- •2.5. Організаційні форми
- •5. Сучасний
- •Методична робота в школі
- •Становлення національної
- •4 Педагогіка
- •1 Стельмахович м. Г. Теорія і практика українського національного виховання. — Івано-Франківськ, 1996. — с. 50.
- •Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлене недостатнім життєвим досвідом молодої людини, а вихован
- •Повага до особистості дитини, поєднана з розумною вимогливістю до неї. Повага до людини передбачає гуманне ставлення до неї. Вона є стрижнем взаємин між учителем і учнями.
- •Опора на позитивне в людині. Виховання передбачає опору вихователя на хороше в людині, його довіру до здорових намірів і прагнень учнів.
- •1 Макаренко а. С. Книга для батьків. Твори: в 7-ми т. — к., 1954. — т. 4. — с. 20.
- •Єдність свідомості й поведінки. Поведінка людини реалізується як прояв її свідомості в дії. Як суспільний продукт свідомість формується в процесі суспільної практики.
- •1 Руссо ж.-ж. Эмиль, или о воспитании. — м., 1986. — с. 86.
- •1 Ушинський к. Д. Праця в її психічному і виховному значенні // Вибр. Пед. Твори: в 2-х т. — т. 1. — к.: Рад. Школа, 1983. — с. 107.
- •5 Педагогіка
- •Підготовча (8—12 хв.). Учитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, готує їх психологічно і фізіологічно (розминка) до виконання завдань уроку.
- •Основна (25—зо хв.). Передбачає вивчення, удосконалення, виконання на оцінку фізичних вправ, розвиток рухових якостей, формування правильної постави тощо.
- •3. Заключна (3—5 хв.). Учитель поступово знижує фізичне навантаження, приводячи організм учня у відносно спокійний стан, підбиває підсумки уроку, дає завдання додому.
- •1 Сухомлинський в. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибр. Твори: в 5-ти т. — к.: Рад. Школа, 1976. — т. 1. — с. 55.
- •Підсумки бесіди. Учитель узагальнює всі висловлювання, формує на їх основі раціональне вирішення обговорюваної проблеми. Разом з учнями формулює конкретну програму подальших дій.
- •1 Макаренко а. С. Про мій досвід // Твори: в 7-ми т. — к.: Рад. Школа, 1954. — т. 5.— с. 233.
- •Об'єктивність заохочувального впливу. Непідкріпле-на справжніми успіхами похвала негативно впливає на осо
- •Опора робиться на громадську думку. Вплив заохочення ефективний, якщо думка педагога збігається з думкою дітей;
- •Гласність. Вона передбачає оприлюднення результатів (особистих досягнень учня, підсумків змагання) на кожному етапі. Сприяють гласності також засоби: шкільне радіо, преса, збори тощо;
- •Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Діти молодшого шкільного віку мають більшу потребу в заохоченні, схваленні вчинків, ніж старшокласники.
- •1. Мотиваційний етап.
- •Створення колективу учнів. Спочатку колектив лише формується, члени його недостатньо знають один одного, не виявляють ініціативи в діяльності. Ще не сформований його актив.
- •1 Макаренко а. С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: в 7-ми т. — к., 1954. — т. 5. — с. 69.
- •Забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом та органами самоврядування. Актив та органи самоврядування сприяють розвитку колективу.
- •7 Педагогіка
- •9 Років (діти, які вважаються помічниками); 10—12 років (умільці); 13—14 років (майстри).
- •1 Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти // Інформаційний вісник Міністерства освіти і науки України. — 2000. — № 22. — с. 5—6.
- •1. Критерії оцінювання організаційної структури і складових шкільного колективу:
- •Критерії оцінювання змісту виховної діяльності учнів, колективу, рівня його впливу на особистість учня:
- •Критерії визначення характеру внутріколективних відносин:
- •Критерії незалежного оцінювання особистості членами колективу:
- •Низька педагогічна культура в благополучній сім'ї: батько й мати працюють, освічені, інтелектуально розвинені, є
- •8 Педагогіка
- •Сім'ї, де батькам притаманний аморальний спосіб життя, асоціальна поведінка. Механізм впливу на дитину виявляється у таких формах:
- •Сім'ї з порушеним емоційним контактом між батьками і дітьми, жорстким контролем за поведінкою й життям
- •Відокремлення молодої сім'ї від родини. У сучасних умовах — це об'єктивний фактор, зумовлений соціально
- •1 Заир-Бек е.С. Основы педагогического проектирования: Учебное пособие. — сПб.: Изд-воРгпу им. А. И.Герцена, 1995. —234с.
- •1 Закон України «Про загальну середню освіту». — Стаття 3. — 13 травня 1999 р. — № 651—XIV.
- •1 Пропедевтичний — (від грец. Ргораійеио) підготовчий, систематично викладений в елементарній формі, що передує більш глибокому вивченню даної дисципліни.
- •1 Концепція розвитку загальної середньої освіти. Проект, /газ. Освіта України, № 33. — 16 серпня 2000 р.
- •2 Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — № 24. — 2003. — с.З—15.
- •9 Педагогіка
- •Технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади.
- •Коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади.
- •1 Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. — м., 1982. — с. 102.
- •1 Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. Ред. О. В. Овчарук. — к.: «к.І.С.», 2004. — 112 с.
- •Результати традиційного та компетентнісно орієнтованого навчальних процесів
- •Тексти: основний, додатковий, пояснювальний.
- •Нові елементи
- •12 Педагогіка
- •Друковані засоби
- •Засоби наочно-слухові (аудіовізуальні)
- •13 Педагогіка
- •1 Ушинський к. Д. Вибр. Пед. Твори: у 2-х т. — т. 2. — с. 244.
- •14 Педагогіка
- •15 Педагогіка
- •1. Термінальні, або функції-цілі (пов'язані із стратегічними напрямами педагогічної діяльності, відображають її сутнісні цілі та завдання):
- •2. Тактичні, або функції-засоби (сприяють успішній реалізації стратегій, обслуговують всю сукупність стратегічних функцій):
- •3. Операціональні, або функції-прийоми (обслуговують кілька функцій-інструменталій, хоча в певних межах можуть бути пов'язані з тією чи іншою педагогічною стратегією або тактикою):
- •16 Педагогіка
- •1 Зеер 9. Ф. Психологияпрофессий. — м.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. — с. 46.
- •4) Аналіз спілкування (порівняння мети, засобів з результатами взаємодії, моделювання подальшого спілкування — етап самокоригування).
- •1 Повість минулих літ: Літопис (За Іпатським списком) / Перек. В.В. Яременка. — к., — 1990.
- •2 Истории в. М. Очерки истории древнерусской литературы домонгольского периода (11—13 вв.). — сПб., 1992. — с.4.
- •1 Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. — к., 1991. — с. 28.
- •2 Поучення Володимира Мономаха // Дніпрова хвиля: Хрестоматія нововведених творів до шкільних програм / За ред. П.П. Кононен-ка. — к., 1990. — с.71—80.
- •1 Поляков м. В., Савчук b.C. Класичний університет: еволюція, сучасний стан, перспективи. — к.: Генеза, 2004. — с. 73—80.
- •1 ГончарукП. С. Питання історії в програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства // Укр. Іст. Журн., 1970. — № 5. — с. 52.
- •2 Маловідомі сторінки історії України: у запитаннях і відповідях. — Дніпропетровськ, 1991. — с. 12.
- •1 Веркалець м. М. Освітньо-педагогічна спадщина // Рад. Школа. — 1989. — №8.— с. 87.
- •1 ФранкоІ. Наші народні школи і їх потреби. —т. 46. — Кн. 2. — с. 114.
- •18 Педагогіка
- •1 Сухомлинський в. О. Вибр. Твори. В 5-ти т. — к., 1976.—т. 2. — с. 432.
- •1 Жураховский г. Е. Очерки по истории античной педагогики. — м., 1963. — с. 473—474.
- •1 Руссо ж.-ж. Еміль, або Про виховання // Коменский я.-а., Локк д., Руссо ж.-ж., Песталоцци и.-г. Педагогическое наследие. — м., 1987.— с. 230.
- •19 Педагогіка
- •1 Під терміном «класичний» розуміють зрілу стадію будь-якого явища, коли воно досягає найвищого розквіту і найбільшої виразності своїх рис.
- •1 Песталоцци и.-г. Лебединая песня // Коменский я.-а., Локк д., Руссо ж.-ж., Песталоцци и.-г. Педагогическое наследие. — м., 1987. — с. 360.
- •1 Пискунов а. И. Теория и практика трудовой школы в Германии (до Веймарской республики). — м., 1963. — с. 217.
1 Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. — м., 1982. — с. 102.
вигляді уявлень, понять, суджень, теорій і засвоюються завдяки сприйманню знань, їх усвідомленню, включенню до найближчих асоціацій, запам'ятовуванню;
—способи діяльності, досвід їх застосування. Втілюються вони в уміннях і навичках учнів, які засвоїли цей досвід. Серед загальнонавчальних умінь і навичок виокремлюють (Ю. Бабанський): навчально-організаційні (вміння раціонально планувати діяльність, визначати її завдання, створювати умови діяльності), навчально-інформаційні (вміння працювати з книгою, довідником, вести бібліографічний пошук), навчально-інтелектуальні (вміння виділити головне, аналізувати, узагальнювати, порівнювати, зіставляти, раціонально запам'ятовувати, здійснювати самоконтроль у навчально-пізнавальній діяльності, обґрунтовувати та ін.) Способом засвоєння є неодноразове відтворення фіксованих у знаннях способів діяльності за взірцем;
—досвід творчої діяльності. Він має забезпечити реалізацію готовності до пошуку вирішення нових проблем, творчих перетворень дійсності. Творча діяльність сприяє створенню суб'єктивно чи об'єктивно нового завдяки самостійному застосуванню засвоєних знань і вмінь до нової ситуації, розумінню нових функцій знайомого об'єкта, баченню альтернативних варіантів вирішення проблем, комбінуванню відомих способів у новий. Досвід охоплює постановку проблеми, пошук принципів вирішення завдання (висунення гіпотези, ідеї, задуму), обґрунтування і розвиток знайденого принципу, розробку ідеї чи задуму, перевірку гіпотези, реалізацію задуму. Оволодіння досвідом творчої діяльності передбачає активність духовного потенціалу, самоаналіз, саморефлексію, перегляд особистих ціннісних орієнтацій; вимагає наявності певних психологічних, характерологічних рис особистості: наполегливості у досягненні мети, незалежності, почуття гідності, чесності у пошуках істини та ін.;
—досвід емоційно-ціннісного ставлення передбачає наявність знань, умінь, але не зводиться до них і полягає у формуванні ставлення учнів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів тощо. Єдиним способом та умовою засвоєння емоційного ставлення, сприйняття об'єктів як цінностей є переживання, завдяки яким виникає зацікавленість предметом, явищем, з'являється потреба у діяльності.
Між компонентами змісту освіти існують зв'язки: кожен з попередніх є умовою функціонування наступних (без знань неможливе відтворення способів діяльності та їх творче за
стосування; нові знання формують нові уміння; пошук нових способів діяльності неодмінно поєднується з відтворенням уже відомих та ін.).
Сучасна освіта орієнтується на формування конкурентоспроможного фахівця, здатного до успішної життєдіяльності в умовах постійних змін. Тому останнім часом увага науковців сконцентрована на реалізації компетентнісного підходу до формування змісту освіти1 — нового концептуального орієнтиру шкіл зарубіжжя як одного зі шляхів оновлення змісту освіти в Україні, узгодженні його із сучасними потребами, інтеграції до світового освітнього простору.
Російські педагоги В. Краєвський, А. Хуторський акцентують увагу на розрізненні термінів компетенція (лат. сотреґепґіа) — коло питань, щодо яких людина добре обізнана, пізнала їх і має досвід, і компетентність (у певній галузі) — поєднання відповідних знань і здібностей, що дають змогу обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній.
Отже, компетентність можна розцінювати як результат набуття компетенцій.
Компетентність об'єднує пізнавальні ставлення та практичні навички, цінності, емоції, поведінкові компоненти, знання і вміння, які можна мобілізувати для активної дії; допомагає людині визнавати, ідентифікувати і розв'язувати (незалежно від контексту) проблеми, характерні для певної діяльності; є індикатором, що сприяє у визначенні готовності учня-випускника до життя, його подальшого особистісного розвитку; активній участі в житті суспільства. Набуття молоддю знань, умінь та навичок вдосконалює їх компетентність, сприяє їх інтелектуальному, культурному, особистіс-ному розвитку, формуванню здатності швидко реагувати на запити часу.
Діяльність учня, зокрема засвоєння знань, умінь і навичок, складається з конкретних дій. Виконуючи їх, розмірковуючи над виконанням, оцінюючи їх важливість для себе або суспільства, учень розвиває власну компетентність в тій чи іншій сфері. Сформовані компетентності він за потреби використовує в різних соціальних та інших контекстах залежно від умов і потреб діяльності. Компетентна людина застосовує ті стратегії, які здаються їй найсприятливішими для виконання окреслених завдань. Управління власною
