту власних інте1 ресів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов'язків у межах місцевої громади та держави загалом; застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству; використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина; робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави;
загальнокультурна компетентність. Вона охоплює уміння аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової науки й культури,
орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства; застосовувати засоби й технології інтеркультурної взаємодії; знати рідну й іноземні мови, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури, інтерактивно використовувати рідну й іноземні мови, символіку та тексти; застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розроблення й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар'єри; опановувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами, різноманітності світу й людської цивілізації;
компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ). Вона передбачає здатність застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчанні та повсякденному житті; раціональне використання комп'ютера й комп'ютерних засобів при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та передаванням; будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ; давати оцінку процесу й досягнутим результатам технологічної діяльності;
соціальна компетентність. Передбачає вона такі здатності: аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, визначаючи в них власне місце, та проектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів і потреб різних соціальних груп, індивідуумів, відповідно до соціальних норм і правил, наявних в українському суспільстві, та інших чинників; продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді, виконувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати взаємини з іншими та керувати ними; застосовувати технології трансформації та конструктивного розв'язан: ня конфліктів, досягнення консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання; спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти і стратегії індивідуальних та колективних дій; визначати мету комунікації, застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації, вміти емоційно налаштовуватися на спілкування з іншим;
підприємницька компетентність. Вона охоплює реалізацію здатностей: співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потреба
ми інших людей та суспільства, застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого розвитку; організовувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин; аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці; складати, здійснювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти прості моделі дій та прийняття економічно й екологічно обґрунтованих рішень у динамічному світі; презентувати та поширювати інформацію про результати чи продукти власної економічної діяльності та діяльності колективу;
— здоров'язберігаюча компетентність. Вона позначає характеристики учня, спрямовані на збереження фізичного (навички раціонального харчування, рухової активності, санітарно-гігієнічні навички, режим праці та відпочинку), соціального (навички ефективного спілкування, співчуття, розв'язування конфліктів, поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації, спільної діяльності та співробітництва), психічного (самоусвідомлення та самооцінка, аналіз проблем і прийняття рішень, визначення життєвих цілей та програм, навички самоконтролю, мотивація успіху та тренування волі).
