1 Концепція розвитку загальної середньої освіти. Проект, /газ. Освіта України, № 33. — 16 серпня 2000 р.

2 Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформацій­ний збірник Міністерства освіти і науки України. — № 24. — 2003. — с.З—15.

Концепція профільного навчання передбачає введення у старших класах загальноосвітніх шкіл таких профілів:

• природничо-математичного (математика і комп'ю­терна техніка, хіміко-біологічний, фізико-математичний, математико-економічний);

• суспільно-гуманітарного (іноземні мови, історико-філологічний, історико-правознавчий, історико-геогра-фічний);

• виробничо-технологічного (будівельний, електротех­нічний, механізації, агротехнічний, косметико-перукар-ський та ін.);

• художньо-естетичного (образотворче мистецтво, ху­дожні народні промисли, вокально-хоровий, вокально-інс­трументальний та інші);

• спортивного (фізкультурно-оздоровчий і військовий).

В освітніх закладах різного типу (ліцей, гімназія, зага­льноосвітня школа та ін.) домінує модель внутрішкільної профілізації, яка реалізується удвох варіантах: багатопро-фільна школа (об'єднує кілька профілів навчання), однопро-фільна школа (спеціалізується лише на одному обраному профілі).

Профільне навчання передбачає обов'язкову допрофіль-ну підготовку, мета якої — допомога учням в усвідомлено­му виборі того чи іншого профілю. Воно здійснюється у по­чатковій (вибір вчителями, батьками додаткових годин для інтелектуального та фізичного розвитку дітей) та основній школі (самостійний вибір додаткових годин з метою по­глибленого вивчення предметів інваріантної частини нав­чального плану, елективних курсів відповідно до кількості годин варіативної частини навчального плану та власних інтересів).

Елективні курси — короткотермінові, обов'язкові для відвідування курси на вибір учнів, що входять до складу про­фільного навчання на старшому ступені школи. Вони до­помагають учням перевірити свої здібності за певної діяль­ності. Реалізуються курси за рахунок годин регіонального, гімназичного чи шкільного компонентів базисного навчаль­ного плану, збільшення годин максимального наванта­ження, створення ресурсних центрів, використання ресур­сів додаткової освіти. Елективні курси запроваджуються поступово, мають різноманітну тематику відповідно до про­філю, спрямовані на досягнення таких цілей:

• підтримка вивчення основних профільних предметів на заданому профільним стандартом рівні («Стилістика», «Культура мови», «Риторика», «Літературне (історичне,

географічне)краєзнавство», «Зарубіжналітература», «Краї­нознавство», «Фольклор», «Основи економіки» тощо);

— виконання функції внутріпрофільної спеціалізації навчання і побудови індивідуальних освітніх траєкторій («Техніка перекладу», «Ділова англійська», «Основи ре­дагування», «Загальна екологія і раціональне природокори­стування» тощо).

Профільне навчання реалізується не тільки у нав­чальній, аі позаурочній, позашкільній діяльності через про­фільну практику за вибором учнів (лабораторні роботи, ро­бота в Інтернеті, складання і захист бізнес-планів, пошукові, етнографічні, польові, археологічні експедиції, робота в музеї, архіві, історичні екскурсії, розмовна практика, кон­цертна і виставкова діяльність, педагогічна практика для педкласів, профільні табори, предметні тижні, науково-до­слідна і проектна діяльність учнів тощо). Ці форми органі­зації профільної підготовки забезпечують глибше засвоєн­ня змісту профільних програм, забезпечують внутрі-профільну спеціалізацію учнів.

Організація профільного навчання допускає створення системи добору (конкурсний набір, введення накопичу­вальної оцінки — портфоліо, написання рефератів, твор­чих робіт, реальні результати навчання на курсах за вибо­ром) учнів для продовження навчання в старших класах профільної школи, що має включати комплекс заходів, що сприятимуть уникненню випадкового характеру комплек­тування профільного класу, забезпечать можливість пе­реходу дитини з одного профілю в інший. Залежно від спе­цифіки освітнього закладу використовують такі методи до­бору учнів у профільні класи: екзамен з двох обов'язкових предметів (математика і українська мова) і одного профіль­ного; гнучка діагностика за ступенем музичної і естетичної обдарованості, виявлення здібностей дітей до діяльності; тестування учнів і батьків для виявлення їх потреб і нахи­лів; облік стану здоров'я, рекомендації фахівців (педаго­гів, медиків, психологів тощо); накопичувальна система досягнень учнів (портфоліо).

Особливості організації профільного навчання у сіль­ських школах. Профільне навчання сільських школярів має забезпечити якісну повну загальну середню освіту; підготовку школярів до отримання професії у системі сільського господарства: ознайомлення учнів з основни­ми технологічними процесами в сільськогосподарсько­му виробництві, принципами пристрою й експлуатації сільськогосподарської техніки; формування умінь веден­

ня підсобного господарства, виконання основних опера­цій сільськогосподарського виробництва; підготовку до продовження освіти в спеціальних середніх та вищих на­вчальних закладах.

Науково-методичне та організаційне забезпечення профільного навчання в сільських школах здійснюють шкільні та освітні округи — сучасні форми управління і розвитку освіти на місцевому рівні. їх створення зумов­лене специфікою сільського соціуму (віддаленість шкіл, малочисельність учнів, обмеженість вибору освітніх ре­сурсів та ін.).

Для забезпечення рівного доступу учнів до здобуття якіс­ної освіти створюють освітні округи.

Освітній округ — навчально-виховне об'єднання загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і форм власності з дошкільними, позашкільними та іншими закладами і установами, що створюєть­ся для забезпечення осв'тгніх і культурно-освітніх потреб громадян певної території.

Метою діяльності округу є також допрофесійна підго­товка, неперервна освіта на територіях обслуговування; ко­ординація діяльності навчальних закладів, установ куль­тури, охорони здоров'я та ін., що входять до округу з питань реалізації законодавства в галузі освіти, ефективне ви­користання кадрового потенціалу, навчально-методичної та матеріально-технічної бази; впровадження профільного нав­чання та системи новітніх навчальних та виховних техно­логій; різноманітні форми співпраці з ВНЗ, загальноосвіт­німи закладами що працюють при них (факультативних, дистанційних, консультативних центрів), ПТУ.

Використовують такі моделі організації профільного навчання сільських школярів:

• «школа — ресурсний центр». Доцільна для сільських регіонів, де переважна більшість шкіл малочисельні. Всі освітні ресурси концентруються переважно на базі однієї школи;

• «міжшкільне об'єднання». Доречно створити, якщо поруч розташовані кілька шкіл, здатних за домовленістю обмінюватися освітніми ресурсами, кадрами. Затаких умов у кожній школі можлива організація навчання за двома-трьома профілями при створенні відповідної матеріальної, навчально-методичної, кадрової бази;

• « асоціація шкіл». Це форма взаємодії прилеглих шкіл в освітньому окрузі. Функцію опорної школи бере на себе матеріально забезпечена і багаточисельна школа, її дирек­тор здійснює загальне керівництво асоціацією;

• «соціально-педагогічний комплекс». Він об'єднує найрізноманітніші організації (школа, ПТУ, дитячий садок, будинок культури, бібліотеки, підприємства, органи місце­вого самоврядування);

• «внутрішньошкільнепрофільне навчання». Воно пе­редбачає використання внутрішніх ресурсів школи за умо­ви її відокремлення від інших освітніх центрів. Організа­цію профільного навчання здійснюють у різновікових гру­пах учнів старшої школи;

• «ресурсний центр муніципального округу». Центр слугує на задоволення освітніх потреб, особистісного роз­витку кожного учня. Очно-заочне навчання здійснюють спе­ціально підготовлені фахівці з профілів;

• « обласний ресурсний центр ». Він створюється на базі обласних установ додаткової освіти для сільських школярів, що мають особливі схильності до певних видів діяльності, підготовка до яких на рівні району відсутня. Основні фор­ми роботи: сесія в канікули, виконання індивідуальних зав­дань, консультування, дистанційне навчання.

Навчання учнів у школі може здійснюватися за допо­могою поєднання кількох моделей, завдяки їх взаємозале­жності.

Залежно від величини території в сільській місцевості виділяють такі типи освітніх мереж:

• шкільний освітній округ (один навчальний заклад І—III ступенів та кілька закладів нижчих ступенів);

• міжшкільний освітній округ (МОО) (кілька нав­чальних закладів І—III ступенів та кілька закладів нижчих ступенів);

• районний освітній округ (РОО). До його складу вхо­дять усі навчальні заклади адміністративного району;

Залежно від рівня інтеграції навчальних закладів ви­діляють такі види освітніх систем:

• навчально-виховне співтовариство (НВС): дружній союз навчальних закладів або систем освіти, який ґрунту­ється на єдності поглядів та дій у тій чи іншій сфері освіти;

• навчально-виховне об'єднання (НВО): сукупність вза­ємопов'язаних різноманітних навчальних закладів (систем освіти), що виконують різні функції для досягнення спіль­ної мети;

• навчально-виховний комплекс (НВК): цілісний нав­чальний заклад (система освіти), який складається із знач­ної кількості структурних підрозділів, що забезпечують до­сягнення комплексних цілей освіти.