1 Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. Ред. О. В. Овчарук. — к.: «к.І.С.», 2004. — 112 с.

діяльністю сприяє підвищенню або модифікації рівня ком­петентності. Отже, компетентність — результативно-діяль-нісна характеристика освіти. Нижнім рівнем компетент­ності є рівень діяльності, необхідний і достатній для міні­мальної успішності в досягненні результату.

На думку педагогів, членів відомих міжнародних орга­нізацій — ЮНЕСКО, ЮНІСЕ<&, ПРООН, Ради Європи, Ор­ганізації європейського співробітництва та розвитку — саме набуття життєво важливих компетентностей може дати змо­гу учням орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформа­ційному просторі, швидкоплинному розвитку ринку праці, подальшому здобутті освіти. Саме тому важливим є розумін­ня, як і які компетентності повинен формувати вчитель, що має стати результатом навчання.

Випускник загальноосвітнього закладу, має оволодіти певними ключовими компетентностями (key competencies) (ОЕСР) (найвагомішими та найбільш інтегрованими), які становлять основний набір найзагальніших понять, мають бути деталізовані в комплекс знань, умінь, навичок, цін­ностей та відношень за навчальними галузями й життєвими сферами учнів. Ключові компетентності дають змогу осо­бистості ефективно діяти у багатьох соціальних сферах, сприяють особистому успіху. Створення умов для набуття необхідних компетентностей протягом усього життя спри­ятиме продуктивності та конкурентоспроможності людини на ринку праці; зменшенню безробіття завдяки розвитку гнучкої (адаптивної) та кваліфікованої робочої сили; розви­тку середовища для інноваційних перетворень в умовах гло- ■ бальної конкуренції.

На різних рівнях змісту освіти є актуальними відповідні їм системи компетентностей:

1) надпредметні(«транс», «міжпредметні», «ключові», «базові»), що є синтетичними (поєднують певний комплекс знань, умінь та ставлень, що набувається протягом засво­єння змісту освіти), не пов'язаними з конкретним предме­том (їх можна набути під час засвоєння кількох або всіх пред­метів одночасно, використовуючи всі навчальні мож­ливості), можуть бути метафорично визнані як персональні засоби, «ноу-хау», «процедурні знання» учнів, які фор­муються в них після того, як вони «забувають» фактичні знання, здобуті в школі протягом шкільного життя. Це та­кі здатності людини: продемонструвати творче мислення, застосувати різні види спілкування у різноманітних си­туаціях, зрозуміти сенс належності до певних спільнот, до­вести здатність пристосовуватися до різних ситуацій, сири­

яти створенню якісного життя, зрозуміти й відповідно ви­користати технології, розвивати здібності дослідження, набувати власний досвід, будувати комплекс індивіду­альних і соціальних цінностей та орієнтувати на них свою поведінку й кар'єру. Вони формуються і через навчання в певній освітній галузі, набуваючи в цьому процесі характеру засвоєння освітніх дій, пов'язаних з освітніми завданнями та змістом цієї галузі;

336. загальнопредметні, які визначаються для кожного предмета і розвиваються впродовж терміну його вивчення, відрізняються високим степенем узагальненості та комп­лексності (вміння розв'язувати різні типи задач, володіння іноземними мовами, вміння інтерпретувати таблиці, схеми, діаграми тощо). Учні набувають їх упродовж вивчення того чи іншого предмета або освітньої галузі в усіх класах за­гальноосвітньої школи;

337. спеціальнопредметні, що визначаються для кожного предмета, розвиваються протягом кожного року навчання, ґрунтуючись на загально-предметних компетентностях, є стадіями, рівнями їх набуття. Учні їх набувають при вив­ченні певного предмета протягом конкретного навчального року або ступеня навчання.

Впровадження ключових компетентностей у зміст осві­ти та запровадження їх вимірників у систему моніторингу якості освіти в європейських країнах відбувається по­ступово, супроводжується широким обговоренням та ґрун­товним науково-дидактичним інструментарієм.

Науковці намагаються визначити ключові компе­тентності та впровадити їх у зміст освіти. Представники OECD визначили три категорії ключових компетентностей особистості:

• автономна діяльність (здатність захищати і дбати про відповідальність, права, інтереси та потреби інших, що пе­редбачає вміння робити громадянський вибір; здатність складати і реалізовувати плани й особисті проекти; дає змо­гу визначати та обґрунтовувати цілі, що є сенсом життя та співвідносяться з власними цінностями; здатність діяти в широкому контексті означає, що особа усвідомлює, як фун­кціонують різні системи, власну позицію в них, можливі наслідки та врахування багатьох чинників у своїх діях);

• інтерактивне використання засобів (здатність інтер­активно застосовувати мову, символіку й тексти у різно­манітних формах та ситуаціях для досягнення цілей, роз­витку знань та власних можливостей; здатність застосо­вувати знання й інформаційну грамотність, що дає змогу

особистості їх сприймати та використовувати як основу фор­мування власних дій; здатність застосовувати (нові) інтера­ктивні технології для різноманітних форм взаємодії;

• вміння функціонувати в соціально гетерогенних гру­пах (здатність успішно взаємодіяти з іншими, що допомагає людині виявляти ініціативу, підтримувати взаємини з інши­ми й керувати ними; здатність співпрацювати сприяє успі­шному розв'язанню конфліктів, дає змогу людині сприйма­ти конфлікти як один з аспектів людських взаємин і конс­труктивно їх долати).

За результатами діяльності робочої групи з питань за­провадження компетентнісного підходу, створеної в межах проекту ООН «Освітня політика та освіта "рівний — рів­ному"», українські педагоги запропонували такий комплекс ключових компетентностей:

• уміння вчитися (навчальна). Вона передбачає, що учень сам визначає мету діяльності або приймає учителеву; проявляє зацікавленість до навчання, докладає вольових зу­силь; організовує свою працю для досягнення результату; відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'я­зання задачі; виконує в певній послідовності сенсорні, розу­мові або практичні дії, прийоми, операції; усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалювати; має уміння й навич­ки самоконтролю та самооцінки;

• громадянська компетентність. Під цією компетентні­стю розуміють такі здатності: орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демо-, критичної держави, органів місцевого самоврядування; за­стосовувати процедури й технології захисту власних інте¹ ресів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов'язків у межах місцевої громади та дер­жави загалом; застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі й громадянсь­кому суспільству; використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавст­ву України, задовольняють власні інтереси особи та захи­щають права людини й громадянина; робити свідомий ви­бір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтере­си й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави;

• загальнокультурна компетентність. Вона охоплює уміння аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової науки й культури,

орієнтуватися в культурному та духовному контекстах су­часного українського суспільства; застосовувати засоби й технології інтеркультурної взаємодії; знати рідну й іноземні мови, застосовувати навички мовлення та норми відповід­ної мовної культури, інтерактивно використовувати рідну й іноземні мови, символіку та тексти; застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розроб­лення й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар'є­ри; опановувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами, різно­манітності світу й людської цивілізації;

• компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ). Вона передбачає здатність застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчанні та повсякденному житті; раціональне використання комп'ю­тера й комп'ютерних засобів при розв'язуванні задач, по­в'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, система­тизацією, зберіганням, поданням та передаванням; будува­ти інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ; давати оцінку процесу й досягнутим результа­там технологічної діяльності;

• соціальна компетентність. Передбачає вона такі зда­тності: аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, визначаючи в них власне місце, та проектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів і потреб різних соціальних груп, індивідуумів, відповідно до соціальних норм і правил, наявних в українському суспільстві, та інших чинників; продуктивно співпрацюва­ти з різними партнерами в групі та команді, виконувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу, підтри­мувати взаємини з іншими та керувати ними; застосовува­ти технології трансформації та конструктивного розв'язан^: ня конфліктів, досягнення консенсусу, брати на себе відпо­відальність за прийняті рішення та їх виконання; спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти й реалі­зовувати соціальні проекти і стратегії індивідуальних та колективних дій; визначати мету комунікації, застосовува­ти ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації, вміти емоційно налаштовуватися на спілкування з іншим;

• підприємницька компетентність. Вона охоплює ре­алізацію здатностей: співвідносити власні економічні інте­реси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, при­родними й екологічними ресурсами, інтересами й потреба­

ми інших людей та суспільства, застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого розвитку; ор­ганізовувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, орієнтуватися в нормах і етиці трудо­вих відносин; аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами рин­ку праці; складати, здійснювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти прості моделі дій та прийняття економічно й екологічно обґрун­тованих рішень у динамічному світі; презентувати та поши­рювати інформацію про результати чи продукти власної економічної діяльності та діяльності колективу;

— здоров'язберігаюча компетентність. Вона позначає характеристики учня, спрямовані на збереження фізично­го (навички раціонального харчування, рухової активності, санітарно-гігієнічні навички, режим праці та відпочинку), соціального (навички ефективного спілкування, співчуття, розв'язування конфліктів, поведінки в умовах тиску, пог­роз, дискримінації, спільної діяльності та співробітництва), психічного (самоусвідомлення та самооцінка, аналіз проб­лем і прийняття рішень, визначення життєвих цілей та про­грам, навички самоконтролю, мотивація успіху та тренуван­ня волі).