1 Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. — м., 1982. — с. 102.

вигляді уявлень, понять, суджень, теорій і засвоюються за­вдяки сприйманню знань, їх усвідомленню, включенню до найближчих асоціацій, запам'ятовуванню;

—способи діяльності, досвід їх застосування. Втілюють­ся вони в уміннях і навичках учнів, які засвоїли цей досвід. Серед загальнонавчальних умінь і навичок виокремлюють (Ю. Бабанський): навчально-організаційні (вміння раціо­нально планувати діяльність, визначати її завдання, створю­вати умови діяльності), навчально-інформаційні (вміння працювати з книгою, довідником, вести бібліографічний пошук), навчально-інтелектуальні (вміння виділити голо­вне, аналізувати, узагальнювати, порівнювати, зіставляти, раціонально запам'ятовувати, здійснювати самоконтроль у навчально-пізнавальній діяльності, обґрунтовувати та ін.) Способом засвоєння є неодноразове відтворення фіксованих у знаннях способів діяльності за взірцем;

—досвід творчої діяльності. Він має забезпечити реаліза­цію готовності до пошуку вирішення нових проблем, твор­чих перетворень дійсності. Творча діяльність сприяє ство­ренню суб'єктивно чи об'єктивно нового завдяки само­стійному застосуванню засвоєних знань і вмінь до нової ситуації, розумінню нових функцій знайомого об'єкта, ба­ченню альтернативних варіантів вирішення проблем, ком­бінуванню відомих способів у новий. Досвід охоплює пос­тановку проблеми, пошук принципів вирішення завдання (висунення гіпотези, ідеї, задуму), обґрунтування і роз­виток знайденого принципу, розробку ідеї чи задуму, пере­вірку гіпотези, реалізацію задуму. Оволодіння досвідом творчої діяльності передбачає активність духовного по­тенціалу, самоаналіз, саморефлексію, перегляд особистих ціннісних орієнтацій; вимагає наявності певних психоло­гічних, характерологічних рис особистості: наполегливості у досягненні мети, незалежності, почуття гідності, чесності у пошуках істини та ін.;

—досвід емоційно-ціннісного ставлення передбачає на­явність знань, умінь, але не зводиться до них і полягає у формуванні ставлення учнів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів тощо. Єдиним способом та умовою засвоєння емоційного ставлення, сприйняття об'єк­тів як цінностей є переживання, завдяки яким виникає за­цікавленість предметом, явищем, з'являється потреба у ді­яльності.

Між компонентами змісту освіти існують зв'язки: кожен з попередніх є умовою функціонування наступних (без знань неможливе відтворення способів діяльності та їх творче за­

стосування; нові знання формують нові уміння; пошук но­вих способів діяльності неодмінно поєднується з від­творенням уже відомих та ін.).

Сучасна освіта орієнтується на формування конкуренто­спроможного фахівця, здатного до успішної життєдіяльності в умовах постійних змін. Тому останнім часом увага науко­вців сконцентрована на реалізації компетентнісного підходу до формування змісту освіти¹ — нового концептуального орі­єнтиру шкіл зарубіжжя як одного зі шляхів оновлення зміс­ту освіти в Україні, узгодженні його із сучасними потреба­ми, інтеграції до світового освітнього простору.

Російські педагоги В. Краєвський, А. Хуторський акцентують увагу на розрізненні термінів компетенція (лат. сотреґепґіа) — коло питань, щодо яких людина добре обізнана, пізнала їх і має досвід, і компетентність (у певній галузі) — поєднання відповідних знань і здібностей, що да­ють змогу обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній.

Отже, компетентність можна розцінювати як результат набуття компетенцій.

Компетентність об'єднує пізнавальні ставлення та прак­тичні навички, цінності, емоції, поведінкові компоненти, знання і вміння, які можна мобілізувати для активної дії; допомагає людині визнавати, ідентифікувати і розв'язувати (незалежно від контексту) проблеми, характерні для певної діяльності; є індикатором, що сприяє у визначенні готовності учня-випускника до життя, його подальшого особистісного розвитку; активній участі в житті суспільства. Набуття мо­лоддю знань, умінь та навичок вдосконалює їх компетент­ність, сприяє їх інтелектуальному, культурному, особистіс-ному розвитку, формуванню здатності швидко реагувати на запити часу.

Діяльність учня, зокрема засвоєння знань, умінь і нави­чок, складається з конкретних дій. Виконуючи їх, розмір­ковуючи над виконанням, оцінюючи їх важливість для себе або суспільства, учень розвиває власну компетентність в тій чи іншій сфері. Сформовані компетентності він за потреби використовує в різних соціальних та інших контекстах за­лежно від умов і потреб діяльності. Компетентна людина застосовує ті стратегії, які здаються їй найсприятливішими для виконання окреслених завдань. Управління власною