1 Заир-Бек е.С. Основы педагогического проектирования: Учеб­ное пособие. — сПб.: Изд-воРгпу им. А. И.Герцена, 1995. —234с.

ні їх засвоєнням, закріпленням та використанням, у пере­вірці якості знань, умінь, навичок.

Учіння — власна навчальна діяльність учня.

Учіння є процесом пізнавальної діяльності учнів, завдя­ки якій вони засвоюють системні знання, здобувають інди­відуальний досвід пізнання, вміння самостійно ними опе­рувати, застосовувати навички й уміння, розвиваючи свій навик спілкування з учителем і учнями в класному і загаль-ношкільному колективах.

Знання — цілісна система нагромаджених людством відомостей, фактів, наукових теорій, законів, понять.

Знання характеризуються: «істинністю (цим відрізня­ється від думки), рефлективністю ("я не тільки знаю щось, але й знаю, що я це знаю"), транзитивністю ("якщо я знаю, що хтось знає щось, то з цього випливає, що я знаю це щось"), асиметричністю ("якщо я знаю когось, то це не озна­чає, що він мене також знає"), обґрунтованістю ("виражає готовність суб'єкта продемонструвати те, як даний елемент знання пов'язаний з іншими").... Знання пов'язані з бачен­ням комунікативної перспективи ("якщо я у процесі спіл­кування з іншими усвідомлюю себе як того, хто щось знає, то тим самим я визнаю наявність у мене готовності переко­нувати співрозмовника у цьому знанні, відстоювати (захи­щати) це знання"»)¹.

Дидактика виділяє такі види знань:

• основні терміни і поняття. Забезпечують розуміння, тлумачення, сприйняття наукових положень;

• факти щоденної дійсності й наукові факти. Допома­гають пізнанню законів будь-якої науки, формуванню пе­реконань, формулюванню, обстоюванню ідей;

• основні закони науки. Розкривають зв'язки і відно­шення між різними об'єктами та явищами дійсності;

• теорії. Містять систему наукових знань про певну су­купність об'єктів, про методи пояснення та передбачення явищ конкретної предметної галузі;

• знання про способи діяльності. Вони є сукупністю ме­тодів набуття і нагромадження знань;

• оцінні знання. Відомості про норми ставлення до різ­них явищ життя.

'Гинецинский В. И. Знание как категория педагогики: Опыт пе­дагогической когнитологии. — Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1989. — С. 10—11.

Характерними особливостями повноцінних знань учнів є: повнота знань (кількість передбачених програмою знань про об'єкт вивчення); глибина знань (кількість усвідомле­них істотних зв'язків певного знання з іншими, що до ньо­го належать); оперативність знань (готовність і вміння уч­ня застосувати їх у конкретних ситуаціях); гнучкість знань (швидкість знаходження варіативних способів засто­сування їх за зміни ситуації); конкретність та узагаль­неність знань (розуміння конкретних виявів узагальнено­го знання, здатність підводити конкретні знання до уза­гальнень); системність знань (сукупність знань, яка за своєю структурою відповідає структурі наукової теорії); ус­відомлення знань (розуміння зв'язку між ними через умін­ня їх застосовувати).

Знання про навколишній світ поділяються на теоретич­ні знання (поняття, системи понять, теорії, гіпотези, зако­ни і методи науки) і фактичні знання, одиничні поняття (знаки, цифри, букви, назви, події).

За гуманістичного, особистісно орієнтованого підходу до процесу навчання надання знанням особистісного сенсу (індивідуалізованого усвідомленого відображення ставлен­ня особистості до об'єктів її діяльності) забезпечує станов­лення системи особистісних смислів учнів.

Знання не можна передати, як річ. Вони можуть бути засвоєні лише завдяки пізнавальній активності учнів. Отже, під час організації засвоєння знань важлива заздалегідь спланована діяльність учнів.

Кожен учень повинен оволодіти навичками та уміннями.

Навички — автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії.

Усвідомлене і творче застосування навичок свідчить про сформованість умінь.

Уміння — здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань і навичок.

Вони є складовою продуктивної діяльності, формуються й розвиваються у процесі її здійснення. Уміння виявляються в успішному використанні знань і навичок, правильному за­стосуванні їх у нових і складних обставинах і передбачають чіткий самоконтроль, активність свідомості, оволодіння уза­гальненими способами виконання дій.

Для оволодіння уміннями необхідно засвоїти знання про те, як діяти у запропонованих умовах і які саме навич­ки розвивати. Виокремлюють три фази формування умінь: усвідомлення завдання і способів його виконання; засто-

сування на практиці, де внаслідок багаторазового повто­рення дії стають більш чіткими і злагодженими; дії стають завченими.

Запитання. Завдання

323. Які чинники спричинили виникнення дидактики як науки?

324. Охарактеризуйте основні дидактичні ідеї Я.-А. Коменського за книгою «Велика дидактика».

325. Хто з педагогів зробив найпомітніший внесок у розвиток ди­дактики?

326. Хто з вітчизняних педагогів XX ст. найбільше збагатив своїми ідеями надбання дидактики?

327. У чому полягає зв'язок дидактики з іншими науками?

328. Розкрийте сутність основних категорій дидактики.

329. Що зумовлює розвиток дидактики як науки?

3.2. Освітня система в Україні

Відповідно до закону «Про освіту», (1991) система осві­ти в сучасній Україні складається з таких ланок: дошкіль­на освіта; загальна середня освіта; позашкільна освіта; про­фесійно-технічна освіта; вища освіта; післядипломна осві­та; аспірантура; докторантура; самоосвіта.

Дошкільна освіта

У дитячих яслах, садках, яслах-садках, сімейних, про­гулянкових дошкільних закладах компенсуючого (для ді­тей, які потребують корекції фізичного і психічного розви­тку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, ці­лодобовим перебуванням там дітей, а також у дитячих садках інтернатного типу, дитячих будинках тощо здійсню­ється дошкільна освіта. Організовуються профільні дитячі садки (понад 1,7 тис.) з пріоритетним розвитком певного на­пряму діяльності, що запроваджують авторські програми, досвід роботи видатних педагогів минулого й сучасності, на­дають додаткові освітні послуги. Метою дошкільних закла­дів є забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх різнобічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироб­лення умінь та навичок, необхідних для подальшого навчан­ня. Дошкільне виховання спрямоване на практичне оволо­діння рідною, а інколи й іноземною мовами, забезпечення

пізнавальної активності, розвитку творчих здібностей в іг­ровій та інших видах діяльності; виховання культури спіл­кування, поваги і любові до батьків, родини, батьківщини. Ґрунтується на засадах родинного виховання, народної пе­дагогіки, національної культури, надбань світової педаго­гічної науки та практичного досвіду.

Кожна дитина перед тим, як іти до школи, має одержати підготовку згідно з вимогами базового компонента дошкільної освіти в підготовчих групах дошкільних закладів, за спеціаль­ною програмою в підготовчих групах при школі або за програ­мою сімейного виховання. Базовий компонент дошкільної осві­ти , який забезпечує право дитини на якісну освіту, захист її від впливу негативних явищ у суспільстві, є основою єдиного осві­тнього простору, гарантом його якості в дошкільних закладах. Його зміст відображає тенденції до гуманізації дошкільної осві­ти, орієнтує на збалансоване співвідношення між розумовим, фізичним, соціальним розвитком дитини, виховання ціліс­ної особистості, здатної до самовираження. Він передбачає за­соби і шляхи підготовки дошкільника до життя у суспільст­ві, яке кардинально змінюється, інтегрується у світову спі­льноту, забезпечує умови для розкриття вікового потенціалу дитини, реалізації її права вибору та захисту її гідності.

Загальна середня освіта

Обов'язковою складовою безперервної освіти є загальна середня, спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості через навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, принципах науковості, црлі-культурності, світського характеру освіти, системності, ін­тегрованості, єдності навчання і виховання, на засадах гума­нізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспі­льства, держави.Загальна середня освіта — цілеспрямований процес за­своєння систематизованих знань про природу, людину, сус­пільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності, результатом якого є інтелектуаль­ний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є ос­новою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Завдання загальної середньої освіти полягають у вихо­ванні громадянина України; формуванні особистості учня

¹